Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 541/272/24
Провадження № 2/541/575/2024
У Х В А Л А
05 квітня 2024 року м.Миргород
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Дністрян О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування. В позовній заяві позивачка просила визнати протиправною відмову в затвердженні проекту Рішення № 30 від 23.07.23 Великосорочинської сільської ради про надання їй дозволу на викуп земельної ділянки сільськогосподарського призначення К/Н: 5325782600:00:031:0043, площею 14,1641га, що розташована на території Ковалівської сільської ради; зобов`язати Великосорочинську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 16.06.2023 щодо викупу земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності К/Н: 5325782600:00:031:0043, площею 14,1641га; стягнути з Великосорочинської сільської ради витрати пов`язані з розглядом даної справи.
Дослідивши подану позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання про підвідомчість даної категорії справ, необхідно враховувати вимоги частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у якій визначено, що місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом, місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом. Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25,26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Виходячи з приписів п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках у спорах між суб`єктами господарювання.
Під терміном «підвідомчість» уп. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»розуміється визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Упунктах 2,3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»зазначається, що з огляду на приписичастини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимогистатей 1,41,12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписамстатті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених устатті 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованихЦивільним кодексом України,Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Упункті 14 цієї постанови Пленумузазначається: якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб`єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.
Справи, що віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб`єктного критеріїв.
За предметним критерієм до компетенції господарських судів відносять спори і справи, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності.
За суб`єктним критерієм до компетенції господарських судів відносять спори і справи між юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та в передбачених законом випадках за участі державних органів, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Статтею 1 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Тобто, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи.
Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц та від 17 жовтня 2018 року у справі № 464/1874/17.
У вирішенні питань розмежування юрисдикції господарських і загальних судів слід враховувати вказівки, надані упостанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»(п. п. 3 - 4,13 - 14).
Згідно з вказаною постановою, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно достатей 15,16 ЦПКу порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ заКодексом адміністративного судочинства України(стаття 17),Господарським процесуальним кодексом України(статті 1,12),Кримінальним процесуальним кодексом України абоКодексом Українипро адміністративніправопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Спір фізичної особи, яка має статус суб`єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов`язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому, обгрунтовуючи підстави для звернення до суду в порядку цивільного судочинства, позивачка ОСОБА_1 посилалася на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17.
Однак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 відступила від висновків, викладених у постанові від 12 травня 2020 року стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та постановила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.
За таких підстав та з урахуванням того, що спір виник з приводу відмови органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 , яка є засновником ФГ «Лотос» (а.с.20-23), у викупі земельної ділянки, що була надана їй на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.13-14), тому даний спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися господарським судом.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки заявлені вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Постановлення даної ухвали не є обмеження у доступі позивача до правосуддя, оскільки останній не обмежений у можливості вирішення спору в порядку господарського судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 186, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя -
П о с т а н о в и в :
Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О. М. Дністрян
