печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54543/23-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника стягувача: ОСОБА_1 ,

представника боржника: не з`явився,

представника заінтересованої особи: ОСОБА_2 ,

третьої особи-1: не з`явився,

представника третьої особи-2: не з`явився,

третьої особи-3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_3 про зміну порядку виконання рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Укрмарін», Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селіверстова Владислава Олеговича про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - заявник, ОСОБА_3 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з заявою про заміну боржника у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва № 757/23717/19-ц від 01.02.2022 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - позивач, стягувач - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») до ОСОБА_4 (далі - відповідач, боржник), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 (далі - третя особа-1, ОСОБА_5 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Укрмарін» (далі - третя особа-2, ТОВ «Морське агентство «Укрмарін»), приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селіверстова В.О. (далі - третя особа-3, Приватний нотаріус Селіверстов В.О.) про звернення стягнення на предмет іпотеки та зміну порядку виконання рішення.

В обґрунтування заяви ОСОБА_3 зазначає, рішенням Печерського районного суду м. Києва № 757/23717/19-ц від 01.02.2022 року позов задоволено, звернуто стягнення на підставі Договору іпотеки (майнової поруки) № PM-SME 001/291/2007 від 19.10.2007 року на нерухоме майно - нежиле приміщення, загальною площею 61,00 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_4 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час під час проведення виконавчих дій в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CM-SME 001/291/2007 від 19.10.2007 року у розмірі 5 780 426 (п`ять мільйонів сімсот вісімдесят тисяч чотириста двадцять шість) грн. 22 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна». Ухвалою Печерського районного суду м. Києва № 757/23717/19-ц від 28.09.2023 року замінено первісного стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на нового стягувача - ОСОБА_3 . З необхідністю вирішення питання про поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 року, ухваленого у справі № 757/17412/14-ц (2-8223/10) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Печерського районного суду м. Києва із заявою про поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 року. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2018 року, задоволено заяву про поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 року та допущено поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 року. 05.02.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було відновлено запис про іпотеку замість раніше вилученого запису відносно нежилого приміщення, загальною площею 61,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , та відновлено запис про заборону відчуження замість раніше вилученого запису. Однак, при відновленні записів про іпотеку та заборону відчуження встановлено те, що 12.10.2010 року третя особа Товариство з обмеженою відповідальність «Морське Агентство «Укрмарін», після вилучення з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку та запису про заборону відчуження спірного нерухомого майна, спірне іпотечне майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відчужила ОСОБА_4 на підставі договору купівлі- продажу від 12.10.2010 року за реєстровим номером № 5264, зареєстрованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О. Крім того, 13.02.2013 між гр. України ОСОБА_4 та гр. України ОСОБА_6 (новим боржником) було укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_6 нежилі приміщення загальною площею 61 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозова С.В., зареєстрований в реєстрі за N9 816. Право власності на нерухоме майно зареєстроване в ДРНМ за номером 8959080000. Відтак, в порядку визначеному ст. 23 Закону України «Про іпотекр», ОСОБА_6 з набуттям права власності на предмет іпотеки набув статусу Іпотекодавця. 12.07.2018 року ОСОБА_6 провів поділ нежитлового приміщення № 8959080000 на два новий об`єкта за реєстраційний номерами об`єкта нерухомого майна в ДРРПН 1600715980000 та 1600748880000. Відтак, ОСОБА_3 просить замінити порядок виконання рішення на такий: 1) звернути стягнення на підставі Договору іпотеки (майнової поруки) №РМ-БМЕ 001/291/2007 від 19.10.2007 року на нерухоме майно - нежиле приміщення, загальнок площею 36.2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить на праві власності ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ), шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час під час проведення виконавчих дій в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СМ-БМЕ 001/291/2007 від 19.10.2007 року у розмірі 5 780 426 (п`ять мільйонів сімсот вісімдесят тисяч чотириста двадцять шість) грн 22 коп. на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) звернути стягнення на підставі Договору іпотеки (майнової поруки) №РМ-БМЕ 001/291/2007 від 19.10.2007 року на нерухоме майно - нежиле приміщення, загальною площею 24.8 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить на праві власності ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ), шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час під час проведення виконавчих дій в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СМ-БМЕОО1/291/2007 від 19.10.2007 року у розмірі 5 780 426 (п`ять мільйонів сімсот вісімдесят тисяч чотириста двадцять шість) грн 22 коп. на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

В судове засідання 15.01.2024 року з`явився представник стягувача - адвокат Карапетян А.Р., та представник нового боржника - адвокат Литвиненко-Коренюк Н.Л.

Представник стягувача в судовому засіданні заяву про заміну порядку виконання підтримав, просив задовольнити.

Представник нового боржника в судовому засіданні щодо задоволення заяви заперечував, у задоволенні просив відмовити.

Вислухавши представника стягувача, представника нового боржника, дослідивши заяву про заміну боржника, суд дійшов висновку, що зазначена заява не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва № 757/23717/19-ц від 01.02.2022 року позов задоволено, звернуто стягнення на підставі Договору іпотеки (майнової поруки) № PM-SME 001/291/2007 від 19.10.2007 року на нерухоме майно - нежиле приміщення, загальною площею 61,00 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_4 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час під час проведення виконавчих дій в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CM-SME 001/291/2007 від 19.10.2007 року у розмірі 5 780 426 (п`ять мільйонів сімсот вісімдесят тисяч чотириста двадцять шість) грн. 22 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2018 року, задоволено заяву про поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 року та допущено поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 року.

05.02.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було відновлено запис про іпотеку замість раніше вилученого запису відносно нежилого приміщення, загальною площею 61,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , та відновлено запис про заборону відчуження замість раніше вилученого запису

12.10.2010 року Товариство з обмеженою відповідальність «Морське Агентство «Укрмарін» спірне іпотечне майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відчужила ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2010 року за реєстровим номером № 5264, зареєстрованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О.

13.02.2013 між гр. України ОСОБА_4 та гр. України ОСОБА_6 (новим боржником) було укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_6 нежилі приміщення загальною площею 61 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозова С.В., зареєстрований в реєстрі за N9 816.

12.07.2018 року ОСОБА_6 провів поділ нежитлового приміщення № 8959080000 на два новий об`єкта за реєстраційний номерами об`єкта нерухомого майна в ДРРПН 1600715980000 та 1600748880000.

Відтак, рішення на час розгляду заяви не виконане.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із судової практики Європейського суду, судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), №36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovak, №2132/02 від 13 червня 2006 року, «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, §63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною права на суд, а ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (рішення «Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року). Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав і обов`язків. Таким чином, одним з аспектів права на суд є право на доступ до нього, тобто право подавати позов з приводу цивільно-правових питань. Однак таке право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із стороні.

Згідно з частиною першою ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Як передбачено частиною третьою статті 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229 роз`яснив, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого статтею 16 ЦК України.

Суд зазначає, що на стадії виконання рішення, суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Таким чином, законодавцем передбачено право суду за заявою відповідної особи змінити спосіб виконання судового рішення, у разі неможливості його виконання у тому вигляді, який постановлено судовим рішенням.

Законодавець у частині першій ст. 16 Цивільного кодексу України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.

Метою такої зміни способу виконання судового рішення є задоволення вимог стягувача за рішенням, яке набрало законної сили.

Поряд із цим, у Цивільному процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 713/1062/17, від 27 червня 2018 року у справі № 713/1062/17.

У Постанові ВС/КЦС № від 10 червня 2019 року у справі № 350/426/16-ц Верховний суд прийшов до висновку, що задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України, тому є незаконним.

Проте, на стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних вимог стягувача, що є неприпустимим.

Крім того, під зміною способу виконання слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. При цьому зміна способу виконання не має змінювати суті самого рішення.

При вирішенні питання про зміну способу і порядку виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення. Задоволення таких заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Таким чином, чинне законодавство пов`язує можливість відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок в иконання рішення суду лише за умов доведення заявником існування обставин, що ускладнюють виконання або роблять його неможливим.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 25 листопада 2015 року (справа №6-1829цс15) та від 16 грудня 2015 року (справа №6-2427цс15).

Згідно із ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки, викладені заявником вимоги стосуються в цілому вчинення відповідних дій, які у випадку їх задоволення, можуть істотно змінити зміст резолютивної частини судового рішення, що у відповідності з діючим законодавством є недопустимим, тому, суд вважає, що у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду необхідно відмовити.

Керуючись ст. 1-23, 33, 34, 267, 352-355, 435, 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені заяви ОСОБА_3 про зміну порядку виконання рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Укрмарін», Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селіверстова Владислава Олеговича про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя І.В. Григоренко