ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 квітня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/130/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області (далі відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії № 155350017272 від 18.01.2024 ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до загального страхового стажу періоди:

навчання з 01.09.1979 по 16.11.1981 включно у СПТУ-102 Касум- Ісмаілівського району Азербайджанської PCP, що складає 2 роки 2 місяці 16 днів, на підставі диплому № 599411 від 31.07.1986;

строкової служби в армії з 17.11.1981 по 14.11.1983 включно, що складає 1 рік 11 місяців 24 дня, на підставі військового квитка серія НОМЕР_1 від 10.07.1984;

роботи з 01.04.1985 по 12.01.2024 включно, що складає 28 років 1 місяць 18 днів, на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.02.1986, а загалом 32 роки 3 місяці 28 днів страхового стажу та призначити пенсію за віком з 12.01.2024.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач 12.01.2024 після досягнення віку 60 років звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України у м. Одеса із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додав всі необхідні документи, в тому числі: свою трудову книжку, диплом про навчання в професійно-технічному училищі та військовий квиток.

18.01.2024 відповідачем винесено рішення про відмову в призначенні пенсії № 155350017272 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підстава - незарахування страхового стажу через такі підстави: відсутність печатки на титульній сторінці трудової книжки, не відповідності дати видачі трудової книжки даті прийняття на роботу вперше, необхідності уточнити період роботи в колгоспі з 01.04.1985 по 15.07.1986, наявність виправлень у періоді роботи з 04.09.1986 по 06.11.1986.

Окремою підставою незарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1979 по 22.07.1986 визначено проходження в один і той же період навчання та військової служби з 17.11.1981 по 11.11.1983, що підлягає уточненню.

Страховий стаж зарахований лише згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб ДРЗДСС, а саме: 18 років 11 місяців 5 днів у період часу з 03.2000 по 12.2023.

Питання наявності у позивача пільгового стажу роботи водієм міського пасажирського транспорту не розглядалося пенсійним органом.

Інші підстави, які б перешкоджали або можуть перешкоджати у подальшому зарахувати позивачу страховий стаж (у тому числі пільговий) та призначити йому пенсію за віком, рішення не містить, тобто відсутні.

Позивач зазначає, що обов`язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже не може впливати на її особисті права.

На підставі зазначеного позивач вважає рішення відповідача протиправним, а тому вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 05 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечував проти заявлених вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 право на призначення пенсії за віком мають особи, які в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 досягли віку 60 років за наявності страхового стажу у зазначений період не менше 30 років. За результатами розгляду заяви позивача та наданих документів, визначено, що вік позивача на момент звернення становить 60 років, страховий стаж 18 років 11 місяців 05 днів.

Стаж частково зарахований згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування: з 03.2000 року по 12.2003 року.

Інші періоди період для їх зарахування потребують уточнення.

Враховуючи наведене, відповідач вважає правомірним та обґрунтованим рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 12.01.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду заяви від 12.01.2024 відповідачем прийнято рішення від 18.01.2024 № 155350017272 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, що відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня в 2023 року не менше 30 років.

Вік заявника 60 років.

Страховий стаж заявника становить роки 18 років 11 місяців 5 днів.

Результати розгляду документів наданих до заяви:

за наданими документами до загального страхового стажу не зараховано:

- періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення - 15.02.1986, оскільки титульна сторінка трудової книжки не посвідчена печаткою підприємства, яке вперше видавало трудову книжку, що є порушенням п.2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58. Окрім того, дата видачі трудової книжки не відповідає даті прийняття на роботу вперше (прийнятий 01.04.1985, а трудова книжка видана 15.05.1986). Також, окремо потребує уточнення період роботи в колгоспі з 01.04.1985 по 15.07.1986, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні та період роботи з 04.09.1986 по 06.11.1986, так як дати наказів про прийняття та звільнення містять виправлення, не посвідчені у відповідності до вимог вищезазначеної Інструкції № 58. Стаж частково зарахований згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування: з 03.2000 року по 12.2003 року;

- період навчання з 01.09.1979 по 22.07.1986 згідно диплома № 599411 від 30.07.1986, оскільки даний період навчання співпадає з періодом проходження військової служби з 17.11.1981 по 11.11.1983. Зазначений період навчання потребує уточнення.

Висновок: відмовити в призначенні пенсії за віком за нормами частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 (далі - Закон № 1788) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон № 1058).

Частиною першою статті першої статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.

Згідно частин першої та другої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 1058 до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (до 01 січня 2001 року), а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Не зараховуючи періоди роботи згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , відповідач зазначає про відсутність печатки на титульній сторінці трудової книжки, а також те, що дата видачі трудової книжки не відповідає даті прийняття на роботу вперше та виправлення в датах прийняття та звільнення позивача в період з 04.09.1986 по 06.11.1986. Крім того, зазначено, що потребує окремого уточнення період роботи в колгоспі з 01.04.1985 по 15.07.1986, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні.

Однак, дослідженням трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 встановлено, що всі записи в ній виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та у відповідності до дати, які належним чином завірені підписами відповідальних осіб та печаткою, проставленою після запису про звільнення.

Печатка на титульній сторінці трудової книжки відсутня.

Згідно з положеннями Інструкції № 58 обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка звертається за призначенням пенсії, у недоліках таких записів.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, вбачається, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відсутність печатки у трудовій книжці не може бути підставою для виключення періодів роботи зі страхового стажу.

Слід зазначити, що не зарахування стажу суперечить принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, так як на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відсутність печатки в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність, повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Крім того, жодних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача, відповідачем суду не надано, а тому, на думку суду, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання роботодавцями свого обов`язку щодо належного оформлення трудової книжки, а наявність будь-яких неточностей, виправлень в трудовій книжці не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивача періодів його роботів згідно з записами його трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Крім того, суд зазначає, що пунктом 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2005 року № 21-1 (далі Порядок № 21) встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Отже, встановивши, що до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, зобов`язаний письмово повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково, встановити строк подання таких документів, та видати особі відповідну розписку або надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закон № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно пунку 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що рішення щодо призначення пенсії приймається пенсійним органом за наявності усіх документів про призначення пенсії. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи.

Отже, у випадку виявленої відсутності необхідних документів для призначення позивачу пенсії відповідач мав можливість вчинити дії, спрямовані на їх отримання від відповідних органів (осіб), або ж письмово повідомити заявника про необхідність подання додаткових документів.

В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на співпадіння періодів навчання та проходження позивачем служби, на відсутність відомостей про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні, наявність виправлень у датах та зазначає про необхідність уточнення періодів страхового стажу, однак відповідачем не надано жодних доказів виконання ним вимог положень статті 44 Закону № 1058 та Порядку № 22-1 щодо вчинення дій, спрямованих на отримання необхідних документів для з`ясування та перевірки спірних періодів від відповідних органів (осіб) та письмового повідомлення позивача про необхідність подання додаткових документів.

Щодо періодів навчання з 01.09.1979 по 22.07.1986 та проходження військової служби з 17.11.1981 по 11.11.1983 суд зазначає, що ці періоди підлягають уточненню та частково можуть бути зараховані до страхового стажу після отримання пенсійним органом підтверджуючих документів про періоди навчання та періоди проходження військової служби після з`ясування форми навчання позивача (очної або заочної), можливого надання позивачу академічної відпустки на період проходження служби, уточнення періоду навчання з метою виключення помилки в датах початку та завершення навчання тощо.

Крім того, суд повторно зазначає, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відсутність печатки у трудовій книжці не може бути підставою для виключення періодів роботи зі страхового стажу.

З огляду на зазначене, рішення відповідача від 18.01.2024 № 155350017272 про відмову у призначенні пенсії прийнято без з`ясування всіх необхідних обставин та фактів трудової діяльності позивача та без витребування необхідних документів, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.01.2024 № 155350017272 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 12.01.2024 з урахуванням положень статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

З огляду на зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджено квитанцією від 26.01.2024 № 8540-6267-1207-2123.

Як вже зазначено, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачами конституційного права позивача на призначення пенсії як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Зодчих, будинок 22, ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.01.2024 № 155350017272 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 12.01.2024 з урахуванням положень статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті гривень 20 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця