25.03.24

22-ц/812/434/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/1923/23

Номер провадження: 22-ц/812/434/24, 22-ц/812/435/24

Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

25 березня 2024 року м. Миколаїв справа № 490/1923/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

за участі: представника позивача - Берназ - Ганєвої А.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Толпекіна Андрія Анатолійовича про зупинення провадження у справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 січня 2024 року та додаткове рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 лютого 2024 року, ухвалені у приміщенні цього ж суду, у складі головуючого судді Гуденко О.А., за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, шляхом зобов`язання спростувати недостовірну інформацію,

встановив:

В провадженні Миколаївського апеляційного суду перебуває цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 січня 2024 року та додаткове рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 лютого 2024 року, ухвалені за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, шляхом зобов`язання спростувати недостовірну інформацію.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду на 25 березня 2024 року на 11:30 год.

25 березня 2024 року в судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Толпекін А.А. заявив клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Клопотання мотивованотим,що ОСОБА_2 є солдатом,з 20вересня 2022року перебуваєна військовійслужбі помобілізації увійськовій частині НОМЕР_1 Національної гвардіїУкраїни,що відповіднодо пункту2часини першоїстатті 251,пункту 2часини першоїстатті 253ЦПК Україниє підставоюдля зупиненняапеляційного провадженнядо припиненняперебування ОСОБА_2 у складіЗбройних СилУкраїни або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Берназ - Ганєва А.В. заперечуючи проти клопотання, посилалася на те, що матеріали справи містять докази того, що військова частина може надати відповідачу звільнення для участі у судовому засіданні. Окрім цього, зупинення провадження у справі має бути обумовлено фактом переходу на військовий стан конкретного підрозділу у якому служить сторона процесу. Водночас, не надано доказів того, що військова частина, у якій служить відповідач, переведена на військовий стан.

Вивчивши заявлене клопотання, вислухавши думку представника позивача, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Вирішуючи питання про зупинення апеляційного провадження, з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України солдата ОСОБА_2 , 20 вересня 2022 року, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, призначено на посаду стрільця 2-го відділення стрілецького взводу (з охорони об`єкта № 338) 10-ї стрілецької роти (з охорони об`єкта №338, №343, №346) 3-го стрілецького батальйону ( з охорони та оборони об`єктів державного значення) (ВОС 100915П) та встановлено 5 тарифний розряд. Зараховано ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини з 20 вересня 2022 року, поставлено його на всі види забезпечення. З 20 вересня 2022 року він вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 11 березня 2024 року №3/39/12-460 солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.

Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 14 березня 2022 року № 7168, Указом Президента України від 19 квітня 2022 оку № 7300, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX та продовжений до цього часу.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389- VIII (далі - Закон №389-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону № 389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Згідно частини другої статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Відповідно до частини третьої статті 6-1 Закону України «Про Національну гвардію України» з введенням воєнного стану Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, крім військових частин (підрозділів), які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні функції, обов`язки та завдання Національної гвардії України визначені статтями 1, 2, 12 закону України «Про Національну гвардію України».

Положеннями про військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справи України від 25 квітня 2022 року № 264 визначено основні функції, обов`язки та завдання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у тому числі участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану та участь у виконанні завдань територіальної оборони.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Установивши, що надані представником відповідача докази, а саме витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, довідка військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 11 березня 2024 року №3/39/12-460 підтверджують, що ОСОБА_2 перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка взаємодіє зі Збройними Силами України та переведена на воєнний стан, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Зважаючи на наведене не заслуговують на увагу заперечення представника позивача про те, матеріали справи не містять належних доказів для зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, позивач не позбавлений права ініціювати питання про поновлення апеляційного провадження шляхом подання до суду відповідного клопотання.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне у разі припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України зобов`язати його повідомити про це Миколаївський апеляційний суд.

Керуючись статтями 251, 252, статтями 368, 381 ЦПК України, суд

ухвалив:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Толпекіна Андрія Анатолійовича про зупинення провадження у справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 січня 2024 року та додаткове рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 лютого 2024 року, ухвалені за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, шляхом зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, задовольнити.

Зупинити провадженняза апеляційноюскаргою ОСОБА_2 на рішенняЦентрального районногосуду містаМиколаєва від10січня 2024року тадодаткове рішенняЦентрального районногосуду містаМиколаєва від02лютого 2024року,ухвалені запозовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захистчесті,гідності таділової репутації,шляхом зобов`язанняспростувати недостовірнуінформацію - до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У разіприпинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України зобов`язати його повідомити про це Миколаївський апеляційний суд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Н. В. Самчишина

Судді В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст ухвали складено 25 березня 2024 року