ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/628/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Коляска І.І.

розглянув справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Котломонтаж", вул. Митрополита Шептицького, 23, м. Тернопіль, 46008

до відповідача 1 Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001

відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче", вул. Митрополита Шептицького, 23, м. Тернопіль, 46008

відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бланк Велум", вул. Карпенка Миколи, буд. 3, кв. 56, м. Тернопіль, 46018

про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради, визнання недійсним Договору про встановлення земельного сервітуту, скасування державної реєстрації права земельного сервітуту

за участі представників сторін

позивача: Майки А. Б.

відповідача 1: Друзюка Р. М.

відповідача 2: Вароди П. Б.

відповідача 3: не прибув

В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз`яснення прав та обов`язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

14.09.2023 Приватне акціонерне товариство "Котломонтаж", далі - позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів: 1) Тернопільської міської ради; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бланк Велум", про:

- визнання протиправним та скасування рішення двадцять восьмої сесії Тернопільської міської ради №8/28/107 від 28.07.2023 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок за адресою: вул. Андрея Шептицького Оболоня";

- визнання недійсним Договору про встановлення земельного сервітуту б/н виданий 17.08.2023 укладеного між Тернопільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сопільче";

- скасування державної реєстрації права земельного сервітуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче" щодо земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:12:017:0014 (запис про інше речове право №51635652 у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно).

Обґрунтовуючи протиправність оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування, позивач зазначає, що згідно з укладеними 24.07.2008, на підставі рішення міської ради за №5/18/75 від 26.06.2008, між ним та Тернопільською міською радою Договорами оренди землі, які діяли до 26.06.2023, в оренді ПрАТ "Котломонтаж" перебувало 2 земельні ділянки несільськогосподарського призначення землі житлової та громадської забудови, площею 450, 00 кв. м (кадастровий номер 6110100000:12:017:0014) та 422, 00 кв. м (кадастровий номер 6110100000:12:017:0015), що знаходяться за адресою: вул. М. Шептицького - Оболоня у м. Тернополі. Стверджує, що ПрАТ "Котломонтаж" у передбаченому законодавством порядку скористалося переважним правом на укладення договорів оренди землі на новий строк. Однак відповідачем 1 лист-повідомлення позивача про намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди землі щодо вказаних земельних ділянок у встановленому законом порядку не розглянуто. Рішення за №8/28/99 від 28.07.2023, яким міська рада припинила право користування позивача даними земельними ділянками, прийнято поза визначеними ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент укладення договорів) строками. Позивач правомірно користувався орендованими земельними ділянками після закінчення строку договору оренди протягом одного місяця та вніс орендну плату за таке користування, яка прийнята Орендодавцем. Після закінчення терміну дії договорів оренди земельні ділянки не були вилучені у Орендаря у встановленому законом порядку на підставі Акту приймання-передачі об`єктів оренди. Вважає, що окрім наведеного, укладені між ПрАТ "Котломонтаж" та Тернопільською міською радою договори оренди слід вважати продовженими і на підставі рішення Тернопільської міської ради №8/п19/26 від 14.11.2022, згідно з яким договори оренди землі, зокрема щодо земельних ділянок, на яких розташовані тимчасові споруди, строк оренди яких закінчується в період з 01.01.2023 по 31.12.2023, після закінчення строку на який їх укладено, поновлюються на 1 рік. Також зазначає, що оскаржуваним рішенням міська рада затвердила відповідачам 2 та 3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, площею 0,0450 га та площею 0,0422 га на право іншого земельного сервітуту (розміщення тимчасових споруд, ринкової інфраструктури), проте дозволу на її розробку не надавала.

Зауважує, що згідно з даними Реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,0422 га, кадастровий номер 6110100000:12:017:0015, будь-які речові права на цю земельну ділянку відсутні.

Окрім того, позивач стверджує, що надаючи право земельного сервітуту ТзОВ "Сопільче" та ТзОВ "Бланк Велум" міська рада створює перешкоди у користуванні належним йому на праві власності об`єктом нерухомого майна по реалізації товарів промислової групи за адресою: вул. М. Шептицького, м. Тернопіль. Вважає, що ТОВ "Сопільче" та ТОВ "Бланк Велум" мали можливість задовольнити свої потреби щодо користування земельною ділянкою у інший спосіб, зокрема, отримати її в оренду. Реалізація мети розміщення малих архітектурних форм, з метою провадження підприємницької діяльності, безпосередньо впливає на обсяг речових прав власника цієї земельної ділянки, що також суперечить природі правовідносин за договором сервітуту. Спірний договір сервітуту, який фактично є договором оренди, укладений з порушенням норм чинного законодавства та, відповідно, підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.

Вимогу про скасування державної реєстрації права земельного сервітуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче" щодо земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:12:017:0014 (запис про інше речове право №51635652 у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно) ПрАТ "Котломонтаж" обґрунтовує приписами ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 14.09.2023 головуючим суддею для розгляду справи №921/628/23 визначено суддю Стадник М. С.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2023 (суддя Стадник М. С.) позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Котломонтаж" б/н вiд 12.09.2023 (вх. № 675 вiд 14.09.2023) залишено без руху.

26.09.2023 Приватним акціонерним товариством "Котломонтаж" відповідно до заяви б/н (вх. № 7808) усунуто визначені в ухвалі від 19.09.2023 недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.09.2023 (суддя Стадник М. С.) зазначену вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №921/628/23; постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10:30 год. 27.10.2023; запропоновано учасникам справи подати суду визначені процесуальним законодавством заяви по суті справи.

25.10.2023 від Тернопільської міської ради надійшов відзив на позовну заяву б/н від 24.10.2023 (вх. №8592), відповідно до якого остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, посилаючись на положення абз. 4 Перехідних положень Закону України "Про оренду землі", Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" за №340-ІХ, який набрав чинності 16.07.2020, а також те, що до укладених між міською радою та позивачем 24.07.2008 договорів оренди були внесені зміни шляхом укладення 03.02.2021 відповідних додаткових угод, вважає, що до правовідносин сторін за вказаними правочинами необхідно застосовувати норми Закону України "Про оренду землі" у чинній з 16.07.2020 редакції, відповідно до якої питання поновлення договорів врегульовано у ст. 126-1 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Стверджує, що ПрАТ "Котломонтаж" у встановлений п. 8 Договорів оренди строк не зверталося до Тернопільської міської ради з повідомленням про намір продовження їх дії. Лист-повідомлення від 05.12.2022, яким, як стверджує позивач, він повідомляв Тернопільську міську раду в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" про намір скористатись переважним правом на укладення договорів оренди землі на новий строк, на адресу міської ради не надходив. При цьому долучена до даного листа копія фіскального чека про надіслання поштового відправлення за №4602510412979 та інформація з трекінгу відстеження поштових відправлень Укрпошти свідчить про вручення такого поштового відправлення за довіреністю 06.12.2023. Зауважує, що листами за №3097-Ю/2023 від 14.02.2023 та №9764-Ю-2023 від 25.04.2023 міська рада повідомляла позивача про небажання продовження даних Договорів.

Зауважує, що з метою реалізації визначеного ст. 126-1 ЗК України порядку припинення договірних відносин 25.04.2023 міська рада зверталась до Управління державної реєстрації із заявою про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договорів оренди землі. Однак зазначене право не змогла реалізувати, оскільки відповідне речове право оренди позивачем не було зареєстровано у встановленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Не вчинення дій по реєстрації свого речового права без поважних причин, на думку представника міської ради, свідчить про відмову орендаря від власного переважного права на поновлення договору оренди.

Також Тернопільська міська рада вказує, що норми ЗК України не передбачають звернення особи до органу місцевого самоврядування за наданням дозволу на складання технічної документації. З урахуванням вимог ст. 124-1 та 186 ЗК України функції органу місцевого самоврядування зводяться до затвердження технічної документації із землеустрою, надання згоди на встановлення земельного сервітуту та укладення договору про встановлення земельного сервітуту. Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. Вважає, що підстави для відмови у задоволенні клопотань ТОВ "Сопільче" та ТОВ "Бланк Велум" про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, на які поширюється право земельного сервітуту, відсутні, а позивачем не наведені.

Окрім того, міська рада вважає, що оскільки ПрАТ "Котломонтаж" не є стороною договору про встановлення земельного сервітуту від 17.08.2023, а спірне рішення від 28.07.2023 його не стосується, у позивача відсутній матеріально-правовий інтерес у спірних правовідносинах, а, відповідно, і підстави для правового захисту.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2023, зважаючи на те, що підготовче засідання 27.10.2023 не відбулось, з огляду на перебування судді Стадник М. С. у відпустці, підготовче засідання у справі № 921/628/23 призначено на 10:30 год. 21.11.2023.

03.11.2023 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче" надійшов відзив на позов б/н від 02.11.2023 (вх. № 8846), відповідно до якого останнє просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що Тернопільська міська рада за клопотанням ТОВ "Сопільче" про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, на які поширюється право земельного сервітуту, прийняла цілковито законне рішення, підстави для скасування такого рішення відсутні. Твердження позивача про необхідність укладення договорів оренди вказаних вище земельних ділянок, на думку відповідача 2, є необґрунтованими. Окрім того, Товариство підтримує доводи міської ради про те, що заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі одна із його сторін або інша заінтересована особа. Зауважує, що порушення своїх прав та інтересів оспорюваним рішенням та договором позивач обґрунтовує тим, що Тернопільська міська рада протиправно не продовжила з ним договори оренди на земельні ділянки за кадастровими номерами 6110100000:12:017:0015 та 6110100000:12:017:0014, відтак подальші дії Тернопільської міської ради з переданням цих ділянок ТОВ "Сопіпьче" є протиправними. Поряд із цим, просить врахувати, що станом на сьогоднішній день строк дії укладених між міською радою та позивачем договорів оренди землі закінчився, а право користування на згадані земельні ділянки за ПАТ "Котломонтаж" не було зареєстровано. Розгляд справи №921/573/23, де однією із позовних вимог є поновлення вказаних договорів, триває. З огляду на наведене, вважає, що оскільки ПАТ "Котломонтаж" не є стороною договору про встановлення земельного сервітуту від 17.08.2023, а спірне рішення від 28.07.2023 його не стосується, висновки позивача про їх протиправність є помилковими і, як наслідок, не можуть свідчити про порушення його прав та інтересів оспорюваними рішенням та договором. Матеріально-правовий інтерес у спірних відносинах і наявність підстав для правового захисту у ПАТ "Котломонтаж" відсутні.

20.11.2023 суддею Стадник М. С. заявлено про самовідвід від розгляду справи № 921/628/23.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2023 заяву судді Стадник М. С. про самовідвід від розгляду справи № 921/628/23 задоволено та передано матеріали справи № 921/628/23 на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 20.11.2023 головуючим суддею у справі №921/628/23 визначено суддю Гирилу І. М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.11.2023 справу №921/628/23 прийнято до провадження суддею Гирилою І. М.; постановлено розгляд справи №921/628/23 на стадії підготовчого провадження розпочати спочатку; призначено у справі № 921/628/23 підготовче засідання на 09:05 год. 13.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, враховуючи неявку позивача, відповідачів 2 та 3, беручи до уваги відсутність у суду відомостей щодо належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бланк Велум" про підготовче засідання 13.12.2023, відкладено останнє на 09:30 год. 27.12.2023. Присутнього у підготовчому засіданні 13.12.2023 повноважного представника відповідача 1 - Тернопільської міської ради про підготовче засідання 27.12.2023 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); інших учасників ухвалою від 13.12.2023.

22.12.2023 позивачем в системі "Електронний суд" сформовано клопотання б/н від 22.12.2023 (вх. № 10349 від 25.12.2023) про приєднання до матеріалів справи доказів.

У підготовчому засіданні 27.12.2023, яке відбулось за участі повноважних представників позивача, відповідача 1 та відповідача 2, судом оголошено перерву до 11:45 год. 10.01.2024, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутніх у підготовчому засіданні 27.12.2023 повноважних представників сторін про підготовче засідання 10.01.2024 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); відповідача 3 ухвалою суду від 27.12.2023.

Поряд з цим, 27.12.2023 (після судового засідання) судом зареєстровано сформоване 26.12.2023 в системі "Електронний суд" клопотання ТОВ "Сопільче" б/н від 26.12.2023 (вх. № 10444) про зупинення провадження у справі №921/628/23 до набрання чинності рішення у справі №921/573/23.

02.01.2024 ТОВ "Бланк Велум" (відповідач 3 у справі) звернувся до суду із заявою б/н від 02.01.2024 (вх. №34), відповідно до якої просив розгляд справи №921/628/23 проводити без участі його повноважного представника. Одночасно зазначив, що заперечує проти задоволення позову.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Котломонтаж" б/н від 22.12.2023 (вх. № 10349 від 25.12.2023) про приєднання доказів та не прийнято останні до розгляду; відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче" б/н від 26.12.2023 (вх. № 10444 від 27.12.2023) про зупинення провадження у справі; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 10:00 год. 22.01.2024.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, зважаючи на те, що судом з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи будь-яких не розглянутих судом заяв чи клопотань останніх, а також вжиття судом усіх дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/628/23 до судового розгляду по суті на 14:00 год. 19.02.2024. Присутніх у підготовчому засіданні 22.01.2024 повноважних представників сторін про судове засідання 19.02.2024 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); відповідача 3 ухвалою від 22.01.2024.

У судовому засіданні 19.02.2024, яке відбулось за участі повноважних представників позивача, відповідачів 1 та 2, суд розпочав розгляд справи № 921/628/23 по суті, заслухав вступні слова учасників справи та оголосив перерву до 09:05 год. 06.03.2024, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутніх у судовому засіданні 19.02.2024 повноважних представників сторін про судове засідання 06.03.2024 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); відповідача 3 ухвалою від 19.02.2024.

У судовому засіданні 06.03.2024, яке відбулось за участі повноважних представників позивача, відповідачів 1 та 2, суд продовжив розгляд справи № 921/628/23 по суті, дослідив наявні в матеріалах справи докази та оголосив перерву до 09:05 год. 18.03.2024, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутніх у судовому засіданні 06.03.2024 повноважних представників сторін про судове засідання 18.03.2024 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); відповідача 3 ухвалою від 06.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.03.2024, з огляду на перебування судді Гирили І. М. з 18.03.2024 у відпустці та, відповідно, неможливість проведення судового засідання 18.03.2024, останнє призначено на 10:10 год. 27.03.2024.

У судовому засіданні 27.03.2024, яке відбулось за участі повноважних представників позивача, відповідачів 1 та 2, суд продовжив розгляд справи № 921/628/23 по суті, перейшов до судових дебатів, заслухав заключне слово учасників справи, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи письмові докази. Зокрема, зазначає, що спірні земельні ділянки належали ПАТ "Котломонтаж" на праві оренди і використовувались у господарській діяльності товариства. На вказаних земельних ділянках знаходиться належне позивачу нерухоме майно. Спірним рішенням органу місцевого самоврядування порушено права позивача та поставлено його у нерівні умови. Вважає, що відповідачами 2 та 3 не доведено крайньої необхідності у встановленні сервітуту. В матеріалах справи відсутні докази вчинення останніми дій щодо розміщення архітектурних споруд. Просить врахувати, що на сьогоднішній день спірні земельні ділянки фактично використовує відповідач, сплачує орендну плату та є власником суміжних земельних ділянок.

Повноважний представник відповідача 1 позов не визнає. Просить відмовити у його задоволенні з підстав, наведених у відзиві на позов. Зауважує, що рішення міської ради, яким позивачу припинено право користування земельними ділянками за кадастровими номерами 6110100000:12:017:0015 та 6110100000:12:017:0014, є предметом дослідження та судового розгляду у справі №921/573/23. Договірні відносини між міською радою та ПАТ "Котломонтаж" припинені. На момент прийняття оспорюваного у даній справі рішення міської ради позивач не був орендарем вказаних вище земельних ділянок. Приймаючи оспорюване рішення та укладаючи договір про встановлення земельного сервітуту, міська рада діяла у спосіб та в порядку, передбачених Конституцією та чинним законодавством України. Рішення не зачіпає права та інтереси позивача. Позивачем не доведено, що встановлення сервітуту перешкоджає використанню належної йому земельної ділянки. Окрім того, зауважує, що приписами ст. 124-1 ЗК України чітко передбачено, що у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, розробляється без одержання дозволу на її розроблення.

Повноважний представник відповідача 2 просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позов. Зокрема, зазначає, що оскільки позивач оспорює правочин, стороною якого він не являється, то має довести порушення його прав. Поряд із цим, зауважує, що ПАТ "Котломонтаж" не доведено, що він є орендарем спірних земельних ділянок. На даний час договірні відносини між ним і міською радою припинені. Рішенням суду відмовлено позивачу у поновленні договорів оренди, а, відповідно, його інтерес щодо земельних ділянок припинився. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували доводи позивача про те, що об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності позивача, знаходяться саме на земельній ділянці, яка є об`єктом оспорюваного правочину. Фактів порушення майнових прав чи інтересів позивача не встановлено. Твердження ПАТ "Котломонтаж" про порушення його прав та неправомірність прийнятого міською радою рішення ґрунтуються лише на його припущеннях. Прийняте міською радою рішення, на думку відповідача 2, відповідає вимогам законодавства. Поряд із цим, повноважний представник відповідача 2 зауважує, що не доведення позивачем порушення його майнових прав чи охоронюваних законом інтересів є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові. Відповідно, надання оцінки іншим обставинам справи є безпідставним. Також зазначає, що на земельній ділянці за кадастровим номером 6110100000:12:017:0014 ТОВ "Сопільче" здійснює свою господарську діяльність, має місце укладення відповідних договорів з підприємцями. Окрім того, повідомив, що за наслідками розгляду даного спору, у встановлений процесуальним законодавством строк, ним будуть надані докази понесення відповідачем 2 витрат на правову допомогу адвоката, про які Товариство повідомляло у відзиві на позов.

Відповідач 3 явки свого уповноваженого представника в судове засідання 27.03.2024 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, хоча по дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (довідка про доставку електронного листа ухвали від 14.03.2024 до електронного кабінету ТОВ "Бланк Велум" 15.03.2024 в матеріалах справи). Поряд із цим, як вже зазначалось вище, у заяві б/н від 02.01.2024 Товариство просило розгляд справи проводити без участі його повноважного представника та вказало, що заперечує проти задоволення позову.

Ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

28.07.2023 двадцять восьма сесія Тернопільської міської ради, за наслідками розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бланк Велум", керуючись ст. 12, 98, 99, 122, 124-1, 186 Земельного кодексу України, Законами України "Про землеустрій", "Про Державний земельний кадастр", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Генеральним планом м. Тернопіль, враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань містобудування, з питань регулювання земельних відносин та екології, прийняла рішення за №8/28/107, яким:

1. Затвердила Товариству з обмеженою відповідальністю "Сопільче" (код ЄДРПОУ 45102214) технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, площею 0, 0450 га на право іншого земельного сервітуту (розміщення тимчасових споруд) за адресою вул. Андрея Шептицького Оболоня.

1.1. Дала дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Сопільче" (код ЄДРПОУ 45102214) для встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0450га (кад. номер 6110100000:12:017:0014) терміном на п`ять років на право іншого земельного сервітуту (розміщення тимчасових споруд та ринкової інфраструктури) за адресою вул. Андрея Шептицького - Оболоня, без права забудови земельної ділянки.

2. Затвердила Товариству з обмеженою відповідальністю "Бланк Велум" (код ЄДРПОУ 39152147) технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, площею 0, 0422 га на право іншого земельного сервітуту (розміщення тимчасових споруд, ринкової інфраструктури) за адресою вул. Андрея Шептицького - Оболоня.

2.1. Дала дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Бланк Велум" (код ЄДРПОУ 39152147) для встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0422га (кад. номер 6110100000:12:017:0015) терміном на п`ять років на право іншого земельного сервітуту (розміщення тимчасових споруд, ринкової інфраструктури) за адресою вул. Андрея Шептицького - Оболоня, без права забудови земельної ділянки.

3. Зобов`язала Товариство з обмеженою відповідальністю "Сопільче" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бланк Велум" в двомісячний термін укласти договір про встановлення земельного сервітуту та провести державну реєстрацію права сервітутного користування земельною ділянкою.

17.08.2023 між Тернопільською міською радою, як Власником, з однієї сторони, та ТОВ "Сопільче", як Сервітуарієм, з другої сторони, укладено Договір про встановлення земельного сервітуту (далі Договір сервітуту), за умовами п. 1.1-1.2 якого на підставі рішення Тернопільської міської ради №8/28/107 від 28.07.2023 встановлюється земельний сервітут (обмежене платне користування) на земельну ділянку кад. номер 6110100000:12:017:0014 в м. Тернополі, яка знаходиться за адресою вул. Андрея Шептицького-Оболоня, в інтересах Сервітуарія для права іншого земельного сервітуту (розміщення тимчасових споруд), без права забудови земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється на земельній ділянці площею 0,0450 га.

П. 2.2 Договору сервітуту визначено, що останній укладено терміном на п`ять років з 28.07.2023 до 28.07.2028.

Зазначений правочин зареєстровано в книзі реєстрації договорів сервітутів за №1547 від 04.09.2023 та в Державному реєстрі речових прав згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 69183557 від 07.09.2023.

ПАТ "Котломонтаж" вказані вище рішення органу місцевого самоврядування та Договір сервітуту вважає такими, що порушують його права і охоронювані законом інтереси, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять восьмої сесії Тернопільської міської ради №8/28/107 від 28.07.2023 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок за адресою: вул. Андрея Шептицького Оболоня";

- визнати недійсним Договір про встановлення земельного сервітуту б/н, виданий 17.08.2023, укладений між Тернопільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сопільче";

- скасувати державну реєстрацію права земельного сервітуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче" щодо земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:12:017:0014 (запис про інше речове право №51635652 у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно).

Відповідно до ч. 2, 6 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (аналогічну норму закріплено і у ст. 20 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Ст. 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Окрім того, одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України є вимога про визнання правочину недійсним. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України визначено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд з`ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Ч. 3 ст. 215 ЦК України вказано, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, закон не обмежує коло осіб, які мають право вимагати визнання недійсним оспорюваного правочину лише сторонами. За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. За визнанням недійсним правочинів до суду можуть також звертатися особи, на стані яких негативно відбивається цей правочин, або які з інших причин зацікавлені в його недійсності.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду,з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Правовий аналіз наведених норм матеріального та процесуального права свідчить про те, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень (висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.01.2022 у справі № 592/10260/16).

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 363/3641/17).

У постанові від 29.08.2023 у справі №910/5958/20 Верховний Суд вказав, що відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду .

Позов особи, яка не була учасником правочину, про визнання недійсним оспорюваного правочину може бути задоволений лише в тому разі, якщо таким правочином порушено право цієї особи - не учасника правочину, і воно може бути відновлене шляхом повернення сторін цього правочину до первісного стану. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права (близький за змістом правовий висновок сформований також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц).

Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

У постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19 також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ст. 14 ГПК України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Зі змісту позовної заяви ПАТ "Котломонтаж" вбачається, що, обґрунтовуючи порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів оспорюваними у даній справі рішенням органу місцевого самоврядування та укладеним між міською радою і ТОВ "Сопільче" правочином, позивач стверджує таке:

- земельні ділянки, щодо яких Тернопільською міською радою 28.07.2023 прийнято вказане вище рішення, належали йому на праві оренди відповідно до Договорів оренди від 24.07.2008;

- у встановлені законом строки ПАТ "Котломонтаж" повідомив Тернопільську міську раду про намір скористатись переважним правом на укладення договорів оренди землі щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 6110100000:12:017:0014 та 6110100000:12:017:0015 на новий строк та направив проекти відповідних додаткових угод;

- після закінчення строку договорів оренди, протягом одного місяця, позивач правомірно користувався орендованими земельними ділянками, вніс та продовжує вносити плату за таке користування;

- міська рада протиправно не продовжила укладені з позивачем договори оренди;

- надавши право земельного сервітуту відповідачам 2 та 3, міська рада створила перешкоди ПрАТ "Котломонтаж" у користуванні належним йому на праві власності об`єктом нерухомого майна по реалізації товарів промислової групи за адресою: вул. М. Шептицького, м. Тернопіль;

- ТОВ "Сопільче" та ТОВ "Бланк Велум" мали можливість задовольнити свої потреби щодо користування спірними земельними ділянками у інший спосіб.

Наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії Договорів оренди землі від 24.07.2008 підтверджують доводи позивача про те, що земельні ділянки, щодо яких Тернопільською міською радою 28.07.2023 прийнято оспорюване у даній справі рішення, належали йому на праві оренди.

Зі змісту вказаних правочинів вбачається, що такі укладено між Тернопільською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Котломонтаж" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Котломонтаж") на підставі рішення Тернопільської міської ради за № 5/18/75 від 26.06.2008.

За умовами правочинів позивачу було надано в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000:12:017:0014 площею 450 кв. м та земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000:12:017:0015 площею 422 кв. м, за адресою: м. Тернопіль вул. Митрополита Шептицького Оболоня, для використання у комерційних цілях.

П. 3 обох договорів визначено, що на земельних ділянках знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать Орендарю на праві колективної власності.

П. 8 договорів передбачав переважне право орендаря на поновлення строку їх дії. Для цього орендар повинен був не пізніше як за 60 днів до закінчення строку дії договорів письмово повідомити орендодавця намір продовжити їх дію.

14.08.2008 проведено державну реєстрацію укладених 24.07.2008 між міською радою та позивачем у даній справі Договорів оренди землі (записи за №3177 та №3178).

04.09.2008 Договори оренди землі від 24.07.2008 були зареєстровані у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи за № 040866100413 та № 040866100414.

Долучені позивачем до позову Додатки від 20.12.2010 та від 10.01.2011 до договорів оренди землі від 24.07.2008 свідчать про пролонгацію їх дії до 26.06.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначено Законом України "Про оренду землі" № 161-XIV від 06.10.1998, з наступними змінами (далі Закон № 161-XIV).

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення між ПАТ "Котломонтаж" та Тернопільською міською радою договорів оренди землі порядок поновлення договору оренду землі було регламентовано ст. 33 Закону № 161-XIV.

Зокрема, ч. 1 ст. 33 Закону № 161-XIV передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 2-5 ст. 33 Закону № 161-XIV).

Ч. 6 ст. 33 Закону № 161-XIV встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Ч. 8 ст. 33 Закону № 161-XIV передбачала, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення ч. 11 вказаної статті визначала, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Поряд із цим, 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким ст. 33 Закону № 161-XIV, яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладено у новій редакції. Як наслідок, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк врегульовано саме положеннями вказаної норми закону. Поновлення ж договору (ч. 6 попередньої редакції ст. 33) тепер регулюється ст. 126-1 ЗК України.

Так, ч. 1-5 ст. 33 Закону № 161-XIV в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (ч. 9 ст. 33 Закону № 161-XIV).

Слід зазначити, що ст. 33 Закону № 161-XIV як у попередній, так і у чинній редакції, встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. Поряд із цим, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк у жодному разі не має переваги над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Згідно з ст. 31 Закону № 161-XIV наслідками закінчення строку дії Договору оренди землі є припинення договору оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Котломонтаж", як користувач земельних ділянок, з метою використання свого переважного права щодо укладення договорів оренди землі від 24.07.2008 на новий строк, відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону № 161-XIV, звернувся до міської ради із листом-повідомленням від 24.05.2023. До листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі № 3178 від 24.07.2008 та договору оренди землі № 3177 від 24.07.2008.

Однак, у відповіді за №15075-Ю/2023від 29.06.2023 Тернопільська міська рада повідомила, що укладені договори оренди від 24.07.2008 щодо права користування земельними ділянками за кадастровими номерами 6110100000:12:017:0014, 6110100000:12:017:0015 припиняють свою дію та не будуть продовжені на новий термін. Зі змісту вказаного листа також вбачається, що обґрунтовуючи свою відмову від продовження договорів оренди на новий строк, міська рада вказала, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.06.2022 у справі №921/15/22 встановлено факт порушення норм ЗК України, а саме: ст. 124 ЗК України (передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах; споруди, які знаходяться на земельних ділянках за адресою вул. Шептицького Оболоня, є тимчасовими спорудами, а не об`єктами нерухомості).

28.07.2023 Тернопільською міською радою прийнято рішення за №8/28/99 "Про припинення права користування земельними ділянками ПрАТ "Котломонтаж" (https://ternopilcity.gov.ua/sesiya/rishennya-sesii/69840.html), яким:

1. Припинено Приватному акціонерному товариству "Котломонтаж" право користування земельною ділянкою площею 0,0422 га за кадастровим номером 6110100000:12:017:0015 за адресою вул. Андрея Шептицького-Оболоня;

1.2. Договір оренди землі, укладений між Тернопільською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Котломонтаж", зареєстрований в книзі записів засвідчення факту реєстрації, про що вчинено запис від 14.08.2008 року за №3178 - припинено у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено;

2. Припинено Приватному акціонерному товариству "Котломонтаж" право користування земельною ділянкою площею 0,0450 га за кадастровим номером 6110100000:12:017:0014 за адресою вул. Андрея Шептицького-Оболоня;

2.1. Договір оренди землі, укладений між Тернопільською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Котломонтаж", зареєстрований в книзі записів засвідчення факту реєстрації, про що вчинено запис від 14.08.2008 року за №3177 - припинено у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено;

3. Віднесено земельні ділянки, вказані в п.1, 2 даного рішення, до земель не наданих у користування та не переданих у власність.

Судом встановлено, що відмова Тернопільської міської ради у поновленні договорів оренди, викладена у листі за №15075-Ю/2023 від 29.06.2023, була предметом судового розгляду у справі №921/492/23. Однак рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.11.2023 у справі №921/492/23 у задоволенні позову ПАТ "Котломонтаж" про визнання незаконною відмови у поновленні договорів оренди землі, викладену у листі за №15075-Ю/2023 від 29.06.2023, відмовлено через необґрунтованість вимоги та з посиланням на неефективний спосіб захисту порушеного права позивача.

Наявна в базі даних "Діловодство спеціалізованого суду" інформація свідчить про те, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.11.2023 у справі №910/492/23 не було оскаржено в апеляційному порядку та набрало законної сили 04.01.2024.

Окрім того, з матеріалів даної справи вбачається, що про відсутність наміру продовжувати строк дії укладених з позивачем договорів оренди землі після 26.06.2023 Тернопільська міська рада інформувала ПАТ "Котломонтаж" і у листі за №3097-Ю/2023 від 14.02.2023.

Судом з`ясовано, що і вказана відмова міської ради у поновленні договорів оренди землі теж була предметом судового розгляду. Зокрема, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023 у справі №921/410/23 у задоволенні позову ПАТ "Котломонтаж" про визнання незаконною відмови у поновленні договорів оренди землі, викладену у листі № 3097-Ю/2023 від 14.02.2023, відмовлено через необґрунтованість вимоги та з посиланням на неефективний спосіб захисту порушеного права позивача.

Судовим рішенням у даній справі також встановлено, що про припинення права користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6110100000:12:017:0014 та 6110100000:12:017:0015 за договорами оренди від 24.07.2008 та не продовження таких договорів на новий термін міська рада інформувала позивача, зокрема, і листом за №9764-Ю-2023 від 25.04.2023.

Наявна в базі даних "Діловодство спеціалізованого суду" інформація свідчить про те, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023 у справі №910/410/23 не було оскаржено в апеляційному порядку. Відповідно, останнє набрало законної сили.

Окрім того, судом встановлено, що рішення Тернопільської міської ради за №8/28/99 від 28.07.2023, яким ПрАТ "Котломонтаж" припинено право користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6110100000:12:017:0014 та 6110100000:12:017:0015 та віднесено останні до земель не наданих у користування та не переданих у власність, оскаржено також позивачем у судовому порядку (справа №921/573/23 за позовом ПрАТ "Котломонтаж" до відповідача - Тернопільської міської ради; третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТзОВ "Сопільче", про визнання протиправним та скасування рішення двадцять восьмої сесії Тернопільської міської ради №8/28/99 від 28.07.2023 "Про припинення права користування земельними ділянками ПАТ "Котломонтаж"; визнання поновленими на той самий строк і на тих самих умовах договорів оренди землі, укладених між Тернопільською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Котломонтаж" 14.08.2008, зареєстрованих в Книзі записів засвідчення факту реєстрації за №3178 та №3177; зобов`язання уповноваженого керівника Тернопільської міської ради укласти із ПАТ "Котломонтаж" додаткові угоди про поновлення договорів оренди землі від 14.08.2008 №3177 та №3178 без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі).

Однак, станом на день розгляду даного спору в суді, докази скасування рішення Тернопільської міської ради за №8/28/99 від 28.07.2023, поновлення укладених між міською радою та ПрАТ "Котломонтаж" договорів оренди від 24.07.2008 в матеріалах справи відсутні, позивачем не надані.

Також судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/15/22 за позовом Тернопільської міської ради до ПАТ "Котломонтаж" про визнання недійсними договорів оренди землі від 14.08.2008 за №3178 та №3177. Вимоги обґрунтовувалися обставинами проведення Управлінням муніципальної інспекції Тернопільської міської ради обстеження території міста та виявлення факту розміщення на перехресті вулиць М. Шептицького-Оболоня, по периметру ринку ПАТ "Котломонтаж" розміщення ряду тимчасових споруд, з яких здійснюється торгівля промисловими товарами.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.06.2022 у справі №921/15/22 у задоволенні позову Тернопільської міської ради відмовлено по причині пропуску строку позовної давності. Поряд із цим, зі змісту судового рішення вбачається, що за наслідками розгляду даного спору та оцінки наявних в матеріалах справи доказів, суд констатував, що розміщені на наданій в оренду ПАТ "Котломонтаж", на підставі договорів оренди від 24.07.2008, земельній ділянці споруди станом на 24.07.2008 нерухомим майном, щодо якого у відповідача існувало право власності, не являлися, адже як об`єкти нерухомості у встановленому абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України порядку не реєструвалися. Будь-яких доказів, які б вказували на те, що на спірних земельних ділянках на вказану дату було розташоване інше нерухоме майно відповідача матеріали справи не містять. Уклавши спірні угоди, відповідач набув права оренди земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності без попередньо проведеного аукціону, що є порушенням законодавства у сфері земельних правовідносин, тобто ст. 124 ЗК України. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Ч. 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведене вище, а також підтверджені в межах даної справи належними та допустимими доказами обставини про те, що Тернопільська міська рада з урахуванням вимог чинного законодавства повідомила позивача про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини, заздалегідь довела до відома ПАТ "Котломонтаж" свою позицію свідчать про правомірність доводів міської ради та ТОВ "Сопільче" про те, що укладені між позивачем та Тернопільською міською радою 24.07.2008 Договори оренди землі припинили свою дію 26.06.2023 у зв`язку із закінченням строку на який їх було укладено.

Сплата позивачем орендних платежів за користування земельними ділянками після закінчення дії договорів оренди лише може свідчити про намагання ПАТ Котломонтаж узаконити відповідне право, однак не може бути розцінена судом як доказ пролонгації договірних відносин.

Докази, які б підтверджували наведені ПАТ "Котломонтаж" у позовній заяві доводи про наявність на спірних земельних ділянках належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна по реалізації товарів промислової групи до матеріалів справи не долучено.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що ні станом на день прийняття Тернопільською міською радою рішення за №8/28/107 від 28.07.2023 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок за адресою: вул. Андрея Шептицького Оболоня", ні станом на день укладення оспорюваного правочину ПАТ "Котломонтаж" не був ні орендарем земельних ділянок, щодо яких і прийняте вказане рішення, ні власником розміщеного на таких земельних ділянках нерухомого майна.

Докази, які б підтверджували наведені повноважним представником позивача у судовому засіданні доводи про те, що встановлення сервітуту перешкоджає використанню належної йому земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

За даних обставин, зважаючи на те, що станом на день звернення з даним позовом до суду право оренди ПАТ "Котломонтаж" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6110100000:12:017:0014 та 6110100000:12:017:0015 припинено; позивач не є ані власником, ані користувачем спірних земельних ділянок чи розміщеного на них майна; що оспорюване ним рішення міської ради стосується прав та інтересів відповідачів 2 та 3 у даній справі; що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували доводи позивача про те, що встановлення сервітуту перешкоджає використанню належної йому земельної ділянки, суд прийшов до висновку про відсутність у ПАТ "Котломонтаж" порушеного права та охоронюваного законом інтересу як прийнятим міською радою рішенням так і укладеним між Тернопільською міською радою та ТОВ "Сопільче" 17.08.2023 договором про встановлення земельного сервітуту.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Досліджуючи питання щодо відповідності рішення двадцять восьмої сесії Тернопільської міської ради №8/28/107 від 28.07.2023 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок за адресою: вул. Андрея Шептицького Оболоня" вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який його прийняв суд відзначає таке.

Згідно з ст. 13, 19 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (ч. 1 ст. 144 Конституції України).

Ст. 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Чинне законодавство не передбачає обов`язку виключної передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності, а визначає також інші способи землекористування. Одним із таких способів землекористування є право земельного сервітуту.

Ст. 124-1 ЗК України регламентовано, що особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням у разі, якщо: а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності; б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.

У клопотанні має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.

До клопотання додаються:

а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);

б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально;

в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);

г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту);

ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).

У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці:

особа відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні;

Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін, але не більше шести місяців.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається на затвердження органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, який протягом одного місяця з дня його отримання зобов`язаний затвердити проект та прийняти рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту або надати мотивовану відмову у його затвердженні. Рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту є підставою для укладення договору про встановлення земельного сервітуту.

У разі відмови особи відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті у прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або укладення договору про встановлення земельного сервітуту, такий земельний сервітут встановлюється за рішенням суду за позовом особи, заінтересованої у встановленні земельного сервітуту.

П. 1 ч. 5 ст. 186 ЗК України передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником (у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що не перебуває у користуванні, або у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - за договором з її власником) або землекористувачем (в інших випадках) і затверджується особою, яка набуває право суборенди, сервітуту.

Згідно з ст. 25 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту є одним із видів документації із землеустрою.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Наведені приписи чинного законодавства та встановлені вище обставини даної справи, на думку суду, свідчать про те, що приймаючи оспорюване рішення міська рада діяла у спосіб та порядку передбачених Конституцією та чинним законодавством України.

Зважаючи на наведене, а також те, що в межах даної справи позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, у задоволенні позову суд відмовляє.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, суд керується висновками Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 14, 73-79, 86, 123, 129, 165, 202, 232-233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. В позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.04.2024

Суддя І.М. Гирила