П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6877/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

25 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №220950003118 від 02.02.2023;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.02.1981 по 09.09.1983 та з 09.11.1983 по 10.01.1984.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.06.2023 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №220950003118 від 02.02.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії в частині визначення страхового стажу.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 28.10.1982 по 09.09.1983 та з 09.11.1983 по 10.01.1984.

У задоволенні інших позовних вимог, а саме щодо зарахування періоду роботи з 17.02.1981 по 27.10.1982 відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Приймаючи оскаржуване рішення в частині задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.

При цьому судом першої інстанції враховано, що спірні періоди роботи позивача підтверджуються записами у трудовій книжці.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 не зараховуються до страхового стажу позивача, оскільки в трудовій книжці зазначене прізвище « ОСОБА_2 », а згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 прізвище позивачки « ОСОБА_3 » (російською мовою).

Також вказано про те, що повноваження пенсійного органу є дискреційними.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою суду від 14.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

25.01.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області від №220950003118 від 02.02.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 29 років, передбаченого Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки зазначено прізвище " ОСОБА_2 ", а згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 прізвище позивачки " ОСОБА_3 " (російською мовою).

Листом від 17.02.2023 №23310 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову за такими доводами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1ст. 9 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.

Порядок ведення трудових книжок на час виникнення спірних правовідносин регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно пункту п.п. б п. 2.17 Інструкції передбачено, що всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремою строкою з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів.

Аналогічні положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 даного Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку).

Судом першої інстанції вірно враховано, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

На момент початку заповнення трудової книжки позивача, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Проте жодна із зазначених інструкції не визначає можливість невизнання (неприйняття) трудової книжки.

В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17, викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі № 654/890/17.

Колегія суддів враховує ту обставину, що діловодство в радянські часи велося російською мовою (дата заповнення трудової книжки серії НОМЕР_1 18.08.1983), через що могла допускатися плутанина в написанні імен, прізвищ, зокрема при перекладі з російської мови на українську і навпаки.

При цьому суд враховує, що прізвище позивача згідно копії паспорта українською мовою « ОСОБА_2 », російською мовою « ОСОБА_3 ».

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 вказано прізвище « ОСОБА_2 », у графі, де проставляється підпис власника книжки зазначено « ОСОБА_3 ».

З логічного аналізу вказаних документів слідує, що особою, яка вносила запис у трудову книжку позивача, у графі прізвища допущено помилку при перекладі прізвища позивача.

Вказана обставина не врахована працівником пенсійного органу при прийнятті оскаржуваного рішення, що призвело до порушення прав позивача на соціальний захист.

Разом з тим судом першої інстанції вірно встановлено, що у трудовій книжці серії НОМЕР_1 містяться записи, якими підтверджуються періоди роботи позивача з 17.02.1981 по 09.09.1983 та з 09.11.1983 по 10.01.1984.

На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів та зобов`язання відповідача зарахувати до стажу позивача періоди з 28.10.1982 по 09.09.1983 та з 09.11.1983 по 10.01.1984.

Щодо доводів скаржника про дискреційні повноваження пенсійного органу суд зазначає наступне.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов (що є у спірному випадку) відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Крім цього спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

Положенням ч.3 ст.245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового акту або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, застосування судом першої інстанції способу захисту як зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи, які підтверджуються матеріалами справи неможливо вважати втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу.

Таким чином задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання пенсійного органу вчинити дії, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскарженого рішення, яке було предметом судового розгляду у межах цієї справи.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.