09.04.24

33/812/180/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 490/831/24 Головуючий у місцевому судді Демінська О.І.

Провадження № 33/812/180/24 Головуючий у апеляційному суді Темнікова В.І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючогосудді -Темнікової В.І.,

за участю секретаря - Травкіної В.Р.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , захисника Семенової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянку України, тимчасово непрацюючу, проживаючу за адресою:

АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік,-

в с т а н о в и в:

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2024 року встановлено, що 27 січня 2024 року о 23:51 год. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в районі буд. № 6 по вул. Чижова в м. Миколаєві з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору «Драгер» на місці зупинки та від проходження медичного огляду у медичному закладі у встановленому законом порядку відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2024 року та припинити провадження по справі.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.

Судом в порушення вищезазначених вимог не вжито належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Так, в судовому засіданні було досліджено протокол ААД № 559698 про адміністративне правопорушення, відеозаписи з нагрудного відео реєстратора поліцейського, але суд не звернув належної уваги на те, що в ході дослідження доказів в судовому засіданні не було встановлено самого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Згідно подій 27.03.2024 року, ОСОБА_1 знаходилась у себе вдома та відпочивала. В той час її автомобіль стояв біля паркану її домоволодіння по АДРЕСА_1 . Авто знаходилося біля домоволодіння, ним ніхто не керував та не експлуатував, перешкод у дорожньому руху не створював. Вказані обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Згодом ближче до 12 години ночі до неї додому постукали співробітники поліції і запропонували вийти до них, так як на проїжджій частині вулиці стояла її машина з увімкненим світлом у салоні і при цьому був повалений паркан біля її будинку. Зі слів співробітників поліції, вона зрозуміла, що хтось із перехожих викликав поліцію, бо її машина стояла з відчиненими дверима і з ключами в машині біля поваленого паркану. Співробітниками патрульної поліції було оглянуто транспортний засіб «Хундай-Туксон», що підтверджується відео з камер відеоспостереження.

З`ясувавши всі обставини, а саме що претензій ні хто ні до кого не має вона намагалася піти до себе додому, але співробітники поліції її не відпускали і постійно намагалися щось з`ясувати.

Крім того, 27.01.2024р. інспектором патрульної поліції було складено протокол, яким встановлено порушення ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Однак, при складанні працівниками патрульної поліції зазначеного протоколу, було допущено ряд порушень, зокрема п. 2.6 Порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, ч. 11 розділу 2 Інструкції, ч. 4 ст. 256 КУпАП, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення виправлено дату його складення та неправильно вказаний час вчинення адміністративного правопорушення.

Так сама подія адміністративного правопорушення нібито відбулася 28 січня 2024 року, відеозапис датований 28 січня 2024 року, тоді як протокол датований 27 січня 2024 року. Тому, на думку апелянта, відеозапис з нагрудної камери працівника поліції та протокол події про адміністративне правопорушення, не може бути визнано належними та допустимими доказом.

Також посилається на те, що відповідно до п. 7 розділу II Інструкції № 1376 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне порушення. Але в даному протоколі ААД № 559698 виправлена та не визначена дата його складання.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

При виконанні своїх обов`язків, поліція керується Законом України «Про Національну поліцію».

У статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» - зазначено основні обов`язки поліцейського, а саме: неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно- правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати та не порушувати права та свободи людини.

Згідно з пунктами 3, 2, 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

В порушеннявказаних пунктівч.1ст.23Закону України«Про Національнуполіцію»,інспектор патрульноїполіції наказавприбрати транспортнийзасіб здороги,хоча віннікому незаважав тастояв біляпаркану ОСОБА_1 , а то їх постійно викликатимуть із цього приводу, це сказав їй другий інспектор поліції, у якого камера не працювала (відео 18:07 хв.).

Також ОСОБА_1 , зазначає, що до того моменту, поки вона не загнала свою машину в гараж, співробітники поліції не помічали в неї якогось алкогольного сп`яніння. А якщо вони, як вказано в постанові суду, попереджали ОСОБА_1 про її стан, то чому вони не допомогли їй загнати машину в гараж і навіть не намагалися зупинити її, коли вона сіла в автомобіль, а стояли, дивилися, сміялися і чекали, коли вона зрушить з місця.

Вважає, що своєю бездіяльністю поліцейські порушили ч.4 ст. 37 Закону України «Про національну поліцію», де вказано, що поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров`я або пошкодження чужої речі.

Також ОСОБА_1 вказує, що співробітники поліції відповідно до ст. 41 Закону України «Про національну поліцію» - могли здійснити поліцейське піклування щодо неї, якщо вона перебувала у стані сп`яніння.

Крім того, приписами частини першої статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм може бути вчинено порушення, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху.

Однак всупереч чинному законодавству про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документа встановленої форми, а саме, акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

За таких обставин, на думку апелянта, працівником патрульної поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були грубо порушенні вимоги КУпАП та Інструкції, що в подальшому потягло за собою прийняття незаконного рішення.

У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року - судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. З п. 27 вище згаданої постанови вбачається, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Проте, як видно з відеозапису ОСОБА_1 знаходилася в себе в дома, доки її не розбудили та не підняли з ліжка працівники поліції.

Більше того, з наявного в матеріалах справи відеозапису із відео реєстратора працівника патрульної поліції щодо складання адміністративних матеріалів, під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 поводила себе адекватно, чітко відповідала на їх запитання, висловлювала свої заперечення, її поведінка цілком відповідала обстановці, мова зрозуміла, чітка, нормальне формулювання своїх думок, рухи тіла теж адекватні, зовсім не схоже, як у людей, які вживають алкоголь.

Крім цього, з наявних в матеріалах справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, вбачається, що всі дії, які були вчинені поліцейськими при складанні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема складання протоколу та заповнення направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп`яніння - здійснені після того, як ОСОБА_1 вийшла із гаражу.

Тобто з відеозапису видно що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, її ніхто з поліцейських не зупиняв. До неї звернулися після того, як вона вийшла з гаражу.

Крім цього, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.

Тобто, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 допустила будь-які порушення ПДР України, за які її слід було зупинити, у зв`язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Такі висновки апеляційного суду повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17.

Також поліцейськими було порушено п. 10 розділу 2 Інструкції, оскільки ними було складено акт огляду на стан сп`яніння, який мав бути складений у двох примірниках, один з яких мав бути вручений водію. Копія акту огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 не було вручено.

Твердження суду про те, що проходження огляду на стан сп`яніння є обов`язком водія, а не його правом, суперечить не лише ст. 268 КУпАП, а також принципу захисту своїх прав самостійно й ст. 57 Конституції України та ст. 63 Конституції України.

Вважає, що правопорушення не могло бути скоєним, оскільки, по-перше, вона не керувала транспортним засобом, а по-друге, її ніхто не зупиняв, бо вона стояла біля машини.

Враховуючи викладене, апелянт стверджує, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, у зв`язку із чим постанова суду про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши пояснення особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, та її захисника на підтримку апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження всправах проадміністративні правопорушенняздійснюється наоснові суворогододержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).

Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно пункту 2.9-А Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно диспозиції якої адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно частин 1-3 ст. 266КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Аналогічні вимоги містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі - Інструкція).

Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 559698від 28січня 2024року тадоданими допротоколу актом огляду,направленням наогляд,відеозаписом знагрудних реєстраторів470323,474703.

Так, згідно положень ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвище, адреса свідків і потерпілих, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інше. Протокол підписується особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідками та потерпілими. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 559698 від 28 січня 2024 року о 00:09 год., дані, відображені в якому, враховуючи положення ст. 251 КУпАП, є доказом, 27 січня 2024 року о 23 год. 51 хв. в м. Миколаєві, Центральний район, вул. Чижова, буд. 6, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Hyundai Tucson» номер НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора алкотестер Драгер на місці зупинки, а також від проходження медичного огляду у медичному закладі відмовилась у встановленому законом порядку, що зафіксовано на нагрудні відео реєстратори 470323, 474703 та відео реєстратор транспортного засобу XIAOMI. Вказаними діями, ОСОБА_1 порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху, за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність.

Отже, в протоколі зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Також протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом не скористалася та відмовилась від надання пояснень по суті порушення.

Також в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено її права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції, ст. 268 КУпАП, та повідомлено про розгляд справи за викликом суду.

Крім того, в протоколі вказано, що у водія ОСОБА_1 тимчасово вилучено посвідчення водія ПІВ НОМЕР_3 та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ТД ПК 183155.

Складений працівниками поліції протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 559698 від 28 січня 2024 року підписано ОСОБА_1 без застережень.

Таким чином, складений працівником поліції щодо ОСОБА_1 протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції в повній мірі дотримано вимоги Інструкції, приписами якої встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів.

Так, відповідно до пунктів 2, 3 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення поліцейським у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови. Крім того, як зафіксовано на відеозаписі, ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції неодноразово вказувала, що вона вживала алкоголь (випила з кумою дві пляшки шампанського).

За такого, поліцейським обґрунтовано було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння, про що свідчить її підпис.

Крім того матеріали справи містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого, ОСОБА_1 направлено на огляд до КНП МОЦПЗ МОР. У результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, незв`язне мовлення.

Факт відмови ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі підтверджений дослідженим судом відеозаписом, проведеним працівниками поліції, на якому зафіксовано як працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі, на що вона відповіла відмовою.

Так, з відеозапису вбачається, що працівники поліції прибули на вул. Чижова за викликом у зв`язку із повідомленням, що транспортний засіб в`їхав у паркан домоволодіння. На місці прибуття поліцейськими був виявлений транспортний засіб «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_1 , в салоні якого були наявні ключі від машини, горіло світло, а поряд нікого не було. На транспортному засобі були наявні пошкодження, а поряд знаходився пошкоджений паркан домоволодіння.

Працівники патрульної поліції встановили належність автомобіля ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 . З вказаного домоволодіння вийшла жінка, як було встановлено, ОСОБА_1 , та повідомила, що автомобіль і паркан пошкодила не вона, це її транспортний засіб, який вона вигнала з гаражу раніше, щоб їхати в магазин за мінеральною водою.

Під часспілкування зпрацівниками поліції ОСОБА_1 на запитанняполіцейського,вказала щоцього вечоравживала алкогольнінапої зкумою,у зв`язкуіз чимїй булороз`ясненопро те,що керуватиїй транспортнимзасобом неможна,повідомлено провідповідальність закерування транспортнимзасобом встані алкогольногосп`яніння (23:49 23:50). ОСОБА_1 вважала, що алкоголь уже «вивітрився» і вона добре себе почуває, але якщо поліцейський так вважає, то вона може його залишити.

Після цього поки працівники поліції між собою з`ясовували всі обставини, ОСОБА_1 сіла за кермо свого транспортного засобу, проїхала по вулиці до гаражу, та на очах у поліцейських врізалась в стіну свого гаражу, не впоравшись з керуванням. На вимогу поліцейського зупинити автомобіль, ОСОБА_1 продовжила рух та заїхала у гаражне приміщення.

Поліцейські, будучи очевидцями цих подій, неодноразово вказуючи на те, що щойно повідомили ОСОБА_1 про те, що їй не можна керувати автомобілем, незважаючи на що, вона сіла за кермо автомобіля, перегнала транспортний засіб по вулиці та припаркувала його в гаражі, попередньо вчинивши зіткнення з гаражним приміщенням, виявивши у ОСОБА_1 як у водія транспортного засобу, яким вона щойно керувала, ознаки алкогольного сп`яніння, запропонували їй пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Драгер», на що ОСОБА_1 відмовилась, а також огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, від чого ОСОБА_1 також відмовилась.

При цьому, ОСОБА_1 стверджувала, що вона не керувала автомобілем, а лише припаркувала автомобіль в гараж, а також те, що її працівники поліції не зупиняли.

Після чого працівник поліції повідомив, що відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду та роз`яснив її процесуальні права за ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Також на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 ознайомилась із протоколом про адміністративне правопорушення та отримала його примірник.

Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані відеозйомкою обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом, а саме, відмовою ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку.

Відеозапис є безперервний та підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "По національну поліцію". Відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність наявних в матеріалах справи та досліджених судом доказів свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки ними доведено порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху щодо обов`язку водія на вимогу працівника поліції пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому апеляційний суд враховує, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Зазначені вище докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про справі щодо ОСОБА_1 .

Щодо заперечення в апеляційній скарзі встановлення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд вважає необхідним зазначити наступне.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, коли особі інкримінується керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст.12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом.

Отже, обов`язковому з`ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом, адже відповідно до диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

При цьому основною ознакою суб`єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, отже зазначена обставина обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За пунктом 1.10. ПДР водієм визнається особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23грудня 2005року за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Заперечення факту керування ОСОБА_1 автомобілем спростовуються матеріалами даної справи.

Як вже зазначалось раніше, судом першої інстанції встановлено, що на відеозаписі із камер нагрудних відеореєстраторів працівників поліції та відеореєстратора з поліцейського автомобіля, зафіксовано факт керування ОСОБА_1 її транспортним засобом.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд критично відноситься до твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо не керування нею транспортним засобом та розцінюється судом як спосіб уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції не було зупинено автомобіль ОСОБА_1 , а тому не доказано вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, відхиляються апеляційним судом, як спростовані матеріалами справи, оскільки правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли автомобіль почав рухатись.

Відхиляється апеляційним судом також посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не порушувала таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під її керуванням, у зв`язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції вона як водій не була зобов`язана виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно неї не можуть бути належними та допустимими доказами її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки правомірність причини зупинки транспортного засобу не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та не підлягає доказуванню у даній справі.

Не згодаз діямипрацівників поліціїмогла бутипідставою дляоскарження їхдій.Однак,матеріали справине містятьдоказів оскарженняу встановленомузаконом порядкудій поліцейськихпід часскладання протоколупро адміністративнеправопорушення тавідповідно проведеногослужбового розслідування,висновки якогомогли биспростувати фактвідмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, не прийнятні для застосування у даній справі, так як обставини у справі№ 686/11314/17 не є подібними до обставин у даній справі, крім того ця справа розглянута за правилами КАСУ, а не КУпАП.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на порушення ст. 256 КУпАП, п. 2.6 Порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, ч. 11 розділу 2 Інструкції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки протокол складено 28 січня 2024 року, відеозапис датований 28 січня 2024 року, тоді як протокол датований 27 січня 2024 року, спростовується матеріалами справи.

Так, впротоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 559698 зазначено дата та час його складання, а саме 28 січня 2024 року о 00 год. 09 хв, що підтверджується відеозаписом.

При викладенні фабули правопорушення вказано, що водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння 27 січня 2024 року о 23:51 год.

Відеозапис розпочинається 27 січня 2024р. та продовжується 28 січня 2024р.

Втім, протокол про адміністративне правопорушення ААД № 559698 від 28 січня 2024 року містить виправлення в частині зазначення дати його складання.

Відповідно до положень п.7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06 листопада 2015 року не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає (ч.1 ст.254 КУпАП та ч.2 ст.251 КУпАП), та не може бути перекладено на суд.

Як вбачається з відеозапису, виправлення працівниками поліції дати складання протоколу, обумовлено тим, що правопорушення ОСОБА_1 було вчинено о 23 год. 51 хв. 27 січня 2024 року проте процес складання протоколу відбувся о 00 год 09 хв. і це вже був початок наступного дня.

Крім того, внесення виправлення дати складання відбулось до того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. ОСОБА_1 підписала протокол з виправленою датою його складання без зауважень, отримала примірник протоколу. На оглянутому в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції її примірнику протоколу про адміністративне правопорушення також є виправлення в даті складання.

Приймаючи рішення у справі, апеляційний суд враховує також те, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен з`ясувати вплив цих порушень на ті, чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

При цьому порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно також переконатися, чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело.

Розглядаючи справу, суд зобов`язаний врахувати допущені порушення закону, які мали місце під час збирання доказів, однак такі порушення не можуть бути безальтернативною підставою для того, щоб суд залишив такі докази без оцінки, відкинувши їх як недопустимі, не з`ясувавши питання про можливий вплив відповідних процесуальних порушень на достовірність отриманих відомостей.

У даній справі наявність виправлення в протоколі, не впливає на можливість встановлення фактичних обставин скоєного правопорушення та особи, яка його скоїла, а тому не є безальтернативною підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису, неналежними та недопустимими доказами у справі та скасування постанови суду.

Враховує апеляційний суд також практику Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Хан проти Сполученого Королівства», ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку суд повинен вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то навіть отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними.

Доводи апеляційної скарги, що у відповідності до вимог ст. 265-2 КУпАП транспортний засіб не був тимчасово затриманий, є безпідставними, оскільки положення даної норми права застосовуються виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

Посилання вапеляційній скарзі,що працівникполіції наказав ОСОБА_1 прибрати транспортнийзасіб здороги,а також щопрацівники поліціїне помічалив ОСОБА_1 ознаки алкогольногосп`яніння покивона незагнала машинув гараж спростовується матеріалами справи, а саме відеозаписом, на якому працівник поліції дізнавшись від ОСОБА_1 , що вона вживала алкогольні напої роз`яснив останній про те, що керувати транспортним засобом їй не можна, також повідомив про відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння (23:49 23:50). Те, що працівник поліції не встиг відповісти на питання ОСОБА_1 чи залишати автомобіль на місці, так як відволікся, не можна розцінювати як провокаційні дії зі сторони поліції.

Відповідно доположень п.п.1,3ч.1ст.23Закону України«Про національнуполіцію»,поліція відповіднодо покладенихна неїзавдань здійснюєпревентивну тапрофілактичну діяльність,спрямовану назапобігання вчиненнюправопорушень;вживає заходівз метоювиявлення кримінальних,адміністративних правопорушень;припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Щодо доводів апелянта стосовно не відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем в порядку ст. 266 КУпАП слід зазначити, що згідно встановлених обставин автомобіль ОСОБА_1 вже був припаркований в гаражному приміщенні, що свідчить про відсутність потреби у відстороненні ОСОБА_1 від керування автомобілем.

Відповіднодо ст.41Закону України«Про Національнуполіцію» поліцейське піклування може здійснюватися, зокрема, щодо особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп`яніння втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі (п.4 ч.1). При цьому поліцейське піклування має наслідком щодо осіб, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, - передання у спеціальний лікувальний заклад чи до місця проживання.

З переглянутого апеляційним судом відеозапису а також з наявних матеріалів справи, апеляційний суд також вважає, що підстав для застосування поліцейського піклування відносно ОСОБА_1 у працівників поліції не було і вона вже перебувала за місцем свого проживання.

Крім того, зазначені дії працівників поліції у законодавчо визначеному порядку ОСОБА_1 також не оскаржені.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння (алкогольного або наркотичного), з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, вчинили дії щодо попередження вчинення правопорушення, а також по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог п. «а» та п. «б» п.2.9 Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов`язку їх виконання.

Згідно з п. 2.9а ПДР України водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Проаналізувавши зазначеніобставини усправі уїх сукупності,апеляційний судвважає,що відеозаписподії міститьдостовірні даніпро керування ОСОБА_1 транспортним засобомта відмовуводія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, про дії поліцейських щодо запобігання вчинення правопорушення, вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст.251 КУпАП. Більш того, інформація, що міститься на відеозапису, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях водія є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 поводила себе адекватно, чітко відповідала на запитання працівників поліції, висловлювала свої заперечення, що її поведінка відповідала обстановці, мова була зрозумілою, тобто були відсутні зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, не приймаються апеляційним судом оскільки вони мають характер суб`єктивної оцінки апелянта та розцінюються як спроба уникнути адміністративної відповідальності, як і пояснення ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, що її поведінка в кінці спілкування з поліцією була обумовлена вживанням нею снодійного, яке почало діяти, так як працівникам поліції вона не повідомляла про вживання снодійних чи заспокійливих медичних препаратів.

За змістом пунктів 2, 3 Розділу І Інструкції № 1452/735огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), а виявлення у особи, яка керує транспортним засобом, ознак сп`яніння через зовнішні ознаки та поведінку, що є передумовою проведення відповідного огляду, покладається на поліцейських.

Як зафіксовано на відеозаписі працівник поліції повідомив ОСОБА_1 що в неї виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Також з аналізу відеозаписувбачається,що у ОСОБА_1 дійсно наявні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема порушення мови, нестійка хода, та і сама ОСОБА_1 не заперечувала факт вживання алкоголю.

Посилання в апеляційній скарзі, що поліцейськими було порушено п. 10 розділу 2 Інструкції, оскільки ними не було вручено ОСОБА_1 копію акту огляду на стан сп`яніння не підтверджуються матеріалами справи.

Так п. 10 розділу 2 Інструкції передбачає, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Оскільки ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, про що зазначено в акті огляду наявному в матеріалах справи та власноручно підписаному ОСОБА_1 , складання другого примірника та вручення його ОСОБА_1 інструкцією не передбачено.

Прийняте судом першої інстанції рішення цілком узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, в тому числі і з правовими позиціями, викладеними у справі «Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain» (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року), справі «Daktaras v. Lithuania», (скарга № 42095/98), справі «Аллене де Рібермон проти Франції», на які посилається апелянт

Стосовно інших доводів апеляційної скарги, то вони також не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).

Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Отже, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, слід дійти висновку, що переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, апеляційному суду не надано.

З урахуванням викладеного, наявні у справі докази, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Враховує апеляційний суд також те, що ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

При накладенні стягнення на ОСОБА_1 за правопорушення, вчинене 27 січня 2024 року, визначенні його виду та розміру, судом першої інстанції дотримані загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначені ст. 33 КУпАП.

При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.

Таким чином, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що суд вірно оцінив наявні в даній справі докази відповідно до вимог ст. 251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а також що її дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 130 КУпАП як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тому підстав для скасування постанови судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в доход держави в розмірі 17000 грн з позбавленням керування транспортним засобом строком на один рік залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду В.І. Темнікова