КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №371/224/24 Головуючий у І інстанції - Гаврищук А.В.

апеляційне провадження №33/824/2039/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Гуль В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Миронівського районного суду Київської області від 12 березня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миронівського районного суду Київської області від 12 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Судом установлено, що 15 лютого 2024 року о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 в м. Миронівка по вул. Соборності Київської області, керував транспортним засобом «Volkswagen Caddy», д/н/з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України, у зв`язку з чим його дії кваліфіковані за частиною першою статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 22 березня 2024року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції щодо нього скасувати, а провадження за частиною першою статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У мотивування скарги зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу, який засвідчує, що поліцейський зупинив його автомобіль, маючи на це законні підстави та причини, передбачені статтею 55 Закону України «Про Національну поліцію».

Зважаючи на таку поведінку працівників поліції, побоюючись вчинення ними протиправних дій по відношенню до нього, на підставі частини п`ятої статті 55 Конституції України він вирішив захищатися та вимагати від поліцейських дотримання законів України у спілкуванні з апелянтом, у зв`язку з чим до повідомлення конкретної причини зупинки та залучення адвоката, право на що прямо передбачено статтею 59 Конституції України, не давати відповіді на їх питання.

Вказує, що на відеозаписах у відео файлах «2222222_00000020240215221112_0014», «2222222_00000020240215221112_0015», «2222222_00000020240215221817_0016» чітко зафіксовано, що він не відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, за умови повідомлення йому конкретної причини зупинки, для визначення законності дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу, як наслідок, законності вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, проте поліцейський цього не зробив.

Посилається на те, що працівники поліції не надали йому направлення на огляд в закладі охорони здоров`я, а виписали його разом зі складенням протоколу про адміністративне правопорушення та не поїхали з ним, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не зміг пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у Миронівській ЦРЛ.

05 квітня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він, окрім викладеного в апеляційній скарзі, зазначає, що поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення 15 грудня 2024 року о 22 годині 50 хвилин, тобто передчасно, не дочекавшись 1 години 10 хвилин до закінчення строку, який норма частини четвертої статті 266 КУпАП відводить на проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Просить застосувати до даної справи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17, за якою порушення працівниками поліції вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію» чи вимог пункту 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1456 - тягне за собою необов`язковість для водія виконання вимог працівників поліції, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №483560 від 15 лютого 2024 року вбачається, що водій ОСОБА_1 в м. Миронівка по вул. Соборності Київської області керував транспортним засобом «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в присутності свідків у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.

Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я i оформлення його результатів визначено «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція) з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Згідно з частиною п`ятою статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суд послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №483560 від 15 лютого 2024 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам статті 256 КУпАП та, окрім іншого, містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи із характеру вчинених дій, є вказівка на порушення вимог пункту 2.5 ПДР та посилання на частину першу статті 130 КУпАП; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначенні ознаки алкогольного сп`яніння різкий запах алкоголю з рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 працівники поліції пропонували пройти огляд на стан сп`яніння, однак останній відмовився; відеозаписи з бодікамери, з яких вбачається факт відмови ОСОБА_1 від виконання законної вимоги працівника поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, його поведінка, що не відповідає ситуації, вчинення дій, що явно свідчать про намагання ігнорувати вимогу працівника поліції про проходження медичного огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, чи перебування під дією лікарських засобів, які сповільнюють увагу та швидкість реакції.

Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу.

Відповідно до вимог вказаної статті у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені, зокрема: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі - Інструкція №1376).

Зокрема, розділом ІІ вказаної Інструкції №1376 визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, форму якого затверджено відповідним додатком, складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом із проставленням серії та номера, в якому не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції №1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 особисто підписав протокол, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення» зазначив: «З протоколом не згідний, бажаю пройти тест на огляд в медичному закладі».

При цьому, протокол не містить будь-яких інших пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_4 не заявляв.

Відомості про те, що ОСОБА_1 оскаржував у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання протоколу у справі також відсутні.

На підставі викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №483560 від 15 лютого 2024 рокувідповідає вимогам, установленим статтею 256 КУпАП та Інструкції №1376, є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, який сумніву у суду не викликає.

Отже, доводи ОСОБА_1 щодо невідповідності вимогам законодавства протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, а обставини, викладені у протоколі, останнім не спростовані.

Судом було досліджено дані відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, згідно якого працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм працівник поліції виявив та повідомив ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та неодноразово пропонував останньому пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі. ОСОБА_1 поліцейськими було роз`яснено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та повідомлено про наслідки відмови від проходження такого огляду як на місці, так і в медичному закладі.

Водій ОСОБА_1 на неодноразові пропозиції та вимоги працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння уникав відповіді та прослідування разом з інспектором патрульної поліції до закладу охорони здоров`я з метою проходження такого огляду, ігноруючи вимогу інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп`яніння, відходячи від інспекторів поліції, не реагуючи на їхні звернення до нього. На відеозаписі зафіксовано, що працівником поліції в проміжку часу з 22:00 до 22:50 було запропоновано принаймні шість разів ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак останній жодних дій щодо виконання законної вимоги працівника поліції не виконав.

Невиконання вимоги працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння може проявлятися, як в активних діях, таких як висловлення відмови, спроба залишити місце події та інше, так і в пасивних, що проявляється у бездіяльності водія стосовно виконання законної вимоги працівника поліції пройти огляд.

Зважаючи на викладене, така поведінка ОСОБА_1 була правильно розцінена працівниками поліції, як відмова водія пройти огляд на стан сп`яніння.

Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння належним чином зафіксована працівниками поліції на нагрудну відеокамеру, матеріали відеозапису долучені до матеріалів справи, що відповідає вимогам частини другої статті 266 КУпАП, а також підтверджується письмовими показами свідків, які також відображені на вказаному відеозаписі.

Згідно метаданих файлів, які містяться на DVD-диску, жодних розбіжностей у часі фіксування адміністративного правопорушення та складання протоколу та відео фіксації цих подій за допомогою нагрудної камери поліцейського - не виявлено.

Підстави вважати вказаний відеозапис недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.

Окрім того, як убачається з відеозапису, записи в акті огляду та направленні щодо виявлення бажання пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі зроблені ОСОБА_1 під диктовку його захисника, з яким на той час останній спілкувався по телефону, після складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та під час ознайомлення з вказаними документами, а отже не відображають реальних подій, що зафіксовані на відеозаписі. Вказані записи судом першої інстанції обґрунтовано визнано юридично нікчемними та спробою уникнути адміністративної відповідальності, передбаченої законом, суперечать обставинам подій та не були спрямовані на реальне волевиявлення щодо виконання законних вимог працівника поліції щодо проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відеозапис з телефону ОСОБА_1 з приміщення лікарні суд першої інстанції правильно визнав неналежним доказом, оскільки він не спростовує відмови у задоволенні вимоги працівника поліції пройти медичний огляд на стан сп`яніння, а лише підтверджує факт звернення до лікарні з метою доведення відсутності у його діях порушення пункту 2.9 ПДР України. Разом із тим, ОСОБА_1 вказане порушення не пред`являлося, а протокол складено за порушення ним пункту 2.5 ПДР.

Посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять жодного доказу, який засвідчує, що поліцейський зупинив його автомобіль, маючи на це законні підстави та причини, передбачені статтею 55 Закону України «Про Національну поліцію» є необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 14 Закону «Про дорожній рух» №3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 вказаного Закону встановлено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Загальні підстави зупинки транспортного засобу визначені статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», спеціальні підстави на час воєнного стану визначені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану».

Відповідно до пункту 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема, проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Згідно з пунктом 20 Порядку №1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб; 2) поза межами блокпостів: виявлення порушення встановленого порядку переміщення осіб, транспортних засобів, вантажів (товарів) на територію, де встановлено особливий режим; затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів.

Як убачається з наданих відеозаписів зупинка транспортного засобу відбулася на контрольному-пункті в`їзду-виїзду, на якому були присутні принаймні чотири екіпажі патрульної поліції із ввімкненими проблисковими маячками червоного та синього кольорів.

Окрім того, у пункті 2 частини першої статті 32 Закону «Про Національну поліцію» №580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Згідно пункту 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Таким чином, працівники поліції, зупинивши водія ОСОБА_1 та повідомивши йому про необхідність пред`явити документи, а також про виявлені в нього в ході спілкування ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, діяли в межах визначених законом повноважень.

Доводи скаржника, що працівники поліції не надали йому направлення на огляд в закладі охорони здоров`я, а виписали його разом зі складенням протоколу про адміністративне правопорушення та не поїхали з ним, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не зміг пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у Миронівській ЦРЛ, не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції та до моменту складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не заявляв про намір пройти огляд самостійно, вчиняв дії, спрямовані на ухилення виконання законної вимоги працівника поліції про проходження огляду на стан сп`яніння.

Безпідставними та такими, що зводяться до власного тлумачення норм закону, є аргументи апелянта про те, що поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення 15 грудня 2024 року о 22 годині 50 хвилин передчасно, не дочекавшись 1 години 10 хвилин до закінчення строку, який норма частини четвертої статті 266 КУпАП відводить на проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, тобто за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, а положення статті 266 КУпАП встановлює 2 години для проходження водієм огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тобто у разі його згоди на проходження такого огляду.

Посилання ОСОБА_1 на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17, є необґрунтованими, оскільки обставини справи, що переглядається, та обставини справи №686/11314/17 не є тотожними. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 15 березня 2019 року, яку просить застосувати скаржник, жодних правових висновків щодо «порушення працівниками поліції вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію» чи вимог пункту 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1456 - тягне за собою необов`язковість для водія виконання вимог працівників поліції, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення» не робив.

Жодних доказів на спростування вказаних обставин та наявних у матеріалах справи доказів стороною захисту суду надано не було як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Таким чином, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку є самостійною підставою притягнення особи до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що зводяться до незгоди апелянта з висновками і постановою суду першої інстанції, та розцінюються апеляційним судом як намагання уникнути відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Враховуючи викладене, вищезазначеними діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а отже не є підставою для закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог закону при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку з чим доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.

Керуючись статтями 284, 289, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Миронівського районного суду Київської області від 12 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Гуль