В подальшому,у судовомузасіданні,представник відповідачазазначила,що 29травня 2023року ПрАТ«УДП» виданонаказ №345-ОП«Про скасуваннянаказу від17.01.2023року №33Б«Про звільнення ОСОБА_1 »,яким оспорюванийнаказ булоскасовано,введено доштатного розписуПрАТ «УДП»посаду начальникаГВСП «ПЕ»та зобов`язановнести записдо трудовоїкнижки позивачапро визнаннянедійсним записупро йогозвільнення. ОСОБА_1 вважається таким,що продовжуєпрацювати напосаді начальникаГВСП «ПЕ».При цьомувиплата позивачушестимісячного середньогозаробітку призвільнені повністюпоглинає матеріальнута моральнушкоду,яку вінміг бипонести увипадку нескасування оскаржуваногонаказу тазадоволення позовнихвимог.Таким чином,у зв`язкуз прийняттямвідповідачем рішенняпро скасуванняоскаржуваного наказу,право позивачана працю,яке відповідачна деньзвільнення невважав порушеним,були повністювідновлені,а виплатайому призвільненні шестимісячногосереднього заробіткукомпенсує повністюусю шкоду,яка,на думкуостаннього,була йомузавдана. Листами ПрАТ «УДП» №295/01-01.2/01-01 від 31 травня 2023 року та №1014/01-01.4/01-01 від 26 червня 2023 року позивача проінформовано про видачу вищевказаного наказу та запропоновано прибути до ПрАТ «УДП» з трудовою книжкою для ознайомлення з ним, внесення відповідного запису до трудової книжки та невідкладного продовження трудових відносин.

Стосовно твердженняпредставника позивача,що часвимушеного прогулунеобхідно обраховуватиз 17січня 2023року по15.09.2023року,зазначила,що відповідачпісля зверненняпозивача досуду тавідкриття судомпровадження усправі,самостійно скасувавнаказ прозвільнення,поновив позивачана посадішляхом внесеннядо штатногорозпису ПрАТ«УДП» посадиначальника ГВСП«ПЕ»,а такожзмін дотрудової книжкипро визнаннянедійсним записупро звільнення,тому змоменту виданнянаказу предметпозову вцій частиніперестав існувати.У текстінаказу булодопущено технічнупомилку щодорозміру посадовогоокладу позивача,що невпливає насуть наказу,оскільки цюпрогалину булонегайно виправленопісля виявленняпомилки,а саме13червня 2023року унаказі №139-АГ,копія якоготакож єв матеріалахсправи. Крім того,наданий представникомпозивача розрахуноквраховує ітой строк,коли судовізасідання відкладалисяз винипозивача.Отже,представник позивачабезпідставно врахуваву розрахункуперіод з29травня 2023року. Крім того, у січні 2023 року позивач необґрунтовано зазначив 11 робочих днів, оскільки 17.01.2023 року був останнім днем роботи позивача згідно з наказом від 17.01.2023 № ЗЗБ. Також, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 не доведено завдання йому моральної шкоди.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом

4.1. Відповідно до наказу №35 від 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду начальника ГВСП «ПЕ» ПрАТ «УДП» (а.с.10).

4.2. Відповідно до п.1 Статуту ПрАТ «УДП», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 24 жовтня 2018 року №491, Товариство є юридичною особою приватного права, створене та діє відповідно до положень ЦК України, ГК України, ЗУ «Про акціонерні Товариства», а також інших нормативно-правових актів України.

Засновником Товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України (а.с.13-26).

4.3. Відповідно до п.1.3 Положення про госпрозрахунковий відокремлений структурний підрозділ «Підмінний екіпаж» №Б/К-1-06-ПЕ-01, затвердженого наказом ПрАТ «УДП» 24 лютого 2020 року №47 (надалі Положення), Підрозділ є госпрозрахунковим відокремленим структурним підрозділом ПрАТ «УДП», що забезпечує отримання прибутку за рахунок ефективної виробничо-підприємницької діяльності, спрямованої на задоволення потреб ПрАТ «УДП».

Підрозділ самостійно визначає структуру управління і встановлює штатний розпис. Свою внутрішню структуру і штати апарату Підрозділ погоджує з Правлінням ПрАТ «УДП» у межах затвердженого фінансового плану ПрАТ «УДП» (п.1.9 Положення).

Відповідно до п.1.12 Положення Підрозділ веде самостійний баланс, який є складовою частиною консолідованого балансу ПрАТ «УДП», має поточні рахунки в національній та іноземній валютах у філіях банків, круглу печатку і штамп (а.с.57-73).

4.4. Наказом №33-Б від 17 січня 2023 припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді начальника ГВСП «ПЕ» ПрАТ «УДП» та звільнено з посади відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України припинення повноважень посадової особи, 17 січня 2023 року (а.с.11, 12, 56).

4.5. 29 травня 2023 року наказом ПрАТ «УДП» №345-ОП «Про скасування наказу від 17 січня 2023 року №33Б «Про звільнення ОСОБА_1 » зазначений наказ скасовано, введено до штатного розпису ПрАТ «УДП» посаду начальника ГВСП «ПЕ» з посадовим окладом 22 735 гривень, зобов`язано внести запис до трудової книжки позивача про визнання недійсним запису про його звільнення, а також наказано вважати ОСОБА_1 таким, що продовжує працювати на посаді начальника ГВСП «ПЕ» (а.с.92).

4.6. Про поновлення на посаді начальника ГВСП «ПЕ» позивач інформувався листами ПрАТ «УДП» за вих.№295/01-01.2/01-01 від 31 травня 2023 року та №1014/01-01.4/01-01 від 26 червня 2023 року (а.с.93, 94).

4.7. 13 червня 2023 року наказом Генерального директора ПрАТ «УДП» Дмитра Москаленка «Заходи щодо поновлення ОСОБА_1 » №139-АГ начальнику ГВСП «ПЕ» ОСОБА_1 визначено робоче місце за адресою: АДРЕСА_1 , ДБ-506 служби експлуатації несамохідного флоту департаменту управління флотом (із застосуванням оргтехніки загального користування), наказано вважати поновленим начальника ГВСП «ПЕ» ОСОБА_1 з персональним окладом у розмірі 27965 гривень (а.с.112).

V. Оцінка та застосовані Судом норми права

5.1. Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані ними документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

5.2. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

5.3. Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

5.4. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

5.5.Стаття 42Конституції Українипроголошує,що коженмає правона працю,що включаєможливість зароблятисобі нажиття працею,яку вінвільно обираєабо наяку вільнопогоджується.Громадянам гарантуєтьсязахист віднезаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

5.6. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

5.7. Згідно із частиною першою першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

5.8. Статтею 5-1 КЗпП України передбачені гарантії забезпечення прав громадян на працю, до яких, зокрема, належать правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

5.9. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

5.10. Пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України визначено, що, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.

5.11. Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП).

5.12. З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється законність звільнення,обов`язок доведення правомірності звільнення працівника покладається на роботодавця. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року у справі№273/212/16-ц.

5.13. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

5.14. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

5.15. Приймаючи до уваги, що відповідач після звернення позивача до суду та відкриття судом провадження у справі, самостійно скасував наказ про звільнення, поновив його на посаді шляхом внесення до штатного розпису ПрАТ «УДП» посади начальника ГВСП «ПЕ», а також змін до трудової книжки про визнання недійсним запису про звільнення, суд приходить висновку про те, що предмет позову в цій частині перестав існувати, що унеможливлює здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав. За таких умов, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

5.16. Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з такого.

5.17. За змістом частини другоїстатті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

5.18. Системний аналіз зазначених вище приписівстатті 235 КЗпП України, дає підстави дійти висновку про те, що скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку.

5.19. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100).

5.20. З урахуванням цих норм, зокрема абз.3, 4 п.2 Порядку №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

5.21. Відповідно до абз.1, 4 п.8 Порядку№100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

5.22. З огляду на викладене, розмір середнього заробітку за період з 18 січня 2023 року по 29 травня 2023 року становить 118 216 гривень 02 копійки, без урахування обов`язкових податків,виходячи з такого розрахунку.

1)Розрахунок середньоденної заробітної плати:

листопад 2022 року 22 робочих дні, заробітна плата 27 965 гривень;

грудень 2022 року 22 робочих дні, заробітна плата 27 965 гривень (а.с.123, 142).

Робочі дні за період: 22 + 22 = 44.

Загальний розмір заробітної плати за період: 27965 + 27965 = 55 930.

Середньоденна заробітна плата: 55930 / 44 = 1 271 гривня 14 копійок.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку:

Кількість робочихднів зачас затримкирозрахунку 94, виходячи з наступного: січні 2023 року 10, лютому 2023 року 20; березні 2023 року 23; квітні 2023 року 20; травні 2023 року 20.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу: 93 ? 1271, 14 = 118 216 гривень 02 копійки.

5.23. Доводи представника позивача про те, що тільки 15 вересня 2023 року позивач дізнався про те, що існує наказ від 13.06.2023 року № 139-АГ, в якому зазначено «Вважати поновленим начальника ГВСП «ПЕ» ОСОБА_1 з персональним окладом 27 965 гривень», а отже середній заробіток має бути стягнутий включно до 15 вересня 2023 року, суд до уваги не приймає, адже допущення технічної помилки щодо розміру посадового окладу позивача, не впливає на суть наказу. Крім того, цю помилку було негайно виправлено після її виявлення.

5.24. В свою чергу, суд також не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із виплатою позивачу при звільнення вихідної допомоги у сумі шестимісячного заробітку, сума якої повністю компенсувала завдану їй шкоду, з огляду на таке.

5.25. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком№100.

5.26. Вказане також узгоджується з пунктом 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженоїнаказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

5.27. На думку Великої ПалатиВерховного Суду, викладеної у постанові від 08 лютого 2022 року у справі№755/12623/19 (провадження №14-47цс21), середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другоїстатті 235 КЗпП України,якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

5.28. Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи вихідної допомоги при звільненні.Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а вихідна допомога- це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи. Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав. Вихідна допомога не належить до компенсаційних виплат. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

5.29. Вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, яку позивач оцінює в 20000 гривень, суд виходить з положень ст.237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

5.30. Судом встановлено, що позивачу у зв`язку з незаконним звільненням з роботи відповідачем заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

5.31. В силу ч.3ст.23 ЦК України, суд при визначені розміру суми моральної шкоди враховує вимоги розумності і справедливості, та вважає можливим стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, оскільки відшкодування маральної шкоди має на меті забезпечення справедливої сатисфакції, а не збагачення постраждалої особи

5.32. Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат

6.1. Вирішуючи питання в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000 гривень, суд виходить з такого.

6.2. Частини перша, третя статті 133 ЦПК України визначають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать,у томучислі,витрати на професійну правничу допомогу .

6.3. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

6.4. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (надалі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

6.5. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

6.6. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

6.7. Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6.8. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмоювказаної статтівизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

6.9.Відповідно дочастини четвертоїстатті137ЦПК Українирозмірвитрат наоплату послугадвоката маєбути співмірниміз: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

6.10. При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

6.11. Вказаний правовий висновок викладено впостанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц(провадження №14-382цс-19).

6.12. Відтак, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, суд у відповідності до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 4810 гривень 50 копійок, виходячи з такого розрахунку (118216, 02? 100 / 221178, 36), (9 000 ? 53,45 / 100).

6.13. Також, відповідно до ст.141 ЦПК України п.п.1, 2 п.1 ч.2 ст.4, ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 182 гривні 20 копійок (за вимогу майнового характеру: (2211,78?53,45/100)?1%) та 150 гривень (за вимогу про стягнення моральної шкоди: (20 000?50/100) ?1,5%), а всього в сумі 1 332 гривні 50 копійок із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України.

VІІ. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення

7.1. У відповідності до пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення зПрАТ «УДП» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Керуючись ст.ст.11-13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (місцезнаходження: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 118 216 (сто вісімнадцять тисяч двісті шістнадцять) гривень 02 копійки, яка обчислена без утримання податку та інших обов`язкових платежів.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.

4. В задоволенні іншої частини позову, - відмовити.

5. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення зПриватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4810 (чотири тисячі вісімсот десять) гривень 50 копійок.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» в дохід держави судовий збір в сумі 1 332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривні 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.І.Бальжик