ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. Справа № 924/22/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу

за позовом керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької обласної військової адміністрації

до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

Розсошанської сільської ради, с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області

про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки; скасування державної реєстрації речового права та визнання нечинним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-718 СГ від 09.02.2018 року.

представники сторін:

позивача 1: не з`явився;

позивача 2: не з`явився;

відповідача 1: Варибок Т.В. - згідно інформації з ЄДРЮО, ФОП та ГФ;

відповідача 2: Гадзіна М.Ю. - згідно інформації з ЄДРЮО, ФОП та ГФ;

прокуратури: Гончар І.О. - згідно посвідчення № 072516 від 01.03.2023 року;

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції учасників справи.

Прокурор в інтересах позивачів звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825884000:04:017:0201 площею 62 га, яка розташована на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; скасувати державну реєстрацію речового права Баламутівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6825884000:04:017:0201 площею 62 га, яка розташована на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав; визнати нечинним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-718 СГ від 09.02.2018 року "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у комунальну власність" в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6825884000:04:017:0201 із цільовим призначенням (18:00) землі загального користування (громадські пасовища).

Вимоги мотивує тим, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах території об`єкту природно-заповідного фонду - гідрологічного заказника місцевого значення "Вовчанський". Проте, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6825884000:04:017:0201 - землі загального користування (громадські пасовища).

Так, Закон України "Про природно-заповідний фонд" та Положення про гідрологічний заказник місцевого значення "Вовчанський" забороняє використання земель гідрологічного заказника для здійснення діяльності, яка негативно впливає або може негативно вплинути на стан природних та історико-культурних комплексів та їх об`єктів, в тому числі, самовільне сінокосіння та випас худоби.

Прокурор в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на його задоволенні.

Позивачі не скористались правом участі своїх представників під час судового розгляду спору, Державна екологічна інспекція у заяві від 02.04.2024 року просить здійснювати розгляд справи без представника, позов підтримує.

Представник відповідача 1 в засіданні суду та у відзиві просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначає, що прокурором невірно обрано спосіб захисту, позаяк вважає, що Хмельницькою обласною державною військовою адміністрацією не зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, фактичним володільцем такої земельної ділянки є Крупецька сільська рада, тому в даному випадку ефективним способом захисту є подання віндикаційного позову.

Зазначає, що відповідачем правомірно видано оскаржуваний наказ та зареєстровано спірну земельну ділянку, оскільки не надано доказів, що земельна ділянка відноситься до земель заказника місцевого значення "Вовчанський", а "Викопіровка із плану землекористування спілки "Урожай"" не є таким належним доказом. Окрім того, до матеріалів справи не долучено планово-картографічних матеріалів створення гідрологічного заказника місцевого значення "Вовчанський".

Зауважує також, що відомості про обмеження у використанні земель заказника внесені до Державного земельного кадастру 20.12.2023 року, тоді як оскаржуваний наказ датований 09.02.2018 роком.

Додатково просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні та у додаткових поясненнях від 04.03.2024 року визнає позовні вимоги прокурора в повному обсязі. Вважає підставним покладення на відповідача 1 витрати по сплаті судового збору у зв`язку з неправомірними діями ГУ Держгеокадастру.

Прокурор у відповіді на відзив відповідача 1 стверджує про безпідставність доводів останнього. Звертає увагу, що власником спірної земельної ділянки є Розсошанська сільська рада, а не Хмельницька ОДА, та в даному випадку ефективним способом захисту є саме негаторний позов.

З приводу строків позовної давності зазначає, що на негаторний позов не поширюються строки позовної давності. Окрім того, на час дії карантину, встановленого з метою запобігання коронавірусної хвороби, та дії воєнного стану строк позовної давності продовжений на строк дії карантину та воєнного стану.

Заперечує також щодо недоведеності належності спірної земельної ділянки до меж заказника, позаяк у Державному земельному кадастрі встановлено відповідне обмеження у використанні земельної ділянки.

2. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.01.2024 року відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 19.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Хмельницької обласної ради від 28.10.1994 року розширено природно-заповідний фонд області, в тому числі, шляхом розширення гідрологічного заказника "Вовчанський" на 429,5 га за рахунок Селянської спілки "Урожай", спілки ім. Суворова, КСС "Нивка" Деражнянського району.

Наказом державного управління екології та природних ресурсів в Хмельницькій області від 25.06.2004 року затверджено Положення про гідрологічний заказник місцевого значення "Вовчанський", який створений з метою збереження в природному стані колишні торф`яні кар`єри, залиті водою і зарослі болотною рослинністю, місць гніздування водоплавної птиці.

Відповідно до п. 1.2. Положення заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій.

У п. 3.1. Положення передбачено, що на території заказника забороняється будь-яка діяльність, що загрожує його збереженню, зокрема, знищення та пошкодження дерев, чагарників та трав`янистої рослинності.

Землекористувач, на території якого знаходиться заказник, бере на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму його охорони та збереження

У п. 4.2. Положення передбачено відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд, в тому числі, відведення території заказника для інших потреб, випас худоби тощо.

19.07.2017 року Головним Управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надано дозвіл Монастироцькій сільській раді Ярмолинецького району Хмельницької області на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної власності с/г призначення з метою передачі у комунальну власність для створення громадського пасовища, які розташовані за межами населених пунктів Монастироцької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 7 - 62.0000 га (6825884000:04:017), із цільовим призначенням - землі загального користування (громадські пасовища).

Інженером-землевпорядником ФОП Закотнюком А.А. розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у комунальну Монастироцькій сільській раді із цільовим призначенням - землі загального користування (громадські пасовища) та матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру.

12.01.2018 року здійснено державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 6825884000:04:017:0201 площею 62,0000 га, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, Монастироцька сільська рада, цільове призначення - землі загального користування (громадські пасовища).

Наказом Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09.02.2018 року, із врахуванням змін, внесених наказом ГУ Держгеокадастру від 05.05.2018 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в комунальну власність Монастироцькій сільській раді (Баламутівській сільській територіальній громаді) Ярмолинецького району Хмельницької області для створення громадських пасовищ, які розташовані за межами населених пунктів Монастироцької сільської ради. Передано у комунальну власність Монастироцькій сільській раді (Баламутівській сільській територіальній громаді), в тому числі, земельну ділянку площею 62.0000 га (кадастровий номер 6825884000:04:017:0201) із цільовим призначенням - землі загального користування (громадські пасовища).

11.03.2020 року у Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано право власності Баламутівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6825884000:04:017:0201 площею 62,0000 га, на підставі наказу від 09.02.2018 року ГУ Держгеокадастру.

ТОВ "Подільський земельний центр" у листі від 10.02.2023 року надав збірний кадастровий план з відображенням меж гідрологічного заказника місцевого значення "Вовчанський" щодо інших зареєстрованих в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, які частково або повністю перебувають в його межах. Також повідомив, що межі заказника нанесені на основі планово-картографічних матеріалів створення гідрологічного заказника "Вовчанський", а межі суміжних ділянок, які частково або повністю перебувають в межах гідрологічного заказника, нанесені та отримані із відомостей Державного земельного кадастру.

Відповідно до наданого ТОВ "Подільський земельний центр" плану, земельна ділянка з кадастровим номером 6825884000:04:017:0201 накладається на земельну ділянку гідрологічного заказника місцевого значення "Вовчанський".

Згідно інформації з Державного земельного кадастру, 20.12.2023 року здійснено державну реєстрацію обмеження у використанні земель №009:001004:00000099 "Гідрологічний заказник місцевого значення "Вовчанський". Строк дії - постійний.

Із даних із публічної кадастрової карти Державного земельного кадастру вбачається, що на земельну ділянку з кадастровим номером 6825884000:04:017:0201 та цільовим призначенням - землі загального користування, встановлено обмеження у використанні №009:001004:00000099 "Гідрологічний заказник місцевого значення "Вовчанський".

4. Позиція суду.

4. 1. Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (п. 1 Положення № 275).

Основними завданнями Держекоінспекції, серед іншого, є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду (пп. 2 п. 3 Положення № 275).

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні (пп. 2 п. 4 Положення № 275).

Також Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань звертається до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п. 5 Положення № 275), та вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п. 9 Положення № 275).

Відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, державна екологічна інспекція відповідного округу (далі Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується (п. 1 Положення).

Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території (п. 3 Положення), зокрема щодо додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні (пп. 2 п. 2 Положення), додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду (пп. 15 п. 2 Положення). З метою виконання своїх завдань міжрегіональні територіальні органи Держекоінспеції звертаються до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п. 6 Положення).

Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області, затвердженим Наказом Державної екологічної інспекції України від 01.03.2023 року № 46, Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Хмельницької області.

Цим положенням закріплені аналогічні повноваження, що визначені Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, в тому числі щодо додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні.

Хмельницька окружна прокуратура звернулася до Держекоінспекції у Хмельницькій області із листом від 07.12.2023 року щодо вжитих заходів стосовно перевірки дотримання вимог законодавства про природно-заповідний фонд відносно законності використання вищевказаної земельної ділянки, розташованої у межах гідрологічного заказника місцевого значення "Вовчанський".

Згідно з листом Держекоінспекції від 11.12.2023 року остання повідомила про невжиття заходів щодо спірного питання у зв`язку з відсутністю матеріалів, достатніх для обґрунтування позовних вимог, та коштів на сплату судового збору. Поряд з цим позивач 1 повідомив, що не заперечує проти вжиття відповідних заходів представницького характеру прокуратурою.

Відповідно до Положення про Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням першого заступника начальника обласної державної адміністрації, основним завданням Департаменту є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, заповідної справи, формування, збереження та використання та екологічної мережі, охорони і використання території та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" Хмельницька обласна державна адміністрація набула статусу Хмельницької обласної військової адміністрації.

Хмельницькою окружною прокуратурою до Департаменту природних ресурсів та екології направлений запит від 06.12.2023 року стосовно вивчення стану законності щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Розсошанської сільської ради.

У відповідь позивач 2 у листі від 13.12.2023 року проінформував прокуратуру, що Департаментом не вживались заходи щодо спірного питання. Окрім того, у зв`язку з обмеженим фінансуванням, позивач 2 не заперечує щодо представництва прокуратурою інтересів Департаменту.

Таким чином, органами, уповноваженими державою на представництво її інтересів у даному випадку є Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації та Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та інтересів держави у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, при зверненні з даним позовом до господарського суду прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", правильно визначені уповноважені державою органи та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

4. 2. Щодо суті спору.

4.2.1. Щодо визнання нечинним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-718 СГ від 09.02.2018 року.

Особливість статусу земель природо-заповідного фонду закріплена у конкретних нормах Земельного кодексу України, Законах України "Про природно-заповідний фонд України" та "Про охорону навколишнього природного середовища".

Так, відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Землі природно-заповідного фонду, згідно зі ст. 43 Земельного кодексу України, це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічний зміст має стаття 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

За приписами статті 44 Земельного кодексу України та статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Згідно з наведеними положеннями Земельного кодексу України, а також статті 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" заказники належать до природно-заповідного фонду України.

Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

За положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватись у природних, науково-дослідних, оздоровчих, рекреаційних, освітньо-виховних цілях та для моніторингу навколишнього природного середовища.

Статтею 5 Закону України "Про екологічну мережу України" передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, землі водного фонду є складовою екомережі.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про екологічну мережу України" екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У статті 4 Закону України "Про екологічну мережу України" вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави дійти до висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною.

Із плану гідрологічного заказника місцевого значення "Вовчанський", наданого ТОВ "Подільський земельний центр" та розробленого відповідно до картографічних матеріалів створення заказника, та також з даних Публічної кадастрової карти України вбачається, що спірна земельна ділянка розташовується в межах гідрологічного заказника місцевого значення "Вовчанський".

Вказані докази учасниками справи не спростовані та визнаються відповідачем 2, з чого суд вважає необґрунтованими заперечення Держгеокадастру щодо відсутності доказів накладення спірної земельної ділянки із земельною ділянкою заказника.

Віднесення спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду унеможливлює її перебування з іншим статусом цільового використання - землі с/г призначення, загального користування (громадські пасовища).

Незважаючи на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України, Державного земельного кадастру цільовим призначенням земельних ділянок вказано "землі загального користування (громадські пасовища)", ця обставина не має правового значення, оскільки статус спірної земельної ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовуються в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевої влади. Неприйняття рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Окрім того, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. У наведеній постанові встановлено, що спірна земельна ділянка розташована у межах об`єкта природно-заповідного фонду, а тому належить до земель природно-заповідного фонду (п. 6.29), неоформлення спірної земельної ділянки не змінює її цільового призначення як такої, що віднесена до земель природно-заповідного фонду та не звільняє від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки (п.6.36), спірна земельна ділянка входить в межі Національного природного парку та належить до земель природно-заповідного фонду, на якій забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб (п.6.37).

Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

За статтею 14 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження і охорони цих земель.

Така охорона земель природно-заповідного фонду є комплексною, оскільки забороняє будь-яку діяльність, яка може негативно впливати на стан природних ресурсів, передбачає вичерпний перелік видів використання, а також особливий склад органів державної влади та місцевого самоврядування, які приймають рішення щодо створення, зміни меж, статусу та їх вилучення.

Разом з цим, за статтею 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Особливий порядок охорони таких земель визначений пунктами "б", "д" ч. 1 ст. 164 та ст. 166 Земельного кодексу України.

Тобто, на відміну від земель сільськогосподарського призначення, режим охорони земель природно-заповідного фонду спрямований на збереження не тільки самої природи, рідкісних видів рослин та тварин, унікальних ландшафтів, водних ресурсів, а й цілої світової екосистеми природних територій.

Таким чином, спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належать до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на ній об`єкта природно-заповідного фонду - гідрологічного заказника місцевого значення "Вовчанський", що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.

На час виникнення спірних правовідносин (лютий 2018 року) зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного фонду, а також їх вилучення здійснювалася відповідно до ст.ст. 19, 20, 122, 149, 150 Земельного кодексу України.

Частиною 8 статті 122 Земельного кодексу України (тут і надалі на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу, частина 9 якої, в свою чергу, передбачає, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки природоохоронного призначення та у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Разом з цим слід зазначити, що Верховною Радою України 28.04.2021 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який 27.05.2021 набрав законної сили та яким внесено суттєві зміни до низки законодавчих актів, у тому числі до Земельного кодексу України.

Згідно із новою редакцією ч. 8 ст. 122 та ст. 149 Земельного кодексу України з 27.05.2021 року Кабінет Міністрів України втратив повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 1, п. "в" ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно з п.п. "а", "ґ" ч. 5 ст. 83 Земельного кодексу України територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що з дня набрання чинності цієї норми (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Таким чином, Кабінет Міністрів України до 27.05.2021 був розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

На теперішній час в силу вищевказаних положень Земельного кодексу України земельні ділянки природно-заповідного фонду місцевого значення за межами населених пунктів є комунальною власністю відповідних територіальних громад.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Жодних повноважень у Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області на розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду державної форми власності, а тим більше, зміну їх цільового призначення земельним та природоохоронним законодавством не передбачено.

Верховним Судом у постановах від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 06.07.2022 у справі № 575/462/21 неодноразово висловлювались правові позиції про виключність статусу об`єктів та територій природно-заповідного фонду та незаконність зміни цільового їх призначення органами державної влади та місцевого самоврядування.

Як встановлено, спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у державній власності та відносилась до земель природно-заповідного фонду, разом з тим, передана у власність неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення в оренду не приймав.

Отже, наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-718 СГ від 09.02.2018 року "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у комунальну власність" в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6825884000:04:017:0201 із цільовим призначенням (18:00) землі загального користування (громадські пасовища), прийнято з порушенням норм ст.ст. 19, 20, 43-45, 122, 150, 186-1 Земельного кодексу України, а також ст.ст. 6, 7, 9, 26, 53, 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Вказане свідчить про незаконність наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-718 СГ від 09.02.2018 року "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у комунальну власність" в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6825884000:04:017:0201 із цільовим призначенням (18:00) землі загального користування (громадські пасовища).

Відповідно до п. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала таке: "у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №5023/10655/11 від 20.11.2018, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019, справа №761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу".

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання нечинним наказу ГУ Держземагентства, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 у справі №826/3115/17.

Таким чином, в позові до ГУ Держгеокадастру щодо визнання нечинним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-718 СГ від 09.02.2018 року "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у комунальну власність" слід відмовити.

Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18).

4.2. Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування державної реєстрації речового права.

За змістом ч. 1 ст. 79-1 ЗК України (станом на час виникнення спірних правовідносин) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 2 ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.ч. 3, 4 ст. 79-1 ЗК України).

При цьому ст. 79-1 ЗК України на час виникнення спірних правовідносин не містила норм щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки. Лише Законом № 340-ІХ від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" було доповнено ст. 79-1 ЗК України частиною 13, якою визначено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначено Законом України "Про Державний земельний кадастр".

У ст. 1 вищевказаного Закону визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ч. 1 ст. 24, ч. 4 ст. 25 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" із змінами, внесеними Законом №340-ІХ від 05.12.2019 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Як встановлено вище, спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду та сформована з порушенням чинного законодавства, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 08.02.2018 року, який не відповідає закону.

Вказане призвело до існування земельної ділянки площею 62,0000 га з цільовим призначенням - землі загального користування (громадські пасовища) на земельній ділянці гідрологічного заказника місцевого значення "Вовчанський", загальна площа якого 1629,5 га.

Таким чином, скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та одночасне припинення права власності на неї Баламутівської сільської ради, правонаступником якої є Розсошанська сільська рада, усуне виявлене порушення закону та призведе до приведення цільового призначення земельної ділянки природно-заповідного фонду у відповідність до її дійсного призначення.

З приводу заперечень відповідача 1 щодо необхідності звернення до суду з віндикаційним позовом, суд зазначає, що прокурором в даному випадку не оспорюється право власності на землю, натомість позов спрямований на усунення порушень земельного законодавства та приведення у відповідність цільового призначення земельної ділянки.

Відтак, суд доходить висновку про необхідність скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825884000:04:017:0201 площею 62 га, яка розташована на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та скасування державної реєстрації речового права Баламутівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6825884000:04:017:0201 площею 62 га, яка розташована на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав, позаяк такий спосіб захисту в даному випадку відновить порушений статус спірної земельної ділянки як землі природно-заповідного фонду.

4.3. Щодо строку позовної давності.

З приводу поданої відповідачем 1 заяви про застосування строку позовної давності суд зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Так, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Судом враховується правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16, згідно якої Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

З вищевикладеного відповідач 1 вправі заявити про сплив позовної давності лише щодо вимог, пред`явлених останньому, а оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові до відповідача 1, відсутні підстави для вирішення питання про сплив строку позовної давності за такими вимогами до ГУ Держгеокадастру.

Окрім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 р. розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. В подальшому Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено п. 19, в якому передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено з 12 березня на усій території України карантин.

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

15.03.2022 року доповнено Цивільний кодекс України пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень, згідно якого (в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

24.02.2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому воєнний стан продовжувався і триває до теперішнього часу, тому перебіг позовної давності зупинено.

Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом не сплив.

З всього вищевикладеного, позов керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької обласної військової адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Розсошанської сільської ради, с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки; скасування державної реєстрації речового права та визнання нечинним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-718 СГ від 09.02.2018 року, суд задовольняє частково.

5. Розподіл витрат зі сплати судового збору.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог (за вимогою про визнання нечинним наказу Держземагенства - на прокурора, та за вимогами про скасування реєстрації земельної ділянки та прав на неї - на Розсошанську сільську раду як орган, який повинен сприяти збереженню та охороні території заказника (п. 3.8. Положення про гідрологічний заказник місцевого значення "Вовчанський"). Водночас, у зв`язку з визнанням позову Розсошанською селищною радою, 50% судового збору в розмірі 2 684,00 грн. суд повертає з Державного бюджету України на підставі ст. 130 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 130, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької обласної військової адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Розсошанської сільської ради, с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки; скасування державної реєстрації речового права та визнання нечинним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-718 СГ від 09.02.2018 року, задовольнити частково.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825884000:04:017:0201 площею 62 га, яка розташована на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Скасувати державну реєстрацію речового права Баламутівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6825884000:04:017:0201 площею 62 га, яка розташована на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Розсошанської сільської ради (31362, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Розсоша, вул. Центральна, 4, код 04402899) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Повернути Хмельницькій обласній прокуратурі (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) з Державного бюджету України 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №3135 від 18.12.2023 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03.04.2024 року

СуддяМ.В. Музика

Віддрук. у 2 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети; 2 - Хмельницька обласна прокуратура - оригінал з герб. печаткою - рек. з повід. про вруч.