-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
УХВАЛА
03.04.2024 Справа № 914/2191/18
Господарський суд Львівської області у складі суддів:
Головуючого суддіЗапотічняк О.Д.
СуддівГаламай О.З.
Манюк П.Т.
при секретарі судового засідання Шевчук О.О.,
розглянувши матеріали позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Приватного акціонерного товариства «Кременчукм`ясо», м. Кременчук
про: визнання недійсними п. 2.5 договорів про відновлювальну кредитну лінію №1195-01-07 від 19.09.2007 року , № 1318- 10 від 21 травня 2010 року та № 1319-10 від 26 травня 2010 року, № 1320- 10 від 29 червня 2010 року (з його додатковими угодами)
у справі №914/2191/18
за позовом: Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит, м.Київ,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства Галичфарм, м.Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -1: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -2: Національний банк України, м. Київ
про: стягнення заборгованості за кредитними договорами в сумі 1 153 112 678,05 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Кузьмік Д.В.;
від відповідачів: Танцюра В.А.;
від третьої особи 1: Кузьмік Д.В.;
від третьої особи 2: Перетятько С. М.;
встановив:
Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Галичфарм про стягнення заборгованості за кредитними договорами в сумі 1 153 112 678,05грн.
Ухвалою від 06.12.2019 суд призначив у справі судову експертизу та зупинив провадження у справі.
Ухвалою від 11.01.2023 суд поновив провадження у справі та призначив розгляд справи на 24.01.2023.
Подальший хід розгляду справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи. Так, зокрема ухвалою від 06.03.2024 суд відклав розгляд справи на 03.04.2024.
02.04.2024 року через систему «Електронний суд» Приватне акціонерне товариство «Кременчукм`ясо» подало на розгляд Господарського суду Львівської області позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про визнання недійсними п. 2.5 договорів про відновлювальну кредитну лінію №1195-01-07 від 19.09.2007 року , № 1318- 10 від 21 травня 2010 року та № 1319-10 від 26 травня 2010 року, № 1320- 10 від 29 червня 2010 року (з його додатковими угодами), з наступними змінами і доповненнями.
В судове засідання 03.04.2024 з`явились представники сторін. Представники позивача, третя особи -1 та 2 заперечили щодо поданої позовної заяви, просили таку повернути, відповідач щодо прийняття такої покладався на розсуд суду.
Розглянувши позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ПАТ «Кременчукм`ясо» суд дійшов висновку, що остання підлягає поверненню заявнику з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17, передбачене статтею 49 Господарського процесуального кодексу України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
Разом з тим зміст частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).
Дотримання цих критеріїв підлягає оцінці та з`ясуванню під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи з самостійними вимогами (аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №910/12463/18, від 27.09.2019 у справі №904/323/19, від 11.11.2020 у справі №912/2751/16).
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №916/542/18, позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п`ятої статті 49 та частини четвертої статті 180 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 зазначеного Кодексу. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину (як за первісним, так і за зустрічним позовом, у випадку його наявності у справі), з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги, що можуть не бути тотожними первісним та/або зустрічним вимогам, однак нівелюватимуть задоволення таких вимог за одним із позовів.
Вимога третьої особи із самостійними вимогами, яка не нівелює задоволення первісних та/або зустрічних вимог, чи спрямована до осіб (жодна з яких не має статусу відповідача у справі), не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні статті 49 Господарського процесуального кодексу України, а має бути здійснена через подання самостійного позову.
Суд зазначає що позовна заява не містить жодного обґрунтування того, що позов третьої особи (ПАТ «Кременчукм`ясо») взаємопов`язаний з позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і спільний їх розгляд є доцільним.
Предметом спору у справі № 914/2191/18 є стягнення заборгованості в сумі
1 153 112 678,05 грн по семи кредитних договорах №1440-12 від 15.11.2012, №1195-01-07 від 19.09.2007, №1320-10 від 29.06.2010, №1321-10 від 29.06.2010, №1318-10 від 21.05.2010, №1319-10 від 26.05.2010, №1252-08 від 13.06.2008.
Натомість ПАТ «Кременчукм`ясо» просить суд визнати недійсними пункт 2.5 Договорів про відновлювальну кредитну лінію № 1195-01-07 від 19.09.2007 року, № 1318-10 від 21 травня 2010 року, № 1319-10 від 26 травня 2010 року та № 1320- 10 від 29 червня 2010 року.
Таким чином, подана ПАТ «Кременчукм`ясо» позовна заява є самостійним позовом в розумінні Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Як вбачається із аналізу як статті 49, так і статті 180 Господарського процесуального кодексу України законодавцем встановлено правові наслідки подання третьою особою позовної заяви, яка не відповідає вимогам ст. 49 цього Кодексу - повернення позовної заяви.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлена ПАТ «Кременчукм`ясо» позовна заява не пов`язана з первісним позовом та не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в розумінні частини 1 статті 49 ГПК України, у зв`язку з чим суд у відповідно до ст. 180 ГПК України повертає позовну заяву заявнику.
В судовому засіданні 03.04.2024 відповідач зазначив про подане клопотання щодо призначення у справі повторної судово-економічної експертизи (Вх. № 4528/23 від 13.11.2023 та аналогічне вх. № 3512/23 від 05.09.2023). Представники позивача та третіх осіб заперечили щодо поданого клопотання, просили у задоволенні такого відмовити.
Клопотання мотивоване тим, що висновок експерта №2879 від 16.12.2022р містить ряд неточностей та істотних помилок, що призвело до не ясності його змісту та суперечності висновку матеріалам справи. Відповідач зазначає, що судовим експертом не вірно надано відповідь на питання 1 та питання 2 згідно ухвали суду від 06.12.2019р. про призначення судово-економічної експертизи, щодо заборгованості по тілу кредиту по кредитним договорам та заборгованості по відсоткам нарахованим Банком протягом строку кредитування. Крім того, експертом не надано відповіді на питання 3, 4, 6, 8, 9 ухвали суду від 06.12.2019р. про призначення судово-економічної експертизи, що на думку Відповідача, не належним чином обґрунтовано експертом у висновку. Відповідач зазначив, що експертом допущена суперечність є істотною та викликає сумніви у правильності висновку, відтак просив призначити у справі повторну судово-економічну експертизу, проведення якої просив доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи просив поставити питання:
1) В якому розмірі підтверджується документально сума основного боргу по тілу кредиту, наданого акціонерному товариству «Галичфарм» відповідно до кредитних договорів № 1440-12 від 15.11.2012 р., № 1195-01-07 від 19.09.2007 р., № 1320-10 від 29.06.2010 р., 1318-10 від 21.05.2010 р., № 1319-10 від 26.05.2010 р., № 1252-08 від 13.06.2008 р., № 1321-10 від 29.06.2010 р., з наступними змінами і доповненнями, станом на 01.11.2019 р.?
2) В якому розмірі підтверджується документально сума заборгованості по відсотках за користуванням кредитними коштами, наданими акціонерному товариству «Галичфарм» відповідно до кредитних договорів № 1440-12 від 15.11.2012 р., № 1195- 01-07 від 19.09.2007 р., № 1320-10 від 29.06.2010 р., № 1321-10 від 29.06.2010 р, 1318- 10 від 21.05.2010 р.,№ 1319-10 від 26.05.2010 р., № 1252-08 від 13.06.2008 р. з наступними змінами і доповненнями, станом на 01.11.2019 р.?
3) Чи змінювались Банком в період з березня 2017р. по вересень 2019 року зарахування сум оплат проведених АТ «Галичфарм» в період березень 2017р. - вересень 2018р. по кредитних договорах № 1440-12 від 15.11.2012 р., № 1195-01-07 від 19.09.2007 р., № 1320-10 від 29.06.2010 р., № 132І-10 від 29.06.2010 р., 1318-10 від 21.05.2010 р, № 1319-10 від 26.05.2010 р., № 1252-08 від 13.06.2008 р. з наступними змінами і доповненнями ? Якщо так, то на підставі яких документів здійснювалась зміна зарахувань сум оплат та чим це документально підтверджується?
4) Чи погашено АТ «Галичфарм» станом на 01.11.2019р. заборгованість по процентам, нарахованих Банком за кредитними договорами № 1440-12 від 15.11.2012 р., № 1195-01-07 від 19.09.2007 р., № 1320-10 від 29.06.2010 р., № 132І-10 від 29.06.2010 р., 1318-10 від 21.05.2010 р., № 1319-10 від 26.05.2010 р., № 1252-08 від 13.06.2008 р. з наступними змінами і доповненнями, за період з дня надання кредитів до терміну повернення кредитів (строк кредитування), визначеного в кредитних Договорах, враховуючи оплати здійсненні АТ «Галичфарм» в період березень 2017р. - вересень 2018р.?
5) Якою є заборгованість АТ «Галичфарм» по основному боргу тіла кредиту по Кредитному договору №1252 -08 від 13.06.2008р., станом на 01.11.2019р., враховуючи оплати проведені АТ «Галичфарм» за період лютий жовтень 2019 року ? Як документально це підтверджується ?
6) Яким чином (в рахунок погашення яких платежів) зараховано Банком оплати проведені АТ «Галичфарм» в період лютий- жовтень 2019 року по Кредитному договору №1252 -08 від 13.06.2008р.. та чим це документально підтверджується? 8) Якою є заборгованість АТ «Галичфарм» по основному боргу тіла кредиту
7) Якою є заборгованість АТ «Галичфарм» по основному боргу тіла кредиту за Кредитним договором №1321-10 від 29.06.2010р., станом на 01.11.2019р.. враховуючи оплати проведені АТ «Галичфарм» згідно платіжних доручень №6477 від 14.06.17р. та №8108 від 27.07.17р.? Як документально це підтверджується?
8) Яким чином (в рахунок погашення яких платежів) зараховано Банком оплату проведену АТ «Галичфарм» згідно платіжного доручення №8108 від 27.07.17р. по Кредитному договору №1321-10 від 29.06.2010р., та чим це документально підтверджується?
9) Чи підтверджується документально факт нарахування Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по кредитних договорах № 1440-12 від 15.11.2012 р., № 1195-01-07 від 19.09.2007 р., № 1320-10 від 29.06.2010 р., № 1321-10 від 29.06.2010 р., 1318-10 від 21.05.2010 р., № 1319-10 від 26.05.2010 р., № 1252-08 від 13.06.2008 р. згідно розрахунків (том 9 а.с. 112 178).
Щодо призначення повторної судово-економічної експертизи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про судову експертизу судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Відповідно до ст.12 Закону України Про судову експертизу зазначено, що незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.
Згідно п.1.2.13. Інструкції передбачено проведення первинної, додаткової, повторної, комісійної та комплексної експертизи. Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше. Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріали (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.
Частиною 2 ст. 99 ГПК України передбачено, що у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам (ч.2 ст.107 ГПК України).
Повторною визнається судова експертиза, при проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об`єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об`єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.
Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.
Відповідачем не доведено, що висновок експерта за результатами проведення судової судово-економічної експертизи у господарській справі №914/2191/18 є невірним, неповним чи недостовірним. Висновок проведеної у справі експертизи складений на підставі фактичних даних, отриманих в процесі проведення експертизи, жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість висновку експертизи, або його суперечності з іншими матеріалами справи, як цього вимагають положення ст. 107 ГПК України, судом не встановлено.
Варто також зазначити, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (відповідна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20).
Крім того, правомірність зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.228 ГПК України залежить від підставності призначення судової експертизи, необхідно виходити з того, що призначення судової експертизи - це процесуальна дія суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованим. Отже, призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до частини 1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №911/731/18).
Разом з тим, слід зауважити, що висновок судового експерта для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (ст.104 ГПК України).
Приймаючи до уваги те, що призначення судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком, і повторна експертиза може бути призначена у разі наведення у клопотанні достатніх та обґрунтованих на те підстав, тоді як таких підстав відповідачем зазначено не було, клопотання представника відповідача про призначення у справі повторної експертизи призведе до безпідставного затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення повторної судово-економічної експертизи у справі.
Враховуючи вищевикладене, відмовити представнику ПАТ Галичфарм у задоволенні клопотання Вх. № 4528/23 від 13.11.2023 (аналогічне Вх. № 3512/23 від 05.09.2023) про призначення повторної експертизи.
Керуючись ст.ст. 49, 177, 180, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Повернути заявнику ПАТ «Кременчукм`ясо» позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору про визнання недійсними пунктів 2.5 Договорів про відновлювальну кредитну лінію №1195-01-07 від 19.09.2007 року , № 1318- 10 від 21 травня 2010 року та № 1319-10 від 26 травня 2010 року, № 1320- 10 від 29 червня 2010 року.
2. Відмовити в задоволенні клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи Вх. № 4528/23 від 13.11.2023 (аналогічне Вх. № 3512/23 від 05.09.2023).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Повний текст ухвали складено та підписано 08.04.2024.
Головуючий суддяЗапотічняк О.Д.
СуддяГаламай О.З.
СуддяМанюк П.Т.
скопійовано
-
скопійовано
-
