УХВАЛА

04 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7898/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Міністерство, скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024

за позовом Антимонопольного комітету України

до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство 02.04.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/7898/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення у даній справі, яким у задоволенні позовних вимог Антимонопольного комітету України (далі - АМК) до Міністерства про зобов`язання виконати пункт 3 резолютивної частини рішення АМК «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» від 27.05.2021 № 302-р відмовити повністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/7898/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М.- головуюча, Бенедисюка І.М., Ємця А. А.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, на обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Міністерство з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права [неправильне тлумачення частини третьої статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», частини третьої статті 13 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», пункту 34 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 травня 1994 за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р чинній станом на дату подання позову)]; не застосовано норми законів, які підлягали застосуванню - частину першу, другу статті 19 Конституції України, частину першу статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», пункт 30 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», абзац другий статті 5, абзац перший частини третьої статті 9, частину першу статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 № 2269-XII, частина п`ята статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03 жовтня 2019, пункт 127 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 № 483, абзац сьомий частини першої статті 6, частину третю статті 22, абзац п`ятий частини шостої статті 73, частину першу, шосту статті 180, статтю 188, частину першу статті 286 Господарського кодексу України, статтю 6, частину першу статті 627, частини першу, другу статті 632, частину першу статті 638, статті 651 - 654 Цивільного кодексу України, а також висновків Вищого господарського суду України викладені у постанові від 22.03.2017 у справі № 915/817/16 щодо умов договору № 3 від 08.06.2016 про внесення змін до договору № РОФ - 501 від 10.05.2016 та порушено норми процесуального права, та у зв`язку із відсутністю висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права при зобов`язанні органу влади припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у відносинах щодо оренди державного нерухомого майна відповідно до вказаних нормативно-правових актів та згідно з умовами договору оренди, яким має керуватись орган державної влади (уповноважений орган управління державним майном), що має важливе значення для економіки Держави та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики у сфері законодавства про захист економічної конкуренції.

З огляду на викладене касаційна скарга Міністерства подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, та пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Перевіривши дотримання строку подання касаційної скарги на відповідність вимогам статті 288 ГПК України, Верховний Суд встановив таке.

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 2, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржену постанову Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/7898/23 прийнято 06.03.2024, повний текст її підписано 12.03.2024, а, отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 01.04.2024.

Водночас, касаційна скарга, як зазначено вище, подана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 02.04.2024 через «Електронний суд».

Верховний Суд констатує, що з огляду на приписи частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга Міністерства на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/7898/23 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.

Скаржник у вступній частині касаційної скарги зазначив, що повний текст оскаржуваного рішення від 06.03.2024 складено 12.03.2024 та касатором отримано 13.03.2024.

Разом з тим, у мотивувальній частині касаційної скарги зазначає, що 13.03.2024 електронну копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції додано до персонального електронного кабінету Міністерства в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі «Електронний суд», та зареєстровано в Міністерстві за № 21175/0/7-24 від 13.03.2024 на підтвердження чого надає картку реєстрації вхідної кореспонденції від 13.03.2024 у справі № 910/7898/23 та у зв`язку з цим вважає, що касаційну скаргу подає у межах строку визначеного частинами першою, другою статті 288, статтею 116 ГПК .

Верховний Суд виходить з того, що сама по собі вказівка на дату складення та/ чи отримання повного тексту судового рішення та цитати норм права не може вважатись ні клопотанням про поновлення строку, ані бути доказом отримання рішення.

Суд виходить з того, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (приписи статті 119 ГПК України).

Нормами ГПК не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження; учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.

А наразі скаржник прохання про поновлення не висловлює та не порушує питання про поновлення цього строку, про що свідчить як відсутність у касаційній скарзі такого прохання так і відсутність окремо оформленного з даного питання клопотання.

Верховний Суд констатує, що з огляду на приписи частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга Міністерства на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі №910/7898/23 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження без клопотання про його поновлення.

Верховний Суд звертає увагу, що скаржник звернувся з касаційною скаргою 02.04.2024, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого частиною другою статті 288 ГПК, та також без клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, ураховуючи приписи частини другої статті 288 ГПК України.

Отже, в силу приписів статей 119, 288 ГПК Ураїни учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.

Суд, вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що за інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП «ДСС» документ в електронному вигляді: стаття 282 ГПК Постанова (повний текст) від 06.03.2024 у справі № 910/7898/23 (суддя Сітайло Л.Г.) надіслано в Електронний кабінет одержувача: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та доставлено в кабінет одержувача: 12.03.2024 об 11:40.

Дата отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи: 12.03.2024 об 11:59, а отже скаржник мав право на поновлення строку за приписами частини другої статті 288 ГПК України до 01.04.2024 (включно) шляхом подання касаційної скарги разом з клопотанням про його поновлення за приписами частини другої статті 288 ГПК України.

Суд окремо відзначає сталу правову позицію Верховного Суду, що власна реєстрація вхідної кореспонденції про реєстрацію судового рішення без надання інших доказів щодо дати отримання, не є достовірним доказом, адже його (відмітка) вчинення залежить від суб`єктивної волі скаржника.

Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Отже, Верховний Суд констатує, що з огляду на приписи частин першої, другої статті 288 ГПК України касаційна скарга Міністерства на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі №910/7898/23 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження без клопотання про його поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Таким чином, Суд вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для поновлення строку і наданням доказів, що підтверджують дату отримання повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду та/або наведенням причин, що зумовили невчасне звернення до Суду з касаційною скаргою.

Наслідком не усунення цього недоліку є відмова у відкритті касаційного провадження.

З огляду на викладене, касаційна скарга Міністерства підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліку, шляхом оформлення та подання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/7898/23 з наведенням підстав для поновлення строку передбачених статтею 288 ГПК України.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку протягом установленого строку матиме наслідок відмова у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/7898/23 - залишити без руху.

2. Надати Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали буде відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова