Справа № 183/5775/18

№ 2/183/23/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-

в с т а н о в и в:

19 вересня 2018 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

На обґрунтування позову Військова частина НОМЕР_1 посилалася на те, що солдат ОСОБА_1 з 25.05.2013 року проходив строкову військову службу у Збройних силах України, якого було призначено на посаду водія-електрика радіолокаційного взводу батареї управління та радіолокаційної розвідки 2-го зенітного ракетного дивізіону у Військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_1 .

Старший солдат ОСОБА_2 з 24.04.2013 року проходив строкову військову службу у Збройних силах України, якого було призначено на посаду водія-механіка відділення розбирально-складальних робіт і поточного ремонту агрегатів ремонтного взводу автомобільної техніки у Військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_1 .

Солдат ОСОБА_3 з 17.04.2013 року проходив строкову військову службу у Збройних силах України, якого було призначено на посаду старшого водія-електрика радіолокаційного взводу батареї управління та радіолокаційної розвідки 2-го зенітного ракетного дивізіону у Військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_1 .

З 26 на 27 січня 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідомо, ігноруючи вимоги чинних нормативно-правових актів України, діючи із корисливих мотивів, вирішили стати на злочинний шлях та викрасти військове майно у цеху у пункті технічного обслуговування та ремонту Військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , а саме:

- 4 кабелі 5ДИ.500.626 довжиною 100 метрів кожний по службі ракетно-артилерійського озброєння;

- 3 кабелі 5ДИ.500.688 довжиною 100 метрів кожний по службі ракетно-артилерійського озброєння; - 1 кабель 385 ЖГ4.853.164 Сп довжиною 40 метрів;

- 1 кабель 500 ЖГ4.853.087 Сп довжиною 100 метрів;

- джгут з кабелів: № 16 ЕИ.4.853.630, № 17 ЕИ.4.853.629, № 18 ЕИ.4.853.629 01, № 19 ЕИ.4.853.629 02, № 20 ЕИ.4.853.632, № 5В ЕИ.4.850.313 по 10 метрів кожний по службі розвідки.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 47 від 27.01.2015 року було призначено службове розслідування.

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 48 від 28.01.2015 року було проведено перевірку кабельного господарства частини.

Згідно акту перевірки кабельного господарства № 102 від 02.02.2015 року в Військовій частині НОМЕР_1 виявлена нестача військового майна, а саме:

- 4-х кабелів 5ДИ.500.626 довжиною 100 метрів кожний по службі ракетно-артилерійського озброєння;

- 3-х кабелів 5ДИ.500.688 довжиною 100 метрів кожний по службі ракетно-артилерійського озброєння; - 1 кабель 385 ЖГ4.853.164 Сп довжиною 40 метрів;

- 1-го кабелю 500 ЖГ4.853.087 Сп довжиною 100 метрів;

- джгутів з кабелів: № 16 ЕИ.4.853.630, № 17 ЕИ.4.853.629, № 18 ЕИ.4.853.629 01, № 19 ЕИ.4.853.629 02, № 20 ЕИ.4.853.632, № 5В ЕИ.4.850.313 по 10 метрів кожний по службі розвідки.

В результаті заподіяння дійсної шкоди солдатом ОСОБА_3 , а саме викрадення та привласнення військового майна (кабелів) з причепу силового ПС 1 військовий № НОМЕР_2 з комплекту виробу 1РЛ131 заводський № 881609 та кабелів з автомобіля ЗІЛ 131 військовий № НОМЕР_3 з комплекту виробу 1РЛ134 заводський № 901422, останнім державі було нанесено матеріальну шкоду у розмірі 3 949,40 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 3 782,60 грн.

Враховуючи те що, солдатами було здійснено умисне розкрадання та пошкодження військового майна та те, що це майно відноситься до спеціальної техніки, останні несуть підвищену матеріальну відповідальність у 3-х кратному розмірі вартості цього майна. Відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, та на основі розрахунку з урахуванням кратності (відповідно до Постанови КМУ від 02.11.1995 року № 880 Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості).

У зв`язку з чим, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 66 від 04.02.2015 року військовослужбовців було притягнуто до матеріальної відповідальності, а саме:

- з грошового забезпечення солдата ОСОБА_3 утримати нанесену державі матеріальну шкоду у розмірі 27 835,20 грн.;

- з грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 утримати нанесену державі матеріальну шкоду у розмірі 163 800,00 грн.;

- з грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 утримати нанесену державі матеріальну шкоду у розмірі 163 800,00 грн.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.09.2015 року у справі № 183/4458/15 солдата ОСОБА_3 було визнано винним у викраденні електричного кабелю 385 ЖН4.853.164 Сп (КГЗх10х1х6) довжиною 40 метрів вартістю 1 711,60 грн. та притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 410 КК України. Останнім частково відшкодовано збитки у натуральному вигляді.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.07.2016 року у справі № 183/4564/15 солдата ОСОБА_2 було визнано винним у викраденні 100 метрів електричного кабелю 5ДИ.500.626 вартістю 12 071,00 грн. та притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 410 КК України. Останнім частково відшкодовано збитки, сума непогашеної заборгованості становить 5 859,00 грн.

Враховуючи наявність вироків відносно солдатів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , позивач вважає, що крадіжку решти силових кабелів здійснив саме солдат ОСОБА_1 , який повинен нести підвищену матеріальну відповідальність відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, та на основі розрахунку з урахуванням кратності (відповідно до Постанови КМУ від 02.11.1995 року № 880 Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості) та залишкової суми нестачі військового майна, а тому сума непогашеної заборгованості, завданої кримінальним правопорушенням солдатом ОСОБА_1 становить 338 914,76 грн.

По даному факту відносно ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження № 42015040010000066 за ч. 2 ст. 410 КК України.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 447 від 13.09.2018 року було внесено зміни до книги обліку нестач військової частини та книги обліку нарахувань та стягнень Військової частини НОМЕР_1 , згідно якого 27 835,20 грн. (сума визначена на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 413 від 23.08.2018 року) рахувати за солдатом ОСОБА_1 , а суму 315 342,60 грн. (визначену на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 425 від 31.08.2018 року) змінити на суму 338 914,76 грн.

В зв`язку з наведеним, Військова частина А1964просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 користь держави, в особі Військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 338 914,76 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь держави, в особі Військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 5 859,00 грн.

Ухвалою суду від 21 вересня 2018 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05 грудня 2018 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_2 було залишено без розгляду у зв`язку з добровільним відшкодуванням завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в сумі 5 859,00 грн.

Ухвалою суду від 05 грудня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судового рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у кримінальному провадженні № 183/3915/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 410 КК України.

Ухвалою суду від 07 квітня 2023 року провадження у справі поновлено та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18 серпня 2023 року закрито підготовче провадження у справі, розгляд якої призначено по суті.

Таким чином, судом розглядалися позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В судове засідання представник позивача Військової частини НОМЕР_1 не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу за його відсутності, вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити, у разі повторної неявки відповідача в судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, згідно опублікованого оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення слухання справи та відзиву на позовну заяву суду не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, уразі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи наведене, судом поставлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, дійшов такого висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 з 25.05.2013 року проходив строкову військову службу у Збройних силах України, якого було призначено на посаду водія-електрика радіолокаційного взводу батареї управління та радіолокаційної розвідки 2-го зенітного ракетного дивізіону у Військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_1 .

У відповідності до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 47 від 27.01.2015 року на підставі рапорту тимчасово виконуючого обов`язки командира батареї управління та радіолокаційної розвідки 2-го зенітного ракетного дивізіону лейтенанта ОСОБА_4 від 27.01.2015 року за вих. №2/246, виявлено факт несанкціонованого вскриття причепа силового ПС-1 військовий № 1385 Х5 та крадіжки 5-ти котушок силових кабелів, було призначено службове розслідування.

Так, згідно акту проведення службового розслідування від 04.02.2015 року, в ході якого по даному факту було встановлено, що з 26 на 27 січня 2015 року солдати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідомо, ігноруючи вимоги чинних нормативно-правових актів України, діючи із корисливих мотивів, вирішили стати на злочинний шлях та викрасти військове майно у цеху у пункті технічного обслуговування та ремонту Військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , а саме:

- 4 кабелі 5ДИ.500.626 довжиною 100 метрів кожний по службі ракетно-артилерійського озброєння;

- 3 кабелі 5ДИ.500.688 довжиною 100 метрів кожний по службі ракетно-артилерійського озброєння;

- 1 кабель 385 ЖГ4.853.164 Сп довжиною 40 метрів;

- 1 кабель 500 ЖГ4.853.087 Сп довжиною 100 метрів;

- джгут з кабелів: № 16 ЕИ.4.853.630, № 17 ЕИ.4.853.629, № 18 ЕИ.4.853.629 01, № 19 ЕИ.4.853.629 02, № 20 ЕИ.4.853.632, № 5В ЕИ.4.850.313 по 10 метрів кожний по службі розвідки.

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 48 від 28.01.2015 року було проведено перевірку кабельного господарства частини.

Згідно акту перевірки кабельного господарства № 102 від 02.02.2015 року в Військовій частині НОМЕР_1 виявлена нестача військового майна, а саме:

- 4-х кабелів 5ДИ.500.626 довжиною 100 метрів кожний по службі ракетно-артилерійського озброєння;

- 3-х кабелів 5ДИ.500.688 довжиною 100 метрів кожний по службі ракетно-артилерійського озброєння;

- 1 кабель 385 ЖГ4.853.164 Сп довжиною 40 метрів;

- 1-го кабелю 500 ЖГ4.853.087 Сп довжиною 100 метрів;

- джгутів з кабелів: № 16 ЕИ.4.853.630, № 17 ЕИ.4.853.629, № 18 ЕИ.4.853.629 01, № 19 ЕИ.4.853.629 02, № 20 ЕИ.4.853.632, № 5В ЕИ.4.850.313 по 10 метрів кожний по службі розвідки.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 66 від 04.02.2015 року військовослужбовців було притягнуто до матеріальної відповідальності, а саме:

- з грошового забезпечення солдата ОСОБА_3 утримати нанесену державі матеріальну шкоду у розмірі 27 835,20 грн.;

- з грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 утримати нанесену державі матеріальну шкоду у розмірі 163 800,00 грн.;

- з грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 утримати нанесену державі матеріальну шкоду у розмірі 163 800,00 грн.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 119 від 12.06.2015 року старшого солдата ОСОБА_2 , солдата ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_1 було звільнено з військової служби з 12 червня 2015 року і виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з 13 червня 2015 року останніх було знято з повного котлового забезпечення.

Судом встановлено, що вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.09.2015 року у справі № 183/4458/15 солдата ОСОБА_3 було визнано винним у викраденні електричного кабелю 385 ЖН4.853.164 Сп (КГЗх10х1х6) довжиною 40 метрів вартістю 1 711,60 грн. та притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 410 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України останнього було звільнено від відбування покарання з випробування строком на 1 (один) рік. Позивач посилається на те, що ОСОБА_3 відшкодував завдану військовій частині кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду у натуральному вигляді.

Встановлено, що вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.07.2016 року у справі № 183/4564/15 солдата ОСОБА_2 було визнано винним у викраденні 100 метрів електричного кабелю 5ДИ.500.626 вартістю 12 071,00 грн. та притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 410 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України останнього було звільнено від відбування покарання з випробування строком на 3 (три) роки. Позивач посилається на те, що ОСОБА_2 відшкодував завдану військовій частині кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в повному обсязі.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 447 від 13.09.2018 року було внесено зміни до книги обліку нестач військової частини та книги обліку нарахувань та стягнень Військової частини НОМЕР_1 , згідно якого 27 835,20 грн. (сума визначена на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 413 від 23.08.2018 року) рахувати за солдатом ОСОБА_1 , а суму 315 342,60 грн. (визначену на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 425 від 31.08.2018 року) змінити на суму 338 914,76 грн.

У той же час, вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.09.2022 року у справі № 183/3915/16 солдата ОСОБА_1 було визнано винним у викраденні 100 метрів електричного кабелю 5ДИ.500.626 вартістю 12 071,00 грн. та притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 410 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України останнього було звільнено від відбування покарання з випробування строком на 1 (один) рік. Вирок суду набрав законної сили 20 жовтня 2022 року.

ОСОБА_1 обставини, викладені в обвинувальному акті не оспорював та повністю їх підтвердив, у скоєному щиро розкаявся.

На підставі ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Отже, ОСОБА_1 викрав державне майно Міністерства оборони України, яке перебувало на балансі Військової частини НОМЕР_1 , загальною вартістю 12 071,00 грн., у зв`язку з чим своїми злочинними діями завдав шкоду державі.

Вирішуючи спір по суті заявлений вимог, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.ст.2, 10 Закону України "Про оборону України", Збройні Сили України це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст.ст. 3, 4, 6, 7 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.ст.8, 13 Закону України "Про оборону України" та п.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1080, Міністерство оборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва.

Згідно до приписів ст.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань звітує перед Кабінетом Міністрів України про використання виділених коштів, здійснює в установленому порядку у межах своїх повноважень функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства, здійснює управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, забезпечує в установленому порядку здійснення господарської діяльності, керує економічною і фінансовою роботою у Збройних Силах, виконує інші функції, пов`язані з реалізацією покладених на Міноборони України завдань.

Відповідно до Закону України "Про Збройні Сили України", організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, об`єднань, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, об`єднань, з`єднань, військових частин, закладів, установ і організацій. Органами на місцях є підпорядковані Міністру оборони України командири зазначених військових формувань. Вони зобов`язані вживати заходи для відшкодування завданої державі шкоди, для чого повинні діяти відповідно до Закону, у тому числі в разі необхідності представляти інтереси держави в судах.

Приписами ст. 15 ЗУ «Про Збройні Сили України» визначено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже за рахунок держави.

Військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою, має свою печатку, утримується за рахунок коштів державного бюджету, веде відокремлене господарство, має самостійний кошторис доходів та кодів економічної класифікації видатків, а також відокремлені рахунки в банківських установах. Майно, матеріальне і грошове забезпечення в/ч НОМЕР_1 є державною власністю, яка входить до сфери управління Міністерства оборони України та закріплено за ним на праві оперативного управління.

Згідно ст. ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини. Командир зобов`язаний вживати заходів для відшкодування матеріальної збитків, заподіяних військовій частині. Одним з таких заходів є представництво інтересів держави в судах.

Відповідно до приписів ч.1 ст.137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до ч.3 ст.137 ГК України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до п.4 розділу І Положення відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду. У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов`язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.

Аналіз вказаних нормативних актів вказує на те, що право звернення з позовом про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням та/або знищенням військового майна, належить відповідним військовим частинам, за якими це майно закріплене на праві оперативного управління відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

При цьому, Міністерство оборони України в даному випадку виступає як орган військового управління, а тому шкода, завдана військовослужбовцем відшкодовується останнім на користь держави в особі військової частини, оскільки порушено майнові права саме військової частини, а не Міністерства оборони України.

Позовна заява містить достатнє обґрунтування порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду.

Так, приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 № 243/95-ВР, це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов`язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

До військовослужбовців належать: солдати, матроси, сержанти, старшини строкової військової служби.

За п.2 вказаного Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, імічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Відповідно до п.3 вказаного Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) протиправної їх поведінки;

в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;

г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Пункт 10 розділу ІІ цього Положення ("Обмежена матеріальна відповідальність") передбачає, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов`язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення. За пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого військовослужбовцям і призваним на збори військовозобов`язаним на період зборів в особисте користування, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.13 розділу III вказаного Положення ("Повна та підвищена матеріальна відповідальність") військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, зокрема, у разі дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину

Згідно з вимогам ст.ст. 11, 16, 28, 58, 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п. 3.1.9. "Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України", на кожного військовослужбовця покладені обов`язки щодо знання та утримання в готовності до застосування закріпленого озброєння, бойової та іншої техніки, збереження державного майна; командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, за забезпечення охорони державної таємниці, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; вживати заходів щодо забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, слідкувати за справним станом обладнання постів, огороджень, технічних засобів охорони, зв`язку та сигналізації; організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казармено-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі); здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України 23 червня 1995 року № 243/95-ВР.

У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов`язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.

Відповідно до вимог ст.ст.1,4,7 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", п.п. 13-15 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1225, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України; військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо; особи винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п.п. 31, 32 "Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 2000 року № 748, якими передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність; відповідальність за нестачу військового майна несуть матеріально відповідальні особи; рішення про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок нестачі військового майна, і про ступінь відповідальності винних осіб приймається на підставі матеріалів інвентаризації, під час проведення якої встановлено причини, розмір шкоди та винних осіб, або результатів розслідування

Відповідно до пунктів 13 «Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» затвердженого постановою Верховної Ради України 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Відповідно до пункту 14 цього Положення,військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв`язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно доПереліку військовогомайна,нестача аборозкрадання якоговідшкодовується виннимиособами укратному співвідношеннідо йоговартості,затвердженого ПостановоюКабінетів МіністрівУкраїни №880від 02листопада 1995року,військовослужбовці утрикратному розмірінесуть матеріальнувідповідальність зашкоду заподіянувтратою та/абовикраденням заагрегати,запасні частини,інструменти,прилади іприладдя доозброєння,військової техніки,устаткування,апаратури,засобів зв`язку,технічних засобівохорони ідо обчислювальноїтехніки,за оптичніприлади, імпортні електрифіковані інструменти, пальне,масло і мастила, спиртиі спеціальнірідини,паливо: а) агрегати, запасні частини, інструменти і приладдя до озброєння, військової техніки, устаткування і до апаратури запасні частини,інструментиі приладдядо бронетанковоїтехніки,запасні частинидо радіостанції,запасні частинистабілізатора озброєння,запасні частиникулеметів,інструмент механіка-водіяакумуляторні батареї,вогнегасник ОУ-2,годинники танкові,жилет рятувальний,ізолюючий протигаз,брезент укривальний; приладдя до озброєння, акумуляторні батареї усіх типів для нічних прицілів і спостережних приладів до артилерійського озброєння ;запасні частини,інструменти іприладдя доавіаційної техніки,електровимірювальні прилади(типутесторів),інструмент бортовийлітака (усіхтипів),вертольота (усіхтипів)та авіаційнихдвигунів (усіхтипів);авіаційні рятувальніплавальні засоби(типунадувних човнів,плотів ірятувальних жилетів),носильний аварійнийзапас льотчика; агрегати, запасні частини, інструменти і приладдя до автомобільної техніки усіх марок; агрегати:двигун,коробка передач,роздавальна коробка,мости (передні,середні тазадні),рульове управління,рами,кабіни,кузови,гідротехнічні передачі,бортові передачі; запасні частини: генератор, стартер, розподільникзапалення, котушка запалення, карбюратор, компресор, водяний насос, щиток приладів, вали карданні, амортизатор, фари освітлення, крила, капот, облицювання радіатора, двері, бампер, паливні баки, ресори, радіатори охолодження, колінчастий і розподільні вали, гільзи циліндрів, поршні, поршневі кільця, шатуни, укладки колінчастого валу, блок циліндрів, головка блоку циліндрів, піввісь, картери (мостів, коробки передач, роздавальної коробки); інструменти водіїв,приладдя акумуляторна батарея,автомобільні шини,годинник автомобільний,радіоприймач автомобільний,каністри дляпального імасел,бачки для масел,мастил іспеціальних рідин,домкрат,вогнегасник,дзеркала заднього виду, тент, укривальнийбрезент,утеплювальний капот; б) запасні частини, інструменти, прилади і приладдя до засобів зв`язку, технічних засобів охорони і обчислювальної техніки; запасні частини до засобів зв`язку, технічних засобів охорони і обчислювальної техніки усіх найменувань; інструменти для майстра телефонно-телеграфного і радіосправи (радіотехніка, електротехніка); інструменти длячергового вгенераторній автоматичнійтелефонній станції(технікапо холоднійобробці металів); переносні електрорадіовимірювальні прилади (типу тестерів, осцилографів); в)оптичні приладибіноклі (усіхтипів)приціли (усіхтипів)прилади нічногобачення (усіхнайменувань)перископи далекомірипідзорні трубизапасні частиниі приладдядо оптичнихприладів; г)імпортний електрифікованийінструмент (усіхнайменувань); д)пальне,масла і мастила,спирти іспеціальні рідини: автомобільний та авіаційний бензин; дизельне паливо; паливодля реактивнихдвигунів; масламоторні (автотракторніта дизельні); рідинагальмова; рідинаохолоджувальна; етиловийспирт; е) паливний мазут, вугілля, дрова.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних силах України» передбачено, що військове майно є державною власністю, тому заподіяння шкоди окремим військовим частинам, зокрема військовій частині НОМЕР_1 - це шкода, яка заподіяна безпосередньо державі.

Разом з тим, статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з вимогами постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови: 1) що дії останньої були неправомірними; 2) між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок; 3) є вина зазначеної особи, яка доведена в законному порядку.

Як вже встановлено вище, 26 січня 2015 року приблизно о 17.00 годині солдат ОСОБА_1 та старший солдат ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадення військового майна, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, ігноруючи вимоги ст.ст.17,65 Конституції Українита ст.ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст.1,3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»,викрали з будівлі технічного обслуговування та ремонту парку бойових машин Військової частини НОМЕР_1 , військове майно, а саме 100 метрів силового кабелю електричного (код номенклатури 5ДИ.500.626), вартістю 12071 грн. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

Як зазначалося вище, вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.09.2022 року у справі № 183/3915/16 солдата ОСОБА_1 було визнано винним у викраденні 100 метрів електричного кабелю 5ДИ.500.626 вартістю 12 071,00 грн. та притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 410 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України останнього було звільнено від відбування покарання з випробування строком на 1 (один) рік. Вирок суду набрав законної сили 20 жовтня 2022 року.

ОСОБА_1 обставини, викладені в обвинувальному акті не оспорював та повністю їх підтвердив, у скоєному щиро розкаявся.

На підставі ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Отже, ОСОБА_1 викрав державне майно Міністерства оборони України, яке перебувало на балансі Військової частини НОМЕР_1 , загальною вартістю 12 071,00 грн.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , дії якого мають ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.410 КК України, що встановлено вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року у справі № 183/3915/16, провадження № 1-кп/183/20/22, який набрав законної сили20 жовтня 2022 року, відповідно до приписів п. 14 «Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» затвердженого постановою Верховної Ради України 23 червня 1995 року № 243/95-ВР та Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України № 880 від 02 листопада 1995 року має нести матеріальну відповідальність за завдану ним шкоду у 3-кратному розмірі вартості цього майна.

Завдана відповідачем ОСОБА_1 шкода, розмір якої підтверджений належними доказами, підлягає стягненню з відповідача на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 , оскільки наявні всі елементи, необхідні для притягнення останнього до цивільної відповідальності,а саме: заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправна поведінка; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вина у заподіянні шкоди.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем в добровільному порядку завдана матеріальна шкода не відшкодована, беручи до уваги докази по справі, які підтверджують розмір невідшкодованої суми, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з чим з відповідача на користь держави, в особі військової частини НОМЕР_1 підлягає стягненню завдана матеріальна шкода у 3-кратному розмірі вартості цього майна в сумі 36 213,00 грн. (12 071,00 грн. х 3 = 36 213,00 грн.).

Що стосується позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням відносно нестачі військового майна, а саме: 3-х кабелів 5ДИ.500.626 довжиною 100 метрів кожний по службі ракетно-артилерійського озброєння; 3-х кабелів 5ДИ.500.688 довжиною 100 метрів кожний по службі ракетно-артилерійського озброєння; 1 кабель 500 ЖГ4.853.087 Сп довжиною 100 метрів; джгуту з кабелів: № 16 ЕИ.4.853.630, № 17 ЕИ.4.853.629, № 18 ЕИ.4.853.629 01, № 19 ЕИ.4.853.629 02, № 20 ЕИ.4.853.632, № 5В ЕИ.4.850.313 по 10 метрів кожний по службі розвідки, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони необґрунтовані та належними доказами не підтверджені, оскільки вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року у справі № 183/3915/16, провадження № 1-кп/183/20/22, який набрав законної сили 20 жовтня 2022 року чітко встановлено вину ОСОБА_1 у викраденні з ОСОБА_2 лише 100 метрів електричного кабелю 5ДИ.500.626 вартістю 12 071,00 грн., а тому у суду відсутні підстави вважати, що останній повинен нести матеріальну відповідальність у 3-кратному розмірі за нестачу решти військового майна, яке не було предметом розгляду у кримінальному провадженні № 183/3915/16.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6статті 81 ЦПК України).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи сторін судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

Крім того, приписамич.ч. 1,6 ст. 141 ЦПК Українивизначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду з даним позовом на підставі п. 6 ч. 12 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» Військова частина НОМЕР_1 була звільнена від сплати судового збору.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 362,13 грн., а решта судового збору компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273,280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, в особі Військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 36213,00грн.(тридцятьшість тисячдвісті тринадцятьгрн.00коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 362,13 грн. (триста шістдесят дві грн. 13 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 , - відмовити.

Учасники справи:

- позивач: Військова частина НОМЕР_1 , код НОМЕР_4 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне рішення суду складено 10 січня 2024 року.

Суддя Д. І. Городецький