ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 359/11693/23 Суддя (судді) першої інстанції: Чирка С.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія САІ № 8165172 від 18.11.2023, винесеною інспектором УПП м. Бориспіль Скурідіною Юлією Дмитрівною, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.11.2023 приблизно о 15 год. 09 хв. ОСОБА_1 рухався на власному автомобілі «TOYOTA RAV 4», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Бориспіль по вул. Київський Шлях, був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що ОСОБА_1 перевищив дозволену швидкість руху. Останній не погодився та зазначив, що ним на вимогу працівників поліції він пред`явив свої документи, а на питання чи буде він дивитись відео з «Трукам» позивач повідомив, що буде разом із адвокатом, але йому було повідомлено, що стосовно позивача вже винесена постанова про притягнення його до відповідальності. На запитання позивача чому не має розгляду справи, капрал ОСОБА_2 почала зачитувати його права, на що позивач наголосив, що з самого початку наголошував, що бажає скористатись правом на захисника. Однак, його клопотання, капрал ОСОБА_2 відхилила мотивуючи тим, що розгляд справи вже завершено. Отже, позивач вважає, що інспектор винесла спірну постанову, попередньо не попередивши про його процесуальні права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП не розглянувши матеріали справи, не надавши доказів. У той же час, клопотання позивача про відкладення розгляду справи та отримання правничої допомоги, безпідставно інспектор відхилила, порушивши норми ст. ст. 245, 280 КУпАП.

Натомість, за позицією відповідача, інспектор діяла на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Під час несення служби на території м. Бориспіль 18.11.2023 екіпажем «Лемур-0107», за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam II Серія ТС008343, було виявлено порушення ПДР України, а саме, водій транспортного засобу «TOYOTA RAV 4», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2, зі швидкістю 74 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 24 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Внаслідок чого, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, шляхом накладення на нього штрафу у розмірі 340 грн. Зазначено, що з боку інспектора не було порушено процедуру розгляду справи, а під час винесення постанови САІ № 8165172 від 18.11.2023 інспектор діяла на підставі та в межах повноважень, та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2024 р. позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального/процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.03.2024.

Апелянт у судовому засіданні у повному обсязі підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, поліцейським роти № 3 БПП у Київській області ДПП капралом поліції ОСОБА_2 18.11.2023 винесена постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії САІ № 8165172 від 18.11.2023.

Вказаною постановою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП , та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Зі змісту постанови слідує, що 18.11.2023 о 15.01 год. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «TOYOTA RAV 4», д.н.з. НОМЕР_1 , в населеному пункті, за адресою: м. Бориспіль по вул. Київський Шлях, 2, рухався зі швидкістю 74 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху у населеному пункті на 24 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam ТС008343, чим порушив п. 12.4 ПДР України.

З дослідженого у судовому засіданні суду першої інстанції відеозапису вбачається, що працівниками поліції були роз`яснені позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП.

Позивач наголошує на тому, що порушень ПДР не вчиняв, а постанова є протиправною та підлягає скасуванню через порушення процедури розгляду справи, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що адміністративний позов не містить належного обґрунтування того, що позивач не допускав порушення ПДР України, а навпаки порушення, яке оскаржує позивач зафіксовано технічним засобом, який додано відповідачем до відзиву, який був досліджений у судовому засіданні. При цьому, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Доводи апеляційної скарги: апелянт наголошує на поверхневому розгляді позову в суді першої інстанції, позаяк, були безпідставно не враховані його доводи про відсутність порушень ПДР з його боку та порушення процедури розгляду матеріалів через ігнорування інспектором заявлених ним клопотань.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За змістом ст. 258 КУпАП, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених у частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтею 110, частинами першою, другою і третьою статті 114, статтею 115, частинами першою, другою статті 116-1, частинами першою, другою і третьою статті 116-3, статтями 119, 134, 135, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 18.11.2023 о 15.01 год. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «TOYOTA RAV 4», д.н.з. НОМЕР_1 , в населеному пункті, за адресою: м. Бориспіль по вул. Київський Шлях, 2, рухався зі швидкістю 74 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху у населеному пункті на 24 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam ТС008343, чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Оскаржуваною в межах спірних правовідносин постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, а саме за перевищення встановлених обмежень швидкості руху у населеному пункті більше чим на 20 км/год, що є порушенням п. 12.4 ПДР, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Частиною 1 ст.122 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків.

Пунктом 12.4 ПДР України, встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що доводи позовної заяви не містить належного обґрунтування (спростування) того, що позивач не допускав порушення ПДР України, а навпаки порушення, яке оскаржує позивач зафіксовано технічним засобом, який додано відповідачем до відзиву, який був досліджений у судовому засіданні під час розгляду спору судом першої інстанції.

Посилання апелянта в судовому засіданні на те, що з наданих відповідачем матеріалів не підтверджується, що на фото з приладу вимірювання швидкості це було саме його авто, при цьому, що він не порушував правил ПДР та не порушував швидкості, на переконання колегії суддів, є суб`єктивними та не підтверджуються фактично.

Матеріали щодо повірки та відповідності стандартам засобу, яким проводилась фіксація швидкості транспортного засобу позивача, надані відповідачем до справи.

Таким чином, факт порушення правил ПДР, за які позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, не спростовано позивачем, натомість відповідач під час судового розгляду довів законність оскаржуваної постанови (зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення).

Звертаючись до суду, позивач, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, також посилався на порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та її розгляд за місцем його вчинення.

Колегія суддів вказує на те, що під час розгляду даної справи, не було встановлено порушень/обмежень прав позивача з боку суб`єкта владних повноважень, в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи.

Працівниками поліції були роз`яснені позивачу його права, передбачені ст. 268 КУпАП, що вбачається з його власноручного підпису в постанові. (а.с. 24)

Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалось. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення.

Європейський суд з прав людини в п. 32 справи «Максименко проти України», обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Санкція ч. 1 ст. 122 КУпАП, не передбачає застосування адміністративного арешту.

Таким чином, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак, подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. При цьому, законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку.

Колегія суддів вважає правильним зазначення судом першої інстанції про те, що межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Відтак, адміністративне стягнення застосовано відповідачем у відповідності до вимог закону, у межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому, підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а колегією суддів таких обставин не встановлено.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.

Судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст. ст. 243, 272, 250, 286, 315, 316 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2024 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко