ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Перепелиця А.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Справа № 320/1309/23

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про визнання бездіяльності протиправною та

зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо невиплати компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні відпустки за період часу з 12.09.2021 по 31.08.2022 у кількості 9 діб, яка складається з 4 діб чергової та 5 діб додаткової відпусток виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 31.08.2022;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки за період часу з 12.09.2021 по 31.08.2022 у кількості 9 діб, яка складається з 4 діб чергової та 5 діб додаткової відпусток виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 31.08.2022.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні поліцейських з органів Національної поліції України, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

При цьому, суд зазначив, що Позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону №504/96-ВР та п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-ХІІ за 2022 рік, та за невикористані ним дні чергової та додаткової відпустки за період з 12.09.2021 по 31.08.2022, проте, Відповідач протиправно під час звільнення Позивача таку компенсацію йому не виплатив

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на тому, що суд першої інстанції під час прийняття рішення застосував норми законодавства, які не підлягають застосуванню.

Апелянт також зазначає, що Позивач за 2021 рік використав 36 днів відпустки (основана 30 діб та 6 діб додаткова) з 06.08.2021 по 11.09.2021. Оскільки Позивача 31.08.2022 було звільнено зі служби в поліції, йому було виплачено грошову компенсацію за 25 дів невикористаної частини чергової відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році, пропорційно відпрацьованому часу.

Окрім того, Департамент зазначив, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до Закону №3551-XII (крім осіб, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1 групи) законодавством не передбачена.

При цьому, Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що Позивач із заявами щодо реалізації свого права на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік у 2022 році до Відповідача не звертався, а надання такої відпустки можливо за наявності відповідного звернення особи.

Окрім того, Апелянт посилається на те, що Позивач міг реалізувати своє право на отримання додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2022 рік і в іншого роботодавця. У матеріалах справи відсутні докази того, що Позивач не скористався своїм правом на отримання грошової компенсації за невикористану у 2022 році додаткову відпустку.

Окремо Департамент вказує на порушення процесуального права, оскільки у справі, що розглядається, Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов?язання вчинити певні дії 24.01.2023, тобто з пропуском місячного строку, який обчислюється з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав 31.08.2022.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023та від 06.02.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5. Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню частково.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в Департаменті патрульної поліції Національної поліції України з 12.01.2017 по 31.08.2022.

Відповідно до копії Витягу з наказу Департаменту стратегічних розслідувань «По особовому складу» від 23.08.2022 № 1075о/с Позивача з 31.08.2022 звільнено з виплатою компенсації за 25 діб чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році.

Позивач звернувся до Відповідача з вимогою виплати компенсації за невикористані дні відпустки, проте листом від 29.11.2022 №К-12702К12760/41/5/05-2022 було відмовлено у здійсненні виплати компенсації та повідомлено про використані Позивачем періоди основних та додаткових відпусток за період його служби, а також про інші здійснені Позивачу виплати.

Відповідачем зазначено, що протягом періоду проходження служби ОСОБА_1 надавались щорічні чергові оплачувані відпустки, зокрема:

- за 2017 рік тривалістю 32 доби (основна - 30 діб, додаткова - 2 доби),з 01 липня до 01 серпня 2017 року (наказ ДГ від 30.06.2017 № 3087);

- за 2018 рік - 33 доби (основна - 30 діб, додаткова - 3 доби), з 03 серпня до 05 вересня 2018 року (наказ ДПП від 20.07.2018 №704 о/с);

- за 2019 рік - 34 доби (основна - 30 діб, додаткова - 4 доби), з 02 липня до 04 серпня 2019 року (наказ ДПП від 19.06.2019 № 427 о/с;

- за 2020 рік - 35 діб (основна - 30 діб, додаткова - 5 діб), з 19 липня до 22 серпня 2020 року (наказ ДПП від 17.06.2020 № 403 о/с);

- за 2021 рік - 36 діб (основна - 30 діб, додаткова - 6 діб), з 06 серпня до 11 вересня 2021 року (наказ ДПП від 13.07.2021 № 623 о/с).

Додатково зазначено, що ОСОБА_1 під час служби в Департаменті патрульної поліції з 12.01.2017 до 31.08.2022 були надані додаткові відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій, зокрема:

- за 2017 рік - 14 діб, з 02 до 15 жовтня 2017 року (наказ ДПП від 29.09.2017 №4706);

- за 2018 рік - 14 діб, з 07 до 20 березня 2018 року (наказ ДПП від 28.02.2018 №169 0/c);

- за 2019 рік - 14 діб, з 04 до 17 березня 2019 року (наказ ДПП від 25.02.2019 №125 o/c);

- за 2020 рік - 14 діб, з 25 березня до 07 квітня 2020 року (наказ ДП від 14.02.2020 №115 o/c);

- за 2021 рік - 14 діб, з 03 до 16 березня 2021 року (наказ ДПП від 19.02.2021№140 o/c.

8. Позивач, вважаючи порушеним своє право на отримання компенсації за невикористані відпустки, звернувся до суду з цим позовом.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР), Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.ст. 43, 45 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Законом установлено державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

У ст. 4 Закону № 504/96-ВР встановлено наступні види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Законом № 580-VIII визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).

Згідно зі ст. 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 1 - 4 статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин 8 - 11 статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) визначаються Порядком № 260.

Пунктом 8 розділу III Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону № 504/96-ВР передбачено, зокрема, інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Так, відповідно до ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом № 3551-XII, особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Отже, право особи, яка працює, на відпочинок у формі відпустки регламентовано Конституцією України.

При цьому, таку особу не може бути позбавлено вказаного права.

11. Разом з тим, поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

12. Водночас, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

13. Також, колегія суддів наголошує на тому, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (п. 8 розділу III Порядку № 260).

14. Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР та ст. 12 Закону № 3551-XII

15. У справі, що розглядається, колегія суддів зазначає, що положення Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 200/13837/19-а та від 11.11.2021 у справі № 200/1175/20-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

16. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія судів зазначає, що Позивачем не використана додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік.

З урахуванням цього, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині.

17. При цьому, твердження Апелянта про те, що Позивач не звертався із заявами щодо реалізації свого права на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік у 2022 році, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

18. Посилання Апелянта на те, що Позивач міг реалізувати своє право на отрмання додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2022 рік в іншого роботодавця є такими, що засновані на припущенні і врахуванню не підлягають.

19. Водночас, переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин 2, 3 статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) у якому зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

20. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, правильно встановив обставини справи з дотриманням норм матеріального права.

21. Втім, перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки за період часу з 12.09.2021 по 31.08.2022 у кількості 9 діб (4 доби чергової та 5 діб додаткової відпусток) та усуваючи неповноту з`ясування судом обставин цієї справи, колегія суддів зазначає наступне.

22. Як вже зазначалося раніше, тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

23. Як убачається з матеріалів справи, Позивачу надавалася щорічна чергова відпустка за 2021 рік - 36 діб, яка включала основну - зо діб та додаткову - 6 діб з 06.08.2021 по 11.09.2021/т.1 а.с. 12/.

24. З урахуванням цього, колегія суддів вважає, що відпустка, передбачена законодавством України для осіб які проходять службу в поліції, використана Позивачем у 2021 році повністю.

25. Разом з тим, відповідно до копії Витягу з наказу Департаменту стратегічних розслідувань «По особовому складу» від 23.08.2022 № 1075о/с Позивача з 31.08.2022 звільнено з виплатою компенсації за 25 діб чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році.

Щодо цих обставин, колегія суддів зазначає, що розраховані 25 днів ненаданої чергової відпустки включають у себе 20 днів основної щорічної відпустки та 5 днів додаткової, які нараховані за фактично відпрацьований Позивачем час до моменту звільнення, а саме з 01.01.2022 по 31.08.2022.

26. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів не вбачає наявності у Апелянта протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні відпустки за період часу з 12.09.2021 по 31.08.2022.

27. Щодо доводів Апелянта про пропуск Позивачем місячного строку на звернення до суду з цим позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Так, колегія суддів погоджується з твердженням Апелянта, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

28. Разом з тим, абзац другий статті 233 КЗпП України передбачає, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

29. Втім, пунктом першим глави XIX «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

30. Так, постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року карантин на всій території України.

Дію карантину, відповідно до постанови КМУ від 25.04.2023 №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236», продовжено до 30 червня 2023 року. Тож саме до 30.06.2023 на всій території України діяли карантинні заходи.

31. Як зазначає сам Апелянт, Позивач ознайомився з наказом від 23.08.2022 №1075о/с саме 31.08.2022. Позов подано до суду першої інстанції 24.01.2023, тобто під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, з урахуванням положень КЗпП України, колегія суддів вважає, що Позивачем не було пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

32. Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

33. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції підлягає задоволенню частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року - скасуванню частково. .

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023-в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні відпустки за період часу з 12.09.2021 по 31.08.2022 у кількості 9 діб, яка складається з 4 діб чергової та 5 діб додаткової відпусток виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 31.08.2022 та зобов`язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки за період часу з 12.09.2021 по 31.08.2022 у кількості 9 діб, яка складається з 4 діб чергової та 5 діб додаткової відпусток виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 31.08.2022- скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні таких позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023-залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Судового рішення виготовлено 02 квітня 2024 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев