ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12005/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

учасника справи - ОСОБА_1

представників учасників справи:

Гаражного кооперативу "Вигурівщина" - Шкумат В.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 (суддя Грєхова О.А.),

постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 (колегія суддів: Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (колегія суддів: Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Гаражного кооперативу "Вигурівщина"

про визнання недійсними та скасування рішень позачергових загальних зборів, оформлених протоколом від 11.09.2021 №1.

СУТЬ СПОРУ

1. 24.01.1988 був створений Гаражний кооператив "Вигурівщина" (далі - Кооператив). ОСОБА_1 є членом Кооперативу.

2. У 2021 році позачергові загальні збори членів Кооперативу ухвалили рішення: 1) про обрання голови та секретаря зборів членів Кооперативу; 2) про звільнення голови Кооперативу; 3) про обрання голови Кооперативу; 4) про обрання членів лічильної комісії; 5) про обрання спостережної ради; 6) розгляд заяв, прийняття в члени Кооперативу; 7) вибори членів правління Кооперативу.

3. Одним із членів правління Кооперативу був викладений відеозапис в мережі інтернет, на якому було видно як проходили збори, однак пізніше таке відео було видалено.

4. ОСОБА_1 , стверджуючи, що на зазначених зборах був відсутній кворум (посилався на відеозапис, як на основний доказ фальсифікації протоколу загальних зборів), звернувся до суду.

5. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалив рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наявністю кворуму загальних зборів, проведених 11.09.2021, про що свідчить протокол, оформлений за їх результатами. Відеозапис, на якій посилається позивач, суди визнали неналежним доказом.

6. Перед Верховним Судом у цій справі постало таке питання: чи є відеозапис загальних зборів членів кооперативу належним доказом, що підтверджує наявність / відсутність кворуму.

7. Верховний Суд закрив касаційне провадження за касаційною скаргою на оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій (по суті спору), відкрите на підставі п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК). У задоволенні касаційної скарги в іншій частині та касаційної скарги на додаткову постанову суду апеляційної інстанції відмовив, залишивши без змін оскаржувані судові рішення, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

8. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Кооперативу про визнання недійсними та скасування рішень позачергових загальних зборів членів Кооперативу, оформлених протоколом від 11.09.2021 №1.

9. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ст.15 Закону "Про кооперацію" та пункту 9 статуту Кооперативу (в частині питань загальних зборів та їх проведення) під час проведення 11.09.2021 позачергових загальних зборів.

10. Позивач стверджує, що загальні збори членів Кооперативу взагалі не оголошувалися відкритими через відсутність кворуму, адже на момент закінчення реєстрації на збори з`явилися лише 174 члени Кооперативу з 897 членів, а не 496, як це вказано в протоколі загальних зборів від 11.09.2021 №1. Отже, порядок денний загальними зборами не затверджувався, питання не розглядалися. Такі обставини позивач підтверджує відеозаписом, розміщеним членом Кооперативу в онлайн-відеоплатформі YouTube (https://www.youtube.com/). Позивач також вважає протокол загальних зборів від 11.09.2021 №1 підробленим.

11. Позивач зазначив, що оспорюваними рішеннями позачергових загальних зборів членів Кооперативу порушені його права, зокрема обирати і бути обраним до органів управління Кооперативу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Господарський суд міста Києва рішенням від 17.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовив.

13. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:

- відповідно до Закону "Про кооперацію" та статуту Кооперативу належним доказом, що підтверджує факт прийняття рішень загальними зборами є саме протокол таких зборів, яким фіксуються обставини, зокрема, щодо як кількості членів, присутніх на зборах, так і кількості голосів членів, які підтримали певне рішення;

- на позачергових загальних зборах 11.09.2021 були присутні 496 членів кооперативу, що підтверджується підписами таких членів у додатку №1 до протоколу №1, і така кількість складає більше половини його членів; оспорювані позачергові загальні збори були правомочні вирішувати питання порядку денного;

- протокол загальних зборів членів Кооперативу від 11.09.2021 №1, викладений на нотаріальному бланку, а справжність підписів головуючого та секретаря на цих зборах засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Л.М.; суд першої інстанції відхилив посилання позивача на підробку протоколу від 11.09.2021 №1, оскільки жодних доказів у підтвердження таких обставин позивач не надав;

- посилання позивача на відеозапис як на доказ присутності на зборах іншої кількості членів суд першої інстанції оцінив критично, оскільки участь у зборах 496 членів Кооперативу підтверджується підписами таких членів у додатку №1 до протоколу, водночас ані статут, ані Закон "Про кооперацію" не передбачають визначення кількості присутніх членів на зборах за допомогою відеозапису, а не особистими підписами кожного члену;

- суд апеляційної інстанції зазначив, що в сукупності положень Закону "Про кооперацію" та статуту Кооперативу належним доказом прийняття рішень загальними зборами є саме протокол таких зборів, яким фіксуються обставини, зокрема щодо як кількості членів, присутніх на зборах, так і кількості голосів членів, які підтримали певне рішення; оцінюючи надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції застосував поряд зі ст.79 ГПК стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей") та дійшов висновку, що надані відповідачем докази у підтвердження наявності кворуму на оспорюваних загальних зборах є більш вірогідними, ніж докази, що надані ОСОБА_1 ;

- для прийняття рішень з питань порядку денного, які не пов`язані із внесенням змін до статуту, є достатньою проста більшість голосів членів (уповноважених) Кооперативу, присутніх на загальних зборах;

- з оспорюваних рішень вбачається обрання не органів управління, таких як спостережна рада та лічильна комісія, а осіб, які здійснювали безпосередній контроль за проведенням зборів, зокрема, шляхом підрахунку голосів та веденням таких зборів, що жодним чином не суперечить ані положенням статуту, ані Закону "Про кооперацію";

- позивач не довів факт порушення його корпоративних прав як учасника Кооперативу та факт прийняття загальними зборами рішень за відсутності кворуму.

14. Північний апеляційний господарський суд прийняв додаткову постанову від 12.09.2023, якою заяву Кооперативу про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн задовольнив частково, вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь Кооперативу витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

15. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- представник відповідача подав до суду відзив на апеляційну скаргу з попереднім розрахунком судових витрат, в якому зазначив, що докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані в порядку ч.8 ст.129 ГПК - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що і було фактично виконано;

- з наданих Кооперативом доказів не вбачається, що розмір заявлених витрат є розумним та виправданим, що є обов`язковою умовою для відшкодування таких витрат іншою стороною;

- відзив Кооперативу на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не містить жодних інших обставин та аргументів, окрім тих, які вже заявлялися під час розгляду справи в суді першої інстанції;

- покладення на позивача витрат за участь представника відповідача в судових засіданнях у заявленому розмірі є необґрунтованим з огляду на те, що судове засідання 27.06.2023 тривало всього орієнтовно 12 хв. та було відкладено у зв`язку з необхідністю подання позивачем відзиву на апеляційну скаргу відповідача;

- частково обґрунтованими є доводи ОСОБА_1 про те, що заявлений Кооперативом до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, наведеним у ч.4 ст.126 ГПК;

- покладення на позивача судових витрат у заявленому відповідачем розмірі становитиме надмірний тягар для ОСОБА_1 , який є особою пенсійного віку;

- необґрунтованими є доводи позивача в частині того, що договір про надання професійної правничої допомоги укладений з перевищенням повноважень, передбачених статутом Кооперативу, і в цілому не відповідає вимогам закону; ОСОБА_1 не надав доказів визнання недійсним договору від 16.12.2022 про надання професійної правничої допомоги; існує презумпція правомірності правочину та заборона втручання суду у відносини адвоката з клієнтом.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

16. 21.08.2023 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

17. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 ч.2 ст.287, пунктами 3, 4 ч.3 ст.310 ГПК, та зазначає, зокрема, таке:

- позивач у документах по суті справи (позовна заява, відповідь на відзив, відповідь на заперечення відповідача), а також в апеляційній скарзі наводив свої доводи, які вказували на порушення відповідачем вимог закону під час проведення позачергових загальних зборів; ці порушення розслідуються в кримінальному провадженні; до апеляційної скарги був доданий витяг з витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) , але жодної оцінки цьому доказу не було надано;

- суд першої інстанції не надав оцінки наміру відповідача приховати від суду докази, які спростовували наявність кворуму при проведенні загальних зборів; позивач в апеляційній скарзі вказував на це порушення, яке вказувало на недостовірність протоколу, але суди дійшли висновку, що протокол є достовірним доказом;

- суди не надали оцінки тому факту, що приватний нотаріус Кузьменко Л.М. в протоколі засвідчила підпис особи, яка його не підписувала (на посвідчувальному написі вказано, що нотаріус перевірила дієздатність та правоздатність ОСОБА_2 , а протокол від 11.09.2021 підписав ОСОБА_2 ); приватний нотаріус порушила правила ведення нотаріального діловодства; протокол є неналежним доказом;

- суди необґрунтовано відхилили клопотання про долучення до матеріалів справи заяв свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчених приватним нотаріусом, в яких вказувалися обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (про підробку протоколу, відсутність кворуму, заміну підписаного ними реєстраційного документу іншим, а також порушення їх корпоративних прав); суд не взяв до уваги обставини наявності непереборної сили, що пояснювали поважність причин для продовження строку для подання доказів;

- суд першої інстанції неправильно розтлумачив вимогу чинного на момент проведення зборів Закону "Про кооперацію", зокрема його ст.17; позачергові загальні збори від 11.09.2021 обрали саме орган управління Кооперативу, що мав назву лічильна комісія;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що лічильна комісія та голова спостережної ради це не виборні органи управління, а є особами, що лише здійснюють контроль за проведенням самих зборів; проте такі органи управління не передбачені статутом (судове рішення не може обґрунтовуватись на припущеннях, що вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі");

- всупереч вимогам ухвали суду першої інстанції від 19.12.2022 відповідач не надав суду оригінал протоколу, а надав копію, яка була неякісною, не відповідала вимогам ДСТУ №4163-2020 "Порядок оформлення документів"; позивач був позбавлений можливості вчасно ознайомиться з витребуваними вказаною ухвалою документами; 20.03.2023 позивач повторно заявив клопотання про ознайомлення з оригіналом протоколу, який був в адвоката Руденка О.О., а не в матеріалах справи, як цього вимагає ч.1 ст.92 ГПК; тільки після закінчення судового засідання 20.03.2023 позивач зміг зробити фотографування оригіналу;

- суди не врахували момент, коли з`явилися підписи у невід`ємній частині протоколу, зокрема, що вони проставлялися у додатку до протоколу не в період часу, відведеного для здійснення реєстрації учасників зборів (з 10.00 до 11.00 години), як вказано у протоколі, а протягом двох місяців після проведення зборів (до 03.11.2021), що було підтверджено на відеозаписі одним із організаторів зборів ОСОБА_5 ; суди не врахували ні вимогу статуту щодо моменту встановлення та оголошення кількості учасників зборів, ні звичаї ділового обороту;

- разом з апеляційною скаргою позивач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи як додаткового доказу кольорової фотокопії оригіналу протоколу та його непрошитої фотокопії, однак суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив в долученні вказаних додаткових доказів;

- суд апеляційної інстанції не долучив флеш-карту пам`яті з аудіозаписами всіх судових засідань, зроблених з дозволу суду позивачем;

- суд апеляційної інстанції не застосував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.06.2023 у справі №420/4540/22, щодо визнання належним, допустимим та достовірним доказом електронного доказу, отриманого за допомогою пошукової системи Google, наявних у ній додатків та відповідних програмних засобів створення та розміщення інформації у електронному вигляді;

- порушення закону та статуту Кооперативу призвели до порушення корпоративних прав позивача; неповідомлення про скликання зборів стало наслідком позбавлення позивача можливості належно підготуватися до участі в цих зборах; позивач на збори потрапив випадково, про що було заявлено у його заяві свідка, яку суд апеляційної інстанції безпідставно не долучив до матеріалів судової справи (посилається на постанову Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №910/1748/22).

18. 28.09.2023 надійшов відзив ГК "Вигурівщина", в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій.

19. У відзиві Кооператив зазначив:

- ОСОБА_1 не надав судам попередніх інстанцій витягу з ЄРДР або будь-який інший документ щодо розслідування кримінального провадження за фактом підробки документів при проведенні загальних зборів 11.09.2021, про яке вказує скаржник, (фабули зареєстрованого кримінального провадження та його стану; факт реєстрації кримінального провадження не є підтвердженням скоєння особою будь-якого злочину);

- статут та Закон "Про кооперацію" не передбачають обов`язкової відеофіксації проведення загальних зборів, тому відсутність такого відео чи його неповнота не можуть ставити під сумнів правомірність та достовірність проведення загальних зборів, що оформлені протоколом;

- відеозапис від 11.09.2021, на який посилається скаржник, має очевидні ознаки монтажу (переривання, обрізання відеофайлу та об`єднання окремих частин відеофайлів), не містить прив`язки до часу доби, не фіксує саму подію загальних зборів, а лише початок реєстрації членів Кооперативу, попереднє обговорення різних нагальних питань до збирання усіх присутніх тощо; на відео зафіксовано попереднє спонтанне голосування за декілька кандидатур на посаду голови кооперативу, за підсумками якого присутні у той момент не надали перевагу кандидатурі в особі позивача;

- відповідно до протоколу від 11.09.2021 всього членів Кооперативу 897, а присутні 496, що підтверджується листом з їх підписами, як додаток до протоколу; така кількість присутніх членів Кооперативу є більше половини від загальної кількості (55,30%), що відповідає вимогам статуту (п.9.12) та Закону "Про кооперацію";

- довід ОСОБА_1 щодо засвідчення приватним нотаріусом у протоколі від 11.09.2021 підпису ОСОБА_2 , хоча в протоколі начебто зазначено ОСОБА_2 , є безпідставним, адже зазначення "ОСОБА_2" зумовлено відмінюванням прізвища, що мало місце в різних частинах засвідченого документу та не свідчить про допущену помилку в прізвищі; відмінювання прізвищ не свідчить про те, що документ підписала інша особа, яка немає відношення до цього документа;

- позивач не дотримався процесуального порядку щодо вчинення відповідних процесуальних дій, зокрема для своєчасного подання заяв свідків; були відсутні чинники, що могли завадити вчиненню такої процесуальної дії, зокрема в той період часу електрозабезпечення стабілізувалося та були відсутні повітряні тривоги;

- відповідач заперечив проти задоволення клопотань позивача про допит свідків через упередженість останніх та неможливість доведення предмета спору за допомогою показань свідків; зважаючи на ч.2 ст.87 ГПК, свідки про яких заявляв ОСОБА_1 не можуть спростувати дійсність протоколу загальних зборів від 11.09.2021, оскільки вони його не підписували;

- позивач є недобросовісним, зловживає своїми процесуальними правами та безпідставно посилається на існування якихось перешкод в реалізації його прав; він мав достатньо часу для підготовки необхідних документів та свідків для залучення їх до участі у справі; незнання процесуальних вимог ГПК з цих питань не може маскуватись наявністю перешкод, які фактично не існували;

- ОСОБА_1 у період дії воєнного стану систематично відвідував / відвідує судові засідання в інших справах, зокрема з Кооперативом, а також знаходить можливість подавати відповідні процесуальні документи та ініціювати інші судові справи (№374/198/21, №374/146/21, №754/12402/18, №754/5226/23); скаржник на кожному судовому засіданні вказував на нові обставини, факти чи заявляв клопотання, у зв`язку з чим суд неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання процесуального закону; ОСОБА_1 вводить Верховний Суд в оману щодо обмеження судом його процесуальних прав; під час розгляду справи відбулося 5 судових засідань упродовж 4 місяців, що очевидно свідчить про достатній час висловити в повному обсязі свої доводи та реалізувати відповідні права;

- рішення загальних зборів членів Кооперативу від 11.09.2021 цілком відповідає статуту (пункти 9.1, 9.5.15, розділ 9) та ст.15 Закону "Про кооперацію", зокрема щодо обрання спостережної ради та лічильної комісії;

- незрозумілим є те, яким чином відсутність оригіналу протоколу загальних зборів від 11.09.2021 у матеріалах справи та розшита його копія, що міститься у матеріалах справи, порушують права скаржника (послався на ч.2 ст.277 ГПК);

- твердження позивача про те, що підписання додатку до протоколу від 11.09.2021 членами Кооперативу здійснювалося упродовж 2 місяців, є лише його припущенням, і така обставина не підтверджена доказами;

- стверджуючи, що суд апеляційної інстанції незаконно відмовив у долученні до матеріалів справи додаткових доказів та у допиті свідків, позивач, наводячи загальні висловлювання, ігнорує детально викладені цим судом доводи;

- твердження скаржника про те, що він не був повідомлений про проведення загальних зборів та випадково був присутній на них, не відповідає дійсності; у позовній заяві, заяві свідка та інших процесуальних документах ОСОБА_1 не зазначав, що не був повідомлений про загальні збори; до того ж, сам ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що тричі виступав на цих зборах; понад рік скаржник не вважав, що його корпоративні права порушені, однак у зв`язку із його незгодою з діяльністю новообраного керівництва Кооперативу вирішив скористатись своїм правом на звернення до суду, проте з очевидною ознакою вчинити на "зло" (послався на постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №754/5841/17, від 18.05.2022 у справі №303/7119/19); в діях скаржника прослідковується суперечлива та недобросовісна поведінка.

20. 04.10.2023 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви Кооперативу про ухвалення додаткового рішення.

21. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені п.4 ч.2 ст.287, пунктами 3, 4 ч.3 ст.310 ГПК, та зазначає, зокрема, таке:

- суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ч.4 ст.201 ГПК та неправомірно допустив адвоката Руденка О.О. до участі в судовому засіданні 12.09.2023, оскільки договір про надання правової допомоги втратив чинність у зв`язку зі спливом строку, на який він був укладений;

- відповідач не надав попереднього розрахунку витрат на правову допомогу, оскільки відзив на апеляційну скаргу не містить розрахунку запланованих витрат, а із вказаної суми витрат (30 000,00 грн) неможливо встановити складові цих витрат та співставити їх з реальними витратами при розгляді судової справи;

- суд апеляційної інстанції не застосував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.12.2021 у справі №922/676/21 (подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката);

- суд апеляційної інстанції не врахував поведінку представників відповідача під час розгляду справи; відповідач зловживає процесуальними правами; суд не оцінив докази (ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва, витяги про кримінальні провадження щодо підробки протоколу та самоправства);

- суд апеляційної інстанції не застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20 (відсутність документального підтвердження надання правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності); Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15ц (щодо дійсності, необхідності та розумності витрат), Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (щодо розподілу витрат);

- суд апеляційної інстанції не врахував, що копія акту прийому-передачі наданих послуг від 21.07.2023 №2 на суму 18 000,00 грн є неналежним та недопустимим доказом (не містить посилання на додатковий договір №2 як на підставу складання цього акту); додатковий договір №2 є нікчемним;

- суд апеляційної інстанції не оцінив зміст всіх трьох договорів, на які посилався відповідач, та обставини справи;

- із заяви відповідача не вбачається, що заявлені витрати мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим; відсутні докази оплати та узгодження строку оплати витрат на професійну правничу допомогу.

22. 06.11.2023 надійшов відзив ГК "Вигурівщина" на касаційну скаргу на додаткову постанову, надісланий поштовим зв`язком 03.11.2023, в якому просить відмовити в її задоволенні.

23. У відзиві, зокрема, вказує:

- суд дійшов правильного висновку, що існує презумпція правомірності правочину та заборона втручання у відносини адвоката з клієнтом; ОСОБА_1 та суду були надані належно засвідчені копії документів, з яких вбачається, що адвокат надає правничу допомогу в межах чинного договору; ОСОБА_1 намагається створити перешкоди у здійсненні адвокатської діяльності в суді, що свідчить про порушення ОСОБА_1 принципу добросовісності та зловживання процесуальними правами; видача свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката радою адвокатів Закарпатської області не свідчить, що ОСОБА_6 є членом ради адвокатів Закарпатської області;

- норми закону не вказують, що разом з першою заявою по суті спору сторона має надати саме розрахунок витрат із зазначенням конкретного виду та обсягу послуг адвоката; ОСОБА_1 та суду апеляційної інстанції були надані докази про обсяг та вартість наданих послуг; ОСОБА_1 скористався своїм правом та подав до суду заяву із відповідними запереченнями щодо таких витрат; витрати на правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено;

- позивачеві притаманно звернення з численними позовами, скаргами з метою вчинення процесуального "тиску" на діяльність керівництва Кооперативу внаслідок існуючого конфлікту; діяльність ОСОБА_1 спрямована на навантаження Кооперативу поточною діяльністю з вирішення безпідставних звернень позивача до різних органів влади та суду;

- Кооператив не ініціював судовий спір, а є відповідачем у справі; витрати із залучення адвоката є тягарем саме для Кооперативу;

- позов ОСОБА_1 розцінюється відповідачем як протиправне та недобросовісне втручання в діяльність Кооперативу, а також перешкоджання його членам у реалізації їх гарантованих законом прав;

- спір у цій справі є важливим для Кооперативу, а задоволення позову суттєво вплине на діяльність відповідача, у зв`язку з цим було вкрай необхідним залучення адвоката;

- апеляційний суд частково задовольнив відповідну заяву про стягнення витрат; із заявлених до стягнення 18 000 грн суд задовольнив лише 9 000 грн; ОСОБА_1 ігнорує превентивну функцію судових витрат, яка полягає у запобіганні пред`явленню завідомо безпідставних, безперспективних та дріб`язкових позовів, та зловживанню сторонами своїми процесуальними правами, а звільнення його від понесення витрат на правничу допомогу лише мотивує позивача на подальшу подібну недобросовісну практику.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

24. Збори уповноважених членів ГК "Вигурівщина" прийняли рішення, оформлене протоколом від 19.11.2016 №7, яким затвердили статут Кооперативу (далі - Статут).

25. Згідно з п.3.1 Статуту кооператив створено з метою надання послуг по організації та наступній експлуатації гаражів, зберіганню та обслуговуванню транспортних засобів членів кооперативу за рахунок їх внесків, задоволенню економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділу між ними витрат та можливих ризиків.

26. Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3, 6.7 та 6.8 Статуту член кооперативу має право: обирати і бути обраним до органів управління кооперативу (правління і ревізійної комісії); приймати участь особисто чи через уповноваженого (представника) у вирішенні статутних питань діяльності кооперативу, загальних зборах (зборах уповноважених) членів кооперативу, працювати в комісіях, виконувати окремі завдання кооперативу; вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі органів управління та посадових осіб; звертатися до правління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб. Порядок звернення та отримання відповідної інформації членами кооперативу регулюється чинним законодавством України.

27. У пунктах 6.14.1, 6.14.4 та 6.14.9 Статуту передбачено, що члени кооперативу зобов`язані дотримуватись вимог статуту та внутрішніх нормативних документів (положення, інструкції, правила внутрішнього розпорядку тощо) кооперативу та виконувати рішення органів управління кооперативу; брати участь у витратах на придбання, ремонт, експлуатацію майна кооперативу, що знаходиться в загальному користуванні його членів; самостійно ознайомлюватися з прийнятими в кооперативі поточними постановами, рішеннями, оголошеннями тощо, а також з особистою фінансовою заборгованістю перед кооперативом.

28. Розділом 8 Статуту визначено, що управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, відкритості, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Вищим органом управління кооперативом є загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу. Виконавчим органом управління кооперативу є правління кооперативу. Для опрацювання окремих питань на загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу, а також в період між ними правління кооперативу може утворювати спеціальні комісії з членів кооперативу та залученням фахівців як консультантів, які не є членами кооперативу. Контролюючим органом кооперативу є ревізійна комісія.

29. Пунктом 9.1 Статуту встановлено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

30. До виняткової компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження нової редакції статуту кооперативу та прийняття рішень про ліквідацію та реорганізацію кооперативу (п.9.2 Статуту).

31. Згідно з п.9.3 Статуту кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос і це право не може бути передано іншій особі. У виняткових випадках (хвороба, відрядження), якщо член кооперативу не може особисто прийняти участь у роботі загальних зборів кооперативу, своє рішення відносно питань визначених в п. 9.2 цього статуту він викладає письмово, завіряє нотаріально або головою кооперативу і передає через голову кооперативу або уповноваженого кооперативу або довірену особу на загальні збори кооперативу.

32. Відповідно до п.9.5 Статуту додатково до компетенції загальних зборів, а також виключно до компетенції зборів уповноважених членів кооперативу належить: визначення організаційної та виконавчої структури кооперативу, затвердження внутрішніх положень, інструкцій та правил, внесення змін до них; обрання та відкликання членів виконавчих органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу, а також відповідно до вимог та порядку обрання чи звільнення голови кооперативу; заслуховування та затвердження звітів органів управління і контролю кооперативу; затвердження розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу, при необхідності та за згодою більшості членів кооперативу залучення кредитів; затвердження річного фінансового звіту та балансу кооперативу, розподіл доходів та покриття збитків; затвердження рішень щодо володіння, користування, розпорядження майном кооперативу; утворення спеціальних комісій з використання сторонніх (найманих) фахівців як консультантів, залучення аудиту, тощо; затвердження змін до статуту.

33. Пунктом 9.7 Статуту визначено, що чергові загальні збори або збори уповноважених членів кооперативу скликаються правлінням кооперативу або головою кооперативу, у разі потреби, але не рідше 1 разу на рік. За результатами діяльності кооперативу за календарний рік збори проводяться не пізніше 3 місяців після закінчення фінансового року.

34. Позачергові загальні збори або збори уповноважених членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу за власною ініціативою, на вимогу ревізійної комісії за результатами перевірки і виявлення значних недоліків в діяльності кооперативу та його органів управління або на вимогу не менше 1/3 членів кооперативу, якщо цього вимагають інтереси кооперативу і вирішення їх в компетенції цих зборів (п.9.8 Статуту).

35. Згідно з п.9.9 Статуту повідомлення про проведення чергових загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу має бути винесене на дошку оголошень кооперативу за місцем його знаходження та/або інтернет-сайті кооперативу не пізніше 20 діб до дати їх проведення, а для позачергових - не пізніше 10 діб до дати їх проведення. За рішенням правління та при наявності для цього коштів в кооперативі може бути проведена додаткова персональна поштова розсилка повідомлень членам (уповноваженим) кооперативу щодо запланованих загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу.

36. У повідомленні про проведення загальних зборів (зборів уповноважених) членів Кооперативу зазначається: повне найменування та місце знаходження кооперативу; дата та час проведення зборів; перелік питань, включених до порядку денного; час початку та закінчення реєстрації членів кооперативу для участі у зборах; порядок ознайомлення членів кооперативу з документами та інформаційними матеріалами, пов`язаними з порядком денним; адреса, строк та умови внесення пропозицій, зауважень чи інформаційних матеріалів щодо порядку денного зборів.

37. Пунктом 9.10 Статуту передбачено, що не пізніше як за 20 діб до дати проведення чергових загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу і за 10 діб до дати проведення позачергових зборів кожен член кооперативу може запропонувати включення додаткових питань до порядку денного, а також висунути кандидатів до обрання складу органів управління кооперативу. Пропозиції щодо членів кооперативу, які на встановлену дату їх внесення володіють у сукупності понад 10 відсотків голосів від загальної кількості членів кооперативу, не можуть бути відхилені правлінням кооперативу.

38. Відповідно до п.9.11 Статуту про зміни, що сталися у порядку денному загальних зборів, не пізніше ніж за 10 діб до проведення зборів правління кооперативу повідомляє членів кооперативу інформацією на дошці об`яв та шляхом надсилання їм цієї інформації листами за місцем їх проживання при наявності для цього коштів в кооперативі.

39. У п.9.12 Статуту визначено, що загальні збори членів кооперативу правомочні (легітимні) вирішувати питання, якщо на них присутні більше (половини) його членів, а збори уповноважених за наявності не менше 2/3 (дві третини) уповноважених. Наявність кворуму визначається один раз на момент завершення реєстрації членів кооперативу, які прибули для участі у зборах. Кожний член кооперативу чи уповноважений член кооперативу має один голос і це право не може бути передано іншій особі. Представники членів кооперативу на загальних зборах діють на підставі доручень членів кооперативу, завірених нотаріально або головою кооперативу.

40. Згідно з п.9.13 Статуту рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу щодо прийняття або внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього, реорганізацію або ліквідацію кооперативу в межах їх повноважень вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75% членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на загальних зборах (зборах уповноважених) членів кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах (зборах уповноважених) членів кооперативу.

41. Рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу приймається відкритим голосуванням шляхом підняття спеціальних карток або з використанням бюлетенів для голосування. Рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу є обов`язковим для всіх членів кооперативу. Рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу фіксується протоколами, що ведуться, реєструються та обліковуються у відповідності до Правил внутрішньої господарської діяльності (п.9.14, п.9.15 Статуту).

42. Відповідно до п.10.1 та п.10.2 Статуту виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова кооперативу, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Правління підзвітне загальним зборам (зборам уповноважених) членів кооперативу і несе відповідальність за роботу кооперативу та її відповідність статутним вимогам кооперативу. Члени правління у кількості не менше трьох обираються із членів кооперативу, які не порушують вимоги цього статуту, загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу на строк 5 років. Загальна кількість членів правління кооперативу повинна бути не менше 3 осіб, в тому числі голова кооперативу.

43. Пунктами 11.1 та 11.2 Статуту передбачено, що голова кооперативу обирається з членів кооперативу загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу на термін 5 років. Голова кооперативу на загальних зборах членів кооперативу обирається чи звільняється від своїх обов`язків відкритим голосуванням у порядку, визначеному цим статутом, якщо на них присутні більше половини його членів, простою більшістю голосів. На зборах уповноважених голова кооперативу вважається вибраним чи звільненим, якщо участь у голосуванні прийняло не менше 75% від загальної кількості уповноважених членів кооперативу, простою більшістю голосів.

44. Згідно з пунктами 12.1 та 12.2 Статуту ревізійна комісії кооперативу веде контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперативу. Ревізійна комісія обирається загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу. Ревізійна комісія обирається з числа членів кооперативу терміном на 5 років в кількості 3 осіб. Члени правління не можуть бути членами ревізійної комісії.

45. ОСОБА_1 є членом ГК "Вигурівщина", що знаходиться по вул. Електротехнічна, 74, в Деснянському районі міста Києва, та займає капітальний гаражний бокс № НОМЕР_1 , доказом чого є довідка від 21.06.2017 вих. №24/06.

46. 11.09.2021 відбулися позачергові загальні збори членів ГК "Вигурівщина", результати яких оформлені протоколом №1.

47. Загальні збори прийняли такі рішення:

- обрано головою зборів членів кооперативу ОСОБА_2, а ведення протоколу доручено секретарю в особі ОСОБА_7 ;

- звільнено голову кооперативу ОСОБА_8 , у зв`язку з виходом його з членів кооперативу та закінчення строку його повноважень на посаді голови кооперативу, а також виключено його з підписантів у відомостях у ЄДР;

- обрано головою кооперативу ОСОБА_2;

- обрано головою лічильної комісії ОСОБА_9 , а членами лічильної комісії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;

- обрано головою спостережної ради ОСОБА_12 ;

- прийнято до складу членів гаражного кооперативу ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ;

- обрано та затверджено новий особовий склад правління гаражного кооперативу, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 ;

- ухвалено кошторис на 2022 рік;

- доручено новому голові та членам правління підготувати та подати до розгляду наступними загальними зборами членів кооперативу нову редакцію статуту, зобов`язано ОСОБА_2 , як нового керівника кооперативу, особисто або через третіх осіб, терміново здійснити необхідні дії для державної реєстрації змін щодо керівника, підписантів, інших відомостей та даних кооперативу у ЄДР, ЄДРПОУ, інших реєстрах та базах даних у відповідності до вимог чинного законодавства.

Рух касаційної скарги

48. Верховний Суд ухвалою від 11.09.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення судів попередніх інстанцій, розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 25.10.2023.

49. Верховний Суд ухвалою від 16.10.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 12.09.2023, а її розгляд призначив у відкритому судовому засіданні на 06.12.2023.

50. У судовому засіданні 25.10.2023 позивач звернувся до Верховного Суду з клопотанням, в якому просив відсторонити представника відповідача - адвоката Руденка О.О. від участі в судовому засіданні, мотивуючи відсутністю в нього повноважень, адже 01.07.2023 закінчився строк дії договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 16.12.2022, який належним чином не продовжувався, а також звернув увагу на невідповідність серії ордера Раді адвокатів Закарпатської області (замість АО, значиться АА).

51. Колегія суддів, заслухавши скаржника та представника Кооперативу, вирішила за необхідне оголосити перерву в судовому засіданні 25.10.2023 до 06.12.2023.

52. 05.12.2023 надійшло клопотання Кооперативу про відкладення розгляду справи, яке мотивовано обранням позачерговими загальними зборами членів ГК "Вигурівщина", що відбулися 11.11.2023, нового голови - ОСОБА_17 , а 04.12.2023 проведена державна реєстрація відповідних змін до відомостей про ГК "Вигурівщина", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). У зв`язку з цим голова Кооперативу вважає за необхідне ознайомитися з матеріалами справи та особисто представляти інтереси відповідача в цій справі.

53. Колегія суддів в судовому засіданні 06.12.2023, керуючись ч.2 ст.202, ст.216 ГПК, відмовила у задоволенні клопотання відповідача, однак вирішила за необхідне оголосити перерву до 20.12.2023.

54. 18.12.2023 надійшло клопотання ГК "Вигурівщина", в якому просив відсторонити представника відповідача адвоката Руденка О.О. від участі в судовому засіданні, мотивуючи відсутністю згоди загальних зборів членів Кооперативу на укладення з ним договору (послався на пп.2 п.10.5 Статуту) та прийняттям загальними зборами членів Кооперативу рішення (протокол від 11.11.2023 №1) про розірвання усіх договорів про надання правової (професійної правничої) допомоги, укладених з вказаним адвокатом.

55. В судовому засіданні 20.12.2023 ОСОБА_17 підтримав своє клопотання від 18.12.2023, однак представник відповідача - адвокат Руденко О.О. повідомив, що 20.12.2023 проведена державна реєстрація змін до відомостей про ГК "Вигурівщина", що містяться в ЄДР, в результаті яких керівником Кооперативу є вже інша особа - ОСОБА_2 . У підтвердження вказаної обставини представник Кооперативу надав суду витяг з ЄДР.

56. Верховний Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_17 , представника відповідача та позивача, оголосив перерву в судовому засіданні 20.12.2023 до 07.02.2024.

57. В судовому засіданні 07.02.2024 позивач наголосив на своєму клопотанні від 25.10.2023 щодо відсторонення представника відповідача - адвоката Руденка О.О. від участі в судовому засіданні.

58. Верховний Суд, заслухавши позивача щодо його клопотання від 25.10.2023 та представника Кооперативу - адвоката Руденка О.О., відхилила вказане клопотання, адже адвокат підтвердив свої повноваження бути представником відповідача, зокрема додатковим договором від 29.12.2023 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 16.12.2022 та ордером на надання правничої (правової) допомоги від 06.02.2024, серії АА №1404133.

59. 07.02.2024 скаржник з дозволу колегії судів також надав додаткові письмові пояснення по суті касаційних скарг та відзивів, зміст яких містить переважно ті ж доводи, що наведені у його касаційних скаргах, та які долучені до матеріалів справи.

60. Верховний Суд, заслухавши скаржника та представника відповідача по суті скарг на рішення судів попередніх інстанцій, оголосив перерву в судовому засіданні до 28.02.2024.

61. 28.02.2024 надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи копій (1) ухвали Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі №910/20064/23 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_17 до ОСОБА_2 та ГК "Вигурівщина" про визнання недійсним та скасування рішень позачергових зборів уповноважених членів Кооперативу, оформлених протоколом від 09.12.2023, та зобов`язання приватного нотаріуса видалити із відомостей ЄДР запис про зміну керівника Кооперативу - на ОСОБА_2 та відновити попередній запис щодо керівника ОСОБА_17 , та (2) витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення 17.02.2024 відомостей про кримінальне правопорушення за ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України (зловживання службовим становищем та заволодіння грошовими коштами кооперативу в особливо великих розмірах).

62. В судовому засіданні 28.02.2024 позивач просив клопотання від 28.02.2024 задовольнити та на підставі долучених документів не допускати керівника Кооперативу ОСОБА_2 до участі в судовому засіданні, адже рішення загальних зборів уповноважених членів Кооперативу, яким обрано цю особу головою, оспорюється у справі №910/20064/23.

63. Верховний Суд, заслухавши позивача та представника відповідача, ухвалив долучити надані до клопотання від 28.02.2024 документи до матеріалів справи, оскільки вони стосуються повноважень вказаного представника, а не є доказами по суті спору. Водночас колегія суддів відмовила у клопотанні позивача щодо відсторонення керівника відповідача від участі в судовому процесі, адже станом на момент розгляду справи відсутнє рішення суду, що набрало законної сили, яким визнано недійсним рішення членів Кооперативу щодо обрання ОСОБА_2 головою Кооперативу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

64. Скаржник оскаржує рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.287 та п.4 ч.2 ст.287 у взаємозв`язку з пунктами 3, 4 ч.3 ст.310 ГПК.

Щодо визначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК

65. Відповідно до п.1 ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

66. Скаржник вважає, що загальні збори членів Кооперативу, що відбулися 11.09.2021, були неправомочні вирішувати питання порядку денного (відсутній кворум), тому прийняті цими зборами рішення, що оформлені протоколом від 11.09.2021 №1, є недійсними.

67. Відсутність кворуму ОСОБА_1 доводить відеозаписом, яким, як він стверджує, зафіксовано іншу кількість членів, які взяли участь у загальних зборах, ніж вказано у протоколі від 11.09.2021 (496 (55,30%)), а саме - 174 особи, а не 496 із загальної кількості членів Кооперативу - 897 осіб. Скаржник стверджує, що вказаний відеозапис був розміщений членом правління Кооперативу на онлайн-відеоплатформі YouTube (https://www.youtube.com/), а згодом видалений.

68. Суд апеляційної інстанції погодився з відхиленням судом першої інстанції доказу позивача, з тих мотивів, що участь у зборах 496 членів кооперативу підтверджується підписами таких членів у додатку №1 до протоколу від 11.09.2021 №1, якими оформлені рішення загальних зборів Кооперативу. Водночас Статут Кооперативу та Закон "Про кооперацію" не передбачають порядок визначення кількості присутніх членів на загальних зборах за допомогою відеозапису, замість особистих підписів кожного члена.

69. Суд апеляційної інстанції, оцінюючи надані сторонами докази, застосував приписи ст.79 ГПК та дійшов висновку, що надані відповідачем докази щодо наявності кворуму на оспорюваних загальних зборах членів Кооперативу є більш вірогідними, ніж докази, надані ОСОБА_1 .

70. Однак скаржник вважає, що такі висновки судів попередніх інстанцій щодо його доказу (відеозапису) є неправильними та зробленими без урахування висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 20.06.2023 у справі №420/4540/22, щодо визнання належним, допустимим та достовірним доказом - електронного доказу, отриманого за допомогою пошукової системи Google, наявних у ній додатків та відповідних програмних засобів створення та розміщення інформації у електронному вигляді.

71. Верховний Суд відхиляє вказаний довід скаржника з огляду на таке.

72. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого п.1 ч.2 ст.287 ГПК, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов`язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

73. Отже, відповідно до положень вказаної норми права касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

74. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, відповідно до яких у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

75. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

76. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

77. Проаналізувавши постанову Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №420/4540/22, на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини, які виникли у вказаній справі та у цій справі, що переглядається, не є подібними, з огляду на таке.

78. Предметом спору у справі №420/4540/22 є оскарження юридичною особою (ТОВ "КІХ МЕНЕДЖМЕНТ") постанови Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 08.02.2022 №008/22/53-вих, якою вказане товариство визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у розмірі 89 316,00 грн.

79. Крім того, Верховний Суд, розглядаючи справу №420/4540/22, та застосовуючи приписи ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (Електронні докази) та ч.1 ст.1 Закону "Про Національну програму інформатизації", сформував у п.88 постанови від 20.06.2023 такий висновок: "Отже, враховуючи сучасний розвиток інформаційних та цифрових технологій, дані з Google Maps, який є безкоштовним картографічним веб-сервісом від компанії Google, а також набором застосунків, побудованих на основі цього сервісу й інших технологій Google, можна вважати допустимим та достовірними доказами, оскільки вони збираються з різних джерел, таких як супутники, автомобільні камери, додатки користувачів та інших джерел, а також з урахуванням того, що Google постійно оновлює та перевіряє дані, щоб забезпечити їх точність та актуальність.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дані з Google Maps підтвердили наявність самочинної добудови ще з 2011 року, тобто фактичну непричетність позивача до її зведення, враховуючи, що ТОВ "КІХ МЕНЕДЖМЕНТ" набуло право власності на приміщення кафе тільки у 2021 році та у зв`язку з тим, що дані з Google Maps безпосередньо стосується предмета доказування у цій справі."

80. Отже, спірні правовідносини у справі №420/4540/22 пов`язані з допущенням правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що вказує на неподібність спірних правовідносин, які мають місце у цій справі (№910/12005/22), в якій спір стосується корпоративних правовідносин, а саме оспорювання рішень загальних зборів членів кооперативу з підстави відсутності кворуму. Відповідно, висновок Верховного Суду, сформований у справі №420/4540/22, що полягає у належності і допустимості даних Google Maps як доказу вчинення суб`єктом містобудування самочинної добудови, не може бути врахований під час визначення питання щодо належності і допустимості відеозапису як доказу наявності / відсутності кворуму загальних зборах членів кооперативу.

81. За таких обставин, за результатами розгляду справи підстава касаційного оскарження, передбачена п.1 ч.2 ст.287 ГПК, не підтвердилася після відкриття касаційного провадження.

82. Відповідно до п.5 ч.1 ст.296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

83. Оскільки висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, на підставі п.5 ч.1 ст.296 ГПК.

Щодо визначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої п.4 ч.2 ст.287 та п.3 ч.3 ст.310 ГПК

84. У п.4 ч.2 ст.287 ГПК визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

85. Відповідно до п.3 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

86. Скаржник, в обґрунтування вказаної підстави касаційного оскарження, зазначив, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи заяв свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в яких останні свідчили про: підробку протоколу загальних зборів від 11.09.2021 №1; відсутність кворуму цих зборів; заміну підписаного реєстраційного документу іншим, який після проведення зборів був підписаний протягом двох місяців; щодо необрання головою кооперативу ОСОБА_2 та інших органів управління Кооперативом. Стверджує, що суди не врахували наявність обставин непереборної сили, якими позивач пояснював поважність причин для продовження строку для подання доказів, встановленого ухвалою від 21.11.2021 про відкриття провадження у справі. Такими обставинами є воєнний стан в Україні, введений Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022, постійні обстріли міста Києва, відсутність електроенергії та непрацюючі нотаріальні контори. Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій також не врахували рекомендації Ради суддів України у рішенні від 05.08.2022 №23.

87. ОСОБА_1 також вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалою від 18.07.2023 необґрунтовано відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи кольорової копії та розшитої копії протоколу від 11.09.2021 №1, яким оформлені рішення загальних зборів членів Кооперативу, як додаткових доказів для їх порівняння під час дослідження обставин на стадії апеляційного провадження; та (2) знімок екрана (скриншот) відеозапису (час 2:31). Також суд апеляційної інстанції безпідставно не долучив до матеріалів справи звукозаписи судових засідань, проведених судом першої інстанції, як додаткових доказів порушення ним норм матеріального та процесуального права.

88. Верховний Суд відхиляє наведені доводи скаржника з огляду на таке.

89. 20.01.2023 позивач подав до суду першої інстанції клопотання, яким просив, зокрема долучити до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_3 .

90. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні клопотання позивача про долучення заяви свідка ОСОБА_3 до матеріалів справи у зв`язку з порушенням процесуального строку, встановленого для подання доказу, адже з огляду на приписи ч.2 ст.80, ч.4 ст.88 ГПК такий доказ мав бути поданий до суду разом із позовною заявою.

91. Суд апеляційної інстанції врахував, що позивач у позовній заяві не повідомив суд про намір подати заяви свідків із наведенням причин, з яких такі докази не можуть бути подані у встановлений законом строк, та не надав доказів, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 всіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання таких доказів.

92. Вирішуючи питання щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_4 , поданої 10.04.2023, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

93. Суд першої інстанції в судовому засіданні 20.02.2023 постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

94. У судовому засіданні 17.04.2023 суд першої інстанції, постановивши протокольну ухвалу, залишив клопотання позивача від 10.04.2023 без розгляду на підставі ч.2 ст.207 ГПК. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що заява свідка подана позивачем до суду під час розгляду справи по суті, тобто поза межами встановленого законом процесуального строку, а причини такого пропуску не є поважними, оскільки перебували у виключній залежності від волі позивача.

95. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання ОСОБА_1 , у якому позивач повторно просив долучити до матеріалів справи заяви свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , погодився з рішеннями суду першої інстанції, зокрема в частині питання щодо прийняття цих доказів, та не встановив обґрунтованих підстав для задоволення клопотання позивача про приєднання цих доказів на стадії апеляційного провадження.

96. Щодо повторного подання скаржником копій протоколу загальних зборів членів Кооперативу суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявна, зокрема копія протоколу загальних зборів, надана відповідачем, та яка відповідає ч.2 ст.91 ГПК. Водночас суд апеляційної інстанції врахував, що суд першої інстанції в судовому засіданні 17.04.2023 оглянув оригінал такого протоколу.

97. Щодо долучення до матеріалів справи копій актів та звукозапису судових засідань, суд апеляційної інстанції зазначив, що наведені матеріали не є доказами у розумінні приписів процесуального закону, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення. До того ж, як акти, так і звукозапис судових засідань долучено місцевим господарським судом до матеріалів справи.

98. Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції з огляду на таке.

99. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК).

100. Статтею 86 ГПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

101. Відповідно до частин 1, 2 ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

102. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.91 ГПК).

103. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2 ст.80 ГПК).

104. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 ГПК).

105. Частинами 1, 4 ст.88 ГПК визначено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

106. Відповідно до ч.8 ст.80 ГПК докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

107. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч.2 ст.207 ГПК).

108. Відповідно до частин 2, 3 ст.269 ГПК суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

109. Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14 (врахована судом апеляційної інстанції), від 27.06.2023 у справі № 910/161/181/18 та інші).

110. Водночас Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22 сформувала висновок, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

111. Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій (див. постанову від 08.12.2022 у справі №990/102/22).

112. Частина 1 ст.43 ГПК передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

113. Згідно з ч.1 ст.2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

114. Однією із засад судочинства в силу приписів ст.129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

115. Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для долучення до матеріалів справи доказів (заяв свідків) через пропущення процесуального строку, встановленого законом, правильними, адже скаржник не довів наявність тих обставин, що об`єктивно були непереборними, не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що завадили своєчасно подати до суду докази разом з позовною заявою.

116. Водночас колегія суддів враховує, що з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 07.11.2022, а зі заявами свідків ОСОБА_3 - більше ніж через 2 місяці (20.01.2023), ОСОБА_4 - через 5 місяців (10.04.2023). Такі обставини як пропущення позивачем процесуального строку для подання до суду доказів протягом тривалого проміжку часу та подання їх окремо вказують на недобросовісну реалізацію ОСОБА_1 своїх процесуальних прав.

117. Верховний Суд щодо повторного подання скаржником копій протоколу від 11.09.2021 №1 як додаткових доказів для їх порівняння під час дослідження обставин на стадії апеляційного провадження зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, що в матеріалах справи міститься копія протоколу загальних зборів, що відповідає ч.2 ст.91 ГПК, а оригінал такого доказу суд першої інстанції оглянув в судовому засіданні 17.04.2023. Тобто, суд першої інстанції, оглянувши оригінал протоколу від 11.09.2021 №1 та додатку №1 до нього, встановив відповідність копії вказаного протоколу, що міститься в матеріалах справи, оригіналу такого доказу, а тому Верховний Суд не вбачає в діях суду апеляційної інстанції порушень процесуального закону у вирішенні питання щодо приєднання до матеріалів справи інших копій вказаного протоколу.

118. Верховний Суд також не вважає обґрунтованими доводи скаржника щодо безпідставного відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи знімку екрана (скриншоту) відеозапису (час 2:31), адже цей доказ є частиною того (відеозапису), якому суди попередніх інстанцій надали правову оцінку та виснували, що відеозапис як доказ щодо відсутності кворуму є менш вірогідним, ніж доказ, наданий відповідачем на спростування (протокол від 11.09.2021 №1 та додаток №1 до нього) такої обставини.

119. Відповідно, в судів були відсутні підстави для задоволення такого клопотання позивача.

120. Також колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що звукозаписи судових засідань, проведених судом першої інстанції, не є доказами у розумінні статей 73, 76 ГПК.

121. З огляду на викладене, Верховний Суд не встановив фактів допущення судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права, що б мало наслідком для унеможливлення встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

122. Отже, доводи скаржника щодо відхилення судами попередніх інстанцій клопотань про долучення до матеріалів справи доказів, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, а тому відхиляються.

Щодо визначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої п.4 ч.2 ст.287 та п.4 ч.3 ст.310 ГПК

123. Відповідно до п.4 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

124. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій поклали в основу оскаржуваних рішень недопустимі докази, якими є протокол позачергових загальних зборів членів Кооперативу від 11.09.2021 та додаток №1 до нього. Скаржник вважає вказаний протокол має ознаки підроблення, адже додаток №1 підписувався членами Кооперативу не в день проведення цих зборів, а протягом 2-3 місяців з моменту їх проведення. Крім того, пославшись на приписи статей 47, 78 Закону "Про нотаріат", скаржник зазначив, що у додатках до протоколу загальних зборів членів Кооперативу від 11.09.2021 №1 мають місце неодноразові підписи осіб, записи осіб без зазначення паспортних даних; дописи, закреслені слова та інші виправлення та написи; замальовані кульковою ручкою паспортні дані та незрозумілі стрілки; цифри внизу кожної сторінки, які відсутні у долученій до справи засвідченій неналежним чином копії протоколу; оригінал протоколу і його долучена до справи непрошита копія не є ідентичними.

125. Також скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій врахували пояснення представника Кооперативу щодо відеозапису як доказ того, що позивач не підтвердив факт відсутності кворуму загальних зборів членів Кооперативу, що відбулися 11.09.2021.

126. Верховний Суд відхиляє наведені аргументи скаржника з огляду на таке.

127. Відповідно до ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

128. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

129. Верховний Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (схожий висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №903/34/22, від 09.01.2024 у справі №870/94/20).

130. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19, від 20.09.2022 у справі №910/3493/21.

131. Як зазначено вище, суди попередніх інстанцій надали правову оцінку протоколу загальних зборів членів Кооперативу від 11.09.2021 №1 та додатку №1 і визнали їх належними доказами, а суд першої інстанції оглянув їх оригінали.

132. Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що вказані протокол та додаток до нього є недопустимими доказами.

133. Щодо тієї обставини, на якій наголошує скаржник, що протокол загальних зборів членів Кооперативу від 11.09.2021 №1 та додаток №1 підписувалися членами Кооперативу протягом тривалого часу (2-3 місяців), Верховний Суд зазначає, що позивач не довів дійсність такої обставини у встановленому процесуальним законом порядку, а тому такий довід, наведений в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п.4 ч.3 ст.310 ГПК, є безпідставним.

134. Верховний Суд зазначає, що зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій не містить мотивування, яке б ґрунтувалося на поясненнях відповідача.

135. Верховний Суд не встановив допущених судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права, що регулюють оцінку доказів.

136. Колегія суддів зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).

137. Верховний Суд відхиляє наведені доводи скаржника, адже вони спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами ст.300 ГПК суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

138. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені п.4 ч.2 ст.287 та пунктами 3, 4 ч.3 ст.310 ГПК, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Щодо інших аргументів скаржника

139. Скаржник також навів в касаційній скарзі такі аргументи:

- порушення процедури проведення позачергових загальних зборів членів Кооперативу та оформлення протоколу від 11.09.2021 №1 (відсутній кворум та порушена процедура скликання) є предметом кримінального провадження за ст.358 Кримінального кодексу України, про що свідчить відповідний витяг з ЄРДР, якому суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки;

- відповідач, розміщенням відеозапису загальних зборів у відеоплатформі YouTube, намагався надати їм ознак лігітимності, однак після отримання позову ОСОБА_1 відповідач спочатку заблокував цей відеозапис, а згодом видалив; вказане свідчить про те, що відповідач мав намір приховати докази від суду, чим завадив встановленню судом істини; цим відповідач порушив приписи ст.78 ГПК і вказане свідчить, що протокол загальних зборів від 11.09.2021 №1 є недостовірним доказом;

- протокол загальних зборів від 11.09.2021 №1 є неналежним доказом, адже його підписав головуючий на загальних зборах ОСОБА_2 , проте приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Л.М. засвідчила справжність підпису іншої особи, ніж тієї, яка підписала вказаний протокол, а саме ОСОБА_2 ; зважаючи на наведене, до протоколу внесені неправдиві відомості, що свідчить про підроблення документа;

- суд першої інстанції неправильно застосував норми статей 17, 18 Закону "Про кооперацію" щодо лічильної комісії та голови спостережної ради Кооперативу;

- суд першої інстанції не долучив витребуваний оригінал протоколу загальних зборів членів Кооперативу від 11.09.2021 №1 до матеріалів справи, чим порушив принципи змагальності та рівності сторін перед судом та законом, а також ч.1 ст.92 ГПК, адже позбавив позивача можливості ознайомитися з таким доказом;

- суди попередніх інстанцій не врахували положення п.9.12 Статуту, а також те, що відповідно до відеозапису загальних зборів станом на момент завершення реєстрації зареєструвалися лише 174 особи; підписи у додатку №1 до протоколу загальних зборів від 11.09.2021 №1 проставлялися протягом 2-3 місяців після проведення загальних зборів;

- враховуючи частини 9, 10 ст.11 ГПК, під час дослідження питання щодо процедури проведення загальних зборів членів Кооперативу мала бути застосована аналогія закону - Закон "Про Регламент Верховної Ради України";

140. Верховний Суд відхиляє наведені аргументи скаржника з огляду на таке.

141. Відповідно до частин 1 - 3 ст.300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

142. У ч.2 ст.287 ГПК визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

143. З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що наведені у п.139 цієї постанови доводи скаржника не обґрунтовані підставами, передбаченими ч.2 ст.287 ГПК, не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, а направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду попередніми судовими інстанціями та їм була надана належна правова оцінка, і перевірка таких доводів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а тому колегія суддів їх лишає без розгляду.

144. Верховний Суд також звертає увагу, що довід ОСОБА_1 про його неповідомлення про скликання загальних зборів членів Кооперативу не був вказаний як підстава його позову (тобто як обставина, якою позивач обґрунтовував позовні вимоги).

145. У ч.1 ст.14 ГПК передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

146. Згідно з пунктами 4, 5 ч.3 ст.162 ГПК позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

147. Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

148. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті (п.1 ч.1 ст.287 ГПК).

149. Позовом у процесуальному сенсі є звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

150. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

151. Позивач як особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

152. Верховний Суд зазначає, що довід скаржника щодо його неповідомлення про проведення загальних зборів членів Кооперативу не був підставою його позову, відповідно, суди попередніх інстанцій ухвалили рішення, виходячи лише з тих підстав позову, на яких він ґрунтувався (ключова підстава - відсутність кворуму загальних зборів). У зв`язку з цим, відповідно до ч.3 ст.300 ГПК у Верховного Суду відсутні правові підстави надавати оцінку обставинам, на які посилається скаржник, але які не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.

153. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Щодо додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Щодо недопустимості доказів

154. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану додаткову постанову на підставі неналежних і недопустимих доказах, якими вважає: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 16.12.2022 (далі - Договір) , додатковий договір від 16.12.2023 №2 до Договору (далі - Додатковий договір №2) та акт від 21.07.2023 №2 приймання-передачі наданих послуг (далі - Акт №2). Тому ОСОБА_1 вказану додаткову постанову суду апеляційної інстанції оскаржує на підставі п.4 ч.2 ст.287, пункти 3, 4 ч.3 ст.310 ГПК.

155. Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував, що строк Договору, укладений адвокатом Руденком О.О. з Кооперативом, закінчився 01.07.2023, а тому адвокат під час перегляду справи в апеляційному порядку діяв без правової підстави.

156. Скаржник вважає, що відповідно до ч.2 ст.215 ЦК Додатковий договір №2 є нікчемним, оскільки під час його укладення порушено частини 1 - 3, 5 ст.203 ЦК; також у вказаному договорі відсутній предмет.

157. Отже, на думку скаржника, Акт №2 на суму 18 000,00 грн є неналежним і недопустимим доказом, також зважаючи на те, що не містить посилання на Додатковий договір №2.

158. Крім того, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно допустив адвоката до участі у справі на підставі ордера, що містить посилання лише на Договір, але не вказано про Додатковий договір; суд апеляційної інстанції не зважив на невідповідність серії бланка ордера (АА, замість АО) та ради адвокатів регіону, якою видано адвокату свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

159. Верховний Суд відхиляє наведений аргумент скаржника, враховуючи таке.

160. Статтею 76 ГПК "Належність доказів" передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

161. У розумінні ст.77 ГПК допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.

162. Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19.

163. Суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо невідповідності Договору положенням Статуту Кооперативу та нормам законодавства, зазначив, що під час вирішення питання щодо розподіл судових витрат оцінці підлягають обставини їх реальності та обґрунтованості, а не дотримання сторонами правочину про надання правничої допомоги вимог їх статутних документів під час його укладення. За відсутності доказів щодо визнання Договору недійсним, враховуючи презумпцію правомірності правочину та заборону втручання суду у відносини адвоката з клієнтом, суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача.

164. Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

165. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК).

166. Згідно зі ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

167. У ч.1 ст.204 ЦК встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

168. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №759/24061/19).

169. Відповідно до п.4.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01.07.2023.

170. Додатковим договором сторони продовжили строк Договору до 31.12.2023 (п.1 Додаткового договору).

171. Верховний Суд зазначає, скаржник не спростував правомірності Додаткового договору, адже не довів наявність підстав вважати його нікчемним в силу закону, а також не надав судового рішення, яким його визнано недійсним.

172. Отже, станом на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції строк Договору не закінчився.

173. Враховуючи зазначене, відсутні підстави вважати акт від 21.07.2023 №2 прийому-передачі наданих послуг неналежним і недопустимим доказом. Відсутність в акті посилання на Додаткову угоду, якою продовжено строк Договору, не вказує на його недопустимість як доказу.

174. Питання допуску адвоката Кооперативу до участі в судовому процесі під час розгляду справи судом апеляційної інстанції та оцінки його поведінки знаходиться поза межами підстав касаційного оскарження, а тому такі доводи Верховний Суд відхиляє.

Щодо неврахування висновків Верховного Суду

175. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, понесені Кооперативом, мав врахувати висновки Верховного Суду, викладені від 14.12.2021 у справі №922/676/21, що полягають у такому: "3.9. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності."

176. Релевантність такого висновку скаржник доводить тим, що відзив Кооперативу на апеляційну скаргу не містить розрахунок запланованих витрат, із вказаної суми витрат (30 000 грн) неможливо встановити їх складові та зіставити їх з реальними витратами. Такі доводи скаржник відобразив у своєму клопотанні від 24.08.2023 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що подане до суду апеляційної інстанції.

177. Крім того, на думку скаржника, попередній розрахунок витрат на правничу допомогу має містити перелік запланованих послуг адвоката із зазначенням конкретних цін, проведення калькуляції (розрахунку) за ці правничі послуги. Позивач вважає, що ненадання детального переліку послуг і запланованих витрат у першій заяві по суті спору порушує принцип змагальності сторін.

178. Скаржник стверджує, що під час вирішення заяви Кооперативу про ухвалення додаткового рішення суд апеляційної інстанції мав врахувати висновки Верховного Суду, викладені від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, відповідно до яких: "31. Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності." Релевантність такого висновку скаржник доводить тим, що, як зазначалося вище, на його переконання, докази, якими Кооператив обґрунтував понесені ним витрати на правничу допомогу (Договір, Додатковий договір №2, Акт №2 та анотований звіт від 21.07.2023 №2) є неналежними.

179. Скаржник також зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що полягають у такому: "[…] загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.", та Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц щодо такого: "21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін."

180. Крім того, скаржник послався на постанову Верховного Суду від 22.02.2021 у справі №922/3439/19, а також на справи №922/346/20, №910/756/19 та №910/1683/19.

181. Верховний Суд зауважує, що скаржник на стор.2 касаційної скарги на оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції послався лише на п.4 ч.2 ст.287, пункти 3, 4 ч.3 ст.310 ГПК як на підставу касаційного оскарження і не вказав (цифрою) саме п.1 ч.2 ст.287 ГПК, втім, з викладеного вище вбачається, що в тексті касаційної скарги прямо зазначив про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду з питань розподілу судових витрат на правничу допомогу, що не свідчить про відсутність підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК. Інше тлумачення призвело би до зайвого формалізму.

182. В ухвалі про відкриття касаційного оскарження п.1 ч.2 ст.287 ГПК (неврахування висновку Верховного Суду) не був зазначений як підстава відкриття касаційного провадження. Втім, відповідач у відзиві на касаційну скаргу надав свої заперечення на відповідні доводи касаційної скарги (неврахування висновків), зокрема, стверджуючи, що оскаржувана додаткова постанова відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.12.2021 у справі №922/676/21.

183. Таким чином, помилкове незазначення в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 16.10.2023 однієї з підстав касаційного оскарження, вказаної скаржником у касаційній скарзі, було виправлене Верховним Судом в процесі розгляду касаційної скарги і не призвело до порушення прав іншої сторони спору, який мав можливість надати свої письмові та усні пояснення, які були враховані Верховним Судом під час ухвалення рішення.

184. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №916/1489/22.

185. Отже, розглянувши викладені вище доводи скаржника, наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, колегія суддів дійшла висновку про їх відхилення, з огляду на таке.

186. Велика Палата Верховного Суду сформувала у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 такий висновок:

"97.Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України)."

187. Верховний Суд зазначає, що застосування відповідних положень ст.124 ГПК належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту ч.2 ст.124 ГПК очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Такий висновок відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 31.03.2021 у справі №916/2087/18, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19.

188. Верховний Суд у постанові від 14.12.2021 у справі №922/676/21, на яку послався скаржник, також врахував наведені висновки та зазначив: "3.10.З огляду на викладене вище колегія суддів зазначає, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

3.11.Поряд з цим, позивачем не доведено, що подання відповідачем-1 попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат не разом із відзивом на позов, поданим 09.04.2021, а разом з доповненнями до відзиву, поданими 29.04.2021, позбавило позивача можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат."

189. Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, висновок, викладений у п.3.9 постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №922/676/21, на який послався скаржник, не містить тверджень про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат має містити розрахунок запланованих витрат, їх складові, конкретні ціни, калькуляцію (розрахунок) за ці правничі послуги. Такі складові мають міститись в детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

190. Водночас, як вказує сам скаржник, останній скористався своїм правом та надав суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому виклав свої заперечення проти заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Отже, скаржник не довів існування обставин, що позбавили його можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести їх неспівмірність і необґрунтованість.

191. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, адже, як зазначено вище, докази, якими відповідач обґрунтовував свою заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, є належними, а тому вказані висновки є нерелевантними.

192. Щодо посилань скаржника на висновки постанов об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, колегія суддів зазначає, що скаржник не довів наявність підстав для відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні заяви Кооперативу про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та покладення понесених судових витрат на відповідача, тоді як саме позивачеві було відмовлено у задоволенні його апеляційної скарги. Водночас суд апеляційної інстанції, ухвалюючи додаткову постанову, надав оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу відповідних витрат, керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, враховуючи приписи ч.4 ст.126 та ч.5 ст.129 ГПК, з огляду на обсяг виконаних робіт адвокатом відповідача, дійшов висновку про те, що наявні підстави для зменшення заявленого відповідачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх частковою необґрунтованістю. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції задовольнив заяву відповідача частково та поклав на позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн, зі заявлених 18 000,00 грн.

193. Скаржник, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, не обґрунтовує, як саме додаткова постанова суду апеляційної інстанції суперечить таким висновкам.

194. Отже, у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу не врахував або дійшов таких висновків, що суперечать тим, які викладені у постановах Верховного Суду, на які послався скаржник.

195. Крім того, колегія суддів зауважує, що справи №922/346/20, №910/756/19 та №910/1683/19, на які послався скаржник, в касаційному порядку не переглядалися.

196. З огляду на це, доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу та їхньої неспівмірності є необґрунтованими та зводяться виключно до незгоди з додатковою постановою суду апеляційної інстанції.

197. За таких обставин, підстави касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції, визначені пунктами 1, 4 ч.2 ст.287, пункти 3, 4 ч.3 ст.310 ГПК, не знайшли свого підтвердження за наслідками перегляду справи в касаційному порядку, а тому Верховний Суд залишає оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

198. Відповідно до п.5 ч.1 ст.296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

199. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

200. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

201. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, відкритого на підставі п.1 ч.2 ст.287 ГПК, а в іншій частині про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін; про залишення касаційної скарги на додаткове рішення суду апеляційної інстанції без задоволення, а додаткове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

202. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за їх подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 з інших підстав касаційного оскарження залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі №910/12005/22 залишити без змін.

4. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 залишити без задоволення.

5. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №910/12005/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець