Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 585/970/24
Номер провадження 1-кп/585/341/24
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2024 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю прокурора ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м.Ромни матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесені в ЄРДР за № 12022200470000417 від 08.09.2022 року, що надійшли до суду із угодою про визнання винуватості від 27.02.2024 р., відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Андріяшівка, Роменського р-ну, Сумської області, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою спеціальною освітою, утриманців не має, звільненого із служби в ЗСУ у зв`язку із загибеллю брата, має статус УБД, не працюючого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності на території Роменського району Сумської області за наступних обставин.
Так, наказом начальника ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» № 142ЮС-20 від 15.12.2020 ОСОБА_3 призначено на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки.
Статтею 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. На осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про запобігання корупції".
Статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» передбачено, що до правоохоронних органів належать, зокрема, органи і установи виконання покарань.
Будучи співробітником правоохоронного органу, ОСОБА_3 наділявся правом пред`являти вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними та фізичними особами, та рядом інших владних повноважень.
Зокрема, ст. 18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», передбачено, що він, як посадова особа органу і установи виконання покарань має право, зокрема, вимагати від засуджених, осіб, узятих під варту, та інших осіб, які перебувають на території та в приміщеннях органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, додержання норм кримінально-виконавчого законодавства; проводити огляд і обшук засуджених та осіб, узятих під варту, їх речей, огляд інших осіб та їх речей, транспортних засобів, які знаходяться на територіях установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, підприємств установ виконання покарань і на прилеглих до них територіях, на яких установлені режимні вимоги, а також вилучати заборонені для використання в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах речі та документи.
Також згідно ст. 19 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» ОСОБА_3 під час виконання завдань з виконання кримінальних покарань у межах повноважень, визначених цим Законом, мав право в порядку і випадках, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом України, Законом України "Про Національну поліцію" та іншими законами України, застосовувати фізичну силу, використовувати службових собак, а також зберігати, носити спеціальні засоби і зброю, використовувати і застосовувати їх самостійно або у складі підрозділів.
Таким чином, ОСОБА_3 обіймаючи зазначену посаду, був службовою особою, оскільки постійно здійснював функції представника влади. Крім того, відповідно до п. «д» ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_3 являвся суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення.
Використовуючи своє службове становище, ОСОБА_3 вступив у позаслужбові стосунки із засудженим ОСОБА_6 , який відбуває покарання в ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» за адресою: АДРЕСА_3 , які виразилися у передачі заборонених предметів до вказаного місця позбавлення волі та одержанні за це неправомірної вигоди.
Так, у вересні місяці 2022 року, ОСОБА_3 під час спілкування з засудженим ОСОБА_6 повідомив про можливість передачі останньому заборонених речей та предметів за грошову винагороду. 01.09.2022, засуджений ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_3 з пропозицією про передачу йому у виправну установу мобільний телефон з сім-карт операторів мобільного зв`язку.
ОСОБА_3 будучи письмово попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 368 КК України, достовірно знаючи, що відповідно до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які затверджені наказом Міністерства юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018, ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, відповідно до якої придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати комп`ютерну техніку, а також будь-які радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів, у тому числі - за допомогою сім-карток мобільного зв`язку заборонено, вирішив із використанням службового становища за неправомірну вигоду в інтересах засудженого ОСОБА_6 передати заборонений до використання в виправній колонії предмет - мобільний телефон.
При цьому ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 що згоден занести на охоронювану територію ДУ «Роменської виправної колонії (№56)» і передати тому заборонені предмети за грошову винагороду у сумі 1500 грн.
На виконання домовленостей з ОСОБА_3 засуджений ОСОБА_6 о 17 год. 29 хв. 04.09.2022 через наявний мобільний телефон з сім карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 здійснив перерахування грошових коштів в сумі 1000 грн. на сім карту оператору мобільного зв`язку НОМЕР_2 , належний ОСОБА_3 , після чого 17 год. 31 хв. ще здійснив перерахування грошових коштів в сумі 300 грн. на сім карту оператору мобільного зв`язку НОМЕР_2 , належний ОСОБА_3 . В подальшому засуджений ОСОБА_6 о 19 год. 41 хв. 07.09.2022 через наявний мобільний телефон з сім карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 здійснив перерахування грошових коштів в сумі 200 грн. на сім карту оператору мобільного зв`язку НОМЕР_2 , належний ОСОБА_3 .
Одержавши вказану неправомірну вигоду, ОСОБА_3 в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбав мобільний телефон марки «МАХ СОМ" моделі «ММ142» чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , з сім карткою оператору мобільного зв`язку Київстар з маркуванням (№ НОМЕР_5 ) за проханням засудженого повинен був занести на охоронювану територію ДУ «Роменської виправної колонії (№56)» та передати ОСОБА_6 .
Вказану мобільний телефон ОСОБА_3 зберігав при собі і, заступаючи на службу 08.09.2022 у складі чергової зміни ДУ «Роменська виправна колонія (№56)», поклав його до особистих речей з метою приховано занести його у охоронювану частину виправної колоні.
08.09.2022 близько 10 год., у приміщенні КПП № 2 ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» вказаний вище мобільний телефон було виявлено у нього під час особистого огляду, проведеного співробітником оперативного відділу ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» відповідно до вимог ст. 102 Кримінально-виконавчого кодексу і розділу 17 «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 №2186/5.
Вчиняючи вищевказане кримінальне правопорушення, ОСОБА_3 усвідомлював протиправний характер своїх дій, тобто скоїв кримінальне правопорушення з прямим умислом та з корисливих мотивів з метою особистого збагачення.
Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні надійшов на розгляд суду разом із угодою про визнання винуватості від 27 лютого 2024 року, укладеною між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Роменської окружної прокуратури ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , відповідно до якої обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України, яке стороною обвинувачення кваліфіковано як умисні дії ОСОБА_3 , які виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища
Сторони кримінального провадження погодились на призначення покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст. 368 КК України, зважаючи на щире каяття обвинуваченого у вчиненому, його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення вперше, а також наявність сукупності обставин, що позитивно характеризують особу, у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також обвинуваченому роз`яснені наслідки укладання та затвердження угоди, обмеження щодо його права на оскарження вироку, роз`яснені наслідки невиконання взятих на себе обвинуваченим обов`язків.
Під час судового засідання обвинувачений підтвердив суду, що повністю розуміє свої права, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, а також зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди про винуватість, передбачені ст.473 КПК України, які йому роз`яснені судом.
Крім цього, обвинувачений зазначив, що вищевказана угода про визнання його винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу, погроз або внаслідок обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Суду ОСОБА_3 підтвердив, що у вчиненому кримінальному правопорушенні щиро розкаюється, вчинив його внаслідок невеликого життєвого досвіду, легковажно розраховуючи не бути викритим у ньому, однак бажаючи виконати свій громадянський обов`язок та спокутувати провину за злочин добровільно став до лав ЗСУ у період воєнного стану, у грудні 2022 року. У зв`язку із загибеллю старшого брата на війні та за наполяганням матері у січні 2024 р. він відповідним наказом був звільнений зі служби у ЗСУ. Має можливість та зобов`язується виконати покарання узгоджене в угоді, у виді штрафу, так як має заощадження за час служби.
Розглянувши угоду, вислухавши доводи сторін, суд вважає, що угода підлягає затвердженню, оскільки відповідає вимогам ст. 472 КПК України, дії ОСОБА_3 за ч.1 ст. 368 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, обвинувачений може та зобов`язується виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості останнього наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, що визначені ст. 65 КК України.
У той же час суд вважає за необхідне вказаним вироком суду вирішити питання щодо накладення на особу додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, згідно ч.1 ст. 368 КК України.
Запобіжні заходи під час досудового розслідування не застосовувались, цивільний позов у провадженні не заявлявся, судові витрати відсутні.
Питання про речові докази суд вирішує у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376, 475 КПК України, суд. -
У Х В А Л И В :
Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12022200470000417 від 08.09.2022 року, укладену між прокурором Роменської окружної прокуратури ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисячі) гривень 00 копійок, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій органів державної влади та місцевого самоврядування на строк 1 (один) рік.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14.09.2022 року у справі №585/2091/22 (провадження №1-кс/585/487/22) - скасувати.
Речовий доказ: мобільний телефон марки «Мах com» моделі «ММ142», ІМЕІ1: НОМЕР_3 ; ІМЕІ2: НОМЕР_4 в середині якого сім-карта оператора мобільного зв`язку «Київстар» з маркуваннями № НОМЕР_6 , який передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів Роменського РВП ГУНП в Сумській області - примусово безоплатно вилучити у власність держави Україна, у порядку застосування спеціальної конфіскації на підставі ст.ст. 96-1, ст. 96-2 КК України;
Речовий доказ: мобільний телефон «Huawei» «Dual Lens 1:2.2/26 ASPH», IMEI1: НОМЕР_7 , IMEI2: НОМЕР_8 , SN: НОМЕР_9 , в якому мається сім-карта оператора мобільного зв`язку «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 , переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Роменського РВП ГУ НП в Сумській області - повернути ОСОБА_3 .
Запобіжні заходи, цивільний позов - у провадженні відсутні.
Вирок на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, зокрема: обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно частини четвертої ст. 469 КПК України угода не може бути укладена, до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 1ст. 472 КПК України.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1
