Справа № 591/2026/23

Провадження № 2/591/296/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2024 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Полякової А.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/2026/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Сумської державної нотаріальної контори Комендантова О.І. про розірвання договору дарування,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року позивачка звернулась до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що була власником квартири АДРЕСА_1 . У 2018 році, піддавшись на умовляння онука, подарувала йому квартиру, при цьому усно домовилися з онуком, що за його словами повинно було відображено у договорі дарування, право власності та право користування квартирою перейде до нього тільки після її смерті.

Самого тексту з причини неграмотності, стану здоров?я та похилого віку, не читала, лише підписала його, поклавшись на те, що онук відобразив у договорі всі ті умови, про які вони домовились. Наприкінці 2019 року відповідач попросив її пожити деякий час у свого сина, на що позивачка погодилась і, не знімаючись із реєстрації у спірній квартирі, переїхала до свого сина. Восени 2020 року після конфлікту була вимушена покинути квартиру сина та хотіла повернутися до колишньої своєї квартири, у якій проживав онук. Онук повідомив, що він є власником квартири, а позивачка має шукати інше житло. Саме тоді позивачка дізналась про порушення своїх прав. З кінця 2020 року позивачка проживає у кімнаті гуртожитку, у якій немає туалету, води, зручностей. Кухня одна на весь поверх. Відповідач не надає можливості проживати позивачці у спірній квартирі, хоча вона там залишається зареєстрованою. Посилаючись на ст. 652 ЦК України зазначає, що наявні підстави для розірвання договору. Зазначає також, що наявні підстави для поновлення строку позовної давності, оскільки після того, як позивачка дізналась про порушення свого права, вона зверталась до суду з відповідним позовом, які було залишено без розгляду.

Просить розірвати договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 29.03.2018 у зв?язку з істотною зміною обставин, які змінились настільки, що якби позивачка могла передбачити їх настання, а саме невиконання ОСОБА_2 усної домовленості про перехід до нього права власності на спірну квартиру тільки після її смерті, вона б не укладала договір дарування, або укладала його на інших умовах.

Ухвалою суду від 16.03.2023 залишено без руху позовну заяву. Ухвалою суду від 11.04.2023 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 02.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував. Пояснив, що позивачка з власної ініціативи, перебуваючи у задовільному стані як фізичного так і психічного здоров?я, усвідомлюючи значення своїх вчинків, звернулась до нотаріуса з питання посвідчення договору дарування відповідачу квартири. У подальшому позивачка зі своєї ініціативи переїхала жити до сина, а потім переїхала до гуртожитку. Відповідач разом із дружиною та дитиною проживає у подарованій квартирі, при цьому всіляко підтримує позивачку та допомагає їй. Також відповідачем подана заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті позивачка та її представник позовні вимоги підтримали із зазначених підстав. Додатково пояснили, що позивачка при укладанні договору розраховувала, що решту життя позивачка проведе у своїй квартирі. Договір повинен був укладатися в порядку ст. 723 ЦК України, а перехід права власності повинен був здійснитися у майбутньому.

У судовому засіданні відповідач та представник проти позову заперечували із зазначених підстав. Зазначили, що відсутні передбачені законом умови для розірвання договору. Позивачка уклала договір дарування з власної ініціативи. Позивачка проживає у нормальних умовах, їй допомагають по господарству відповідач та його мати, позивачка забезпечена усім необхідним. Квартира, яку позивачка подарувала відповідачу, є однокімнатною, у ній проживають відповідач із дружиною та дитиною. Проживання також позивачки у квартирі є недоцільним, оскільки вона забезпечена житлом, а площа спірної квартири є замалою.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є онуком позивачки, що визнається сторонами у справі та підтверджується копіями свідоцтво про народження, витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (а.с. 94-97)

19.03.2018 між сторонами укладено договір дарування, за яким позивачка подарувала відповідачу ооднокімнатну квартир АДРЕСА_1 житловою площею 16,4 кв.м., загальною площею 30,55 кв.м. Договір посвідчений державним нотаріусаом Сумської міської державної нотаріальної контори Комендантовою О.І. та зареєстрований у реєстрі за №2-436 (а.с. 5).

Квартира належала позивачці на підставі свідоцтва про право власності на житло з 1995 року (а.с. 83).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , яке набрало законної сили 16.12.2008 визнано недійсним договір дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 23.09.2004, посвідчений державним нотаріусом 3-ї Сумської державної нотаріальної контори (а.с. 83-84).

Позивачка зареєстрована у спірній квартирі, однак фактично проживає у гуртожитку.

Свідок ОСОБА_6 , яка є подругою позивачки, пояснила, що зі слів позивачки коли оформлювали договір дарування квартири, позивачка диктувала, що квартира буде власністю відповідача після її смерті. Зараз позивачка проживає у неналежних умовах у гуртожитку, родичи позивачки не допомагають їй повній мірі.

Свідок ОСОБА_7 , яка є невісткою позивачки та матір`ю відповідача, у судовому засіданні повідомила, що позивачка за власною ініціативою забажала подарувати квартиру онукові. Свідок допомагала збирати документи для вчинення правочину та була присутня у нотаріуса, коли укладався договір дарування. Позивачці було роз`яснено істотні умови договору, вона за власною волею та без будь-якого примусу дарувала квартиру. Позивачка не ставила умови щоб відповідач жив у подарованій квартирі після смерті позивачки. Після укладання договору дарування у квартирі сталл проживати син із невісткою, а згодом і з онукою. Позивачка деякий час проживала зі своїм сином та невісткою у їх квартирі, однак через те, що позивачка із сином постійно сварилися, було вирішено підшукати їй окреме житло, на що позивачка не заперечувала. На даний момент позивачка проживає у кімнаті в гуртожитку, де створені належні умови для проживання, свідок ходить до позивачки раз в 1-2 дні, готує їй їжу, приносить продукти, пере речі. Матеріально допомагають позивачці.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої, пункту 6 частини другоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, зміна правовідношення.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною першоюстатті 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першоїстатті 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першоюстатті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно достатті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зістаттею 652 ЦК Україниу разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З огляду на зміст припису абзацу першого вказаної частини інші випадки, ніж істотне порушення договору, для його зміни або розірвання у судовому порядку можуть бути встановлені законом або самим договором. Настання цих випадків зумовлює право сторони ініціювати у суді питання зміни чи розірвання відповідних правовідносин.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має значення ні для оцінки істотності порушення, ні для виникнення права вимагати зміни чи розірвання договору на підставі частини другоїстатті 651 ЦК України.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Для застосування частини другоїстатті 651 ЦК Українисуд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

На стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору.Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним устатті 652 ЦК України.

За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін.Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абзац перший частини першої статті 651 ЦК України).

Припис абзацу другого частини першої статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах.За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Істотна зміна обставин,якими сторони керувалися, укладаючи договір,має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, частина перша статті 627 ЦК України), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом «найменших негативних наслідків» для сторін договору.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17

Позивач наполягає, що укладаючи договір дарування розраховувала на те, що право власності на квартиру перейде до відповідача після її смерті. Вселившись до подарованої квартири за життя позивачки та виселивши її з квартири відповідач істотно порушив умови договору дарування. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем істотно порушено умови укладеного договору дарування та що укладаючи договір дарування обдаровуваний брав на себе обов`язки у зв`язку з даруванням. Позивачем не доведено, що сторонами договору було до його укладення обумовлено порядок проживання у спірній квартирі після переходу права власності на неї. Також позивачем не доведено наявності у сукупності чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, які можуть бути підставою для розірвання договору у судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для розірвання укладеного договору дарування квартири. Відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 пророзірвання договорударування відмовити у зв?язку з необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 28.03.2024.

Суддя О.О. Ніколаєнко