ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

справа № 752/21453/20

провадження № 61-8601св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне агентство України з управління зоною відчуження, Державне спеціалізоване підприємство «Об?єднання «Радон»,

розглянув в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року, ухвалене суддею Шевченко Т. М., та постанову Київського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,

за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з управління зоною відчуження, Державного спеціалізованого підприємства «Об?єднання «Радон», про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення премії.

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного агентства України з управління зоною відчуження (далі - ДАЗВ України), Державного спеціалізованого підприємства «Об?єднання «Радон» (далі - ДСП «Об`єднання «Радон») про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення премії.

Позов мотивований тим, що відповідно до контракту, укладеного між ОСОБА_1 та ДАЗВ України, позивач призначений на посаду генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» строком з 18 липня 2019 року по 24 липня 2024 року. 18 липня 2019 року ДАЗВ видало відповідний наказ про його призначення. Цього ж дня позивач приступив до виконання відповідних трудових обов`язків.

Відповідно до ухвал Вищого антикорупційного суду України у кримінальному провадженні від 10 березня 2020 року № 52020000000000175 ОСОБА_1 відсторонено від посади генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» на період з 05 травня 2020 року по 20 вересня 2020 року. За час відсторонення його від посади заробітна плата позивачу не виплачувалась.

01 вересня 2020 року згідно із наказом ДАЗВ України позивач звільнений з посади генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» у зв?язку із анулюванням допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізування випромінювання за першою категорією, відповідно до вимог статті 66 Закону України від 08 лютого 1995 року № 39/95-ВР «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (в актуальній редакції далі - Закон про радіаційну безпеку)та на підставі пункту 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (в актуальній редакції далі - КЗпП України). Того ж дня відповідно до наказу ДСП «Об`єднання «Радон» з ним припинені трудові відносини підприємства.

На переконання позивача його звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України не відповідає закону, оскільки ця норма не може бути застосована до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачами. Звільнення його з урахуванням статті 66 Закону про радіаційну безпеку є також незаконним. Як наслідок незаконного, на його думку, звільнення позивач заявив і інші відповідні вимоги позову.

Позивач просив суд:

- поновити його на роботі у ДСП «Об`єднання «Радон» на посаді генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон»;

- скасувати наказ ДАЗВ України від 01 вересня 2020 року № 111-ОС;

- скасувати наказ ДСП «Об`єднання «Радон» від 01 вересня 2020 року № 172-к/тр;

- стягнути на його користь з ДСП «Об`єднання «Радон» середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу, який на день пред`явлення позову становить 629 290,50 грн;

- стягнути на його користь з ДСП «Об`єднання «Радон» премію за 1 квартал 2020 року у розмірі 217 962,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року позов задоволений частково: стягнуто з відповідача на користь позивача премію за 1 квартал 2020 року у сумі 217 962,00 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що Законом про радіаційну безпеку регламентована окрема процедура оскарження рішення адміністрації підприємства про анулювання допуску працівника до виконання особливих робіт, відповідно, і підстав прийняття такого рішення. З огляду на те, що цим правом позивач не скористався, суд відхилив доводи позивача про протиправність застосування до нього положень статті 66 Закону про радіаційну безпеку як підстави для його звільнення.

Суд першої інстанції погодився з позивачем у тому, що пункт 9 частини першої статті 36 КЗпП України був внесений до цього Кодексу Законом України від 28 січня 2016 року № 955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» (в актуальній редакції далі - Закон № 955-VIII), тому це виключає можливість її застосування до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачами. Однак стаття 235 КЗпП України передбачає, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, передбачена можливість зміни формулювання причин звільнення працівника. А позивач з такими позовними вимогами до суду не звертався.

В частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 червня 2020 року по 28 жовтня 2020 року суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що мав місце вимушений прогул позивача у цей період, протягом якого позивач з вини роботодавця не міг виконувати трудові функції, оскільки з 05 травня 2020 року по день звільнення ОСОБА_1 був відсторонений від посади генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 травня 2020 року, 24 червня 2020 року, 20 серпня 2020 року, прийнятих за результатами розгляду клопотання органу досудового розслідування про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження - відсторонення від посади. Також суд першої інстанції встановив, що ДСП «Об`єднання «Радон» здійснило усі необхідні дії для вручення трудової книжки позивачу, відсутні підстави вважати, що затримка видачі цієї трудової книжки мала місце з вини роботодавця. А питання щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за вказаний період, позивачем у поданому позові перед судом не порушується, що вбачається із змісту сформульованих позовних вимог.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги позивача про виплату йому премії, оскільки положення Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 553-IX), яким введено обмеження щодо розміру заробітної плати керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, набрав чинності 18 квітня 2020 року, тобто після спливу першого кварталу 2020 року, у якому повинно було бути вирішене питання про преміювання позивача згідно із умовами укладеного з ним контракту. Інші доводи відповідачів у справі не спростовують висновку про необхідність виплати цієї премії.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а апеляційна скарга ДСП «Об`єднання «Радон» задоволена.

Скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення премії і ухвалено у цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову про стягнення з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 премії за 1 квартал 2020 року у сумі 217 962,00 грн відмовлено; в іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року залишено без змін; вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції та доводами позивача про те, що застосування пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України обмежується лише умовами Закону № 955-VIII. Стаття 36 КЗпП України доповнена додатковою підставою для звільнення працівників з відсилкою до інших законів. Ця норма не містить будь яких обмежень щодо її застосування, отже може бути застосована до усіх працівників, право на звільнення яких передбачене іншими законами.

Апеляційний суд не погодився із доводами апеляційної скарги позивача з посиланням на норми ЦК України щодо того, що трудовий контракт з ним не розривався. Дані правовідносини є трудовими і регулюються трудовим законодавством. Саме на підставі трудового законодавства трудовий контракт з позивачем був розірваний, про що видані відповідні накази.

Апеляційний суд встановив, що рішення про преміювання позивача приймає ДАЗВ України, а не ДСП «Об`єднання «Радон». Суд першої інстанції фактично перебрав на себе повноваження керівника ДАЗВ України, визначивши позивачу розмір премії у своєму судовому рішенні - суд не має повноважень здійснювати оцінку ефективності роботи позивача за критеріями, від яких залежить визначення премії. Також апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо незастосування до премії позивача умов Закону № 553-IX, тому станом на травень 2020 року обмеження у розмірі заробітної плати діяли, отже премія позивачу не могла бути виплачена.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на пункти 1 та 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в актуальній редакції далі - ЦПК України).

ОСОБА_1 вважає, що апеляційний суд не застосував правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 753/4687/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 398/3701/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/10405/17, від 03 липня 2019 року у справі № 911/1521/18, від 06 червня 2022 року у справі № 760/6171/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що звільнення позивача з посади генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскаржувані накази відповідачів є протиправними.

Вказував, що саме по собі анулювання позивачу допуску до виконання особливих робіт з підстав, визначених статтею 66 Закону про радіаційну безпеку, не може бути безумовною підставою для його звільнення саме на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки вказаний Закон у цих правовідносинах регулює виключно порядок надання та анулювання відповідного допуску, а звільнення особи має відбуватися згідно з нормами трудового законодавства.

Також ОСОБА_1 вважає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються предмета касаційного перегляду, а також ті, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.

Позиція інших учасників справи

ДАЗВ України подало відзив на касаційну скаргу позивача, в якому вказало, що обов`язковою умовою перебування на посаді генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» є наявність допуску до особливих робіт. Враховуючи, що розмір посадового окладу позивача перевищував встановлені обмеження, преміювання не здійснювалося.

ДАЗВ України просить у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі, постанову апеляційного суду залишити без змін.

ДСП «Об`єднання «Радон» у своєму відзиві на касаційну скаргу позивача зазначило, що правовідносини у справах, на які послався ОСОБА_1 не є подібними до правовідносин цієї справи. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо застосування пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України у контексті статті 66 Закону про радіаційну безпеку.

Також ДСП «Об`єднання «Радон» вказує на те, що позивач взагалі не навів аргументів з приводу того, чому оскаржувана постанова апеляційного суду, яка стосується питання відмови у виплаті позивачу премії, має бути скасована.

ДСП «Об`єднання «Радон» вважає, що необхідно відмовити у задоволенні вимог касаційної скарги ОСОБА_1 та залишити у силі оскаржувану постанову апеляційного суду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження та після усунення недоліків касаційної скарги відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2023 року справа призначена до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2023 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, з уточненням, що до господарської юрисдикції відносяться усі спори за позовом особи, яка звільнена з посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу) й оскаржує рішення органу, уповноваженого здійснювати управління цією юридичною особою, про звільнення з посади, оскільки за змістом та суттю правовідносини цих осіб є організаційно-управлінськими, стосуються реалізації частини третьої статті 99 ЦК України. Юрисдикція у таких спорах не може визначатись лише на підставі того, за якою статтею КЗпП України звільнений відповідний керівник.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2024 рокусправа повернута Верховному Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовий висновок, від якого її просили відступити шляхом відповідного уточнення, не вимагає такого уточнення та не перешкоджає розгляду справи № 752/21453/20.

11 березня 2024 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

28 лютого 2018 року ДАЗВ України спільно з Державною інспекцією ядерного регулювання України (Держатомрегулювання) затверджений перелік посад ДАЗВ України, керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, які підлягають оформленню на допуск до особливих робіт, до якого включено посаду генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон».

18 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ДАЗВ України укладений контракт № 1, згідно якого ОСОБА_1 наймається (призначається) на посаду генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» на термін з 18 липня 2019 року до 24 липня 2024 року (далі - Контракт).

Відповідно до пункту 2.1.6 Контракту керівник ДСП «Об`єднання «Радон» щокварталу, що настає за звітним періодом, подає Уповноваженому органу управління, з яким укладений Контракт (ДАЗВ України), звіт про результати виконання показників, передбачених додатком № 1 до Контракту, за встановленою формою.

Підпунктом «б» пункту 3.2 Контракту визначено, що керівнику ДСП «Об`єднання «Радон» виплачується премія до трьох посадових окладів відповідно до умов, показників та розмірів преміювання, визначених порядком преміювання керівника ДСП «Об`єднання «Радон» (додаток № 2 до Контракту).

Відповідно до пункту 1 додатку № 2 до Контракту (Порядок преміювання керівника) рішення про розмір премії за підсумками роботи за квартал та за рік, а також винагороди керівнику приймає Голова ДАЗВ України (або уповноважений ним заступник). Пунктом 2 цього додатку № 2 визначаються показники, за якими визначається розмір премії за підсумками роботи за квартал.

Згідно із пунктом 5.2 Контракту він припиняється: після закінчення терміну його дії; за угодою сторін; до закінчення терміну його дії у випадках, передбачених пунктами 5.3 і 5.4 Контракту (підпункт «в»); з інших підстав, передбачених законодавством та цим Контрактом.

Відповідно до пункту 5.3 Контракту керівник може бути звільнений з посади, а Контракт розірваний з ініціативи Уповноваженого органу управління, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, зокрема, з інших підстав, передбачених законодавством (підпункт «ї»).

Наказом ДАЗВ України від 18 липня 2019 року № 126-ОС ОСОБА_1 призначений на посаду генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» строком на 5 років - з 18 липня 2019 року по 18 липня 2024 року.

Відповідно до наказу ДСП «Об`єднання «Радон» від 18 липня 2019 року № 01-к/тр ОСОБА_1 приступив до роботи на посаді генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон».

Наказом ДАЗВ України від 04 березня 2020 року № 45-20 генеральному директору ДСП «Об`єднання «Радон» ОСОБА_1 наданий допуск до виконання особливих робіт на ядерних установках з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання за першою категорією.

07 серпня 2020 року начальник Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України Андрій Трипілка звернувся з листом на ім?я Голови ДАЗВ України Сергія Калашника, у якому повідомив про те, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 10 березня 2020 року № 52020000000000175, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року № 2341-III (в актуальній редакції далі - КК України). На підставі статті 66 Закону про радіаційну безпеку порушено питання про вжиття заходів анулювання відповідного допуску ОСОБА_1 та його звільнення згідно з трудовим законодавством.

27 квітня 2020 року у кримінальному провадженні від 10 березня 2020 року № 52020000000000175 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 КК України.

Наказом генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» ОСОБА_1 від 04 травня 2020 року № 42АГ-20 управлінню персоналом, фінансово-економічному управлінню, управлінню бухгалтерським обліком та звітності ДСП «Об`єднання «Радон» обмежене спілкування з генеральним директором ДСП «Об`єднання «Радон» ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 05 травня 2020 року підозрюваний ОСОБА_1 відсторонений від посади генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» строком до 27 червня 2020 року включно.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 24 червня 2020 року підозрюваному ОСОБА_1 продовжений строк відсторонення від посади генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» на два місяці - до 24 серпня 2020 року включно.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 20 серпня 2020 року підозрюваному ОСОБА_1 продовжений строк відсторонення від посади генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» на один місяць - до 20 вересня 2020 року включно.

На виконання зазначених ухвал слідчого судді ВАКС ДАЗВ України 03 червня 2020 року, 01 липня 2020 року та 25 серпня 2020 року видало накази № 70-ОС, № 85-ОС та № 109-ОС, відповідно, про відсторонення ОСОБА_1 від посади генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон».

06 травня 2020 року ДСП «Об`єднання «Радон» відповідно до додатку № 1 до Контракту своїм листом № 534вих-20 подало до ДАЗВ України «Звіт про виконання показників ефективності управління державним майном і використання прибутку, а також майнового стану підприємства за І квартал 2020 року» для прийняття рішення про виплату премії керівнику з огляду на повне виконання показників преміювання.

На момент розгляду судами попередніх інстанцій справи премія за І квартал 2020 року ОСОБА_1 виплачена не була.

Згідно із службовою запискою від 26 серпня 2020 року № СЗ-173-20, складеною головним спеціалістом сектору режиму, фізичного захисту та мобілізаційної роботи ДСП «Об`єднання «Радон» Владиславом Іващенком, ініційоване питання щодо видання наказу про анулювання допуску до виконання особливих робіт генеральному директору ДСП «Об`єднання «Радон» ОСОБА_1 .

Наказом ДАЗВ України від 27 серпня 2020 року № 172-20 генеральному директору ДСП «Об`єднання «Радон» ОСОБА_1 анульований допуск до виконання особливих робіт на ядерних установках з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання за першою категорією. Доказів скасування або оскарження у судовому порядку цього наказу судам не надано, на час розгляду справи судами попередніх інстанцій він є чинним.

Листом ДАЗВ України від 28 серпня 2020 року № 02-2822/10-20 ОСОБА_1 повідомлено про анулювання відповідного допуску. Цей лист повернувся без вручення адресату ОСОБА_1 . Згідно довідки відділення поштового оператора - у зв?язку із закінченням встановленого строку для зберігання.

Листом Голови Київської міської державної адміністрації від 01 вересня 2020 року № 001-2812 погоджене звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон».

Наказом ДАЗВ України від 01 вересня 2020 року № 111-ОС ОСОБА_1 звільнений 01 вересня 2020 року з посади генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» у зв?язку із анулюванням допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання за першою категорією, відповідно до вимог статті 66 Закону про радіаційну безпеку, на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України. У цьому наказі зазначено, що відповідно до підпункту «в» пункту 5.2 та підпункту «ї» пункту 5.3 Контракту він вважається розірваним. Підставами прийняття цього наказу зазначені: лист Служби безпеки України від 07 серпня 2020 року № 8/2/2/-4320, лист Київської міської державної адміністрації від 01 вересня 2020 року № 001-2812, наказ ДАЗВ України від 27 серпня 2020 року № 172-20 «Про анулювання допуску до виконання особливих робіт», службова записка від 26 серпня 2020 року № СЗ-173-20.

Наказом ДСП «Об`єднання «Радон» від 01 вересня 2020 року № 172-к/тр припинені трудові відносини з ОСОБА_1 з 01 вересня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України, а саме відповідно до вимог статті 66 Закону про радіаційну безпеку у зв?язку із анулюванням йому допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання за першою категорією, та пункту 27 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1997 року № 1471 «Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки для надання фізичним особам допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках, з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання».

Листом від 01 вересня 2020 року № 1064вих-20 ДСП «Об`єднання «Радон» повідомило ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про необхідність отримання трудової книжки. Цим листом позивачу також направлена копія наказу від 01 вересня 2020 року № 111-ос.

Листом від 17 вересня 2020 року № 1160вих-20 ДСП «Об`єднання «Радон» повторно повідомило ОСОБА_1 про необхідність отримання трудової книжки та направило копію наказу від 01 вересня 2020 року № 111-ос. Це поштове відправлення повернулось без вручення адресату.

05 жовтня 2020 року прокурором прийняте рішення про закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 10 березня 2020 року № 52020000000000175 та відкриття матеріалів кримінального провадження і надання стороні захисту можливості з ними ознайомитись. Наведене підтверджується інформацією, викладеною у листі старшого детектива Національного антикорупційного бюро України від 16 листопада 2020 року № 0431-142/39775

Листом від 23 жовтня 2020 року № 1339вих-20 ДСП «Об`єднання «Радон» черговий раз повідомило ОСОБА_1 про необхідність отримання трудової книжки та направило копію відповідного наказу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу статтями 40, 41, 43, 43-1 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) статтею 45 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Зазначені підстави передбачені, зокрема, статтею 66 Закону про радіаційну безпеку, відповідно до якої проводиться звільнення працівника, якому анулюється раніше наданий допуск до роботи на об`єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами.

Відповідно до статті 66 Закону про радіаційну безпеку допуск до роботи не може бути надано або раніше наданий допуск анулюється, якщо особа перебуває під слідством.

У разі, коли особа отримала допуск до роботи, але згодом виникли обставини, за якими цей допуск не надається, існуючий допуск анулюється посадовою особою, яка його надавала. Звільнення осіб, яким допуск анулюється, здійснюється без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Рішення про відмову в наданні допуску до роботи або про його анулювання адміністрація підприємства, установи, організації приймає після співбесіди з особою, щодо якої воно приймається, з зазначенням підстав прийняття такого рішення та з письмовим повідомленням цієї особи. Це рішення може бути оскаржено в судовому порядку у встановлений термін.

У справі, що переглядається, відсутні докази оскарження у судовому порядку наказу ДАЗВ України від 27 серпня 2020 року № 172-20 про анулювання допуску ОСОБА_1 та його скасування.

Анулювання допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання за першою категорією генеральному директору ДСП «Об`єднання «Радон» ОСОБА_1 було вказано підставою його звільнення із займаної посади.

Оскільки існує окрема та відповідна процедура для оскарження рішення адміністрації підприємства про анулювання допуску до виконання спеціальних робіт, разом із відповідними підставами для прийняття такого рішення і враховуючи те, що позивач не скористався цим правом, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги аргументи позивача щодо неправомірності застосування положень статті 66 Закону про радіаційну безпеку як підстави для його звільнення.

Отже, у зв`язку з тим, що наказом ДАЗВ України від 27 серпня 2020 року № 172-20 було скасовано допуск ОСОБА_1 до виконання особливих робіт на ядерних установках першої категорії з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання, а такий допуск є обов`язковим для зайняття посади генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» і наказу про анулювання допуску згідно із встановленою законодавством процедурою не було скасовано, суди обґрунтовано дійшли до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на роботі у ДСП «Об`єднання «Радон» на посаді генерального директора, а також інших вимог щодо стосуються звільнення позивача з роботи.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що премія позивачу не могла бути виплачена, оскільки станом на травень 2020 року обмеження у розмірі заробітної плати діяли відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в редакції Закону № 553.

Верховний Суд відхиляє доводи позивача про те, що положення пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України поширюється лише на працівників державних і комунальних закладів освіти, оскільки вказана норма КЗпП України не містить такого застереження.

Верховний Суд, зокрема, вказав на наявність підстав для звільнення за пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України працівників патронатної служби (постанова від 15 червня 2023 року у справі № 620/537/20).

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановахвід 04 квітня 2018 року у справі № 753/4687/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 398/3701/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/10405/17, від 03 липня 2019 року у справі № 911/1521/18, від 06 червня 2022 року у справі № 760/6171/17,оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

У касаційній скарзі позивач також покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19, в якій зокрема, зроблено висновок про належність до господарської юрисдикції спору за позовом фінансового директора товариства про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. У справі № 753/17776/19позивач був звільнений на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Повертаючи справу № 752/21453/20 на розгляд Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для висновку, що позов директора, звільненого на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд встановив, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року у нескасованій апеляційним судом частиніта постанову Київського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанову оформив суддя Грушицький А. І.

Суддя-доповідач В. В. Пророк

Судді: А. І. Грушицький

С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров