Справа № 592/16363/18

Провадження № 1-кп/592/41/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №32018200000000065 від 05.07.2018 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця в м. Совєтськ, Калінінградської області, рф, з вищою освітою, громадянина України, одруженого, працюючого на посаді директора Тростянецького дочірнього підприємства «Тростянецький агролісгосп», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування, обвинувачений ОСОБА_3 у зміненому обвинувальному акті від 13 вересня 2023 року обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України (в редакції Кримінального кодексу України від 07.04.2011), - службовій недбалості, тобто неналежному виконання своїх службових обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи, - КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради на суму 303937,03 гривні.

Органом досудового розслідування було встановлено, що розпорядженням міського голови м. Суми від 25.05.2011 №117-к ОСОБА_3 призначено на посаду директора комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради з укладенням контракту. Відповідно до умов укладених з ОСОБА_3 контрактів від 03.06.2011, 03.06.2012, 28.05.2013 останній зобов`язаний здійснювати поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовувати його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань підприємства, його рентабельність. Забезпечувати своєчасну сплату податків, інших обов`язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, внесків до пенсійного та страхових фондів тощо.

Згідно контрактів ОСОБА_3 належав до професійної групи «Керівники» та ніс дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність за свої неправомірні дії або бездіяльність, які призвели або могли призвести до збитків, втрати майна, неефективного ведення фінансово-економічної діяльності підприємства.

У подальшому, розпорядженням міського голови м. Суми від 03.06.2014 №185-к Котляренко С,М, звільнено з посади директора комунального підприємства у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Таким чином, займаючи посаду директора КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради, ОСОБА_3 виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто відповідно до ч.3 ст.18 КК України був службовою особою підприємства. Також, відповідно до п.п.2,3 і 6 ст.8 та п.1 ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ОСОБА_3 був відповідальним за ведення бухгалтерського обліку підприємства, складання податкових декларацій, бухгалтерських звітів, балансів, інших документів, пов`язаних із своєчасним нарахуванням та сплатою необхідних податків, зборів, обов`язкових платежів у встановлені законом строки з фінансово-господарської діяльності підприємства.

Досудовим розслідуванням встановлено, що КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради здійснює розміщення відходів, для чого використовує полігон, який має паспорт місця видалення відходів, розроблений, затверджений та погоджений відповідно до встановленого правовими нормами порядку використання місця видалення відходів, - «Полігон для складування твердих побутових відходів на території В. Бобрицької сільської ради Краснопільського району Сумської області» від 19.02.2009 №123. Згідно даного паспорту вказане місце видалення відходів від села Братське на 2,3 км, а від села Кам`яне на 3,5 км. КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради відповідно до ПК України є платником екологічного податку.

Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 ст.240 ПК України платниками екологічного податку є суб`єкти господарювання, юридичні особи, що не проводять господарську діяльність, бюджетні установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах встановлені ст. 246 ПК України з диференціацією ставок, зокрема, залежно від місця та об`єкту, на якому розміщуються відходи. Зокрема, відповідно до пункту 246.5 ст.246 ПК України коефіцієнт до ставок податку при розміщенні відходів у навколишньому природному середовище у межах населеного пункту або на відстані менше 3 км від таких меж становить «3».

Разом з тим, ОСОБА_3 , займаючи посаду директора «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради, перебуваючи на своєму робочому місце за адресою: АДРЕСА_2 (на даний час АДРЕСА_3 ) у період часу з 25.10.2011 по 31.10.2013, при подачі податкових декларацій екологічного податку «Розрахунок податкового зобов`язання з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах», при розрахунку суми екологічного податку за розміщення відходів за 3 квартал 2011 року, 4 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 року, 2 квартал 2012 року, 3 квартал 2012 року, 4 квартал 2012 року, 1 квартал 2013 року, 2 квартал 2013 року та 3 квартал 2013 року через несумлінне ставлення до своїх службових обов`язків безпідставно застосував коригуючий коефіцієнт «1» замість «3», і відповідно перерахував його до бюджету у сумі меншій на 598207, 06 гривень, ніж передбачено ПК України.

У подальшому, неправильне застосування коригуючого коефіцієнту при подачі податкових декларацій екологічного податку «Розрахунок податкового зобов`язання з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах», стало підставою нарахування штрафної санкції КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради в сумі 303937,03 гривні (податкове повідомлення-рішення №0000421401 від 24.01.2018) та заподіянні шкоди на вказану суму.

Таким чином, через несумлінне ставлення ОСОБА_3 до своїх службових обов`язків настали тяжкі наслідки для охоронюваних законом прав та інтересів КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради у вигляді матеріальних збитків на суму 303397,03 гривні, які підприємство було змушене сплатити 06.03.2018 в управління казначейства у Сумському районі по податковому повідомленню-рішенню №0000421401 від 24.01.2018, що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян станом на 01.01.2018.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину свою не визнає повністю і пояснив, що він дійсно працював з травня 2011 року по червень 2014 року директором комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради і зазначив, що коефіцієнт «1» застосовувався з 2009 року до того, як його було призначено на посаду директора і після того, як було його звільнено. В 2017 році вже не був директором підприємства і тому не мав змоги приймати участь при розгляді справи Вищим адміністративним судом. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що згідно Статуту КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради засновником підприємства є Сумська міська рада і здійснює свої повноваження щодо підприємства безпосередньо та через Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради. Оскільки до тарифу на послуги по знешкодженню та захороненню твердих побутових відходів, який затверджений рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради №631 від 17.11.2009, до якого входив екологічний податок, розрахований зі ставкою «1» екологічного податку і ним, як директором було вжито всіх належних заходів щодо повідомлення Сумської міської ради, як засновника КП «Сумижилкомсервіс» про ситуацію, яка склалась після перевірки в 2013 році податковою інспекцію, а саме і звернення до заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради і до Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг з проханням збільшити тариф, до Тростянецької районної державної адміністрації з проханням надання інформації щодо меж населеного пункту с. Братське і Краснопільської районної державної адміністрації також з проханням надати інформацію щодо встановлених меж с. Кам`яне та Братське та з отриманих відповідей вбачалося, що для встановлення коригуючого коефіцієнту підстав немає. Вважає, що ним були здійснені усі міри для з`ясування правомірності нарахування коефіцієнту «1», а ні «3», як того вимагала податкова інспекція і неможливість з його боку одноособово змінити коефіцієнт з «1» на коефіцієнт «3», що і впливало на збільшення тарифу за надані послуги для населення. Вказує, що за час виконання своїх обов`язків як директор сумлінно ставився і виконував на достатньому рівні і відповідності своїх повноважень.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просила виправдати свого підзахисного і як сторона захисту надала докази, на підтвердження невинуватості ОСОБА_3 та добросовісного виконання ним своїх повноважень і крім того зазначила, що відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за обвинуваченням, що вони умисно ухилися від сплати екологічного податку в сумі 598207,06 гривень, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах, за попередньою змовою між собою, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України і ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2019 року закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за обвинуваченням їх у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 212 КК України на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України, за відсутністю в їх діях складу вказаного злочину і вважає, що ОСОБА_3 не може притягуватися до кримінальної відповідальності за одне й те саме кримінальне правопорушення двічі.

Сторона обвинувачення у судовому засіданні просила визнати ОСОБА_3 виним у вчиненні кримінального правопорушення і звільнити його за закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності і не погоджується з думкою захисту, що ОСОБА_3 притягується до кримінальної відповідальності двічі, оскільки у першому кримінальному провадженні була інша сума збитків.

Від представника потерпілого до суду наданий цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» у розмірі 1857194,94 грн., який у подальшому залишили без розгляду і в судове засідання представник потерпілого жодного разу не з`явився, надавали суду заяви про розгляд кримінального провадження у їх відсутність.

Дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, перевіривши їх на предмет належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності та взаємозв`язку, суд, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, приходить до переконання про неможливість у встановлений кримінально процесуальним законодавством спосіб зробити однозначний висновок про винуватість ОСОБА_3 у інкримінованому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України, оскільки висунуте обвинувачення не знайшло свого об`єктивного підтвердження під час судового розгляду, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту та на підставі доказів, наданих суду сторонами кримінального провадження.

Стаття 17 КПК України встановлює, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно з положеннями ст.62 Конституції України, ст.373 КПК України, п.23 постанови Пленуму ВСУ України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами законодавства і постановлення вироку», випливає, що кожна людина має право на справедливий розгляд справи, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Суд враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 року у справі «Кобець проти України» - п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п. 86, «Яллох проти Німеччини»). У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 p., «Бочаров проти України» Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.

Так, під час з`ясування фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено, що відповідно до Статуту Комунального підприємства ва «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради від 18 липня 2017 року засновником підприємства є Сумська міська рада і відповідно до розділу 3 Статуту Засновник здійснює свої повноваження відносно Підприємства безпосередньо та через Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради. Відповідно 3.3 Статуту контроль з боку Засновника за ефективною діяльністю Підприємством здійснює уповноважений орган (Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради). У пункті 3.5 Статуту зазначено Директор Підприємства: несе повну відповідальність за стан і діяльність Підприємства; самостійно вирішує всі питання діяльності Підприємства за винятком тих, що є компетенцією Засновника; подає на затвердження Управлінню житлової політики, комунального господарства та благоустрою проекти планів діяльності Підприємства, а також звіти про їх виконання; здійснює управління коштами і майном Підприємства та має право першого підпису у відповідності до норм діючого законодавства, укладає господарські, зовнішньоекономічні, трудові, колективні договори, видає доручення, відкриває та закриває рахунки в установах банків, розпоряджається готівковими та безготівковими коштами Підприємства; без доручення діє від імені Підприємства, представляє його інтереси у судах, взаємовідносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та перед іншими юридичними та фізичними особами; затверджує та формує штати, приймає на роботу та звільняє працівників Підприємства, укладає з ними трудові договори (угоди, контракти), визначає розмір заробітної плати та порядок їх виплати в межах діючого законодавства та застосовує заходи заохочення до працівників і накладає стягнення при виявленні порушень трудового законодавства; видає накази і розпорядження, а також вказівки, обов`язкові для усіх працівників Підприємства, затверджує усі документи, що регламентують внутрішній розпорядок, функціональні обов`язки працівників і господарську діяльність Підприємства; самостійно приймає рішення щодо системи оподаткування Підприємства, форм керування Підприємством в межах діючого законодавства; вчиняє будь-які інші дії, необхідні для здійснення господарської діяльності Підприємства, за винятком тих, що повинні бути узгоджені з Засновником (т.2, а.с.67-75) із подальшими змінами до Статуту (т.2, а.с.76, 77-79, 80-81, 82-83.84-85 86-87, 88-89,90-92).

Розпорядженням міського голови м. Суми № 117к від 25.05.2011 ОСОБА_3 призначено на посаду директора комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради з 25 травня 2011 року з укладенням контракту (т. 2, а. с. 115).

Згідно з контрактами між Сумською міською радою та ОСОБА_3 від 03 червня 2012 року, від 28 травня 2013 року у розділі 11 (пп.2.1.1-2.1.16) зазначено керівник зобов`язаний: здійснювати поточне (оперативне) управління та керівництво підприємством, організовувати його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань підприємства, його рентабельність. Забезпечувати беззбитковість діяльності підприємства, отримання підприємством прибутку, який необхідний, як мінімум для самоокупності підприємства, відновлення основних виробничих фондів та задоволення соціально-побутових потреб трудового колективу. Збільшення прибутку не повинно здійснюватися на шкоду виконання інших функцій та зобов`язань підприємства. Забезпечувати дотримання законодавства про працю, правил і норм охорони праці, техніки безпеки, соціального захисту відповідно до чинного законодавства, створювати в кожному структурному підрозділі та на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечувати додержання прав працівників, гарантованих законодавством України. Забезпечувати якісний добір та розстановку кадрів. Забезпечувати ефективне використання та зберігання комунального майна, закріпленого за підприємством, а також ефективне використання людських та грошових ресурсів, у т.ч. прибутку підприємства, скорочення споживання енергоресурсів. Забезпечувати своєчасну сплату податків, інших обов`язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, внесків до пенсійного та страхових фондів та виплату заробітної плати працівникам підприємства чи дотримання графіку погашення відповідної заборгованості, Забезпечувати недопущення заборгованості із заробітної плати працівникам підприємства. Забезпечувати своєчасне і в повному обсязі повернення кредитів та відсотків за користування ними, зменшення кредиторської та дебіторської заборгованості підприємства, Погоджувати у встановленому порядку фінансові плани. Які формуються на підприємстві, забезпечувати їх виконання. У встановленому порядку звітувати про фінансову-господарську діяльність підприємства та про результати ефективності використання комунального майна і прибутку. Забезпечувати виконання статутних завдань підприємства, договірних зобов`язань. Не розголошувати відомості, що складають комерційну таємницю підприємства. Створювати додаткові робочі місця з урахуванням потреб економіки міста. Забезпечувати збільшення коштів у частині амортизаційних відрахувань та частини прибутку в капітальних інвестиціях. Вживати заходів щодо зменшення витрат підприємства та собівартості послуг (робіт, товарів). Своєчасно вживати заходів до запобігання банкрутству підприємства у разі його неплатоспроможності. Виконувати рішення Власника, виконавчого комітету Сумської міської ради, розпорядження та доручення міського голови м. Суми (т.2, ас. 119-126, 129-136).

Разом з цим, розпорядженням міського голови м. Суми № 185к від 03.06.2014 ОСОБА_3 звільнено з посади директора комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради з 04 червня 2014 року у зв`язку із закінченням трудового договору (пункт 2 статті 36 КЗпП України (т. 2, а.с. 116).

Таким чином, ОСОБА_3 у силу свої обов`язків у період часу з 25 травня 2011 року по 04 червня 2014 року був наділений повноваженнями по виконанню адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, що не заперечувалося сторонами під час з`ясування фактичних обставин справи.

Стороною обвинувачення надані акти: від 02.10.2013 року № 60/22/34328815/46 та від 26.02.2014 року 5/22/34328818 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради щодо правильності нарахування екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах Великобобрицької сільської ради Краснопільського району за період з 01.01.2011 по 30.06.2013 та від 26.02.2014 року 5/22/34328818 за період з 01.07.2013 по 30.09.2013 року і перевіркою було встановлено порушення комунальним підприємством «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради п.246.4, п. 246.5 статі 246 Податкового кодексу України від 02 грудня 2019 №2755-V1 із змінами та доповненнями, що призвело до заниження екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах Великобобрицької сільської ради Краснопільського району за період з 01.01.2011 по 30.06.2013 на суму 2329886,87 грн. (т.2, ас.43-54) і за період 01.07.2013 по 30.09.2013 на суму 400379,40 гривень, в тому числі за 3 квартал 2013 на суму 400379,40 грн. (т.2, ас. 30-43) .

Постановою Вищого Адміністративного суду України від 08 листопада 2017 року в позові про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Сумської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (Краснопільське відділення) від 21.10.2013 №0001102202 в частині збільшення грошового зобов`язання на 1 553257,91 грн. за основним платежем і на 303937,03 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) відмовити (т.2, ас.55-58).

Підставою для ухвалення рішення є паспорт « ОСОБА_7 для складування твердих побутових відходів на території В. Бобрицької ради Краснопільського району», де вказане місце видалення відходів віддалене від села Братське на 2,3 км, а від села Кам`яне на 3.5 км (розділ ОСОБА_8 -геологічна характеристика МВВ) , затверджений та зареєстрований 19 лютого 2009 року (т.2, а.с. 139-158).

Для погодження та затвердження вищевказаного паспорту був складений висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 12 вересня 2008 року №02-1/38 і вказано, що за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідає вимогам діючого законодавства України і може бути погоджений (т.2, ас.161-162).

Таким чином, дане судове рішення та вказаний паспорт не можуть слугувати доказом протиправної діяльності ОСОБА_3

Наступними доказами, на які посилається сторона обвинувачення є: адміністративний позов та надані до нього ухвали Сумського окружного адміністративного суду, постанова Сумського окружного адміністративного суду, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду, касаційна скарга та ухвала Вищого Адміністративного суду України, постанова Вищого Адміністративного суду України від 08 листопада 2018 року та податкової декларації екологічного податку (т.2, а.с. 169-249).

Однак матеріали даного провадження ніким не завірені і які мають доказову базу несумлінного ставлення ОСОБА_3 до своїх обов`язків, стороною обвинувачення не надано.

Стороною обвинувачення надані копії розрахунків податкового зобов`язання з екологічного податку, що справляються за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах за 4 квартал 2012 року, податкова декларація екологічного податку за 1 квартал 2013 року, розрахунок податкового зобов`язання з екологічного податку, що справляються за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах за 1 квартал 2013 року, податкова декларація за 2 квартал 2013 року, розрахунок податкового зобов1язання з екологічного податку, що справляються за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах за 2 квартал 2013 року, податкова декларація екологічного податку за 3 квартал 2013 року, розрахунок податкового зобов`язання з екологічного податку, що справляються за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах за 3 квартал 2013 року, податкова декларація екологічного податку за 4 квартал 2013 року, розрахунок податкового зобов`язання з екологічного податку, що справляються за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах за 4 квартал 2013 року (т.3, а.с.2-19), що підтверджує своєчасність подання звіту до податкової інспекції КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради.

Крім того, стороною обвинувачення наданий висновок судової економічної експертизи №552 від 15.07.2014 року по кримінальному провадженню №32014200000000002, який сторона захисту просить визнати недопустимим, оскільки у сторони захисту відсутні документи, які підтверджують отримання стороною обвинувачення як цієї експертизи (т.3, а.с.88-95), так і інших матеріалів, які долучені стороною обвинувачення, але відсутні документи, підтверджуючі факт їх отримання з іншого кримінального провадження, а саме:

Ордер-відомість по рахунку 311 Поточні рахунки в національній валюті за 01.05.20911-30.09.2013 (т.3, а.с.163-164;

Лист про надання інформації та викопіювання (т.3, а.с95);

Лист відділу з Держземагенства у Тростянецькому районі Сумської області та викопіювання (т .3, а.с.96);

Лист від державного архіву Сумської області, копія рішення Сумської обласної ради (т.3, а.с.98-99);

Платіжне доручення (т.3, а.с. 100);

Лист від 16 січня 2013 року (т.3, а.с.101);

Лист №52 від 31 січня 2013 року (т.3, а.с.102);

Характеристика від 13.06.2018 року №347 (т.3, ас.104)

Довідка №4956 від 25.01.2018 року, довідка від 07.02.2018 року (т.3, ас.104);

Вимога від 13.02.2014 року, лист від 20.03.2014 року, лист від 17.02.2014 року (т.3, ас. 178-179);

Лист від 05.03.2014 року (т.3, а.с.180);

Постанова про призначення судово-економічної експертизи від 05.03.2014 року (т.3, а.с.1809-181);

Заперечення на апеляційну скаргу (т.3, а.с.182-183);

Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.03.2014 року (т.3, а.с.184-186);

Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта (т.3, а.с187;

Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосфери повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (т.3, а.с.188-103);

припис від 14.04.2014 року (т.3, а.с.194);

вимога від 07.04.2014 року (т.3, а.с.195);

Лист від 14.04.2014 року-викопіювання (т.3, а.с.196);

Лист від 22.04.2014 року та рішення Сумської обласної ради від 20.11.03 року (т.3, а.с.196-198);

Запит від 28.04.2014 року (т.3, а.с.199);

Лист від 11.04.2014 року №323 (т.3, а.с.200);

Висновок судової економічної експертизи по кримінальному провадженню №32014200000000002 від 11.04.2014 року (т.3, а.с.200-207);

Супровідний лист (т.3, ас.208);

Вимога від 17.04.2014 (т.3, а.с.208);

Лист від 25.04.2014 (т.3, ас.с216);

Постанова про призначення додаткової судово-економічної експертизи від 25.04.2014 року (т.3, ас.216-218);

Лист від 14.04.2014 року (т.3, а.с.219);

Клопотання від 12.05.2015 року (т.3, а.с.220);

Лист від 12.05.2014 року (т.3, а.с.220);

Вимога від 30.04.2014 року (т.3, а.с.221);

Лист від 07.05.2014 та додатки (т.3, а.с.222-224);

Ухвала від 14 травня 2014 року (т.3, а.с.225-226);

Касаційна скарга (т.3, а.с.227-230);

Лист до Вищого Адміністративного суду України з додатками (т.3, а.с.234-242);

Постанова Вищого Адміністративного суду України від 08.11.2017 року (т.3, а.с. 243-250);

Електронна форма звернення громадян (т.4, а.с.5);

Ухвала Верховного суду (т.4, а.с.5);

Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 12 вересня 2008 року, протокол №38 (т.4, а.с.8);

Ситуаційний план (т.4, а.с.9):

Паспорт технічного стану споруди (т.4, а.с.10-14);

Акт готовності об`єкта до експлуатації (т.4, а.с.15-16);

Акт приймання-передачі (т.4,а.с.17-19);

Акт санітарно-гігієнічного обстеження об`єкту від 14 червня 2011 року (т.4, а.с.20);

Акт санітарно-гігієнічного обстеження об`єкту від 17 серпня 2011 року (т.4, а.с.21);

Акт санітарно-гігієнічного обстеження об`єкту від 10 травня 2011 року (т.4, а.с.22-23);

Акт санітарно-гігієнічного обстеження об`єкту від 28 липня 2012 року (т.4, а.с.23);

Акт санітарно-гігієнічного обстеження об`єкту від 14 травня 2014 року (т.4, а.с.24);

Розрахунок податкового зобов`язання та штрафних санкцій (т.4, а.с.24);

Лист від 27.11.2013 року (т.4, а.с.25);

Паспорт місця видалення відходів (т.4, а.с.26-32);

Лист про внесення змін до паспорту місця видалення відходів (т,4, а.с. 33-34);

Протокол №38 (т.4, а.с.35-36);

Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (т.4, а.с.37-38);

Протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи (т.4, а.с.39);

Лист від 30,10.2013 року (т.4, а.с.40);

Дозвіл №180 (т .4, а.с.41);

Дозвіл №308 (т.4, а. с. 42);

Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (т.4, а.с.44);

Протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи (т.4, а.с.45);

Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (т.4, а.с.46);

Протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи (т.4, а.с.47);

Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (т.4, а.с.49);

Протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи (т.4, а.с.50-51);

Дозвіл (т.4, а.с.52-54);

Додаткові заперечення (т.4, а.с.55);

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду (т.4, а.с.56-58); протоколи про адміністративні правопорушення (т .4, а.с.59-66)

Також сторона захисту стверджує, що вказані документи отримані старшим слідчим відділу кримінального розслідування, слідчим управління фінансових розслідувань ОСОБА_9 , а завірені копії слідчим ОСОБА_10 , що в свою чергу стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_9 мав право збирати докази в рамках цього кримінального провадження та відсутні докази повноваження ОСОБА_10 витребувати докази та завіряти копії саме в рамках цього кримінального провадження.

Крім того, сторона захисту зазначала про недопустимість даних доказів через відсутність (ненадання) стороною обвинувачення їх оригіналів.

Відповідно до ч.3 ст.99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування належності і допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Встановлено, що оригіналів даних документів не було подано ні суду, ні будь-якій зі сторін кримінального провадження. Копії письмових доказів (без надання їх оригіналів хоча б для огляду) не можуть бути допустимими доказами вини обвинуваченого, про правильність такої позиції свідчить практика Верховного Суду, викладена у постановах від 31.10.2019 року (справа № 404/700/17) та від 11.03.2020 року (справа № 149/745/14).

Окрім того, вищепереличені матеріали не засвідчені та деякі зовсім не можливо прочитати.

Стороною обвинувачення надані протоколи допиту свідків, які суд визнає недопустимими, виходячи з приписів частини 4 статті 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

У судовому засіданні безпосередньо були допитані наступні свідки.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що вона працювала головним бухгалтером в КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради і до її обов`язків входило серед іншого складання звітності декларацій, які подавались до податкового органу. На неї покладено було обов`язок вірності зазначення коефіцієнтів, в тому числі екологічного податку і підтвердила, що застосовувався коефіцієнт «1», а не «3» як до призначення ОСОБА_3 директором даного підприємства, так і після його звільнення. Особисто ОСОБА_3 не вказував який саме вказувати коефіцієнт, оскільки коефіцієнт «1» був складовою тарифу, а тому при передачу бухгалтерських документів колишнім головним бухгалтером ОСОБА_11 , також у деклараціях був зазначено коефіцієнт «1». У січні 2013 року надійшов лист від податкової інспекції щодо застосування коефіцієнту «3»,а не «1» щодо викидів, а також щодо застосування коефіцієнту «3», а не «1» щодо відстані. Про це повідомила ОСОБА_3 і він почав звертатися до відповідних органів для з`ясування відстані між полігоном та с. Братське, а також щодо законності застосування коефіцієнту «1», а не «3». Тростянецька районна адміністрація повідомила, що межі с. Братське не визначені у зв`язку відсутністю документації. Також ОСОБА_3 звертався до управління ЖКГ щодо підвищення екологічного податку, але надійшла відповідь, що підстав застосування коефіцієнту «3» - немає. В жовтні 2013 року була перевірка податкового органу за період з 01.01.2011 по 30.06.2013 року і за результатами перевірки винесені податкові повідомлення-рішення і на їх думку потрібно застосовувати коефіцієнт «3», а не «1». Засновником КП «Сумижилкомсервіс» є Сумська міська рада, а тому директор не мав права без дозволу СМР змінити коефіцієнт, оскільки це складова тарифу і фінансування здійснювалося з їх боку. У повторному допиті при зміненому обвинуваченні свідок повідомила, що у паспорті полігону не визначені межі, а заміри були зроблені з топографічної карти 1955 року і ОСОБА_3 не міг самостійно змінити коефіцієнт, оскільки це вплинуло на тарифи для населення, які змінюються лише за згодою Сумської міської ради. При зміненні коефіцієнту з «1» на коефіцієнт «3» повинен змінюватися і тариф з послуг для населення. Крім того, зазначила, що зміна тарифу встановлюється Національною комісією. Свідок ОСОБА_6 наголосила, що після перевірки податкової інспекції, хоча підприємство з 2009 року працювала при наявності даного коефіцієнту і питань не виникало і лише у 2013 році постало таке і питання і ОСОБА_3 добросовісно почав звертатися до всіх можливих органів для з`ясування спірного питання, оскільки самостійно приймати рішення щодо зміни коефіцієнту він не мав права.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні повідомив, що з 2007 року працював директором Дніпроводгосп, а з 2008 році почав експлуатувати полігон і повідомив, що відстань між полігоном і с. Братське десь є 5 км, а до с. Кам`янка 3,6 км. Відстань була визначена по карті 1955 року і підтвердив, що засновником паспорту полігону була саме Сумська міська рада і не може повідомити, чи були затверджені межі с. Братське.

Свідок ОСОБА_13 , допитаний у судовому засіданні не повідомив ніяких свідчень ані стосовно діяльності ОСОБА_3 , якого він взагалі не знає, ні стосовно застосування коефіцієнту і з приводу порушень КП «Сумижілкомсервіс» не відомо.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що вона працювала на посаді економіста КП «Сумижилкомсервіс» з серпня 2011 року по травень 2015 року і займалась розрахунком тарифу. Паспорт полігону побачила у 2014 році і чула, що межі с. Братське не визначені. Також підтвердила, що директор підприємства ОСОБА_3 звертався до відповідних органів із запитами щодо меж с. Братське, але з відповіді вбачалось, що межі села Братське не встановлені. З приводу застосування коефіцієнту «1» директор підприємства також звертався до УЖКГ і до СМР, оскільки останні є засновником підприємства і підпорядковані Управлінню житлового господарства. Також свідок повідомила, що коли вона прийшла працювати, то застосовувався коефіцієнт «1» і не могли самостійно його змінити, оскільки він впливає на розмір тарифу, який затверджується національною комісію, а згодом виконкомом. На питання суду: Чи була зацікавленість директора підприємства у застосуванні коефіцієнту «1», а не «3», свідок відповіла, що особливої зацікавленості директора у цьому не було і даний коефіцієнт не впливав або на заробітну плату, або нарахування преміальних. Коли прийшов працювати ОСОБА_3 директором, то і коефіцієнт застосовувався «1» і тариф був вже затверджений і він особисто змінити не міг.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні дала наступні свідчення. Вона працювала у податковій інспекції і у 2012 році проводили перевірку КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради з приводу нарахування коефіцієнту «1» з екологічного податку. Декларації подавалися поквартально і у січні 2013 року направили листа, що потрібно застосовувати коефіцієнт «3» виходячи із паспорту полігону, де зазначено розташування місць віддалення відходів. Зверталися з листами до підприємства, але надходила відповідь, що змінити коефіцієнт на «3» не має підстав і додавали довідку, що межі села Братське не встановлені. Про те, що відстань між полігоном і с. Братське становить 2,3 км, взнала у 2013 році і раніше підприємство застосовували коефіцієнт «1», сумніви виникли після надходження реєстру паспортів і до 2018 році застосовувався коефіцієнт «1».

На підтвердження показів свідків, що директор КП «Сумижилкомсервіс» СМР не міг самостійно встановлювати або змінювати вартість послуги із знешкодженням та захоронення твердих побутових та негабаритних відходів свідчить і рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 17.11.2009 року №631, яким і встановлювалася вартість послуг як для населення, так і для підприємств, а саме підприємство повинне здійснювати моніторинг вартості послуг і надавати до управління житлової політики, комунального підприємства та благоустрою і до управління соціально-економічного розвитку інформацію про фактичну собівартість та обсяги наданих послуг згідно калькуляції в розрізі груп споживачів (т.3, а.с.148, 151) та на підтвердження даних ставок наданий висновок державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг від 04.11.2008 (т.3, а.с.153).

Стороною обвинувачення зазначено, що ОСОБА_3 відповідно до п.п.2,3 і 6 ст.8 та п.1 ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» був відповідальним за ведення бухгалтерського обліку підприємства, складання податкових декларацій, бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків, інших документів, пов`язаних із своєчасним нарахуванням та сплатою необхідних сум податків, зборів, обов`язкових платежів у встановлені законом строки з фінансово-господарської діяльності підприємства.

Однак у Статуті Комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради від 18 липня 2017 року зазначено, що засновником підприємства є Сумська міська рада і відповідно до розділу 3 Статуту Засновник здійснює свої повноваження відносно Підприємства безпосередньо та через Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради. Відповідно 3.3 Статуту контроль з боку Засновника за ефективною діяльністю Підприємством здійснює уповноважений орган ( Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради).

Отже, питання щодо зміни коефіцієнта директор КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради ОСОБА_3 позбавлений можливості вирішити самостійно, а лише за погодженням із засновником, до якого звертався і листом від 19.02.2013 року №118,12-01.06 (т.4, а.с.146) отримав відповідь про відсутність таких підстав.

На підтвердження цієї обставини свідчить і витяг з протоколу від 24 січня 2013 року Державної екологічної інспекції у Сумській області, у якому зазначені рекомендації Управлінню житлово-комунального господарства Сумської області, державної адміністрації спільно з ДУ ОНПС в Сумській області, ДЕІ у Сумській області та ДПС у Сумській області підготувати пропозиції про внесення змін у частині визначення органу, що уповноважений встановлювати або змінювати тарифи на перероблення та захоронення побутових відходів (т.2, а.с.109).

З приводу того, що коефіцієнт «1» застосовувався і до 2017 року, у період звільнення обвинуваченого з посади, свідчить і відповідь в.о. КП «Сумижилкомсервіс» СМР від 25.10.2018 року на запит МВС України ГУНП в Сумській області, де зазначено, що за рішенням №242 від 20.05.2015 року «Про встановлення тимчасового тарифу на послугу із захороненням твердих побутових та негабаритних відходів КП «Сумижилкомсервіс» СМР коефіцієнт до ставок податку встановлений «1» і коефіцієнт «3» до ставок екологічного податку застосовується підприємством починаючи з 1У кварталау2017 року (т.3, а.с.129-130).

Доказ, на якому ґрунтується обвинувачення є паспорт місця віддалення відходів від 19.02.2009 року №123, в якому встановлена відстань від полігону до села Братське 2,3 км, а тому ОСОБА_3 як посадова особа був обізнаний з нормативними вимогами та відомості у паспорті щодо видалення відходів від села Братське на 2,3 км та необхідності застосовувати коефіцієнт «3» при складанні податкових декларацій екологічного податку.

Як з`ясовано у судовому засіданні і підтверджено зібраними доказами, директор КП «Сумижилкомсервіс» СМР ОСОБА_3 дізнався про інформацію, яка наведена в паспорті полігону лише в січні 2013 року і його добросовісне виконання службових обов`язків підтверджується наступними доказами:

Службовою запискою від 21.01.2013 року на ім`я заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів за №34, у якій йшлося питання про необхідність вирішення питання щодо сплати податків і відповідне питання 22.01.2013 року було винесено на засідання постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, надзвичайних ситуацій та екології, на якому було прийнято рішення та оформлене протоколом №41 про прийняття інформації до відому та рекомендовано постійній комісії з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету фінансів та ці, вирішити вказане питання (т.4, а.с. 142).

У подальшому, 07.02.2013 року КП «Сумижилкомсервіс» СМР отримало телефонограму з Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою щодо обґрунтованості підвищення коефіцієнту екологічного податку і застосування збільшеного коефіцієнту без встановлення меж населеного пункту с Братське є неправомірною (т.4, а.с151) , а листом від 19.02.2013 року №118/12-01-06 Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою прийшло до висновку що для застосування коефіцієнту «3» згідно зі статтею 246.5 Податкового кодексу України та встановлення коригуючого коефіцієнту згідно ст. 249.6 Податкового кодексу України немає підстав (т.4, а.с 146).

Крім того, 24 січня 2013 року КП «Сумижилкомсервіс» СМР звернулося листом №39 до Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг з проханням збільшити тариф (т.4., а.с. 119) і відповіддю від 08.02.2013 року №381/02-12-06 повідомлено про те, що неможливо встановити тарифи на послуги (т.4, а.с.120).

З метою визначення відстані від меж населеного пункту с. Братське до полігону твердих відходів та застосування спірного коефіцієнту, КП «Сумижилкомсервіс» СМР звернулось листом №47 від 29.01.2013 року до Тростянецької районної державної адміністрації про надання інформації щодо населеного пункту с. Братське (т.4, а.с. 107).

Відповіддю №358/02-09 від 29.01.2013 року зазначено, що межі населеного пункту с. Братське Гребениківської сільської ради Тростянецького району не визначені у зв`язку з відсутністю містобудівної документації (т.4, а.с.108,128,160).

Продовжуючи виконувати свої обов`язки, 31 січня 2013 року листом №54 КП «Сумижилкомсервіс» СМП звернулось до Краснопільської районної державної адміністрації про надання інформації щодо встановлення меж с. Кам`яне та с. Братське (т.4,а.с 182), на що листом від 06.02.2013 року №34314/02-24 Краснопільська районна державна адміністрація повідомила, що відстань від межі Кам`яне до полігону становить 3,8 км (т.4, а.с183).

Крім того, КП «Сумижилкомсервіс» СМР 06.02.2013 року зверталось до відділу Державного земельного агентства Тростянецького району з листом АДРЕСА_4 , яка необхідна для уточнення відстані до полігону (т.4, а.с.99), а також повторно зверталось листом №88 21.02.2013 з проханням надати інформацію з приводу встановлення межі с. Братське в натурі (т.4, а.с.98, 115), на що була отримана 13.03.2013 року №135 відповідь, що межі села Братське Гребениківської сільської ради Тростянецького району Сумської області не встановлені (т.4, а.с116, 162).

Після отриманих відповідей КП «Сумижилкомсервіс» СМР повторно повідомляє податковий орган, що межі села Братське не визначені, а тому застосовувати коефіцієнт «3» без встановлення меж є неправомірним та направляє копії документів (т.4, ас.161).

Продовжуючи виконувати свої обов`язки, КП «Сумижилкомсервіс» СМР 04 квітня 2013 року листом №163 зверталось до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України щодо роз`яснення методики формування тарифу та можливість його затвердження (т.4, а.с. 95, 187) , на що була отримано 22.05.2013 року роз`яснення про звернення з даним питанням до комісії (т.4, а.с. 95, 187).

Не зупиняючись з`ясовувати спірне питання з приводу коефіцієнту екологічного податку, КП «Сумижилкомсервіс» СМР в особі директора ОСОБА_3 звертається з листом від 11.10.2013 року до Сумської філії ДРПІ «Дніпрогідроводгосп» як розробника проекту « ОСОБА_7 для складування твердих побутових відходів на території В. Бобрицької ради Краснопільського району» з метою внесення в найкоротший термін змін до нього стосовно визначення відстані до меж населених пунктів, для правильності нарахування екологічного податку при застосування коефіцієнту 3 (т.4, ас.96,126), на що була надіслана відповідь від 23 жовтня 2013 року №198, де Сумська філія «Дніпрогідроводгосп» повідомляє, що відстань від полігону ТПВ до с. Братське (2,3 км не є точною). Відстань прийнята на підставі існуючої на 2009 рік державної топографічної зйомки М 1:250900 1955 року. Відстань до меж населеного пункту с. Братське можливо визначити тільки після розробки містобудівної документації і прийняття відповідного рішення Сумської обласної ради (т.4, а.с.125).

З метою визначення коефіцієнту екологічного податку, 14.10.2013 року КП «Сумижилкомсервіс» СМР звернулося з листом до міського голови ОСОБА_16 за №465 з посиланням на звернення податкового органу про збільшення в три рази ставок екологічного податку та необхідності вирішення цього питання щодо відповідності коригування тарифу (т.4, а.с.147-149) і з аналогічним зверненням до Начальника управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою ОСОБА_17 (т.4, ас.151).

Крім цього, у матеріалах кримінального провадження є наступні звернення КП «Сумижилкомсервіс» СМР від 30.10.2013 року до заступника голови Сумської обласної державної адміністрації з листом №501 про надання роз`яснень щодо подальшої процедури погодження змін паспортів ММВ (т.4, а.с.100), 21.01.2014 року листом №19 до Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг з проханням надати роз`яснення щодо затвердження нового тарифу (т.4, а.с.101), на що Національна комісія надала відповідь про неможливість затвердження тарифів на захоронення побутових відходів (т.4, а.с.102).

При зверненні до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.01.2014 року листом №22 з проханням затвердити тарифу послуг КП «Сумижилкомсервіс» СМР (т.4, а.с.121, 179), 21.02.2014 року отримана відповідь №8/20-162-14, де зазначено, що чинними нормативно-правовими актами визначені органи, які уповноважені встановлювати тарифи у сфері поводження з побутовими відходами (т.4, а.с. 122, 178).

Натомість, вказану інформацію підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , що коефіцієнт «1», а не «3» щодо відстані до полігону відходів застосовувався з 2009 року, до того, як призначили ОСОБА_3 директором КП «Сумижилкомсервіс» і даний коефіцієнт був закладений у складову на сплату екологічного податку, а з часу коли податковий орган почав оспорювати даний коефіцієнт з боку ОСОБА_3 здійснені усі можливі і неможливі заходи для визначення правильності застосування спірного коефіцієнту.

Суд звертає уваги про відсутність у реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №3201820000000065 від 05.07.2018 року, які було долучені стороною обвинувачення під час розгляду у судовому засіданні, а тому і відсутні докази про відкриття даних матеріалів учасникам провадження.

Системний аналіз положень ст. 367 КК дає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 17 серпня 2021 року по справі № 484/1376/18.

Службова недбалість - це злочин, який може бути вчинений тільки з необережності.

Його об`єктивна сторона включає в себе такі складові:

1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність);

2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК) або тяжких наслідків (ч. 2 ст. 367 КК);

3) причинний зв`язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 17 квітня 2019 року у справі №752/18401/15-к).

Отже, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 367 КК України визнається закінченим з моменту заподіяння тяжких наслідків. Відсутність таких наслідків може свідчити про вчинення службовою особою лише дисциплінарного чи адміністративного проступку (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2021 року, у справі № 755/10013/16-к).

Як зазначив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 712/17490/14-к, у вироку (ухвалі) має бути чітко встановлено і доведено, що саме вчинення того чи іншого службового злочину стало причиною відповідних наслідків. Обчислення їх розміру, на думку суду, має бути належним чином підтверджено (у тому числі цивільним позовом, як підтвердження факту та розміру реальної майнової шкоди) та не викликати сумніву.

Причинний зв`язок, як ознака об`єктивної сторони злочину, підлягає встановленню у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки є обов`язковою ознакою складу злочину, тобто в злочинах з матеріальним складом. Звідси випливає, що якщо ж причинний зв`язок між діянням і наслідком не встановлений, об`єктивна сторона злочину з матеріальним складом відсутня внаслідок відсутності такої обов`язкової її ознаки, як причинний зв`язок.

Причинний зв`язок - це об`єктивно існуючий зв`язок між причиною (суспільно небезпечним діянням) і наслідком (суспільно небезпечними наслідками). Причинний зв`язок між злочинним діянням і суспільно небезпечними наслідками існує об`єктивно як факт реальної дійсності поза свідомістю і волею людини.

На думку суду, стороною обвинувачення не доведено причинний зв`язок між діяннями ОСОБА_3 , в саме неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки для охоронюваних законом прав та інтересів КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради на суму 309937,03 гривень.

Для з`ясування наявності об`єктивної сторони службової недбалості під час судового розгляду має бути встановленонормативний акт, яким визначається компетенція службової особи і коло обов`язків, покладених на неї цим актом; які саме обов`язки, в якому обсязі та порядку вона повинна була виконати у відповідних умовах; чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов`язки в умовах, що склалися; у чому саме виявилися допущені особою порушення службових обов`язків і які саме наслідки вони спричинили; чи перебували службові порушення у причинному зв`язку з тими наслідками, що настали.

Зазначене узгоджується з висновком колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №461/6912/16-к, провадження № 51- 910 км 22 від 06 жовтня 2022 року.

З огляду на те, що диспозиція ч. 2 ст.367КК України має бланкетний характер, суд у кожному конкретному випадку має встановлювати, які саме службові обов`язки покладалися на винну особу і які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином,через несумлінне ставлення до них, а також вимоги яких конкретно нормативних актів або Закону, що охороняютьправа, свободу та інтереси окремих громадян, державні чи громадські інтереси або інтереси окремих юридичних осіб, порушено винним.

У даному кримінальному провадженні, органом досудового розслідування при пред`явленні обвинувачення ОСОБА_3 не зазначив нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи, а як наслідок і обов`язки, покладені на нього цим актом. В обвинувальному акті не вказано, норму закону, що охороняє права, свободу та інтереси окремих громадян, державні чи громадські інтереси або інтереси окремих юридичних осіб.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що особі не може ставитися в провину службова недбалість тоді, коли лише засновником підприємств затверджуються як тарифи, так і складові до визначення тарифу, а не директором підприємства.

Тому такі дії не можуть ставитися ОСОБА_3 у провину та, відповідно, передбачати відповідальність за частиною 2 статті 367 КК.

Вказане узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 23.06.2020 року у справі № 159/3738/16-к.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться лише на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено, і обвинувачений є винуватим у цьому.

Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Проаналізувавши всі докази у кримінальному провадженні та інші матеріали надані суду під час судового розгляду, сукупно аналізуючи їх, суд приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні злочину передбаченому ч.2 ст.367 КК України, як неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави - не знайшло свого підтвердження, жоден допитаний в суді свідок не давав показань з приводу вказаних стороною обвинувачення обставин.

Інших належних та допустимих доказів стороною обвинувачення, які б давали суду поза розумним сумнівом прийти до висновку про винуватість ОСОБА_18 суду надано не було.

У свою чергу, суд зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Однак, таких доказів, які б доводили поза розумним сумнівом, що в діянні ОСОБА_3 є склад інкримінованого злочину, матеріали кримінального провадження не містять.

Виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, детально дослідивши та давши належну юридичну оцінку кожному доказу, що були надані стороною обвинувачення, з точки зору допустимості, достовірності і належності, а їх сукупність з точки зору достатності і взаємозв`язку, дослідивши показання обвинуваченого, свідків, письмові докази, суд приходить до висновку про визнання ОСОБА_3 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 367 КК України та виправдання у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 373 ч. 3 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а в разі якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, згідно ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України, ухвалюється виправдувальний вирок.

На підставі викладеного, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримавшись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримавшись принципу диспозитивності, тобто діючи виключно у межах своїх повноважень та компетенції, суд вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, зберігаючи при цьому об`єктивність та неупередженість та створивши при цьому необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання ними процесуальних обов`язків, приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України та приймає рішення про його виправдування, на підставі ч.1 п.3 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст.129 ч.3 КПК України, цивільний позов представника потерпілого КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради, який звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду про відшкодування шкоди в сумі 1857194,94 гривень, слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.370, 373-374, 376, 393, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.367 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Позов Комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради про відшкодування шкоди у сумі 1857194,94 гривень - залишити без розгляду.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається виправданому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1