Єдиний державний реєстр судових рішень
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року справа №360/1211/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 360/1211/23 (головуючий І інстанції Чернявська Т.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
У С Т А Н О В И В:
В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач), в якому позивач просив (арк. спр. 1-2): визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01 грудня 2022 року пенсії максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити з 01 грудня 2022 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 1995 року є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України.
У листопаді 2022 року відповідач на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/216/22 здійснив позивачу перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року, у зв`язку з чим розмір пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області від 20 серпня 2021 року № 33/33-3224 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року склав 19213,89 грн.
При цьому, у серпні 2023 року відповідач на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/108/23 здійснив перерахунок пенсії позивача з 01 грудня 2022 року і встановив позивачу з цієї дати до пенсії щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року № 713, у зв`язку з чим розмір пенсії позивача з грудня 2022 року мав складати 21213,89 грн.
Після звернення на гарячу лінію Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області позивачу стало відомо, що розмір його пенсії складає 20930,00 грн - 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
09 серпня 2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо нарахування та виплати пенсії у належному розмірі та без застосування максимального розміру.
Листом від 07 вересня 2023 року за № 5599-5638/П-02/8-1200/23 відповідач зазначив, що судові рішення у справах № 360/216/22 та № 360/108/23 не містять зобов`язань щодо скасування обмеження максимального розміру пенсії, визначеного статтею 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (в редакції, чинній на дату визначення права на перерахунок).
З посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7- рп/2016, позивач вважає, що застосування обмеження максимального розміру пенсії є протиправним.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 360/1211/23 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром з 01 грудня 2022 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 з 01 грудня 2022 року виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням сплачених сум.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що розмір призначеної або перерахованої відповідно до Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема і належної позивачу пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії по інвалідності, про що свідчать посвідчення серії НОМЕР_1 від 17 січня 2000 року, видане Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, протоколи та розрахунки по пенсійній справі № 1203007152 МВС (арк. спр. 8, 42-50).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі № 360/216/22, яке набрало законної сили 14 липня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково (арк. спр. 16-21, 22):
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Державної установи Територіальне медичне об`єднання МВС України по Луганській області від 20 серпня 2021 року № 33/33-3224;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області від 20 серпня 2021 року № 33/33-3224, та фактично сплачених сум;
- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На виконання означеного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у листопаді 2022 року перерахувало ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 01 грудня 2019 року у розмірі 80 % від грошового забезпечення; загальний розмір пенсії з 01 грудня 2022 року, який підлягає виплаті, складає 20930,00 грн, про що свідчить протокол за пенсійною справою № 1203007152 - МВС від 02 листопада 2022 року (арк. спр. 42-43).
Відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1203007152 - МВС Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області ОСОБА_1 нараховано до виплати заборгованість з пенсії по інвалідності після проведеного на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі № 360/216/22 перерахунку пенсії по інвалідності за період з 01 грудня 2019 року по 30 листопада 2022 року у загальному розмірі 265779,11 грн (арк. спр. 42-43).
До загального розрахунку розміру пенсії після проведеного перерахунку не включено доплату у розмірі 2000,00 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі № 360/108/23, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії (арк. спр. 23-26, 27-28):
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області у здійсненні виплати з 01 грудня 2022 року щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 грудня 2022 року щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб;
- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У липні 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі № 360/108/23 перерахувало ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 01 грудня 2022 року у розмірі 80 % від грошового забезпечення; загальний розмір пенсії з 01 грудня 2022 року, який підлягає виплаті, складає 20930,00 грн, про що свідчать протокол за пенсійною справою № 1203007152 - МВС від 14 липня 2023 року та розрахунок пенсії по інвалідності з урахуванням перерахунку за рішеннями суду у справах № 360/216/22 та № 360/108/23 за грудень 2022 року-жовтень 2023 року (арк. спр. 44, 46-50).
Відповідно до розрахунків пенсії по інвалідності з урахуванням перерахунку за рішеннями суду у справах № 360/216/22 та № 360/108/23 у період з 01 грудня 2022 року по 28 лютого 2023 року позивачу нараховувалась пенсія у розмірі 24366,94 грн (14807,11 грн (80 % від грошового забезпечення) + індексація - 2073,00 грн (14807,11 грн х 0,140) + збільшення основного розміру пенсії (25 %) від суми 16880,11 грн 4220,03 грн + щомісячна доплата до 2000 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 2000,00 грн + надбавка як інваліду війну ІІ групи/при виконанні обов`язків в/с, інвалід війни ІІ групи (ст. 7) 837,20 грн + надбавка за 1 категорію ЧАЕС (під час служби) інвалід ІІ групи А - 379,60 грн + надбавка інваліду війни ІІ групи/при виконанні обов`язків в/с 50,00 грн); з урахуванням максимального розміру пенсії пенсія до виплати складає 20930,00 грн (арк. спр. 46-47).
Таким чином, різниця між виплаченою (нарахованою до виплати) пенсією з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсією у розмірі 20930,00 грн та нарахованою без урахування обмеження максимального розміру пенсії у розмірі 24366,94 грн, складає 3436,94 грн.
Відповідно до розрахунків пенсії по інвалідності з урахуванням перерахунку за рішеннями суду у справах № 360/216/22 та № 360/108/23 у період з 01 березня 2023 року по 31 жовтня 2023 року позивачу нараховувалась пенсія розмірі 25866,94 грн (14807,11 грн (80 % від грошового забезпечення) + індексація 2591,25 грн (18508,89 грн х 0,140) + індексація 1500,00 грн (21100,14 грн х 0,197) + збільшення основного розміру пенсії (25 %) від суми 14807,11 грн 3701,78 грн + щомісячна доплата до 2000 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 2000,00 грн + надбавка як інваліду війну ІІ групи/при виконанні обов`язків в/с, інвалід війни ІІ групи (ст. 7) 837,20 грн + надбавка за 1 категорію ЧАЕС (під час служби) інвалід ІІ групи А - 379,60 грн + надбавка інваліду війни ІІ групи/при виконанні обов`язків в/с 50,00 грн); з урахуванням максимального розміру пенсії пенсія до виплати складає 20930,00 грн (арк. спр. 47-50).
Таким чином, різниця між виплаченою (нарахованою до виплати) пенсією з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсією у розмірі 20930,00 грн та нарахованою без урахування обмеження максимального розміру пенсії у розмірі 25866,94 грн, складає 4936,94 грн.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивач з грудня 2022 року отримує пенсію у розмірі 20930,00 грн з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 09 серпня 2023 року, якою серед іншого просив повідомити про підстави обмеження розміру його пенсії десятьма прожитковими мінімумами (арк. спр. 3).
Листом від 07 вересня 2023 року № 5599-5638/П-02/8-1200/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило позивача, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі № 360/216/22 у листопаді 2022 року здійснено перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області від 20 серпня 2021 року № 33/33-3224, та фактично сплачених сум. На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі № 360/108/23 відповідачем з 01 грудня 2022 року до складових пенсійної виплати встановлено щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб. Судові рішення у справах №№ 360/216/22, 360/108/23 не містять зобов`язань щодо скасування обмеження максимального розміру пенсії, визначеного статтею 43 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (арк. спр. 4).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 2262-XII Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Закон № 2262- XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (далі Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, Про пенсійне забезпечення, Про судоустрій і статус суддів, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Суд зауважує, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21, від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21, від 30 серпня 2022 року у справі № 440/994/20, від 10 травня 2023 року у справі № 620/9370/21, від 02 червня 2023 року у справі № 420/14462/20, від 04 липня 2023 року у справі № 420/10528/21, від 23 серпня 2023 року у справі № 520/13287/21 та від 07 вересня 2023 року у справі № 285/2784/17 Верховний Суд дійшов таких висновків:
… на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. ….
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-XII як спеціального, а не Закону № 3668-VI, яким лише внесено зміни до Закону № 2262-XII.
Враховуючи цей висновок, обмеження відповідачем з 01 грудня 2022 року максимального розміру пенсії ОСОБА_1 є протиправним.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання здійснити перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01 грудня 2022 року без обмеження пенсії її максимальним розміром.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд першої інстанції на підставі частини другої статті 9 КАС України дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром з 01 грудня 2022 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 з 01 грудня 2022 року виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням сплачених сум.
З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити повністю зі словесним корегуванням обраного позивачем способу судового захисту та із виходом за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав позивача.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 360/1211/23 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 360/1211/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 04 квітня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддяА.А. Блохін
СуддіІ.В. Геращенко
І.В. Сіваченко
