ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4798/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний пекарний дім» до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича, треті особи - приватне акціонерне товариство "Українські хлібні традиції", Київська міська рада про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний пекарний дім» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «Українські хлібні традиції», на стороні відповідача Київська міська рада, в якому з урахуванням уточненого позову просить суд:

- скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 24.11.2022 №65566348 державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 5, кадастровий номер 8000000000:78:045:0007 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний пекарний дім» (04107, м. Київ, вул. Щекавицька, 57, код ЄДРПОУ 44389984).

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 30 жовтня 2023 року позов задовольнив у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що відсутні підстави вважати, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:045:0007 перейшло до позивача відповідно до ч.4 ст.120 Земельного кодексу України. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не встановлено і матеріали справи не містять доказів державної реєстрації права оренди як речового права на спірну земельну ділянку попередніми землекористувачами саме на момент укладення договору купівлі-продажу від 30.12.2021.

На переконання відповідача державна реєстрація іншого речового права, право оренди земельної ділянки за суб`єктом ТОВ «Столичний пекарний дім» передбачає одночасність відповідних реєстраційних дій як з нерухомим майном та і з земельною ділянкою, і ця послідовність дій закріплена до одного реєстратора, який проводить відповідні дії. З огляду на викладене апелянт вважає, що посилання державного реєстратора департаменту земельних ресурсів в особі ОСОБА_1 на підпункт 9 частини 1 ст.24 Закону є вірною та обґрунтованою, а останній, у даному випадку, є неналежним суб`єктом державної реєстрації прав.

Також апелянт вказав, що суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, оскільки до виключної компетенції державного реєстратора належить вирішення питання встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що між Київською міською радою, як орендодавцем з однієї сторони та ВАТ «Київхліб», як орендарем з іншої сторони укладено договір оренди земельної ділянки від 13.08.2004 року.

Згідно умов вказаного договору об`єктом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:045:0007 за адресою: вул. Богатирська, 5 (п`ять) в Оболонському районі м. Києва; розмір 3,0375 га.

Договір укладено на 25 (двадцять п`ять) років (пп. 3.1 п. 3 договору оренди).

01.12.2016 між ПАТ «Київхліб» (продавець) та ТОВ «ОРБІТАПЛЮС-V» (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу (хлібокомбінат №10, загальною площею 16587,7 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, будинок 5).

У пп. 1.4 пункту 1 вказаного договору передбачено, що майновий комплекс, що відчужується за цим договором, розташований на земельній ділянці площею 3,0375 га, кадастровий номер: 8000000000:78:045:0007, що надана у користування продавцю, згідно з умовами Договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. від 13.08.2004 року та зареєстрованого в реєстрі за №844, а також зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 23 вересня 2004 року за №78-6-00217.

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу ТОВ «ОРБІТАПЛЮС-V» було продано ТОВ «ПАЛМЕРОН» окреслений майновий комплекс.

28.12.2021 наказом Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) №1839 об`єкту нерухомого майна ТОВ «ПАЛМЕРОН» (адміністративно-побутовому комплексу літ. А) на вул. Богатирській, 5 у Оболонському районі м. Києва присвоєно адресу: вул. Богатирська, 5-А у Оболонському районі м.Києва.

Також пунктом 2 вказаного наказу присвоєно об`єкту нерухомого майна ТОВ «ПАЛМЕРОН» (комплексу будівель, до складу якого входять: головний виробничий корпус, склад матеріалів (підвал) (літ. Б), нежитлова будівля (літ. В), нежитлова будівля (літ. Г), нежитлова будівля (літ. Д), нежитлова будівля (літ. Е), нежитлова будівля (літ. Є), нежитлова будівля (літ. Ж), нежитлова будівля (літ. К), нежитлова будівля (літ. Л), нежитлова будівля (літ. М), нежитлова будівля (літ. Н)) на вул. Богатирській, 5 у Оболонському районі м. Києва, на підставі, зокрема висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, виготовленого ТОВ «НДІ «АРХБУДЕКСПЕРТИЗА» від 07.12.2021 №21/12/10-1, протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ПАЛМЕРОН» від 06.12.2021 №06-12/2021 «Про поділ об`єкта нерухомого майна», адресу: вул. Богатирська, 7 у Оболонському районі м. Києва.

30.12.2021 між ТОВ «ПАЛМЕРОН» (продавець) та ТОВ «Столичний пекарний дім» (покупець) з іншої сторони укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель, загальною площею 17426,6 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, Оболонський район, вулиця Богатирська 7.

У пп 1.4 пункту 1 договору від 30.12.2021 вказано, що нерухоме майно, яке є предметом цього договору, розташоване на земельній ділянці, площею 3,0375 га, кадастровий номер: 8000000000:78:045:0007.

ТОВ «Столичний пекарний дім», з метою державної реєстрації права користування земельною ділянкою площею 3,0375 га, кадастровий номер: 8000000000:78:045:0007, на якій розміщене нерухоме майно, придбане останнім відповідно до договору від 30.12.2021, подано заяву про державну реєстрацію іншого речового права 18.11.2022 №315479984 до центру надання адміністративних послуг Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, про що свідчить картка прийому заяви.

До заяви позивачем було долучено наступні документи: довіреність; договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, серія та номер: НРО642200, видавник: ПН І.Г. Чайка; договір купівлі-продажу комплексу будівель, серія та номер: НРО504877, видавник: ПН І.Г. Чайка; договір оренди земельної ділянки з додатками, серія та номер: ВВЕ №758341, видавник: сторони; лист, серія та номер: 213, видавник ПрАТ «Київхліб»; лист, серія та номер: 179, видавник ТОВ «Столичний пекарний дім»; відомості з ДЗК, серія та номер: 58692134, видавник: Державний земельний кадастр.

Рішенням від 24.11.2022 №65566348 державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_1 , керуючись статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, відмовив у державній реєстрації іншого речового права, право оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 8000000000:78:045:0007 за суб`єктом ТОВ «Столичний пекарний дім».

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо наявності/відсутності підстав для скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 24.11.2022 №65566348 державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), колегія суддів зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

При цьому, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч. 8 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127), який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно п.п. 6, 7 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

У разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Пунктом 18 Порядку №1127 передбачено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Положеннями ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV передбачено, що підстави для відмови в державній реєстрації прав: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці); 14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості; 15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об`єкт незавершеного будівництва (крім об`єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об`єкт нерухомості; 16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об`єкти нерухомості у складі подільного об`єкта незавершеного будівництва; 17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості, які є частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва; 18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об`єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об`єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"; 19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі: державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об`єкт незавершеного будівництва; первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості; державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості у зв`язку з його першим відчуженням; 20) не дотримано вимоги, визначені статтею 27-2 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону № 1952-IV встановлено, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1952-IV передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Таким чином, законодавством регламентовано перелік підстав для відмови у державній реєстрації, який є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Зі змісту спірного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 24.11.2022 №65566348 вбачається, що державним реєстратором не конкретизовано пункт частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV, на підставі якого було відмовлено позивачу у державній реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер: 8000000000:78:045:0007.

Водночас в описовій частині рішення реєстратор послався на положення частини 4 статті 31-6 Закону № 1952-IV та зазначив, що документи подані до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса.

В апеляційній скарзі апелянт наголосив, що державна реєстрація іншого речового права, право оренди земельної ділянки за суб`єктом ТОВ «Столичний пекарний дім» передбачає одночасність відповідних реєстраційних дій як з нерухомим майном та і з земельною ділянкою, і ця послідовність дій закріплена до одного реєстратора, який проводить відповідні дії. Отже апелянт вважає, що посилання державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів в особі ОСОБА_1 на підпункт 9 частини 1 ст.24 Закону є вірною та обґрунтованою, а останній, у даному випадку, є неналежним суб`єктом державної реєстрації прав.

Щодо твердження відповідача про те, що документи подані до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що заява про державну реєстрацію іншого речового права від 18.11.2022 №53128927 була подана позивачем до Управління (Центру) надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Судом встановлено, що суб`єктами надання адміністративної послуги «державна реєстрація права власності на нерухоме майно» є: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно довідки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.05.2023 №8-к ОСОБА_1 дійсно працює в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та займає посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав та обтяжень управління інспекційного контролю.

З огляду на викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява про державну реєстрацію іншого речового права, подана позивачем через центр надання адміністративних послуг, що в силу положень Закону № 5203-VI не може свідчити про обставини подання останньої до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса.

Отже застосування державним реєстратором в оспорюваному рішенні положень пункту 9 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV є необґрунтованими.

Щодо посилання державного реєстратора на положення частини 4 статті 31-6 Закону № 1952-IV, слід зазначити наступне.

Згідно частини 4 статті 31-6 Закону № 1952-IV державна реєстрація переходу права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, що розміщений на земельній ділянці будь-якої форми власності, яка перебувала у користуванні (на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію) відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, проводиться одночасно із державною реєстрацією переходу права користування такою земельною ділянкою від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до його набувача. Про перехід відповідного права державний реєстратор зобов`язаний негайно повідомити орендодавця, особу, яка передала земельну ділянку в користування на праві емфітевзису, суперфіцію (якщо інформація про його місце проживання (місцезнаходження) міститься у Державному реєстрі прав) поштовим відправленням або електронною поштою.

Питання щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма відповідними власності складовими - володінням, користуванням, розпорядженням ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №910/22093/17, від 20.03.2019 у справі № 910/6186/17.

За змістом статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

З урахуванням наведеного після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 18.02.2020 у справі №907/132/19.

Згідно із частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

За змістом частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Тобто особа, яка набула права власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новий власник набув право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 910/16433/21, від 06.09.2022 у справі № 920/591/21, від 09.02.2022 у справі № 914/3250/20, від 13.10.2020 у справі № 908/3146/19.

У розумінні наведеної норми законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови) право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 913/165/21, від 06.09.2022 у справі № 920/591/21, від 12.10.2021 у справі № 905/1695/19, від 26.05.2020 у справі № 921/613/17-г/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц викладено подібний правовий висновок про те, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене.

У постанові від 25.02.2020 у справі № 922/510/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

Наведені вище висновки Верховного Суду спростовують твердження Департаменту та КМР щодо неможливості реєстрації права оренди ТОВ «Столичний пекарний дім» на земельну ділянку кадастровий номер: 8000000000:78:045:0007, оскільки ТОВ «ОРБІТАПЛЮС-V» та ТОВ «ПАЛМЕРОН» при переході речового права на об`єкт нерухомого майна не було здійснено державної реєстрації переходу права користування такою земельною ділянкою від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до його набувача.

У апеляційній скарзі апелянт посилається на положення частини 2 статті 124 Земельного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Отже, земельні торги відбуваються щодо земельних ділянок, щодо перебувають у державній чи комунальній власності при передачі в їх оренду, за виключенням випадків, встановлених частиною 2 статті 134 ЗК України.

Частиною 2 статті 134 ЗК України також регламентовано, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:045:0007 розташовується об`єкт нерухомого майна (будівлі, споруди), який перебуває у власності ТОВ «Столичний пекарний дім», положення частини 2 статті 124 Земельного кодексу України не підлягають застосуванню, адже такі обставини є виключеннями для застосування вказаної норми.

Необґрунтованими є також твердження апелянта про відсутність порушеного права позивача, оскільки оскаржуваним рішенням ТОВ «Столичний пекарний дім» фактично позбавлено права на державну реєстрацію права користування земельною ділянкою кадастровий номер: 8000000000:78:045:0007, на якій безпосередньо розміщено об`єкт нерухомого майна, який належить йому на праві приватної власності.

Зважаючи на викладене у сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 24.11.2022 №65566348 державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про зобов`язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 5, кадастровий номер 8000000000:78:045:0007 за ТОВ «Столичний пекарний дім», колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Разом з тим, як визначено у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих 11.03.1980 Комітетом Міністрів, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності, пов`язаний з владними повноваженнями та їх носіями - органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Попри те, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.

Оскільки судом визнано рішення відповідача протиправним, а ТОВ «Столичний пекарний дім» надано всі необхідні документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 5, кадастровий номер 8000000000:78:045:0007, колегія суддів вважає, що обраний позивачем захист порушеного права в цій частині не матиме наслідком втручання в дискреційні повноваження державного реєстратора та в повній мірі забезпечить захист порушеного права ТОВ «Столичний пекарний дім».

Тому, належним способом захисту у цій справі слугуватиме зобов`язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 5, кадастровий номер 8000000000:78:045:0007 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний пекарний дім».

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 03.04.2024.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких