ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 752/910/23

провадження № 61-9764св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Квартал-2», Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П., та касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року у складі судді Машкевич К. В. та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Квартал-2» (далі - ТОВ «Дніпро-Квартал-2»), Державного підприємства «СЕТАМ» (далі -ДП «СЕТАМ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому просили:

- визнати недійсними: протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Дніпро-Квартал-2» від 28 серпня 2018 року; акт оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статуту (складеного) капіталу ТОВ «Дніпро-Квартал-2» від 04 вересня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О. M., зареєстрований в реєстрі за № 4242, та акт прийму-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Дніпро-Квартал-2» від 05 вересня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О. M., зареєстрований в реєстрі за № 4249;

- визнати недійсними договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Дніпро-Квартал-2» від 04 липня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенко Є. М., акт приймання-передачі частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «Дніпро-Квартал-2» від 04 липня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенко Є. M., зареєстрований в реєстрі за № 2136, 2137 до договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Дніпро-Квартал-2» від 04 липня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенко Є. M., зареєстрований у реєстрі за № 2136, 2137; акт приймання-передачі частки у статутному капіталі (корпоративних прав) від 04 липня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенко Є. М., зареєстрований у реєстрі за № 2136, 2137;

- визнати недійсними протокол загальних зборів учасників ТОВ «Дніпро- Квартал-2» від 23 липня 2019 року, підписи в якому засвідчені Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 23 липня 2019 року за № 1186, 1187, та акт приймання-передачі майна від 23 липня 2019 року, підписи в якому засвідчені Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 23 липня 2019 року за № 1184, 1185, про передачу ТОВ «Дніпро-Квартал-2» на користь ОСОБА_4 майна: квартири АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсними договір іпотеки від 25 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , посвідчений 25 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А., реєстровий № 1208;

- визнати недійсними електронні торги, проведені 05 жовтня 2020 року організатором - ДП «СЕТАМ» у формі аукціону з продажу майна - предмета іпотеки (лот № 441221), а саме: чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсними та скасувати протокол № 505078 проведення електронних торгів від 05 жовтня 2020 року, згідно з яким переможцем торгів визнано ОСОБА_5 ; акт про реалізацію предмета іпотеки, виданий приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В. В. 13 жовтня 2021 року, та свідоцтво, видане 25 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М., реєстровий № 1055;

- витребувати об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1651434080000, номер об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 30616660, з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 у спільну часткову власність в рівних частках: ОСОБА_3 - частка у власності 1/2, та ОСОБА_2 - частка у власності: 1/2;

- визнати недійсним договір іпотеки, серія та номер: 1438, виданий 04 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , видавник: Гамаль І. М. , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

- визнати недійсним договір іпотеки, серія та номер: 255/256, виданий 07 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобит С. О.;

- визнати недійсними електронні торги, проведені 30 вересня 2020 року організатором - ДП «СЕТАМ» у формі аукціону з продажу майна - предмета іпотеки (лот № 440372), а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсними та скасувати протокол № 504246 проведення електронних торгів від 30 вересня 2020 року, згідно з яким переможцем торгів (лот № 440372) визнано ОСОБА_5 ; акт про реалізацію предмета іпотеки, виданий приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В. В. 09 жовтня 2020 року ЗВП № НОМЕР_1, та свідоцтво, видане 04 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. M., зареєстровано в реєстрі за № 1441;

- витребувати об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1651431580000, номер об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30616660, з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 у спільну часткову власність: ОСОБА_1 - частка у власності 1/4; ОСОБА_2 - частка у власності 1/4; та ОСОБА_3 - частка у власності 1/2.

Одночасно із цією позовною заявою позивачі подали до суду заяву про забезпечення позову, в якій просили забезпечити їх позов шляхом:

- накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 87,7 кв. м, житловою площею 52,00 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1651431580000;

- накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 212,3 кв. м, житловою площею 126,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1651434080000;

- заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1651431580000;

- заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1651434080000;

- заборони реєстрації місця проживання, вселення та виселення будь-яких осіб у квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1651431580000;

- заборони реєстрації місця проживання, вселення та виселення будь-яких осіб в квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1651434080000.

Заява обґрунтована тим, що належні позивачам на праві власності квартири, а саме: квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_1 , вибули з їх володіння шляхом вчинення невстановленими особами шахрайських дій з метою заволодіння вказаним майном, на підставі підроблених документів, наразі спірні квартири є власністю відповідачів.

Зокрема, від імені позивачів було створено юридичну особу - ТОВ «Дніпро- Вкартал-2». Протоколом № 1 Загальних зборів учасників ТОВ «Дніпро-Квартал-2» від 28 серпня 2018 року від імені позивачів було внесено до статутного капіталу Товариства належні їм на праві власності частки нерухомого майна, а саме квартир.

Позивачі переконували, що ніколи не підписували протокол № 1 Загальних зборів учасників ТОВ «Дніпро-Квартал-2», не створювали юридичну особу та не мали наміру її створити за рахунок належного їм майна.

Також позивачі зазначали, що вартість нерухомого майна в підроблених документах вочевидь не відповідає реальній (ринковій) вартості спірних квартир.

Надалі вказане нерухоме майно вибуло із статутного капіталу товариства на підставі акта приймання-передачі майна від 23 липня 2019 року та було зареєстровано право власності на вказані квартири за ОСОБА_4 .

Після цього між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір позики від 25 липня 2019 року, який було забезпечено договором іпотеки від 25 липня 2019 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Надалі 25 серпня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено додаткову угоду № 1 до договору позики від 25 липня 2019 року, який був забезпечений договором іпотеки від 25 серпня 2019 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_4 умов договорів позики, з останнього на користь ОСОБА_7 в судовому порядку стягнуто суми заборгованості та в подальшому, в межах виконавчого провадження, передано на реалізацію до ДП «СЕТАМ» нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .

30 вересня 2020 року за результатами проведених електронних торгів у формі аукціону з продажу предмета іпотеки ДП «СЕТАМ», лот № 440372 (квартира АДРЕСА_2 ), переможцем торгів визнано ОСОБА_5 та надалі приватним нотаріусом внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_5 на вказану квартиру.

05 жовтня 2020 року за результатами проведених електронних торгів у формі аукціону з продажу предмета іпотеки ДП «СЕТАМ», лот № 441221 (квартира АДРЕСА_1 ) переможцем торгів визнано ОСОБА_5 та надалі зареєстровано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_5

04 лютого 2021 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір позики, забезпечений договором іпотеки від 04 лютого 2021 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, позивачі стверджували, що існує реальна загроза того, що до закінчення розгляду цієї справи по суті, спірне нерухоме майно може бути відчужено, що у разі задоволення позову унеможливить ефективний захист їх прав та інтересів.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання недійсними: протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Дніпро-Квартал-2» від 28 серпня 2018 року; акта оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статуту (складеного) капіталу ТОВ «Дніпро-Квартал-2» від 04 вересня 2018 року; акта прийому-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Дніпро-Квартал-2» від 05 вересня 2018 року; визнання недійсними: договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Дніпро-Квартал-2» від 04 липня 2019 року; акта приймання-передачі частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «Дніпро-Квартал-2» від 04 липня 2019 року; акта приймання-передачі частки у статутному капіталі (корпоративних прав) від 04 липня 2019 року; визнання недійсними протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Дніпро- Квартал-2» від 23 липня 2019 року та акта приймання-передачі майна від 23 липня 2019 року про передачу ТОВ «Дніпро-Квартал-2» на користь ОСОБА_4 майна відмовлено.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги щодо участі позивачів у ТОВ «Дніпро-Квартал-2», визнання недійсним правочину про відчуження частки у статутному капіталі та рішення загальних зборів учасників ТОВ «Дніпро-Квартал-2» не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року заяву позивачів про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 . Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 . Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомості: квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , номер об`єкта нерухомого майна: 1651434080000; квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 , номер об`єкта нерухомого майна: 1651431580000.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, тому дійшов висновку про наявність підстав для застосування частини заявлених заходів забезпечення позову, а саме: накладення арешту на спірне майно, з забороною органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаного майна, та вважав, що такі заходи забезпечення позову відповідають позовним вимогам, є співмірними з негативними наслідками, які можуть настати у випадку невжиття цих заходів.

Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову в частині заборони реєстрації місця проживання, вселення та виселення будь-яких осіб в спірні квартири, мотивуючи свій висновок тим, що вжиття цих заходів забезпечення позову є неспівмірними з предметом заявлених у справі позовних вимог та є невиправдано надмірним обмеженням похідних речових прав на спірне майно

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року змінено, шляхом виключення з її мотивувальної та резолютивної частин висновків суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 . У решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Приймаючи указану постанову, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в тій частині, що між сторонами дійсно виник спір і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, а тому є підстави для забезпечення позову.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що арешт спірного майна та заборона на його відчуження є самостійними видами (способами) забезпечення позову, одночасне їх застосування вимогам закону не відповідає, а тому вважав за необхідне змінити рішення суду першої інстанції шляхом виключення з його мотивувальної та резолютивної частин висновків про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні квартири.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг та позиція інших учасників справи

У червні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Фоменко Д. А., подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційними судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувану постанову в частині зміни ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції у цій частині.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції:

- помилково ототожнив такий захід забезпечення позову як заборона відчуження майна, про який позивачі не просили, із забороною вчинення реєстраційних дій, який застосував суд першої інстанції та який за своєю правовою природою, сутністю та наслідками є іншим заходом забезпечення позову;

- не звернув увагу на те, що одночасне застосування двох самостійних заходів забезпечення позову як арешт майна (захід майнового характеру) та як заборона органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шодо об`єктів нерухомості (захід немайнового характеру) повністю відповідає нормам статей 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України);

- не врахував положення статей 24, 25 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які передбачають певні особливості застосування таких заходів забезпечення позову, як заборона вчинення реєстраційних дій та судового арешту;

- безпідставно послався на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 317/2155/22, яка є нерелевантною до спірних правовідносин.

У липні 2023 року ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Тараскіна К. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не врахували, що під час відкриття провадження у цій справі було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо участі позивачів у ТОВ «Дніпро-Квартал-2», визнання недійсним правочину про відчуження частки у статутному капіталі та рішення загальних зборів учасників ТОВ «Дніпро-Квартал-2» у зв`язку з неможливістю їх розгляду в порядку цивільного судочинства. Натомість, ані заява про забезпечення, ані позовна заява у новій редакції позивачами не подавались, отже застосовані у цій справі заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими вимогами;

- не здійснили належного аналізу змісту заяви про забезпечення позову, доказів на підтвердження викладеній у ній обставин, предмету позову та змісту позовних вимог;

- проігнорували, що заявник є добросовісним набувачем спірного майна, а отже, у розумінні положень частини другою статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) витребування такого майна є неможливим.

Також у касаційній скарзі ОСОБА_5 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, яке обґрунтував тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду представник заявника отримав лише 13 червня 2023 року засобами електронного зв`язку.

У серпні 2023 року від ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Тараскіна К. О., до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій заявник просив відмовити у задоволенні такої касаційної скарги у зв`язку з її необґрунтованістю та задовольнити вимоги його скарги.

У вересні 2023 року від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Сиротюк Р. В., до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5 , в якій заявники просять відмовити у її задоволенні з огляду на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

У березні 2024 року від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Сиротюк Р. В., до Верховного Суду надійшли письмові пояснення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 03 та 13 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року та касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу ОСОБА_9 .

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано з Голосіївського районного суду міста Києва виділені матеріали справи № 752/910/23; надано учасникам справи строк на подання відзивів.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано надати докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

У серпні 2023 року матеріали справи № 752/910/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року справу № 752/910/23 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а касаційна скаргаОСОБА_5 залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також заборона вичиняти певні дії.

Згідно з частиною другою статті 150 ЦК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи заяву позивачів про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, тому з метою запобігання ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у випадку задоволення позову, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування частини заявлених позивачами заходів (способів) забезпечення позову, а саме: накладення арешту на спірне майно, з забороною органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно вказаного майна, та правильно вважав, що такі заходи забезпечення позову відповідають позовним вимогам, є співмірними з негативними наслідками, які можуть настати у випадку невжиття цих заходів.

Натомість, змінюючи законну і обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції, шляхом виключення з її мотивувальної та резолютивної частин висновків про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні квартири, апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо фактично заявлених позивачами видів забезпечення позову і, як наслідок, необґрунтовано констатував неможливість їх одночасного задоволення.

Так, апеляційний суд не звернув увагу на те, що у заяві про забезпечення позову від 17 січня 2023 року (т. 1 ас. 36-206 виділених матеріалів справи) позивачі просили застосувати такі види забезпечення позову як: накладення арешту на спірні квартири; заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо спірних квартир; заборону реєстрації місця проживання, вселення та виселення будь-яких осіб в спірні квартири, та не заявляли жодних вимог про застосування такого виду забезпечення позову, як заборона відчуження спірного майна.

Також апеляційний суд помилково ототожнив такий вид забезпечення позову як заборона на відчуження майна, із забороною вчинення реєстраційних дій, які за своєю правовою природою, сутністю та наслідками є різними видами забезпечення позову.

Крім того, апеляційний суд безпідставно послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 317/2155/22, оскільки висновки, наведені у вказаній постанові суду касаційної інстанції, є нерелевантними до обставин цієї справи.

Так, у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 317/2155/22 за заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок і земельну ділянку та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо зазначеного нерухомого майна, Верховний Суд дійшов висновку про те, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування для вирішення справи та способу забезпечення позову немає, однак їх одночасне застосування не відповідає вимогам закону. Водночас у справі, що переглядається, позивачі не заявляли одночасно вимог про накладення арешту на майно та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо зазначеного нерухомого майна.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених районним судом, порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим скасував законне й обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції.

Отже, наведені у касаційній скарзі позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підстави касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, та відповідні доводи цієї касаційної скарги підтвердилися.

Водночас доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що суди попередніх інстанцій проігнорували, що заявник є добросовісним набувачем спірного майна, а отже, у розумінні положень частини другою статті 388 ЦК України витребування такого майна є неможливим, Верховний Суд відхиляє, оскільки предметом розгляду суду касаційної інстанції на цій стадії судового розгляду справи є лише питання законності вжиття судами попередніх інстанцій заходів забезпечення позову. Натомість питання обґрунтованості заявлених позивачами позовних вимог по суті спору, зокрема й щодо витребування майна у ОСОБА_5 , судом першої інстанції ще не вирішувалось.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що оскільки судом першої інстанції було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо участі позивачів у ТОВ «Дніпро-Квартал-2», визнання недійсним правочину про відчуження частки у статутному капіталі та рішення загальних зборів учасників ТОВ «Дніпро-Квартал-2», у зв`язку з неможливістю їх розгляду в порядку цивільного судочинства, а позивачі не подавали суду ані заяв про забезпечення позову, ані позовної заяви у новій редакції, то застосовані судами у цій справі заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими вимогами, Верховний Суд також відхиляє з огляду на таке.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, перевіривши заявлені позивачами позовні вимоги, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу, обґрунтовано вважав співмірними заявленим позовним вимогам такі види забезпечення позову у цій справі, як накладення арешту на спірне майно, з забороною органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно вказаного майна, які відповідають позовним вимогам.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19).

Тому з урахуванням відкриття провадження у справі в частині вимог про витребування спірного майна, відмова у відкритті провадження в іншій частині вимог не свідчить про неспівмірність заходів забезпечення позову.

Посилання касаційної скарги ОСОБА_5 про недоведеність необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявлених позивачами, є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів у справі, що за положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, наведені в касаційній скарзі ОСОБА_5 доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову у цій справі.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково змінив ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає вимогам закону, то касаційна скарга позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає задоволенню,оскаржувана постанова апеляційного суду - скасуванню із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції, а касаційна скарга ОСОБА_5 - залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції у цій справі зробив висновок про задоволення вимог касаційної скарги позивачів, то відповідно до статті 141 ЦПК України з ТОВ «Дніпро-Квартал-2», ДП «СЕТАМ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій у загальному розмірі 3 220 грн 80 коп. (1 073,60 х 3).

Водночас, оскільки суд касаційної інстанції залишив без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_5 , то витрати зі сплати судового збору, понесені ним у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції залишаються за ним.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року скасувати, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Квартал-2», Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, у загальному розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп., тобто по 214 (двісті чотирнадцять) грн 72 (сімдесят дві) коп. з кожного.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Квартал-2», Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, у загальному розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп., тобто по 214 (двісті чотирнадцять) грн 72 (сімдесят дві) коп. з кожного.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Квартал-2», Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, у загальному розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп., тобто по 214 (двісті чотирнадцять) грн 72 (сімдесят дві) коп. з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець