СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Харків Справа № 917/1010/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх. № 181 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 у справі №917/1010/22, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Ківшик О.В., повний текст рішення підписано 05.01.2024,

за позовом Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання", м.Олександрія, Кіровоградська область,

до відповідача Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м.Горишні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область,

про стягнення 1967809,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 у справі №917/1010/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 36965797) на користь Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" (код ЄДРПОУ 36686612) 267956,64 грн 3% річних за користування чужими грошовими коштами, 1699852,86 грн інфляційних втрат та 29517,14 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Комунальне підприємство "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернулось 13.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх.№181П від 15.01.2024), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 у справі №917/1010/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024, для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх. № 181 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 у справі №917/1010/22 на підставі частини 2 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України за відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом розмірі; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1010/22.

22.01.2024 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024, у межах встановленого судом строку, до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № 1087), до якої додано докази сплати судового збору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх. № 181 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 у справі №917/1010/22; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 26 березня 2024 року о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; встановлено установити учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 14.02.2024, для подання заяв, клопотань, тощо - до 16.02.2024.

08.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1010/22.

19.02.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" адвоката Пашковського Андрія Анатолійовича надійшла заява (вх. №2553) про участь у судовому засіданні 26 березня 2024 року о 10:00 годині в межах справи №917/1010/22 за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 у справі №917/1010/22 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку, яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2024, в якій зазначено про необхідність представнику Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" надати до суду апеляційної інстанції докази надіслання поданої заяви згідно вимог ч. 7 ст. 42 ГПК України, а саме до електронного кабінету відповідача у справі.

26.02.2024 до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку від Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2859), в якому позивач просить апеляційну скаргу Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 у справі № 917/1010/22 - залишити без змін.

04.03.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області адвоката Баранової Віталії Іванівни надійшла заява (вх. № 3160) про участь, зокрема, у судовому засіданні 26 березня 2024 року о 10:00 годині в межах справи №917/1010/22 за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 у справі №917/1010/22 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку, яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024.

05.03.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" адвоката Пашковського Андрія Анатолійовича надійшла заява (вх. № 3220) про долучення до матеріалів справи №917/1010/22 доказів надіслання поданої заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно вимог ч. 7 ст. 42 ГПК України, а саме до електронного кабінету відповідача у справі Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О.В.

25.03.2024 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку від представника Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" адвоката Пашковського Андрія Анатолійовича надійшли документи, що посвідчують особу та повноваження у зв`язку з участю представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 4308 ел. 712).

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 26.03.2024 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представника апелянта, який надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 у справі №917/1010/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, а тому просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2020 між Приватним підприємством "Підйомно-транспортне обладнання" (далі постачальник, позивач, ПП "ПТО") та Комунальним підприємством "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області (далі покупець, відповідач, КП "СПЕЦЕКО") укладено договір поставки товару № 1603 (далі договір, т.1, а.с. 15).

У договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

- постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити на умовах цього договору Човен - комбайн для скошування водної рослинності WorkerMashines DF 950 (код ДК 021:2015 - 34520000 - 8 - Човни) (далі - "Товар") згідно Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору. Вартість даного договору складає 6022000,00 грн з ПДВ (п. 1, п. 4 договору);

- покупець здійснює попередню оплату за товар протягом п`ятнадцяти календарних днів з моменту виставлення постачальником рахунку у розмірі 30% загальної вартості даного договору 1806600,00 грн на строк 60 календарних днів, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти". У разі невикористання попередньої оплати у вказані в цьому пункті строки, постачальник зобов`язується негайно повернути покупцю попередню оплату за товар (п. 5 договору);

- повний фактичний розрахунок в розмірі 70% загальної вартості даного договору 4215400,00 грн здійснюється покупцем відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України на підставі видаткової накладної протягом п`ятнадцяти календарних днів з моменту її підписання (п. 6 договору);

- поставка товару здійснюється постачальником в строк до 15.05.2020 на умовах DDР Інкотермс 2010 - склад покупця (Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Соборна, буд. 1) в робочі дні з 8 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. (п.7 договору);

- приймання Товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами в порядку, визначеному в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 (п. 9 договору);

- товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних (п. 10 Договору);

- договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, але до повного виконання сторонами зобов`язань за даним договором (п. 17 договору);

- якщо будь-які форс-мажорні обставини безпосередньо мали вплив на термін виконання сторонами прийнятих на себе за даним договором обов`язків, то той термін виконання, відповідно, продовжується на час дії цих обставин, якщо сторони не приймуть з даного питання іншого рішення (п. 24 договору).

06.04.2020 КП "СПЕЦЕКО" на підставі виставленого ПП "ПТО" рахунку № СФ-00017 від 24.03.2020 здійснено попередню оплату за товар згідно договору в сумі 1806600,00 грн, що становить 30% від загальної вартості договору (т.1., а.с.18-19).

В період строку поставки товару, 05.05.2020 в ПП "ПТО" як постачальника за договором виникли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які безпосередньо мали вплив на строк виконання ним свого зобов`язання з поставки товару внаслідок стихійного лиха (погодних умов) - удару блискавки.

Дія таких форс-мажорних обставин тривала в період з 05.05.2020 до 05.10.2020, що підтверджується сертифікатами про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3500-20-0892 від 02.06.2020, №3500-20-1500 від 31.08.2020, №3500-20-1782 від 05.11.2020, які видані Кіровоградською регіональною торгово-промисловою палатою (ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати") (т.1, а.с. 20-22).

Листами №05/10-2 від 05.10.2020 та №06/10-2 від 06.10.2020 ПП "ПТО" як постачальник повідомило КП "СПЕЦЕКО" про готовність здійснити поставку товару 07.10.2020 та про готовність здійснити супровід в подальшій державній реєстрації товару за покупцем (т.1, а.с.23-26).

07.10.2020 ПП "ПТО" на виконання умов договору, в межах встановленого договором строку (з урахуванням продовження строку поставки товару на час дії форс-мажорних обставин відповідно до п. 24 договору) поставлено КП "СПЕЦЕКО" човен - комбайн для скошування водної рослинності WorkerMashines DF 950. Товар відвантажено відповідачу згідно товарно-транспортної накладної №58 від 07.10.2020 (т.1, а.с.27-28).

Проте, приймання-передачу товару за договором між сторонами належним чином не оформлено у зв`язку з безпідставною відмовою КП "СПЕЦЕКО" від підписання наданих йому разом з товаром видаткової накладної № РН-0000004 від 07.10.2020, акту приймання- передачі товару від 07.10.2020, яке надалі посилалось на недоліки поставленого товару (акт про відмову прийняття товару від 07.10.2020, складений представниками постачальника та транспортного перевізника, в якому зафіксований факт поставки товару відповідачу) (т.1, а.с.29-32).

При цьому, КП "СПЕЦЕКО" від прийняття товару не відмовилось, поставлений товар залишився у розпорядженні відповідача.

ПП "ПТО" зверталось до КП "СПЕЦЕКО" з вимогами №13/10-3 від 13.10.2020 та №23/10-7 від 23.10.2020 про підписання товаророзпорядчих документів щодо прийняття товару та сплати його вартості у сумі 4215400,00 грн (т.1, а.с. 33-36).

Оскільки, 07.10.2020 КП "СПЕЦЕКО" було фактично прийнято від ПП "ПТО" товар, проте не підписано товаророзпорядчі документи з посиланням на неналежну якість товару, дані обставини призвели до виникнення спору щодо якості (комплектації) поставленого товару.

Господарським судом Кіровоградської області розглядалась справа № 912/1792/20, предметом спору у якій було стягнення з ПП "ПТО" (постачальника) на користь КП "СПЕЦЕКО" (покупця) 1806600,00 грн попередньої оплати, 163877,38 грн пені, 3613,20 грн інфляційних втрат, 10958,07 грн 3 % річних у зв`язку з не поставкою товару за договором поставки товару № 1603 від 16.03.2020 у строки, передбачені договором.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2020 у справі № 912/1792/20 стягнуто з ПП "ПТО" на користь КП "СПЕЦЕКО" 1806600,00 грн суму попередньої оплати та 27099,00 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено (т.1, а.с.39-43).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі № 912/1792/20 апеляційну скаргу ПП "ПТО" задоволено. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2020 у справі № 912/1792/20 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з КП "СПЕЦЕКО" на користь ПП "ПТО" 44663,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 15000,00 грн витрат на правничу допомогу (т.1, а.с. 44-61).

За наслідками касаційного розгляду справи № 912/1792/20 постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 24.06.2021 касаційну скаргу КП "СПЕЦЕКО" залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі № 912/1792/20 - без змін (т.1, а.с.62-68).

У справі № 912/1792/20 Центральним апеляційним господарським судом встановлено відсутність прострочення ПП "ПТО" зобов`язання за договором з поставки товару КП "СПЕЦЕКО" згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, у зв`язку з цим апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з постачальника сплаченої суми попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Крім того, Господарським судом Кіровоградської області розглядалась справа № 912/3418/20 предметом судового розгляду якої виступали вимоги КП "СПЕЦЕКО" за первісним позовом до ГІП "ПТО" про розірвання договору поставки товару №1603 від 16.03.2020 та зустрічні позовні вимоги ПП "ПТО" до КП "СПЕЦЕКО" про зобов`язання прийняти товар відповідно до умов договору №1603 від 16.03.2020 та стягнення недоплаченої вартості товару у розмірі 4215400,00 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 у справі № 912/3418/20 в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" 4215400,00 грн збитків, а також 65333,00 грн судового збору, в задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено (т.1, а.с.69-72).

Стягуючи з КП "СПЕЦЕКО" на користь ПП "ПТО" недоплачену вартість товару за договором в сумі 4215400,00 грн, Господарським судом Кіровоградської області у рішенні від 07.07.2021 у справі № 912/3418/20, з урахуванням п.6 договору та виходячи із дати здійсненої поставки - 07.10.2020 за видатковою накладною від 07.10.2020 № РН-0000004, наданої покупцю разом з товаром, встановлено строк настання оплати товару - 22.10.2020 (п`ятнадцять календарних днів).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 912/3418/20, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 змінено, слово "збитків" в резолютивній частині змінено на "недоплаченої вартості товару", а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.1, а.с.73-82).

Судові рішення у справі № 912/3418/20 мотивовані тим, що КП "СПЕЦЕКО" не доведено поставку ПП "ПТО" товару неналежної якості; тривале невиконання постачальником зобов`язань з поставки товару виникло в зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, що було встановлено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі №912/1792/20, тому відсутнє порушення умов договору з боку постачальника, що виключає підстави для розірвання договору поставки в судовому порядку; судом встановлений факт поставки товару КП "СПЕЦЕКО", яке недоплатило його вартість в сумі 4215400,00 грн, що є підставою для задоволення зустрічного позову в цій частині, в іншій частині зустрічного позову відмовлено з огляду на відсутність належних та допустимих доказів неприйняття товару КП "СПЕЦЕКО".

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені судовими рішеннями по справі №912/1792/20 та по справі №912/3418/20, мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.

Як зазначив позивач в позовній заяві, заборгованість у розмірі 4215400,00 грн, яка стягнута за рішенням суду від 07.07.2021 по справі № 912/3418/20, на момент звернення з даним позовом до суду відповідачем не була сплачена ні у добровільному порядку, ні у примусовому.

На підставі виданого Господарським судом Кіровоградської області наказу від 10.02.2022 про примусове виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі №912/3418/20 постановою від 22.02.2022 Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження № 68764125 про стягнення з КП "СПЕЦЕКО" на користь ПП "ПТО" 4215400,00 грн недоплаченої вартості товару та 65333,00 грн судового збору, всього на суму 4280733,00 грн (т.1, а.с.83-84).

Згідно постанови про передачу виконавчого провадження від 14.04.2022 заступника начальника управління Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) виконавче провадження № 68764125 передано до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі ВПВР УЗПВР у Полтавській області), яке постановою про прийняття виконавчого провадження від 21.04.2022 прийнято даним органом примусового виконання рішень (т.1, а.с.85-87).

У порядку примусового виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі №912/3418/20 ВПВР УЗПВР у Полтавській області у виконавчому провадженні №68764125 стягнуто з КП "СПЕЦЕКО" та перераховано ПП "ПТО" грошові кошти в сумі 4280733,00 грн, з яких: 4215400,00 грн - недоплачена вартість товару за договором, 65333,00 грн - судовий збір.

За результатами здійснених заходів примусового виконання судового рішення у справі № 912/3418/20 стягнуті з відповідача в межах виконавчого провадження № 68764125 грошові кошти на загальну суму 4280733,00 грн ВПВР УЗПВР у Полтавській області перераховані частинами на рахунок ПП "ПТО" у наступних розмірах: 04.10.2022 - в сумі 2 077 390,69 грн; 30.11.2022 - в сумі 94 115,69 грн; 11.01.2023 - в сумі 196 232,95 грн; 13.01.2023 - в сумі 131 994,73 грн; 16.01.2023 - в сумі 52 524,43 грн; 24.01.2023 - в сумі 13 693,47 грн; 06.02.2023 - в сумі 1 319 660,68 грн; 14.02.2023 - в сумі 4 564,73 грн; 16.02.2023 - в сумі 3 434,80 грн; 17.02.2023 - в сумі 387 120,83 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, згідно яких сплата вказаної заборгованості здійснювалась на рахунок Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), та визнається відповідачем.

В свою чергу, зарахування на рахунок позивача грошових коштів у вказаних розмірах та у відповідні дати підтверджується виписками по рахунку ПП "ПТО" (т.2, а.с.96-97).

Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині порушення строку оплати товару за договором поставки № 1603 позивач заявив до стягнення з відповідача 1967809,50 грн (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про збільшення позовних вимог), з яких: 267956,64 грн три проценти річних за період з 23.10.2020 по 16.02.2023 та 1699852,86 грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 по лютий 2023, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, в тому числі на стадії виконання судового рішення щодо стягнення основної заборгованості.

26.12.2023 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, місцевим господарським судом відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) враховано як преюдиційні факти встановлені у рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2020 у справі № 912/1792/20 та від 07.07.2021 у справі № 912/3418/20, а саме: факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар в сумі 4215400,00 грн; факт прострочення відповідачем сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 4215400,00 грн та момент виникнення прострочення виконання зобов`язань з оплати вищезазначеної заборгованості 22.10.2020. Суд першої інстанції зазначив, що виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу, а отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор на підставі частини 2 статті 625 ЦК України вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Врахувавши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних та 3% річних, судом встановлено, що відповідач сплачував заборгованість частинами та остаточно сплатив її лише 17.02.2023. Судом першої інстанції встановлено, що із залученого до заяви про збільшення позовних вимог розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов`язання вбачається, що позивачем було враховано часткові проплати заборгованості здійснені відповідачем під час примусового виконання рішення суду по справі № 912/3418/20. Місцевим господарським судом перевірено правильність інфляційних втрат та трьох процентів річних та встановлено, що розмір позовних вимог не перевищує розрахований судом.

Крім того, за висновками суду першої інстанції, зважаючи на те, що предметом судового розгляду по даній справі є стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, які за своєю природою не є неустойкою (пенею, штрафом) та нараховуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України, враховуючи всі обставини справи, які мають юридичне значення, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, клопотання відповідача про зменшення розміру стягнення по даній справі задоволенню не підлягає.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Відповідач не погоджується з розрахунком нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України грошових сум, заперечуючи проти визначення позивачем початку періоду нарахування - з 23.10.2020 та закінчення періодів нарахування цих сум відповідно до дат сплати позивачу заборгованості частинами в межах загального її розміру 4215400,00 грн. Зокрема, за твердженням відповідача, системний аналіз умов договору від 20.03.2020 №1603, постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі №912/3418/20, судового наказу від 10.02.2022 у справі №912/3418/20, ст. 49 Бюджетного кодексу України, дає підстави стверджувати, що позивачем невірно встановлена дата початку періоду прострочення виконання судового рішення 23.10.2020, в той час як зобов`язання з виконання рішення суду виникло у КП "СПЕЦЕКО" 10.02.2022.

Відповідач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21, в якій зазначено про те, що стягувати 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання рішення суду слід не з дати набрання чинності рішенням суду першої інстанції, а з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДВС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення. За твердженням скаржника, позивачем до матеріалів справи долучено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68764125 від 22.02.2022 про примусове виконання постанови у справі №912/3418/20 від 10.02.2022, в той час, датою розрахунок ціни позову початок прострочення виконання рішення суду позивачем зазначено 23.10.2020, що не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного суду щодо визначення дати початку прострочення виконання рішення суду, та не взято судом першої інстанції до уваги, а тому призвело до ухвалення незаконного судового акту. Відтак, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 11.02.2022 по дату списання грошових коштів з казначейського рахунку КП "СПЕЦЕКО", вважає, що розмір інфляційних втрат складає 880304,36 грн, розмір 3% річних 94248,20 грн.

Вважає, що суд першої інстанції при визначенні належних до стягнення інфляційних витрат не врахував правові висновки Верховного Суду, належним чином не здійснив перерахунок заявлених до стягнення інфляційних витрат, а взяв до уваги розрахунок позивача, задовольнивши позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат; позивач у всіх рядках свого розрахунку застосовував сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих (одного знака після коми), а до стомільйонних (восьми знаків після коми).

На думку скаржника, розглянувши справу та прийнявши до уваги лише позицію позивача та не надавши належної оцінки доводам відповідача, суд першої інстанції порушив принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та принцип змагальності. Порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі.

Водночас, скаржник просить при прийнятті рішення у справі взяти до уваги висновок експертів від 29.09.2021 № 19814/21-54/29065/21-54/29066/21-56, висновок експертів № 19/20 від 23.01.2023, висновок комісії про характер виявлених дефектів у продукції та причини їх появи від 20.02.2023 на підтвердження своїх доводів стосовно неналежної якості товару. Також зазначає про наявність в провадженні Господарського суду Полтавської області справи №917/924/23 про стягнення коштів у розмірі 6022000,00 грн, сплачених за неякісний товар, тоді як предметом стягнення грошових коштів у справі 917/1010/22 є саме неналежне виконання умов договору №1603 від 16.03.2020 та невиконання рішення суду про стягнення грошових коштів за поставлений неякісний товар, який жодного разу не використовувався КП "СПЕЦЕКО" за призначенням, оскільки має значні істотні дефекти. Вважає, що не звернувши увагу на зазначені вище обставини суд ухвалив незаконне судове рішення, яке підлягає скасуванню в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" (позивач, ПП "ПТО") про стягнення з Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (відповідач, КП "СПЕЦЕКО") 3% річних за період з 23.10.2020 по16.02.2023 та інфляційних втрат за період з листопада 2020 року по лютий 2023 року, нарахованих на суму основного боргу відповідача-покупця за договором поставки товару від 16.03.2020 № 1603 на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця поставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі - продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 6 договору №1603 повний фактичний розрахунок в розмірі 70% загальної вартості договору в сумі 4215400,00 грн здійснюється покупцем відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України на підставі видаткової накладної протягом п`ятнадцяти календарних днів з моменту її підписання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно товарно-транспортної накладної від 07.10.2020 № 58 позивачем було відвантажено відповідачу металоконструкцію човна-комбайна для скошування водної рослинності WorkerMachines DF 950 на суму 5732000,00 грн з ПДВ та кабіну цього човна-комбайна на суму 290000,00 грн з ПДВ (всього на суму 6022000,00 грн з ПДВ) разом з документацією (видатковою накладною РН-0000004 від 07.10.2020, рахунком фактурою СФ 00019 від 07.10.2020, ТТН №58 від 07.10.2020, паспортом, інструкцією по монтажу та експлуатації, сертифікатом відповідності, актом технічного огляду судна, сервісною книжкою, паспортом на встановлені механізми, актом приймання-передачі).

Оскільки відповідач видаткову накладну №РН-0000004 від 07.10.2020 та акт приймання передачі товару від 07.10.2020 не підписав, то 07.10.2020 представниками постачальника та транспортного перевізника був складений акт про відмову прийняття товару, в якому зафіксований факт поставки товару покупцю за адресою: Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Соборна, 1, за якою останній від надання місця для вивантаження, проведення приймання передачі товару та пред`явлення відповідальної особи для підписання супровідних документів відмовився; товар було перенаправлено на іншу адресу покупця: м. Горішні Плавні, вул. Набережна, 10А.

13.10.2020 позивач звернувся до покупця (відповідача) з листом №13/10-3, в якому зазначив, що на 13.10.2020 покупець, отримавши товар 07.10.2020, не підписав надані документи, причини неприйняття товару є незрозумілими; просив здійснити приймання поставленого товару згідно умов укладеного договору №1603 від 16.03.2020 та забезпечити присутність відповідальної особи для підписання видаткової накладної та інших супровідних документів.

23.10.2020 позивач звернувся до покупця (відповідача) з вимогою №23/10-7, в якій просив невідкладно виконати умови договору поставки, прийняти поставлений товар, підписати документи та сплатити вартість товару у сумі 4215400,00 грн.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з підстав прострочення КП "СПЕЦЕКО" виконання грошових зобов`язань за договором поставки товару від 16.03.2020 № 1603 рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 у справі № 912/3418/20, з урахуванням змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 912/3418/20, зокрема, стягнуто з Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" 4215400,00 грн недоплаченої вартості товару, а також 65333,00 грн судового збору (т.1, а.с. 69-82).

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, за наявності визначених статтею 75 ГПК України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною четвертою цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 зроблено висновок, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Як правильно було прийнято судом першої інстанції відповідно до приписів статті 75 ГПК України як преюдиційні факти встановлені у судових рішеннях у справі № 912/1792/20 та у справі № 912/3418/20, а саме:

- під час розгляду справи №912/1792/20 судами встановлено, що товар за договором фактично був поставлений позивачу 07.10.2020 (після закінчення дії форс-мажорних обставин), у відповідності до умов пункту 24 договору №1603 від 16.03.2020, однак між сторонами існує спір щодо якості (комплектації) поставленого товару, а тому постачальником не було порушено строків поставки товару;

- під час розгляду справи №912/3418/20 судами встановлено факт поставки обладнання КП "СПЕЦЕКО", яке недоплатило вартість товару в сумі 4215400,00 грн, недоведеність КП "СПЕЦЕКО" обставин щодо поставки товару неналежної якості за договором №1603, а відтак наявність у останнього заборгованості за поставлений товар у сумі 4215400,00 грн; факт прострочення відповідачем сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 4215400,00 грн та момент виникнення прострочення виконання зобов`язань з оплати вищезазначеної заборгованості 22.10.2020, оскільки товар фактично було поставлено 07.10.2020, однак КП "СПЕЦЕКО" безпідставно відмовилося прийняти товар та підписувати видаткову накладну від 07.10.2020.

Отже, обставинами вище встановлено, що позивачем було виконано взяті на себе зобов`язання за договором №1603 в частині здійснення поставки товару на підставі видаткової накладної від 07.10.2020, натомість відповідачем обов`язок з оплати отриманого товару у повному обсязі не було виконано, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість на суму 4215400,00 грн після 22.10.2020.

Спір у даній справі виник між ПП "ПТО" (позивач) та КП "СПЕЦЕКО" (відповідач) щодо правомірності нарахування позивачем 267956,64 грн 3% річних за період з 23.10.2020 по 16.02.2023 та 1699852,86 грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 року по лютий 2023 року, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 ЦК України на суму основного боргу відповідача-покупця за договором поставки товару від 16.03.2020 № 1603, яка встановлена судовим рішенням.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Так, заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних нараховані на суму заборгованості за поставлений позивачем на підставі договору від 16.03.2020 №1603 відповідачу човен - комбайн для скошування водної рослинності WorkerMachines DF 950 у розмірі 4215400,00 грн, що становить недоплачену вартість товару (зі строком оплати до 22.10.2020), яка рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі № 912/3418/20 стягнута з відповідача, проте на дату звернення позивача до суду у даній справі повністю залишалась несплаченою. У зв`язку з цим, на думку позивача, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України виникло право вимагати сплати відповідачем суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних визначені у відповідних розмірах за весь час прострочення до моменту повного виконання грошового зобов`язання зі сплати недоплаченої вартості товару у розмірі 4215400,00 грн, яка стягнута з відповідача у примусовому порядку на виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі № 912/3418/20.

Враховуючи, що відповідач сплачував заборгованість частинами та остаточно сплатив її лише 17.02.2023, позивач заявив до стягнення 267956,64 грн 3% річних за період з 23.10.2020 по 16.02.2023 та 1699852,86 грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 року по лютий 2023 року.

З доданого до заяви про збільшення позовних вимог розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов`язання вбачається, що позивачем було враховано часткові проплати заборгованості здійснені відповідачем під час примусового виконання судового рішення по справі №912/3418/20.

Проте, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник не погоджується з розрахунком нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України грошових сум, заперечуючи проти визначення позивачем початку періоду нарахування - з 23.10.2020 та закінчення періодів нарахування цих сум відповідно до дат сплати позивачу заборгованості частинами в межах загального її розміру 4215400,00 грн.

За твердженням відповідача, зобов`язання з виконання судового рішення у справі № 912/3418/20 про стягнення недоплаченої вартості товару в сумі 4215400,00 грн виникло у КП "СПЕЦЕКО" 10.02.2022, а тому початком періоду розрахунку є 11.02.2022, з якою відповідачем пов`язано початок періоду нарахування заявлених до стягнення сум у доданому відповідачем до відзиву розрахунку 3% річних та інфляційних.

Вказана позиція скаржника обґрунтована тим, що у справі № 912/3418/20 встановлено факт не підписання ним видаткової накладної від 07.10.2020 № РН-0000004, з підписанням якої умовами пункту 6 договору пов`язується початок перебігу строку здійснення покупцем за договором (відповідачем) повного фактичного розрахунку, тоді як системний аналіз умов договору від 16.03.2020 №1603, постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі № 912/3418/20, судового наказу від 10.02.2022 у справі № 912/3418/20, ст. 49 Бюджетного кодексу України дає підстави стверджувати, що зобов`язання з виконання рішення суду виникло у КП "СПЕЦЕКО" лише 10.02.2022 (дата видачі судового наказу).

Щодо періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Аналогічна за змістом позиція також викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 923/116/19, від 24.07.2019 у справі № 910/6495/18.

У питанні підстав виникнення зобов`язальних правовідносин суд апеляційної інстанції звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15 та в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 11.05.2018 у справі № 914/1487/17, від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі № 589/2800/15-ц, відповідно до яких:

- за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність;

- за змістом статті 11 ЦК України зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Отже, виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу.

Відтак, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 року по справі № 908/1394/17 та постанові Верховного Суду від 17.02.2016 року у справі № 905/3137/14-908/5775/14, постанові Великої Палати Верховного Суду 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

При цьому, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У цих висновках суд апеляційної інстанції звертається до сталої правової позиції Верховного Суду у застосуванні норм права щодо визначення періоду нарахування інфляційних втрат, яка неодноразово викладена, зокрема, в постановах: від 03.10.2019 у справі № 905/587/18, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18 (пункт 6.5), від 29.07.2020 у справі № 308/14267/14-ц (провадження № 61-1590св17), від 13.05.2021 у справі № 910/4391/19, від 15.12.2021 у справі №910/4908/21, від 01.09.2022 у справі № 910/9544/19, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21.

Враховуючи викладене та обставини, встановлені у цій справі, а також у справах № 912/1792/20 та № 912/3418/20, а саме обставини щодо поставки товару у встановлений договором строк, якості (комплектації) поставленого товару, надання покупцю документів на товар, прострочення відповідачем оплати товару на суму 4215400 грн, суд апеляційної інстанції зазначає, що стягнення грошових сум у даній справі обумовлено невиконанням відповідачем вимог договору поставки товару від 16.03.2020 № 1603 в частині сплати грошових коштів (недоплаченої вартості в сумі 4215400 грн) за поставлений товар згідно видаткової накладної від 07.10.2020 № РН-0000004, а судовим рішенням (рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі № 912/3418/20) встановлено не обов`язок відповідача виплатити позивачу 4215400 грн, а захищено право останнього на отримання (стягнення) таких коштів за договором.

А тому зобов`язання за договором поставки товару від 16.03.2020 № 1603 у відповідача перед позивачем виникло саме на підставі цього договору у розумінні пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України, а не з рішення суду відповідно до частини п`ятої 5 статті 11 цього Кодексу.

У цьому висновку суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції Верховного Суду у застосуванні наведених норм права, що викладена постанові від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 11.07.2023 у справі № 910/15410/21.

Отже, за встановлених обставин рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 у справі №912/3418/20 не є підставою виникнення нового грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, яке виникло перед Приватним підприємством "Підйомно-транспортне обладнання" до ухвалення судового рішення на підставі договору поставки товару від 16.03.2020 № 1603.

Зазначене рішення у справі №912/3418/20 не трансформує та не припиняє грошове зобов`язання КП "СПЕЦЕКО", що виникло з правовідносин поставки товару за договором від 16.03.2020 № 1603.

Разом з тим, як було встановлено вище існуючий раніше між сторонами спір з приводу виконання зобов`язань за договором від 16.03.2020 № 1603, у тому числі щодо поставки товару у встановлений договором строк, якості (комплектації) поставленого товару, надання покупцю документів на товар, оплати товару (стягнення недоплаченої вартості в сумі 4215400 грн) у встановленому порядку вирішено господарськими судами за наслідками розгляду справ № 912/1792/20 та № 912/3418/20, та ухвалені в них судові рішення набрали законної сили.

За наслідками розгляду справ № 912/1792/20 та № 912/3418/20 спростовані усі твердження відповідача про порушення ПП "ПТО" своїх зобов`язань постачальника за договором як в частині строку поставки товару, так і його посилання на поставку товару неналежної якості та ненадання супровідної документації на товар, а також встановлено порушення відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару, незалежно від підписання товаророзпорядчих документів на цей товар.

Виходячи зі встановлених судами обставин у справі № 912/3418/20, не підписання відповідачем видаткової накладної від 07.10.2020 № РН-0000004 на фактично поставлений йому позивачем товар 07.10.2020 не залежало від позивача та мало місце саме у зв`язку з безпідставною відмовою відповідача від її підписання.

При цьому, саме у зв`язку з безпідставною відмовою КП "СПЕЦЕКО" від підписання видаткової накладної від 07.10.2020 № РН-0000004 на поставлений 07.07.2021 товар, який був фактично прийнятий КП "СПЕЦЕКО" у день здійснення його поставки, ПП "ПТО" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області у справі №912/3418/20 із зустрічним позовом до КП "СПЕЦЕКО" про зобов`язання прийняти товар на умовах договору та стягнення недоплаченої вартості товару у розмірі 4215400,00 грн.

Проте, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі № 912/3418/20 в задоволенні зустрічного позову ПП "ПТО" в частині зобов`язання КП "СПЕЦЕКО" прийняти товар було відмовлено саме у зв`язку з відсутністю доказів неприйняття товару покупцем - КП "СПЕЦЕКО", та водночас задоволено зустрічний позов у частині стягнення з КП "СПЕЦЕКО" недоплаченої вартості товару. Тим самим, стягуючи з відповідача недоплачену вартість товару за договором, судами було встановлено прострочення виконання ним такого зобов`язання на дату ухвалення судом першої інстанції рішення у справі № 912/3418/20.

До того ж, Господарським судом Кіровоградської області у рішенні від 07.07.2021 у справі № 912/3418/20, з урахуванням пункту 6 договору та виходячи з дати здійсненої поставки (07.10.2020) за видатковою накладною від 07.10.2020 № РН-0000004, наданої покупцю разом з товаром, встановлено строк настання оплати товару - 22.10.2020.

Вказане узгоджується з умовами пункту 6 договору №1603 щодо строку повного розрахунку за отриманий товар протягом п`ятнадцяти календарних днів з дати підписання видаткової накладної.

За наслідками апеляційного розгляду справи № 912/3418/20 постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.202 _ у справі № 912/3418/20 було змінено лише в резолютивній частині, а саме в частині стягнення з КП "СПЕЦЕКО" на користь ПП "ПТО" 4215400,00 грн змінено слово «збитків» на «недоплаченої вартості товару», в іншій частині, у тому числі повністю у мотивувальній частині, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 у справі № 912/3418/20 судом апеляційної інстанції залишено без змін.

Таким чином, обставини щодо настання 22.10.2020 строку оплати з КП "СПЕЦЕКО" товару за договором у розмірі 4215400,00 грн є встановленими рішенням суду у справі № 912/3418/20, в якій брали участь ті ж самі особи, як і у даній справі, стосовно яких встановлені обставини щодо виконання сторонами зобов`язань за спірним договором. Відтак, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України такі обставини мають преюдиціальне значення при вирішенні даного спору.

Разом з тим, у справі №912/3418/20 позивачем не заявлялось та судом не вирішувалось питання щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.

З наведеного слідує, що під час здійснення розрахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, вимоги про стягнення яких заявлені у даній справі, позивачем правильно визначено початок періоду їх нарахування, починаючи з дати прострочення відповідачем зобов`язання з оплати товару за спірним договором саме з 23.10.2020.

Таким чином, настання строку виконання грошового зобов`язання (у даному випадку - зобов`язання з оплати товару за договором поставки) та визначення початку періоду його прострочення пов`язується не з датою ухвалення судового рішення про стягнення боргу, чи набрання ним законної сили, видачі виконавчого документа про примусове виконання судового рішення, відкриття виконавчого провадження, а саме зі строком виконання зобов`язання, встановленого договором або актом цивільного законодавства.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував встановлені рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 у справі № 912/3418/20 факти (обставини) прострочення відповідачем сплати заборгованості перед позивачем за договором у розмірі 4215400,00 грн та дату виникнення прострочення виконання зобов`язань з оплати вищезазначеної заборгованості з 23.10.2020 (початок періоду прострочення відповідачем сплати вказаної грошової суми зі спливом встановленого договором строку).

Натомість, відповідачем в апеляційній скарзі початок періоду прострочення виконання грошового зобов`язання для нарахування на стягнуту за судовим рішенням основну суму боргу інфляційних втрат та 3% річних необґрунтовано пов`язується з датою видачі наказу господарського суду про примусове виконання судового рішення про стягнення основної суми боргу, видача якого судом кредитору надає можливість примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості.

Наведене вище в сукупності спростовує твердження апелянта про невірне встановлення позивачем дати початку періоду прострочення та про виникнення у КП "СПЕЦЕКО" зобов`язання з виконання рішення суду 10.02.2022 (пов`язуючи виникнення зобов`язання з датою видачі наказу про примусове виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі № 912/3418/20 про стягнення недоплаченої вартості товару у розмірі 4215400,00 грн), та свідчить про неправильне визначення відповідачем періоду початку прострочення вказаного грошового зобов`язання - з 11.02.2022.

Щодо визначення закінчення періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Матеріали справи свідчать, що за результатами здійснених заходів примусового виконання судового рішення у справі № 912/3418/20 стягнуті з відповідача в межах виконавчого провадження № 68764125 грошові кошти на загальну суму 4280733,00 грн ВПВР УЗПВР у Полтавській області перераховані частинами на рахунок ПП "ПТО" у наступних розмірах: 04.10.2022 - в сумі 2 077 390,69 грн; 30.11.2022 - в сумі 94 115,69 грн; 11.01.2023 - в сумі 196 232,95 грн; 13.01.2023 - в сумі 131 994,73 грн; 16.01.2023 - в сумі 52 524,43 грн; 24.01.2023 - в сумі 13 693,47 грн; 06.02.2023 - в сумі 1 319 660,68 грн; 14.02.2023 - в сумі 4 564,73 грн; 16.02.2023 - в сумі 3 434,80 грн; 17.02.2023 - в сумі 387 120,83 грн.

Сплата позивачу грошових коштів на виконання судового рішення у справі № 912/3418/20 у вказаних вище розмірах та у відповідні дати оплати підтверджується виписками по рахунку ПП "ПТО" в АТ КБ "Приватбанк" та копіями платіжних доручень із зазначенням дати їх виконання (оплати), які сформовані Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції на переказ органом примусового виконання рішень грошових коштів стягувачу - ПП " ПТО" на виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області про примусове виконання постанови від 10.02.2022 у справі № 912/3418/20, сплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (платіжні доручення в кількості 31 шт. за період 28.07.2022 - 16.02.2023) (т.2, а.с. 96-101, 168-198).

Зазначені вище дати зарахування грошових коштів на рахунок позивача в рахунок виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару за договором на суму 4215400,00 грн були враховані позивачем у поданому розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, закінчення періоду нарахування яких по кожній із погашеної суми заборгованості в межах загальної суми боргу відповідача становить дати, які передують датам сплати заборгованості.

Натомість, за доводами скаржника позивачем неправильно визначено закінчення періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних, оскільки датою виконання судового рішення є дата списання грошових коштів з рахунку платника.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 30.1 статті 30 вказаного Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (чинний до 01.08.2022) моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з частиною 1 статті 49 Закону України "Про платіжні послуги" № 1591-ІХ від 30.06.2021 платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.

Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, в якій суд зазначив, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Як вже було зазначено вище, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому в даному конкретному випадку для вирішення справи важливими є положення пункту 3 договору поставки товару від 16.03.2020 №1603, яким визначено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем у національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Таким чином, з урахуванням умов укладеного договору моментом фактичного виконання зобов`язання є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок кредитора, що спростовує твердження апелянта в цій частині, які стосуються саме моменту фактичного виконання судового рішення, що не відповідає поняттю виконання зобов`язання по договору. При цьому, у справі, що розглядається, судом визначено момент виконання грошового зобов`язання, а не момент виконання судового рішення.

До того ж, необхідність списання коштів з рахунку боржника (відповідача) та звернення стягнення на інше майно боржника органом примусового виконання рішень з подальшим направленням коштів стягувану (позивачу) в межах виконавчого провадження № 68764125 з примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2022 у справі № 912/3418/20 зумовлена саме протиправною поведінкою відповідача, як боржника у зобов`язанні з оплати товару за договором поставки, яким таке зобов`язання не виконано у добровільному порядку, як і не виконано добровільно судове рішення про стягнення з нього грошових коштів.

З урахуванням вищезазначеного, судом першої інстанції правомірно враховано наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і 3% річних з визначенням закінчення періодів нарахування таких сум, з урахуванням дати здійснення сплати частинами основної суми заборгованості на виконання умов спірного договору.

Судова колегія враховує, що у постанові від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, зазначено, що за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 викладено правову позицію щодо застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Зокрема, у наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується".

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Отже, з урахуванням правових позицій, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, інфляційна складова за певний місяць враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).

Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку останнім нараховано та заявлено до стягнення з відповідача:

- 3% річних в сумі 267956,64 грн, а саме: за період з 23.10.2020 по 03.10.2022 (кількість днів 711) на суму 2012057,69 грн у розмірі 117549,71 грн; за період з 23.10.2020 по 29.11.2022 (кількість днів 768) на суму 94115,69 грн у розмірі 5939,41 грн; за період з 23.10.2020 по 10.01.2023 (кількість днів 810) на суму 196232,95 грн у розмірі 13061,19 грн; за період з 23.10.2020 по 12.01.2023 (кількість днів 812) на суму 131994,73 грн у розмірі 8807,22 грн; за період з 23.10.2020 по 15.01.2023 (кількість днів 815) на суму 52524,43 грн у розмірі 3517,59 грн; за період з 23.10.2020 по 23.01.2023 (кількість днів 823) на суму 13693,47 грн у розмірі 926,06 грн; за період з 23.10.2020 по 05.02.2023 (кількість днів 836) на суму 1319660,68 грн у розмірі 90656,21 грн; за період з 23.10.2020 по 13.02.2023 (кількість днів 844) на суму 4564,73 грн у розмірі 316,58 грн; за період з 23.10.2020 по 15.02.2023 (кількість днів 846) на суму 3434,80 грн у розмірі 238,78 грн; за період з 23.10.2020 по 16.02.2023 (кількість днів 847) на суму 387120,83 грн у розмірі 26943,89 грн;

- інфляційні втрати в сумі 1699852,86 грн, а саме: за листопад 2020 року по вересень 2022 року на суму 2012057,69 грн у розмірі 743796,83 грн; за листопад 2020 року по листопад 2022 року на суму 94115,69 грн у розмірі 38939,32 грн; за листопад 2020 року по грудень 2022 року на суму 196232,95 грн у розмірі 83131,15 грн; за листопад 2020 року по грудень 2022 року на суму 131994,73 грн у розмірі 55917,59 грн; за листопад 2020 року по грудень 2022 року на суму 52524,43 грн у розмірі 22251,19 грн; за листопад 2020 року по січень 2023 року на суму 13693,47 грн у розмірі 5956,99 грн; за листопад 2020 року по січень 2023 року на суму 1319660,68 грн у розмірі 574 084,21 грн; за листопад 2020 року по січень 2023 року на суму 4564,73 грн у розмірі 1985,77 грн; за листопад 2020 року по січень 2023 року на суму 3434,80 грн у розмірі 1494,22 грн; за листопад 2020 року по лютий 2023 року на суму 387120,83 грн у розмірі 172295,59 грн.

З наданого розрахунку вбачається, що позивачем відповідні суми інфляційних втрат та 3% річних нараховані за весь період прострочення на кожну із сплачених частинами грошову сум - в межах загальної суми боргу 4215400,00 грн, розрахунок інфляційний втрат повністю відповідає наведеній вище методиці розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи обставини прострочення відповідачем зобов`язань зі здійснення оплати за поставлений товар за договором поставки від 16.03.2020 №1603 та перевіривши розрахунок, заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, зважаючи на суми боргу з урахуванням дат їх виникнення та дат здійснення часткових проплат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність такого розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині строку оплати товару в період з 23.10.2020 по 16.02.2023, місцевий господарський суд, належним чином дослідивши наявні в матеріалах справи докази, правильно застосувавши приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1967809,50 грн (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про збільшення позовних вимог), з яких: 267 956,64 грн три проценти річних за період з 23.10.2020 по 16.02.2023 та 1699852,86 грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 по лютий 2023, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, в тому числі на стадії виконання судового рішення щодо стягнення основної заборгованості.

Також недоречними є посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22). Як йдеться у вказаній постанові, Велика Палата Верховного Суду мала відповісти, зокрема, на питання про те, чи застосовні приписи статті 625 ЦК України до правовідносин, які виникають унаслідок порушення державою обов`язку з виплати відшкодування шкоди у визначеному в чинному рішенні суду розмірі, а саме у разі несвоєчасного виконання такого рішення. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що приписи частини другої статті 625 ЦК України застосований до спірних правовідносин, але не з дня набрання чинності цим рішенням, а з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення. Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.

У даній справі позивачем до відповідача, який є боржником у господарському зобов`язанні, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання за господарським договором, а не у зв`язку з порушенням боржником (зокрема державою) обов`язку з виплати відшкодування шкоди у визначеному в чинному рішенні суду розмірі.

З наведеного слідує, що правовідносини у наведеній відповідачем в апеляційній скарзі справі та у даній справі взагалі є різними, а тому наведені в них висновки та правові позиції Верховного Суду не підлягають застосуванню до даних правовідносин. Отже, відхиляючи такі необґрунтовані посилання відповідача на необхідність врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21, місцевим господарським судом правильно зазначено, що вона не є релевантною до спірних правовідносин у даній справі.

Відтак, доводи відповідача в апеляційній скарзі про неправильне визначення судом періоду розрахунку інфляційних втрат та 3% річних (дати початку та закінчення періоду розрахунку) не ґрунтуються на залучених до справи доказах та обставинах виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за спірним договором.

Необґрунтованими також є твердження відповідача про поставку позивачем неякісного товару - човна-комбайну для скошування водної рослинності WorkerMashines DF 950 (посилання на істотні дефекти товару) з посиланням на висновок експертів від 29.09.2021 № 19814/21-54/29065/21-54/29066/21-56, висновок експертів № 19/20 від 23.01.2023, висновок комісії про характер виявлених дефектів у продукції та причини їх появи від 20.02.2023 на підтвердження своїх доводів стосовно неналежної якості товару та наявність в провадженні Господарського суду Полтавської області справи №917/924/23 про стягнення коштів у розмірі 6022000,00 грн, сплачених за неякісний товар, оскільки як вже було зазначено вище у цій постанові існуючий раніше між сторонами спір щодо якості (комплектації) поставленого товару у встановленому порядку вирішено господарськими судами у справі №912/3418/20 та ухвалені в ній судові рішення набрали законної сили, якими, зокрема, встановлено недоведеність обставин поставки товару неналежної якості за спірним договором, що стало підставою для задоволення позовних вимог ПП " ПТО" про стягнення суми недоплаченої вартості товару.

З цих підстав, такі посилання відповідача стосовно якості товару за наявності судового рішення у справі № 912/3418/20 про стягнення з нього недоплаченої вартості товару, яке набрало законної сили, не виключає підстави для стягнення з відповідача на підставі частини 2 статті 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на суму заборгованості відповідача, підтвердженою в судовому порядку, за період її прострочення.

Відхиляючи клопотання відповідача про зменшення розміру стягнення по даній справі судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що предметом судового розгляду по даній справі є стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, які за своєю природою не є неустойкою (пенею, штрафом) та нараховуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України, та враховано всі обставини справи, які мають юридичне значення, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Апеляційна скарга відповідача не містить доводів на спростування вказаних висновків суду першої інстанції.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 у справі №917/1010/22 - без змін

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 у справі №917/1010/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.04.2024.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Шевель