ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1375/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина Ленд»

на рішення Господарського суду Київської області від 11.04.2023 (суддя Подоляк Ю. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 (Тарасенко К. В. - головуючий суддя, судді Іоннікова І. А., Шаптала Є. Ю.) у справі

за первісним позовом Обслуговуючого кооперативу «Котеджне містечко сонячна долина»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина Ленд»,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Сонячна»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом - Козинська селищна рада,

про усунення перешкод користування земельною ділянкою та нерухомим майном шляхом демонтажу технічних засобів регулювання дорожнього руху

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина Ленд»

до Обслуговуючого кооперативу «Котеджне містечко сонячна долина»

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

(у судове засідання з`явилися представники: Обслуговуючого кооперативу «Котеджне містечко сонячна долина» - Горбач І. В, Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина Ленд» - Колосар М. Є.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Обслуговуючого кооперативу «Котеджне містечко сонячна долина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина Ленд» (далі - ТОВ «Долина Ленд»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Сонячна» (далі - ТОВ «Сервісна компанія «Сонячна») про зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном - житловим будинком АДРЕСА_1, загальною площею 1330,7 кв. м, житловою площею 465,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 145175332231 та земельною ділянкою, що знаходиться під ним з кадастровим номером 3223186800:05:003:0075, що належить позивачу на праві користування шляхом демонтажу технічних засобів регулювання дорожнього руху (шлагбауми, боларди) розміщених в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:05:003:0141 на місцях загального користування, віднесених до територій зони транспортної інфраструктури ТР-2 відповідно до Генерального плану села Романків Обухівського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконне встановлення відповідачами будівлі пункту-пропуску, а також здійснення монтажу технічних засобів регулювання дорожнього руху (шлагбауми, боларди) на автомобільній дорозі загального користування, проїзд по якій безпосередньо здійснюється в т.ч. до нерухомого майна, що перебуває у користуванні позивача, чим завдаються перешкоди у користуванні нерухомим майном - житловим будинком АДРЕСА_1, загальною площею 1330,7 кв. м, житловою площею 465,6 кв. м та земельною ділянкою, що знаходиться під ним з кадастровим номером 3223186800:05:003:0075, що належить позивачу на праві користування.

ТОВ «Долина Ленд» подало зустрічну позовну заяву до Обслуговуючого кооперативу «Котеджне містечко сонячна долина» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером: 32233186800:05:003:0141, що розташована в Київській обл., с. Романків, по вул. Лісова, шляхом заборони проходу, проїзду автотранспортом по ній посадовими особами Обслуговуючого кооперативу «Котеджне містечко сонячна долина».

Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позовом намагається обмежити право ТОВ «Долина Ленд» на вільне та безперешкодне користування належною товариству земельною ділянкою з кадастровим номером: 32233186800:05:003:0141.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, Обслуговуючий кооператив «Котеджне містечко сонячна долина» відповідно до статуту, затвердженого протоколом Установчих зборів засновників кооперативу від 23.12.2021 № 1, створений шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб, для надання послуг членам кооперативу та іншим особам з метою провадження діяльності кооперативу, відповідно до Закону України «Про кооперацію» та інших нормативно-правових актів, що діють на території України.

Між фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець) та Обслуговуючим кооперативом «Котеджне містечко сонячна долина» (орендар) було укладено договір оренди від 07.02.2022 № 1, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 1330,7 кв. м, житловою площею 465,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 145175332231 та земельну ділянку, що знаходиться під ним, що належить орендодавцю на праві приватної власності (далі - приміщення) (п. 1.1 договору).

Приміщення надається в оренду з метою розміщення органів управління орендаря та виконання його статутних цілей (п. 1.2 договору).

На виконання умов договору фізична особа ОСОБА_1 передала, а Обслуговуючий кооператив «Котеджне містечко сонячна долина» прийняв у користування житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 1330,7 кв. м, житловою площею 465,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 145175332231 та земельну ділянку, що знаходиться під ним, про що свідчить акт прийому-передачі від 07.02.2022, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Долина Ленд» є власником земельної ділянки площею 5,3247 га, кадастровий номер 3223186800:05:003:0141 та земельної ділянки площею 1,6417 га, кадастровий номер 3223186800:05:003:0074, які знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р., с. Романків, вул. Лісова, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.03.2021 № 246467334, № 246470509.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 22.02.2022, цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 3223186800:05:003:0141, 3223186800:05:003:0074: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Належні ТОВ «Долина Ленд» земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186800:05:003:0141, 3223186800:05:003:0074 знаходяться у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Сонячна».

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.04.2023 у справі № 911/1375/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023, первісний позов задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення судів аргументовані тим, що відповідно до Генерального плану с. Романків Обухівського району та Плану зонування території с. Романків Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області автомобільні дороги є місцями загального користування та відносяться до територій зони транспортної інфраструктури ТР-2 (зони територій вулиць, майданів в межах червоних ліній) - план Зонування села Романків, затверджений Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області рішенням № 5.58.VII, п`ятдесят восьмої сесії сьомого скликання від 23.05.2019. На автомобільній дорозі загального користування по вулиці Лісова в селі Романків, Обухівського району Київської області, що проходить по належній ТОВ «Долина ленд» земельній ділянці з кадастровим номером 3223186800:05:003:0141 було встановлено будівлю пункту пропуску, а також здійснено монтаж технічних засобів регулювання дорожнього руху (шлагбауми, боларди).

Розміщення елементу благоустрою у вигляді технічних засобів регулювання дорожнього руху (шлагбауми, боларди) в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:05:003:0141 на місцях загального користування, віднесених до територій зони транспортної інфраструктури ТР-2 відповідно до Генерального плану села Романків Обухівського району Київської області, відповідачами за первісним позовом, в установленому законодавством порядку, погоджено не було, чим порушено вимоги законодавства у сфері благоустрою населених пунктів. Рішенням Виконавчого комітету Козинської селищної ради № 2 від 15.06.2022 рекомендовано власнику земельної ділянки 3223186800:05:003:0141 в разі відсутності дозвільних та правовстановлюючих документів на шлагбауми, боларди та будівлі пункту-пропуску їх демонтувати.

Відповідачі за первісним позовом на час вирішення даного спору не надали суду дозвільних та правовстановлюючих документів на шлагбауми, боларди та будівлі пункту-пропуску розміщених в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:05:003:0141.

Те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223186800:05:003:0141 належить на праві приватної власності ТОВ «Долина Ленд» та знаходиться у користуванні ТОВ «Сервісна компанія «Сонячна», не свідчить про правомірність розміщення на вказаній земельній ділянці технічних засобів регулювання дорожнього руху (шлагбауми, боларди) без відповідного погодження на таке розміщення в установленому законодавством порядку. Набуваючи у власність та користування земельну ділянку, по якій проходить автомобільна дорога загального користування, тобто земельну ділянку з певними обтяженнями, відповідачі за первісним позовом повинні використовувати таку земельну ділянку з наявними обтяженнями, без шкоди іншим юридичним та фізичним особам, в т.ч. позивачу за первісним позовом.

Відповідачі за первісним позовом не підтвердили належними доказами законності встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху (шлагбауми, боларди) на автомобільній дорозі загального користування по вулиці Лісова в селі Романків, Обухівського району Київської області, яка проходить по земельній ділянці з кадастровим номером 3223186800:05:003:0141, та по якій (автомобільній дорозі) безпосередньо здійснюється проїзд в т.ч. до нерухомого майна, що перебуває у користуванні позивача за первісним позовом, чим останньому завдаються перешкоди у користуванні нерухомим майном - житловим будинком АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою, що знаходиться під ним з кадастровим номером 3223186800:05:003:0075, що належить позивачу на праві користування.

Водночас, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції послався на те, що ТОВ «Долина Ленд» звертаючись до суду з зустрічною позовною заявою не надало належних на допустимих доказів, які підтверджують, що відповідач за зустрічним позовом намагається обмежити право ТОВ Долина Ленд» на вільне та безперешкодне користування належною товариству земельною ділянкою з кадастровим номером: 32233186800:05:003:0141.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ТОВ «Долина Ленд» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

Скаржник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 5, 7, 8, 25 Закону України «Про автомобільні дороги», статті 13, пункту 6 частини першої статті 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» при вирішенні питання: чи відносяться автомобільні дороги на приватних територіях до місць загального користування, на які розповсюджуються обмеження, передбачені п. 6 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (на об`єктах благоустрою забороняється встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Національної поліції).

З положень Закону України «Про автомобільні дороги» слідує, що автомобільні дороги загального користування можуть перебувати лише у державній або комунальній власності. Автомобільні дороги на приватних територіях не є дорогами загального користування і можуть бути віднесені до таких лише за рішенням Кабінету Міністрів України про передачу їх до державної або комунальної власності.

Дорожнє покриття, улаштоване на земельних ділянках 3223186800:05:003:0141 та 3223186800:05:003:0074, є приватною власністю і належить власнику цих земельних ділянок - ТОВ «Долина Ленд», а тому не може вважатися територією загального користування та об`єктом благоустрою населеного пункту в розумінні статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Отже, в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 3223186800:05:003:0141 і 3223186800:05:003:0074, які є приватною територією, не можуть діяти обмеження при використанні об`єктів благоустрою, визначені ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», в тому числі заборона на встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Національної поліції.

Той факт, що позивач здійснює проїзд до території котеджного містечка «Сонячна Долина» через земельні ділянки, власником яких є ТОВ «Долина Ленд», не робить такі ділянки місцем загального користування, а розміщене на ній дорожнє покриття - не може вважатися автомобільною дорогою загального користування в силу вимог статей 7,8, 25 Закону України «Про автомобільні дороги».

Висновок суду щодо віднесення земельних ділянок 3223186800:05:003:0141 та 3223186800:05:003:0074 до території транспортної інфраструктури ТР-2 відповідно до Генерального плану села Романків не підтверджується доказами. Для обґрунтування такого висновку суд мав встановити чи перебувають земельні ділянки в межах території транспортної інфраструктури ТР-2, визначених Генеральним планом. Визначення меж земельних ділянок в натурі та співставлення їх з графічними матеріалами Генерального плану населеного пункту потребує спеціальних знань та засобів, а висновку експерта з вказаних питань в матеріалах справи немає.

Крім того, суди не врахували положень статей 124-126 ЗК України та не встановили якими доказами підтверджуються доводи позивача щодо наявності у нього права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3223186800:05:003:0075. Ця обставина є істотною для правильного вирішення справи, оскільки позивач стверджував, що засоби регулювання дорожнього руху, які встановлені на земельній ділянці ТОВ «Долина Ленд», створюють перешкоди ОК «Котеджне містечко Сонячна Долина» в користуванні земельною ділянкою із кадастровим номером 3223186800:05:003:0075.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу позивач стверджує, що у його користуванні перебуває житловий будинок № 674 та, відповідно, земельна ділянка, що знаходиться під ним, на підставі договору оренди від 07.02.2022 № 1. Територія котеджного містечка огороджена парканом, а прохід, в`їзд та виїзд на територію якого фактично можливий лише однією автомобільною дорогою загального користування, на якій відповідачами незаконно встановлено засоби регулювання дорожнього руху. Вказана автомобільна дорога, яка проходить через земельну ділянку 3223186800:05:003:0141, а також частково через інші земельні ділянки, що належать Відповідачам на праві власності (користування), була побудована за кошт мешканців котеджного містечка, членів кооперативу.

На земельній ділянці із кадастровим номером 3223186800:05:003:0141, у відповідності до функціонального призначення встановленого Планом зонування території с. Романків та Генеральним планом, наявна автомобільна дорога, якою здійснюється проїзд мешканцями села Романків до власних домоволодінь. В матеріалах справи наявне рішення тринадцятої сесії сьомого скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 21.07.2016 № 8.13.VII, яким затверджено акт приймання-передачі у комунальну власність асфальтового покриття дороги на території Підгірцівської сільської ради від 19.07.2016 та взято на баланс Підгірцівської сільської ради дорожнє покриття.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 58)).

Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21, від 25.05.2021 у справі № 910/91/20.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

5.4. Як установили суди попередніх інстанцій, між фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець) та Обслуговуючим кооперативом «Котеджне містечко сонячна долина» (орендар) було укладено договір оренди від 07.02.2022 № 1, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що знаходиться під ним, що належить орендодавцю на праві приватної власності (далі - приміщення) (п. 1.1 договору). На виконання умов договору Обслуговуючий кооператив «Котеджне містечко сонячна долина» прийняв у користування житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 1330,7 кв. м, житловою площею 465,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 145175332231 та земельну ділянку, що знаходиться під ним, про що свідчить акт прийому-передачі від 07.02.2022.

Таким чином, позивач на праві оренди користується будинком, який розташований в селі Романків Обухівського району Київської області, який у свою чергу знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3223186800:05:003:0075. Саме наявністю перешкод у користуванні цим майном та неможливістю безперешкодно потрапити до вказаної будівлі і обґрунтований позов у справі № 911/1375/22. У запереченнях на позов та касаційній скарзі відповідач фактично не наводить докази відсутності у позивача права користування вказаною будівлею, а зосереджує увагу на обставинах ідентифікації земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:05:003:0075, з розташованим на ній будинком. Однак, колегія суддів вважає, що таке звужене трактування порушеного права позивача є помилковим і не може бути розцінене як достатній аргумент для твердження про безпідставність заявлених позовних вимог.

5.5. Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже, позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 914/1770/21, від 07.06.2023 у справі № 904/1270/22 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.

Позивач, якому належить на праві користування спірна будівля (право користування як вид речових прав на чуже майно, стаття 395 ЦК України), має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України), а отже згідно зі статтею 391 ЦК України (глава 29) має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування майном, зокрема, шляхом пред`явлення негаторного позову.

Колегія суддів зауважує, що в межах справи № 911/1375/22 ключовими обставинами, які необхідно встановити, були окрім наявності прав позивача, на захист яких він подав позов, також їх порушення, а саме вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем майном, яке він орендує. Відповідачу, у свою чергу, необхідно було спростувати твердження та докази щодо неправомірного вчинення дій, які не дають можливість позивачу користуватися відповідною будівлею.

Однак, як слідує із оскаржених рішень, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до Генерального плану с. Романків Обухівського району та Плану зонування території с. Романків Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області автомобільна дорога загального користування по вул. Лісовій відноситься до територій зони транспортної інфраструктури ТР-2 (зони територій вулиць, майданів в межах червоних ліній) - план Зонування села Романків, затверджений Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області рішенням № 5.58.VII, п`ятдесят восьмої сесії сьомого скликання від 23.05.2019.

Апеляційний господарський суд зауважив, що додані до справи фотоматеріали підтверджують наявність дороги, шлагбаумів і болардів, основним функціональним призначенням яких є саме обмеження проїзду відповідною дорогою. Скаржником фактично не спростовано як під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, так і у Верховному Суді, що вул. Лісова є проїздом до будинку, який орендує позивач, а встановлені на земельній ділянці відповідача засоби обмеження руху не створюють перешкод позивачу у користуванні належним останньому майном, або такі перешкоди створено правомірно.

Посилання скаржника на те, що віднесення земельних ділянок 3223186800:05:003:0141 та 3223186800:05:003:0074 до території транспортної інфраструктури ТР-2 відповідно до Генерального плану села Романків не підтверджуються доказами та не приймаються Верховним Судом до уваги, оскільки, по-перше, стосуються надання оцінки наявним у справі матеріалам та встановлення обставин справи, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України; по-друге, суди не встановлювали цільове призначення спірних земельних ділянок. Оцінюючи докази, які подано сторонами на обґрунтування своїх доводів, суди встановили факти, які є необхідними для розгляду справи № 911/1375/22.

При цьому, класифікація спірної дороги, заперечення проти якої є основним доводом касаційної скарги, не впливає на суть цього спору, оскільки правомірне чи неправомірне віднесення дороги до зони транспортної інфраструктури не змінює того, що, як встановлено судами та не спростовано відповідачем, діями відповідача створюються перешкоди позивачу у користуванні майном, шляхом обмеження вільного проїзду до нього.

Більше того, відповідач не заперечує ні спосіб, у який позивач просить усунути перешкоди, ні спосіб яким позивач користується майном (проїзд, прохід).

Крім того, відповідач не посилався на невідповідність містобудівної документації, якою визначено місця загального користування, зокрема і спірну автомобільну дорогу, нормам діючого законодавства, на чому також вірно акцентував увагу суд апеляційної інстанції, а його доводи про приватну власність на дорожнє покриття, улаштоване на земельних ділянках 3223186800:05:003:0141 та 3223186800:05:003:0074, не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та не підтверджується будь-якими доказами.

У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу на те, що вільне здійснення цивільних прав, гарантоване як Конституцією України в цілому, так і статтею 12 ЦК України, не є необмеженим. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Положення статті 13 ЦК України кореспондуються із приписами частини сьомої статті 41 Конституції України, яка є нормою прямої дії і якою передбачено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У зв`язку із викладеним, враховуючи обставини, встановлені у цій справі, а також межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд не убачає підстав для спростування висновку судів попередніх інстанцій про вчинення відповідачем позивачу перешкод у користуванні нерухомим майном.

Щодо посилань на необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування статей 5, 7, 8, 25 Закону України «Про автомобільні дороги», статті 13, пункту 6 частини першої статті 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Верховний Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 частини другої статті. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

У контексті особливостей спору, який розглядається в межах цієї справи щодо застосування приписів статті 391 ЦК України і що вказані заявником норми законодавства, за відсутності обставин оспорення та скасування Генерального плану с. Романків Обухівського району та Плану зонування території с. Романків Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, не можуть бути належним аргументом для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим не потребують правового висновку про їх застосування.

Класифікація дороги та правила її влаштування, які врегульовані, зокрема, Законом України «Про автомобільні дороги» та Законом України «Про благоустрій», на відсутність висновку щодо застосуванням яких посилається заявник у касаційній скарзі, можуть мати правове значення у спорі про власність на такий об`єкт або в публічно-правовому спорі щодо нього.

5.6. Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій вірно врахували особливості спірних правовідносин, встановили наявність порушеного права позивача, дослідили обставини вчинення відповідачем перешкод у користування спірним майном, а тому дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина Ленд» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 11.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі № 911/1375/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Є. В. Краснов

С. К. Могил