ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року

м. Київ

справа №320/5754/23

адміністративне провадження № К/990/36390/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 320/5754/23

за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ВАСУ

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2023, ухвалене у складі головуючого судді Шевченко А.В.,

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2023, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Беспалова О.О., суддів Ключковича В.Ю., Парінова А.Б.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 13.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправною відмову ВАСУ у видачі йому довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена у листі від 31.01.2023 № 23/7-14/23;

зобов`язати ВАСУ видати йому передбачену пунктом 1 Розділу ІІ, пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 [в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 № 5-1; (далі - Порядок № 3-1)], довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі положень статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував на протиправність відмови відповідача у видачі йому довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, з мотивів того, що ВАСУ не є вищим спеціалізованим судом та/або судом касаційної інстанції в розумінні Закону № 1402-VІІІ, оскільки запровадження різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці прямо суперечить рішенню Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020.

2. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13.06.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2023, задовольнив позовні вимоги.

3. 31.10.2023 ВАСУ звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2023, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалою від 20.11.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. У справі, яка розглядається суди встановили, що постановою Верховної Ради України від 05.07.2016 № 1434-VІІІ «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 було звільнено з посади судді ВАСУ, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови ВАСУ від 11.07.2016 № 487-к позивача відраховано зі штату суду, у зв`язку зі звільненням його у відставку відповідно до постанови Верховної Ради України від 05.07.2016 № 1434-VІІІ «Про звільнення суддів».

З 05.07.2016 позивач є суддею ВАСУ у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

18.02.2020 Конституційним Судом України було прийнято рішення від № 2-р/2020, яким визнано неконституційними положення пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

20.01.2023 у зв`язку із ухваленням Конституційним Судом України такого рішення, із метою реалізації свого права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого положеннями частини четвертої статті 142 Закону №1402-VІІІ позивач звернувся до ВАСУ із запитом від 20.01.2023 № 02/01/23 про надання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбаченої пунктом 1 розділу ІІ, пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 № 5-1), виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, на підставі положень статті 135 Закону № 1402-VІІІ, обчисленого з базового посадового окладу судді Верховного Суду у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

ВАСУ листом від 31.01.2023 № 23/7-14/23 повідомив позивача про відмову у видачі йому довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, посилаючись на те, що Законом № 1402-VIII закріплено порядок визначення посадового окладу як складової частини суддівської винагороди виключно для судів першої, апеляційної інстанцій, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду, а ВАСУ не є вищим спеціалізованим судом та/або судом касаційної інстанції у розумінні положень Закону № 1402-VІІІ, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах у справах № 826/13355/17, № 826/14879/17, № 826/12993/17, № 826/13405/17. На думку відповідача, оскільки частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VІІІ не визначений базовий розмір посадових окладів суддів ліквідованих вищих спеціалізованих судів (як судів касаційної інстанції) й діяльність таких судів цим Законом не передбачена, а пункт 7 розділу XII Закону № 1402-VІІІ визнаний неконституційним лише в частині Верховного суду України, то для видачі довідки суддям ВАСУ у відставці із зазначенням посадового окладу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до Закону № 1402-VІІІ немає підстав.

Крім того, листом Верховного Суду від 17.01.2023 № 6/0/20-23, у відповідь на адвокатський запит від 09.01.2023 № 01/01/23 (вх. № 3/0/19-23 від 11.01.2023) щодо надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за відповідною посадою станом на 01.01.2023, повідомлено, що ОСОБА_1 на посаді судді Верховного Суду не перебував, відтак Верховний Суд не має правових підстав для видачі запитуваної довідки, оскільки з 05.07.2016 позивач є суддею ВАСУ у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Із урахуванням викладеного зазначено, що відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 3-1 довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці видається судом (його правонаступником), в якому працював суддя у відставці до звільнення з посади.

Не погоджуючись із відмовою ВАСУ у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена у листі від 31.01.2023 № 23/7-14/23, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що різниця у правовому статусі ВАСУ та Верховного Суду, у складі якого діє Касаційний адміністративний суд, не спростовує висновків про те, що обсяг процесуальних повноважень судді ВАСУ до 15.12.2017 є найбільш наближеним до функцій щодо здійснення правосуддя, покладених на суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у порівнянні з іншими судами, що утворюють систему судоустрою України згідно із статтею 17 Закону № 1402-VIII.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Касаційна скарга ВАСУ обґрунтована посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування положень статей 135, 142 Закону № 1402-VІIІ у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №640/1064/21 щодо права судді ВАСУ у відставці на обчислення щомісячного довічного грошового утримання виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

9. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. На час звільнення позивача у відставку правовідносини щодо виплати суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання регулювалися положеннями Закону № 1402-VIII і Закону № 2453-VI.

11. Пункт 25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII встановлював, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

12. Тобто, на момент звільнення позивача у відставку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді залежав від проходження кваліфікаційного оцінювання та відпрацювання на посаді судді щонайменше трьох років з дня прийняття щодо судді відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В залежності від наведених обставин правовідносини щодо визначення розміру довічного грошового утримання судді регулювалися Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) або Законом № 1402-VIII.

13. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

14. В пункті 16 вказаного рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційним Судом України зазначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

15. У зв`язку із наведеним Конституційний Суд України дійшов висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

16. Таким чином Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 вказав на те, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

17. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці і жоден інший закон не регулює це питання, в тому числі й Закон № 2453-VI.

18. Аналогічні висновки зазначені Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020, яке набрало законної сили.

19. Таким чином, з 19.02.2020 правовідносини щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом № 1402-VIII, а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України.

20. Верховний Суд зазначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

21. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

22. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII).

23. Згідно із частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

24. Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

25. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

26. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (частина четверта статті 135 Закону № 1402-VIII).

27. При цьому, Верховний Суд зазначає, що в спірних правовідносинах суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинна визначатись з врахуванням розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з огляду на таке.

28. До набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Закону № 1402-VIII систему судів загальної юрисдикції складали: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України (частина друга статті 17 Закону № 2453-VI).

29. Згідно із частиною другою статті 31 Закону № 2453-VI вищими спеціалізованими судами були: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

30. Разом з цим, для створення більш ефективної моделі системи судоустрою, приведення її у відповідність із конституційними змінами, Верховною Радою України був прийнятий Закон № 1402-VIII, згідно із частиною третьою статті 17 якого систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

31. При цьому, принципи його побудови (територіальності, спеціалізації та інстанційності) залишились незмінними.

32. Отже, як Законом № 2453-VI, так і Законом № 1402-VIII в системі судоустрою передбачені вищі спеціалізовані суди, базисом для утворення яких є принцип спеціалізації, сутність якого полягає в утворенні в системі судоустрою підсистем судових органів, уповноважених вирішувати справи певних категорій.

33. При цьому, як було зазначено вище, в силу вимог частини другої статті 31 Закону № 2453-VI ВАСУ був вищим спеціалізованим судом, а відтак, на думку колегії суддів, суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку пенсії позивача повинна визначатись з врахуванням базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, визначеного пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII.

34. Після рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Закон № 1402-VIII встановлює суддівську винагороду для суддів вищих спеціалізованих судів та імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 135 Закону № 1402-VIII).

35. Враховуючи наведене, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, передбаченого Законом № 1402-VIII, оскільки чинне законодавство не передбачає іншого.

36. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах Брумареску проти Румунії (заява №28342/95), Стіл та інші проти Сполученого Королівства та ін.). Так, у рішенні від 10.12.2009 по справі Михайлюк та Петров проти України (заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

37. Поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах Олександр Волков проти України (заява № 21722/11), C.G. та інші проти Болгарії (заява № 1365/07).

38. Відповідно до пункту 46 Доповіді Венеційської Комісії Верховенство права (Страсбург, 04.04.2011 Доповідь № 512/2009, CDL-AD (2011)003rev), схваленої на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними.

39. В підпункті 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.06.2020 № 7-р/2020 вказано, що вимогою верховенства права є дотримання принципу юридичної визначеності, що обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування.

40. Юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом.

41. Конституційний Суд України у рішенні від 20.06.2019 № 6-р/2019 акцентував на тому, що юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци п`ятий, шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

42. З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про те, що відмова відповідача видати позивачу довідку має наслідком втручання у право на отримання ним щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі, встановленому чинним законодавством, а саме Законом № 1402-VIII, і таке втручання у право позивача не має жодної підстави в національному законодавстві, що свідчить про порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права.

43. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах Вєренцов проти України (заява № 20372/11), Кантоні проти Франції (заява №17862/91).

44. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдиним статусом суддів. Згідно з частиною другою статті 52 Закону № 1402-VIII судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

45. Відтак, колегія суддів вважає за необхідне сформувати наступний висновок: позивач обіймав посаду судді вищого спеціалізованого суду, звільнився у відставку та має статус судді у відставці, а тому він має право на відповідні гарантії, встановлені Законом № 1402-VIII для судді вищого спеціалізованого суду, зокрема на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII) відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами (частини третя - п`ята статті 135 Закону № 1402-VIII), а не касаційного суду у складі Верховного Суду.

46. До того ж, Верховний Суд звертає увагу на те, що законодавець з метою приведення положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, а також усунення інституційного дуалізму щодо подальшого функціонування найвищої інстанції судової гілки влади в Україні - Верховного Суду, врегулювання питання продовження суддівської кар`єри для суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів 21.11.2023 прийняв Закон України № 3481-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України», який набрав чинності 27.12.2023 та яким розділ XII «Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було доповнено, зокрема пунктом 14-4, абзацом другим якого визначено, що судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, яким призначено розмір щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами), мають право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у порядку та розмірі, визначених частиною третьою статті 142 цього Закону, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду.

47. Відповідно до частин другої та третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

48. Так, позивач звернувся до суду із позовом, оскільки вважав, що відповідачем, у зв`язку з відмовою видати довідку про належний розмір суддівської винагороди, порушене його право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі, співмірному із суддівською винагородою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

49. Водночас Верховний Суд вважає за належне захистити порушене право позивача шляхом зобов`язання ВАСУ видати йому довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, яке виплачується з розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII), відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами.

50. Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 04.07.2023 у справі № 640/1064/21, та колегія суддів не знаходить підстав для відступу від такої правової позиції.

51. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судових рішень з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

52. Частиною першою статті 351 КАС України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вищого адміністративного суду України задовольнити частково.

Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі № 320/5754/23.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Вищого адміністративного суду України у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду працюючого судді для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами.

Зобов`язати Вищий адміністративний суд України (код ЄДРПОУ 33235788, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5, м. Київ) видати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

Н.В. Коваленко ,

Судді Верховного Суду