ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року Справа № 160/4911/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4911/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

22.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 11 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.12.2023 №23/в, про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - її сина ОСОБА_2 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити мені одноразову грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - сина ОСОБА_3 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Ухвалою суду від 26.02.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 26.02.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:

- звернення позивача про призначення одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця її сина ОСОБА_2 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975;

- рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.12.2023 №23/в, про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця її сина ОСОБА_2 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975;

- інформацію/відомості, що послугували прийняттю оскаржуваного рішення;

- всі наявні докази щодо суті спору.

14.03.2024 року відповідачем через підсистему Електронний суд подано клопотання про відмову у задоволенні позову.

18.03.2024 року позивачем подана письмова відповідь на відзив відповідача.

18.03.2024 року надані письмові пояснення третьою особою.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 04.04.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач відмовив їй у виплаті одноразової допомоги у зв`язку зі смертю її сина, військовослужбовця Збройних Сил України, посилаючись на те, що він на момент смерті перебував у стані наркотичного сп`янінні.

На переконання позивача сам лише факт знаходження військовослужбовця у вказаному стані, зокрема наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї.

У такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Позивач вказує, що період вживання метадону та метамфетаміну досудовим слідством не встановлено, перед судовим експертом це питання не порушувалось, коли саме вживались препарати не відомо, це може бути невизначений період в два тижні до дати смерті.

08 жовтня 2022 року військовослужбовець ОСОБА_4 , заїхав заправити автомобіль перед поїздкою до родини в м.Павлоград і раптово помер на території АЗС «Авіас плюс» міста Дніпро.

Військовою частиною НОМЕР_1 проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 молодшого сержанта ОСОБА_2 , фактів вживання наркотичних засобів не встановлено.

14 березня 2023 року 18 Регіональною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України (м.Одеса-44, вул. Пироговська,2) розглянуто документи померлого військовослужбовця ОСОБА_3 по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв зі смертю.

Згідно ПРОТОКОЛУ № 1117 від 14.03.2023 року захворювання молодшого сержанта ОСОБА_4 , 1985 р.н. «Гостра недостатність кровообігу. Інші форми гострої ішемічної хвороби серця», які призвели до смерті 08.10.2022 року що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 12.10.2022 року, лікарським свідоцтвом про смерть №5589 від 10.10.2022р., довідкою про участь в бойових діях № 5583/1 від 15.11.2022 р., актом службового розслідування № 1753 від 05.11.2022р. ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКІ ПРИЗВЕЛИ ДО СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

Вважають, що загибель військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_3 не є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відзив аргументовано тим, що пунктом 1 статті 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII та пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель чи поранення військовослужбовця, є є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Вказують, що на цей час склалась протилежна практика та необхідно індивідуально розглядати обставини кожної справи.

У висновок, який сформований Верховним Судом у Постанові від 29.06.2022 року у справі № 640/6477/19, суд зазначив, що смерть військовослужбовця настала внаслідок вогнепального кульового наскрізного поранення голови та шиї з ушкодженням правої сонної артерії, уламковим переломом потиличної кістки праворуч. Тому смерть військового не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, а є наслідком протиправних дій інших осіб. Але, є судові рішення на користь Міністерства оборони України

У Постанові Верховного Суду від 18.08.2022 року у справі №640/14940/19 суд встановив, що загибель військовослужбовця є наслідком його поведінки. Відповідно виключають можливість призначення одноразової грошової допомоги. При цьому судом констатовано, що сукупність дій, які призвели до загибелі, свідчать про порушення ним службового обов`язку та не відповідають значенню безпосереднього виконання обов`язку військової служби.

У Постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №640/23247/19 суд на підставі висновків службового розслідування встановив, що військовослужбовець під час виконання обов`язків військової служби, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, самовільно залишив спостережний пункт, після чого загинув від вибуху невідомого пристрою. Тобто, дії військовослужбовця призвели до його загибелі.

У Постанові Верховного Суду від 06.04.2021 року у справі №120/4628/18-а суд також визнав правомірною відмову у виплаті Міноборони в ситуації, коли військовослужбовець відповідно до висновків службового розслідування, під час виконання обов`язків військової служби, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, переходив автомобільну дорогу з порушенням правил дорожнього руху, чим спричинив ДТП, яка призвела до його загибелі.

Таким чином, визначальним при розгляді питань про наявність права членів сім`ї на призначення та отримання одноразової грошової допомоги є не стан алкогольного або наркотичного сп`яніння військовослужбовця, а наявність взаємозв`язку між його діями в такому стані та загибеллю.

Відповідач вказує, що у цьому випадку, перебуваючи у відпустці військовослужбовець вживав наркотичні засоби, що й призвело до порушень роботи серця та його смерті, що й підтверджується свідоцтвом про смерть №5589 отруєння наркотичними речовинами.

Вважають, що у даному випадку протиправних дій з боку інших осіб не було.

Військовослужбовець сам вжив наркотичні засоби та помер від отруєння ними.

Вживання метадону та метамфітаміну призводити до втрати свідомості, коми та уповільненого серцебиття, посилюється ризик тромбів та інших проблем з серцем.

У важких випадках або якщо є проблеми зі здоров`ям це завершується смертю, зупинкою дихання і серця.

Тобто дії військовослужбовця призвели до передчасної смерті.

У ст. 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 року визначено, що військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.

Тому, позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до вимог чинного законодавства.

ІV. ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Третя особа надали письмові пояснення у справі, у яких просить суд у задоволені позову ОСОБА_1 , відмовити у повному обсязі.

Вказують, що згідно висновку експерта КЗ Дніпропетровське обласне бюро судово медичної експертизи ДОР № 5589 від 10.10.2022 смерть молодшого сержанта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , настала внаслідок отруєння метадоном та метамфетаміном з розвитком інтоксикації організму.

Враховуючи вищезазначене, вважають, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат правомірно відмовила в призначенні одноразової грошової допомоги матері ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , а тому вимоги позивача є необґрунтованими і незаконними та задоволенню не підлягають.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є матір`ю молодшого сержанта військової служби за контрактом молодшого сержанта ОСОБА_4 командира бойової машини - командира відділення 3 парашутно-десантного взводу 4 десантно-парашутної роти 2 парашутно-десантного батальйону, військової частини НОМЕР_1 .

З 10.12.2021 року військовослужбовець ОСОБА_4 був зарахований до списків особового складу Військові частини НОМЕР_1 .

З 20.06.2019 року по 10.08.2020 року військовослужбовець ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 на посаді навідника розвідника ВОС 117281А (підстава - наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 20.06.2019 року).

Згідно матеріалів справи, згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідним для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 5383/1 від 15.11.2022 року, яка видана молодшому сержанту ОСОБА_4 про те, що він в період з 24.02.2022 по 10.04.2022р.р., з 11.04.2022 по 16.05.2022р.р., з 15.08.2022 по 05.10.2022 р.р. брав участь у заходах, необхідним для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Підстава: Витяги із наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 року №37; від 11.04.2022 року № 71; від 18.04.2022 року №76; від 19.05.2022 року №99; від 15.08.2022 року № 161; від 06.10.2022 року №199.

Молодший сержант ОСОБА_4 мав бойові поранення, що також підтверджується матеріалами справи.

Також, молодший сержант ОСОБА_4 мав державні нагороди.

08 жовтня 2022 року військовослужбовець ОСОБА_4 , перебуваючи у короткостроковій відпустці за сімейними обставинами відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 199 від 06.10.2022 р. перебуваючи за кермом автомобіля раптово помер в автомобільній черзі на території АЗС «Авіас плюс» міста Дніпро.

За вказаним фактом відділом поліції № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041650001386 від 08.10.2022 року.

Постановою слідчого ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 08.10.2022 року було призначено судово-медичну експертизу трупа за фактом смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №5589 від 10.10.2022 року трупа ОСОБА_4 виданого судово-медичним експертом Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» смерть настала внаслідок захворювання, та встановлена така причина смерті: гостра недостатність кровообігу. Інші форми гострої ішемічної хвороби серця.

При судово-токсикологічному дослідженні сечі та фрагменту печінки з жовчним міхуром із трупа гр. ОСОБА_4 виявлено метадон та метамфетамін.

Відповідно до остаточного свідоцтва про смерть № НОМЕР_4 смерть ОСОБА_4 настало внаслідок : а/Інтоксикація, Т40.3 б/Гостре отруєння метадоном та метамфетаміном, 12Y г/Отруєння наркотичними речовинами, намір не визначений.

12.10.2022 року Павлоградським відділом ДРАЦС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) видано Свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , актовий запис № 1878 від 12.10.2022 р., серія НОМЕР_5 . Похований на кладовищі м.Павлоград Дніпропетровської області.

20.12.2022 року слідчим ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області була винесена постанова про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041650001386 від 08.10.2022 року у зв`язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення.

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.10.2022 р. № 209 смерть молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у позаслужбовий час - під час перебування військовослужбовця у відпустці за сімейними обставинами, внаслідок захворювання, не пов`язаного з проходженням ним військової служби.

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.10.2022 р. № 209 молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_4 , командира бойової машини - командира відділення 3 парашутно-десантного взводу 4 десантно-парашутної роти 2 парашутно-десантного батальйону, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок гострої недостатності кровообігу, інших форм ішемічної хвороби серця, смерть настала внаслідок захворювання, з 08 жовтня 2022 року виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення з 08 жовтня 2022 року, з грошового забезпечення з 01 листопада 2022 року.

Військовою частиною НОМЕР_1 було проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 молодшого сержанта ОСОБА_4

Згідно Акту № 1753 від 05.11.2022 року смерть командира бойової машини - командира відділення 3 парашутно-десантного взводу 4 десантно-парашутної роти 2 парашутно-десантного батальйону молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у позаслужбовий час - під час перебування військовослужбовця у відпустці за сімейними обставинами, внаслідок захворювання, не пов`язаного з проходженням ним військової служби.

14 березня 2023 року 18 Регіональною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 ) розглянуто документи померлого військовослужбовця ОСОБА_4 по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв зі смертю.

Згідно протоколу № 1117 від 14.03.2023 року захворювання молодшого сержанта ОСОБА_4 , 1985 р.н. «Гостра недостатність кровообігу. Інші форми гострої ішемічної хвороби серця», які призвели до смерті 08.10.2022 року що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 від 12.10.2022 року, лікарським свідоцтвом про смерть № 5589 від 10.10.2022р., довідкою про участь в бойових діях № 5583/1 від 15.11.2022 р., актом службового розслідування № 1753 від 05.11.2022р. - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКІ ПРИЗВЕЛИ ДО СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

ІНФОРМАЦІЯ_1 направлені документи для призначення одноразової грошової допомоги членам родини померлого ОСОБА_4 до Міністерства оборони України на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (зареєстровані за вх.10767/огд (03.05.2023 р.).

26.01.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачу вручено копію листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 08.01.2024 р. № 7/10256/14 та копію виписки з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол № 23/в від 19.12.2023 року).

Згідно Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 грудня 2023 року № 23/в зазначено про таке, зокрема: «Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги:

Відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975;

11.Матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини молодшого сержанта ОСОБА_2 (Дніпропетровський ОТЦКСП), причиною смерті є гостра сердечна недостатність кровообігу (помер на території АЗС № 30 ТОВ «Олімп ПРО»).

Відповідно висновку експерта № 5589 від 08.12.2023 року Дніпропетровського обласного судово-медичної експертизи та постанови про закриття кримінального провадження від 20.12.2022 № 12022041650001386 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області (відділення поліції №5) смерть ОСОБА_4 настала внаслідок отруєння метадоном та метамфетаміном з розвитком інтоксикації організму.

Згідно зі статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель чи поранення військовослужбовця, є, зокрема, наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння».

Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними та такими що порушують її права на отримання одноразової грошової допомоги як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, її сина ОСОБА_2 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини з огляду на те, що на її думку загибель військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_3 не є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Отже, вважаючи, що відповідач протиправно відмовив їй у виплаті відповідної одноразової грошової допомоги, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом першим статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно зі статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Отже, дружина і неповнолітні діти мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.

Відповідно до статті 164 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Таким чином, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця внаслідок вчинення ним дій, що передбачені статтею 164 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», така одноразова допомога не призначається і не виплачується, зокрема у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного / наркотичного сп`яніння на час загибелі (смерті) не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 813/4502/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19 тощо.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Дослідивши докази по справі, судом встановлено, такі обставини, зокрема 08 жовтня 2022 року військовослужбовець ОСОБА_4 , заїхав заправити автомобіль перед поїздкою до родини в м.Павлоград і раптово помер в автомобільній черзі на території АЗС «Авіас плюс» міста Дніпро.

Військовою частиною НОМЕР_1 було проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 молодшого сержанта ОСОБА_4 , фактів вживання наркотичних засобів не встановлено. 14 березня 2023 року 18 Регіональною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України (м.Одеса-44, вул. Пироговська,2) розглянуто документи померлого військовослужбовця ОСОБА_4 по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв зі смертю.

Згідно протоколу № 1117 від 14.03.2023 року захворювання молодшого сержанта ОСОБА_4 , 1985 р.н. «Гостра недостатність кровообігу. Інші форми гострої ішемічної хвороби серця», які призвели до смерті 08.10.2022 року, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 12.10.2022 року, лікарським свідоцтвом про смерть №5589 від 10.10.2022р., довідкою про участь в бойових діях № 5583/1 від 15.11.2022 р., актом службового розслідування № 1753 від 05.11.2022р. ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКІ ПРИЗВЕЛИ ДО СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції вказує про те, що згідно висновку експерта КЗ Дніпропетровське обласне бюро судово медичної експертизи ДОР № 5589 від 10.10.2022 року смерть молодшого сержанта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , настала внаслідок отруєння метадоном та метамфетаміном з розвитком інтоксикації організму.

Також, відповідач посилається на те, що у цьому випадку протиправних дій з боку інших осіб не було. Вживання метадону та метамфітаміну призводити до втрати свідомості, коми та уповільненого серцебиття, посилюється ризик тромбів та інших проблем з серцем. У важких випадках або якщо є проблеми зі здоров`ям це завершується смертю, зупинкою дихання і серця. Тобто дії військовослужбовця призвели до передчасної смерті, а тому позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до вимог чинного законодавства.

Перебування молодшого сержанта ОСОБА_4 у стані наркотичного сп`яніння саме в момент та на час настання його смерті, саме 08 жовтня 2022 року відповідачем доведена не була.

Матеріали справи такої інформації не містять.

Період напіввиведення метадону та метамфетаміну з організму людини складає 35 годин, у певних випадках може подовжуватись до 72 годин. Метадон та метамфетамін виводиться зі сечею, де за допомогою експрес-тестів може визначатись упродовж кількох діб.

Таким чином, висновки, здійснені наразі Міністерством оборони України є передчасними.

Слід вказати, що в матеріалах справи, також відсутні будь-які докази, службовим розслідуванням не встановлено факту саме вживання молодшим сержантом ОСОБА_6 08.10.2022 року наркотичних засобів.

Відповідачем такі докази суду не надані.

Згідно протоколу № 1117 від 14.03.2023 року захворювання молодшого сержанта ОСОБА_4 , 1985 р.н. «Гостра недостатність кровообігу. Інші форми гострої ішемічної хвороби серця», які призвели до смерті 08.10.2022 року що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 від 12.10.2022 року, лікарським свідоцтвом про смерть № 5589 від 10.10.2022р., довідкою про участь в бойових діях № 5583/1 від 15.11.2022 р., актом службового розслідування № 1753 від 05.11.2022р. - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКІ ПРИЗВЕЛИ ДО СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

Отже, враховуючи наведене, слід здійснити висновки про те, що загибель військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_4 не є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення та відповідно вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Тобто, матеріалами справи достеменно не підтверджується факт, що перебування сина позивача у стані наркотичного сп`яніння (отруєння метадоном та метамфетаміном з розвитком інтоксикації організму), а отже і смерть її сина, була спричинена тим, що він перебував у стані такого сп`яніння.

Відповідно до абзаців першого і другого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки ні відповідач, ні третя особа не надали суду достатніх доказів, які свідчили б про те, що смерть сина позивача була спричинена саме внаслідок отруєння метадоном та метамфетаміном з розвитком інтоксикації організму, суд прийшов до висновку про передчасність таких доводів.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується, що син позивачки загинув (помер), зокрема саме внаслідок отруєння метадоном та метамфетаміном з розвитком інтоксикації організму.

З вищевикладеного слідує, що відсутні підстави, які встановлені статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», для відмови позивачу у призначені та виплаті їй одноразова грошова допомога, у зв`язку із загибеллю (смертю) її сина.

Тобто позивач, як мати померлого ОСОБА_4 має право на отримання відповідної грошової допомоги.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Абзацом першим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній з 24.02.2022 року по 29.09.2022 року) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною дев`ятою статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку № 975 визначено, що він визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов' язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі Порядок № 975), члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі уповноважений орган).

Пунктом 13 Порядку № 975 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Силу України в період дії воєнного стану визначений Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 № 45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 176/39232 (далі Порядок № 45).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 45 члени сім`ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.

Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням (абзац перший пункту 4.2 Порядку № 45).

Згідно з абзацом третім пункту 4.3 Порядку № 45 результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки).

Відповідно до абзаців третього і четвертого пункту 4.4 Порядку № 45 після тримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ТЦКСП результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції.

У подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.

Згідно з пунктом 4.5 Порядку № 45 після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП, та, у разі її призначення, готує проєкти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП.

Виплата ОГД здійснюється обласним (Київським міським) ТЦКСП на підставі наказу (додаток 7) не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві (пункт 4.8 Порядку № 45).

Таким чином, до повноважень, у тому числі:

Міністерства оборони України, як головного розпорядника бюджетних коштів, належить прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання.

Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування пункту 11 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.12.2023 року №23/в про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - її сина ОСОБА_2 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Щодо іншої частини позовних вимог, слід вказати про таке.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З наведеного вище можна дійти висновку, що у випадку, коли суб`єкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, враховуючи положення ч.2 ст. 9 КАС України, в частині зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву з доданими документами ОСОБА_1 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її сина молодшого сержанта ОСОБА_4 .

Таким чином, враховуючи наведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно положень ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 11 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.12.2023 року №23/в про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - її сина ОСОБА_2 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву з доданими документами ОСОБА_1 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її сина молодшого сержанта ОСОБА_4 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 , код ОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр.Повітрофлотський, 6).

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 04.04.2024 року.

Суддя В.В. Ільков