Справа № 344/23731/23

Провадження № 2/344/1210/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої -Кіндратишин Л.Р.

за участю секретаря судового засідання - Литвин Х.В.,

представника відповідача - адвоката Саюка Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

15.01.2023 адвокат Голуб Г.С., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просить : стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12.07.2023 в розмірі 252215,59 грн.; 5500 грн. за виготовлення звіту №84-1-2023 від 15.11.2023 вартості відновлювального ремонту; сплачений судовий збір, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 8500 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.07.2024 близько 11 год. 10 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Мазепи, 142, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «Mazda 6», д.н.з. НОМЕР_1 , намагаючись на високій швидкості обігнати автомобіль «Renault Logan», д.н.з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду, розпочавши маневр обгону, побачив, що на зустріч рухається третє авто, марки «Mitsubishi Pajero», д.н.з. НОМЕР_3 , учасник ДТП, внаслідок такого різко загальмував і його кинуло в автомобіль ОСОБА_1 , від цього його відкинуло до зустрічного автомобіля. Він проїхав ще 45 метрів, поки зміг скинути швидкість та зупинитися.

Разом з тим, було протиправно складено адміністративний протокол на позивача. На відповідача працівники поліції відмовились складати протокол, хоча всі хто був присутній на місці ДТП, вказували на наявність вини відповідача у вчиненні ДТП.

Було знайдено відеозапис з камер спостереження з місця ДТП, а саме на споруді центру з продажу ТОВ « Інвестиційно-будівельної компанії «Вертикаль», де видно, що швидкість відповідача при наближені до місця ДТП, була значно вищою ніж дозволена 50 км/год., припускає, що така становила 80-100 км/год. В подальшому, на запит адвоката, ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» повідомило, що такий запис не зберігся.

При цьому, ОСОБА_1 не вчиняв порушення ПДР, про що зазначив працівникам поліції, однак такі самовільно визнали його винним.

У протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані, які свідчать про те, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є конкретним, оскільки у ньому не вказані жодні обставини, які мають істотне значення для розуміння суті пред`явленого обвинувачення, окрім короткого фіксування даних.

При цьому, була складена схема ДТП, де видно напрям руху та пошкодження.

27.10.2023 Івано-Франківським апеляційним судом було скасовано постанову суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та закрито провадження у справі.

Відтак, позивач бажаючи відшкодування шкоди, яка завдана його автомобілю, звернувся до експерта оцінювача ФОП ОСОБА_3 , який склав відповідний звіт №84-10-2023 від 15.11.2023, за яким вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту зносу складових частин автомобіля позивача становить 252215,59 грн.; ринкова вартість автомобіля становить 406616 грн.

Разом з тим, позивач звернувся до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області з заявою від 24.11.2023, у якій просив скласти адміністративні матеріали на відповідача, за наслідком ДТП 12.07.2023. 08.12.2023 Управлінням патрульної поліції було надано відповідь про те, що для вказаного факту потрібна окрема ухвала суду, закриття провадження у справі не перешкоджає вирішенню питань відшкодування збитків.

Цивільно- правова відповідальність відповідача була застрахована у страховій компанії «Княжна». Однак, останньою не сплачено матеріальне відшкодування на виконання умов договору, оскільки адміністративний протокол по ст. 124 КУпАП на відповідача не складено. Жодної постанови, яка б була підставою для страхового відшкодування не було.

27.12.2023 - відкрито провадження у справі.

09.01.2024 представником відповідача адвокатом Саюком Н.В. подано відзив на позов. В обґрунтування зазначено, що працівники поліції встановили, що ДТП відбулось саме з вини ОСОБА_1 .

У позовній заяві позивач, викривляючи фактичні обставини справи вказує, що рухався попереду, а відповідач на високій швидкості хотів його обігнати. Однак, зі схеми ДТП вбачається, що позивач перебував на паркомісці та не переконавшись у безпеці не надав перевагу у русі автомобілю, який рухався головною дорогою, виїхав на таку, по якій у той час рухався відповідач, у зв`язку з чим сталось зіткнення.

Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами адміністративного правопорушення та не спростовується рішенням суду апеляційної інстанції.

При цьому, версія подій ОСОБА_1 не підтверджується ніякими доказами, такий уникнув відповідальності виключно через закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Також, на момент ДТП, діяв поліс ЕР-215050987 «Страхова компанія «КНЯЖНА», котрим забезпечений транспортний засіб відповідача. Позивач стверджує, що страхова компанія зобов`язана була йому сплатити матеріальне відшкодування, проте згідно з матеріалами справи не вчинено жодних дій щодо звернення до страхової компанії з відповідним запитом.

При цьому, навіть, якщо ОСОБА_4 було б визнано винним і притягнуто до адміністративної відповідальності, позовна заява повинна була пред`являтись до страхової компанії в межах ліміту «страхівки».

Таким чином, окрім відсутності вини ОСОБА_4 , позовна заява ОСОБА_1 пред`явлена не до того відповідача, а тому до задоволення не підлягає.

Поряд з цим, зазначено, що відповідач розраховує на понесення витрат на правову допомогу у сумі 15000 грн.

15.01.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

22.01.2024- представником відповідача подано заперечення. Разом з тим, просив про розгляд справи без його участі та участі його довірителя.

У вступному слові представник позивача - адвокат Голуб Г. позовні вимоги підтримав з мотивів, що викладені письмово, позов просив задоволити. В подальшому подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У вступному слові представник відповідача - адвокат Саюк Н. у позові просив відмовити з підстав, що викладені письмово та стягнути витрати на правничу допомогу у сум 15000 грн.

Вислухавши вступне слово представників сторін, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку наступного висновку:

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності достатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17.10.2023 у справі №344/13230/23, апеляційну скаргу захисника Голуба Г.С. задоволено частково, постановуІвано-Франківського міського суду від 21.09.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП скасовано, провадження у справі закрито на підставі ст. 247 п.7 КУпАП, за строком давності.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_2 , що виданий ТСЦ 2641 серії НОМЕР_4 є ОСОБА_1 за датою реєстрації 02.12.2020.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД№140192 від 12.07.2021, ОСОБА_1 12 липня 2023 року о 11-10 год. в м. Івано-Франківську, по вул. Мазепи, 142, керуючи транспортним засобом марки «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_2 , перед початком руху був неуважним, не впевнився в безпечності маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки « Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який в свою чергу внаслідок удару допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_3 , чим порушив п. 2.3.б), 10.1. ПДР України, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками, а також пошкодження огорожі парку .

Відповідно до схеми місця ДТП від 12.07.2023 чітко зафіксовано розташування транспортних засобів в результаті дорожньо-транспортної пригоди та напрямок їх руху, та зазначено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Схема місця ДТП від 18.05.2023 підписана як водієм ОСОБА_1 , так і другим учасником дорожньо-транспортної пригоди - водієм ОСОБА_5 . Також, будь-яких зауважень до складання вищевказаної схеми учасниками не зазначено.

У такій схемі зазначено про перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу марки «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди: передній капот та бампер, праве переднє крило, права передня дверка, підвіска переднього правого колеса, переднє праве колесо, ліве дзеркало заднього виду, передня права фара.

Також, згідно схеми місця ДТП, перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу марки «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 є передній бампер, ліва передня та задня дверки, ліве переднє та заднє крило, решітка радіатора, переднє праве колесо, подушки безпеки.

Згідно з письмових пояснень ОСОБА_1 від 12.07.2023, виїхавши з паркомісця, він переконався у відсутності автомобіля позаду. Автомобіль марки «Mazda 6» рухався на великій швидкості.

З письмових пояснень ОСОБА_2 від 12.07.2023 вбачається, що з паркомісця виїжджав автомобіль «Renault Logan», який не надав йому перевагу у русі в результаті чого відбулось зіткнення і його викинуло на смугу зустрічного руху, в результаті чого він зачепив автомобіль «Mitsubishi Pajero».

З письмових пояснень ОСОБА_6 від 12.07.2023, який керував автомобілем «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_3 , вказав, що рухаючись від перехрестя Гурика по вул. Мазепи в сторону кільця Мазепи, побачив авто марки «Mazda 6», яке вискочило на його сторону і зачепило його в задню ліву дверку та заднє ліве крило.

Відповідно до відповіді ТОВ «ІБК «Вертикаль» на запит адвоката Голуба Г.С., повідомлено, що відеозапис з камери відеоспостереження за 12.07.2023 з відділу продажу за адресою вул. Мазепи, не зберігся.

Згідно з відповіддю Управління ПП в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції, що адресована адвокату Г. Голубу 08.12.2023, за фактом звернення ДТП, яка мала місце 12.07.2023 на вул. Мазепи,123, повідомлено, що підстав для складення відносно іншого учасника ДТП протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП немає. Скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за строком давності не є процесуальною перешкодою для вирішення питань про можливе відшкодування збитків.

Відповідно до звіту оцінювача ОСОБА_3 від 15.11.2023 за №84-10/2023, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин автомобіля, пошкодженого у ДТП 12.07.2023 становить 252215,59 грн.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення статей33,37 Закону № 1961-IVпередбачає дії учасників ДТП та страховика у випадку настання ДТП. При цьому положення цих норм закону виходять з того, що сторони правовідносин діють добросовісно, а невиконання обов`язків, передбачених цими нормами, має наслідком відмову в захисті права на відшкодування (підпункти 37.1.1, 37.1.2, 37.1.3, 37.1.4 пункту 37.1статті 37 Закону № 1961-IV).

Добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України)це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно достатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістомстатті 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно, у разі вчинення дій, які не врегульовані нормами цивільного законодавства, перед судом може постати завдання оцінки таких дій.

З формулюваннястатті 11 ЦК Україниможна зробити висновок, що такі дії повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства України, які закріплені встатті 3 цього Кодексу.

Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Введення в цивільне законодавство принципу добросовісності як одного з найбільш загальних і важливих принципів цивільного права є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного.

Тим самим закон з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на ньогоЗаконом № 1961-IVобов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки.

Аналізуючи зазначені норми законодавства, слід дійти висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин, і недотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема права на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи, взагалі та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого.

Стаття 1166 ЦК Українипередбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхуванняце вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону № 85/96-ВР).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема,Закон № 1961-IV.

Згідно зістаттею 999 ЦК Українидо відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цьогоКодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань булоухвалено Закон № 1961-IV.

Законом № 1961-IVвизначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зістаттею 3 Закону № 1961-IVобов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 указаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1статті 22 Закону № 1961-IV).

Згідно із частинами першою, другоюстатті 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК Українипередбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно ізЗаконом № 1961-IVу страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкодив межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором абоЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Разом з тим, як повідомлено представником відповідача, та перевірено судом на сайті МТСБУ, станом на 12.07.2023, транспортний засіб «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 був забезпечений полісом страхування № 215050987 ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП».

При цьому, стороною позивача виключно у позовній заяві зазначено, що так як на відповідача не було складено адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП, страховою компанією не було сплачено матеріальне відшкодування. Будь-яких доказів звернення позивача до вказаної страхової компанії, суду не надано.

Так,статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 34.1ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Разом з тим, у відповідності до положень п. 32.2ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик не відшкодовує шкоду заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності.

Згідно зіст. 25 Закону України «Про страхування»у разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) бюро можуть робити запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з`ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Також, слід зазначити, що відповідно до п. 1 Типових схем дорожньо-транспортної пригоди на підставі аналізу інформації, яка знаходиться у Повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Повідомлення), пунктів 12, 13 лицьової сторони одного чи обох учасників дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), страхова організація (далі - Страховик) або Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) приймає рішення про те, до якого виду відноситься дана ДТП: - ДТП, що скоєні під час руху транспортних засобів в одному напрямку; - ДТП, що скоєні під час руху транспортних засобів у зустрічних напрямках; - ДТП, що скоєні під час руху транспортних засобів під кутом один до одного; - ДТП, що скоєні під час руху транспортних засобів заднім ходом; - ДТП, що скоєні під час наїзду на нерухомий транспортний засіб.

Згідно з п 2 Типових схем, у випадку виявлення суперечностей в обставинах, зазначених у пункті 12 Повідомлення і в схемі ДТП, наведеної у пункті 13 Повідомлення, рішення приймається Страховиком чи МТСБУ в сукупності інформації, зазначеної у пунктах 12, 13 Повідомлення.

Як передбачено п. 5 Типових схем, після з`ясування всіх обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 4 цих Правил, Страховик чи МТСБУ має вибрати конкретну Типову схему ДТП із відповідного розділу. У випадку, якщо у вибраному розділі приведена ситуація в цілому відповідає обставинам ДТП, що розглядається, і схема, наведена у Повідомленні, в цілому співпадає з Типовою схемою ДТП, Страховик чи МТСБУ приймає рішення про розподіл відповідальності у відповідності до вказаної в схемі інформації.

У відповідно до п. 6 Типових схем визначення (розподіл) цивільно-правової відповідальності учасників ДТП здійснюється на підставі комплексного аналізу всіх обставин конкретного ДТП, наявних у матеріалах справи по даному випадку.

Враховуючи вищенаведені положення Типових схем, доводи позивача про те, що страховик не може встановлювати обставини ДТП та здійснювати розподіл відповідальності, є безпідставними, адже, відповідно до п.п. 2, 5, 6 Типових схем саме на страховика покладено обов`язок визначення (розподіл) цивільно-правової відповідальності учасників ДТП.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що шкода, спричинена за наслідками ДТП, повинна відшкодовуватися страховиком у межах страхової суми.

Так, відповідно дост. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Статтею 175 ЦПК Українивстановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Суд звертає увагу на те, що жодних клопотань про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача позивач ( представник) не подавав.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Разом з тим, слід зазначити, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача (в даній спір щодо певної страхової суми та відшкодування різниці), одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі №711/3591/21),

Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі №200/7595/18.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18) зазначено, що «зобов`язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою».

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем встановлена презумпція вини завдавача шкоди, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкода була завдано не з його вини. При цьому потерпілий повинен надати докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Підстави позову фактично обґрунтовані - закриттям провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП відносно позивача за ст. 38 КУпАП та покликання на перевищення швидкості відповідачем.

Слід зазначити, що у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 КУпАП), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумаченнястатті 1188 ЦК Українисвідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першоїстатті 247 КУпАП- через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченихстаттею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах:від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 29 квітня 2020 року в справі №№ 686/4557/18.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушенняПравил дорожнього рухуне може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».

Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченихстаттею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18).

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 335/8507/16-ц (провадження № 61-23811св18) зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченихстаттею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування пункту 7статті 247 КУпАПможливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першоїстатті 247 КУпАПу зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які зазакономмають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19).

З урахуванням викладеного, так як стороною позивача : не доведено підстав звернення саме до ОСОБА_2 з даним позовом; не надано доказів дотримання порядку звернення з вимогами про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», якою у межах страхової суми забезпечений транспортний засіб відповідача; не надано доказів пред`явлення таких вимог до вказаної страхової компанії; не пред`явлено відповідних вимог до страхової компанії, враховуючи, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує страхову суму, суд дійшов висновку, що даний спір позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12.07.2023 в розмірі 252215,59 грн. не підлягає до задоволення.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України.

Так як у позові відмовлено, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Разом з тим, представник відповідача заявив про стягнення витрат на правничу допомогу, і такі підлягають вирішенню у зв`язку з відмовою у позові.

Статтею 133 ЦПК Українивстановлено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положеньстатті 137 ЦПК України,витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.ч. 5,6ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На виконання вимогст. 134 ЦПК Українипредставником позивача разом з позовом було подано попередній розрахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу, а на підтвердження понесених витрат надано: ордер, договір №61/2023 від 03.11.2023; акт здачі приймання наданих послуг від 08.01.2024 на суму 15000 грн. та довідка до такого, а саме за надання консультації та розробку правової позиції, підготовки відзиву та інших процесуальних документів ( 8 год); квитанція про сплату 5000 грн. за договором №61/23 від 05.01.2024.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/8342/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Отже, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд, виходячи з положеньст. 137 ЦПК, з огляду на перелік послуг, що був наданий адвокатом позивачу у цій справі, час, витрачений адвокатом на надання послуг, враховуючи, категорію та складність справи, суд дійшов висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 000 грн.

Повне рішення складено 01.04.2024 у зв`язку з перебуванням головуючої у відпустці у період з 25.03.2024 по 29.01.2024 включно.

На підставі та керуючись ст.ст. 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 5 000 ( п`ять тисяч ) гривень витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_5 , адреса : АДРЕСА_1 ;

Представник позивача : адвокат Голуб Григорій Степанович, адреса : вул. Івасюка, 7/157, м. Івано-Франківськ;

Відповідач : ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_6 , адреса : АДРЕСА_2 .

Представник відповідача : адвокат Саюк Назар Володимирович, адреса : а/с226, ВПЗ18, м. Івано-Франківськ

Повне рішення 01.04.2024.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.