ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2024 року м. Дніпросправа № 340/7868/23Суддя І інстанції Черниш О.А.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №935250324303 від 23 серпня 2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перевести ОСОБА_1 з 14 серпня 2023 року з пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про Державну службу» №3723-ХІІ в розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Виконавчим комітетом Подільської районної у м. Кропивницькому ради, із врахуванням вже проведених виплат.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, в якому позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Вказує на те, що має право на переведення його з пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про Державну службу» в розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Виконавчим комітетом Подільської районної у м. Кропивницькому ради.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області просило відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ, з якої у 1994 році був звільнений у запас.

Після звільненні зі служби позивачу з 09.10.1994 року була призначена та виплачувалася пенсія за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ".

З 1994 року позивач працював в органах місцевого самоврядування на різних посадах, востаннє на посаді керуючого справами виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради, з якої був звільнений 08.12.2010 року за станом здоров`я.

За заявою позивача від 09.12.2010 року йому призначено пенсію за віком за нормами Законів України "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року у розмірі 90 % від суми заробітної плати (шифр пенсії 145). Виплату пенсії за вислугу років припинено.

На час призначення цієї пенсії за віком загальний трудовий стаж позивача складав 42 роки 11 місяців 13 днів, з них 15 років 7 місяців 21 день - служба в органах місцевого самоврядування, 23 роки 10 місяців 7 днів - служба в органах внутрішніх справ.

З 01.05.2020 року позивача автоматично переведено на пенсію за віком на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (шифр пенсії 101).

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 27.05.2022 року про поновлення виплати пенсії за вислугу років на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За цією заявою позивачу з 01.07.2022 року поновлено виплату пенсії за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", проведено відповідні перерахунки пенсії, виходячи із підвищеного грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського. Виплату пенсії за віком припинено.

У серпні 2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 14.08.2023 року, у якій просив перевести його на пенсію за віком на умовах Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 % від заробітної плати працюючих службовців. До заяви додав довідки, видані виконавчим комітетом Подільської районної у м. Кропивницькому ради, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та про розмір інших виплат, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", за посадою "заступник голови районної у місті ради" за липень 2023 року.

За цією заявою ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийняло рішення №935250324303 від 23.08.2023 року про відмову у перерахунку пенсії, яке мотивоване тим, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" №889-VIII, який не передбачає перерахунку пенсій державних службовців у зв`язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючих державних службовців.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом. Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 (далі Закон № 889-VІІІ), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок).

Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (п. 1 Порядку).

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами, Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, далі Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закон № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 10 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права було викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що з 09.12.2010 року позивачу було призначено пенсію за віком за нормами Закону України «Про Державну службу» № 3723-ХІІ, що підтверджується його заявою від 09.12.2010, копією розпорядження від 29.12.2010 №59175 (а. с. 43,48).

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки позивач уже скористався своїм правом на призначення пенсії державного службовця за віком ще 09.12.2010 року, а тому йому не може бути здійснено переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про Державну службу» №3723-ХІІ в розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Виконавчим комітетом Подільської районної у м. Кропивницькому ради відповідно до п. п. 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII, так як ці пункти застосовуються до осіб, які реалізовують своє право на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 вперше.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (щодо гарантій соціального захисту державних службовців) від 23.12.2022 № 3-р/2022 у справі № 3-132/2018 (5462/17).

Цим рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ зі змінами.

Підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIIІ, визнаний неконституційним у зазначеному аспекті, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.

Конституційний Суд Україні звернув увагу на обов`язок Верховної Ради України внормувати перерахунок розмірів пенсій осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ зі змінами, з урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення.

Таким чином, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України 23.12.2022 № 3-р/2022, правове регулювання перерахунку пенсії держслужбовців у майбутньому зазнає змін. Однак, до врегулювання Верховною Радою України питання перерахунку пенсій, призначених на підставі ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, підстав для такого перерахунку немає.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 520/6418/21.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №935250324303 від 23 серпня 2023 року прийнято в межах чинного законодавства.

При цьому, посилання скаржника на рішення необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 року у справі №340/4184/21 є помилковими, оскільки вказані висновки не є релевантними до спірних правовідносин, з огляду на те, що у справі №340/4184/21 позивач отримувала пенсію по інвалідності, а за пенсією за віком на підставі Закону України «Про Державну службу» звернулась вперше, в той час, як у даній справі, позивач вже скористався своїм правом на призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про Державну службу», а тому його пенсія не може бути розрахована відповідно до п. п. 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

В повному обсязі постанова складена 26 березня 2024 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяС.В. Сафронова

суддяВ.А. Шальєва