печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46404/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Ємець Д.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - Дроботун А.М. , Дубаневич О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №757/46404/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання інформації такою, що порушує немайнові права на використання імені та зобов`язання вчинити дії,-,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2023 року позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва із позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання інформації такою, що порушує немайнові права на використання імені та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 жовтня 2023 року Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) оприлюднило повідомлення під назвою: «НАЗК виявило ознаки незаконного збагачення у депутата сільради на понад 136 млн грн.».

З врахуванням викладеного у статті, позивач вважає, що поширення інформації зазначеної у статті відповідач порушує його особисті немайнові права, дискредитує його в очах широкого загалу, що висвітлює його негативно з точки зору загальноприйнятих у суспільстві уявлень про добро і зло, та може породжувати негативне ставлення до його якостей як людини, громадянина, депутата Вороньківської сільської ради, підприємця, а також безпідставно вказує на недотримання ним встановленого порядку та норм чинного законодавства.

Таким чином, поширена відповідачем інформація порушує немайнові права позивача на використання імені, оскільки відповідач незаконно використав позивача ім`я.

Внаслідок порушення відповідачем немайнового права позивача на використання імені, передбаченого положеннями ч. 4 ст. 296 ЦК України, в зв`язку з його використанням у публікації «НАЗК виявило ознаки незаконного збагачення у депутата сільради на понад 136 млн грн.», яка інформує про кримінальне провадження, але без наявності щодо нього вироку суду, а також внаслідок твердження в публікації про доведеність позивача вини, відповідач порушив презумпцію невинуватості, яка гарантована ст. 62 Конституції України та статтями 7, 17 КПК України.

З врахуванням зазначеного, позивач просить суд:

- визнати всю інформацію, яка міститься в статті «НАЗК виявило ознаки незаконного збагачення у депутата сільради на понад 136 млн грн.», розміщеній НАЗК на своєму офіційному сайті за посиланням https://nazk.gov.ua/uk/novyny/nazkvyyavylo-oznaky-nezakonnogo-zbagachennya-u-deputata-silrady-na-ponad-136-mln-grn/ такою, що порушує немайнове право ОСОБА_1 на використання імені;

- зобов`язати НАЗК видалити зі свого офіційного сайту статтю «НАЗК виявило ознаки незаконного збагачення у депутата сільради на понад 136 млн грн.», яка міститься за посиланням https://nazk.gov.ua/uk/novyny/nazk-vyyavylo-oznakynezakonnogo-zbagachennya-u-deputata-silrady-na-ponad-136-mln-grn/.

Ухвалою суду від 17.10.2023 позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

25.10.2023 до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 26.10.2023 дану позовну заяву було прийнято до провадження судді Ільєвої Т.Г. та було вирішено проводити розгляд в порядку загального позовного провадження.

12.12.2023 до суду надійшов відзив Національного агентства з питань запобігання корупції на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Так, в обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що Національне агентство відповідно до ст.51-4 Закону України «Про запобігання корупції» провело моніторинг способу життя депутата Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області ОСОБА_1 , який відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

В ході проведення вищевказаного моніторингу Національне агентство виявлено ознаки корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-5 Кримінального кодексу України, що свідчить про незаконне збагачення позивача за період 08.12.2020 по 31.12.2021 на загальну суму 136 238 575,60 гривень.

За результатом проведеного моніторингу, 05.10.2023 Національне агентство затвердило обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного кримінального правопорушення та скерувало його до Офісу генерального прокурора, з метою визначення підслідності, а також вирішення питання щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення.

06.10.2023 на офіційному вебсайті Національного агентства було опубліковано інформаційну статтю під назвою «НАЗК виявило ознаки незаконного збагачення у депутата сільради на понад 136 млн грн». Такі дії відповідача повністю узгоджуються із положеннями чинного законодавства, яке покладає на нього прямий обов`язок інформування громадськості про здійсненні заходи щодо запобігання корупції, що безпосередньо підтверджується нижчезазначеним.

Так, у рамках реалізації вищезазначених повноважень Національне агентство на своєму офіційному вебсайті 06.10.2023 розмістило статтю під назвою «НАЗК виявило ознаки незаконного збагачення у депутата сільради на понад 136 млн грн».

Представник відповідача вказує, що зі змісту статті, опублікованої на офіційному вебсайті Національного агентства чітко вбачається, що вона носить виключно інформативний характер щодо результатів роботи Національного агентства в частині виявлення в ході проведеного моніторингу способу життя депутата Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області ознак незаконного збагачення та подальшого направлення відповідних матеріалів до Офісу Генерального прокурора.

У вказаній статті Національне агентство проінформувало громадськість про вищезазначені обставини, опублікована інформація ґрунтувалася виключно на фактичних даних, а отже відповідає дійсності та не підпадає під ознаки недостовірної.

Окремо відповідач підкреслює, що позивач, на час виникнення спірних правовідносин, був публічною особою, а тому межі допустимої критики по відношенню до нього є ширшими, він неминуче і свідомо відкривався для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку з боку громадського загалу.

Таким чином, враховуючи займану позивачем посаду та наявні у Національного агентства повноваження, розміщення на його офіційному вебсайті інформації, яка безпосередньо стосувалася ОСОБА_1 узгоджується із вимогами Закону.

Так, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається виключно на презумпцію невинуватості, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Разом з тим, у даному випадку відсутні умови та підстави для встановлення в судовому порядку порушення Національним агентством немайнового права ОСОБА_1 на використання його імені.

Так, зі змісту опублікованої Національним агентством на своєму офіційному вебсайті статті чітко вбачається, що відповідач в межах своєї компетенції встановив за результатами моніторингу способу життя позивача ознаки незаконного збагачення у депутата Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області Сергія ОСОБА_1 на понад 136 млн гривень. У зв`язку з чим, зібрані стосовно нього матеріали 05.10.2023 були скеровані до Офісу Генерального прокурора з метою визначення підслідності та вирішення питання щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 Кримінального кодексу України.

Тобто, стаття Національного агентства містила в собі інформаційний характер, пов`язаний із встановленням ним ознак кримінального правопорушення та відповідно не стосувалася жодного кримінального провадження відносно позивача, в якому обвинувальний вирок не набрав законної сили. У вказаній статті не висвітлювався хід розслідування, розпочатого кримінального правопорушення.

Також, представник відповідача вказує, що на момент розміщення Національним агентством відповідної статті (06.10.2023) в Єдиному реєстрі досудових розслідувань були відсутні відомості про кримінальне провадження за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 Кримінального кодексу України, відповідно досудове розслідування за встановленими Національним агентством обставинам, які безпосередньо були зазначені у вищезгаданій статті, не розпочато, а позивач в свою чергу не набув статус обвинувачуваного чи підозрюваного.

Таким чином, вищевикладені обставини свідчать про те, що розміщена на офіційному вебсайті Національного агентства стаття жодним чином не порушує немайнове право ОСОБА_1 на використання його імені, яке захищається ч. 4 ст. 296 ЦК України. Відображена у статті інформація отримана за результатами реалізації законних повноважень відповідача та не стосується кримінального провадження, у якому не винесено обвинувального вироку. Тому, відповідно твердження позивача про порушення підповідачем презумпції невинуватості є безпідставними, позаяк Національне агентство не є органом до повноважень якого належить встановлення вини особи.

Відтак, оскаржувана стаття Національного агентства містить виключно фактичні дані, що стали відомі в результаті виконання свої повноважень Національним агентством у межах та спосіб визначений законодавством. Вона не стосується порушення презумпції невинуватості при відсутності обвинувачення.

Викладені позивачем у позовній заяві доводи, зміст яких фактично зводиться лише до цитування положень законодавства та судової практики, не спростовують позицію Національного агентства.

Таким чином, Національне агентство вважає, що позовна заява не містить в собі доказів протиправності його дій, а заявлені до відповідача позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

29.01.2024 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги, з викладених у позовній заяві підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на позицію викладену у відзиві.

Суд, заслухавши учасників процесу, розглянувши подані учасниками судового розгляду документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних всиновків.

Так, встановлено, що позивач є депутатом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, який відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Національне агентство відповідно до ст. 51-4 Закону України «Про запобігання корупції» провело моніторинг способу життя депутата Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області ОСОБА_1 .

За результами проведеного моніторингу, 05.10.2023 Національне агентство затвердило обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного кримінального правопорушення та скерувало його до Офісу генерального прокурора, з метою визначення підслідності, а також вирішення питання щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення.

06.10.2023 відповідачем було розміщено статтю під назвою «НАЗК виявило ознаки незаконного збагачення у депутата сільради на понад 136 млн грн» (а.с 14).

У вказаній статті, зокрема, повідомлялося наступне: «…Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) за результатами моніторингу способу життя виявило ознаки незаконного збагачення у депутата Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області Сергія ОСОБА_1 на понад 136 млн грн.

Так, згідно декларації за 2019 рік у нього відсутні будь-які грошові активи.

У декларації за 2020 рік він вказав набуття корпоративних прав на понад 25 млн грн, а також грошові активи своєї родини: 32 млн грн, 1 млн дол. США та 1 млн євро.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 придбав корпоративні права у пов`язаних з ним осіб на загальну суму майже 50 млн грн. При цьому, в своїй декларації він відобразив доходи у розмірі 75 тис. грн.

Сукупний чистий дохід ОСОБА_1 та його дружини за 2019 - 2021 роки становив майже 9 млн грн. Водночас, розмір витрат подружжя перевищив їхні законні доходи і склав понад 40 млн грн.

На запит Національного агентства депутат відмовився надати інформацію та документи, які б могли підтвердити законність джерел походження коштів.

Варто зазначити, що вищевказані доходи подружжя у більшості випадків сформовані за рахунок повернення раніше наданих різним підприємствам фінансових допомог, а також отримання фінансових допомог від цих же суб`єктів господарювання. Вказані операції здійснювались за участю компаній, які прямо чи опосередковано пов`язані з подружжям ОСОБА_1 , а також безпосередньо через афілійованих осіб. Це може вказувати на ознаки ухилення від сплати податків шляхом переведення безготівкових коштів у готівку.

Таким чином НАЗК дійшло висновку, що депутат Вороньківської сільради набув необґрунтовані активи, вартість яких на 136 млн 238 тис. грн перевищує його законні доходи.

Матеріали стосовно депутата сільради скеровано до Офісу Генерального прокурора, з метою визначення підслідності та вирішення питання щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3655 КК України.

Нагадаємо, у грудні 2014 року Броварський міськрайонний суд Київської області визнав ОСОБА_5 винним за ч.2 ст. 358 ККУ - підроблення офіційних документів. У 2009 році він на прохання невстановлених осіб підробив держакти на земельні ділянки і довідки управління земельних ресурсів у Бориспільському районі. У відповідних держустановах ці документи були відсутні…» .

Таким чином, позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що даною статтею було порушено його немайнові права на використання імені, оскільки відповідач незаконно використав позивача ім`я та порушив презумпцію невинуватості.

Відповідач вказує, що діяв в межах своїх повноважень, не порушував прав позивача, інформація викладена у статті отримана за результатами реалізації законних повноважень відповідача та не стосується кримінального провадження, у якому не винесено обвинувального вироку. Тому, відповідно твердження позивача про порушення підповідачем презумпції невинуватості є безпідставними, позаяк Національне агентство не є органом до повноважень якого належить встановлення вини особи.

З врахуванням зазначенного, суд вважає, за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частинами першою, другою статті 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 11 Закону України Про запобігання корупції», до повноважень Національного агентства, в тому числі віднесено інформування громадськості про здійснювані ним заходи щодо запобігання корупції, реалізацію заходів, спрямованих на формування у свідомості громадян негативного ставлення до корупції.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство, з метою виконання покладених на нього повноважень, зокрема має такі права: одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання покладених на нього завдань; мати безпосередній автоматизований доступ до інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користуватися державними, у тому числі урядовими, засобами зв`язку і комунікацій, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами. Отримання інформації з Єдиного реєстру досудових розслідувань здійснюється у порядку та обсязі, визначених спільним наказом Національного агентства та Генерального прокурора.

Обробку такої інформації Національне агентство здійснює з дотриманням законодавства про захист персональних даних та забезпечення таємниці, що охороняється законом; залучати у встановленому порядку до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань науковців, у тому числі на договірній основі, працівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;створювати комісії та робочі групи, організовувати конференції, семінари і наради з питань запобігання і протидії корупції;приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти;отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону; проводити перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, юридичних особах публічного права та юридичних особах, зазначених у частині другій статті 62 цього Закону, зокрема щодо підготовки та виконання антикорупційних програм, функціонування внутрішніх і регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, захисту викривачів;вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, захисту викривачів; отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб, працівників юридичних осіб публічного права та юридичних осіб, зазначених у частині другій статті 62 цього Закону, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення вимог цього Закону щодо захисту викривачів; звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, виданих (прийнятих) з порушенням встановлених цим Законом вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення; у разі встановлення ним доказів того, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула необґрунтовані активи або що такі активи набула інша особа за її дорученням чи в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, - порушувати перед Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою або у визначених законом випадках - перед Офісом Генерального прокурора питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; затверджувати методологію оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади, проводити аналіз антикорупційних програм органів влади та надавати обов`язкові для розгляду пропозиції до таких програм; ініціювати проведення службового розслідування, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, надсилати до інших спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції матеріали, що свідчать про факти таких правопорушень; складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агентства, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; та інше.

Також, ч. 1 та 2 ст. 51-4 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що Національне агентство здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб`єктів декларування, з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім`ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цього Закону.

Моніторинг способу життя суб`єктів декларування здійснюється Національним агентством на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб`єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.

З врахуванням того, що позивач є депутатом сільської ради, є необхідність зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачено, що повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Так, депутати місцевих рад зобов`язані щороку до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", а також дотримуватися інших вимог фінансового контролю, передбачених зазначеним Законом.

Відтак, з врахуванням зазначеного, оскільки позивач є депутатом сільської ради, то на нього розповсюджуються зазначені Закони та повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції щодо моніторингу способу життя позивача.

З врахуванням зазначеного, можна прийти до висновку, що при виконанні своїх повноважень відповідач діяв в межах визначених Законом України Про запобігання корупції», оскільки у позивача наявний статус, який підпадає під моніторинг агенства.

Щодо того, що опублікована стаття порушила немайнові права позивача на використання імені, передбаченого положеннями ч. 4 ст. 296 ЦК України, та є такою, яка інформує про кримінальне провадження, але без наявності щодо нього вироку суду, порушує презумпцію невинуватості, яка гарантована ст. 62 Конституції України та статтями 7, 17 КПК України, варто зазначити.

За змістом положень статей 294-296 ЦК України право на ім`я, яке забезпечує особі правову індивідуалізацію і надає їй право вимагати від інших звертатися до неї відповідно до її імені; право на зміну імені (імені, по батькові та прізвища); право на використання імені, яке полягає у наданні фізичній особі можливості використовувати своє ім`я у всіх сферах суспільних відносин, а також передбачає певні обмеження щодо використання імені фізичної особи іншими особами.

Частиною четвертою статті 296 ЦК України передбачено, що ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Зазначене положення є похідним від гарантованої частиною першою статті 62 Конституції України презумпції невинуватості, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Наведені положення чинного законодавства узгоджуються із частиною другою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка передбачає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, а також із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, з тексту статті вбачається, що відповідач в межах своєї компетенції встановив за результатами моніторингу способу життя позивача ознаки незаконного збагачення у депутата Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області Сергія ОСОБА_1 на понад 136 млн гривень. У зв`язку з чим зібрані стосовно нього матеріали 05.10.2023 були скеровані до Офісу Генерального прокурора, з метою визначення підслідності та вирішення питання щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 -5 Кримінального кодексу України.

Відтак, зазначене вище лише свідчить про інформування діяльності агенства щодо моніторингу в даному випадку способу життя депутата, яким на момент публікацій статті був позивач.

При аналізі статті судом не виявлено, що у ній міститься інформація, пов`язана із певним кримінальним провадженням відносно позивача, в якому обвинувальний вирок не набрав законної сили або ж відповідачем було висвітлено розслідування розпочатого кримінального правопорушення.

Також, зазначення інформації щодо того, що Броварський міськрайонний суд Київської області визнав ОСОБА_5 винним за ч.2 ст. 358 КК України, не свідчить про порушення немайнового права позивача та презумпцію невинуватості, оскільки не стосується кримінального провадження, у якому не винесено обвинувального вироку, та позивачем дані обставини не заперечуються та не надаються документи, які б могли таку інформацію спростувати.

Відтак, опублікована інформація, лише свідчать про виконання покладених на відповідача обов`язків в межах законодавства та інформування суспільства, оскільки позивач на час виникнення спірних правовідносин був публічною особою, а тому межі допустимої критики по відношенню до нього є ширшими, він неминуче і свідомо відкривався для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку з боку громадського загалу.

Так, Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25.12.2008 № 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (п. 6).

Крім того, у ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, що схвалено 12.02.2004 на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі №757/40646/17-ц та від 07.04.2021 у справі №761/13926/17.

Вказана позиція також знаходить своє відображення як у національних актах так і в практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 20.01.2012 № 2-рп/2012 Конституційний Суд України вказав, що перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві (абзац перший п.п. 3.3 п. 3 мотивувальної частини).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Випич проти Польщі», перебування особи на посаді, пов`язаній із здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження.

У рішенні від 07.02.2012 «Аксель Спрінгер проти Німеччини» ЄСПЛ вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується.

У справах «Лінгенс проти Австрії» (1986 року); «Обершлік проти Австрії» (1991 року), у яких йшлось про публічну критику політиків, ЄСПЛ дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.

Також, відповідно до ст.29 Закону України «Про інформацію», суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка поширюється будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності, з одного боку, а з другого - була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

З огляду на це інформація, яка поширюється щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо поширення цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічна особа має бути готовою до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

Оцінюючи доводи сторін, суд враховує усталений підхід Європейського суду з прав людини щодо меж допустимої критики, які є ширшими щодо одних категорій осіб та звужуються по мірі того, як зменшується публічність особи: щодо політика - найширші межі критики; щодо державного службовця; щодо підприємця та менеджера підприємства загальнонаціонального масштабу; щодо "активного гравця на суспільній арені", наприклад відомий журналіст; щодо приватної особи, наприклад спортсмена; щодо звичайної пересічної особи.

З врахуванням займаної позивачем посади, у відповідача були повноваження на розміщення на його офіційному вебсайті інформації, яка безпосередньо стосувалася ОСОБА_1 , яка узгоджується із вимогами Закону та не стосується порушення презумпції невинуватості при відсутності обвинувачення.

Окрім цього, як було зазначено відповідачем, стороною позивача не було надано жодних доказів на спростування зазначеної інформації у статті.

Також, суд погоджується з позицію сторони відповідча щодо того, що обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на практику ЄСПЛ стосовно порушення принципу презумпції невинуватості. Разом з тим, у вказаних справах порушуються питання про оголошення людини винною до засудження, інформування про хід кримінального розслідування, що у наслідку призводило до спонукання громадськості повірити у винуватість особи та впливу на оцінку такої справи компетентним судом, відтак наведена судова практика не знаходить своє відображення у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене та конструкцію частини 4 статті 296 ЦК України, право на захист свого імені на підставі даної норми закону виникає не у будь-якої фізичної особи, а лише фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у зв`язку з використанням її імені до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Як встановлено судом та визнається учасниками справи, які брали участь у судовому розгляді, станом на час опублікування статті, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом, він не був затриманий, йому не було повідомлено про підозру чи висунуто обвинувачення в скоєнні злочину.

Відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачем порушене право позивача на використання імені, оскільки стороною відповідача належним чином спростовано позицію позивача, який не надав доказів на підствердженян обставин, на які він посилається.

Такимч ином, позовні вимоги не підялгають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, Закону України «Про інформацію», Закону України "Про запобігання корупції", Закону України "Про захист персональних даних" Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання інформації такою, що порушує немайнові права на використання імені та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 01.04.2024 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА