Справа № 544/2586/23

пров. № 2/544/107/2024

Номер рядка звіту 35

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 березня 2024 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н.В.,

за участю:

секретаря Киричевської В.М.,

учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,

у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» про захист персональних даних та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що ОСОБА_2 за особовим рахунком № НОМЕР_1 є споживачем їх послуг з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що у Всеукраїнській громадсько-політичній газеті «Зоря Полтавщини» №199-201 від 30.12.2015 року (тираж номера 16.127) опубліковано Типовий договір на розподіл природного газу, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, а також пропозицію товариства укласти з ним договір розподілу природного газу на умовах вказаного типового договору та заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу для побутового споживача. Відповідно до п. 3, 4 глави 3 розділу IV Кодексу ГРМ та п. 1.3 розділу І, п. 2.1 розділу II, п.п. 6.4, 6.6 розділу VI Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Фактом приєднання споживача до умов цього договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Таким чином, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини з розподілу природного газу. У той же час ОСОБА_2 , скориставшись послугами АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» з розподілу природного газу, належним чином не виконував своїх обов`язків з оплати наданих послуг, внаслідок чого станом на 21.09.2023 утворилася заборгованість за послугу розподілу газу в сумі 13741,65грн. Оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати за послуги розподілу природного газу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 14545,41грн, з яких: сума основного боргу 13741,65грн, три відсотки річних у розмірі 169,45грн та інфляційні у розмірі 634,31грн.

30.11.2023 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, згідно якого він вважає, що в позові АТ «Лубнигаз» належить відмовити в повному обсязі зважаючи на те, що позивач не надав суду правоустановчі документи та Статут; відсутність в ЄДРПОУ відомостей про ліцензію є доказом відсутності ліцензії; договори відсутні; порушено права споживача, свободу волевиявлення відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів»; довідка про фінансовий стан споживача розподілу газу не має ознак бухгалтерських документів та має ознаки підробки; позивач посилається на постанови НКРЕКП, які не зареєстровані в Міністерстві юстиції, тому є не чинними; має місце незаконне використання персональних даних та їх передача третім особам; відсутність Акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності, який є невід`ємною частиною договору, відсутність документів власної газорозподільної мережі; відсутні докази, що відповідач замовляв та отримував послуги з розподілу природного газу від АТ «Лубнигаз». Зокрема, відповідач вказує на те, що позивач нараховує йому заборгованість за послуги розподілу природного газу, посилаючись на умови типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, в яку були внесені зміни постановами №1437 від 27.12.2017, № 691 від 12.07.2018, № 2080 від 07.10.2019, № 1469 від 29.07.2020, №2023 від 06.11.2020, які не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Відповідач посилається на те, що у позові позивач не вказує точної дати: число, місяць, рік, з якої саме дати відбулося акцептування типового договору розподілу природного газу. З умовами договору його не було ознайомлено і вони не були йому роз`яснені, він ніколи не приймав пропозиції на укладення договору у відповідності до ст.642 ЦК України. Позивачем також не були роз`яснені його права відповідно до ГКУ та ЦК України. У зв`язку з тим, що позивач є монополістом у сфері розподілу природного газу відповідач фактично позбавлений права вибору контрагента у наданні послуг. Відповідач посилається на висновки, зроблені у Постанові ВП ВС у справі № 342/180/17 та на рішення КСУ у справі № 1-12/2013. Крім цього відповідач вказує на те, що в позові є розрахунок заборгованості за надання послуги розподілу природного газу, який здійснений на підставі Постанов НКРЕКП № 3030 від 24.12.2019, № 2456 від 16.12.2022, № 2725 від 22.12.2021 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Лубнигаз», які не зареєстровані у відповідності до вимог ст. 117 КУ та Указу Президента № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», тому вони чинності ще не набули, і тому вказаний в них тариф не є обов`язковим для споживача, якщо він з ним не погодився. У зв`язку з чим зазначає, що немає підстав для позову, оскільки немає порушеного права позивача, оскільки він з позивачем на двосторонній основі не узгоджував запропонований ним інший тариф. Також відповідач наголошує на тому, що він ніколи не надавав своїх персональних даних АТ «Лубнигаз» та не надавав згоди на внесення персональних даних для створення особового рахунку. Відповідач не визнає позов також у зв`язку з тим, що Довідка про фінансовий стан споживача розподілу газу не є бухгалтерським документом. Також позивач не надав доказів того, що АТ «Лубнигаз» робило звірку кожен місяць зі споживачем по факту отримання послуг розподілу газу і доказів того, що кожен місяць направлялися відповідні фінансові документи, підписані посадовими особами. З цього питання відповідач посилається на правові висновки, зроблені в Постанові ВС у справі №299/1153/21, постанові КЦС ВС №161/16891/15 від 30.01.2018. Крім цього відповідач зазначає, що позивач на підтвердження того, що ліцензія ним дійсно отримана, не надає до позову Витягу з ліцензійного реєстру, що свідчить про відсутність ліцензії, або вона анульована. Також позивачем не надано належним чином засвідчені копії реєстрів переданого юридичною особою Березорудівська сільська рада комунальної власності спільної власності територіальної громади Пирятинського району у користування юридичній особі АТ «Лубнигаз». Зокрема, позивачем не надано жодного доказу, що в АТ «Лубнигаз» в межах с.Березова Рудка, вул. Шевченка, Пирятинського району на законних підставах перебуває газорозподільна система. Крім того, подаючи до суду позовну заяву, АТ «Лубнигаз» не дотримано положення ЗУ «Про особливе регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.3033 № 2479-ІХ, яким заборонено нарахування неустойок (штрафу, пені), заборонено здійснювати будь-які дії щодо примусу побутового споживача до оплати заборгованості. Також згідно положень Постанови КМУ від 05.03.2022 № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі.

22.12.2023 від представника позивача АТ «Лубнигаз» надійшла відповідь на відзив. Представник АТ«Лубнигаз» вважаєаргументи відповідачатакими,що підлягаютьвідхиленню,з оглядуна наступне. Щодо суб`єктності позивача представник зазначає, що АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЛУБНИГАЗ» (АТ «ЛУБНИГАЗ») є оператором ГРМ, основним видом діяльності якого є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи. Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, визначає Закон України «Про ринок природного газу». Відповідно до частини першої статті 40 Закону розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем (Кодекс ГРМ) та іншими нормативно-правовими актами. Суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог Кодексу ГРМ та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 . Щодо договірних стосунків між позивачем та відповідачем представник вказує наступне. Договіррозподілу природногогазу маєбути укладенийОператором ГРМз усімаспоживачами,у томучислі побутовимиспоживачами,об`єктияких вустановленому порядкупідключені до/черезГРМ,що назаконних підставахперебуває увласності чикористуванні ОператораГРМ.Споживачі,у томучислі побутовіспоживачі,для здійсненняними санкціонованоговідбору природногогазу зГРМ таможливості забезпеченняпостачання їмприродного газуїх постачальникамизобов`язаніукласти договіррозподілу природногогазу зОператором ГРМ,до газорозподільноїсистеми якогов установленомузаконодавством порядкупідключений їхоб`єкт. Здійсненнявідбору (споживання)природного газуспоживачем завідсутності укладеногодоговору розподілуприродного газуне допускається.Щодо договорурозподілу природногогазу,укладеного міжабонентом ОСОБА_2 та АТ«Лубнигаз»,представник позивачазазначає,що уВсеукраїнській громадсько-політичнійгазеті «ЗоряПолтавщини» №199-201від 30.12.2015(тиражномера 16.127)опублікувало Типовийдоговір нарозподіл природногогазу,затверджений постановоюНКРЕКП від30вересня 2015року №2498,а такожпропозицію товаристваукласти зним договіррозподілу природногогазу наумовах вказаноготипового договорута заяву-приєднаннядо умовдоговору розподілуприродного газудля побутовогоспоживача.Відповідно доп.п.3,4глави 3розділу IVКодексу ГРМта п.1.3розділу І,п.2.1розділу II,п.п.6.4,6.6розділу VIТипового договорурозподілу природногогазу,затвердженого ПостановоюНКРЕКП від30вересня 2015року №2498,цей договірє договоромприєднання,що укладаєтьсяз урахуваннямвимог статей633,634,641,642Цивільного кодексуУкраїни наневизначений строкшляхом приєднанняспоживача доумов цьогодоговору.Фактом приєднанняспоживача доумов цьогодоговору євчинення споживачембудь-якихдій,які засвідчуютьйого бажанняукласти договір,зокрема наданняпідписаної споживачемзаяви-приєднанняза формою,наведеною удодатку 1(дляпобутових споживачів)або удодатку 2(дляспоживачів,що неє побутовими)до цьогодоговору,яку вустановленому порядкуоператор ГРМнаправляє споживачуінформаційним листомза формою,наведеною удодатку 3до цьогодоговору,та/абосплата рахункаоператора ГРМ,та/абодокументально підтвердженеспоживання природногогазу. Представникпозивача звертаєувагу,що ОСОБА_2 сплачував рахункиОператора ГРМза розподілприродного газу,тобто приєднавсядо умовтипового договорушляхом сплатиСпоживачем рахункуОператора ГРМ.Також зазначає,що визначанняфактичного об`ємуспоживання (розподілу)природного газупо об`єктупобутового споживачаздійснюється намежі балансовоїналежності міжОператором ГРМі побутовимспоживачем напідставі данихлічильника природногогазу зурахуванням вимогКодексу ГРМта договору.Обов`язокспоживача передаватипоказання лічильниківгазу передбаченийпунктом 4глави 4розділу XIКодексу газорозподільнихсистем,затвердженого постановоюНКРЕКП від30.09.2015№ 2494. Щодо твердженнявідповідача проте,що посиланняна іншінормативно правовіакти,які регулюютьдіяльність НКРЕКПє некоректними,пояснює наступне. 26листопада 2016року набравчинності ЗаконУкраїни «ПроНаціональну комісію,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг».Зазначений Законбув оприлюдненийв газеті«Голос України»за №225від 25.11.2016.Цей Законвизначає правовийстатус Національноїкомісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг,її завдання,функції,повноваження тапорядок їхздійснення. Регулювання енергетикизапочатковане вУкраїні вгрудні 1994року,коли УказомПрезидента Українибуло утворенонезалежний позавідомчийпостійно діючийдержавний орган-Національну комісіюрегулювання електроенергетикиУкраїни (НКРЕ).У 1997році повноваженняНКРЕ булипоширені нанафтогазовий сектор. У 2000році НКРЕбуло визначеноцентральним органомвиконавчої владиіз спеціальнимстатусом,підконтрольним іпідзвітним ПрезидентовіУкраїни,а в2011-державним колегіальниморганом,підпорядкованим ПрезидентуУкраїни іпідзвітному ВерховнійРаді України. Національна комісія,що здійснюєдержавне регулюванняу сферікомунальних послуг(Нацкомпослуг),утворена в2011р.У серпні2014року НКРЕта Нацкомпослугліквідовано,їх функціїбули покладенона Національнукомісію,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послугзгідно УказуПрезидента Українивід 27серпня 2014року №694/2014.Національна комісія,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг,є постійнодіючим центральниморганом виконавчоївлади зіспеціальним статусом,який утворюєтьсяКабінетом МіністрівУкраїни. Регулятор єколегіальним органом,що здійснюєдержавне регулювання,моніторинг таконтроль задіяльністю суб`єктівгосподарювання усферах енергетикита комунальнихпослуг. Регуляторздійснює державнерегулювання зметою досягненнябалансу інтересівспоживачів,суб`єктівгосподарювання,що провадятьдіяльність усферах енергетикита комунальнихпослуг,і держави,забезпечення енергетичноїбезпеки,європейської інтеграціїринків електричноїенергії таприродного газуУкраїни. До складуНКРЕКП входятьсім членів,у томучислі Голова.Призначення напосаду членаРегулятора здійснюєтьсяза результатамивідкритого конкурсноговідбору назайняття цієїпосади.Організацію тапроведення конкурсноговідбору здійснюєКонкурсна комісіяз доборукандидатів напосади членівНКРЕКП,що утворюєтьсяі дієвідповідно доЗакону Українипро НКРЕКП.Голова Регулятораобирається членамиНКРЕКП шляхомтаємного голосування.Діяльність НКРЕКПзабезпечує центральнийапарат таїї територіальніоргани. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи. З оглядуна вказанінормативні приписи,Регулятор наділенийфункціями таповноваженнями зівстановлення державнихрегульованих ціні тарифівна товари(послуги)суб`єктівприродних монополій,якими,в своючергу,отримано ліцензіюна правопровадження господарськоїдіяльності зрозподілу природногогазу.Щодо твердженнявідповідача провідсутність упозивача ліцензіїна правоздійснення діяльностіз розподілуприродногогазу заперечуютьз наступнихпідстав. У відповідностідо ч.1ст.9Закону України«Про природнімонополії» державнерегулювання діяльностісуб`єктівприродних монополійздійснюється наоснові такихпринципів:гласності тавідкритості процедуррегулювання;адресності регулювання,його спрямованостіна конкретнийсуб`єктприродної монополії;самоокупності суб`єктівприродних монополій;стимулювання підвищенняякості товаріві задоволенняпопиту наних;забезпечення захиступрав споживачів;підвищення ефективностіфункціонування суб`єктівприродних монополійта суб`єктівгосподарювання насуміжних ринкаху сферікомбінованого виробництваелектричної татеплової енергіїшляхом застосуваннястимулюючого регулювання. Однією зголовних задачРегулятора відповіднодо п.2ч.2ст 3Закону України«Про Національнукомісію,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг»є ліцензуваннядіяльності усферах енергетикита комунальнихпослуг. Існує Порядокліцензування видівгосподарської діяльності,державне регулюванняяких здійснюєтьсяНаціональною комісією(постановавід 03.03.2020№ 548).Відповідно доПостанови визначенопроцедуру видачі,переоформлення,зупинення таанулювання ліцензій. Виходячи з цього, АТ «Лубнигаз» є суб`єктом природної монополії з розподілу природного газу, яким отримано ліцензію (постанова НКРЕКП від 29 червня 2017 р. № 848 зі змінами) на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Відповідна постанова є у вільному доступі та на сайті НКРЕКП. Представник позивача також наголошує на тому, що існує Постанова Полтавського апеляційного суду по справі № 543/617/23 від 13 листопада 2023 року, яка чітко спростовує доводи Відповідача щодо відсутності у Позивача Ліцензії на право здійснення діяльності з розподілу природного газу. Щодо обов`язкової реєстрації нормативно правових актів в Міністерстві Юстиції України та публічного доведення до населення представник позивача зазначає, що частиною 2статті 19Конституції Українипередбачено,що органидержавної владита органимісцевого самоврядування,їх посадовіособи зобов`язанідіяти лишена підставі,в межахповноважень тау спосіб,що передбаченіКонституцією тазаконами України. Згідно пункту1Положення продержавну реєстраціюнормативно-правовихактів міністерствта іншихорганів виконавчоївлади,протиправно здійснивреєстрацію постановиНаціональної комісії,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від28.12.1992№731(далі-Положення №731),державна реєстраціянормативно-правовихактів міністерств,інших органіввиконавчої влади,які виступаютьсуб`єктаминормотворення здійснюється відповідно доУказу ПрезидентаУкраїни від03.10.1992«Про державнуреєстрацію нормативно-правових актівміністерств таінших органіввиконавчої влади»та цьогоПоложення. Пунктом 2Указу ПрезидентаУкраїни від03.10.1992№ 493/92«Про державнуреєстрацію нормативно-правовихактів міністерствта іншихорганів виконавчоївлади» визначено,що державнуреєстрацію здійснюють:нормативно-правовихактів міністерств,інших центральнихорганів виконавчоївлади,органів господарськогоуправління таконтролю -Міністерство юстиціїУкраїни. Відповідно допідпункту 8пункту 4Положення проМіністерство юстиціїУкраїни,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від02.07.2014№228(далі-Положешя №228),Мін`юствідповідно допокладених нанього завдань:здійснює державнуреєстрацію нормативно-правовихактів міністерств,інших центральнихорганів виконавчоївлади,а такожінших органів,акти якихвідповідно дозаконодавства підлягаютьдержавній реєстрації. Відповідно допунктів 1-2Положення проНаціональну комісію,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг,затвердженого указомПрезидента Українивід 10.09.2014№715/2014(далі-Положення №715/2014),Національна комісія,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг(НКРЕКПі,є державнимколегіальним органом,підпорядкованим ПрезидентовіУкраїни іпідзвітним ВерховнійРаді України.НКРЕКП єорганом державногорегулювання діяльностіу сферахенергетика такомунальних послуг. НКРЕКП усвоїй діяльностікерується Конституцієюта законамиУкраїни,актами ПрезидентаУкраїни,актами КабінетуМіністрів України,іншими нормативно-правовимиактами,а такожцим Положенням. Відповідно доумов Типовогодоговору розподілуприродного газу,оплата вартостіпослуги ОператораГРМ зрозподілу природногогазу здійснюєтьсяСпоживачем затарифом,встановленим Регуляторомдля ОператораГРМ,що сплачуєтьсяяк платаза річнузамовлену потужність,з урахуваннямвимог Кодексугазорозподільних систем.Тариф,встановлений згіднодоговору,є обов`язковимдля сторінз датинабрання чинностіпостановою Регуляторащодо йоговстановлення.Постановами НКРЕКПзатверджені тарифина послугирозподілу природногогазу дляАТ «Лубнигаз».Дані постановивідповідно довимог ч.6ст.14Закону України«Про Національнукомісію,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг»не підлягаютьдержавній реєстраціїМіністерством юстиціїУкраїни. Дана нормазакону невизнана неконституційною,тому використанняпозивачем рішеньНКРЕКП,яким затвердженітарифи,є законним. Крім того,НКРЕКП приймаєрішення провидачу ліцензійна правопровадження господарськоїдіяльності зрозподілу природногогазу уформі постанов,які такожне підлягаютьдержавній реєстраціїі напідставі якихпозивач здійснюєсвою діяльністьбез оформленняліцензій увигляді певнихбланків. Таким чином,даний документпідтверджує законністьперебування газотранспортноїсистеми повсій території,вказаній уПоставнові провидачу ліцензії,без винятків,у законномуволодінні АТ«Лубнигаз». Підсумовуючи вищевикладене, тарифи на послуги розподілу природного газу затверджені у встановленому законом порядку, відповідач споживає природний газ та щомісячно сплачує за поставлений йому газ, тому це свідчить про укладення договору між позивачем та споживачем на надання послуг з розподілу (переміщення) природного газу, відповідач порушив умови даного договору в частині оплати даних послуг (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду України від 14 вересня 2022 року по справі №717/341/21).

21.12.2023 від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких він повністю заперечує відповідь на відзив, зазначаючи, що відповідь не підписана позивачем, тому повертає її як таку, що не відповідає законодавству. У запереченнях ОСОБА_2 викладенні аргументи, аналогічні тим, які викладені ним у відзиві на позов.

30.11.2023 до суду від ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» про захист персональних даних та відшкодування моральної шкоди, який ухвалою суду від 21.12.2023 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз», та об`єднано їх в одне провадження. Суд ухвалив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Згідно зустрічного позову ОСОБА_2 просить: визнати АТ «Лубнигаз» неналежним позивачем, а його - неналежним відповідачем; відмовити АТ «Лубнигаз» у позовній заяві про стягнення заборгованості як неналежному позивачеві; зобов`язати АТ«Лубнигаз» знищити персональні дані на його фізичну особу у всіх своїх реєстрах та відшкодувати стягнути на його користь за користування без його дозволу і передачу третім особам його персональних даних в сумі 100000грн. Зокрема, ОСОБА_2 у своїй зустрічній позовній заяві вказує на те, що, подаючи до суду позовну заяву АТ «Лубнигаз» знехтував: положеннями Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 № 2479-ІХ, яким заборонено нарахування неустойки (штрафу, пені), забороняється здійснювати дії щодо примусу побутового споживача до оплати заборгованості; положеннями Постанови КМУ від 05.03.2022 № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», згідно якої в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» КМУ було постановлено установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасність та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, припинення (зупинення) надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі. Також ОСОБА_2 вказує на те, що не може бути довідка про фінансовий стан розподілу газу допустимими, достовірними та достатніми доказами. Адже надана АТ «Лубнигаз» довідка про фінансовий стан споживача розподілу газу не ідентифікує особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з 2018 року (первинні документи відсутні), не містить відомості про назву первинних документів, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, не містить відмітки (напису) про належне завірення копії документа представником облгаза, має ознаки підробки. Також ОСОБА_2 вказує на відсутність у АТ «Лубнигаз» законного права власності чи користування газорозподільними системами та місцевими (локальними) газопроводами. Зазначає, що відносини між ним та АТ «Лубнигаз» виникли раніше, коли АТ «Лубнигаз» був державним підприємством по газопостачанню та газифікації та відносини регулювалися іншими відповідними актами законодавства, а саме КМУ. Тобто його домоволодіння було підключено до газопостачання за свої кошти та кошти територіальної громади, а ціна газу включала в себе послугу постачання природного газу та послугу розподілу і обслуговування газорозподільної системи та її складових. Підтвердженням цьому є Постанова КМУ від 05 липня 2006 року № 938 «Про затвердження Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання». Умови цього Типового договору не включали окрему оплату за послуги розподілу природного газу, та віг не був розірваний/припинений, ані позивачем, ані відповідачем, а його умови є кращими, ніж умови Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498, який нав`язує йому позивач з цілим переліком фактів порушення законодавства. Крім цього ОСОБА_2 вказує на відсутність у АТ «Лубнигаз» ліцензії (в паперовій та електронній формах) та тарифу на розподіл природного газу Постанови НКРЕКП не зареєстровані в Міністерстві юстиції України. АТ «Лубнигаз» на підтвердження того, що ліцензія ним дійсно отримана, не надає до суду ні виписки з ЄДРПОУ, ні витягу з ліцензійного реєстру, що ще раз свідчить про те, що ліцензія в нього відсутня.

03.01.2024 від представника первісного позивача АТ «Лубнигаз» надійшов відзив на зустрічний позов ОСОБА_2 , в якому представник позивача зазначає наступне. Щодо позовних вимог № 1 та №2 зазначає, що договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Існує Порядок ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією (постанова від 03.03.2020 № 548). Відповідно до Постанови визначено процедуру видачі, переоформлення, зупинення та анулювання ліцензій. Виходячи з цього, АТ «Лубнигаз» є суб`єктом природної монополії з розподілу природного газу, яким отримано ліцензію (постанова НКРЕКП від 29 червня 2017 р. № 848 зі змінами) на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Пирятинської ОТГ. Відповідна постанова є у вільному доступі та на сайті НКРЕКП. Представник позивача вертає увагу не те, що в постанові НКРЕКП від 29 червня 2017 р. №848 зі змінами, були внесені зміни від 24.10.2019 року № 2223, та від 16.12.2020 № 2513 де чітко вказано, що правонаступником ПАТ «Лубнигаз» є АТ «Лубнигаз». Щодо позовної вимоги за зустрічним позовом зобов`язати АТ «Лубнигаз» знищити персональні дані на фізичну особу ОСОБА_2 в усіх своїх реєстрах та відшкодувати стягнути на його користь за користування без його дозволу і передачу третім особам цих персональних даних в сумі 100000 (сто тисяч), грн представник зазначає таке. До Відзиву АТ «Лубнигаз» додає заяву приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу, підписану ОСОБА_2 , в якій чітко вказано, що споживач надає згоду на обробку своїх персональних даних. Також споживач ОСОБА_2 самостійно надав АТ «Лубнигаз» копію паспорта, ідентифікаційного коду, та копію Витягу про державну реєстрацію прав. Даний факт повністю спростовує доводи та твердження позивача щодо неправомірного використання та зберігання його персональних даних. Доказів про заподіяння моральних страждань ОСОБА_2 , яке в подальшому вплинуло на стан його здоров`я, немає в матеріалах справи, тому можна зробити висновок, що їх взагалі не існує. На думку представника первісного позивача ОСОБА_2 вводить суд в оману та не наводить переконливих заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

12.01.2024 від відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 надійшли заперечення щодо відзиву на його зустрічний позов до АТ «Лубнигаз». На його думку АТ «Лубнигаз» у своєму відзиві не спростував жодного його доводу, якими він обґрунтував свою позовну вимогу, не надав належних доказів підтвердження обставин, які він вказує у своєму відзиві. ОСОБА_2 зазначає, що позивач до відзиву на зустрічний позов додає заяву-приєднання з його автографом, який позивач отримав шахрайськими діями і про які він знає з його звернень, на які він так і не отримав відповіді. Також позивач надає папірець з назвою Акт розмежування балансової належності газових мереж та експлуатаційної відповідальності сторін без автографу відповідача ОСОБА_2 та числа, місяця, року складання цього акту. Також позивачем був наданий типовий договір розподілу природного газу без підпису споживача в ньому, який ніяким чином його не стосується, оскільки не зазначено, хто саме є споживачем. ОСОБА_2 вчергове наголошує, що він не надавав своїх персональних даних АТ «Лубнигаз» та ніколи не надавав згоди на внесення персональних даних для створення «особових рахунків».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, а у зустрічному позові ОСОБА_2 просила відмовити. Також представник позивача за первісним позовом зазначила, що надана копія постанови Полтавського апеляційного суду та судова практика підтверджують те, що АТ «Лубнигаз» є оператором на відповідній території, всі регулятори надаються згідно постанов, типовий договір надання послуг зареєстрований в Міністерстві юстиції України, розподіл газу здійснює оператор ГРМ, який передає на постачальника. Останній раз ОСОБА_2 передавав показання лічильника за 4 місяць 2023 року, а без дозволу споживача до домоволодіння потрапити неможливо. Є підтверджений факт користування ОСОБА_2 послугами АТ «Лубнигаз», а саме сплата рахунків ГРМ. Також наголосила на тому, що штраф і пеня за період воєнного стану ОСОБА_2 не нараховувалися. Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 наголосила на тому, що заява-приєднання підписана ОСОБА_2 .

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог АТ «Лубнигаз», просив у їх задоволенні відмовити. Зазначив, що показники лічильника у нього на сьогодні менші ніж вказані у розрахунках. Наголосив на тому, що на період воєнного стану стягнення пені і штрафів на заборгованість забороняється. АТ «Лубнигаз» не надано документів на підтвердження власності на мережі, оскільки він додавав акт про те, що мережі вони прокладали самотужки. Щодо свого зустрічного позову зазначив, що він мав типовий договір, в ході перетурбації його персональні дані передавались двом різним організаціям, тому просить компенсації за використання його персональних даних.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши докази, що маються в матеріалах справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Лубни та Лубенського району Полтавської області (а.с.11).

Відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку (а.с.9) та споживачем послуг АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , та побутовим споживачем природного газу за вищезазначеною адресою. Між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини з розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року за №2498 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1384/27829.

Даний типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ, яким на території Лубенського району є АТ ОГС "Лубнигаз", обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України«Про ринокприродного газу» і Кодексу газорозподільних систем (кодекс ГРМ), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс).

При вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України«Про ринокприродного газу» і Кодексом газорозподільних систем. Згідно розділу 6 глави 3 Кодексу газорозподільних систем Договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Типовий договір розподілу природного газу є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.633,634,641та642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 7.4 розділу VII вказаного Типового договору споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно зп.4гл.3розділу VIКодексу газорозподільнихсистем,затвердженого постановоюНКРЕКП від30вересня 2015року №2494договір розподілуприродного газуміж операторомГРМ таспоживачем укладаєтьсяшляхом підписаннязаяви приєднання споживачадо умовдоговору розподілуприродного газу,що відповідаєТиповому договорурозподілу природногогазу,розміщеному наофіційному вебсайтіРегулятора ОператораГРМ та/абов друкованихвиданнях,що публікуютьсяна територіїйого ліцензованоїдіяльності зрозподілу газу,і непотребує двосторонньогопідписання сторонамиписьмової форми договору.

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Відомостей про направлення відповідної заяви, чи про висловлення незгоди із транспортуванням газу АТ «ОГС «Лубнигаз» у домоволодіння ОСОБА_2 суду не надано.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21) та у постанові від 14 вересня 2022 у справі № 717/341/21.

Установивши, що оператором газорозподільної системи на території Лубенського району Полтавської області на підставі відповідної ліцензії є АТ «Лубнигаз», а ОСОБА_2 є споживачем послуг природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , якому присвоєно номер особового рахунку № НОМЕР_1 , фактично споживає природний газ, тому між сторонами існують договірні правовідносини, оформлені шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.

При цьому акцептування відповідачем договору про розподіл природного газу, а отже і факт приєднання побутового споживача ОСОБА_2 до умов зазначеного договору відбулось шляхом вчинення ним дій, зокрема щодо споживання природного газу, що підтверджується зміною показань газового лічильника за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 та вбачається з розрахунку місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідачу ОСОБА_2 .

Крім того протягом 2020 року ОСОБА_2 здійснював оплату за послугу розподілу природного газу, що підтверджено довідкою про фінансовий стан споживача (а.с.5).

Таким чином, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини з розподілу природного газу.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигазгаз», що здійснює розподіл природного газу і на його думку не має права здійснювати такий вид діяльності як постачання у зв`язку з відсутністю відповідної Ліцензії на постачання природного газу, не заслуговують на увагу, оскільки між сторонами існують фактичні правовідносини, за якими товариство надає відповідачу послуги з постачання природного газу, а останній зобов`язаний такі послуги оплачувати.

Відповідачем ОСОБА_2 не ставилось під сумнів ні якість таких послуг, ні отримання меншої кількості газу, ніж про це вказано суб`єктом господарської діяльності АТ Оператором газорозподільної системи «Лубнигаз» в своїх розрахунках.

В даному випадку, діяльність позивача урегульована як положеннями ЗУ «Про ринок природного газу», так і нормами Кодексу газорозподільних систем, затвердженого посадовою НКРЕКП.

Відповідно до статті 1 даного Закону розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не виключає постачання природного газу.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.40 ЗУ «Про розподіл природного газу» здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем (Кодекс ГРМ) та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про природні монополії», а саме ч.1 ст.9 визначено, що державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій здійснюється на основі таких принципів гласності та відкритості процедур регулювання; адресності регулювання, його спрямованості на конкретний суб`єкт природної монополії; самоокупності суб`єктів природних монополій; стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту на них; забезпечення захисту прав споживачів; підвищення ефективності функціонування суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії шляхом застосування стимулюючого регулювання.

Однією з головних задач Регулятора відповідно до п.2 ч.2 т.3 ЗУ «ПроНаціональні комісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг» є ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

Враховуючи, що АТ «Лубнигаз» є суб`єктом природної монополії з розподілу природного газу, яким отримано ліцензію АТ «Лубнигаз» є суб`єктом природної монополії з розподілу природного газу, яким отримано ліцензію (постанова НКРЕКП від 29 червня 2017 р. № 848 зі змінами) на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.

Також, відповідач підписав заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (а.с.193), нерегулярно сплачував рахунки оператора ГРМ та споживав природній газ, тобто здійснював факт згоди приєднання до умов типового договору розподілу природного газу.

При цьому доводи ОСОБА_2 про те, що позивач отримав заяву-приєднання шахрайськими діями та ця заява є підробкою, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, а також спростовуються показаннями самого ОСОБА_2 , наданими ним у судовому засіданні, де він зазначив, що заяву-приєднання від 24.11.2020 підписував він, копію паспорта та правовстановлюючого документа на будинок також надав він позивачу.

На твердження ОСОБА_2 про те, шо посилання на інші нормативно-правові акти, які регулюють діяльність НКРЕКП, є некоректними, суд зазначає таке.

ЗУ «Про Національні Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», яким визначено правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання функції, повноваження та порядок їх здійснення.

У 2000 році НКРЕ було визначено центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, підконтрольним і підзвітним Президентові України, а в 2011 р. - державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітному ВРУ. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з умовами укладеного договору Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором.

Пунктом 1 гл. 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Відповідно до Кодексу ГРМ газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня заступного календарного року (п. 4 гл. 1 розділ І Кодексу газорозподільних систем).

Пунктом 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Предметом регулювання Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ст. 2 п. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Як убачається з розрахунку нарахування та заборгованості за послугу розподілу природного газу абонента ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу станом на 21.09.2023 складає 13741,65грн (а.с.5).

Статтею 67ЖК України встановлено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) беруться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ст.68ЖК України плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.

Позивачем зазначено, що відповідно до Постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3030 для AT «Лубнигаз» встановлені наступні тарифи:

на період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно тариф на послуги розподілу природного газу 1,26 грн (з урахуванням ПДВ) за 1 м3 на місяць; з 01 липня 2020 року тариф на послуги розподілу природного газу 1,464 грн ( з урахуванням ПДВ) за 1 м3 на місяць;

за газовий рік (2018-2019 p.p.) споживачем спожито природний газ в обсязі 2455 куб.м.

2455 куб.м: 12 міс. х 1,26 грн. за 1 куб.м. = 257,78 грн. за 1 місяць до 30.06.2020 р.

2455 куб.м: 12 міс. х 1,464грн. за 1 куб.м. = 299,51 грн. за 1 місяць з 01.07.2020 р.

Відповідно до Постанови НКРЕКП від 16.12.2020 № 2456 для AT «Лубнигаз» з січня 2021 року встановлено тариф 2,94 грн (з урахуванням ПДВ) за 1 м3на місяць.

Відповідно до Постанови НКРЕКП від 30.01.2020 № 126 для AT «Лубнигаз» з лютого 2021 року встановлено тариф 2,148 грн. за 1 м3на місяць (з урахуванням ПДВ).

За газовий рік (2019-2020 p.p.) споживачем спожито природний газ в обсязі 1600куб. м.

1600 куб.м: 12 міс. х 2,94 грн. за 1 куб.м. = 392,00 грн. за 1 січень 2021 р.

1600 куб.м. : 12 міс. х 2,148 грн. за 1 куб.м. = 286,40 грн. за місяць з 01.02. 2021 р.

Відповідно до Постанови НКРЕКП № 2725 від 22.12.2021 року для AT «Лубнигаз» з 01.01.2022 року встановлено тариф 2,388 грн. за 1 м3на місяць ( з урахуванням ПДВ).

За газовий рік (2020-2021 p.p.) споживачем спожито природний газ в обсязі 2396куб.м.

2396 куб.м : 12 міс. х 2,388 грн. за 1 куб.м. = 476,78 грн. за 1 місяць з 01.01.2022 р.

За газовий рік (2021-2022 p.p.) споживачем спожито природний газ в обсязі 2333куб.м., тому 233 куб.м. : 12 міс. х 2,388 грн. за 1 куб.м. = 464,27грн. за 1 місяць з 01.01.2023 р.

Згідно ч. 1, 2 ст. 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідач скористався наданими послугами, продовжуючи споживати природний газ, натомість, всупереч визначеним законом та умовами договору обов`язкам, свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконував, а саме не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем.

Тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, отримував послуги з розподілу природного газу, проте обов`язок щодо оплати цих послуг не виконав, оплату не здійснював. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 13741,65рн. Вказана сума заборгованості відповідачем не сплачена. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований.

За нормами статей526,629 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки правовідносини між сторонами за юридичною природою є грошовим зобов`язанням, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком, наданим стороною позивача, який відповідачем під час розгляду справи не спростований, і з яким суд погоджується, за період з 21.12.2020 по 23.02.2022 інфляційні втрати складають 634,31грн, 3% річних 169,45грн (а.с. 10).

Доводи відповідача ОСОБА_2 про неправомірненарахування інфляційнихвтрат та3%річних судомспростовуються,оскільки вонинараховані довступу вдіюпункту 18 Прикінцевих таПерехідних положеньЦК України та Постанови КМУ від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційнихнарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість утворену за несвоєчасне та/ або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, тобто до 24.02.2022.

Адже воєнний стан в Україні введений Указом Президента України №64/2023 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим відповідним Законом України№ 2102-ІХ та триває з 24 лютого 2022 року.

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за розподіл природного газу у сумі 13741,65грн, інфляційні втрати в розмірі 634,31грн, три відсотки річних в розмірі 169,45грн, а всього 14545,41грн.

Крім того, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2684грн.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» про захист персональних даних та відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 у своїй зустрічній позовній заяві вказує на те, що заяву - приєднання з його підписом АТ «Лубнигаз» отримав шахрайським шляхом, а також те, що він не надавав своїх персональних даних АТ «Лубнигаз», та ніколи не надавав згоди на внесення персональних даних для створення особових рахунків.

Проте, вказане спростовується тим, що АТ «Лубнигаз» надав суду копію заяви- приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу, підписану ОСОБА_2 , в якій чітко вказано, що споживач надає згоду на обробку своїх персональних даних. Також первісним позивачем АТ «Лубнигаз» до позовної заяви долучено копію паспорта, ідентифікаційного коду ОСОБА_2 та копію Витягу про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 на житловий будинок.

При цьому як зазначено вище доводи ОСОБА_2 про те, що позивач отримав заяву-приєднання шахрайськими діями та ця заява є підробкою, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, а також спростовуються показаннями самого ОСОБА_2 , наданими ним у судовому засіданні, де він зазначив, що заяву-приєднання від 24.11.2020 підписував він, копію паспорта та правовстановлюючого документа на будинок також надав він.

Даний факт повністю спростовує доводи та твердження ОСОБА_2 щодо неправомірного використання та зберігання його персональних даних, протилежне не доведено ОСОБА_2 жодними належними та допустимими доказами.

Статтею 15 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.

Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:

1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;

2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;

3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;

4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.

Персональні дані, зібрані під час виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом, видаляються або знищуються відповідно до вимог закону.

Отже вказаним Законом чітко визначено перелік підтав для видалення чи знищення персональних даних.

Будь-яких доказів на підтвердження вимог ОСОБА_2 щодо зобов"язання АТ ОГС "Лубнигаз" видалити його персональні дані останнім суду не надано і судом не встановлено підстав для видалення чи знищення персональних даних, а тому вказана вимога є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.