ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 560/13047/21

касаційне провадження № К/990/27916/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року (головуючий суддя - Божук Д.А.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мацький Є.М.; судді - Сушко О.О., Залімський І.Г.)

у справі № 560/13047/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельний завод»

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кабельний завод» (далі - ТОВ «Кабельний завод»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 вересня 2021 року № 10053/2201-0713 та від 07 вересня 2021 року № 10054/2201-0713.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 28 грудня 2021 року позов задовольнив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 березня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з додатковою відповідальністю «Укр-Мідь», Товариством з додатковою відповідальністю «Укр-Алюміній», Товариством з обмеженою відповідальністю «Галич-Мет». Крім того, зазначає, що Міністерство фінансів України, розробляючи та в подальшому затверджуючи наказом від 31 січня 2000 року № 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», не могло встановити єдиної універсальної формули та ставки для дисконтування довгострокових зобов`язань для усіх підприємств. Відтак, використання контролюючим органом формули, яка міститься в міжнародних стандартах фінансової звітності, не є протиправним.

Верховний Суд ухвалою від 03 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Хмельницькій області.

21 грудня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Кабельний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2021 року, з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2021 року, іншого законодавства за період з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2021 року, за результатами якої складено акт від 22 липня 2021 року № 4797/22-01-07-13/30686638.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - П(С)БО 11 «Зобов`язання»), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з: неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання катанки мідної в Товариства з додатковою відповідальністю «Укр-Мідь», Товариства з додатковою відповідальністю «Укр-Алюміній», Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич-Мет» з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій, що мотивовано відсутністю у контрагентів платника в достатній кількості трудових ресурсів, основних та виробничих засобів, необхідних для виконання спірних поставок, непідтвердженням придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгам постачання, відсутністю належних та достовірних сертифікатів від виробника щодо якості поставленої продукції, наявністю кримінальних проваджень щодо деяких постачальників платника; безпідставним невіднесенням до складу інших доходів різниці між номіналом і теперішньою вартістю заборгованості, що є дисконтом, який позичальник повинен включити до доходів за довгостроковими зобов`язаннями.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області 07 вересня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 10053/2201-0713, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 4986687,00 грн за основним платежем та 1246671,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 10054/2201-0713, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 4191341,00 грн за основним платежем та 1047835,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а також господарський характер понесених за ними витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення ТОВ «Кабельний завод» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Доводи відповідача про відсутність у постачальників платника достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів для виконання оспорюваних поставок, а також непідтвердження придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгам постачання цілком об`єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб та дослідження первинних документів.

Посилання ГУ ДПС у Хмельницькій області на наявність кримінальних проваджень також доцільно не прийнято до уваги судовими інстанціями, оскільки за правилами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

З огляду на викладене, висновок судових інстанцій про необ`єктивність твердження відповідача щодо неправомірності формування позивачем даних податкового обліку за господарськими операціями з придбання катанки мідної в Товариства з додатковою відповідальністю «Укр-Мідь», Товариства з додатковою відповідальністю «Укр-Алюміній», Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич-Мет» ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Крім того, судами з`ясовано, що станом на 01 квітня 2018 року, станом на 31 грудня 2019 року та станом на 31 березня 2021 року в позивача обліковувалася заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укркапітал» за договором від 11 жовтня 2013 року в сумі 14000000,00 грн (кредитове сальдо по бухгалтерському рахунку № 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»). Зазначена заборгованість є довгостроковою зі строком виконання 01 червня 2023 року.

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов`язання» поточні зобов`язання - це зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу; довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.

Згідно з пунктом 9 П(С)БО 11 «Зобов`язання» довгострокові зобов`язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю.

Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання (пункт 10 П(С)БО 11 «Зобов`язання»).

Пунктом 4 П(С)БО 11 «Зобов`язання» визначено, що теперішньою вартістю є дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом пункту 7 П(С)БО 11 «Зобов`язання» до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове (пункт 8 П(С)БО 11 «Зобов`язання»).

Таким чином, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).

Відповідно до облікової політики підприємство позивача для здійснення господарської діяльності використовує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Так, пунктом 3.16 наказу генерального директора ТОВ «Кабельний завод» від 20 січня 2015 року № 29 передбачено визнання, оцінку та облік зобов`язань здійснювати відповідно до П(С)БО 11 «Зобов`язання».

За визначеннями, наведеними в статті 1 Закону № 996-XIV, національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - це нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - це прийняті Радою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.

Тобто, національні та міжнародні стандарти є окремими документами, що визначають правила поведінки суб`єктів, які складають фінансову звітність. Термінологічне визначення національних стандартів, наведене в Законі № 996-XIV, не дає можливості та правових підстав для застосування міжнародних стандартів обліку у разі відсутності певних правил в національних стандартах.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12-1 Закону № 996-XIV підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті (а саме - підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України), самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Підприємства інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, про складання ними фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами.

За доводами контролюючого органу, позивач, як боржник, мав визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання, а суму дисконту (різниці між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включити до доходу на момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.

При цьому відповідач при розрахунку дисконту застосував формулу, що не визначена національним стандартом бухгалтерського обліку, а саме: PV = FV / (1 + i) n, де FV - майбутня вартість; PV - теперішня вартість; I - ставка дисконтування; n - строк (число періодів).

Проте національні та міжнародні стандарти є окремими документами, що визначають правила поведінки суб`єктів, які складають фінансову звітність. Визначення національних стандартів не дозволяє застосувати міжнародні стандарти обліку в разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах.

Отже, застосування контролюючим органом міжнародних стандартів за умови, що позивач здійснює облік за національними стандартами, є неправомірним та не відповідає положенням Закону № 996-XIV, про що цілком обґрунтовано зазначили судові інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Хмельницькій області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник