ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 р.Справа № 440/18971/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 01.01.24 року у справі № 440/18971/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просив суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення на протязі надмірно тривалого часу ОСОБА_1 доплати пенсії за вислугу років за період з 01.01.2018 по 01.03.2019, з 01.04.2019 по 01.06.2021, з 01.04.2019 по 01.12.2020 року згідно доказів та розрахунків наданих в позові загальним розміром -36765.82 + 199415,13 + 20839,20= 257020,15 грн.;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як державного органу, який безпосередньо відповідає за щомісячні виплати пенсії, грошові кошти через незаконні дії шляхом невиконання на протязі тривалого часу чинних норм частини третьої ст.52, частини другої ст.55 спеціального Закону №2262-ХІІ від 09.04.1992, а також тривалу бездіяльність в подальшому з порушенням практики Європейського суду з прав людини, а саме - пункту 23 Рішення у справі Сук проти України, (CASE OF SUK v. UKRAINE; Заява №10972/05; остаточне рішення від 10 березня 2011 року, що призвело до завдання з 01.01.2018 і до теперішнього часу матеріальної шкоди загальним розміром - 36765.82 + 199415,13 + 20839,20 = 257020,15 грн. для забезпечення відшкодування шкоди, яка виникла через неповну виплату пенсії з 01 січня 2018 року по 01 березня 2019 року щомісяця в 2018 році розміром (5656,29 - 2828,15) = 2828,15 грн., в січні 2018 року, лютому 2018 року, березні 2018 року, квітні 2018 року, травні 2018 року, червні 2018 року, липні 2018 року, серпні 2018 року, вересні 2018 року, жовтні 2018 року, листопаді 2018 року, грудні 2018 року, всього (5656,29 - 2828,15) * 12 = 33937 грн. 68 коп. та неповну виплату пенсії щомісяця в 2019 році розміром (5656,29 - 4242,22) = 1414,07 грн., в січні 2019 року, лютому 2019 року, всього - (5656,29 - 4242,22) * 2 = 2828 грн. 14 коп., а всього з 01 січня 2018 року по 01 березня 2019 року - (33937,80+2828,14) =36765 грн. 82 коп. на підставі доказів - розрахунку Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, щодо щомісячних виплат по підвищенню пенсії з 01.01.2018 по 31.12.2018 розміром 2828,15 грн. та з 01.01.2019 по 31.12.2019 розміром 1414,07 грн., наданого в чинному документі перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року та з урахуванням щомісячних виплат, що мали місце в 2018, 2019 роках та засвідчених в довідках пенсійного органу від 19.08.2019 №270, №271, а також з урахуванням пояснень, наданих в позовної заяві, стосовно невиплаченої пенсії пенсійним органом ОСОБА_1 , розміром -199415 грн. 13 коп., про що свідчить документ від 21.05.2021 розрахунок на доплату пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою №ФП65778 за Дорученням №ФП65778/62 з 01.04.2019 по 01.06.2021 року та з урахуванням пояснень, наданих в позовної заяві стосовно невиплаченої пенсії розміром -20839 грн. 20 коп., по доплаті пенсії ОСОБА_1 пенсійним органом на підставі документу від 15.12.2022 року розрахунок на доплату пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою №ФП65778 за Дорученням №ФП65778/63 з 01.04.2019 по 01.12.2020 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення коштів.

ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі повністю та постановити нове судове рішення.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов помилкових висновків про те, що «спір у цій справі є тотожним тому, що розглядався у справах №440/3363/19, №440/1452/21, №440/6418/22, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Суть вимог позивача зводиться до оскарження бездіяльності та дій відповідача, допущених при виконанні рішення суду, винесеного в інших адміністративних справах, тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право у порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду». Зазначає, що він звернувся до суду з позовом, який по суті є відмінним від спорів, що розглядалися у справах №2440/3363/19, №440/1452/21, №440/6418/22. Посилається, зокрема, на правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені в його певних рішеннях. Вважає, що висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, є помилковими. Зазначає про порушення судом першої інстанції ч.3 ст.242 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.

На електронну пошту Другого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшов електронний лист, разом з заявою останнього, в якій він просив провести розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у даній справі за його відсутності на основі доказів по суті спору, наданих до позовної заяви та апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України про: визнання незаконними сумісних (солідарних) дій і одночасно сумісної бездіяльності КМУ, ПФУ та його територіального органу у зв`язку з їх пасивною поведінкою, відносно реалізації своїх повноважень щодо контролю відповідних органів виконавчої влади для забезпечення соціальних гарантій особам, звільненим з військової служби, з забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування пенсій та виплат пенсій, з дати виникнення права на їх перерахунок 01.01.2018 через порушення законних інтересів ОСОБА_1 стосовно виплати пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії розміром 5656,29 грн., відповідно до чинної норми прямої дії частини 3 статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі чинного документу перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 в частині підсумок пенсії (з надбавками): 8951,25 грн. та з урахуванням вимог частини 2 статті 19, частини 5 статті 17 Конституції України, правових висновків рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права власності, які захищають право військових пенсіонерів від незаконних дій та одночасно бездіяльності органів влади, що призвели до завдання з 01.01.2018 по 05.03.2019, під час дії чинних пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та відповідних рішень, прийнятих ПФУ і його територіальним органом в Полтавській області, матеріальної шкоди, що підтверджується висновками рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке вступило в законну силу з 05.03.2019; стягнення на користь ОСОБА_1 грошових коштів за незаконні дії та бездіяльність з ГУПФУ в Полтавській області, як пенсійного органу, який безпосередньо відповідає за щомісячні виплати пенсії ОСОБА_1 , загальним розміром 36765,94 грн. для забезпечення відшкодування шкоди, яка виникла через неповну виплату пенсії з 01.01.2018 по 01.03.2019 щомісяця в 2018 році розміром 5656,29 грн. - 2828,15 грн. = 2828,15 грн. - в січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2018 року, всього 33937,80 грн. (5656,29 грн. - 2828,15 грн. х 12) та неповну виплату пенсії щомісяця в 2019 році розміром 5656,29 грн. - 4242,22 грн. = 1414,07 грн. - в січні, лютому 2019 року, всього 2828,14 грн. (5656,29 грн. - 4242,22 грн. х 2), а всього з 01.01.2018 по 01.03.2019 36765,94 грн. (33937,80 грн. + 2828,14 грн.) на підставі доказів - розрахунку ГУПФУ в Полтавській області щодо щомісячних виплат по підвищенню пенсії з 01.01.2018 по 31.12.2018 розміром 2828,15 грн. та з 01.01.2019 по 31.12.2019 розміром 1414,07 грн., наданого в чинному документі перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 та з урахуванням щомісячних виплат, що мали місце в 2018, 2019 роках та засвідчені в довідках пенсійного органу від 19.08.2019 №270, №271, з урахуванням пояснень, наданих в позовній заяві, стосовно невиплаченого боргу, розміром 3753,80 грн., по доплаті пенсії ОСОБА_1 пенсійним органом в 2018 році відповідно до чинного рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 у справі №1640/2295/18.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що у зв`язку з поетапною виплатою Головним управлінням підвищення до його пенсії за вислугу років у період з 01.01.2018 по 01.03.2019 останньому завдано матеріальну шкоду у вигляді недоплаченої пенсії за вислугу років загальною сумою 36765,94 грн. Вказував, що відповідачами фактично порушуються його права на отримання визначених законодавством пенсійних виплат у повному обсязі у зв`язку з невиконанням ними своїх обов`язків щодо забезпечення гарантованих державою прав військових пенсіонерів, встановлених спеціальним Законом, під час визначення порядку та розмірів виплати пенсії останнім, що, як наслідок, зумовило нанесення позивачу шкоди у вигляді недоплаченої пенсії. Отже, має місце тривала пасивна поведінка відповідачів щодо реалізації їх повноважень, функціональних обов`язків, починаючи від Уряду, як колегіального органу, що відповідає за забезпечення та контроль реалізації норм соціальних і правових гарантій військовослужбовцям, і закінчуючи Головним управлінням, як безпосереднім виконавчим пенсійним органом, який зобов`язаний своєчасно забезпечувати фінансування пенсій та доплат до пенсій пенсіонерам, в тому числі й військовим пенсіонерам.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 рокуу справі №440/3363/19позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України про визнання незаконними дій та бездіяльності, стягнення грошових коштів за незаконні дії та бездіяльність з ГУПФУ в Полтавській області, як пенсійного органу, який безпосередньо відповідає за щомісячні виплати пенсії, задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо непроведення ОСОБА_1 доплати пенсії за вислугу років за період з 01 січня 2018 року по 01 березня 2019 року в загальній сумі36765,82 грн(тридцять шість тисяч сімсот шістдесят п`ять гривень вісімдесят дві копійки). Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді недоплаченої пенсії за вислугу років за період з 01 січня 2018 року по 01 березня 2019 року на загальну суму 36765,82 грн. (тридцять шість тисяч сімсот шістдесят п`ять гривень вісімдесят дві копійки). В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 рокуу справі №440/3363/19 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі №440/3363/19 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України про визнання незаконними дій та бездіяльності, стягнення грошових коштів. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі №440/3363/19 - залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 рокуу справі №440/3363/19відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України про визнання незаконними дій та бездіяльності, стягнення грошових коштів.

Отже, суд першої інстанції вважав, що спір у цій справі є тотожним, тому, що розглядався у справі №440/3363/19, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Також 24 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просив:

- визнати протиправними дії з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні з 1 квітня 2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років в розмірі 77% грошового забезпечення з 100% сумою підвищення пенсії, призначеної 4 листопада 1999 року за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням дії Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7- рп/2016, на підставі заявипро перерахунок пенсії від 22 грудня 2020 року, рішень Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/5009/20 від 16 листопада 2020 року, у справі №1640/2295/18 від 3 серпня 2018 року таз урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, встановлених доданоїдо заяви оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 грудня 2020 року №12/849/фп65778 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за відповідною посадою станом на 5 березня 2019 року з складових грошового забезпечення загальним розміром 22351,25 грн. та з врахуванням індексації грошових доходів з складових грошового забезпечення, ураховуючи правовий висновок відносно прав військових пенсіонерів в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №344/9292/17 щодо субсидіарного застосування механізму проведення індексації пенсійного забезпечення для військових пенсіонерів відповідно до положень спеціальних законів, зокрема Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії №2017-111, від 5 жовтня 2000 року, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ від 3 липня 1991 року та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ №1078 від 17 липня 2003 року та з врахуванням,за документами, що є у пенсійній справі №ФП-65778, щомісячної надбавки 40% посадового окладу за службу в Збройних Силах України, яку отримував ОСОБА_1 в грошовому забезпеченні на момент звільнення, відповідно до інформації, що зберігається у розрахункової книжці Серія НОМЕР_1 ;

- зобов`язатиГоловне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 , у рамках дії Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії, в розмірі 77% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії на підставі сумісно - заяви ОСОБА_1 від 22 грудня 2020 року до Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та доданої до заяви оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 грудня 2020 року про грошове забезпечення ОСОБА_1 за відповідною посадою з складових грошового забезпечення: (посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, премія), з включенням додатково щомісячної надбавки 40% посадового окладу за службу в Збройних Силах України, відповідно до інформації в розрахункової книжці Серія НОМЕР_1 , яка входили до складу грошового забезпечення на момент звільнення зі служби ОСОБА_1 та з включенням, за вимогами частини п`ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", індексації грошових доходів з складових грошового забезпечення з урахуванням висновку в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справа №344/9292/17, з урахуванням проведених виплат.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 рокуу справі №440/1452/21, що набрало законної сили 01 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні з 1 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 грудня 2020 року №12/849/фп 65778 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 5 березня 2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 грудня 2020 року №12/849/фп 65778 у розмірі 77 % грошового забезпечення з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, за вирахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

21 травня 2021 року на виконання цього рішення судуу справі №440/1452/21Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено з 1 квітня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 та за результатами такого перерахунку оформлено розрахунок на доплату пенсії за пенсійною справою №ФП65778 ОСОБА_1 , яким визначено суму доплати за період з квітня 2019 року по травень 2021 року в загальному розмірі199415,13 грн.

Також, 27 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення, згідно чинних з 20.12.2016 року норм спеціального закону на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 4З, першого речення частини першої статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", перерахунку та виплати пенсії через порушення права власності позивача, яке визначається безпосередньо спеціальним Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби" та деяких інших осіб, через застосування після 20.12.2016 і до теперішнього часу при перерахунках та виплатах пенсії ОСОБА_1 обмеження встановленого максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується пенсійними документами в пенсійної справі - ФП-65778;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, статті 1512 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Захист прав власності, здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 в повному розмірі з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.01.2018 та з урахуванням правової позиції та висновків Верховного Суду в постанові від 06.07.2022 по справі №440/4978/19 (Провадження №К/9901/14681/20);

- постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення з 20.12.2016 причин та умов, що сприяють порушенню спеціального закону №2262-ХІІ через протиправне застосування відповідачем частини сьомої статті 4З Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб під час виконання службовою особою пенсійного органу своїх повноважень, відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим. областях. містах Києві та Севастополі, з умисним недодержанням висновку та самого Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №-рп/2016 під час прийняття рішень, щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу, починаючи з 01.01.2018 і до теперішнього часу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року у справі№440/6418/22, що набрало законної сили 15 грудня 2022 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром під час її перерахунку на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 грудня 2020 року №12/849/фп 65778. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 грудня 2020 року №12/849/фп 65778, з урахуванням уже виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок).

15 грудня 2022 року на виконання цього рішення суду у справі№440/6418/22Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 та за результатами такого перерахунку оформлено розрахунок на доплату пенсії за пенсійною справою №ФП65778 ОСОБА_1 , згідно з яким сума доплати за період з квітня 2019 року по листопад 2020 року становить20839, 20 грн.

Вважаючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справах №440/1452/21 та №440/6418/22, що набрали законної сили, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

За висновком суду першої інстанції, ОСОБА_1 у даній справі та у інших, описаних вище справах, заявив позовні вимоги, які хоча по-різному висловлені, але однакові по суті.

Таким чином,суд першої інстанції вважав, що спір у цій справі також є тотожним, тому, що розглядався у справах №440/1452/21, №440/6418/22, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судових рішень у справах №440/1452/21 та №440/6418/22, що набрали законної сили.

Суд першої інстанції вважав, що суть вимог позивача зводиться до оскарження бездіяльності та дій відповідача, допущеної при виконанні рішення суду, винесеного в інших адміністративних справах, тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право у порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав, встановлених п.2 ч.1 ст.170 КАС України, для відмови у відкритті провадження у даній справі.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Таким чином, відмова у відкритті провадження в адміністративній справі можлива за умови, що у провадженні цього або іншого суду є справа, з тотожним позовом, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду

Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Верховний Суд в постанові від 05.12.2019 року у справі №826/3678/16 зазначив, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.170 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.05.2021 у справі № 340/197/19.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що спір у даній справі є тотожним тому, що розглядався у справі №440/3363/19, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а також висновків про те, що спір у даній справі також є тотожним тому, що розглядався у справах №440/1452/21, №440/6418/22, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судових рішень у справах №440/1452/21 та №440/6418/22, що набрали законної сили.

Водночас, аналізуючи зміст предмету і підстави позову у даній справі та у справах №440/3363/19, №440/1452/21 та №440/6418/22, на які посилався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів вважає, що фактично вони не співпадають, а відтак не є тотожними, оскільки вимоги позивача у даній справі стосуються визнання протиправними дій та бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо проведення доплати до пенсії загальним розміром 36765, 82 грн. +199415, 13+20839,20 =257020,15 грн. та стягнення на його користь з Головного управління Пенсійного фонду України матеріальної шкоди загальним розміром 36765, 82 грн. +199415, 13+20839,20 =257020,15 грн., яка виникла через неповну виплату пенсії, тобто вимоги позивача направлені на стягнення конкретної суми через невиплату його пенсії, в той час, як вимоги позивача у вказаних вище справах фактично стосуються визнання протиправними протиправними дій (бездіяльності) щодо відмови у перерахунку (доплаті) пенсії та зобов`язання провести (здійснити) перерахунок та виплату пенсії.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 20.03.2024 року у справі №320/225/23 позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Відтак, з огляду на наведене вище, предмет і підстави позову у даній справі та у справах №440/3363/19, №440/1452/21, №440/6418/22 не співпадають, що виключає вважати їх (такі позови) тотожними, що не було враховано судом першої інстанції під ухвалення оскаржуваної ухвали.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів також вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що суть вимог позивача зводиться до оскарження бездіяльності та дій відповідача, допущеної при виконанні рішення суду, винесеного в інших адміністративних справах, тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право, у порядку статті 383 КАС України, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про наявність правових підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.170 КАС України, для відмови у відкритті провадження у даній справі.

Інші доводи у справі не впливають на вирішення даної справи та на висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Приписами п.2 ч.1 ст.315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню.

При цьому, з огляду на приписи ч.3 ст.312 КАС України та п.4 ст.320 КАС України, дана справа підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 року у справі №440/18971/23 скасувати.

Направити справу №440/18971/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.М. МінаєваСудді З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 29.03.2024 року