ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р. м. Львів Справа №907/546/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М. Гриців

О.І. Матущак

секретар судового засіданняЗалуцький Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тіса Біо, б/н від 06.12.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/3721/23 від 07.12.2023)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09 листопада 2023 року (суддя Лучко Р.М., повний текст рішення складено 16.11.2023, м. Ужгород)

у справі №907/546/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Франдеса Україна, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Тіса Біо, с. Ботар Закарпатської області

про стягнення 9 829 207,02 грн.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з`явились;

від відповідача (скаржника): не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

15.06.2023 до Господарського суду Закарпатської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Франдеса Україна до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Тіса Біо про стягнення 4551503,02 грн. заборгованості за аграрною розпискою, 525150,30 грн. штрафу, 1455707,34 грн. інфляційних втрат, 1788976,63 грн. 24% річних за користування чужими грошовими коштами, 1507869,73 грн. доплати скоригованого безумовного грошового зобов`язання у гривневому еквіваленті, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язання за Фінансовою аграрною розпискою №1 від 15 червня 2021 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за фінансовою аграрною розпискою №1 від 15.06.2021 року, зареєстрованою в реєстрі аграрних розписок за номером 7352, в частині сплати залишку основного боргу в сумі 4551503,02 грн., у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в означеній сумі, на яку позивачем нараховано 525150,30 грн. штрафу, 1455707,34 грн. інфляційних втрат, 1788976,63 грн. 24% річних за користування чужими грошовими коштами, 1507869,73 грн. доплати скоригованого безумовного грошового зобов`язання у гривневому еквіваленті.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09 листопада 2023 року у справі №907/546/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіса Біо» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Франдеса Україна» 4551503,02 грн. заборгованості, 525150,30 грн. штрафу, 1455707,34 грн. втрат від інфляції, 1755103,73 грн. 24% річних, 1507869,73 грн. доплати скоригованого гривневого еквіваленту та 146930,02 грн. в повернення сплаченого судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач ТОВ «Тіса Біо», не погодившись з винесеним рішенням, в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу, втрат від інфляції та 24% річних, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.

Скаржник зауважує в апеляційній скарзі про те, що сторони аграрної розписки у п.21 не визначили договірний розмір процентів річних відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а позивач у позовній заяві серед іншого у п.4 просив суд стягнути борг з урахуванням тільки індексу інфляції, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України без процентів річних, як відповідальність за ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України. При цьому, скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції вірно виснував, що проценти за користування чужими коштами, які просив стягнути позивач це надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору (у вигляді сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами). Однак , вважає, що у порушення принципу диспозитивності, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та безпідставно витлумачив позовну вимогу у п.5, як вимогу про стягнення процентів річних, на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі визначеному у п. 21 аграрної розписки для процентів за користування чужими коштами, згідно п.2 ст. 536, п.3 ст. 692, п.5 ст. 694, ст. 695 Цивільного кодексу України.

Також, скаржник посилається на те, що суд не застосував п.18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п.8 прикінцевих положень ГК України;

Відмічає, також скаржник, що загальний розмір штрафних та компенсаційних нарахувань (без врахування коригування гривневого еквіваленту) складає 82,1 % від розміру основного боргу, що створює несправедливо надмірний тягар для відповідача.

Відповідно до цього, просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 09 листопада 2023 року у справі №907/546/23, в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу, втрат від інфляції та 24% річних та прийняти нове рішення в цій частині, про відмову в даних сумах; змінити судове рішення, в частині стягнення судових витрат пропорційно задоволеним вимогам; в решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 у справі №907/546/23 залишити без змін.

13.12.2023 представником скаржника подано клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги б/н від 12.12.2023, в якому просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 у справі №907/546/23 в частині стягнення з ТОВ «Тіса Біо» на користь ТОВ «Франдеса України» 1 455 707,34 грн. втрат від інфляції та 755 103,73 грн. 24% річних скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення ТОВ «ТІСА БІО» на користь ТОВ «Франдеса Україна», згідно ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 24% річних в сумі 1788976,63 грн. відмовити; в решті вимоги апеляційної скарги просить вважати такими, що не були подані.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15 грудня 2023 року поновлено скаржнику строк на подання клопотання про доповнення, зміну апеляційної скарги від 12.12.2023 (вх. № апеляційного суду 01-04/8112/23 від 13.12.2023); прийнято клопотання скаржника про доповнення, зміну апеляційної скарги від 12.12.2023 (вх. № апеляційного суду 01-04/8112/23 від 13.12.2023); апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТІСА БІО, б/н від 06.12.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/3721/23 від 07.12.2023) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09 листопада 2023 року у справі №907/546/23 залишено без руху з підстав наведених в такій.

В подальшому, в зв`язку з усуненням недоліків апеляційної скарги, Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.12.2023 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Скрипчук О.С., Матущак О.І.) відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТІСА БІО, б/н від 06.12.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/3721/23 від 07.12.2023) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09 листопада 2023 року у справі №907/546/23; витребував матеріали справи №907/546/23 в Господарського суду Закарпатської області.

18.01.2024 в канцелярію суду поступили матеріали справи №907/546/23.

Відтак, ухвалою суду від 22.01.2024 розгляд справи №907/546/23 призначено в судове засідання на 13 лютого 2024 року.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Скрипчук О.С. проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги (вх. №01-05/3721/23) у справі №907/546/23.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 склад колегії по розгляду справи визначено Малех І.Б., судді Матущак О.І., Гриців В.М.

13.02.2024 розгляд справи відкладено в судове засідання на 12 березня 2024 року, з підстав наведених в такій.

12.03.2024 в канцелярію суду від представника скаржника поступило клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, б/н від 11.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-04/1731/24 від 12.03.2024), з посиланням на те, що такий не може взяти участь в розгляді справи в зв`язку з участю в іншому судовому засіданні (справа №299/717/18).

Поряд з цим зазначає, що якщо суд прийде до висновків про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача, просить врахувати те, що суд першої інстанції не застосував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, а саме «у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти, внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Щодо стягнення 24% річних то вказує, що суд застосував наслідки неіснуючого, неукладеного правочину, вийшовши за межі предмета та підстав позовної заяви, а саме витлумачивши вимогу у п.5 як вимогу про стягнення процентів річних на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі визначеному у п.21 аграрної розписки для процентів за користування чужими коштами згідно п.2 ст. 536, п.3 ст. 692, п.5 ст. 694, ст. 695 Цивільного кодексу України. Відповідно просить задоволити апеляційну скаргу в повному обсязі.

В судове засідання позивач участі уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду, зокрема і ухвалою суду від 13.02.2024, яка надіслана останньому через систему електронний суд і доставлена до такого 15.02.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка підписана відповідальним працівником суду.

Суд апеляційної інстанції розглянувши клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи ухвалив відхилити таке, з огляду на те, що розгляд справи за клопотання такого 13.02.2024 відкладався.

З врахуванням наведеного, судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах за відсутності представників учасників процесу.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області від 09 листопада 2023 року у справі №907/546/23 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

15 червня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіса Біо», як боржником на виконання зобов`язань за договором поставки № АЕ-82-1610/21 від 16.10.2020 було видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт», як кредитору, фінансову аграрну розписку №1 (надалі - аграрна розписка), посвідчену приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Юска Н.М. за №7352.

Згідно з витягом з реєстру аграрних розписок від 15.06.2021, аграрна розписка зареєстрована приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Юска Н.М. в реєстрі аграрних розписок за № 7352 (номер в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 379).

Згідно п.2 аграрної розписки ця аграрна розписка встановлює забезпечене заставою безумовне зобов`язання боржника сплатити кредитору грошові кошти в сумі 5251503,02 грн., що становить еквівалент 189311,57 доларів згідно курсу 27,74 гривень/долар, зафіксованому в договорі поставки №АЕ-82-1610/21 від 16.10.2020, укладеним між боржником та кредитором, що розрахована за формулою, наведеною в додатку №1.

Відповідно до п. 3. аграрної розписки датою виконання зобов`язання за цією аграрною розпискою є дата зарахування відповідної суми грошових коштів на рахунок кредитора.

Згідно з п. 4 аграрної розписки сплата грошових коштів на виконання безумовного зобов`язання за аграрною розпискою (виплата) здійснюється боржником шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі в гривні на банківський рахунок кредитора, про який кредитор письмово повідомляє Боржника.

В подальшому, в забезпечення виконання зобов`язань за аграрною розпискою боржник передає в заставу майбутній врожай насіння соняшнику врожаю 2021 року, вирощений на земельних ділянках, що знаходяться в оренді боржника на підставі договорів оренди згідно з реєстром, наведеним в додатку №2 до аграрної розписки в обсязі не менше 509,714 тон оціночною вартістю (за згодою сторін) в розмірі 6 575 310,60 грн. (п. 5 аграрної розписки).

Реєстрація обтяження за аграрною розпискою (застава майбутнього врожаю насіння соняшнику врожаю 2021 року 509,714 тон на земельних ділянках площею 221,6148 га) підтверджується витягами про реєстрацію обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №73205622 від 15.06.2021 року та №73204264 від 15.06.2021 (реєстрація виправлень).

Згідно з п. 7 аграрної розписки (індосамент) кредитор наділений правом передавати права за аграрною розпискою без попередньої письмової згоди боржника будь-якій третій особі шляхом вчинення передавального напису. Зміна боржника за аграрною розпискою не передбачена.

29 липня 2021 року права кредитора за аграрною розпискою були відступлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Франдеса Україна» за актом приймання-передачі від 29.07.2021, про що на аграрній розписці зроблено відповідну відмітку (передавальний напис, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. 29.07.2021 за №3872) та запис про передання прав внесено до реєстру аграрних розписок (витяг з реєстру аграрних розписок щодо розписки №7352/2).

Відомості про зміну обтяжувача за зареєстрованим на підставі аграрної розписки забезпеченням заставою майбутнього врожаю, - зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що свідчить наданий суду витяг про реєстрацію змін в ДРОРМі №74021870 від 29.07.2021 року.

Як вказує позивач, відповідачем не виконано в повному обсязі встановлене в п. 2 аграрної розписки безумовне зобов`язання сплатити кредитору грошові кошти в сумі 5 251 503,02 грн. у визначений в п. 3 аграрної розписки строк, здійснивши лише часткову сплату безумовного зобов`язання за аграрною розпискою в сумі 700 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписки по рахункам позивача за 10.11.2021 та за 25.01.2022, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 4551503,02 грн., яку просить стягнути в примусовому порядку.

09.12.2021 позивачем на адресу відповідача надіслана вимога №05/12 від 01.12.2021 (отримана відповідачем 16.12.2021) про сплату безумовного зобов`язання за Аграрною розпискою, яке станом на час оформлення вимоги №05/12 становила 4 951 503,02 грн., залишена Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСА БІО» без відповіді та повного задоволення.

Керуючись умовами договору та положеннями ст. ст. 536, 625, 692,694, 695 Цивільного кодексу України позивачем поряд з основною заборгованістю нараховано 525 150,30 грн. штрафу, 1455707,34 грн. інфляційних втрат, 1788976,63 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1507869,73 грн. доплати скоригованого безумовного грошового зобов`язання у гривневому еквіваленті. В сукупності сума заборгованості становить 9 829 207,02 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09 листопада 2023 року у справі №907/546/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіса Біо» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Франдеса Україна» 4551503,02 грн. заборгованості, 525150,30 грн. штрафу, 1455707,34 грн. втрат від інфляції, 1755103,73 грн. 24% річних, 1507869,73 грн. доплати скоригованого гривневого еквіваленту та 146930,02 грн. в повернення сплаченого судового збору; в решті позовних вимог відмовлено, з чим частково не погодився відповідач подавши апеляційну скаргу в частині стягнення з нього 1455707,34 грн. втрат від інфляції та 1755103,73 грн. 24% річних.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в частині оскарження, Західний апеляційний господарський суд керувався наступним.

У відповідності до положень ст. 11 Цивільного кодексу України, що кореспондується положенням ст. 174 Господарського кодексу України, встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. Одностороння відмова від виконання не допускається.

Відповідно до положень ст. 509 Цивільного процесуального кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Обставинами справи встановлено, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, на підставі укладеної 15 червня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіса Біо», як боржником та Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт», як кредитору, фінансову аграрну розписку №1 (надалі - аграрна розписка), посвідчену приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Юска Н.М. за №7352.

Згідно із частинами 1-2 статті 7 Закону України "Про аграрні розписки" аграрна розписка встановлює забезпечення виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою заставою його майбутнього врожаю. Предметом такої застави може бути виключно майбутній врожай сільськогосподарської продукції. Розмір застави повинен бути не меншим за розмір зобов`язання за аграрною розпискою. На день видачі аграрної розписки майбутній врожай сільськогосподарської продукції не може перебувати в інших заставах, ніж за аграрними розписками.

Згідно вимог ст. 11 Закону України «Про аграрні розписки» встановлено, що передання прав кредитора за аграрною розпискою здійснюється шляхом здійснення на ній або на її невід`ємному додатку передавального напису "Відступлено" із зазначенням нового кредитора за аграрною розпискою. Такий напис скріплюється підписом попереднього кредитора за аграрною розпискою. Передання прав за аграрною розпискою підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому Законом України "Про нотаріат" для правочинів, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується, що передання прав кредитора за фінансовою аграрною розпискою №1 від 15.06.2021 Товариству з обмеженою відповідальністю «Франдеса України» оформлено належним чином, шляхом здійснення на додатку до Аграрної розписки передавального напису "відступлено" із зазначенням нового кредитора за аграрною розпискою та скріпленням такого напису підписом попереднього кредитора. При цьому таке передання прав засвідчено нотаріально, оформлено акт-приймання-передачі від 29.07.2021 року, змінено обтяжувача предмету забезпечення за аграрною розпискою в ДРОРМі. Даного сторони не заперечують.

Відповідно до частин 1, 2 5 статті 12 Закону України «Про аграрні розписки» аграрні розписки діють до повного їх виконання. За згодою кредитора дата виконання зобов`язань за аграрною розпискою може бути перенесена на наступний маркетинговий рік. Виконання аграрних розписок щодо кожного виду сільськогосподарської продукції здійснюється в черговості їх видачі.

Фінансові аграрні розписки виконуються, шляхом перерахування боржником за аграрною розпискою грошових коштів на вказаний кредитором за аграрною розпискою банківський рахунок.

Кредитор за аграрною розпискою зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання виконання зобов`язання за аграрною розпискою зробити на аграрній розписці напис "виконано", що скріплюється підписом кредитора, і повернути таку аграрну розписку боржнику. Повернення здійснюється, шляхом особистої передачі аграрної розписки від кредитора до боржника, а в разі неможливості - шляхом направлення цінним листом з описом вкладення на адресу боржника, вказану в аграрній розписці (ч. 4 ст. 12 Закону України «Про аграрні розписки»).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про аграрні розписки» наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.

У відповідності до вимог ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

За встановленими судом обставинами, вбачається, що умовами аграрної розписки встановлено остаточну дату виконання безумовного зобов`язання боржника зі сплати на користь кредитора 5 251 503,02 грн. - 29 жовтня 2021 року.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіса Біо» за аграрною розпискою підтверджується матеріалами справи та не заперечено відповідачем, ні в суді першої, ні в апеляційній інстанціях, оскільки до 29.10.2021 грошове зобов`язання за аграрною розпискою не було виконано, а встановлена в п. 2 аграрної розписки сума грошових коштів в повній мірі не була сплачена кредитору (позивачу в справі).

При цьому, безспірність вимог позивача, як кредитора, за аграрною розпискою підтверджується наявністю в ТОВ «Франдеса Україна» фінансової аграрної розписки №1 від 15.06.2021 без відмітки про її виконання.

Відтак обставинами справи встановлено, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за аграрною розпискою станом на час звернення з позовом та вирішення даного спору становить 4 551 503,02 грн. (з урахуванням часткової оплати ТОВ «Тіса Біо» безумовного зобов`язання за аграрною розпискою в загальній сумі 700 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахункам позивача за 10.11.2021 та за 25.01.2022), яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги, в цій частині задоволено, як обґрунтовані. Даного скаржником в апеляційній скарзі не заперечено.

Відповідно з врахуванням п.3 аграрної розписки та з врахуванням ст. 533, 524 Цивільного кодексу України визнано і обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача - 1507869,73 грн. доплати скоригованого еквіваленту, а також з врахуванням п.21 аграрної розписки задоволено і вимогу про стягнення штрафу в розмірі 525,150,30 грн., що також не заперечується скаржником в апеляційній скарзі.

Як вбачається з позовних вимог, позивач поряд з вищенаведеним просив стягнути 1455707,34 грн. втрат від інфляції та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 24% річних в сумі 1 788 976,63 грн., які згідно оскаржуваного рішення, щодо стягнення інфляційних нарахувань задоволено повністю стягнуто в користь позивача 1455707,34 грн., а щодо 24% річних то такі задоволено частково в сумі 1 755 103,73 грн., а в 33872,90 грн. відмовлено. Скаржником рішення оскаржується лише в цій частині.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку позивача за неналежне виконання безумовного зобов`язання за аграрною розпискою відповідачу за період з 10.11.2021 у по 07.06.2023 (з урахуванням часткової сплати) нараховано інфляційні втрати на суму 1455707,34 грн. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що розмір інфляційних за означений позивачем період є більшим та становить 1 485 069,23 грн.

Відповідно до цього, з врахуванням положень ч.2 ст. 237 ГПК України, судом першої інстанції обґрунтовано стягнено з відповідача на користь позивача нарахованих позивачем за період з 10.11.2021 по 07.06.2023 (з урахуванням часткової сплати) втрат від інфляції в сумі 1455707,34 грн.

У відповідності до положень п. 21 аграрної розписки встановлено, що в разі прострочення будь-якої сплати за аграрною розпискою більше ніж на 7 календарних днів, боржник додатково виплачує кредитору суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також проценти за користування чужими грошовими коштами у розмір 24% річних (згідно п. 2 ст. 536, п. 3 ст. 692, п. 5 ст. 694, ст. 695 Цивільного кодексу України) від дня, зазначеного в цій аграрній розписці як строк здійснення такого платежу.

Частино 5 ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

В свою чергу, за приписами ч. ч. 1 2 ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом першої інстанції вірно відмічено, що термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 Цивільного кодексу України) використовується у двох ситуаціях: 1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; 2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (ч. 3 ст. 692, ст. 1048 Цивільного кодексу України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 Цивільного кодексу України). Дана правова позиція щодо застосування статей 536, 625 Цивільного кодексу України відображена в пунктах 34, 35, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, пунктах 6.20-6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, пунктах 109-110 постанови Великої Палати Верховного суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.

За правилами ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України в їх взаємозв`язку зі ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець має право на одержання від покупця процентів від простроченої суми, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства та вказані проценти можуть сплачуватися, в тому числі, від дня передання товару продавцем.

Як вірно відмічено судом першої інстанції в даній справі, позов у цій справі в цій частині обґрунтовується саме неправомірним, незаконним користуванням відповідачем грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивачем нараховано проценти в передбаченому договором розмірі.

В свою чергу плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки, як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору (у вигляді сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (ст. 625 Цивільного кодексу України).

З врахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно відмічено, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 536 Цивільного кодексу України охоронна норма ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись одночасно (в один період часу).

Отже, з врахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно вказано, що за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти за час правомірного користування грошовими коштами, розмір яких відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 694, ст. 536 Цивільного кодексу України може бути встановлено сторонами в договорі як плата за користування товарним кредитом, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції в спростування доводів апеляційної скарги погоджується з висновком суду першої інстанції, що , правова норма ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України в її системному зв`язку з ст. ст. 536, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку в спірних правовідносинах, що проценти, які вправі вимагати кредитор після прострочення боржником оплати безумовного зобов`язання за аграрною розпискою визначаються за правилами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки з диспозиції абз. 1 ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України (посилання на яку міститься в п. 21 аграрної розписки) не вбачається можливості нарахування процентів без встановленого факту прострочення оплати товару.

Обставинами справи встановлено, що нарахування позивачем, відповідно до п. 21 аграрної розписки та в порядку ст. 536 Цивільного кодексу України процентів за користування чужими коштами саме за період порушення грошового зобов`язання, що регулюється диспозицією ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням обставин даної справи такі відсотки за користування чужими коштами могли б нараховуватися позивачем за правилами абз. 2 ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України у випадку визначення такого права продавця в аграрній розписці та за період до прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості отриманого в кредит товару.

Відтак, з врахуванням наведеного правомірним є покликання місцевого господарського суду, щодо того, що в п. 21 аграрної розписки право кредитора нараховувати 24% річних у випадку наявності прострочення виконання боржником сплати за аграрною розпискою більше як на 7 календарних днів, є правомірним нарахування відповідачу встановлених в п. 21 аграрної розписки 24% річних за період 06.11.2021 по 07.06.2023, у зв`язку з чим, з урахуванням часткової сплати відповідачем основної заборгованості в розмірі 300 000,00 грн. 10.11.2021 та 400 000,00 грн. 25.01.2022, правомірними визнано вимоги про стягнення з відповідача 1 755 103,73 грн. 24% річних, а в стягненні 33872,90 грн. відмовлено за необґрунтованістю.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що загальний розмір штрафних та компенсаційних нарахувань (без врахування коригування гривневого еквіваленту) складає 82,1 % від розміру основного боргу, що створює несправедливо надмірний тягар для відповідача. В спростування даного, суд апеляційної інстанції вказує, що скаржник не позбавлений був права в суді першої інстанції звернутись з мотивованим клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відтак, з врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні Господарського суду Закарпатської області від 09 листопада 2023 року в даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення від 09 листопада 2023 року у справі №907/546/23, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Закарпатської області від 09 листопада 2023 року у справі №907/546/23 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Тіса Біо» без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 114, 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тіса Біо, б/н від 06.12.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/3721/23 від 07.12.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 09 листопада 2023 року у справі №907/546/23 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ «Тіса Біо».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №907/546/23 повернути Господарському суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено та підписано 04.04.2024.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяО.І. Матущак