ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2024 р. справа № 300/7964/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 008283/2407 від 09.08.2023, -

Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 008283/2407 від 09.08.2023, винесене Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.07.2022 між позивачем як продавцем та компанією «A+finanses» (Латвійська республіка) як покупцем укладено контракт № 3, на виконання умов якого ФОП ОСОБА_1 експортовано нерезиденту - компанії «A+finanses» (Латвійська республіка) товар, що підтверджується митними деклараціями. У зв`язку з тим, що компанія «A+finanses» не змогла здійснити оплату за товар у гривні на користь позивача, 26.07.2022 між ФОП ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_3 (директором та власником компанії «A+finanses») було укладено договір про переведення боргу, за яким ОСОБА_4 прийняв на себе зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару. Так, Aldis Jozauskis в АТ «ПриватБанк» оплатив вартість придбаного товару шляхом внесення коштів на рахунок позивача через касу банку і така оплата проведена в межах визначених строків розрахунків за операціями з нерезидентом. За результатами проведеної ГУ ДПС в Івано-Франківській області документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.01.2017 по 31.05.2023, складено акт перевірки № 6885/09-19-24-07/2715517929 від 16.06.2023, згідно якого контролюючий орган встановив порушення позивачем вимог статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» при здійсненні розрахунків з нерезидентом - компанією «A+finanses» по контракту № 3 від 25.07.2022. На підставі висновків акту перевірки № 6885/09-19-24-07/2715517929 від 16.06.2023 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 008283/2407 від 09.08.2023 про застосування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 699585,13 грн. Представник позивача вважає протиправним податкове повідомлення-рішення № 008283/2407 від 09.08.2023, оскільки відсутня заборгованість компанії «A+finanses» перед ФОП ОСОБА_1 , а кошти на поточний рахунок позивача в банку внесені без пропуску строку, встановленого Національним банком України. Окрім цього, представник позивача звернув увагу на те, що законодавстовм не встановлено заборон на укладення між нерезидентами угод про переведення боргу, а також відсутній обов`язок резидента відмовитися від коштів, сплачених через касу банківської установи і вимагати оплати саме шляхом переказу. Єдина вимога є зарахування коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 і така вимога в спірному випадку виконана нерезидентом.

Ухвалою суду від 27.11.2023 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

21.12.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 21.12.2023 № 15136/5/09-19-05-01 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що податкове повідомлення-рішення № 008283/2407 від 09.08.2023 про застосування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 699585,13 грн. прийнято на підставі зафіксованих в акті перевірки № 6885/09-19-24-07/2715517929 від 16.06.2023 порушень вимог статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» при здійсненні розрахунків з нерезидентом - компанією «A+finanses» по контракту № 3 від 25.07.2022. Так, згідно наданої позивачем під час перевірки виписки АТ КБ «ПриватБанк», в оплату за екпортований товар грошові кошти від нерезидента - компанії «A+finanses» на рахунок позивача не надійшли. Водночас, відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк», Aldis Jozauskis здійснив платіж згідно контракту № 3 від 27.07.2022 за власні кошти. Представник відповідача звернув увагу на те, що відповідно до пункту 16 розділу І Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках. Також листом від 14.06.2023 № 20.1.0.0.0/7-20230614/1312 АТ КБ «ПриватБанк» підтвердив, що станом на 14.06.2023 по клієнту ФОП ОСОБА_1 наявні порушення законодавчо встановлених строків розрахунків за операціями з нерезидентом «A+finanses» по контракту № 3 від 25.07.2022, який знаходиться на валютному контролі АК КБ «ПриватБанк». В позивача відсутні висновки центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення строків розрахунків по Контракту № 3 від 25.07.2022 з нерезидентом «A+finanses». Також ФОП ОСОБА_1 не надала доказів звернення до судових органів з позовними вимогами до нерезидента «A+finanses» про стягнення заборгованості. Окрім цього, представник відповідача звернув увагу на необгрунтованість вимог представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 103-120).

04.01.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь представника позивача від 04.01.2024 на відзив, згідно якої представника позивача звернув увагу на те, що відповідач підтвердив факт надання ФОП ОСОБА_1 контролюючому органу документи про відступлення боргу на користь нерезидента фізичної особи Aldis Jozauskis, про його особистий приїзд в Україну та сплату коштів через АТ КБ «ПриватБанк». Також представник позивача вказав на те, що як Національний банк України листом № 40-0006/16034 від 27.03.2020), так і ДПС України листом № 1291/6/99-00-05-07-02-06/ІПК від 27.03.2020, визнають право та можливість відступлення боргу за ЗЕД-контрактом від одного нерезидента до іншого та сплату зобов`язання таким новим боржником, що буде вважатися виконанням вимог Закону України «Про валюту та валютні операції». Окрім цього, внесення Aldis Jozauskis готівки в касу банку для її подальшого переказу на поточний рахунок позивача згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» є безготівковою операцією. Щодо листа АТ КБ «ПриватБанк» від 14.06.2023 № 20.1.0.0.0/7-20230614/1312, то такий лист не є первинним документом та носить інформаційний характер. Що стосується витрат на правову допомогу, то розмір таких витрат становить 7,1% від ціни позову, що є розумним та справедливим (а.с. 121-123).

В зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці та його хворобою в період з 01.03.2024 по 29.03.2024, рішення в цій справі ухвалене судом у розумний строк після виходу судді на роботу.

Обставини справи, встановлені судом. Зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 06.08.2004, перебуває на обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області, види діяльності за КВЕД: 16.29 виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним обладнанням та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

25.07.2022 між позивачем як продавцем та компанією «A+finanses» (Латвійська республіка) в особі директора Aldis Jozauskis як покупцем укладено контракт № 3 (далі Контракт), згідно пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати товар у власність покупця для використання у його підприємницькій діяльності, а покупець прийняти товар та сплатити за нього на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 1.3 Контракту, валютою контракту є гривня. Розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються у гривні шляхом безготівкового переказу на поточних рахунок позивача або шляхом внесення готівкових коштів на його рахунок.

Пунктом 4.2 Контракту визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються як шляхом банківського переказу, так і внесенням коштів на поточний рахунок позивача.

Загальна сума Контракту становить 2000000,00 грн. (пункт 1.4 Контракту).

Згідно з додатком № 1 від 30.08.2022 до Контракту, загальна сума Контракту становить 8000000,00 грн. (а.с. 41-45).

На виконання умов Контракту ФОП ОСОБА_1 експортовано нерезиденту - компанії «A+finanses» (Латвійська республіка) товар, що підтверджується митними деклараціями: UA206080/2022/006452 від 08.08.2022 на суму 1081116,00 грн.; UA206080/2022/006873 від 02.09.2022 на суму 1184457,00 грн.; 22UA206080009064U3 від 07.12.2022 на суму 200120,00 грн.; 23UA206080001340U2 від 14.03.2023 на суму 1139138,00 грн.

04.06.2022 директор компанії «A+finanses» Aldis Jozauskis прибув до України та під час перетину кордону подав декларацію про ввезення в Україну готівки в розмірі 1233068,00 грн. (а.с. 47-49).

26.07.2022 між компанією «A+ finances» та громадянином ОСОБА_3 , який є директором та власником такої компанії, укладено договір про переведення боргу по Контракту № 3 від 25.07.2022, за яким Aldis Jozauskis прийняв на себе зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару в сумі 2000000,00 грн. (а.с. 46).

На виконання умов договору про переведення боргу від 26.07.2022 Aldis Jozauskis в АТ «ПриватБанк» оплатив вартість придбаного в ФОП ОСОБА_1 товару, що підтверджується платіжними інструкціями додаються: від 27.07.2022 на суму 196000,00 грн. (а.с. 63); від 27.07.2022 на суму 199000,00 грн. (а.с. 59); від 08.08.2022 на суму 370000,00 грн. (а.с. 58); від 09.08.2022 на суму 370000,00 грн. (а.с. 66); від 07.09.2022 на суму 399000,00 грн. (а.с. 62); від 09.09.2022 399000,00 грн. (а.с. 56); від 12.09.2022 на суму 399000 грн. (а.с. 67); від 15.09.2022 на суму 28753,00 грн. (а.с. 68); від 10.01.2023 на суму 105120,00 грн. (а.с. 60); від 26.02.2023 на суму 12000,00 грн. (а.с. 65); від 02.06.2023 на суму 399000,00 грн. (а.с. 57); від 07.06.2023 на суму 399000 грн. (а.с. 64); від 09.06.2023 на суму 329138,00 грн. (а.с. 61).

В період з 05.06.2023 по 09.06.2023 ГУ ДПС в Івано-Франківській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.01.2017 по 31.05.2023, за результатами якої складено акт перевірки № 6885/09-19-24-07/2715517929 від 16.06.2023 (а.с. 17-30).

Згідно висновків акту перевірки № 6885/09-19-24-07/2715517929 від 16.06.2023 контролюючий орган встановив порушення позивачем вимог статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» при здійсненні розрахунків з нерезидентом - компанією «A+finanses» по контракту № 3 від 25.07.2022, відповідно до митної декларації: UA206080/2022/006452 від 08.08.2022 на суму 1081116,00 грн. в оплату за експортований товар від нерезидента «A+finanses» грошові кошти не надійшли (дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків 05.02.2023); UA206080/2022/006873 від 02.09.2022 на суму 1184457,00 грн. в оплату за експортований товар від нерезидента «A+finanses» грошові кошти не надійшли (дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків 02.03.2023).

На підставі висновків акту перевірки № 6885/09-19-24-07/2715517929 від 16.06.2023 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 008283/2407 від 09.08.2023 про застосування до позивача пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 699585,13 грн. (а.с. 70-71).

30.08.2023 ФОП ОСОБА_1 подала до ДПС України скаргу на податкове повідомлення-рішення № 008283/2407 від 09.08.2023, за результатом розгляду якої прийнято рішення від 13.10.2023 № 30619/6/99-00-06-01-02-06 про залишення податкового повідомлення-рішення № 008283/2407 від 09.08.2023 без змін, а скарги позивача без задоволення (а.с. 97-98).

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення № 008283/2407 від 09.08.2023, представник позивача звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати таке податкове повідомлення-рішення.

Релевантні джерела права у справі:

Частини друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України визначено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено та встановлено Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року № 2473-VІІІ (далі Закон № 2473-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2473-VІІІ валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону № 2473-VІІІ порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України.

Валютний нагляд регламентований статтею 11 Закону № 2473-VІІІ:

1. Валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

2. Валютний нагляд здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.

3. Валютний нагляд відповідно до частини другої цієї статті здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду без втручання у відповідні валютні операції та діяльність суб`єктів таких операцій, крім випадків запобігання агентами валютного нагляду проведенню валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства.

4. Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

5. Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

7. Уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному банку України.

Уповноважені установи під час проведення ними валютних операцій, крім валютних операцій, пов`язаних з експортом та імпортом товару на суму, що є меншою за розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами (крім інших уповноважених установ) та нерезидентами, що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи.

Уповноважені установи на безоплатній основі обмінюються інформацією про належність рахунків клієнтів або користувачів, відкритих у цих установах, до банківських рахунків, платіжних рахунків, власниками яких є нерезиденти, з метою здійснення валютного нагляду за валютними операціями, що здійснюються через ці уповноважені установи. Національний банк України встановлює порядок ведення та використання уповноваженими установами записів реєстру рахунків інформаційної системи, що забезпечує збирання, накопичення, зберігання, доступ та використання уповноваженими установами інформації про належність рахунків до банківських рахунків, платіжних рахунків, власниками яких є нерезиденти.

Порядок здійснення валютного нагляду агентами валютного нагляду встановлюється Національним банком України.

8. Агенти валютного нагляду мають право вимагати у суб`єктів валютних операцій документи, пов`язані із здійсненням валютних операцій, а суб`єкти валютних операцій зобов`язані надавати такі документи на вимогу агентів валютного нагляду у визначений ними строк.

9. Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

Інформація про банки та (або) клієнтів банків, що збирається під час здійснення валютного нагляду за банками, становить банківську таємницю.

Інформація про небанківські фінансові установи та операторів поштового зв`язку, а також їхніх клієнтів, що збирається під час здійснення валютного нагляду за небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, є інформацією з обмеженим доступом.

10. У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

11. У разі виявлення агентом валютного нагляду порушення суб`єктом валютної операції валютного законодавства агент валютного нагляду запобігає проведенню такої валютної операції та інформує про таку валютну операцію орган валютного нагляду у порядку, встановленому Національним банком України.

12. Органи валютного нагляду обмінюються інформацією щодо виявлених порушень валютного законодавства, отриманою ними під час здійснення валютного нагляду, з метою реалізації повноважень у сфері валютного регулювання та нагляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VІІІ Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту: встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів визначені статтею 13 Закону № 2473-VІІІ:

1. Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

2. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

3. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

4. За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п`яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.

Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.

5. Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

6. У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

7. У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

8. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до пункту 21 розділу II Постанови Національного банку України від 02.01.2019 №5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Водночас 24.02.2022 Національний банк України прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», згідно пункту 21 якої визначено, що протягом дії воєнного стану інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечать цій постанові.

Так, пунктом 14-2 постанови Національного банку України від 24.02.2022 № 18 встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Відповідно до пункту 14-3 постанови Національного банку України від 24.02.2022 № 18 граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї постанови:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком України за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" винятків та (або) особливостей для окремих товарів та (або) галузей економіки.

Згідно з пунктом 14-4 постанови Національного банку України від 24.02.2022 № 18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.

Порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків встановлює Інструкція про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затверджена постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 (далі Інструкція № 7).

Відповідно до пункту 2 Інструкції № 7 вимоги цієї Інструкції поширюються на операції з експорту та імпорту товарів, на які Національним банком встановлені граничні строки розрахунків, з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки та мінімальних граничних сум операцій, на які поширюються встановлені Національним банком граничні строки розрахунків.

Пунктом 3 Інструкції № 7 встановлено, що у цій Інструкції для цілей здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: 4) день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків.

Згідно з пунктом 6 Інструкції № 7 банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за:

1) операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією;

2) операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією;

3) імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.

Банк перевіряє операції, не зазначені в підпунктах 1 - 3 пункту 6 розділу II цієї Інструкції, під час настання події (переказу резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента, отримання реєстру МД за відповідною операцією) і надалі банк не здійснює за ними валютний нагляд щодо дотримання резидентом граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів згідно з вимогами цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 7 Інструкції № 7 банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:

1) оформлення МД типу ЕК-10 Експорт, ЕК-11 Реекспорт на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;

2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Згідно з пунктом 9 Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:

1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог);

2) у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції;

6) у разі заміни кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів - після зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом - первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів.

Пунктом 10 Інструкції № 7 передбачено, що банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності:

1) повідомлення інших банків/уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації/ліквідаторів банків/юридичних осіб, які утворилися внаслідок ліквідації банків за рішенням власників, про зарахування грошових коштів на поточний рахунок резидента, що відкритий у цьому банку/банку, що ліквідовується/банку, що ліквідований за рішенням власників, що надійшли від нерезидента за товар або як повернення коштів від нерезидента (у повідомленні зазначаються вся наявна в реквізитах платіжної інструкції інформація, номер і дата договору, сума платіжної операції - у тій частині, у якій відомості передаються банку).

Суд виходить з таких мотивів при оцінці аргументів сторін та застосуванні норм права у спірних правовідносинах. Висновки суду:

Податкове повідомлення-рішення № 008283/2407 від 09.08.2023 про застосування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 699585,13 грн. прийнято ГУ ДПС в Івано-Франківській області на підставі висновків акту перевірки № 6885/09-19-24-07/2715517929 від 16.06.2023 про порушення позивачем вимог статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» при здійсненні розрахунків з нерезидентом - компанією «A+finanses» по контракту № 3 від 25.07.2022, відповідно до митної декларації: UA206080/2022/006452 від 08.08.2022 на суму 1081116,00 грн. в оплату за експортований товар від нерезидента «A+finanses» грошові кошти не надійшли (дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків 05.02.2023); UA206080/2022/006873 від 02.09.2022 на суму 1184457,00 грн. в оплату за експортований товар від нерезидента «A+finanses» грошові кошти не надійшли (дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків 02.03.2023).

З огляду на зміст акту перевірки № 6885/09-19-24-07/2715517929 від 16.06.2023 та відзиву № 15136/5/09-19-05-01 від 21.12.2023 на позовну заяву, контролюючий орган вважає, що грошові кошти в оплату за експортований товар по контракту № 3 від 25.07.2022, вивезений з території України згідно митних декларацій UA206080/2022/006452 від 08.08.2022 та UA206080/2022/006873 від 02.09.2022, від нерезидента - «A+finanses» на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 не надійшли. Вказані обставини свідчать про порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту позивачем товарів та наявність підстав для нарахування пені за порушення таких строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Водночас, на переконання представника позивача, вважає, що відсутні факти пропуску граничних строків розрахунків за операціями з експорту позивачем товарів, вивезених з території України згідно митних декларацій UA206080/2022/006452 від 08.08.2022 та UA206080/2022/006873 від 02.09.2022, оскільки на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 кошти за поставлений для нерезидента «A+finanses» товар по контракту № 3 від 25.07.2022 надійшли в межах граничних строків розрахунків за операціями з експорту позивачем товарів, а саме: за товар, вивезений з території України згідно митної декларації UA206080/2022/006452 від 08.08.2022, граничний строк оплати 04.02.2023, фактично сплачено 09.08.2022, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.08.2022 на суму 370000,00 грн. (а.с. 66); за товар, вивезений з території України згідно митної декларації UA206080/2022/006873 від 02.09.2022, граничний строк оплати 01.03.2023, фактично сплачено 12.09.2022, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.09.2022 на суму 399000 грн. (а.с. 67).

Суд звертає увагу на те, що контролюючий орган не заперечує факт сплати коштів за експортований позивачем товар по контракту № 3 від 25.07.2022, однак вказує на те, що фактичний платник таких коштів: фізична особа ОСОБА_4 - є неналежним платником, яким за контрактом № 3 від 25.07.2022 є юридична особа «A+finanses» - покупець товару.

Сплата коштів за експортований позивачем товар по контракту № 3 від 25.07.2022 саме фізичною особою ОСОБА_4 , а не юридичною особою «A+finanses», представник позивача пояснює заміною боржника за зобов`язаннями по контракту № 3 від 25.07.2022.

Так, суд встановив, що 26.07.2022 між компанією «A+ finances» та громадянином ОСОБА_3 , який є директором та власником такої компанії, укладено договір про переведення боргу по Контракту № 3 від 25.07.2022, за яким ОСОБА_4 прийняв на себе зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару в сумі 2000000,00 грн. (а.с. 46).

Такий договір від 26.07.2022 про переведення боргу по Контракту № 3 від 25.07.2022 позивач надав контролюючому органу під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 008283/2407 від 09.08.2023, що підтверджується рішенням ДПС України від 13.10.2023 № 30619/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги та відзивом № 15136/5/09-19-05-01 від 21.12.2023 на позовну заяву. Проте контролюючий орган не надав оцінки договору від 26.07.2022 в сукупності з іншими доказами переведення боргу від компанії «A+ finances» до фізичної особи Aldis Jozauskis.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з частиною першою статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Наслідками переведення боргу є вибуття первинного боржника із зобов`язання, вступ до зобов`язання нового боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов`язання при зміні суб`єктного його складу. При цьому переведення боргу можливе лише за згодою кредитора.

Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у статті 44 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Наведений вище принцип вільного вибору і самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, перш за все, встановлює можливість для суб`єктів підприємницької діяльності України підтримувати відносини з іноземними суб`єктами господарської діяльності з урахуванням положень Конституції та законів України, а також міжнародних норм і правил.

Правове регулювання такої діяльності, а також обмеження щодо її здійснення встановлені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відповідно до статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) це домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції".

Водночас статтею 3 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, яка є однією з головних загальних засад цивільного законодавства. Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, не передбачений цивільним законом, урегулювати у передбаченому законом договорі свої відносини, не врегульовані ним, а також відступити від положень закону і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні змісту такого договору, а стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає можливість укладення змішаних договорів, що складаються з елементів різних договорів.

Свобода укладення договору полягає у можливості вступу в договірні відносини на основі внутрішнього волевиявлення їх потенційного суб`єкта, тобто сторони договору. В основі такого волевиявлення повинна знаходитися юридично неушкоджена автономна воля сторони, яка полягає в її бажанні до настання правових наслідків, що можуть бути досягнуті шляхом вступу у відповідні договірні відносини. Таким чином, що в структурі автономної волі сторони первинним є саме бажання досягти певних правових наслідків (відповідно, і економічних результатів), а бажання укласти конкретний договір має вторинний характер, оскільки вступ у договірні відносини здійснюється не заради нього як такого, а є інструментом реалізації стороною своїх інтересів.

З огляду на вищевказані положення, за умови досягнення економічних наслідків укладеного зовнішньоекономічного договору, сплата коштів фізичною особою Aldis Jozauskis, а не компанією «A+finanses», на виконання контракту № 3 від 25.07.2022, свідчить про вжиття директором компанією «A+finanses» Aldis Jozauskis всіх можливих заходів з метою виконання умов такого контракту.

Також судом встановлено, що 04.06.2022 директор компанії «A+finanses» Aldis Jozauskis прибув до України та під час перетину кордону подав декларацію про ввезення в Україну готівки 1233068,00 грн. (а.с. 47-49).

Суд звертає увагу на те, що підпунктом 6 з пунктом 9 Інструкції № 7 передбачено таку підставу для завершення банком здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, як заміна кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів. При цьому, визначальною умовою для завершення банком здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків є зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом - первісним кредитором товар, та наявності документів про заміну кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів.

Так, Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію про те, що при укладенні договору уступки права вимоги між підприємствами-резидентами може виникнути ситуація, коли вказану ЗЕД-операцію не знімуть з валютного контролю в банку через відсутність валютної виручки за експортним контрактом, так як така не надійшла до первісного кредитора, однак, сторони є вільними у виборі виду договору та його умов. При цьому, позивач діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством не був жодним чином обмеженим у праві укладати угоди з відступлення боргу (чи права вимоги). Перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідки у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону №185/94-ВР (постанови Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18, від 12.06.2020 у справі № 805/1251/15-а, від 22.04.2021 у справі №806/2099/17, від 06.03.2024 у справі № 160/10420/20).

Суд звертає увагу на те, що Інструкція № 7 не передбачає таку підставу для завершення банком здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, як заміна боржника в зобов`язанні за операцією з експорту товарів.

Водночас підпунктом 1 пунктом 10 Інструкції № 7 передбачено, що банк, окрім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності: повідомлення інших банків/уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації/ліквідаторів банків/юридичних осіб, які утворилися внаслідок ліквідації банків за рішенням власників, про зарахування грошових коштів на поточний рахунок резидента, що відкритий у цьому банку/банку, що ліквідовується/банку, що ліквідований за рішенням власників, що надійшли від нерезидента за товар або як повернення коштів від нерезидента (у повідомленні зазначаються вся наявна в реквізитах платіжної інструкції інформація, номер і дата договору, сума платіжної операції - у тій частині, у якій відомості передаються банку).

Таким чином, зарахування грошових коштів на поточний рахунок резидента, що надійшли від нерезидента за товар, є достатньою підставою для завершення банком здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків.

Так, у випадку заміни боржника-нерезидента іншим нерезидентом валютна виручка (товар) надійде експортеру (імпортеру) продукції, але від іншого нерезидента. У такому випадку немає підстав для висновку про порушення вимоги Закону № 2473.

Крім того, у разі укладення договору переведення боргу між двома нерезидентами за кордоном, за умови відсутності іншої домовленості сторін у самому договорі, матеріальне право України не застосовується.

Суд звертає увагу на те, що зарахування коштів на рахунок резидента здійснюється за ініціативою нерезидента та не залежить від волі резидента.

В спірному випадку платіжна інструкція від 09.08.2022 на суму 370000,00 грн., якою оплачено за товар, вивезений з території України згідно митної декларації UA206080/2022/006452 від 08.08.2022 (а.с. 66), та платіжна інструкція від 12.09.2022 на суму 399000 грн., якою оплачено за товар, вивезений з території України згідно митної декларації UA206080/2022/006873 від 02.09.2022 (а.с. 67), містять передбачену підпунктом 1 пунктом 10 Інструкції № 7 обов`язкову інформацію, необхідну для ідентифікації розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності: «Призначення платежу: оплата згідно контракту № 3 від 25.07.2022, платник Aldis Jozauskis, платіж за власні кошти, Aldis Jozauskis».

Щодо доводів відповідача про заборону готівкової форми здійснення розрахунків за зовнішньоекономічною діяльністю, то суд вказує на таке.

Статтею 14 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність передбачено, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право:

- самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам;

- безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів у діючій на території України валюті та в іноземній валюті як у межах, так і за межами України, самостійно приймати рішення у зазначених питаннях;

- вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб`єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

Розрахункове та кредитне обслуговування суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території України банком для зовнішньоекономічної діяльності України і уповноваженими комерційними банківськими та кредитними установами, а також іноземними і міжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України.

Порядок проведення розрахунків за валютними операціями встановлює Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затверджене постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 (далі Положення № 2).

Відповідно до пункту 4 Положення № 2 до поточних валютних операцій належать розрахунки за експорт та імпорт товару (уключаючи сплату штрафів, пені, бонусів, відшкодування супутніх витрат у зв`язку із виконанням зовнішньоекономічного договору, відшкодування збитків у зв`язку із невиконанням зовнішньоекономічного договору), уключаючи такі розрахунки на території України.

Згідно з пунктом 31 Положення № 2 розрахунки, а також перекази за валютними операціями, зазначеними в пунктах 27-30 розділу IV цього Положення, здійснюються виключно через банки, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 59 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Пунктом 16 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, встановленого, що розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках.

Розрахунки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) у готівковій формі заборонено, крім випадку, коли нерезидент - суб`єкт господарської діяльності згідно з умовами експортного договору резидента - суб`єкта господарської діяльності здійснює оплату фізичній особі-резиденту, яка перебуває у відрядженні за кордоном з метою виконання зобов`язань за експортним договором резидента - суб`єкта господарської діяльності, коштами в готівковій іноземній валюті експлуатаційних витрат, пов`язаних з обслуговуванням транспортного засобу, який належить резидентові - стороні договору (орендується, фрахтується ним) і використовується за кордоном з метою виконання зобов`язань останнього за цим договором, за умови оприбуткування невикористаного залишку ввезеної в Україну готівкової іноземної валюти до каси резидента - суб`єкта господарської діяльності згідно з абзацом третім пункту 16 розділу I цього Положення.

Пунктом 4.2 Контракту № 3 від 25.07.2022 визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються як шляхом банківського переказу, так і внесенням коштів на поточний рахунок позивача.

В спірному випадку Aldis Jozauskis сплатив кошти за товар на виконання контракту № 3 від 25.07.2022 через банківську установу на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується платіжними інструкціями від 09.08.2022 та від 12.09.2022 (а.с. 66-67).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» безготівкові розрахунки це перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.

Таким чином, внесення платником Aldis Jozauskis готівки в касу банку та перерахування таких коштів на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 , є безготівковим розрахунком, що відповідає вимогам щодо розрахунків за зовнішньоекономічними договорами та умовам Контракту № 3 від 25.07.2022.

Щодо довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 14.06.2023 № 20.1.0.0.0/7-20230614/1312 про наявні порушення законодавчо встановлених строків розрахунків по контракту № 3 від 25.07.2022, то така довідка надана на запит позивача та носить інформаційний характер, про що зазначено в такій довідці (а.с. 120).

З огляду на зміст частини п`ятої статті 13 Закону № 2473-VІІІ відповідальність за порушення резидентами строку розрахунків у вигляді нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором, виникає лише за наявності порушення резидентами строку розрахунків, тобто у разі ненадходження коштів або надходження таких коштів із порушеннями строків.

В спірному випадку, кошти на виконання умов контракту № 3 від 25.07.2022 надійшли на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 в межах визначених строків розрахунків, а тому відсутні підстави для нарахування позивачу пені за порушення строку розрахунків за операціями з експорту.

Податковий кодекс України не містить визначення поняття «вина», однак умови за яких платник податку вважається винним наведені у статті 112 цього Кодексу та полягають у тому, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 Податкового кодексу України є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак невжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчинені податкового правопорушення.

Тобто, факт вини особи - платника податку має бути доведеним контролюючим органом.

В спірному випадку зарахування коштів на рахунок позивача здійснено за ініціативою нерезидента та не залежало від волі ФОП ОСОБА_1 .

Підсумовуючи, суд вважає, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області не доведено наявності в нього передбачених статтею 13 Закону № 2473-VІІІ правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 008283/2407 від 09.08.2023 про застосування до позивача пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 699585,13 грн.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області не довело суду правомірність податкового повідомлення-рішення № 008283/2407 від 09.08.2023 про застосування до позивача пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 699585,13 грн.

Отже, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 008283/2407 від 09.08.2023 безпідставно та необґрунтовано, а тому його потрібно скасувати.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі представником позивача подано платіжну інструкцію № 103 від 17.11.2023 про сплату судового збору в розмірі 10493,79 грн. (а.с. 5).

Згідно підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" фізична особа підприємець за подання адміністративного позову майнового характеру сплачує 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, позивач за подання до адміністративного суду цього адміністративного позову мала сплатити судовий збір 1 відсоток ціни позову, що становить 6995,85 грн. (699585,13*1%=6995,85 грн.).

Таким чином, 3497,94 грн. (10493,79-6995,85=3497,94 грн.) є надміру сплачений судовий збір, який згідно зі статтею 7 Закону України "Про судовий збір" може бути повернуто позивачу лише за його клопотанням. Однак на час постановлення цього рішення позивачем такого клопотання до суду не подано. Суд роз`яснює позивачу про те, що вона вправі подати таке клопотання до суду й після ухвалення судом рішення в цій адміністративній справі.

З огляду на задоволення позову позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 6995,85 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Згідно позовної заяви представник позивача просить стягнути з відповідача 49800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо стягнення таких витрат через їх неспівмірність зі складністю цієї справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача на підтвердження понесення ФОП ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: довіреність від 16.11.2023 (а.с. 14); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1244 від 17.06.2017 (а.с. 15); копію ордера серії АІ № 1494733 від 14.11.2023 (а.с. 16); копію договору № 79 від 24.08.2023 про надання правничої допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Жуковим Д.О. (а.с. 72-77); додаток № 2 від 27.10.2023 до договору № 79 від 24.08.2023 (а.с. 79); звіт № 2 від 17.11.2023 про надану правничу допомогу на підставі Договору № 79 від 24.08.2023 (а.с. 81); банківська виписка про зарахування 20000,00 грн. на рахунок ОСОБА_2 від ФОП ОСОБА_1 (а.с. 83); ); банківська виписка про зарахування 29800,00 грн. на рахунок ОСОБА_2 від ФОП ОСОБА_1 (а.с. 84).

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд проаналізував звіт № 2 від 17.11.2023 про надану правничу допомогу на підставі Договору № 79 від 24.08.2023, згідно якого надані такі послуги: отримання від замовника інформації щодо предмета спору (20 хв.) 1200,00 грн.; ознайомлення з актом документальної перевірки, ППР та рішенням ДПС України (110 хв.) 6600,00 грн.; збір доказів: договори замовника з контрагентом, платіжні інструкції, інвойси, ВМД та їх аналіз на предмет дотримання строків граничних розрахунків при експорті товарів (160 хв.) 9600,00 грн.; формування правової позиції у справі та узгодження її з замовником (15 хв.) 900,00 грн.; підготовка тексту позовної заяви (345 хв.) 20700,00 грн.; авансування участі в судових засіданнях 10800,00 грн. Загальна вартість виконаних робіт 49800,00 грн.

Оцінюючи характер наданої адвокатом Жуковим Д.О. правничої допомоги відповідно до звіту № 2 від 17.11.2023 про надану правничу допомогу на підставі Договору № 79 від 24.08.2023, судом враховано, що судовий розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань, а тому представник позивача не надав таку послугу як участь у судових засіданнях на суму 10800,00 грн.

Також представник позивача витратив 160 хв. на збір доказів, які мали б зберігатися в позивача. Також вказано про затрату 110 хв. часу на ознайомлення з актом документальної перевірки, ППР та рішенням ДПС України, розмір витрат 6600,00 грн., що є явно забагато, з огляду на об`єм інформації, що в них викладена. Також позовна заява в цій справі містить незначний обсяг викладу обставин справи, підготовка такої позовної заяви не потребувала значного часу і не мала завдати значних клопотів для адвоката Жукова Д.О. Натомість згідно звіту № 2 від 17.11.2023 про надану правничу допомогу на підставі Договору № 79 від 24.08.2023 представник позивача витратив на підготовку тексту позовної заяви 345 хв. Натомість судом додатково на користь позивача враховано, що представник позивача підготовив відповідь на відзив. Також обидва процесуальні документи є достатньо обгрунтовані, тобто відповідають критерію якості правничої допомоги клієнту.

Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. З огляду на вищевикладене, суд вважає справедливим відшкодувати позивачу судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6995,85 грн. (тобто розміру, співмірного з витратами позивача на сплату судового збору за розгляд цієї справи у суді), що буде співмірним зі складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом юридичних послуг.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 008283/2407 від 09.08.2023.

Cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код 43968084, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6995 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 85 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6995 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 85 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.