головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича, м.Херсон - Гонтар П.А. на підставі ордеру;

від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон - не з`явився;

від Керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, м. Херсон - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон та Фізичної особи-підприємця Рура Сергія Вікторовича, м.Херсон

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Шаратов Ю.А., повний текст рішення складено та підписано 24.01.2024 року

у справі №916/3666/22

за позовом: Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича, Вінницька обл., Тульчинський р-н., с. Липівка

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон

за участю Керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, м. Херсон

про стягнення 2004866 грн. 17 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У грудні 2022 року Фізична особа-підприємець Рура Сергій Вікторович звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом, з урахуванням клопотання про виправлення технічної описки при складанні позовної заяви від 30.03.2023 року, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, у якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість за договором про закупівлю товарів від 26.01.2022 року № 965, а саме: 1 364 580 грн. суми основного боргу, 328 994 грн. 63 коп. пені, 19 740 грн. 3 % річних, 96 611 грн. 54 коп. інфляційних втрат; забезпечення виконання договору про закупівлю в розмірі 194 940 грн.; а також вирішити питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат у справі.

Зокрема, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича обґрунтовано тим, що відповідачем, всупереч умовам укладеного між ним та позивачем договору про закупівлю товарів від 26.01.2022 року № 695, належним чином зобов`язання з оплати отриманого товару (дров) у повному обсязі не виконано (за прийняту відповідачем другу партію товару у строк, встановлений пунктом 4.1 договору), внаслідок чого позивачем, крім основної заборгованості за договором, нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати у вищезазначеному розмірі.

Окрім цього, позивач вважає, що оскільки ним у повному обсязі виконано свої господарські зобов`язання з поставки товару покупцю, натомість відповідачем, всупереч вимогам п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 року, не виконано зобов`язання з повернення суми забезпечення після виконання договору у розмірі 194 940 грн., наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь постачальника зазначеної вище суми.

Господарський суд Одеської області рішенням від 10.01.2024 року у справі №916/3666/22 (суддя Шаратов Ю.А.) позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича задовольнив частково; стягнув з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона на користь Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича 1 364 580 грн. - суму основного боргу, 194 940 грн. - суму забезпечення виконання договору про закупівлю, витрати на сплату судового збору в розмірі 23 393 грн. 78 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 31 116 грн.; відмовлено в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Рура Сергія Вікторовича до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона про стягнення 328 994 грн. 63 коп. пені, 19 740 грн. 3 % річних, 96 611 грн. 54 коп. інфляційних втрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості, місцевий господарський суд виснував, що у своїй сукупності надані позивачем докази на підтвердження поставки товару відповідачу, а саме, видаткові накладні № РН-0000016 - № РН-0000029, є вірогідними, тобто такими, що підтверджують обставини, якими обґрунтовано позовну вимогу про стягнення суми основного боргу. При цьому, відповідачем не надано жодних доказів на спростування цих обставин.

В той же час, на переконання суду першої інстанції, оскільки судом встановлено обставину виконання позивачем обов`язку з постачання товару у обсязі, визначеному додатковою угодою від 26.08.2022 року № 2, договір від 26.01.2022 року є виконаним зі сторони Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6., і тому у Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона виник обов`язок із повернення суми забезпечення виконання договору у розмірі 194 940 грн., сплаченої за платіжним дорученням від 22.01.2022 року № 37.

Водночас, відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача сум нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд вказав, що оскільки єдиним первинним документом, складення якого було б підставою для початку спливу дев`яностоденного строку на оплату, встановленого пунктом 4.1 договору від 26.01.2022 року, є видаткова накладна, а низка таких видаткових накладних № РН-0000016 - № РН-0000029 не містять дати їх складання, суд позбавлений можливості встановити дату прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем, і, відповідно, визначити та перевірити правильність нарахувань сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, виконаних позивачем, внаслідок чого наявні підстави вважати, що позивачем не доведено існування обов`язку відповідача зі сплати зазначених вище нарахувань у наведених розмірах.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення таких учасників справи.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Херсона, м. Херсон з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 року у справі № 916/3666/22 в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича в оскаржуваній частині відмовити; скасувати ухвалу суду першої інстанції - Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи та призначити експертизу підпису представника Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона ОСОБА_1 на видаткових накладних № РН0000016 - РН0000029; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, вимог процесуального закону та невідповідністю обставинам справи, встановлених місцевим господарським судом обставин під час розгляду справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник, посилаючись на обставини, встановлені судом першої інстанції під час розгляду справи, зазначив, що після деокупації м. Херсона, Квартирно - експлуатаційний відділ м. Херсона поступово відновлює роботу, в тому числі документи з фінансово-господарської діяльності, що були знищені чи вивезені силовими структурами окупантів під час неодноразових обшуків приміщення установи; підраховує збитки від викрадення матеріальних цінностей, зокрема, було встановлено відсутність на складах за адресою: м. Херсон, вул. Паровозна, 44 дров, що за твердженням позивача були ним поставлені. Також, як зауважено апелянтом, на час подання Відділом апеляційної скарги у нього відсутні видаткові накладні про прийняття поставлених позивачем дров.

Посилаючись на висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, Відділ щодо довіреності, наданої уповноваженій особі на прийняття матеріальних цінностей, вказав, що відповідно до заяви свідка ОСОБА_1 від 23.06.2023 року та Наказу начальника Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона від 05.09.2022 року № 70, ОСОБА_1 , працівник ЗСУ була звільнена 15.09.2022 року з посади начальника об`єднаного паливно- матеріального складу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, за позицією апелянта, відповідно до п. 47 Наказу начальника Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона «Про організацію службової діяльності в 2022 навчальному році» від 17.12.2021 року №131, ОСОБА_1 є відповідальною особою за отримання вантажів, матеріальних цінностей тощо.

Разом з тим, як зазначено Відділом за доводами апеляційної скарги, покладення відповідальності за отримання вантажів на ОСОБА_1 за наказом начальника Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона від 17.12.2021 року №131, в силу її посадових обов`язків з керівництва складом, не наділяє її повноваженнями з безпосереднього отримання в інтересах Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона від третіх осіб товарно-матеріальних цінностей, оскільки наказ не містить у собі відповідних прямих вказівок. Відтак, на переконання апелянта, ОСОБА_1 для отримання товарно-матеріальних цінностей в інтересах Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона від суб`єктів господарювання, начальником Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона, в тому числі свого часу і Добролєвським Д.Г., завжди видавалась відповідна довіреність.

Проте, ОСОБА_1 , займаючи посаду начальника об`єднаного паливно- матеріального складу, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вул. Паровозна, 44, не отримувала довіреності від КЕВ м. Херсона на отримання дров.

Окрім зазначеного, скаржник, щодо того, що видаткові накладні не відповідають вимогам законодавства до первинних документів, наголосив, що як вже зазначалось Відділом у відзиві на позов, видаткові накладні №РН0000016 - РН0000029, надані позивачем в обґрунтування висунутих грошових вимог, не відповідають вимогам законодавства до первинних документів, оскільки у них відсутня дата, прізвище та посада уповноваженої особи на отримання товарно - матеріальних цінностей Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона, а повноваження цієї особи не підтверджені відповідною довіреністю, дані про яку не внесені у накладні.

Апелянт зазначає, що твердження представника позивача, про те що факт отримання Відділом накладних підтверджується підписом уповноваженої особи та відтиском печатки є помилковим, оскільки підпис уповноваженої особи, навіть засвідчений гербовою печаткою, не може бути доказом повноважень цієї особи щодо отримання товарно-матеріальних цінностей від імені Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона.

Отже, на переконання скаржника, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що видаткові накладні № РН-0000016 - № РН-0000029 мають обов`язковий реквізит первинного документу, а саме - особистий підпис відповідальних осіб, так як, відповідно до заяви свідка ОСОБА_1 , яка займала посаду начальника об`єднаного паливно-матеріального складу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підписи на видаткових накладних № РН-0000016 - №РН-0000029, засвідчених печаткою, вона своїми не визнає.

Разом з тим, скаржник в апеляційній скарзі ставить питання про оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки вважає, що оскаржувана ухвала - Господарського суду Одеської області від 26.10.2023 року у справі № 916/3666/22 прийнята судом з порушенням норм матеріального права, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи, виходячи з того, що видаткові накладні № РН0000016-РН0000029 фактично є єдиним доказом, на підставі якого заявлені позовні вимоги, а тому є необхідним для вирішення спору встановити обставину підписання/не підписання накладної представником Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсон.

Відтак, скаржник наголосив, що зважаючи на те, що у відповідача відсутні оригінали видаткових накладних № РН0000016-РН0000029; відсутні документи, що мають відповідно до умов договору засвідчувати якість, відсутні рахунки та товарно-транспортні накладні у даному разі, для встановлення обставин підписання/не підписання накладних представником Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсон необхідні знання у сфері іншій, ніж право, тому останній наполягає на необхідності призначення експертизи, наголошуючи при цьому, що жодною зі сторін не надано суду висновку експерта з цих питань.

При цьому, на переконання апелянта, експертиза підпису на видаткових накладних № РН0000016 - РН0000029 надасть можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Підсумовуючи викладене, апелянт вважає, що оскільки видаткові накладні не містять обов`язкового реквізиту, а саме, підпису уповноваженої особи Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона Железновой О.А., такі видаткові накладні не мають юридичної сили, тому що це не дає змогу ідентифікувати особу, котра брала участь в отриманні товару та здійснення господарської операції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 року у справі №916/3666/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 року у справі №916/3666/22, справу призначено до судового розгляду.

Фізична особа-підприємець Рура Сергій Вікторович, м.Херсон з рішенням суду першої інстанції також не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 року у справі № 916/3666/22 в частині відмови в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Рура Сергія Вікторовича до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона про стягнення 328 994 грн. 63 коп. пені, 19740 грн. - 3% річних, 96611 грн. 54 коп. - інфляційних втрат та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити.

Також Фізична особа-підприємець Рура Сергій Вікторович, за вимогами апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції в іншій частині рішення суду змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення суду висновки про відхилення в якості доказів факту поставки товару: додаткову угоду від 26.08.2022 року №2 до договору про закупівлю товарів від 26.01.2022 року №965 та лист від 28.04.2023 року начальника Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона Добролевського Д.Г.; а також покази свідків; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга скаржника - 2 також мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, вимог процесуального закону та невідповідністю обставинам справи, встановлених місцевим господарським судом обставинам під час розгляду справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги позивача, який посилається на помилковість висновків суду першої інстанції, зазначених в оскаржуваному рішенні, сторони погодили, що початком спливу дев`яностоденного строку на оплату, встановленого п. 4.1 договору від 26.01.2022 року є надання постачальником саме платіжних документів, а не видаткових накладних, які є документами первинного обліку та не є розрахунковими документами, якими є рахунки - фактури.

Отже, на переконання скаржника - 2, необґрунтованими є висновки суду про те, що єдиним документом, складення якого було б підставою для початку спливу дев`яностоденного строку на оплату, встановленого п. 4.1 договору від 26.01.2022 року, є видаткова накладна.

Зазначаючи про те, що саме відповідач має нести ризики стосовно неоднозначного тлумачення умов договору, позивач наголосив, що він обґрунтовано вважає 23.02.2022 року початком відліку дев`яностоденного строку на оплату, який завершився 29.06.2022 року, з огляду на що 30.06.2022 року є днем початку нарахування пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції, оскільки у даному разі п. 4.1. договору передбачає строки спливу на оплату, пов`язані саме з наданням постачальником покупцю платіжних документів.

Разом з цим, на думку скаржника - 2, кожна з наявних у матеріалах справи видаткових накладних містить посилання на відповідний рахунок-фактуру від 22.02.2022 року, що додатково підтверджує правильність розрахунків пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції, оскільки такі видаткові накладні передавались одночасно із рахунками-фактурами.

Щодо незгоди з висновком суду першої інстанції про відхилення в якості доказів факту поставки товару: додаткової угоди від 26.08.2022 року №2 до договору про закупівлю товарів від 26.01.2022 року №965, листа від 28.04.2023 року начальника Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниця Добролевського Д.Г., а також показів свідків, скаржник - 2, посилаючись на обставини, встановлені місцевим господарським судом під час розгляду справи, вказав, що підписанням додаткової угоди №2 відповідач підтвердив факт виконання позивачем зобов`язань за договором про закупівлю товарів №965 з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2, а саме, факт поставки 1436,40 м.куб. деревини загальною вартістю 2 729 160 грн. без ПДВ до 24.02.2022 року, з огляду на що необґрунтованими є висновки суду про те, що додаткова угода №2 від 26.08.2022 року відображає лише наміри сторін, а тому не підтверджує факт поставки позивачем деревини.

Позивач вважає, що додатковим аргументом на підтвердження того, що додаткова угода №2 від 26.08.2022 року має доказове значення у підтвердженні факту поставки позивачем товару є факт того, що 29.08.2022 року відповідач зареєстрував вказану додаткову угоду в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Херсонській області, як документ на підтвердження бюджетного зобов`язання перед Фізичною особою - підприємцем Рурою С.В.

В той же час, на переконання апелянта, подані позивачем під час розгляду справи додаткові докази (відповіді на запит адвоката, покази свідків) також свідчать про факт поставки позивачем товару.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 року у справі №916/3666/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Рура Сергія Вікторовича, м.Херсон на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 року у справі №916/3666/22, об`єднано для спільного розгляду апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон та Фізичної особи-підприємця Рура Сергія Вікторовича, м.Херсон, призначено дату судового засідання.

14.03.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Рура Сергія Вікторовича, м.Херсон надійшов відзив на апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон (вх. №525/24/Д5), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон відхилити. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзиву, позивач, посилаючись на обставини справи, наголосив, що в даному випадку участь юридичної особи Квартирно - експлуатаційного відділу м.Херсона в господарських операціях підтверджується наявною печаткою на видаткових накладних, дійсність якої відповідач не оспорює.

Також позивач, посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду, вказав, що відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи в здійсненні господарської операції за цими накладними.

До того ж, необгрунтованими є посилання відповідача на те, що відсутні в матеріалах справи копії довіреності на прийняття товарно-матеріальних цінностей є підставою для задоволення апеляційної скарги, а видаткові накладні є єдиним доказом у справі, оскільки такими доказами є також свідчення свідків, відповіді на адвокатський запит начальника Квартирно- експлуатаційного відділу м. Вінниця Добролевського Д.Г., додаткова угода до договору від 26.08.2022 року, в якій сторони зафіксували кількість поставленого товару постачальником станом на 24.02.2022 року, факт реєстрації відповідачем додаткової угоди від 26.08.2022 року №2.

Отже, на думку позивача, всі надані ним докази у їх взаємозв`язку безперечно доводять факт поставки Фізичною особою-підприємцем Рурою С.В. товару за видатковими накладними №РН 0000016 - РН 0000029.

Також позивач вказав, що в своїй апеляційній скарзі Відділ не спростовує сам факт поставки постачальником товару, а лише зазначає про те, що після деокупації м. Херсона відповідачем було встановлено факт відсутності дров на складі за адресою: АДРЕСА_1, відсутності документів з фінансово-господарської діяльності, які були знищені чи вивезені силовими структурами окупантів під час обшуків приміщення. Проте, позивач вважає, що встановлена відповідачем відсутність документів фінансово-господарської діяльності після деокупації жодним чином не спростовує той факт, що такі відповідні документи були в наявності на час здійснення господарської операції.

Поряд із зазначеним, позивач зазначив, що юридично неспроможними є доводи відповідача про необхідність проведення судової почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_1 для встановлення особи, яка брала участь у господарській операції, оскільки особою, яка брала участь у господарській операції є не ОСОБА_1, а Квартирно - експлуатаційний відділ м.Херсона, а тому, відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, суд вірно виходив з того, що у видаткових накладних за номерами РН-0000016 - РН-0000029 відсутнє розшифрування підпису особи, яка їх підписувала від імені Квартирно-експлутаційного відділу м. Херсона, із зазначенням прізвища, ім`я по батькові та посади. При цьому, належність підпису саме ОСОБА_1 на цих накладних не стверджується ані позивачем, ані відповідачем.

27.03.2024 року через підситему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон надійшов відзив (вх. №538/24/Д3, 475/24/Д4) на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича, у якій відповідач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача відхилити. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзиву, відповідач наголосив, що заперечує проти доводів позивача, викладених ним в апеляційній скарзі та вважає, що висновки місцевого господарського суду в оскаржуваній позивачем частині щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи та вимоги, викладені письмово з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі та заперечення проти доводів апеляційної скарги Відділу, викладені у відзиві. Просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих останнім сум інфляційних втрат, 3% річних та пені, змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення щодо належності та допустимості поданих позивачем доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали про відкриття провадження у справі на офіційну електронну адресу сторони, будь-яких заяв чи клопотань суду не надавав, при тому, що було задоволено його клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції, телефоном повідомив про неможливість з`єднання з технічних причин, ризики яких несе сторона, про що його було повідомлено ухвалою суду.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчується, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника іншого учасника справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутнього учасника судового процесу, дослідивши та обговоривши доводи та вимоги апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича не потребує задоволення, апеляційна скарга Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 року у справі №916/3666/22 потребує зміни його мотивувальної та резолютивної частин, викладених в редакції постанови суду апеляційної інстанції із залишенням без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині, виходячи з такого.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

22.01.2022 року Фізичною особою - підприємцем Рура С.В. було сплачено на рахунок Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона 194 940 грн. в якості забезпечення виконання договору про закупівлю, що підтверджується платіжним дорученням № 37.

26.01.2022 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона (замовник) і Фізичною особою - підприємцем Рура С.В. (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів № 965, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити, а замовник зобов`язався забезпечити приймання та оплату: Дрова твердолистяних порід (ДК 021-2015 (CPV) 03410000-7 - Деревина) - 2052 м.куб., (товар).

Відповідно до п. 1.2. договору та Специфікації №1 на поставку (Додаток 2 до договору), ціна товару, його номенклатура, характер, технічні характеристики визначаються специфікацією на товар: найменування - Дрова твердолистяних порід (ДК 021-2015 (CPV) 03410000-7 - Деревина); 2052 м.куб.; ціна за одиницю (м.куб) 1 900,00 грн. без ПДВ; ПДВ - 0; ціна товару без ПДВ - 3 898 800 грн.

Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та/або потреби Замовника (п. 1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що якість товару, що постачається постачальником повинна відповідати визначеним законодавством вимогам (сертифікату якості, протоколом випробувань, посвідченню якості, технічним вимогам, ГОСТ, ДСТУ). Якісні показники товару повинні відповідати наступним показникам: Деревина, 2052 м.куб. Деревина паливна (дрова) твердолистяних порід, а саме (дуб, акація). Розмір дров: по довжині - 1,00 м; по товщині - від 8 см і більше; найбільше відхилення по довжині ± 0,02 м. В дровах не допускається зовнішня трухлява гниль.

Згідно із п.2.2 договору постачальник гарантує якість товару, що передається у власність (постачається). У разі поставки товару більш низької якості, замовник має право відмовитися від прийняття і оплати такого товару. При виявленні невідповідності товару до вимог викладених у п. 2.1 договору, у присутності уповноваженого представника постачальника складається двосторонній акт щодо виявленої невідповідності товару умовам договору.

Постачальник зобов`язаний на вимогу замовника забезпечити прибуття свого представника для складання акту невідповідності в термін не більше двох днів з дати повідомлення про необхідність його прибуття. У разі неприбуття уповноваженого представника постачальника, акт невідповідності складається замовником в односторонньому порядку, товар не приймається та не розвантажується, всі витрати по зберіганню несе постачальник.

Пунктом 2.3. договору визначено, що при виявленні невідповідності товару до вимог, викладених у п. 2.1. договору, у присутності уповноваженого представника постачальника складається двосторонній акт щодо виявленої невідповідності товару умовами договору.

Поставка товару супроводжується посвідченням якості та / або паспортом якості (документом, що засвідчує якість товару) (п.2.5. договору).

Отримання товару здійснюється окремими партіями, покупець направляє продавцю відповідну заявку, у якій визначає номенклатуру товару, дату та місце поставки, інші показники. Термін здійснення поставки не може бути менше двох робочих днів з моменту отримання продавцем відповідної заявки (п. 2.6. договору).

Сума цього договору не повинна відрізнятись від ціни пропозиції, в тому числі за одиницю товару. Сума договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін у випадках, передбачених Законом. В замовника виникають бюджетні зобов`язання за цим договором у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником на розрахунковий рахунок постачальника вартості поставленого товару.

Оплата товару здійснюється на підставі накладної на отриманий товар і рахунку, що надаються постачальником. Замовник здійснює оплату поставленого товару на протязі 90 банківських днів з моменту надання постачальником відповідних платіжних документів.

У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється замовником протягом 7 банківських днів з дня отримання бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок, але не пізніше 25.12.2022 року.

Ціна (сума) договору, ціна за одиницю товару встановлюється у національній валюті України - гривні, згідно цінової пропозиції Учасника - переможця.

Згідно із п. 5.1, 5.2, Додатку 1 до договору «Графік постачання», строк поставки товарів до 30.04.2022 року, проміжні дати та об`єм виконання; до 16.03.2022 року - 1 026 м.куб.; до 30.04.2022 року - 1 026 м.куб., місце поставки товарів: м. Херсон, вул. Паровозна, 44.

Відповідно до пп. 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 п. 6.1 договору сторони погодили таке: замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; приймати поставлений товар згідно з накладною та/або актом прийому-передачі; приймання - передача товару по якості проводиться в момент передачі його шляхом підписання накладної та/або акту прийому - передачі. У разі виявлення в момент передачі товару відхилення якісних показників тощо, замовник зобов`язаний відмовитися від приймання товару або вказати про недоліки у відповідному акті невідповідностей.

Замовник, в свою чергу, має право зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору (пп. 6.2.3 п. 6.2 договору).

Постачальник, відповідно до пп. 6.3.1, 6.3.2, п. 6.3 договору від 26.01.2022 року зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом II цього договору та надати документи, які підтверджують його якісні характеристики.

За умовами п. 6.4.1. постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.

У разі порушення замовником строків оплати товару, визначеного у п. 4.1. договору (при наявності бюджетного фінансування), замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого товару, за кожний день затримки платежу, за весь період прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє замовника від виконання взятих на себе зобов`язань по даному договору. Замовник не несе відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору у випадках затримки або припинення бюджетного фінансування на цілі, передбачені договором (п. 7.3 договору).

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 25.12.2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Вказаний договір підписано та скріплено печатками сторін без застережень та зауважень.

Позивачем на виконання умов договору від 26.01.2022 року було поставлено відповідачу першу партію товару на суму 1 364 580 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, а саме: видаткова накладна від 07.02.2022 року № РН-0000001 на суму 96 900 грн.; видаткова накладна від 07.02.2022 року № РН-0000002 на суму 93 100 грн.; видаткова накладна без дати № РН-0000003 на суму 91 200 грн.; видаткова накладна від 07.02.2022 року № РН-0000004 на суму 87 780 грн.; видаткова накладна від 07.02.2022 року № РН-0000005 на суму 87 780 грн.; видаткова накладна від 08.02.2022 № РН-0000006 на суму 90 820 грн.; видаткова накладна від 08.02.2022 року № РН-0000007 на суму 91 200 грн.; видаткова накладна від 08.02.2022 року № РН-0000008 на суму 89 300 грн. ; видаткова накладна від 08.02.2022 року № РН-0000009 на суму 93 100 грн.; видаткова накладна від 08.02.2022 року № РН-0000010 на суму 87 400 грн.; видаткова накладна від 09.02.2022 року № РН-0000011 на суму 95 000 грн.; видаткова накладна від 09.02.2022 року № РН-0000012 на суму 90 250 грн. ; видаткова накладна від 09.02.2022 року № РН-0000013 на суму 91 580 грн.; видаткова накладна від 09.02.2022 року № РН-0000014 на суму 88 920 грн.; видаткова накладна від 09.02.2022 року № РН-0000015 на суму 90 250 грн.

У період з 08.02.2022 року по 10.02.2022 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона оплатив за поставлену Фізичною особою - підприємцем Рура С.В. деревину на підставі договору від 26.01.2022 року у загальному розмірі 1 364 580 грн., що підтверджується Заключною випискою за період з 01.02.2022 року по 28.02.2022 року по рахунку позивача в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

18.02.2022 року між відповідачем та позивачем було укладено Додаткову угоду № 1 до договору від 26.01.2022 року № 965, за умовами якої сторони внесли зміни у розділ XIII «МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН» в частині зміни банківських реквізитів постачальника.

26.08.2022 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона і Фізичною особою - підприємцем Рура С.В. було підписано Додаткову угоду № 2 до договору від 26.01.2022 року № 965, місцем укладення якої зазначено місто Херсон, сторони узгодили між собою викласти у новій редакції п. 1.1 розділу 1 «Предмет договору», а саме: «Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник зобов`язується забезпечити приймання та оплату: Дрова твердолистяних порід (ДК 021-2015 (CPV) 03410000-7 - Деревина) - 1 436,4 м.куб., (далі - Товар)».

Також викладено у новій редакції п. 1.2, Додаток 2 «Специфікація № 1 на поставку» договору від 26.01.2022 року, згідно із чим ціна Товару, його номенклатура, характер, технічні характеристики визначаються специфікацією на товар: найменування - Дрова твердолистяних порід (ДК 021-2015 (CPV) 03410000-7 - Деревина); 1 436,4 м.куб.; ціна за одиницю (м.куб) 1 900,00 грн. без ПДВ; ПДВ - 0; Ціна товару без ПДВ - 2 729 160,00 грн.

У п. 2.1 договору від 26.01.2022 року змінено кількість деревини на 1 436,4 куб.м., п. 3.1 договору викладено у новій редакції: « 3.1 Сума Договору становить 2 729 160 грн. (два мільйони сімсот двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят гривень) без ПДВ», п. 5.1 договору - « 5.1. Строк поставки товарів: до 24.02.2022 року».

Також, вказаною додатковою угодою змінено Додаток 1 «Графік постачання» договору від 26.01.2022 року, визначено проміжні дати та об`єм виконання: до 24.02.2022 року - 1 436,4 м.куб.

Зазначені додаткові угоди, графік постачання та специфікація від 26.08.2022 року підписані сторонами без застережень та зауважень, скріплені їх печатками.

На підтвердження постачання другої партії деревини покупцю на загальну суму 1 364 580 грн. позивачем до суду надано копії та оригінали наступних документів: видаткових накладних без дати їх складення № РН-0000016 - РН-0000029 на суми 95 190 грн., 97 0900 грн., 97 090 грн., 95 190 грн., 98 800 грн., 95 190 грн., 95 190 грн., 97 090 грн., 97 090 грн., 98 800 грн., 98 800 грн., 98 800 грн., 98 800 грн., 101 460 грн.

Також у матеріалах справи наявні складені постачальником рахунки-фактури на загальну суму 1 364 580 грн., а саме: 95 190 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000016; 97 090 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000017; 97 090 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000018; 95 1900 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000019; 98 800 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000020; 95 190 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000021; 95 190 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000022; 97 090 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000023; 97 090 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000024; 98 800 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000025; 98 800 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000026; 98 800 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000027; 98 800 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000028; 101 460 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000029.

Вказані вище видаткові накладні без дати складання у своїй структурі мають посилання на рахунки - фактури, номери яких ідентичні номерам видаткових накладних та посилання на договір про закупівлю від 26.01.2022 року №965.

Всі зазначені вище видаткові накладні мають підписи та печатки як постачальника, так і покупця.

16.08.2022 року Фізична особа - підприємець Рура С.В. звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона з листом про повернення забезпечення виконання договору у сумі 194940 грн. у зв`язку із виконанням умов договору про закупівлю товарів.

12.10.2022 року Фізична особа - підприємець Рура С.В. звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона з претензією про сплату заборгованості за договором про закупівлю, яка складалася із суми основної заборгованості у розмірі 1364580 грн., пені - 194405 грн. 92 коп., 3 % річних - 11664 грн., інфляційних втрат - 51063 грн. 22 коп.

01.11.2022 року у відповідь на вказану вище претензію, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона, не заперечуючи факт постачання товару постачальником, повідомив останнього про те, що у зв`язку із окупацією міста Херсона визначити фактичний обсяг виконання постачальником умов договору про закупівлю не виявляється можливим у зв`язку із неможливістю доступу до об`єктів та документів відповідача, а також про те, що у нього є сумніви щодо поставки товару у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, покупець повідомив постачальника про те, що існування обставин непереборної сили унеможливлює на даний час перевірку виконання сторонами умов договору про закупівлю, тому вимоги щодо сплати пені, річних та інфляційних виконуватись не будуть.

Окрім наведеного, у матеріалах справи наявні довідка Державного підприємства «Володимирівське лісове господарство» від 29.04.2021 року щодо походження деревини, фотоматеріали без відповідних ідентифікуючих позначок, заяви свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 .

Також у матеріалах справи містяться копії опису рекомендованого вкладення, поштової квитанції і накладної про направлення позивачем на адресу Міністерства оборони України 20.10.2022 року претензії, видаткових накладних, рахунків та договору.

17.03.2023 року начальник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця ОСОБА_8 повідомив адвоката позивача на його запит про те, що позивачем було поставлено дрова, обсяг яких становив 1436, 4 м. куб., прийом яких здійснювався ОСОБА_1 , разом з товаром було передано видаткові накладні.

10.05.2023 року начальник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона ОСОБА_7 повідомив адвоката позивача на його запит про те, що договір повної матеріальної відповідальності з ОСОБА_1 було втрачено через численні обшуки, що провадились спецслужбами російської федерації під час окупації міста Херсона, з 01.03.2022 року ОСОБА_1 перебувала у простої, звільнена з роботи 15.09.2022 року.

З Реєстру бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 29.08.2022 року №2 вбачається, що за договором від 26.01.2022 року №965 у Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона наявне бюджетне зобов`язання за вказаним договором зі строком його дії до 25.12.2022 року та Додаткової угоди №2 від 26.08.2022 року у розмірі 1169640 грн.

Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять, як і не містять відповідних доказів щодо сплати покупцем другої партії дров, що залишилися несплаченими продавцю.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за договором поставки та нарахованих позивачем у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань сум неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, а також повернення сум забезпечення виконання зобов`язання за договором про закупівлю.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених Фізичною особою-підприємцем Рури Сергія Вікторовича в апеляційній скарзі, часткового прийняття доводів Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон за якими суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

З матеріалів господарської справи вбачається, що 26.01.2022 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона (замовник) і Фізичною особою - підприємцем Рура С.В. (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів № 965, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити, а замовник зобов`язався забезпечити приймання та оплату: Дрова твердолистяних порід (ДК 021-2015 (CPV) 03410000-7 - Деревина) - 2052 м.куб., (товар). Ціна товару без ПДВ становить 3 898 800 грн.

В подальшому, позивачем на виконання умов договору від 26.01.2022 року поставлено відповідачу першу партію товару на суму 1 364 580 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, а саме: видаткова накладна від 07.02.2022 року № РН-0000001 на суму 96 900 грн.; видаткова накладна від 07.02.2022 року № РН-0000002 на суму 93 100 грн.; видаткова накладна без дати № РН-0000003 на суму 91 200 грн.; видаткова накладна від 07.02.2022 року № РН-0000004 на суму 87 780 грн.; видаткова накладна від 07.02.2022 року № РН-0000005 на суму 87 780 грн.; видаткова накладна від 08.02.2022 № РН-0000006 на суму 90 820 грн.; видаткова накладна від 08.02.2022 року № РН-0000007 на суму 91 200 грн.; видаткова накладна від 08.02.2022 року № РН-0000008 на суму 89 300 грн. ; видаткова накладна від 08.02.2022 року № РН-0000009 на суму 93 100 грн.; видаткова накладна від 08.02.2022 року № РН-0000010 на суму 87 400 грн.; видаткова накладна від 09.02.2022 року № РН-0000011 на суму 95 000 грн.; видаткова накладна від 09.02.2022 року № РН-0000012 на суму 90 250 грн.; видаткова накладна від 09.02.2022 року № РН-0000013 на суму 91 580 грн.; видаткова накладна від 09.02.2022 року № РН-0000014 на суму 88 920 грн.; видаткова накладна від 09.02.2022 року № РН-0000015 на суму 90 250 грн.

Тобто, у період з 07.02.2022 року по 09.02.2022 року позивач поставив відповідачу першу партію товару, що жодною зі сторін не заперечується та у період з 08.02.2022 року по 10.02.2022 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона оплатив за поставлену Фізичною особою - підприємцем Рура С.В. деревину на підставі договору від 26.01.2022 року у загальному розмірі 1 364 580 грн., що вбачається із Заключної виписки за період з 01.02.2022 року по 28.02.2022 року по рахунку позивача в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

В подальшому, між сторонами договору було укладено додаткову угоду до договору про закупівлю №1 від 18.02.2022 року, якою внесено зміни до чинного договору в частині банківських реквізитів постачальника та підписано додаткову угоду №2 від 26.08.2022 року (місце укладання - м.Херсон), за умовами якої змінено кількість деревини, що мала постачатися, визначено проміжні дати та об`єм виконання: до 24.02.2022 року - 1 436,4 м.куб.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку другої частини деревини, на підтвердження чого надав суду копії та оригінали наступних документів: видаткових накладних без дати їх складення № РН-0000016 - РН-0000029 на суми 95 190 грн., 97 0900 грн., 97 090 грн., 95 190 грн., 98 800 грн., 95 190 грн., 95 190 грн., 97 090 грн., 97 090 грн., 98 800 грн., 98 800 грн., 98 800 грн., 98 800 грн., 101 460 грн. та рахунки-фактури на загальну суму 1 364 580 грн., а саме: 95 190 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000016; 97 090 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000017; 97 090 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000018; 95 1900 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000019; 98 800 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000020; 95 190 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000021; 95 190 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000022; 97 090 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000023; 97 090 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000024; 98 800 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000025; 98 800 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000026; 98 800 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000027; 98 800 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000028; 101 460 грн. - рахунок-фактура від 22.02.2022 року № СФ-0000029, факт чого не заперечується покупцем, проте, у даному спорі останній ставить під сумнів кількість поставленої продукції, а також юридичну спроможність вказаних вище видаткових накладних, з огляду на невідповідність їх вимогам первинних бухгалтерських документів, у зв`язку із чим просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи наведене, судова колегія визначилася, що у даному випадку між сторонами у справі виникли сталі правовідносини у сфері поставки.

Так, п. 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником на розрахунковий рахунок постачальника вартості поставленого товару.

Оплата товару здійснюється на підставі накладної на отриманий товар і рахунку, що надаються постачальником. Замовник здійснює оплату поставленого товару на протязі 90 банківських днів з моменту надання постачальником відповідних платіжних документів.

У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється замовником протягом 7 банківських днів з дня отримання бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок, але не пізніше 25.12.2022 року.

Ціна (сума) договору, ціна за одиницю товару встановлюється у національній валюті України - гривні, згідно цінової пропозиції Учасника - переможця.

В той же час, відповідно до пп. 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 п. 6.1 договору сторони погодили таке: замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; приймати поставлений товар згідно з накладною та/або актом прийому-передачі; приймання - передача товару по якості проводиться в момент передачі його шляхом підписання накладної та/або акту прийому передачі. У разі виявлення в момент передачі товару відхилення якісних показників тощо, замовник зобов`язаний відмовитися від приймання товару або вказати про недоліки у відповідному акті невідповідностей.

Як вже було зазначено судовою колегією за текстом постанови, відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За змістом ч. 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

З матеріалів господарської справи судом апеляційної інстанції встановлено та, зокрема, відповідачем не заперечується той факт, що друга партія деревини поставлялася на його склад.

Так, на підтвердження виконання зобов`язань за договором поставки позивачем були надані копії, а в судовому засіданні оригінали видаткових накладних на підтвердження факту поставки № РН-0000016 - РН-0000029 на суми 95 190 грн., 97 0900 грн., 97 090 грн., 95 190 грн., 98 800 грн., 95 190 грн., 95 190 грн., 97 090 грн., 97 090 грн., 98 800 грн., 98 800 грн., 98 800 грн., 98 800 грн., 101 460 грн., які не містять дати їх складення, але містять посилання на відповідний рахунок - фактуру, договір про закупівлю, оригінальні печатки сторін (що відповідачем не оспорюється).

Водночас відповідачем оспорюється оригінальність підпису уповноваженої особи КЕВ м. Херсона, яка мала бути уповноважена на прийняття від постачальника товарно-матеріальних цінностей, а також кількість і якість поставленої продукції, з огляду на що відповідач вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього на користь позивача суми основного боргу у розмірі 1364580 грн.

З приводу зазначеного судова колегія зауважує таке.

З врахуванням приписів ст. 218 Цивільного кодексу України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З цього приводу Верховний Суд у постанові від 20.03.2024 року у справі №911/274/17 наголошує, що за змістом ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України змагальність сторін належить до основних засад (принципів) господарського судочинства. При чому вказаний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. В той же час цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Отже, забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Принцип змагальності (ст. 13 Господарського процесуального кодексу України) і принцип рівності сторін (ст. 7 Господарського процесуального кодексу України), що пов`язані між собою, є основоположними складовими концепції «справедливого судового розгляду», у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Так, звертаючись до суду з позовом, позивач надав зазначені вище видаткові накладні на підтвердження виконання ним своїх господарських зобов`язань з поставки дров відповідачу.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями (далі - Закону №996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону №996 первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Акт приймання виконаних робіт - документ, який фіксує закінчення будь-яких робіт та приймання їх замовником за кількістю та якістю.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання. Товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця.

Враховуючи вищевикладене, видаткова накладна, акт приймання виконаних робіт вважаються документами первинного обліку та не є розрахунковими документами.

Спірні видаткові накладні, оригінали яких наявні в матеріалах справи, містять назви контрагентів договору та їх реквізити, зміст та обсяг господарської операції: найменування товару, одиниця виміру (у грошовому та у натуральних вимірниках), кількість та загальну суму; собисті підписи відповідальних осіб; відтиски печаток постачальника та покупця; посилання на договір про закупівлю і рахунок фактуру (як підставу). При цьому, номер рахунку - фактури та видаткової накладної за кожною операцією є ідентичним.

В той же час, у спірних накладних відсутні дати їх складення, у випадку необхідності реквізити довіреності (на підставі якої діяла уповноважена особа відповідача при прийнятті товару та розшифрування підпису, імені та по - батьковій особи, яка підписала документ від імені Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона.

Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29.01.2020 року у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 року у справі №916/3027/21 обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц, п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі № 904/2104/19).

В той же час, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та, зокрема, містять відомості про назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Судова колегія наголошує, що за змістом поданих позивачем видаткових накладних вбачається, що у здійсненні господарської операції брали участь як особа від Фізичної особи - підприємця Рура С.В., так і від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, хоча дані такої особи не розшифровуються у таких накладних.

Водночас, ані позивачем, ані відповідачем під час судового розгляду не заперечувалось факту участі контрагенту договору про закупівлю - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона у господарській операції, а заперечувався факт участі його уповноваженої особи саме ОСОБА_1 .

Відтак, з наведеного вбачається, що у даному разі ідентифікацію особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції (відповідач у справі) здійснено судом першої інстанції під час розгляду справи правомірно та обґрунтовано.

Більш того, на оригіналах накладних наявні оригінальні відтиски печаток Відділу (що не заперечується відповідачем), що свідчить про факт участі відповідача у господарській операції.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року вказав, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, внаслідок чого виснував, що якщо на спірному документі наявний відтиск печатки контрагента, наявні підстави вважати про його волевиявлення під час укладення правочинів.

Відтак, якщо сторона у спорі не довела протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надала доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, суди мають виходити з того, що відсутні підстави вважати, що печатка особи використовувалась проти її волі.

До того ж, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 року у cправі №910/8155/20, суд касаційної інстанції виснував, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Тобто, вона може бути відповідним доказом для ідентифікації особи.

Окрім наведеного, судова колегія наголошує, що у даному разі факт здійснення з боку позивача господарської операції, а саме, поставки товару, підтверджується опосередковано посиланням у кожній видатковій накладній на спірний договір про закупівлю та відповідний під ідентичним номером рахунок - фактуру. Тобто, у даному разі, позивачем дійсно доведено, а відповідачем не спростовано факту дійсності поставки дров на склад покупця навіть і з урахуванням того, що на спірних накладних не зазначено дати їх складення. Відтак, у даному разі, з урахуванням обставин, які встановлені судом апеляційної інстанції, потребує розмежування «факт» поставки, який жодною стороною не спростовано, та «дату» складення видаткової накладної, яка відсутня, проте така відсутність не спростовує самого факту поставки. До того ж, Відділ в даному випадку не заперечує взагалі здійснення господарських операцій з поставки дров, а зазначає лише про неможливість встановлення ним дійсної кількості, якості з причини окупації м.Херсона та втрати документації.

Також, судова колегія зазначає, що у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №916/922/19 та від 07.02.2024 року у справі №909/996/22 суд касаційної інстанції виснував, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Так, у даному разі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що свідченнями свідків не може бути підтверджено факту виконання спірного договору, а тому свідчення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6. не взято до уваги з підставних причин.

Водночас, як вбачається з матеріалів господарської справи, а саме, з реєстру бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 29.08.2022 року №2, що за договором від 26.01.2022 року №965 у КЕВ міста Херсона наявне бюджетне зобов`язання за вказаним договором зі строком його дії до 25.12.2022 року у розмірі 1169640 грн., яке було зареєстровано та взято на облік в ГУДКСУ у Херсонській області, що підтверджено відповідачем у поясненнях від 20.10.2023 року.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.06.2022 року у справі № 922/2115/19 конкретизувала висновок Верховного Суду, викладений у п. 44 постанови від 28.08.2020 року зі справи №922/2081/19 в частині визнання податкової накладної (в залежності від фактичних обставин певної справи) допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії. Відтак, у даному разі, зважаючи на те, що відповідач зареєстрував бюджетне зобов`язання, наявні підстави вважати, що останній усвідомлював факт поставки йому позивачем узгодженого товару.

Отже, судова колегія, зважаючи на принципи більш вірогідного доказу над менш вірогідним вважає, що з урахуванням сукупності обставин, які підтверджують явний факт наявності виконання позивачем свого господарського зобов`язання з постачання відповідачу дров при відсутності у відповідача заперечень взагалі проти факту поставки (при наявності тільки заперечень щодо відсутності у нього документації та товару з причини дій окупантів), вважає, що останнім у належному вигляді не виконано свого господарського зобов`язання по оплаті за товар, та зворотнього не підтверджено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, внаслідок чого висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Квартирно - експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон на користь Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича, м.Херсон суми основної заборгованості у розмірі 1364580 грн. є правомірним.

При цьому, апеляційний господарський суд наголошує, що п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 за своєю суттю застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відтак, у даному разі, зважаючи і на участь у виконанні господарського правочину, і на реєстрацію бюджетного зобов`язання, а в подальшому оспорення юридичної правильності первинних бухгалтерських документів на підтвердження поставки дров, відповідач діяв недобросовісно та суперечливо, що в свою чергу, не позбавляє його обов`язку по здійсненню оплати за товар.

Враховуючи наведене вище, судова колегія наголошує, що доводи Відділу, зазначені ним в апеляційній скарзі на спростування підстав для стягнення з нього на користь постачальника основної суми заборгованості за договором про закупівлю не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскільки і відсутність посилання у спірних видаткових накладних на довіреність уповноваженої особи, так само як і відсутність розшифровки особистих даних такої особи та відсутність спору у позивача щодо ідентифікації особи, яка від імені Відділу підписала накладні, не превалюють над обставинами вчинення як з боку позивача, так і з боку відповідача дій на виконання умов спірного договору, також зважаючи і на те, що первинні документи посвідчено печаткою Відділу, доказів втрати або викрадення якої відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

В той же час, до уваги також не приймаються доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі щодо необхідності внесення змін до мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції, якими визнати додаткову угоду від 26.08.2022 року №2 до договору про закупівлю товарів від 26.01.2022 року №965 та лист від 28.04.2023 року Начальника КЕВ м. Вінниця Добролевського Д.Г., а також покази свідків додатковими доказами вчинення сторонами господарських операцій, оскільки як вже було зазначено судовою колегією вище за текстом постанови, доказами на таке вчинення можуть бути лише відповідно визначені первинні бухгалтерські документи, такі як товарно-транспортні накладні, акти прийому - передачі, податкові накладні, витяги з реєстраційних дій тощо, а не правочин (як волевиявлення контрагентів на вчинення відповідних дій), відповіді будь-яких осіб, показання свідків.

Щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог постачальника до покупця про стягнення нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат судова колегія зазначає таке.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як раніше було зазначено колегією суддів за текстом постанови, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Положеннями ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема, шляхом маркування.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому нарахування 3% річних прямо передбачено Цивільним кодексом України та не вимагає додаткового зазначення про можливість такого нарахуванням в господарському договорі, а мод бути нараховано та стягнуто безпосередньо на підставі вищевказаної норми права, з огляду на що доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині судовою колегією до уваги не приймаються.

Проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних негативних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним узятих за договором зобов`язань.

Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс.

При зверненні до суду з такими вимогами саме позивач самостійно обирає як суму боргу, так і період нарахування інфляційних (прострочку боржника), оскільки це відноситься до предмету позову, і ці суми та дати можуть не співпадати з повною сумою боргу та повним періодом прострочки. Це є правом кредитора, а суд тільки перевіряє обґрунтованість наданого розрахунку та його відповідність як нормам права, так і конкретним фактичним обставинам кожної справи.

Водночас, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Так, умовами спірного договору про закупівлю обумовлено, що у разі порушення замовником строків оплати товару, визначеного у п. 4.1. договору (при наявності бюджетного фінансування), замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого товару, за кожний день затримки платежу, за весь період прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє замовника від виконання взятих на себе зобов`язань по даному договору. Замовник не несе відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору у випадках затримки або припинення бюджетного фінансування на цілі, передбачені договором (п. 7.3 договору).

Позивач, керуючись п. 4.1. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу до сплати неустойку у розмірі 328994 грн. 63 коп. за період з 30.06.2022 року по 23.12.2022 року; 3 % річних у розмірі 19740 грн. та інфляційні втрати у розмірі 328994 грн. 63 коп. за відповідний період.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6., зазначає про правомірність відмови суду першої інстанції у задоволенні цих позовних вимог, з огляду на таке.

Оскільки у даній справі судом фактично встановлено лише підтверджений факт поставки товару, а не дату складення видаткових накладних, відсутні належні докази відправлення або передачі рахунків-фактур відповідачу саме у визначену позивачем дату для вирахування встановленого договором 90-денного строку, після його виникає судом першої інстанції правомірно висновано про те, що позивачем достеменно не доведено правильність свого розрахунку санкцій та інших мір саме з визначеної ним дати, у яку, на його думку, виникло прострочення грошового зобов`язання відповідача. Так, в матеріалах справи взагалі відсутні докази направлення саме відповідачу у справі іншої вимоги про сплату коштів у визначену ним дату в зв`язку з наявними обставинами відсутності дати на видатковій накладній та доказів про отримання відповідачем 22.02.2022 наданих суду рахунків-фактур.

Отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність вимог позивача в цій частині є обґрунтованим, а доводи скаржника - 2 з цього приводу, зазначені ним в апеляційній скарзі є такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Водночас, щодо задоволення місцевим господарським судом позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача забезпечення виконання договору про закупівлю в розмірі 194940 грн. судова колегія зазначає наступне.

Так, в силу вимог Закону України «Про публічні закупівлі» а саме п. 6 ч. 1 ст. 1, договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Статтею 27 вказаного Закону визначено порядок та умови забезпечення виконання договору про закупівлю.

Зокрема, ч. 1 ст. 27 Закону унормовано, що Замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

В той же час, замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки Додаткову угоду від 26.08.2022 року № 2, якою було зменшено обсяг товару, що поставляється за договором від 26.01.2022 року, а саме, до 1 436,4 м.куб. на загальну суму 2 729 160 грн. не було визнано недійсною в судовому порядку, а позивачем виконано в повному обсязі передбачені нею господарські зобов`язання, у відповідача виник обов`язок по поверненню суми забезпечення зобов`язання виконання договору у розмірі 194940 грн., сплаченої за платіжним дорученням від 22.01.2022 року №37.

Судова колегія зазначає про помилковість вказаного вище висновку суду першої інстанції, враховуючи таке.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року законодавцем унормовано особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території.

Так, ч. 2 ст. 13 Закону визначено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Тимчасово окупована територія України - частина міжнародно визнаної території України, на яку не поширюється фактичний контроль української влади внаслідок її окупації Росією під час російсько-української війни (спочатку в ході вторгнення в Крим, війни на сході, а згодом повномасштабного вторгнення).

Загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт окупації міста Херсона з 26.02.2022 року по 11.11.2022 року.

Судами у даній справі встановлено, що 26.08.2022 року, тобто в період окупації міста Херсон, між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона і Фізичною особою - підприємцем Рура С.В. укладено Додаткову угоду № 2 до договору від 26.01.2022 року № 965, місцем укладення якої зазначено місто Херсон сторони узгодили між собою викласти у новій редакції п. 1.1 розділу 1 «Предмет договору», а саме: «Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник зобов`язується забезпечити приймання та оплату: Дрова твердолистяних порід (ДК 021-2015 (CPV) 03410000-7 - Деревина) - 1 436,4 м.куб., (далі - Товар)».

Також викладено у новій редакції п. 1.2, Додаток 2 «Специфікація № 1 на поставку» договору від 26.01.2022 року, згідно із чим, ціна Товару, його номенклатура, характер, технічні характеристики визначаються специфікацією на товар: найменування - Дрова твердолистяних порід (ДК 021-2015 (CPV) 03410000-7 - Деревина); 1 436,4 м.куб.; ціна за одиницю (м.куб) 1 900,00 грн. без ПДВ; ПДВ - 0; Ціна товару без ПДВ - 2 729 160,00 грн.

У п. 2.1 договору від 26.01.2022 року змінено кількість деревини на 1 436,4 куб.м., п. 3.1 договору викладено у новій редакції: « 3.1 Сума Договору становить 2 729 160 грн. (два мільйони сімсот двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят гривень) без ПДВ», п. 5.1 договору - « 5.1. Строк поставки товарів: до 24.02.2022 року».

Також, вказаною додатковою угодою змінено Додаток 1 «Графік постачання» договору від 26.01.2022 року, визначено проміжні дати та об`єм виконання: до 24.02.2022 року - 1 436,4 м.куб.

Зазначені додаткова угода, графік постачання та специфікація від 26.08.2022 року підписані сторонами без застережень та зауважень, скріплені їх печатками.

Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Враховуючи наведене вище, а також зважаючи на застереження щодо застосування абз. 2 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, викладене в ст. 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", те, що відповідачем під час окупації міста Херсона в період з 26.02.2022 року по 11.11.2022 року не змінювалась юридична адреса та не здійснювалася перереєстрація юридичної особи, колегія суддів дійшла висновку, що Додаткова угода № 2 від 26.08.2022 року до договору про публічні закупівлі від 26.01.2022 року № 965 є нікчемною в силу закону, а саме ст. 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тому відсутні підстави вважати, що позивачем виконано всі господарські зобов`язання, визначені договором про публічні закупівлі від 26.01.2022 року № 965, та, як наслідок, виникли підстави для повернення йому відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю у розмірі 194 940 грн.

З огляду на зазначене, доводи скаржника - 1, викладені ним в апеляційній скарзі, в цій частині є частково обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції слід змінити та відмовити у задоволенні позовної вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6. про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона суми забезпечення виконання договору про закупівлю у розмірі 194 940 грн.

Отже, за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про те, що обґрунтованими позовними вимогами Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича, м.Херсон до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон є вимоги про стягнення суми основної заборгованості за договором про закупівлю від 26.01.2022 року № 965 у розмірі 1 364 580 грн.; в іншій частині позовних вимог позивача належить відмовити.

Поряд із зазначеним, щодо вимог Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон, зазначених ним в апеляційній скарзі про скасування ухвали суду першої інстанції - Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи та призначення у справі судової почеркознавчої експертизи підпису представника Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона- Желєзновій О.А. на видаткових накладних № РН0000016 - РН0000029, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

За приписами ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу;2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів;3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову;4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову;5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення;6) про повернення заяви позивачеві (заявникові);7) про відмову у відкритті провадження у справі;8) про передачу справи на розгляд іншого суду;9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;10) про затвердження мирової угоди;11) про призначення експертизи;12) про зупинення провадження у справі;13) про закриття провадження у справі;14) про залишення позову (заяви) без розгляду;15) окрема ухвала;16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення;19) про відмову ухвалити додаткове рішення;20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення;21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами;22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання;23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання;25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця;26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання;28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду;32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду;33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду;34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження;35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Так, з матеріалів господарської справи вбачається, що 12.06.2023 року до Господарського суду Одеської області від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон надійшло клопотання, викладене у додаткових поясненнях (вх. № 19259/23 від 12.06.2023 року) про призначення у справі графологічної експертизи підпису ОСОБА_1 на видаткових накладних позивача № РН0000016 - № РН0000029.

20.10.2023 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача, викладене у додаткових поясненнях (вх. № 37404/23) та (вх. №37414/23), в яких останній просить призначити почеркознавчу експертизу підпису ОСОБА_1 та на вирішення експертизи поставити наступне питання: чи виконано підпис ОСОБА_5 у документах - видаткових накладних № РН0000016 - РН0000029 від 22.02.2022 року у графі "отримав" чи іншою особою ?; проведення даної експертизи Квартирно-експлуатаційний відділ міста Херсона, м. Херсон просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6.

Зокрема, зазначені клопотання Відділу обґрунтовані тим, що видаткові накладні № РН0000016-РН0000029 від 22.02.2022 року фактично є єдиним доказом, на підставі якого заявлені позовні вимоги, а тому є необхідність для вирішення спору встановити обставину підписання/не підписання накладної представником Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон.

Крім того, заявник зазначає, що оскільки для встановлення цих обставин необхідні знання у сфері іншій, ніж право, Відділ наполягає на необхідності призначення експертизи, наголошуючи при цьому, що жодною зі сторін не надано суду висновку експерта з цих питань.

На думку відповідача, експертиза підпису на видаткових накладних № РН0000016 - РН0000029 від 22.02.2022 року надасть можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.10.2023 року у справі №916/3666/22 у задоволенні клопотання відповідача, викладеного у додаткових поясненнях (вх. № 19259/23 від 12.06.2023 року) про призначення графологічної експертизи підпису ОСОБА_1 на видаткових накладних позивача № РН0000016 - № РН0000029 відмовлено; у задоволенні клопотання відповідача викладеного у додаткових поясненнях (вх. № 37404/23 від 20.10.2023 року) та (вх. №37414/23 від 20.10.2023 року) про призначення почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_1 на видаткових накладних позивача № РН0000016 - № РН0000029 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, місцевий господарський суд виснував, що що у видаткових накладних за номерами РН-0000016 РН-0000029 відсутнє розшифрування підпису особи, яка їх підписувала від імені Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон, із зазначенням прізвища ім`я по батькові та посади. Належність підпису саме ОСОБА_1 на цих накладних не стверджується ані позивачем ані відповідачем. Отже, фактично обставина підписання видаткових накладних № РН-0000016 РН-0000029 не Желєзновою О.А., а іншою особою не ставиться під сумнів сторонами, з огляду на що відсутня потреба у проведенні судової почеркознавчої експертизи для встановлення факту підписання видаткових накладних іншою особою, тобто наявні обставини, що не заперечуються та визнаються сторонами.

Заперечуючи проти зазначеної вище ухвали суду першої інстанції, скаржник - 1, серед іншого, вказав, що видаткові накладні № РН0000016-РН0000029 фактично є єдиним доказом, на підставі якого заявлені позовні вимоги, а тому є необхідність для вирішення спору встановити обставину підписання/не підписання накладної представником Квартирно-експлутаційного відділу м. Херсон.

Разом з тим, на переконання скаржника - 1, експертиза підпису на видаткових накладних № РН0000016 - РН0000029 надасть можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Переглядаючи оскаржуване рішення у даній справі в порядку апеляційного провадження та надаючи правову оцінку під час його перегляду по суті постановленій судом першої інстанції ухвалі про відмову у задоволенні клопотань відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, судова колегія зазначає про правомірність вказаної вище ухвали місцевого господарського суду та відсутність підстав для її скасування та призначення у справі №916/3666/22 судової почеркознавчої експертизи, враховуючи наступне.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст.1 Закону України «Про судову експертизу»).

Таким чином судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 року у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 року у справі №917/50/17.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об`єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.

Згідно із ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, суд, вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, зобов`язаний визначити для встановлення яких саме фактичних даних, що входять до предмета доказування, необхідно призначити експертизу і чому висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, або встановити обставини, які свідчать про відсутність підстав для призначення проведення такого експертного дослідження.

Як вбачається з матеріалів господарської справи та встановлено судами у даній справі, у видаткових накладних за номерами РН-0000016 РН-0000029 дійсно відсутнє розшифрування підпису особи, яка їх підписувала від імені Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон, із зазначенням прізвища ім`я по батькові та посади.

При цьому, і за змістом заяв по суті, процесуальних заяв, поданих сторонами під час розгляду справи судом першої інстанції, за доводами апеляційних скарг та відзиву Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича належність підпису саме ОСОБА_1 на спірних накладних не пітверджується, не заперечується ані позивачем ані відповідачем.

Відтак, у зв`язку із тим, що зазначена вище обставина (про можливе підписання спірних накладних не ОСОБА_1 , а іншою особою) не ставиться під сумнів сторонами, відсутня потреба у проведенні судової почеркознавчої експертизи для встановлення факту підписання видаткових накладних іншою особою, тобто обставини, що не заперечується та визнається сторонами.

Судова колегія наголошує, що наявність клопотання сторони про призначення експертизи у справі, за відсутності передбачених ст. 99 Господарського процесуального кодексу України умов, необхідних для її призначення, не є безумовною підставою для призначення судом відповідної експертизи у справі (аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі №910/13556/18).

Отже, дослідивши та проаналізувавши документи, наявні у матеріалах справи, апеляційний господарський суд вважає, що призначення експертизи у даній справі є безпідставним, з огляду на що, ухвала місцевого господарського суду у даній справі про відмову у її призначенні є законною та обґрунтованою, а клопотання скаржника - 1 про призначення судової почеркознавчої експертизи таким, що не потребує задоволення.

Враховуючи викладене вище, судова колегія вважає доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича, м.Херсон такими, що не знайшли свого відображення під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вони не спростовують його висновків в оскаржуваній позивачем частині. При цьому, доводи Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон частково знайшли своє відображення під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області у даній справі в оскаржуваній скаржником - 1 частині, що має своїм наслідком зміну такого рішення у його мотивувальній та резолютивній частинах з викладенням їх в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції встановлено обставини, за яких судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича не потребує задоволення, апеляційна скарга Квартирно - експлуатаційного відділу м.Херсона потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 року у справі №916/3666/22 потребує зміни його мотивувальної та резолютивної частин, викладених в редакції постанови суду апеляційної інстанції із залишенням без змін іншої частини рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому, оскільки за вимогами апеляційних скарг скаржники питання щодо оскарження витрат, присуджених судом першої інстанції, в якості відшкодування правничої допомоги адвоката, не ставили, судова колегія, в силу вимог ст.. 269 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката не переглядала.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 року у справі №916/3666/22 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Квартирно - експлуатаційного відділу м. Херсона на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 року у справі №916/3666/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 року у справі №916/3666/22 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 року у справі №916/3666/22 наступним чином:

«Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича, м.Херсон до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, м. Херсон задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (73008, Херсонська обл., м. Херсон, с. Чкалова, буд. 37, код ЄДРПОУ 08294952) на користь Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1 364 580 грн. - суму основного боргу, витрати на сплату судового збору в розмірі 20468 грн. 70 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 31 116 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона про стягнення з відповідача на свою користь 194940 грн. - суми забезпечення виконання договору про закупівлю, 328 994 грн. 63 коп. - пені, 19 740 грн. - 3 % річних, 96 611 грн. 54 коп. - інфляційних втрат»

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рури Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (73008, Херсонська обл., м. Херсон, с. Чкалова, буд. 37, код ЄДРПОУ 08294952) судовий збір за апеляційний перегляд рішення в розмірі 4386 грн. 15 коп.

Доручити Господарському суду Одеської області видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 01.04.2024 року.

Повний текст постанови складено та підписано 02 квітня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош