Справа № 572/2499/16-к Провадження №11-кп/802/109/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

потерпілого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

виправданого - ОСОБА_8 , (в режимі відеоконференції),

захисника - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42016180000000044 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - ОСОБА_6 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 28 грудня 2018 року щодо ОСОБА_8 , яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Гришківці, Бердичівського району, Житомирської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправданий за недоведеністю, а також за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

В С Т А Н О В И В

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що він, будучи начальником Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області (на той час відсторонений від посади), тобто службовою особою, усупереч інтересам служби, перевищуючи надану йому владу та протиправно використовуючи своє службове становище і авторитет посади, яку він обіймає, умисно вплинув на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків або добитися прийняття незаконного рішення, що перешкодило затриманню особи, яка вчинила злочин, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 343 КК за наступних обставин.

У ніч з 15 на 16 березня 2016 року інспектори Сарненського ВП ГУНП у Рівненській області (далі - Сарненський ВП) ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 згідно з планом відпрацювання по незаконному видобутку бурштину-сирцю перебували в урочищі «Йолки» поблизу с. Федорівка Сарненського району Рівненської області, де виявили факт незаконного видобутку бурштину-сирцю невстановленими особами, які з місця видобутку втекли.

Про вказаний факт ОСОБА_10 о 23 год. 07 хв. повідомив старшого інспектора - чергового Сарненського ВП ОСОБА_12 .

Близько 23 год. 33 хв. 15 березня 2016 року ОСОБА_8 зателефонував по мобільному телефону до ОСОБА_11 і під час розмови дав йому усну вказівку залишити місце події до приїзду слідчо-оперативної групи (далі - СОГ) та разом із тво заступника начальника Сарненського ВП ОСОБА_13 прибути до нього в м. Сарни.

Під час наступних телефонних розмов о 00 год. 15 хв. та 00 год. 32 хв. 16 березня 2016 року ОСОБА_8 дав таку саму вказівку ОСОБА_10 та ОСОБА_7 .

Приблизно о 02 год. 00 хв. 16 березня 2016 року ОСОБА_8 особисто прибув на місце події, де знову дав вказівку ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 покинути це місце і виїхати у АДРЕСА_2 , у зв`язку із нібито вчиненим опором співробітникам поліції невстановленими особами, що останніми було виконано.

Залишаючись на місці події, ОСОБА_8 дав усну вказівку СОГ у складі співробітників Сарненського ВП ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які прибули на місце, залишити його та не документувати факт незаконного видобутку бурштину-сирцю і не вилучати з місця події мотопомпи та інше обладнання, яке використовувалось невстановленими особами, повернутись до райвідділу поліції. При цьому ніяких заходів щодо вилучення мотопомп та іншого знаряддя, а також встановлення та затримання осіб, які незаконно видобували бурштин-сирець, працівниками поліції вжито не було. Приблизно о 06 год. 00 хв. 16 березня 2016 року це обладнання було забрано з місця події невстановленими особами.

Не погоджуючись із вироком суду прокурор, у поданій ним апеляційній скарзі, вказує на його незаконність та необґрунтованість через невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає про помилковість оцінки наданих стороною обвинуваченням доказів, і як наслідок, його безпідставного виправдання, не взяття до уваги дослідженого судом плану відпрацювання незаконного видобутку бурштину-сирцю, затвердженого 15 березня 2016 року т.в.о. начальника Сарненського ВП ОСОБА_17 , яким передбачено у період з 15 березня 2016 року по 16 березня 2016 року, з метою відпрацювання місць видобутку бурштину залучення старшого інспектора ОСОБА_7 , інспекторів ОСОБА_11 та ОСОБА_18 , а також показань першого, наданих ним у суді, про те, що у нічний час з 15 на 16 березня 2016 року йому зателефонував оперативний черговий ОСОБА_12 та повідомив, що співробітниками, задіяними у відпрацюванні, було виявлено незаконний видобуток бурштину в урочищі «Йолки», на що ОСОБА_17 сказав направити туди слідчо-оперативну групу. Зі слів ОСОБА_12 повідомив, що йому телефонував ОСОБА_8 та наказав відкликати групу, на що ОСОБА_17 відповів, щоб він діяв, у відповідності до вимог законодавства. Вищевикладені обставини у цілковитій відповідності підтвердили у суді потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , а також свідок ОСОБА_19 . Висновки місцевого суду про надуманість показань свідка ОСОБА_20 вважає безпідставними. В контексті наданих потерпілим ОСОБА_10 показань, також звертає увагу на досліджений судом протокол огляду від 25 березня 2016 року цифрового мобільного телефону марки «Lenovo A 390», який до протоколу допиту як свідка від 18 березня 2026 року додав ОСОБА_10 . Відповідно до висновку № 1558/1559/1560 криміналістичної експертизи відеозвукозапису від 20 квітня 2026 року сематичний зміст розмов, наявних на наданому для дослідження мобільному телефоні марки «Lenovo» моделі «А390 ROW» у файлах, наведено у додатку 1 до висновку експертизи. У звукозаписах розмов зафіксоване усне мовлення осіб: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Незважаючи на заперечення обвинуваченим ОСОБА_8 достовірності записів із мобільного телефону, наданого потерпілим ОСОБА_10 , а також трактування судом висновку вищевказаної експертизи про недоведеність у поданих суду звукозаписах розмов обвинуваченого та потерпілих відсутності ознак монтажу, даний доказ безпідставно тлумачиться виключно на користь обвинуваченого. На переконання прокурора, винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 також підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , а також ОСОБА_21 . Водночас, не погоджується із висновком місцевого суду про відсутність у працівників поліції ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_18 відповідних повноважень, оскільки у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про національну поліцію» протидія злочинності є завданням та обов`язком працівника поліції незалежно від посади. Відтак, потерпілі виконували свої службові обов`язки, згідно закону та діяли у спосіб, визначений законодавством. Окрім того, вони усвідомлювали факт незаконного впливу ОСОБА_8 , оскільки його вимоги щодо залишення ними місця злочину, до приїзду слідчо-оперативної групи розцінювались як незаконні та стали наслідком заволодіння невстановленими особами, причетними до незаконного видобутку корисних копалин, знаряддями злочину, а також неналежної фіксації слідів кримінального правопорушення. Тобто, за наведених обставин, судом не ураховано, що ОСОБА_8 , в силу своїх повноважень, використовуючи авторитет посади, яку він обіймав, проявляючи особисту зацікавленість саме з метою добитися прийняття незаконних рішень, шляхом впливу на працівників поліції, незважаючи на їх об`єктивну та законну позицію, своєю поведінкою змушував до прийняття потерпілими протиправних рішень та невиконання ними своїх обов`язків, які вони повинні були виконувати. Також судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства. Так, у судовому засіданні, проведеного за участю сторін 15 листопада 2017 року та у ході подальшого судового розгляду, головуючим у справі не оголошувались заяви потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_10 щодо проведення подальшого розгляду справи без їх участі та підтримання ними у повному обсязі показань, наданих на попередніх судових засіданнях. Згідно технічного запису від 13 червня 2018 року у складі суду відбулась заміна секретаря судового засідання, головуючим повідомлено про неявку прокурора, якого сповіщено про дату та час судового засідання не було, натомість, оголошено про надходження 03 травня 2018 року до канцелярії суду заяв потерпілих, що аналогічні за змістом, з приводу відсутності претензій до ОСОБА_8 . У судовому засіданні від 20 вересня 2018 року не було оголошено про заміну секретаря судового засідання та можливості заявлення йому відводу, не озвучено заяв потерпілих. Окрім того, стороною обвинувачення неодноразово заявлялись клопотання про зміну обсягу дослідження доказів, дослідження звукозаписів на мобільному телефоні, шляхом їх відтворення та долученого вказаного мобільного телефону до матеріалів судового провадження. Крім того, незважаючи на досліджені у судовому засіданні речові докази, у резолютивній частині рішення суду, відомості щодо них, відсутні. Звертає увагу колегії суддів на те, що обвинувачений був звільнений із посади наказом від 10 травня 2016 року № 101 о/с, тобто безпосередньо на момент вчинення даного злочину, ОСОБА_8 посаду начальника Сарненського ВП обіймав. При ухваленні вироку, судом не дотримано положень ст. 374 КПК України, оскільки із даного вироку неможливо встановити за якою із підстав, передбачених ч. 1 ст. 284 КПК України, суд вважав за необхідне виправдати обвинуваченого при ухваленні вироку щодо нього. З метою перевірки зазначених доводів та підтвердження обставин вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину, у ході судового розгляду матеріалів даного кримінального провадження у апеляційній інстанції, просить повторно допитати потерпілих: ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , свідків: ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , а також дослідити ряд письмових доказів. У зв`язку із цим, просить вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 28 грудня 2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 скасувати. Ухвалити новий вирок, яким його визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 343 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років обмеження волі.

У запереченні на апеляційну скаргу із внесеними до нього доповненнями, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 просить залишити вирок суду першої інстанції без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, виправданого та його захисника, які просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.

Приймаючи рішення про виправдання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд вважав, що сформульоване в обвинувальному акті обвинувачення є неконкретизованим. Так, відповідно до висунутого обвинувачення, ОСОБА_8 своєю усною вказівкою залишити місце події вплинув на потерпілих, які є працівниками правоохоронного органу, з метою перешкодити виконанню ними службових обов`язків та добитися прийняття незаконного рішення, однак які саме службові обов`язки повинні були виконати потерпілі на місці події в обвинуваченні не зазначено. При цьому суд у вироку вказав, що з наданих у судовому засіданні показів потерпілих судом установлено, що на момент їх звернення до оперативного чергового Сарненського ВП та телефонного дзвінка ОСОБА_8 осіб, які видобували бурштин, на місці події вже не було, а тому вказівки останнього не могли жодним чином вплинути на затримання цих осіб і, відповідно, у даному випадку, відсутні передбачені ч. 2 ст. 343 КК України наслідки у формі перешкоджання затриманню особи, яка вчинила злочин.

На переконання місцевого суду, неналежне оформлення працівниками поліції незаконного видобутку бурштину відбулось через відсутність належного керівництва Сарненським ВП та через неузгодженість дій працівників поліції, а не через дії ОСОБА_8 , який на момент інкримінованого йому діяння, не виконував повноваження начальника Сарненського ВП, а тому і не міг використовувати своє службове становище.

Зважаючи на ці обставини, суд першої інстанції, у резолютивній частині вироку, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 343 КК України, а також недоведеність його винуватості у вчиненні цього злочину, оскільки переконливих доказів на доведення його винуватості стороною обвинувачення суду надано не було і, як наслідок, ухвалив виправдувальний вирок.

Згідно із вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.

Згідно із вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги прокурора та заявленого ним клопотання про повторне дослідження доказів, колегія суддів визнала його частково обґрунтованим, прийнявши рішення про повторний допит потерпілих, показання яких є прямими доказами підтвердження винуватості обвинуваченого.

Так, потерпілий ОСОБА_7 , при апеляційному розгляді матеріалів даного кримінального провадження, дав показання такого змісту, що не пам`ятає чи приїздив обвинувачений ОСОБА_8 на місце події, у день та час, зазначених у обвинувальному акті та чи давав будь-які вказівки, тоді як інші потерпілі: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які є безпосередніми очевидцями інкримінованого діяння, до апеляційного суду не з`явились, тобто дослідження даних доказів апеляційним судом стороною обвинувачення забезпечено не було.

Обвинувачений ОСОБА_8 , даючи показання у судах двох інстанцій, категорично заперечив факт будь-якого впливу на вищезазначених потерпілих, однак, підтвердив що, наприкінці лютого 2016 року, був відсторонений від посади начальника Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області, у зв`язку із не проходженням ним атестації, а з 01 березня перебував на лікарняному.

Загалом, судом установлено, що сама подія мала місце 15 березня 2016 року, коли інспекторами поліції Сарненського ВП: ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , які близько 23 год. 00 хв., цього ж дня, проводили відпрацювання по лісових масивах, у тому числі, на території урочища «Йолки», де і було ними виявлено незаконний видобуток бурштину - сирцю, а також спецзасоби та осіб, які його видобували, і такий факт учасниками судового провадження не оспорюється.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 кваліфіковано як умисний вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків або добитися прийняття незаконного рішення, що вчинені службовою особою з використанням свого службового становища та перешкодили затриманню особи, яка вчинила злочин, за що настає кримінальна відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 343 КК України.

Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним повноваженням.

Здійснюючи, з використанням свого службового становища, вплив на працівника правоохоронного органу, службова особа використовує права та повноваження, надані їй за посадою або у зв`язку з певною службовою діяльністю.

ОСОБА_8 , у цьому конкретному випадку, інкриміновано вчинення умисного пливу на працівника правоохоронного органу з використанням свого службового становища.

Однак, такі обставини, при їх перевірці судом першої інстанції, свого підтвердження не знайшли, і з такими його висновками погоджується і колегія суддів, з огляду на таке.

Відповідно до наказу № 1о/с від 07 листопада 2015 року ОСОБА_8 призначено начальником Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області з 07 листопада 2015 року.

Змістом повідомлення №1786/116/12/01-2016 від 11 травня 2016 року, за підписом начальника Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Рівненській області, стверджується, що начальник Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області ОСОБА_8 19 лютого 2016 року проходив атестацію, відповідно до ст. 57 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17 листопада 2015 року за № 1465. Згідно рішення атестаційної комісії №1 ГУ НП ОСОБА_8 визнаний таким, що займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції.

Наказом №35о/с від 11 березня 2016 року, на підставі подання начальника управління кадрового забезпечення ГУ НП в Рівненській області, виконання обов`язків начальника Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області тимчасово було покладено на заступника начальника слідчого відділу Сарненського ВП - ОСОБА_17 , який і затверджував план відпрацювання щодо незаконного видобутку бурштину-сирцю від 15 березня 2016 року.

Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_23 , яка відповідає за кадрові питання Сарненського ВП, безпосередньо у суді, підтвердили показання обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що станом на 15 березня 2016 року, останній перебував на лікарняному.

Тобто, на момент вчинення діяння, яке інкримінується обвинуваченому, він повноважень начальника Сарненського ВП, в силу вищезазначених обставин, не виконував, жодними службовими повноваженнями наділений не був, хоча ще і не був звільнений зі служби в поліції, однак, і попередньо займаної ним посади вже не обіймав а, відтак, і не міг використовувати своє службове становище, авторитет посади для його вчинення, через що не є суб`єктом кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 343 КК України, а тому, не підлягає відповідальності конкретно за даною частиною норми кримінального закону, і доводи прокурора про те, що останній був звільнений зі служби з поліції лише 10 травня 2016 року, на правильність таких висновків суду не впливають.

Окрім того, окремою кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 343) є вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 343 КК України, якщо вони перешкодили затриманню особи, яка вчинила злочин, що також інкримінується обвинуваченому ОСОБА_8 , згідно пред`явленого обвинувачення.

Як слушно зазначено у оскаржуваному рішенні, обсягом безпосередньо досліджених судом першої інстанції доказів, така кваліфікуюча ознака, як перешкоджання затриманню особи, яка вчинила злочин, свого підтвердження не знайшла. Суд установив що, на момент приїзду в урочище «Йолки», потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 дійсно було виявлено осіб, які незаконно видобували бурштин із застосуванням спеціального обладнання, однак, усі вони із місця події втекли, фактично відразу після їх виявлення, а їх кількісна чисельність унеможливила затримання зазначених осіб, і протилежного прокурором не доведено.

Поміж тим, колегія суддів зауважує, що факт наявності у потерпілих повноважень, у відповідності до Закону України «Про національну поліцію», на здійснення виявлення та попередження вчинення злочинів, а також їх дії по виконанню плану відпрацювання щодо незаконного видобутку бурштину-сирцю, через установлення відсутності усіх обов`язкових складових суб`єктивної та об`єктивної сторони даного злочину, винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у його вчиненні, не доводить, і правильних висновків суду не спростовує.

Принцип безпосередності дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду хоча й не є абсолютним, як у суді першої інстанції, але в ситуації, коли перед апеляційним судом поставлено питання про скасування виправдувального і постановлення обвинувального вироку, цей принцип висуває більш суворі вимоги, ніж у разі скасування чи зміни обвинувального вироку, оскільки в такому випадку, висновок про винуватість чи невинуватість особи робить безпосередньо апеляційний суд, який, у зв`язку із цим, має забезпечити усі гарантії права на справедливий судовий розгляд (постанова ВС від 15 липня 2020 року справа № 310/879/16-к).

Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не може дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи, а приймаючи інше - відмінне рішення, позбавлений можливості у дослідженні меншого обсягу доказів.

Відповідно до змісту ст. 343 КК України під втручанням слід розуміти дії спрямовані на перешкоду у виконанні працівниками правоохоронних органів службових обов`язків або на досягнення прийняття ними неправомірного рішення. Такий вплив може проявлятись в умовлянні, шантажуванні потерпілого, погрозі відмовити у надання законних благ, а також у будь-якій іншій формі. Злочин вважається закінченим з моменту втручання в діяльність працівника правоохоронного органу незалежно від того, чи призвело це до прийняття ним незаконного рішення, чи перешкодило виконанню своїх обов`язків.

Констатуючи викладене, суд касаційної інстанції, вказівки якого, у відповідності до ч. 2 ст. 439 КПК України, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді, у постанові від 28 вересня 2023 року зазначив про не вивчення місцевим судом питання щодо можливої наявності у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 343 КК України, зважаючи на зміст показань потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , під час їх допиту у суді першої та апеляційної інстанцій.

В аспекті викладеного, задля забезпечення принципу безпосереднього дослідження доказів, коли перед апеляційним судом поставлено питання про скасування виправдувального і постановлення обвинувального вироку, колегією суддів прийнято рішення про повторний допит вищезгаданих осіб, яким у цьому кримінальному провадженні надано статус потерпілих, показання яких є не лише першоджерелом доказів, але і засобом захисту їх прав та законних інтересів.

Однак, потерпілий ОСОБА_7 , при його безпосередньому допиті у суді апеляційної інстанції, факт будь-якого впливу на нього обвинуваченим ОСОБА_8 не підтвердив, показав, що таких обставин не пам`ятає, тоді як двоє, із числа інших потерпілих: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до суду апеляційної інстанції не з`явились, і прокурором, процесуальної можливості сприймати їх показання колегією суддів безпосередньо, забезпечено не було. У зв`язку із цим, не убачаючи процесуальної доцільності у повторному дослідженні інших джерел доказів, які усі є похідними від показань потерпілих, апеляційний суд доходить висновку про об`єктивну недоведеність вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 343 КК України, а відтак і про відсутність процесуальних підстав для скаусвання виправдувального вироку суду першої інстанції.

При перевірці інших доводів апеляційної скарги прокурора, колегія суддів стверджує, що матеріали кримінального провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального закону, які підлягають віднесенню їх до істотних та були б безумовними підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора немає.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 28 грудня 2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: