Справа №295/610/24

Категорія 54

2/295/880/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2024 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м.Житомира Лєдньов Д.М. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відшкодування матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд із позовом, де зазначила, що вона як непрацюючий пенсіонер, що проживає на території радіоактивного забрудення, має право на підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим бюджетним законодавством на відповідний рік.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчий актів України» від 28.12.2014 №76-VIII, крім іншого, вилучено статтю 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з чим позивач з 01.01.2015 позбавлена у праві на отримання вказаної додаткової пенсії.

При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року у справі №6-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним): підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII; частину третю статті 22, частину другу статті 24, частину сьому статті 30 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами; статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76VIII.

Позивач звертає увагу, що Конституційним Судом України при визнанні неконституційним підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким виключено положення ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796, вказано, що обмеження чи скасування Законом № 76 пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Право на отримання позивачем підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера, що проживає на території радіоактивного забруднення, віднесеної до зони гарантованого добровільного відселення у розмірі, що дорівнює розміру двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, підтверджується постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 14 серпня 2014 року у справі 286/4249/14-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року, а також рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року у справі №240/7153/19

З урахуванням встановленого розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2015 по 16 липня 2018 року доплата до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому на радіоактивно забрудненій території, мала становити з 01.01.2015 -01.08.2015 - 2436 грн., з 01.09.2015 -30.06.2016 - 2756 грн., з 01.05.2016 - 30.11.2016 - 2900 грн., з 01.12.2016 - 31.12.2016 - 3200 грн., з 01.01.2017 - 31.12.2017 - 6400 грн., з 01.01.2018 - 31.12.2018 - 7446 грн.

Діями, вираженими у не здійсненні виплати додаткової пенсії у період з 01.01.2015 по 16.07.2018 на підставі неконституційних положень законодавчого акту, позивачу завдано майнової шкоди, вираженої у недоотриманні належних сум пенсійних виплат.

Позивач додає, що, хоча положення ст. 1175 ЦК України, яка гарантує право особи на відшкодування шкоди, завданої в результаті прийняття органом влади нормативно правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, не поширюються на правовідносини щодо відшкодування шкоди завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, оскільки зазначена норма Цивільного кодексу України регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що був визнаний незаконним і скасований, а спеціального закону, який визначав би порядок відшкодування шкоди, право на яке визначене ч. 3 ст. 152 Конституції України, на законодавчому рівні у Державі Україні не прийнято, у спірних правовідносинах як норми прямої дії повинні застосовуватись норми Конституції.

Посилаючись на закріплений положеннями Конституції України принцип верховенства права, звертаючись до можливості використання ефективного засобу правового захисту, що, зокрема, знайшло відтворення у практиці Європейського суду з прав людини, позивач просить стягнути з держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області матеріальну шкоду, завдану визнаними рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17 липня 2018 року не конституційними положеннями підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, у вигляді неотриманої частини додаткової пенсії, як непрацюючого пенсіонера проживаючого на радіоактивно забрудненій території, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 січня 2015 року по 16 липня 2018 року у сумі 190335,10 грн.

Ухвалою суду від 26.01.2024 року по справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику учасників.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано відзив із запереченнями відносно заявлених позовних вимог.

Так, у відзиві зазначається, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.

В свою чергу, позивач вже скористався належним способом захисту свого порушеного права шляхом звернення до суду щодо визнання неправомірними дій та зобов`язання Головне управління провести йому з 17.07.2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від від 10.07.2020 у справі № 240/7153/19 позов задоволено.

Судом визнано протиправною бездіяльність Головного управління та Управління здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Рішенням від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 було встановлено неконституційність положень нормативно-правового акта, а не було визнано рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади незаконними.

Визнання закону чи окремих його положень неконституційним не передбачає його скасування, а зумовлює втрату чинності з дня прийняття Конституційним Судом рішення про його неконституційність. Тобто, у випадку визнання закону неконституційним він залишається чинним протягом певного проміжку часу з дня прийняття до дня втрати чинності, у зв`язку з чим правова основа правовідносин, що діяли в цей період, залишається легітимною.

Вказуючи на відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, відповідний учасник просить відмовити у задоволені позову.

Судом встановлено наступні обставини.

Позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 1 січня 2015 року відносно позивача припинено виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII, у зв`язку із внесенням змін до Закону №796-ХІІЗаконом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII(далі - Закон №76-VIII), яким, зокрема, статтю 39 Закону №796-ХІІ виключено.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі № 240/7153/19 визнано протиправною бездіяльність Овруцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати з 17 липня 2018 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеномустаттею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Згідно висновків Житомирського окружного адміністративного суду з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.

Позивачем 08.11.2023 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подано звернення з проханням здійснити за час дії неконституційних положень Закону нарахування вказаної додаткової пенсії у розмірі визначеному вказаним Законом з урахуванням виплачених у цей період сум основної пенсії й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою та фактично отриманою сумою у цей період виплат, відшкодувавши тим самим завдану майнову шкоду.

Відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у задоволенні відповідних вимог відмовлено.

При вирішенні питання обґрунтованості заявлено позову, суд керується таким міркуванням.

Згідно статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796- ХІІ, у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачалось, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

28.12.2014 прийнято Закон України «Про внесення змін та визнання таким, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014року №76- VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення закріплено також у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Суд зауважує, що на час вирішення спору закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої у зв`язку з визнанням Конституційним Судом України неконституційним підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким виключено положення ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796, неконституційними, - не прийнятий.

Відповідно до частин першої-другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В розрізі системного розуміння ст. 152 Конституції України, ст. 22 ЦК України слід дійти висновку, що розмір заподіяної шкоди за математичним обрахунком не може полягати у формальному додаванні між собою подвійної суми середньої заробітної плати (у даному випадку) за тими її показниками, що визначались на період з 01.01.2015 року, оскільки положення ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796- ХІІ, у такий період були виключені.

Суд погоджується з доводами відповідача з приводу того, що положення статті 1175 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів, не поширюються на спірні правовідносини, так як вони регламентують відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що був визнаний незаконним і скасований.

У спірних правовідносинах досліджуються обставини, пов`язані із визнанням Закону неконституційним.

Отже, оскільки позивачем не надано достатніх переконливих доказів на підтвердження обставин заподіяння шкоди внаслідок визнання Закону неконституційним, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 258-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відшкодування матеріальної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.М.Лєдньов