ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року

м. Київ

справа № 759/9026/21

провадження № 61-10154сво22

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,

Фаловської І. М., Червинської М. Є.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - закрите акціонерне товариство «Українська будівельна компанія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Коновал Олена Василівна, на рішення Святошинського районного суду м. Києва у складі судді Ул`яновської О. В. від 09 листопада

2021 року та постанову Київського апеляційного судуу складі колегії суддів:

Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В., від 04 серпня 2022 року.

Сутність правової проблеми у справі

1. Між сторонами справи було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язувався сплатити ЗАТ «Українська будівельна компанія» ціну продажу майнового права, а ЗАТ «Українська будівельна компанія» зобов`язувалося передати позивачу майнове право на квартиру та протягом тридцяти календарних днів після прийняття будинку в експлуатацію (орієнтовний термін -

3 квартал 2016 року), його технічної інвентаризації, за умови сплати ціни продажу позивачем майнового права, передати останньому квартиру за актом прийому-передачі, а також технічний паспорт на квартиру.

2. Посилаючись на те, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за договором, не забезпечив введення будинку в експлуатацію та не передав йому квартиру, майнові права на яку придбавалися ним для задоволення власних потреб у житлі, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», в межах річної позовної давності.

3. Перед Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду постало питання щодо наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин, які виникли на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51, приписів Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема нарахування пені у розмірі, передбаченому частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

4. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «Українська будівельна компанія» про стягнення пені за порушення умов договору.

5. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 01 жовтня

2014 року він уклав з відповідачем договір № 9-7-51 про купівлю-продаж майнових прав на квартиру, згідно з умовами якого відповідач зобов`язався передати йому у власність майнове право на квартиру АДРЕСА_1 та позначений на схемі генерального плану за № 9. Договір купівлі-продажу майнових прав встановлює строк введення спірного будинку в експлуатацію - 3 квартал 2016 року.

6. Посилався на те, що свої зобов`язання за указаним договором він виконав у повному обсязі, сплативши визначену ціну продажу у сумі 414 180,00 грн. Натомість відповідач не виконує належним чином своїх зобов`язань, зазначений вище будинок в експлуатацію не зданий.

7. Його письмові звернення до відповідача щодо порушення строку виконання зобов`язання, передбаченого договором купівлі-продажу майнових прав, залишені без відповіді.

8. Вважав, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язань на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що спірні правовідносини стосуються замовлення будівництва житла для власних потреб.

9. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: стягнути з ЗАТ «Українська будівельна компанія» суму пені у зв`язку з порушенням умов договору

від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51 про купівлю-продаж майнових прав на квартиру у розмірі 4 535 271,00 грн.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з введення будинку в експлуатацію, що є порушенням приписів статей 526 та 530 Цивільного кодексу України.

12. Однак, суд першої інстанції вважав, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що приписи Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами договору про купівлю-продаж майнових прав щодо об`єкту нерухомого майна - житлове будівництво. Ці правовідносини регулюються спеціальним законом, який регулює інвестиційну діяльність. Крім того, зазначено, що умови пункту 4.6 договору купівлі-продажу майнових прав не передбачають можливість нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

13. Вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на відмову у задоволенні позову по суті.

Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції

14. Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції постанови апеляційного суду, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

15. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, щосуд першої інстанції не звернув уваги, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», однак саме абзац 1 частини п`ятої статті 10 зазначеного Закону застосовується до договорів підряду та договорів про надання послуг, у зв`язку з чим не застосовується до договорів купівлі-продажу майнових прав. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважав, що у задоволенні позову слід відмовити саме з цих підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Коновал О. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

17. При відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 501/3038/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 318/2249/16, від 20 січня 2020 року у справі № 607/20776/14, від 09 вересня 2020 року у справі

№ 607/1585/19, від 04 лютого 2021 року у справі № 607/1579/19, від 06 квітня

2021 року у справі № 607/1576/19 та від 20 травня 2021 року у справі

№ 607/1569/19.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва

від 09 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду

від 04 серпня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 759/9026/21 і витребувано матеріали справи з Святошинського районного суду м. Києва.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2024 року справу призначено до розгляду.

20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року справу передано на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

21. Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2024 року прийнято справу до розгляду та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували характер спірних правовідносин, пов`язаних із залученням грошових коштів позивача для будівництва житла для власних споживчих потреб, що, на його думку, відповідає визначеним у Законі України «Про захист прав споживачів» термінам «споживач» та «послуга». Заявник вважає, що відносини, які пов`язані із залученням суб`єктами господарювання грошових коштів фізичних осіб для будівництва житла, з придбанням житлової нерухомості, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

23. Додатково заявник зауважує, що саме відповідач розробляв та затверджував типовий стандартний договір для залучення коштів від фізичних осіб, які бажають задовольнити свої особисті потреби у житлі, обирав форми такого залучення та формулював умови договору, вносив інформацію про строки будівництва житла, а тому ризики, пов`язані із суперечливістю та неясністю таких умов договору повинні, бути покладені саме на нього.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

24. 29 грудня 2022 року ЗАТ «Українська будівельна компанія» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

25. Відзив обґрунтований посиланням на те, що за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51 товариство зобов`язувалося лише продати та передати позивачу майнові права на об`єкт нерухомості, у той же час надання/виконання послуг/робіт не входило в обов`язки ЗАТ «Українська будівельна компанія». Вважає, що до відповідальності, передбаченої статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів», може бути притягнуто лише виконавця робіт/послуг. Договір купівлі-продажу майнових прав не є тотожним договору про виконання робіт (у тому числі договору будівельного підряду) чи договору про надання послуг. Крім того,

ЗАТ «Українська будівельна компанія» не виступає у спірних правовідносинах ні будівельною компанією, ні замовником будівництва, ні підрядником. Посилається також на нерелевантність наведеної заявником судової практики.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. 01 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Українська будівельна компанія» укладено договір № 9-7-51 про купівлю-продаж майнових прав на квартиру, за умовами якого ЗАТ «Українська будівельна компанія» зобов`язалася передати ОСОБА_1 у власність майнове право на квартиру АДРЕСА_1 , позначеному на схемі генерального плану за №9.

27. Відповідно до пункту 2.1 договору ціна майнового права складає

414 180,00 грн, включаючи ПДВ у розмірі 69 030,00 грн.

28. Згідно з пунктом 1.7 договору орієнтовний термін прийняття будинку в експлуатацію - 3 квартал 2016 року.

29. Відповідно до довідки від 30 березня 2015 року позивачем сплачено 100 % вартості майнових прав ЗАТ «Українська будівельна компанія» по договору № 9-7-51 від 01 жовтня 2014 року купівлі-продажу майнових прав на квартиру, тобто 414 180,00 грн.

30. Відповідно до акту прийому-передачі майнових прав від 30 березня

2015 року, відповідач передав позивачу майнове право на отримання у власність новозбудованої квартири відповідно договору № 9-7-51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року.

31. Із відповіді Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у

м. Києві від 27 травня 2021 року за № 10/26-6/2705/07 слідує, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 , позначений на схемі генерального плану за № 9, не введений в експлуатацію.

32. Згідно з пунктом 4.6 договору № 9-7-51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, у випадку порушення ЗАТ «Українська будівельна компанія» зобов`язань згідно з пунктом 1.7 щодо строків введення будинку в експлуатацію, ЗАТ «Українська будівельна компанія» сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми, сплаченої позивачем.

Позиція Верховного Суду

33. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступних висновків.

34. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

35. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

36. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Підстави та мотиви передачі справи на розгляд об`єднаної палати

37. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків щодозастосування приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня

2020 року у справі № 369/10606/17 та у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21.

38. У постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі

№ 369/10606/17 та від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21 викладено правовий висновок, що оскільки між сторонами спору був укладений договір купівлі-продажу майнових прав, а не договір виконання робіт (надання послуг), тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

39. Натомість у постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 501/3038/16-ц сформульовано загальний критерій для визначення факту поширення дії Закону України «Про захист прав споживачів» на ті, чи інші правовідносини, опосередковані тим чи іншим договором, а саме в залежності від мети конкретного договору - задоволення власної потреби фізичної особи у житлі, яка не пов`язана з підприємницькою діяльністю. Зазначено, що оскільки позивач мав на меті задовольнити власні потреби у житлі, ці відносини безпосередньо не пов`язані з підприємницькою діяльністю, він є споживачем фінансової послуги, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила Закону України «Про захист прав споживачів».

40. У справах № 607/1576/19, № 607/1579/19, № 607/1569/19, № 607/20776/14 Верховним Судом висловлено єдиний підхід щодо вирішення спору фізичних осіб з одним й тим самим господарським товариством щодо будівництва квартир через механізм пайової участі фізичної особи у цьому будівництві, згідно з яким оскільки спірний договір між позивачем та відповідачем був спрямований на продовження виконання домовленостей щодо будівництва житла для позивача, договірні правовідносини мають характер будівельного підряду та на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів».

41. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 січня

2022 року у справі № 761/16124/15-ц (пункт 55) зазначила, що послугами згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» є всі види комерційної взаємодії суб`єктів господарювання із споживачами, які не вписуються у набагато більш конкретні й чіткі визначення понять «товарів» та «робіт» і є набагато ширшими за аналогічне поняття, що вжите в ЦК України, адже включає в себе, наприклад, прокат, який ЦК України однозначно кваліфікується як різновид договору майнового найму.

42. У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18 зазначено, що частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі її застосування до договірних правовідносин сторін спору, не може бути проігнорована як дійсний механізм розрахунку відповідної пені попри те, що сторони могли обмежити чи зменшити розмір цієї пені умовами свого договору.

43. Водночас, у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 587/823/19 та від 21 квітня 2021 року у справі 552/6997/19 Верховним Судом при вирішенні питання про стягнення пені за договором купівлі-продажу майнових прав не зазначено про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

44. На думку Верховного Суду у складі колегії суддівТретьої судової палати Касаційного цивільного суду, регулювання Законом України «Про захист споживачів» правовідносин, які виникають з договору купівлі-продажу майнових прав, має встановлюватися з урахуванням реального змісту такого договору і мети його укладення. Якщо встановлено, що цей Закон поширюється на такий договір, то не може виключатися дія його окремих положень, якщо це прямо не слідує з нормативних документів. У статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», як і в інших правових нормах цього Закону, не вказано, що ця стаття має обмежене застосування до правовідносин, визначених у преамбулі цього Закону. Питання поширення Закону України «Про захист прав споживачів» на той чи інший договір має вирішуватись відповідно до його дійсної мети та змісту, а не формальної класифікації за назвою чи юридичною категорією, визначеною

ЦК України.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

45. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

46. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

47. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

48. Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (стаття 3 ЦК України).

49. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

50. Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

51. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

52. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України).

53. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

54. За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

55. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

56. Статтею 177 ЦК України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

57. Згідно з частиною першою статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

58. Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

59. Згідно з частиною другою статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

60. У пункті 95 постанови від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

61. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 жовтня 2014 року між сторонами спору було укладено договір № 9-7-51 про купівлю-продаж майнових прав на квартиру, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався сплатити відповідачу ціну продажу майнового права, а відповідач - передати позивачу майнове право на квартиру та протягом тридцяти календарних днів після прийняття будинку в експлуатацію, його технічної інвентаризації, за умови сплати ціни продажу позивачем майнового права, передати останньому квартиру за актом прийому-передачі, а також технічний паспорт на квартиру.

62. Згідно з розділом «Терміни та визначення» договору, сторони погодили, що:

- майнове право - це майнове право на отримання у власність новозбудованої квартири, характеристики якої визначені в цьому договорі, що передбачає право сторони 1 (позивача) після прийняття будинку в експлуатацію та його технічної інвентаризації і за умови сплати стороною 1 ціни продажу майнового права, набути у власність квартиру з оформленням та реєстрацією права власності на квартиру;

- прийняття будинку в експлуатацію - це здійснення замовником будівництва та відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дій та прийняття рішень, що свідчать про готовність будинку до експлуатації та є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію будинок необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про будинок до державної статистичної звітності.

63. Згідно з гарантійним листом, наданим позивачем, ТОВ «Київський домобудівний комбінат № 1», ЗАТ «Українська будівельна компанія» та

ТОВ «Укрспецбудмонтаж-2» гарантували ОСОБА_1 те, що згідно з актом розподілу площ, який є додатком до договору про спільну діяльність, до складу частки ЗАТ «Українська будівельна компанія» в результатах спільної діяльності входить право на отримання у власність квартири АДРЕСА_1 , і який позначений на схемі генерального плану № 9.

64. Відповідно до акту приймання-передачі майнового права згідно з договором № 9-7-51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року, складеного 30 березня 2015 року, сторони підтвердили факт передачі/прийняття майнового права на отримання у власність новозбудованої квартири відповідно до договору № 9-7-51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року.

65. Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

66. Пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що продавець - це суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

67. Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

68. У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних споживчих правовідносинах такої слабшої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), виконання робіт, надання послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать закону.

69. Встановивши, що договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру

від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51 був укладений фізичною особою з метою набуття у кінцевому результаті права власності на квартиру у багатоквартирному житловому будинку для власних потреб, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

70. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18.

71. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається у касаційному порядку, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення встановленого у договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51 орієнтовного строку здачі будинку в експлуатацію (пункт 1.7 договору), просив застосувати до відповідача відповідальність, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

72. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зауважує, що приписи статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлюють права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).

73. Частиною п`ятою зазначеної статті передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

74. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

75. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Поряд з цим, продавець - це суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації (пункт 18 частини першої статті 1 зазначеного закону).

76. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

77. Робота - це діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 21 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

78. У зобов`язаннях по виконанню робіт на одного з контрагентів покладається обов`язок виконати роботу, яка б завершувалась досягненням певного матеріального результату, а у зобов`язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками, тобто споживання послуги має місце в процесі її надання, на відміну від роботи, споживання результатів якої зазвичай не збігається з часом її виконання.

79. Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

80. Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

81. Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

82. Також відсутні підстави для поширення на правовідносини сторін дії Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

83. За змістом пункту 1.1. договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51 відповідач зобов?язувався передати позивачу у власність майнове право на квартиру, що знаходиться у будинку, а позивач зобов?язувався сплатити відповідачу ціну продажу майнового права згідно з умовами цього договору та прийняти майнове право. Пунктами 1.5 та 1.6 договору передбачено порядок передачі визначеного у договорі купівлі-продажу майна.

84. Зазначене цілком відповідає характерним ознакам договору купівлі-продажу. Отже спірний договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51 не є договором підряду чи договором про надання послуг.

85. Сторони погодилися з такими умовами договору, заперечень щодо їх формулювань не висловлювали, в судовому порядку, у тому числі в межах справи, що переглядається у касаційному порядку, не заявляли про недійсність умов зазначеного вище договору купівлі-продажу.

86. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

87. Таким чином, зміст договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51 дозволяє дійти висновку про те, що між сторонами не виникло правовідносин з надання послуг або виконання робіт, предметом договору були майнові права на квартиру. Зі змісту договору не вбачається, що відповідач здійснював будівельні роботи з будівництва житла для позивача або виступав замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку.

88. Враховуючи те, що за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51 відповідач не брав на себе зобов`язань виконати певні будівельні роботи чи надати певні послуги позивачу, не є замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку та не має повноважень на прийняття спірного будинку в експлуатацію, строк введення будинку в експлуатацію є орієнтовним та, з огляду на визначення термінів у вступній частині договору, залежить лише від дій замовника будівництва й органів державного архітектурно-будівельного контролю, суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ЗАТ «Українська будівельна компанія», яке виступає продавцем майнових прав у спірних правовідносинах, до відповідальності, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).

89. Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 369/10606/17 та від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21, з якими Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду погоджується та не знаходить підстав для відступу від них.

Висновки про застосування норм права

90. На правовідносини, які виникли на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, стороною яких є фізична особа, метою якої є придбання житла для власних потреб, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

91. Тлумачення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє стверджувати, що вона поширюється на договори підряду та договори про надання послуг. Відповідно прострочення зобов`язань, що виникли з договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

92. Відсутні правові підстави для стягнення з продавця за договором купівлі-продажу майнових прав пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що така пеня підлягає нарахуванню у разі порушенняумов договору про виконання робіт (надання послуг) виконавцями робіт і надавачами послуг, а не продавцями товарів. Способи захисту прав покупця за споживчим договором купівлі-продажу передбачені статтями 8, 9 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо відступлення від висновків Верховного Суду

93. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування відповідних правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

94. Відмінність фактичних обставин справи, яка розглядається, у порівнянні з фактичними обставинами справи, у якій висловлена правова позиція Верховного Суду, за відсутності різних підходів судів до вирішення подібної правової проблеми з такими ж фактичними обставинами не є підставою для відступу чи уточнення висновків Верховного Суду.

95. Передаючи справу на розгляд об`єднаної палати, Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ставилось питання про необхідність відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 369/10606/17 та від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21, з огляду на наявність відмінного висновку Верховного Суду, викладеного у справах № 607/1576/19, № 607/1579/19, № 607/1569/19, № 607/20776/14, у яких застосовано положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до правовідносин, які виникли між фізичними особами та господарським товариством щодо будівництва квартир через механізм пайової участі фізичної особи у будівництві житла.

96. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зауважує, що підставою для застосування положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до правовідносин, які виникли між сторонами у справах № 607/1576/19, № 607/1579/19, № 607/1569/19, № 607/20776/14, був висновок суду, що спірний договір між позивачем та відповідачем був спрямований на продовження виконання домовленостей щодо будівництва житла для позивача, договірні правовідносини мають характер будівельного підряду, а тому на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів», у тому числі положення статті 10 зазначеного закону.

97. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду звертає увагу, що упостанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 587/823/19 (провадження № 61-5139св21) Верховний Суд, змінюючи мотиви відмови суду апеляційної інстанції у задоволенні вимоги про стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, дійшов висновку, що положення зазначеної статті застосовується до договорів підряду та договорів про надання послуг, та не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав.

98. У постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 552/6997/19 (провадження № 61-1280св21) Верховний Суд не розглядав питання щодо стягнення пені за договором купівлі-продажу майнових прав на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Позовні вимоги у зазначеній справі стосувалися визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру частково недійсним, визнання незаконним припинення договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, визнання договору купівлі-продажу майнових прав дійсним, визнання права власності на майнові права.

99. З огляду на викладене, необхідності у відступленні від висновків Верховного Суду, викладених у наведених постановах, ухвалених за інших фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

100. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій в оскарженій частині, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

101. Посилання касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 318/2249/16, від 20 січня 2020 року у справі

№ 607/20776/14, від 09 вересня 2020 року у справі № 607/1585/19, від 04 лютого 2021 року у справі № 607/1579/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 607/1576/19 та від 20 травня 2021 року у справі № 607/1569/19, є необґрунтованими.

102. Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 501/3038/16-ц щодо поширення на правовідносини, які випливають з договору купівлі-продажу майнових прав, положень Закону України «Про захист прав споживачів» був правильно застосований судом апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку та зміні мотивів відмови у задоволенні позову.

103. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

104. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Коновал О. В., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.

105. З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Коновал Олена Василівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада

2021 року з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду справи, та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: А. І. Грушицький

Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська