,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 178/50/20

провадження № 51-2713 кмо 23

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,

прокурора ОСОБА_9 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_10 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 112018040460000231, за обвинуваченням

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року ОСОБА_10 засуджено за ч. 1 ст. 239 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат у провадженні, а також скасовано арешт на майно.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого задоволено частково, вирок місцевого суду змінено в частині призначеного покарання.

ОСОБА_10 засуджено за ч.1 ст. 239 КК України (у редакції 2001 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, з урахуванням вимог ст. 49 цього Кодексу, ОСОБА_10 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду встановлено, що ОСОБА_10 з 29 березня 2016 року по жовтень 2019 року, здійснюючи господарську діяльність з переробки молока, на території виробничих приміщень по АДРЕСА_2 , діючи умисно, з метою провадження господарської діяльності, порушив вимоги статей 7, 17, 26, 27, 33 Закону України № 187/98-ВР «Про відходи» від 05 березня 1998 року, ст. 164 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України від 25 червня 1991 року № 962-ІУ «Про охорону земель», статей 12, 20, 24, 55 Закону України № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього середовища», допустив псування (засмічення) земельної ділянки шляхом зливання стічних вод від переробки молочних продуктів до стічної ями, розташованої безпосередньо за територією виробничих приміщень за вказаною адресою, без відповідних дозволів, які в подальшому потрапляли до ґрунту та здійснювали забруднення земельних ділянок, розташованих за межами вищевказаної території у с. Мирному Криничанського району Дніпропетровської області, поблизу житлових забудов.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_10 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів його апеляційної скарги про те, що дванадцятимісячний строк досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні закінчився, 05 червня 2019 року, а тому всі слідчі дії, вчинені після цієї дати, у тому числі, повідомлення про підозру, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Крім того, проігнорував, що 29 вересня 2018 року кримінальне провадження постановою слідчого було закрито та це рішення було скасовано заступником керівника місцевої прокуратури 09 липня 2019 року. Вважає рішення про скасування постанови про закриття кримінального провадження незаконним через порушення строків її скасування, тому всі слідчі дії, вчинені після 09 липня 2019 року, теж є недійсними.

Також, на думку засудженого, залишено поза увагою те, що обвинувальний вирок ґрунтується на недопустимих доказах, а саме: висновках експертиз № 004136п/19, № 004139п/19, № 004140п/19 тому, що відсутні ухвали слідчого судді на їх проведення; висновку експертизи № 4468-4471, оскільки під час її проведення експерт не здійснив будь-яких досліджень ґрунтів чи їх вимірювання.

Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою

Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 листопада 2023 року матеріали провадження за вказаною касаційною скаргою засудженого на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК України передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду (далі - об`єднана палата ККС).

Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку з тим, що вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду.

Так, у постановіколегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 03 квітня 2023 року (справа № 367/1335/21) міститься висновокпро те, що в разі скасування прокурором, який здійснює процесуальне керівництво, в порядку ч. 6 ст. 284 КПК України або прокурорами вищого рівня під час реалізації повноважень, передбачених ч. 6 ст. 36 КПК України, постанови про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, час між винесенням постанови про закриття та її скасуванням не включається у строки досудового розслідування за умови, якщо постанова про скасування постанови про закриття кримінального провадження винесена уповноваженим прокурором та у строки, встановлені КПК України.

Скасування прокурором, який здійснює процесуальне керівництво, постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не повідомлено про підозру, поза межами встановленого ч. 6 ст. 284 КПК України двадцятиденного строку з дня отримання копії постанови, крім випадків скасування цим прокурором постанови про закриття кримінального провадження за скаргами заявника чи потерпілого, а Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, керівником окружної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками постанови слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не повідомлено про підозру, поза межами строків, передбачених ст. 219 КПК України, позбавляє слідчого за погодженням із прокурором або прокурора права повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, у зв`язку з яким розпочато дане досудове розслідування.

Натомість колегія суддів Другої судової палати в ухвалі про передачу цього провадження на розгляд об`єднаної палати ККС має протилежну позицію та вважає, що застосування в даній справі висновку, викладеного у постанові колегії суддів Третьої судової палати, в частині встановлення умови для неврахування до строку досудового розслідування періоду з моменту прийняття рішення про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не повідомлено про підозру, до моменту його скасування прокурором відповідного рівня може призвести до непритягнення до кримінальної відповідальності винних осіб за вчинений злочин, що, у свою чергу, знівелює позитивний обов`язок Держави у світлі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, який полягає у притягненні до відповідальності кожного, хто вчинив кримінальне правопорушення.

З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об`єднаною палатою ККС.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо задоволення касаційної скарги та просив залишити без зміни оскаржене рішення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Однією з функцій, а також завданням об`єднаної палати є необхідність сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування конкретної норми права, яку було неправильно застосовано, і сприяти єдиному та правильному правозастосуванню в судовій практиці. При цьому забезпечення єдності практики є реалізацією принципу правової визначеності, яка втілюється з додержанням загальних засад кримінального провадження, встановлених у ст. 7 КПК України, шляхом однакового застосування тієї самої норми закону в подібних правовідносинах. Тобто завдання об`єднаної палати - досягти у встановленому законом порядку юридичної визначеності у спірних правовідносинах і запобігти невизначеності в подібних ситуаціях.

У цьому кримінальному провадженні підлягає вирішенню об`єднаною палатою ККС питання: чи підлягає включенню до строку досудового розслідування період з моменту прийняття рішення про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, до моменту його скасування прокурором.

Найперше слід звернути увагу, що на час розгляду цього питання об`єднаною палатою ККС змінилося законодавство. 01 січня 2024 року набув чинності Закон України від 08 грудня 2023 року № 3509-ІХ «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» (далі - Закон № 3509-ІХ), яким внесено зміни до ст. 219 КПК України, нормами якої закріплено порядок обчислення строків досудового розслідування.

Законом № 3509-ІХ установлено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру.

Відповідно до цього Закону п. 20-8 розділу XI "Перехідні положення" до КПК України викладено в такій редакції: «Положення частини першої ст. 219 цього Кодексу в редакції Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури" застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності цим Законом».

Таким чином, виходячи із вимог ст. 5 КПК України та вищенаведених змін, у кримінальному провадженні, що розглядається, підлягає застосуванню закон, який діяв на момент початку виконання процесуальної дії або прийняття процесуального рішення тому, що досудове слідство та судовий розгляд завершені до набуття чинності вищезгаданим законом.

Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Закриття кримінального провадження - це форма закінчення досудового розслідування, яка є заключним етапом розслідування, на якому, прокурор, слідчий чи дізнавач, підбивають підсумок провадженню, аналізують й оцінюють сукупність зібраних доказів і на цій основі формулюють у постанові висновок про неможливість подальшого провадження через наявність передбачених законом обставин.

Фактично, з цього моменту, припиняється кримінальне переслідування, оскільки унеможливлюється подальше проведення слідчих (розшукових) дій та збирання доказів, припиняються повноваження щодо постановлення процесуальних рішень і вчинення процесуальних дій суб`єктами досудового розслідування, закінчується функція судового контролю за дотриманням прав та інтересів осіб під час досудового розслідування.

Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована.

Закриття кримінального провадження як одна із форм закінчення досудового розслідування зумовлює припинення перебігу строків досудового розслідування.

Закон надає право слідчому, дізнавачу закрити кримінальне провадження у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 4-1, 9, 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, якщо жодній особі не повідомлялося про підозру. Право закрити кримінальне провадження надано слідчому, дізнавачу й у випадках, передбачених ч. 10 ст. 284 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв`язку з незаконністю чи необґрунтованістю.

Згідно з ч. 6 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 цього Кодексу. Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування. Скасування незаконних та необґрунтованих постанов детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може бути здійснено Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов`язки, чи керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Законність прийняття відповідним суб`єктом рішення про закриття кримінального провадження може бути перевірена шляхом його оскарження. Таким правом кримінальний процесуальний закон наділяє: заявника, потерпілого, його представника чи законного представника (п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України).

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147- VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) законодавець загальний строк досудового розслідування, який обчислювався з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження поділив на дві складові.

Одна з них, це строки досудового розслідування, які обчислювались з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру і які, в редакції Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» становили дванадцять місяців у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину та вісімнадцять місяців у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.

Зазначені строки згідно з ч. 1 ст. 294 КПК України могли бути продовжені неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 2 і 3 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу, тобто у кримінальних провадженнях щодо нетяжкого злочину кожного разу на строк не більше шести місяців, а у кримінальних провадженнях щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину - кожного разу на строк не більше дванадцяти місяців.

У ст. 2 КПК України сформульовані завдання кримінального провадження, зокрема, такими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Таким чином, врахування строків досудового розслідування у закритому кримінальному провадженні в той час, коли КПК України не передбачає вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, суперечить вимогам ст. 2 КПК України.

У кримінальних провадженнях, де жодній особі не повідомлено про підозру, не може йтися про обмеження чи порушення прав людини у контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тому, що конвенційні гарантії стосуються заборони на обмеження/звуження прав конкретної особи щодо якої ведеться досудове розслідування, чи підозрюваного.

Повертаючись до питання, яке підлягало вирішенню в цьому провадженні, об`єднана палата ККС доходить до висновку, що у разі скасування прокурором постанови про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, через її незаконність та необґрунтованість час між винесенням постанови про закриття і її скасуванням не включається у строки досудового розслідування.

За змістом ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У касаційній скарзі порушувалося питання обрахунку строків досудового розслідування в кримінальному провадженні, у якому особі не було повідомлено про підозру. Тому об'єднана палата ККС, дотримуючись меж перегляду судом касаційної інстанції, визначених ст. 433 КПК України, не висловлюється щодо інших питань.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого

Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Під час вирішення питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить із фактичних обставин, установлених судами.

Доводи засудженого про те, що повідомлення про підозру та всі слідчі дії у провадженні, вчинені після 09 липня 2019 року, є незаконними тому, що постанова заступника керівника місцевої прокуратури від 09 липня 2019 року винесена поза межами дванадцятимісячного строку досудового розслідування, визначеного ч. 2 ст. 219 КПК України, який закінчився 05 червня 2019 року, не заслуговують на увагу.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості становив дванадцять місяців (п. 1 ч. 2 ст. 219 КПК України в редакції станом на 05 червня 2018 року).

Суди попередніх інстанцій встановили, що в даному кримінальному провадженні 05 червня 2018 рокудо ЄРДР було внесено відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 239 КК України, є нетяжким злочином, тому з огляду на положення ст. 219 КПК України (у редакції станом на 05 червня 2018 року) строк досудового розслідування для даного кримінального провадження становив дванадцять місяців.

29 вересня 2018 року слідчий постановою закрив кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, і на той час жодній особі не було повідомлено про підозру.

09 липня 2019 року заступник керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури скасував зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження і зазначив, що вказана постанова винесена з порушенням вимог КПК України є незаконною, оскільки в ході досудового розслідування не проведено всіх необхідних слідчих дій, не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для прийняття законного й обґрунтованого рішення. При цьому 31 жовтня 2019 року ОСОБА_10 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Виходячи з позиції об`єднаної палати ККС, перебіг строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні припинився з моменту винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження, тобто з 29 вересня 2018 року, а відновився 09 липня 2019 року - з моменту скасування незаконної та необґрунтованої постанови слідчого заступником керівника Дніпродзержинської прокуратури.

Таким чином, висновок місцевого суду, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про те, що з 29 вересня 2018 року по 09 липня 2019 року досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не здійснювалося, тому цей строк не враховується у загальний строк досудового розслідування, є обґрунтованим.

Отже, слідчі дії у провадженні, в тому числі, і повідомлення про підозру ОСОБА_10 , вчинено в межах строків досудового розслідування.

Засуджений скаржиться на те, що апеляційний суд не взяв до уваги доводів його апеляційної скарги стосовно недопустимості доказів, які покладені в основу вироку, а саме висновків експертиз № 004136 п/19, № 004139 п/19, № 004140 п/19 у зв`язку з тим, що відсутні ухвали слідчого судді на їх проведення.

Згідно з ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Питання допустимості доказів вирішує суд під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження. Сторони кримінального провадження під час судового розгляду мають право подавати клопотання про визнання доказів недопустимими (ст. 89 КПК України).

Апеляційний суд, перевіряючи доводи сторони захисту про недопустимість наведених доказів, зазначив, що висновки експертиз № 004136 п/19, № 004139 п/19, № 004140 п/19 фактично є висновками спеціаліста, оскільки вони були складені підрозділом ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби), який не є суб`єктом судово - експертної діяльності в розумінні вимог Закону України "Про судову експертизу". Під час досудового розслідування у цьому провадженні була необхідність у залученні працівників ГУ Держпродспоживслужби як спеціалістів, котрі досліджували питання, що належали до сфери їх знань, та за результатами надали висновки. Відповідно до згаданих висновків досліджувались води в колодязях та ставку, поблизу СВК "Мілка", а предметом злочину є ґрунти. Ці висновки мали інформативний характер та використовувались експертом під час проведення судово-інженерної екологічної експертизи № 4468-4471 від 28.10.2019, яка проводилась на підставі ухвали суду, та на висновок якої суд послався як на доказ підтвердження забруднення земель. В свою чергу, висновки ГУ Держпродспоживслужби суд досліджував та оцінив як висновки спеціаліста, тому порушення вимог КПК України, про які йдеться у скарзі засудженого, відсутні.

Твердження засудженого про недопустимість висновку судово-інженерної екологічної експертизи № 4468-4471 від 28.10.2019, внаслідок того, що в ході її проведення експерт не здійснював будь-яких досліджень ґрунтів чи їх вимірювання, теж не заслуговують на увагу.

Суд апеляційної інстанції чітко встановив, що під час проведення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні було залучено Державну екологічну службу, яка в межах наданих їй повноважень вживала заходів нагляду (контролю) щодо додержання СВК "Мілка" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме здійснювала забори ґрунтів, на земельній ділянці біля вигрібної ями підприємства, по АДРЕСА_2 , про що складено акти відбору зразків ґрунту, й проводила вимірювання показників їх складу та властивостей, що підтверджено протоколами від № 5-19/1 від 15.05.2019,

№ 7 -19/1 від 16.07.2019. Ці протоколи були предметом дослідження експерта під час проведення судово-інженерної екологічної експертизи № 4468-4471 від 28.10.2019, якою і встановлено забруднення СВК "Мілка" земельних ділянок відходами, шкідливими для навколишнього середовища. Висновок експерта є обґрунтованим, повним та об`єктивним, він в повній мірі узгоджується з дослідженими у судовому засіданнями доказами. При проведенні експертних досліджень експерт діяв в межах своєї компетенції та повноважень з урахуванням вимог Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», а також інших нормативно - правових актів. Тому суд не встановив порушень, про які стверджувала сторона захисту.

Суд неодноразово наголошував, що сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не тільки довести їх наявність, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду (до прикладу, рішення ВС у справах № 125/2592/18, № 236/4268/18).

Водночас суд апеляційної інстанції із дотриманням положень ст. 404 КПК України, у межах своїх повноважень перевірив усі доводи апеляційної скарги, які за змістом є аналогічними доводам касаційної скарги, навів в ухвалі, відповідно до вимог статей 370, 419 КПК України, докладні мотиви на спростування доводів апеляційної скарги, зазначив підстави, з яких скаргу визнано необґрунтованою, тому касаційні доводи засудженого в цій частині теж неприйнятні.

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого немає.

На виконання положень ч. 4 ст. 442 КПК України за результатами розгляду цього провадження об`єднана палата ККС робить висновок про застосовування норми права.

Висновок щодо застосування положень ч. 6 ст. 284 та ч. 6 ст. 36 КПК України

У разі скасування прокурором постанови слідчого, дізнавача чи прокурора про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, у зв`язку з її незаконністю та необґрунтованістю, період з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження до моменту її скасування не включається до строку досудового розслідування.

Керуючись статтями 433, 436 - 438, 442 КПК України, об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

ухвалила:

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2023 року щодо ОСОБА_10 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7