Справа № 159/5740/23

Провадження № 2/159/99/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.,

секретаря судового засідання Конашук М.А.,

представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

28.09.2023 позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 в якому просить здійснити поділ майна житлового будинку АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , загальною площею усього будинку 186,9 кв.м., житловою площею 88,0 кв.м., допоміжною площею 98,9 кв.м.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 16.07.1995 по 22.12.2022. Від шлюбу є одна повнолітня дитина. У період перебування у шлюбі сторонами спільно був побудований житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний будинок зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 . Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності на ОСОБА_3 відповідно до рішення № 11 від 07.03.2012 виконавчого комітету Ковельської міської ради. Позивачка вказує, що після розірвання шлюбу відповідач зловживає своїми правами власника та поводить себе неправомірно. Зокрема, 28.03.2023 без її відома та згоди за своєю заявою як власника зняв позивачку з реєстрації місця проживання.

Позивачка вважає,що спірнемайно булонабуте сторонамив періодшлюбу,воно належитьїм,як подружжюна правіспільної сумісноївласності,а томупозивачка маєнамір поділитивищезазначене майно,шляхом визначенняза нею1/2 частки житлового будинку та земельної ділянки, в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

13.12.2023 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою учасників справи.

21.12.2023 надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

У відзиві відповідач зазначив, що обставини, які викладені в позовній заяві не заперечує, однак позовні вимоги не визнає. Відповідач вважає, що позивачка вибрала неналежний спосіб захисту, оскільки вимога про поділ спірного будинку в натурі (реальний поділ) позивачкою не заявлена, а вимоги стосуються лише визнання права власності на частину будинку. Відповідач зазначає, що позивачкою не надано суду доказів на підтвердження того, що спірний житловий будинок не можливо поділити в натурі. Вважає, що заявлена позивачкою вимога не вирішує остаточно спору щодо подружнього майна, визначення способу користування цим майном, оскільки розірвання шлюбу унеможливлює користування будь якою стороною спору житловим будинком без його поділу в натурі. У відзиві відповідач пропонував вирішити спір шляхом укладення мирової угоди.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.01.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

12.02.2024 судове засідання відкладено через неявку відповідача.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Заперечила проти укладення мирової угоди.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22.12.2022 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №346728840 від 15.09.2023 право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_3 . Підставою виникнення права власності є рішення виконавчого Комітету Ковельської міської ради від 07.03.2012 №111.

Факт будівництва на набуття права власності спірного житлового будинку під час перебування у шлюбних відносинах з позивачкою, відповідач ОСОБА_3 не оспорює.

Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зістаттею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першоїстатті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок про те, що у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний правовий висновок був викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.01.2020 року у справі № 462/6409/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.05.2022 у справі № 185/4831/17.

Презумпція спільності права власності подружжя на спірне майно не спростована.

Зі змісту п.п.23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленимистаттями 69-72 СК Українитаст. 372 ЦК України.

Відповідно до вимогст.71 СК Українимайно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом.

У разі коли неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу.

В силу ст. 355, ч.3 ст. 372 ЦК Українипісля поділу майна між подружжям право спільної сумісної власності припиняється, об`єкт належить сторонам вже на праві спільної часткової власності.

Таким чином, враховуючи, що спірний житловий будинок набутий сторонами за час перебування у шлюбі, то він є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, суд дійшов висновку про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши право власності за позивачем частки житлового будинку.

На виконання ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір сплачений нею при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити повністю.

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , загальною площею усього будинку 186,9 кв.м., житловою площею 88,0 кв.м., допоміжною площею 98,9 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір в розмірі 7705 (сім тисяч сімсот п`ять) гривень 00 копійок.

Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник позивачки: ОСОБА_1 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 52 від 03.07.1993.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.03.2024.

Головуючий:А. В. ЧАЛИЙ