ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2024 року м. Дніпро Справа № 904/5119/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Паруснікова Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 р.

про зупинення провадження ( суддя Колісник І.І., м. Дніпро )

у справі

за позовом

Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут",

м. Дніпро

про стягнення боргу, у сумі 2 044 838 465,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" заборгованості в сумі 2 044 838 465,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов`язань з оплати отриманого природного газу за договором № 18-504-Н від 05.11.2018 р..

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" подало клопотання, в якому з урахуванням уточнень від 12.01.2024 р. просило повернутися до підготовчого провадження та зупинити провадження у справі до винесення остаточного рішення в адміністративній справі Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 160/326/24 за позовом ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

При цьому Відповідач зазначав, що заявлена Позивачем сума до стягнення виникла в значній мірі штучно і є наслідком відповідних дій компетентних органів держави. В обґрунтування клопотання, Товариство посилалось на те, що прийняття господарським судом рішення у справі, що розглядається, без урахування обставин, які є предметом розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 160/326/24, призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів Відповідача.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 160/326/24 та № 910/16746/23. Ухвалено повернутися до підготовчого провадження у справі. Провадження у справі № 904/5119/20 зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 160/326/24 та № 910/16746/23.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення у справі № 160/326/24 може вплинути на поточну справу, оскільки затвердження НКРЕКП ( Регулятором ) розрахунків заборгованості Відповідача, що є предметом судового розгляду в адміністративній справі № 160/326/24, є необхідним для врегулювання заборгованості Відповідача на підставі відповідного договору між сторонами у цій справі, яким фактично й вирішується порядок взаєморозрахунків. Предметом судового розгляду у справі № 910/16746/23 є законність укладення відповідачами правочинів стосовно уступки права вимоги й заліку частини заборгованості, заявленої Позивачем до стягнення з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" у справі № 904/5119/20. Результат розгляду справи № 910/16746/23 безпосередньо впливає на обсяг заборгованості Відповідача у справі № 904/5119/20, можливість врегулювання такої заборгованості між сторонами у цій справі в порядку Закону № 1639-ІХ і, як наслідок, результат розгляду справи в цілому.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, НАК «Нафтогаз України» не погоджується з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 р. у справі № 904/5119/20, вважає ухвалу суду незаконною та ухваленою із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Водночас, на думку Скаржника, в оскаржуваній ухвалі суд не навів належних мотивів, з яких він дійшов висновку саме про об`єктивну неможливість розгляду поточної справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини ( факти ), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

При цьому Скаржник зазначає, що сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 160/326/24 суд має правові підстави для ухвалення процесуального рішення у поточній справі, маючи відповідний наявний у справі обсяг доказів ( зокрема, тих, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення стосовно формування суми боргу ).

Скаржник наголошує на тому, що стадія підготовчого провадження тривала значний час, за який Відповідач мав можливість скористуватись своїм правом та подати всі клопотання з процесуальних питань. При цьому суд з метою забезпечення змагальності сторін неодноразово відкладав засідання на стадії підготовчого провадження. В свою чергу дії Відповідача щодо подання необґрунтованого клопотання про повернення у поточній справі до стадії підготовчого провадження після його закриття не відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства, є безпідставними, носять ознаки юридичної маніпуляції ( є зловживанням правом ), і, переслідують єдину мету - затягнути судовий розгляд даної справи. При цьому, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали не враховано зазначені обставини.

Скаржник вважає, що в межах справи № 160/326/24 розглядаються позовні вимоги про зобов`язання затвердити розрахунок сумнівної та безнадійної заборгованості. В межах справи № 910/16746/23 розглядаються позовні вимоги про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 14.09.2023 р. № 2023-18-504. В свою чергу, підставою для звернення із позовною заявою до суду у поточній справі є несвоєчасні розрахунки Відповідача за поставлений природний газ за Договором постачання природного газу та предметом позову є стягнення заборгованості за поставлений природний газ за Договором. Отже, наведені обставини кожна як окремо, так і в їх сукупності не свідчать про неможливість розгляду даної господарської справи, а тому Відповідач не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини ( факти ), які є предметом судового розгляду.

Скаржник зазначає, що Позивачем повідомлено суд про всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та надано всі докази, які підтверджують такі обставини. Жоден із вищенаведених доказів в межах поточної справи Відповідачем не оспорюється, доказів протилежного Відповідачем не надано. Більш того, Відповідач вчинив цілий ряд дій, що свідчать про схвалення та прийняття правочину до виконання, в тому числі підписав Акти приймання-передачі природного газу за Договором. Акти приймання-передачі природного газу підписані Відповідачем без будь-яких зауважень щодо якості, обсягу та ціни природного газу.

На переконання Скаржника матеріали справи містять достатньо доказів, зокрема копії Актів приймання-передачі природного газу, підписані сторонами, та Інформація з банківського рахунку Позивача, які підтверджують часткову оплату Відповідачем спожитого газу, належна оцінка яких у відповідності до ст. 86 ГПК України дозволить суду встановити обставини, які входять до предмету доказування у справі та відповідно прийняти законне та обгрунтоване рішення. Отже, суд першої інстанції при розгляді даної справи має право та можливості встановити та дослідити всі обставини у справі, в тому числі щодо наявності основного боргу у сумі 2 044 383 465,98 грн, з урахуванням в сукупності усіх обставин справи.

Відтак, на думку Скаржника, Відповідач не довів про наявність підстав для зупинення провадження на підставі положень пункту 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, у зв`язку з чим розгляд позовних вимог у поточній справі не перешкоджає вирішенню судом спору у даній справі, в межах заявлених вимог.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.02.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Парусніков Ю.Б., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/5119/20. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 р. по справі № 904/5119/20 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

14.02.2024 р. матеріали справи № 904/5119/20 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 256 ГПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи те, що предметом апеляційного перегляду наразі є ухвала про зупинення провадження у справі ( п. 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України), яка входить до визначеного у ч. 2 ст. 271 ГПК України переліку та з огляду на відсутність обставин справи, що зумовлюють необхідність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося 17.09.2020 р. до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" заборгованості в сумі 2 044 838 465,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов`язань з оплати отриманого природного газу за договором № 18-504-Н від 05.11.2018 р..

Зокрема, Позивач указує на те, що в межах спірного договору ним у період з листопада 2018 року по липень 2020 року було передано у власність Відповідача природного газу на загальну суму 6 833 124 575,38 грн, на підтвердження чого ним надано акти приймання-передачі природного газу за цей період часу ( а. с. 102 122 том 1 ). Оплату за переданий газ Відповідач здійснив частково на суму 4 788 286 109,40 грн, чим порушив умови пункту 6.1 договору та заборгував 2 044 838 465,98 грн ( а. с. 1 4 том 1 ). Заборгованість Відповідача Позивач підтверджує наданим розрахунком основного боргу за зобов`язаннями останнього з листопада 2018 року по липень 2020 року ( а. с. 7 29 том 1).

Ухвалою суду від 21.09.2020 р. позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 20.10.2020 р. .

Ухвалою суду від 20.10.2020 р. строк підготовчого провадження продовжено до 20.12.2020 р., підготовче засідання відкладено до 17.11.2020 р., після чого засідання відкладалося до 03.12.2020 р. та 14.12.2020 р..

Відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на таке. Протягом 2015 - 2019 р.р. Відповідач закуповував у Позивача природний газ для потреб населення (побутових споживачів), у тому числі для споживачів без газових лічильників. Відповідно до пункту 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р., якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єму побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання. Відповідні норми споживання затверджуються Кабінетом Міністрів України. На думку Відповідача, оскільки обсяги газу, реалізованого побутовим споживачам, включали об`єми газу як за показниками лічильників, так і за нормами споживання, то відповідно й обсяги газу, закупленого у позивача за договором, також включали об`єми, визначені за показниками лічильників та за нормами споживання. За умовами укладеного між сторонами спірного договору Продавець зобов`язався передати у власність Покупця, а останній прийняти й оплатити газ на умовах договору (пункт 1.1 договору). Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам ( пункт 1.2 договору). Закуплений газ у подальшому постачався побутовим споживачам (з лічильниками та без лічильників газу ). Побутові споживачі, не забезпечені лічильниками газу, здійснювали розрахунки за нормами споживання природного газу, які затверджувалися постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р. були встановлені норми споживання газу населенню у разі відсутності газових лічильників. Постановою Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 р. були змінені норми споживання природного газу, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р.. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 р. у справі № 826/16447/15, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 р., визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 р.. У подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 р. затверджено нові норми споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників. Постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 18.08.2017 р. були внесені зміни до постанови № 203 від 23.03.2016 р. в частині норм споживання природного газу. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 р. у справі № 826/2507/18, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 р., визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 р..

З огляду на те, що постанови Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 р. та № 203 від 23.03.2016 р. визнані нечинними, то Відповідач вважає, що саме за нормами споживання, встановленими постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р., повинні здійснюватися розрахунки між Позивачем та Відповідачем за спірним договором.

Також Відповідач посилається на те, що 27.02.2019 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 143, якою встановлено заборону нараховувати заборгованість та штрафні санкції на різницю між нормами споживання за постановою Кабінету Міністрів України № 619 та постановами Кабінету Міністрів України № 237 та № 203.

Зокрема, за цією урядовою постановою: не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 р. № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23.03.2016 р. № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників"; не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ у межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 р. № 619, в редакції, що діяла до 01.10.2014 р., а також штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

За таких обставин Відповідач стверджує, що загальна сума поставки природного газу населенню в межах договору № 18-504-Н від 05.11.2018 р. за період з листопада 2018 року по січень 2019 року становить 2 826 424 076,13 грн, з якої за нормами споживання було сплачено 94 588 444,92 грн. Різниця між сплаченим на користь Позивача та поставленим населенню склала 66 567 090,93 грн, яка відображена Відповідачем у коригуючих актах, що були сформовані ним на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 р..

Тому, за розрахунками Відповідача у нього існує за спірним договором переплата у сумі 66 567 090,93 грн, яка Позивачем у своїх розрахунках за позовом не врахована. На підтвердження зазначеному відповідач також посилається як на коригуючий акт, так і на звіт незалежного аудитора від 10.06.2019 р. ( а. с. 164 202 том 7 ).

У відповіді на відзив, що надійшов до суду Позивача зазначає, що викладені Відповідачем у відзиві доводи помилкові, оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 р. набрала законної сили лише 07.03.2019 р., тоді як за спірним договором постачання природного газу, на вартість коригування якого посилається Відповідач, відбулося у період з листопада 2018 року по січень 2019 року.

Відтак, на думку Позивача, сторони мають керуватися нормами права, дійсними на момент виникнення спірних відносин. Тому, постанова Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 не може застосовуватися до спірних договірних відносин.

Стосовно доданого Відповідачем коригуючого акта за період поставки природного газу з листопада 2018 року по січень 2019 року із зазначеною сумою до коригування - 66 567 090,93 грн, то Позивач зауважує на тому, що цей акт ним не підписаний. Крім того, посилаючись на судову практику в аналогічних справах, позивач стверджує про те, що таке коригування ні законодавством, ні сторонами не врегульовано ( а. с. 212 221 том 7 ).

У запереченнях на відповідь на відзив Відповідач, не погоджуючись із доводами Позивача, звертає увагу суду на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 р. було заборонено вчиняти певні дії у випадку, якщо їх не було вчинено, а вже вчинення таких дій до прийняття цієї постанови, автоматично не визнає їх правомірними.

Крім того, Відповідач зазначає, що він виконує постанову Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 р., не нараховує та не обліковує заборгованість на особових рахунках побутових споживачів за природний газ, тоді як зі сторони позивача дана постанова залишається не виконаною.

Відповідач додатково зауважує також на тому, що відповідно до пункту 4.1 спірного договору кількість природного газу, яка передається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494.

Посилаючись на п. 4 гл. 1 розділу 1 Кодексу ГРМ щодо визначень комерційного вузла обліку (вузла обліку природного газу) та норми споживання, Відповідач стверджує про те, що чинним законодавством чітко розмежовані поняття комерційного вузла обліку, норм споживання природного газу та відповідно його об`ємів споживання.

Відповідно до п. 5 ч. 4 розділу IX Кодексу ГРМ Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС з метою її використання суб`єктами ринку природного газу.

Визначені за умовами цього Кодексу та договору порядок розподілу природного газу, об`єми та обсяги розподілу й споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

На підставі зазначених нормативно-правових актів Оператори ГРМ визначають об`єми спожитого природного газу населенням за показами лічильників природного газу та нормами споживання і передають їх ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", а останнє, в свою чергу, бере ці показники за основу для складання актів приймання-передачі з продавцем природного газу АТ "НАК "Нафтогаз України".

Відповідач стверджує, що з урахуванням викладеного ним відображено в наданих Позивачу актах приймання-передачі об`єми природного газу, що визначені як за показами лічильників, так і за нормами споживання, що не відповідає умовам пункту 4.1 спірного договору ( а. с. 24 - 36 том 8 ).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 р. позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2020 р., залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2021 р., за клопотанням Відповідача призначено судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Супровідним листом Дніпровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2576/2577-21 від 09.05.2023 р. справа № 904/5119/20 разом із висновком експерта № 2576/2577-21 від 19.04.2023 р. повернулася на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2023 р. поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01.06.2023 р., після чого останнє відкладалося на 15.06.2023 р., 22.06.2023 р., 18.07.2023 р., 27.07.2023 р..

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.09.2023 р..

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2023 р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про поновлення строку на прийняття зустрічної позовної заяви; Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" повернуто зустрічну позовну заяву № 497007.2-Ск-4469-0723 від 31.07.2023 до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним пункту 4.1 договору купівлі-продажу природного газу № 18-504-Н від 05.11.2018 р., укладеного між АТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут".

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2023 у справі № 904/5119/20 залишено без змін.

Після повернення справи ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 р. було призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.12.2023 р..

19.12.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" подало клопотання, в якому з урахуванням уточнень просило повернутися до підготовчого провадження та зупинити провадження у справі до винесення остаточного рішення в адміністративній справі Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 160/326/24 за позовом ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. При цьому Відповідач зазначає, що заявлена Позивачем сума до стягнення виникла в значній мірі штучно і є наслідком відповідних дій компетентних органів держави. З метою врегулювання заборгованості прийнято Закон України № 1639-IX від 14.07.2021 "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі також Закон № 1639-IX). Прийняття цього Закону зумовлено необхідністю припинення державного втручання в функціонування ринку природного газу, зокрема шляхом покладення на суб`єктів ринку спеціальних обов`язків; на думку авторів Закону чинниками, що істотно вплинули на утворення та накопичення заборгованості, серед іншого, є приведення операторами газорозподільних систем об`ємів використаного побутовими споживачами природного газу до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків, що спричинило утворення та накопичення заборгованості за природний газ та послуги його розподілу без визначення джерел для її оплати; визнання незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників; запровадження механізму покладення на суб`єктів ринку спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів під час функціонування ринку природного газу (тобто, реалізація природного газу побутовим споживачам по фіксованим рішенням Уряду пільговим цінам, які суттєво нижчі від ринкових, а в окремих випадках і від ціни його придбання постачальниками). Законом передбачено врегулювання заборгованості постачальників природного газу за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам. Процедура врегулювання покладає на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також НКРЕКП, Регулятор), обов`язку створення і ведення Реєстру підприємств, які беруть участь у врегулюванні заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Постановою НКРЕКП № 1081 від 06.09.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та про затвердження обсягу заборгованості, що підлягає врегулюванню на підставі Закону України від 14.07.2021 р. № 1639-IX.

За таких обставин Відповідач стверджує, що весь обсяг придбаного ним у АТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу за договором, за винятком заборгованості, яка виникла виключно внаслідок втручання держави в функціонування ринку природного газу, був оплачений у повному обсязі і не є предметом розгляду в цій справі. Ця заборгованість не може розглядатися в контексті змісту відносин, передбачених між сторонами за договором, тому що в цій ситуації її походження містить усі елементи позадоговірних обставин непереборної сили, на які жодна із сторін не мала впливу. Предметом договору купівлі-продажу природного газу № 18-504-Н від 05.11.2018 р. є придбання природного газу для подальшої реалізації виключно побутовим споживачам Дніпропетровської області; заборгованість у сумі 2 044 838 465,98 грн, яка входить до предмету розгляду справи, виникла внаслідок виконання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" приписів держави, а тому підлягає врегулюванню на підставі Закону № 1639-IX. 12.10.2022 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1179 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", та проведення відповідних взаєморозрахунків" (далі постанова КМУ № 1179, Порядок). Відповідно до пункту 8 зазначеного Порядку для проведення взаєморозрахунків одержувачі бюджетних коштів відкривають в органах Казначейства бюджетні рахунки та подають Міненерго: 1) договір про організацію взаєморозрахунків; 2) копію акта (актів) звіряння заборгованості та/або грошових зобов`язань, складеного (складених) за формою згідно з додатком 3 із зазначенням суми заборгованості та/або грошових зобов`язань (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість та/або грошові зобов`язання) станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків; 3) копії рішень НКРЕКП про затвердження розрахунків/обсягів перевищення, визначених частиною другою статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".

Відповідач зауважує, що питання про затвердження відповідних розрахунків декілька разів виносилися на засідання НКРЕКП, зокрема 26.04.2022 р., 03.05.2022 р., 22.11.2022 р., 16.12.2022 р., 14.03.2023 р., проте з невідомих причин не були розглянуті. За вказаних обставин, зважаючи на невиконання НКРЕКП вимог ст. 3 Закону № 1639-IX, пп.3 п. 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1179, Відповідач 06.12.2023 р., а потім повторно 03.01.2024 р. звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому просить визнати бездіяльність НКРЕКП (Регулятора) протиправною та зобов`язати Регулятора (серед іншого) затвердити розрахунок сумнівної та/або безнадійної дебіторської заборгованості побутових споживачів перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" станом на розрахункову дату в сумі 2 044 838 465,98 грн, зокрема заборгованості, що включає в себе вартість неоплачених обсягів, що виникла внаслідок приведення об`єму природного газу до стандартних умов, проведеного за методикою визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 р. № 595, а також у зв`язку визнанням судом незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників у період з 01.10.2014 р. до розрахункової дати та не сплачена станом на розрахункову дату, внаслідок та за рахунок якої утворилася кредиторська заборгованість ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за договорами купівлі-продажу природного газу для побутових споживачів, підтверджений висновком суб`єкта аудиторської діяльності.

Позовну заяву, подану ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" 06.12.2023 р. ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 р. було повернуто заявнику, однак за повторно поданою 03.01.2024 р. аналогічною позовною заявою ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. було відкрито адміністративне провадження у справі № 160/326/24.

Заявник клопотання вважає, що прийняття господарським судом рішення у справі, що розглядається, без урахування обставин, які є предметом розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 160/326/24, призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів Відповідача. Повернення до підготовчого провадження заявник обґрунтовує наступним.

Підготовче провадження у справі закрито ухвалою господарського суду від 27.07.2023 р.; на час подання клопотання розгляд справи по суті ще не розпочинався; до Дніпропетровського окружного адміністративного суду ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" звернулося з позовом вперше 06.12.2023 р.; подання позову саме у цю дату пояснюється триваючим з травня 2022 року процесом узгодження з НКРЕКП розрахунків сумнівної та/або безнадійної заборгованості в цілях її погашення відповідно до Закону № 1639-IX.

19.12.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" подало також клопотання про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до винесення остаточного рішення у справі Господарського суду міста Києва № 910/16746/23 за позовом ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" про визнання правочинів недійсними, а саме: договору про відступлення права вимоги № 2309000039/2023-18-504 від 14.09.2023 р., укладеного між АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз"; правочину у вигляді заяви АТ "Укртрансгаз" від 12.10.2023 № 1001ВИХ-23-8045 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 5 883 072,62 грн.

Заявник клопотання зазначає, що предметом оскарження ним у господарській справі № 910/16746/23 є укладений відповідачами договір, за яким АТ "НАК "Нафтогаз України" відступив АТ "Укртрансгаз" 5 883 072,62 грн, що є частиною боргових зобов`язань ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за червень 2019 року, заявлених АТ "НАК "Нафтогаз України" до стягнення у справі № 904/5119/20.

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" стверджує, що відступлення права вимоги зазначеної суми заборгованості має врегульовуватися виключно в порядку, визначеному Законом № 1639-IX. Крім того, Заявник клопотання акцентує увагу на внесені Законом № 1639-IX до Закону України "Про виконавче провадження" зміни, згідно з якими виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу".

На думку Заявника клопотання у справі № 910/16746/23 будуть встановлені обставини, які безпосередньо вплинуть на розмір заявлених вимог у справі № 904/5119/20.

Обгрунтовуючи повернення до підготовчого провадження у справі, ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" зауважує на тому, що позов до Господарського суду міста Києва було подано 23.10.2023 р. після отримання 17.10.2023 р. від АТ "НАК "Нафтогаз України" листа від 15.09.2023 р. з повідомленням про відступлення ним за договором № 2309000039/2023-18-504 від 14.09.2023 р. на користь АТ "Укртрансгаз" права вимоги частини боргу ( 5 883 072,62 грн ) за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 р. № 18-504-Н, укладеного між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "НАК "Нафтогаз України".

Оскільки позов до Господарського суду міста Києва за вказаних обставин було подано 23.10.2023 р., то Заявник клопотання був позбавлений можливості звернутися із цим клопотанням у підготовчому провадженні.

До клопотання заявником долучена копія ухвали Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 р. про відкриття провадження у справі № 910/16746/23 за позовом ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" про визнання недійсним договору та правочину щодо заліку заборгованості.

Позивач подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі до винесення остаточного рішення в адміністративній справі Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Позивач вважає що, правові підстави для задоволення цього клопотання відсутні з огляду на таке. Так, посилаючись на частину третю ст. 195 ГПК України, Позивач указує на те, що на стадії розгляду справи по суті зупинення провадження у справі з підстав, зазначених Відповідачем, не допускається.

Щодо суті самого клопотання, то Позивач звертає увагу на положення п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, згідно з якою суд зобов`язаний зупинити провадження у справі лише у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

На думку Позивача Відповідач у своєму клопотанні не навів належних мотивів, з яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду поточної справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних у справі доказів.

Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, Позивач зазначає, що сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду адміністративної справи суд має правові підстави для ухвалення процесуального рішення у поточній справі. Суд має відповідний обсяг доказів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги й заперечення. В межах адміністративної справи розглядаються позовні вимоги про зобов`язання затвердити розрахунок сумнівної та безнадійної заборгованості, а підставою для звернення з позовом до суду у справі, що розглядається, є несвоєчасні розрахунки Відповідача за поставлений природний газ за договором про постачання природного газу. Отже, наведені обставини кожна як окремо, так і в сукупності не свідчать про неможливість розгляду господарської справи, а тому відповідач не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Сама по собі формальна пов`язаність справ не може слугувати беззаперечною підставою для зупинення провадження у справі.

Аналізуючи нормативні положення Закону № 1639-IX та постанови КМУ № 1179, Позивач доходить висновку, що врегулювання заборгованості для учасників процедури такого врегулювання, зокрема для Відповідача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість. НКРЕКП на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності затверджує розрахунки відповідного постачальника природного газу, включеного до Реєстру. Отже, обсяг заборгованості учасника взаєморозрахунків, що зазначається в договорі взаєморозрахунків, встановлюється рішенням НКРЕКП на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності та акта звіряння заборгованості, складеного із зазначенням суми заборгованості станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків. Відповідач помилково вважає, що затвердження НКРЕКП розміру сумнівної та/або безнадійної заборгованості призведе до відсутності предмета спору, оскільки до припинення спору має бути вчинена сторонами ще низка дій та зараховані кошти.

У поданих до суду поясненнях (запереченнях), поданих до суду, Відповідач заперечує проти доводів Позивача щодо безпідставності клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Узагальнена правова позиція Відповідача зводиться до того, що в межах адміністративної справи судом будуть встановлені обставини наявності чи відсутності порушеного права ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" щодо незатвердження НКРЕКП розрахунку сумнівної та/або безнадійної дебіторської заборгованості побутових споживачів, яка, в свою чергу, є предметом розгляду в господарській справі № 904/5119/20. Затвердження такого розрахунку дасть змогу сторонам у господарській справі вчинити подальші дії для врегулювання спірної заборгованості в порядку, передбаченому Законом № 1639-IX.

Також, Позивач подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі до винесення остаточного рішення у справі Господарського суду міста Києва № 910/16746/23 за позовом ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" про визнання правочинів недійсними.

Посилаючись на частину третю ст. 195 ГПК України, Позивач стверджує про відсутність процесуальної можливості на етапі розгляду справи по суті зупиняти провадження у справі з підстав пункту 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу. Спростовуючи по суті заявлене клопотання, Позивач указує на те, що зазначені заявником клопотання правові підстави зупинення провадження у справі не вмотивовані ним, а відтак не доведена неможливість розгляду поточної справи до прийняття рішення в іншій справі. Позивач зауважує, що незалежно від результатів розгляду справи № 910/16746/23 суд має правові підстави для ухвалення рішення у справі № 904/5119/20, оскільки у цій справі достатньо доказів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги й заперечення, для прийняття рішення

Оцінюючи оскаржувані ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" у справі №910/16746/23 правочини, Позивач звертає увагу суду на нормативні приписи ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину та можливість суду при розгляді справи № 504/5119/20 дослідити у сукупності наявні у справі докази з урахуванням правил та критеріїв оцінки, визначених процесуальним законодавством України.

При цьому Позивач акцентує увагу на пункт 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Підсумовуючи свої заперечення на підставі викладеного та правових позицій Верховного Суду з питання про зупинення провадження у справі з підстав п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, Позивач заявляє про те, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призведе до порушення законних прав Позивача, до затягування строків розгляду, перебування учасників справи у стані невизначеності, а відтак до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині обов`язку суду здійснити швидкий та ефективний розгляд справи впродовж розумного строку.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 160/326/24 та № 910/16746/23. Ухвалено повернутися до підготовчого провадження у справі. Провадження у справі № 904/5119/20 зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 160/326/24 та № 910/16746/23.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, постановлена на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав на те, що продовження судового провадження у справі, що розглядається, без урахування адміністративної справи № 160/326/24 слід визнати неможливим та таким, що не буде орієнтоване на виконання одного із завдань господарського судочинства справедливе вирішення спору й не забезпечить ефективного правосуддя, що підтверджується наступним. При цьому, результат розгляду справи № 910/16746/23 безпосередньо впливає на обсяг заборгованості Відповідача у справі № 904/5119/20, можливість врегулювання такої заборгованості між сторонами у цій справі в порядку Закону № 1639-IX і, як наслідок, результат розгляду справи в цілому.

Вирішуючи питання можливості повернення до стадії підготовчого провадження за обставин у справі, що розглядається, місцевий господарський суд послався на: характер спірних правовідносин сторін та порядок врегулювання заборгованості, що встановлений законодавством ( Закон № 1639-IX, постанова КМУ № 1179 ) вже після звернення Позивача до суду; включення Відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу постановою НКРЕКП № 1081 від 06.09.2022 р.; тривалий процес узгодження Регулятором розрахунку заборгованості відповідача за обставин правової невизначеності щодо строку такого узгодження; звернення Відповідача у цій справі з позовом до адміністративного суду з позовом до Регулятора в межах строку давності ( справа № 160/32110/23, № 160/326/24 ); звернення Відповідача у цій справі з позовом до господарського суду щодо оскарження правочинів, укладених Позивачем із АТ "Укртрансгаз" про відступлення права вимоги частини заборгованості ( 14.09.2023 р. ) та щодо одностороннього заліку такої заборгованості перед АТ "Укртрансгаз", вчиненого останнім за його заявою від 12.10.2023 р.; укладення оскаржених Відповідачем правочинів після закриття господарським судом підготовчого провадження за ухвалою суду від 27.07.2023 р.; подання Відповідачем клопотань хоча й на стадії судового розгляду справи по суті, але до початку розгляду його по суті, яке відповідно до ч. 3 ст. 201 ГПК України, розпочинається з оголошення головуючим судового засідання відкритим ( ухвалою суду від 05.12.2023 р. справа призначена до судового розгляду по суті на 21.12.2023 р. ).

Отже, викладене, за висновком господарського суду не може бути підставою для покладення всього тягаря наслідків від невчинення процесуальних дій до моменту закриття підготовчого провадження у справі, що розглядається, виключно на Відповідача.

Поділяючи правову позицію суду першої інстанції щодо доцільності зупинення провадження у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зупинення провадження у справі це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли саме вони можуть бути усунені.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом ч.1 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, викладеною, серед іншого, у постановах від 09.07.2020 р. у справі № 910/1667/19 (п. 5.6), від 17.04.2019 р. у справі № 924/645/18, за наведеною правовою нормою обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом у справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як встановлено судом першої інстанції, предмет позову у справі, що розглядається ( стягнення заборгованості у сумі 2 044 838 465,98 грн за природний газ, придбаний Відповідачем виключно для постачання побутовим споживачам ); предмет доказування, пов`язаний із встановленням наявності/відсутності заборгованості відповідача, обставин та причин її виникнення, розміру такої заборгованості, можливості її стягнення з Відповідача; предмет позову в адміністративній справі № 160/326/24 ( визнання протиправною бездіяльності НКРЕКП щодо затвердження розрахунку сумнівної та/або безнадійної заборгованості побутових споживачів перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" станом на розрахункову дату в сумі 2 044 838 465,98 грн, внаслідок та за рахунок якої утворилася кредиторська заборгованість останнього перед АТ "НАК "Нафтогаз" та зобов`язання НКРЕКП затвердити такий розрахунок ); предмет доказування у цій справі, який потребує оцінки доказів щодо правомірності дій/бездіяльності НКРЕКП, що виходить за межі повноважень господарського суду під час розгляду справи № 904/5119/20; предмет позову в господарській справі № 910/16746/23 ( визнання недійсними правочинів щодо відступлення АТ "НАК "Нафтогаз" на користь АТ "Укртрансгаз" права вимоги частини заборгованості відповідача ( 5 883 072,62 ) перед Позивачем, що є предметом спору у справі № 904/5119/20, та одностороннього заліку такої заборгованості, вчиненого АТ "Укртрансгаз" ); предмет доказування ( обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів ), а також повноваження саме Господарського суду м. Києва в межах саме цієї справи визнавати дійсними чи недійсними оспорювані правочини.

Також судом першої інстанції враховано, що 29.08.2021 р. набрав чинності Закон України № 1639-IX від 14.07.2021 "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", дія якого поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру (стаття 2 Закону № 1639-IX).

За змістом статті 1 цього Закону до заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, відноситься, серед іншого, заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату; безнадійна та сумнівна дебіторська заборгованість побутових споживачів, що обліковується у постачальників природного газу станом на розрахункову дату, у тому числі заборгованість у розмірі вартості обсягів приведення обсягів споживання до стандартних умов та вартості обсягів, які виникли у зв`язку з визнанням судом незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати, не сплачена станом на розрахункову дату.

При цьому реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу ( далі Реєстр ) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; розрахункова дата 31.12.2020 року ( крім випадків, якщо дата або підстава виникнення заборгованості (грошових зобов`язань ) визначена цим Законом для виду заборгованості), а учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) є: постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01.01.2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 1639-IX для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до частини другої статті 3 цього Закону рішення про включення або про відмову у включенні до Реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється на її офіційному вебсайті.

За частиною першою ст. 4 Закону № 1639-IX взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов`язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету.

За змістом частини другої ст. 4 Закону України № 1639-IX Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності затверджує розрахунки відповідного постачальника природного газу, включеного до Реєстру, а саме: неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати у зв`язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників; розрахунок сумнівної та/або безнадійної дебіторської заборгованості побутових споживачів, зокрема заборгованості, що включає вартість неоплачених обсягів, що виникла внаслідок приведення об`єму природного газу до стандартних умов, проведеного за Методикою визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 р. № 595, а також у зв`язку з визнанням судом незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників у період з 01.10.2014 р. до розрахункової дати та не сплачена станом на розрахункову дату.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 1639-IX взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 Бюджетного кодексу України, ст. 14-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1179 від 12.10.2022 р. "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", та проведення відповідних взаєморозрахунків".

За змістом пункту 5 постанови КМУ № 1179 бюджетні кошти спрямовуються на врегулювання: 1) неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 01.10.2014 р. до розрахункової дати у зв`язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників; 2) заборгованості постачальника природного газу в межах обсягів приведення до стандартних умов за Методикою визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками у разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженою наказом Мінпаливенерго від 21.10.2003 р. № 595, що виникла в період з 01.12.2015 р. до 01.10.2018 р. внаслідок приведення операторами газорозподільних систем об`ємів використаного побутовими споживачами природного газу у відповідність із стандартними умовами на обсяги, відмінні від визначених лічильниками, під час здійснення комерційних розрахунків; 3) сумнівної та/або безнадійної дебіторської заборгованості побутових споживачів перед постачальниками природного газу, внаслідок та за рахунок якої утворилася кредиторська заборгованість постачальників природного газу за договорами купівлі-продажу природного газу тощо.

П. 8 постанови КМУ № 1179 передбачено, що для проведення взаєморозрахунків їх учасники ( крім одержувачів бюджетних коштів ) в установленому законодавством порядку відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки. Одержувачі бюджетних коштів з цією ж метою відкривають в органах Казначейства бюджетні рахунки та подають Міненерго: 1) договір про організацію взаєморозрахунків; 2) копію акта (актів) звіряння заборгованості та/або грошових зобов`язань, складеного (складених) за формою згідно з додатком 3 із зазначенням суми заборгованості та/або грошових зобов`язань (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість та/або грошові зобов`язання) станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків; 3) копії рішень НКРЕКП про затвердження розрахунків/обсягів перевищення, визначених частиною другою статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".

Згідно з пунктом 12 постанови КМУ № 1179 взаєморозрахунки в цілях фінансового забезпечення заходів здійснюються в наступному порядку.

Так, з метою здійснення заходів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 5 цього Порядку органи Казначейства на підставі платіжних доручень НАК "Нафтогаз України" перераховують кошти з відкритого в органах Казначейства небюджетного рахунка НАК "Нафтогаз України" до спеціального фонду державного бюджету відповідно до пунктів 9 та/або 10 ст. 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".

Казначейство за зверненням Міненерго на підставі поданих Міненерго узагальнених відомостей щодо договорів та відповідно до наданого Міненерго розподілу перераховує кошти на відкриті в органах Казначейства бюджетні рахунки одержувачів бюджетних коштів, включених до мережі головного розпорядника бюджетних коштів Міненерго ( постачальники природного газу ).

На підставі договорів про організацію взаєморозрахунків та платіжних доручень, поданих постачальниками природного газу, органи Казначейства перераховують кошти для погашення заборгованості ( грошових зобов`язань ) постачальників природного газу на відкриті в органах Казначейства небюджетні рахунки: НАК "Нафтогаз України" - за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу для потреб побутових споживачів ( у тому числі в разі правонаступництва та/або заміни сторони у зобов`язанні ).

Відповідно до пунктів 9, 10 ст. 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2022 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою ст. 29 Бюджетного кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 17 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, а також такі надходження: надходження від сплати дивідендів (доходу), що нараховуються на акції акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що належать державі, за результатами фінансово-господарської діяльності цього товариства у 2022 році ( п. 9 ); авансовий внесок з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів згідно з пунктом 9 цієї статті ( п. 10 ).

Відповідно до постанови НКРЕКП № 1081 від 06.09.2022 р. "Про включення ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу" відповідач включений до цього Реєстру ( а. с. 154 том 10 ).

Визначена Законом № 1639-IX та постановою КМУ № 1179 процедура подальшого врегулювання заборгованості потребує, серед іншого: затвердження НКРЕКП розрахунків заборгованості відповідного постачальника природного газу, включеного до Реєстру складення учасниками врегулювання за відповідною формою акта (актів) звіряння заборгованості та/або грошових зобов`язань; укладення учасниками за відповідною формою договору про організацію взаєморозрахунків.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції - затвердження Регулятором розрахунків заборгованості Відповідача, що є предметом судового розгляду в адміністративній справі № 160/326/24, є необхідним для врегулювання заборгованості Відповідача на підставі відповідного договору між сторонами у цій справі, яким фактично й вирішується порядок взаєморозрахунків.

Вирішення питання заборгованості Відповідача з дотриманням указаної процедури, яку законодавець визначив для суб`єктів ринку природного газу, свідчить про його намагання подолати кризові явища у цьому сегменті ринку за рахунок державних джерел та механізмів, надаючи перевагу позасудовому врегулюванню, що вбачається з наступного.

Оцінюючи визначений Законом № 1639-IX порядок врегулювання заборгованості, Суд враховує мету прийняття цього Закону, для чого, керуючись правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, застосованою у постанові від 09.10.2019 р. під час судового провадження у справі № 817/1737/17, звертається до пояснювальної записки авторів законопроєкту.

Так, прийняття законопроєкту обумовлюється необхідністю врегулювання комплексу нагальних проблем, що унеможливлюють подальше реформування ринку природного газу, перехід до прозорих конкурентних відносин у всіх сегментах ринку та припинення державного втручання в його функціонування шляхом покладення на суб`єктів ринку спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі його функціонування. Насамперед, шляхом урегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та супутніх ринків, загальний обсяг якої станом на 01.05.2021 р. може перевищити 100 млрд. грн, зокрема заборгованості постачальників природного газу, в тому числі підтвердженої судовими рішеннями, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам.

Чинниками, що істотно вплинули на утворення та накопичення зазначеної заборгованості, насамперед, є: запровадження механізму покладення на суб`єктів ринку спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів під час функціонування ринку природного газу; затвердження тарифів на розподіл природного газу для операторів газорозподільних мереж на економічно необґрунтованому рівні, який не дозволяв підприємствам покривати обґрунтовані витрати, що призвело до збитковості відповідної діяльності та штучного накопичення боргів перед кредиторами операторів газорозподільних мереж ( розрахунки з НАК "Нафтогаз України" за природний газ для виробничо-технологічних витрат та з АТ "Укртрансгаз" за отримання послуги балансування ); затвердження тарифів на теплову енергію, послуги тепло- та гарячого водопостачання на економічно необґрунтованому рівні, який не дозволяв підприємствам покривати обґрунтовані витрати, що призвело до створення та штучного накопичення боргів перед НАК "Нафтогаз України"за природний газ та з АТ "Укртрансгаз" за отримання послуги транспортування; визнання судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, а також приведення операторами газорозподільних систем об`ємів використаного побутовими споживачами природного газу до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків, що спричинило утворення та накопичення заборгованості за природний газ та послуги його розподілу; ненадання або неякісне надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, що призводило до втрат природного газу в газорозподільних мережах; складна економічна ситуація у зв`язку із запровадженням заходів запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зниження платоспроможності споживачів та різке щомісячне зростання вартості природного газу, відображення якої в тарифах на теплову енергію та інші послуги відповідно до чинної нормативно-правової бази є об`єктивно неможливим.

Отже, приймаючи Закон № 1639-IX, законодавець передбачав необхідність врегулювання за відповідною процедурою як наявної заборгованості, так і тієї, що підтверджена уже постановленими судовими рішеннями.

Додатковим аргументом на підтвердження надання пріоритету позасудовому врегулюванню заборгованості суб`єктів природного газу, є визначені в п. 8 Примірного договору про організацію взаєморозрахунків ( Додаток № 1 до Порядку, затвердженого постановою КМУ № 1179 ) зобов`язання сторін, згідно з якими сторони зобов`язуються до проведення взаєморозрахунку не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього договору.

Викладене узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства, одними з яких є справедливість, добросовісність та розумність ( ст. 3 ЦК України ), а також із основоположним принципом "належного урядування".

У рішенні ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

За вказаних обставин слід зазначити, що принцип "належного урядування" має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу "належного урядування" забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип "належного урядування" підкреслює те, що у відносинах з державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що продовження судового провадження у справі, що розглядається, без урахування адміністративної справи № 160/326/24 слід визнати неможливим та таким, що не буде орієнтоване на виконання одного із завдань господарського судочинства справедливе вирішення спору й не забезпечить ефективного правосуддя, що підтверджується наступним.

Стосовно судового провадження у господарській справі № 910/16746/23, суд першої інстанції враховано ту обставину, що предметом судового розгляду у цій справі є законність укладення відповідачами правочинів стосовно уступки права вимоги й заліку частини заборгованості, заявленої АТ "НАК "Нафтогаз" до стягнення з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" у справі № 904/5119/20.

При цьому, як слушно зауважив господарський суд - результат розгляду справи № 910/16746/23 безпосередньо впливає на обсяг заборгованості Відповідача у справі № 904/5119/20, можливість врегулювання такої заборгованості між сторонами у цій справі в порядку Закону № 1639-IX і, як наслідок, результат розгляду справи в цілому.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, що розглядається, до набрання законної сили рішеннями в адміністративній справі № 160/326/24 та в господарській справі № 910/16746/23 є достатньо обґрунтованим і доцільним.

Колегія суддів вважає, що зупинення провадження у цій справі не призводить до затягування строків її розгляду, оскільки має об`єктивний характер, викликаний настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу, що в свою чергу повністю узгоджується та не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та усталеній практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 р. у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Тому, судовий розгляд справи має на меті захист порушеного права шляхом не тільки ухвалення судового рішення, а що саме головне шляхом його виконання.

Проте, у спірних правовідносинах сторін слід враховувати, що Законом № 1639-IX частину першу ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" було доповнено пунктом 15, згідно з яким виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Колегія суддів важає необгрунтовані доводи Скаржника, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали безпідставно задоволене клопотання Відповідача про повернення у поточній справі до стадії підготовчого провадження після його закриття, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу.

Тому, зупинення провадження у справі з підстав пункту 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України допустиме лише на етапі підготовчого провадження.

За ч. 2 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Разом з тим Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р. ).

Згідно з практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 03.10.2019 р. у справі № 902/271/18, від 16.02.2021 р. у справі № 922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 р. у справі № 923/525/20, постанові від 16.12.2021 р. у справі № 910/7103/21, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Однак, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Так, згідно з висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 902/271/18, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 р. у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 р. № 913/317/18.

При цьому важливо враховувати й висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20, відповідно до якого при застосування процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і зайвої гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання можливості повернення до стадії підготовчого провадження за обставин у справі, що розглядається, судом першої інстанції враховано: характер спірних правовідносин сторін та порядок врегулювання заборгованості, що встановлений законодавством ( Закон № 1639-IX, постанова КМУ № 1179 ) уже після звернення позивача до суду; включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу постановою НКРЕКП № 1081 від 06.09.2022 р.; тривалий процес узгодження Регулятором розрахунку заборгованості відповідача за обставин правової невизначеності щодо строку такого узгодження; звернення відповідача у цій справі з позовом до адміністративного суду з позовом до Регулятора в межах строку давності ( справа № 160/32110/23, № 160/326/24 ); звернення Відповідача у цій справі з позовом до господарського суду щодо оскарження правочинів, укладених позивачем із АТ "Укртрансгаз" про відступлення права вимоги частини заборгованості ( 14.09.2023 р.) та щодо одностороннього заліку такої заборгованості перед АТ "Укртрансгаз", вчиненого останнім за його заявою від 12.10.2023 р.; укладення оскаржених відповідачем правочинів після закриття господарським судом підготовчого провадження за ухвалою суду від 27.07.2023 р.; подання відповідачем клопотань хоча й на стадії судового розгляду справи по суті, але до початку розгляду його по суті, яке відповідно до частини третьої ст. 201 ГПК України, розпочинається з оголошення головуючим судового засідання відкритим ( ухвалою суду від 05.12.2023 р. справа призначена до судового розгляду по суті на 21.12.2023 р. ).

Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи, об`єктивність і неупередженість, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, а також сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Виконуючи передбачене ст. 2 ГПК України завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів юридичних осіб, держави, судом має бути врахована необхідність застосування загальних засад цивільного права принципу справедливості, добросовісності та розумності, а також застосування однієї з акcіом судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

Викладене свідчить про можливість й необхідність повернутися судом першої інстанції до підготовчого провадження для виконання його завдань, серед яких - визначення обставин справи, які підлягають встановленню та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті ( ч. 1 ст. 177 ГПК України ).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки господарського суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду має бути залишена без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпроетровської області від 23.01.2024 р. у справі № 904/5119/20 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя Ю.Б. Парусніков