ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року

м. Київ

справа №580/1611/23

адміністративне провадження № К/990/29582/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №580/1611/23

за позовом військової частини НОМЕР_1

до ОСОБА_1

про стягнення коштів

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року (головуюча суддя: Бабич А.М.)

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2023 року (головуючий суддя: Костюк Л.О., судді: Кобаль М.І., Кузьмишина О.М.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст суті спору

2 березня 2023 року військова частина НОМЕР_1 пред`явила позов до ОСОБА_1 , у якому просила суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду у розмірі: 738575,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог військова частина зазначала, що за результатами повторного службового розслідування ОСОБА_1 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності за збитки, які завдані з його вини через розкомплектування автомобільної техніки, у сумі: 744388,59. Водночас до звільнення зі служби із грошового забезпечення ОСОБА_1 було стягнуто кошти в сумі: 5812,62 грн. Покликаючись на те, що ОСОБА_1 відмовився у добровільному порядку відшкодувати збитки, військова частина просила стягнути з нього решту невиплачених коштів у сумі: 738575,97 грн.

ОСОБА_1 не визнав позов, покликався на відсутність підстав для притягнення його до матеріальної відповідальності.

В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 зазначав про те, що 6 січня 2022 року військова частина НОМЕР_1 видала наказ №1 «Про результати повторного службового розслідування за фактом розкомплектування автомобільної техніки служби пально-мастильних матеріалів», яким внесла зміни до наказу від 4 березня 2021 року №29 «Про результати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності», який був предметом оскарженя у справі №580/2282/21. У цьому контексті ОСОБА_1 наголошував, що наказ військової частини НОМЕР_1 від 4 березня 2021 року №29 був скасований рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідальність та притягнення до повної матеріальної відповідальності у розмірі: 1317989,70 грн. ОСОБА_1 стверджував, що військова частина обґрунтувала своє звернення до суду наказом, який був скасований у відповідній частині. Зрештою ОСОБА_1 зазначав про те, що кримінальне провадження, на яке послалася військова частина, було закрите, про що позивач був повідомлений листом ТУ ДБР у місті Києві.

Зрештою ОСОБА_1 відстоював позицію, що військова частина НОМЕР_1 звернулася з позовом між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, щодо яких прийнято рішення у справі №580/2282/21.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2023 року, позов задоволено:

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду у розмірі: 738575 (сімсот тридцять вісім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн 97 коп.

Суди виходили з того, що під час повторного службового розслідування військова частина НОМЕР_1 виявила незадовільний стан та розкомплектування автомобільної техніки, матеріальну відповідальність за яку ніс ОСОБА_1 , на суму 744388,59 грн.

У цьому контексті суди виснували, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби узяв на себе матеріальну відповідальність за матеріальні цінності, що передані йому з прийняттям посади командира автомобільної роти автомобільного батальйону підвозу пального, та через недбале ставлення до виконання посадових обов`язків не забезпечив належний облік та зберігання військового майна, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди державі у сумі: 744388,59 грн, з яких відшкодовано лише кошти в розмірі: 5812,62 грн.

Короткий зміст касаційної скарги

ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

Позиція скаржника полягає в тому, що суди першої й апеляційної інстанції без належної аргументації не врахували існуюче рішення у справі №580/2282/21 між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; не співвіднесли факти й обставини, встановлені у попередньому рішенні суду, з фактами й обставинами, у цій справі; не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 20 квітня 2023 року у справі №160/4787/20, стосовно зловживання процесуальними правами, у зв`язку з чим відповідач вимушений знову доводити безпідставність заявлених до нього вимог з боку суб`єкта владних повноважень, після того як вже був вирішений спір в іншій судовій справі.

Скаржник наголошує на тому, що наказ військової частини НОМЕР_1 від 4 березня 2021 року №29 у частині притягнення його до відповідальності був скасований рішенням суду від 18 січня 2022 року у справі №580/2282/21, тобто після внесення до нього змін наказом військової частини від 6 січня 2022 року №1.

Зрештою ОСОБА_1 зазначає про те, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули цю справу за правилами спрощеного позовного провадження як справу незначної складності. У цьому контексті скаржник зазначає, що ця справа є значущою для сторін, оскільки стосується значного розміру коштів, а він є особою з інвалідністю внаслідок війни та інвалідом третьої групи.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Військова частина НОМЕР_1 не подала відзиву на касаційну скаргу, копія ухвали про відкриття касаційного провадження була доставлена до її електронного кабінету 7 вересня 2023 року о 19:26 год.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15 лютого 2017 року командир військової частини польова пошта НОМЕР_2 (військова частина НОМЕР_3 ) видав наказ по стройовій частині. Цим наказом ОСОБА_1 був допущений до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою командира 4 автомобільної роти військової частини польова пошта НОМЕР_2 (військова частина НОМЕР_3 ) та приступив до виконання покладених на нього службових обов`язків за посадою.

4 грудня 2020 року командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №7 про те, що ОСОБА_1 необхідно вважати таким, що справи й посаду командира автомобільної роти автомобільного батальйону підвозу пального прийняв 4 грудня 2020 року та приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 4370,00 грн на місяць.

У період з 2 листопада 2020 року до 11 листопада 2020 року на виконання пунктів 5, 6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 жовтня 2020 року №293 «Про прийом передачу майна військової частини НОМЕР_4 та НОМЕР_3 на відповідальне зберігання та прийом посад» здійснювалися прийом-передача майна від військових частин НОМЕР_4 та НОМЕР_3 на відповідальне зберігання у військовій частині НОМЕР_1 .

Під час здійснення прийому-передачі майна від військової частини НОМЕР_3 до військової частини НОМЕР_1 виявлено незадовільний стан автомобільної техніки служби пально-мастильних матеріалів.

5 січня 2021 року командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №9 «Про призначення службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки служби пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_3 ».

Під час проведення службового розслідування підтверджений факт розукомплектування зазначеної автомобільної техніки та встановлено посадових осіб, з вини яких автомобільна техніка розукомплектована.

4 березня 2021 року за результатами службового розслідування командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №29 «Про результати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності».

Відповідно до цього наказу командира 1-ої автомобільної роти автомобільного батальйону підвозу пального капітана ОСОБА_1 (за час виконання обов`язків командира 4-ї автомобільної роти військової частини НОМЕР_3 ) притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі: 1317989,70 грн.

Для виконання цього наказу із грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 здійснювалося відрахування на погашення суми завданої шкоди. Сума, що була стягнута із грошового забезпечення ОСОБА_1 , склала 5812,62 грн.

ОСОБА_1 оскаржив до суду наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 4 березня 2021 року №29 «Про результати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності» (справа №580/2282/21).

12 жовтня 2021 року командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №207, яким ОСОБА_1 з 12 жовтня 2021 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

12 листопада 2021 року командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №576 «Про призначення повторного службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки служби пально-мастильних матеріалів».

Цей наказ виданий на підставі розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу - заступника командувача сил логістики Збройних Сил України від 4 листопада 2021 року №44/р.

Відповідно до довідки-розрахунку сума заподіяної шкоди військовій частині НОМЕР_1 з вини ОСОБА_1 шляхом розукомплектування автомобільної техніки становить 744388,59 грн.

6 січня 2022 року за результатами повторного службового розслідування командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №1 «Про результати повторного службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки служби пально-мастильних матеріалів», відповідно до якого ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі: 744388,59 грн.

18 січня 2022 року Черкаський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №580/2282/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.

Цим рішенням Черкаський окружний адміністративний суд задовольнив позов та, зокрема:

- визнав протиправним і скасував наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 4 березня 2021 року №29 «Про результати проведення службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності» у частині накладення дисциплінарного стягнення - «Попередження про неповну службову відповідальність» та притягнення до повної матеріальної відповідальності у розмірі: 1317989,70 грн командира 4-ї автомобільної роти військової частини НОМЕР_3 капітана ОСОБА_1 .

Серед мотивів суду: неповнота службового розслідування та відсутність відомостей про результати повторного службового розслідування.

Указане судове рішення було складене 28 січня 2022 року та набрало законної сили 1 березня 2022 року. Сторони його не оскаржували.

Військова частина НОМЕР_1 направляла ОСОБА_1 рекомендований лист з претензією за адресою: АДРЕСА_1 , у якому запропонувала йому у добровільному порядку сплатити кошти в сумі: 738575, 97 грн. Цей лист повернувся до військової частини із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Також військова частина НОМЕР_1 направляла ОСОБА_1 рекомендований лист з претензією за іншою відомою адресою його місця проживання. Цей лист ОСОБА_1 отримав 8 жовтня 2022 року.

Не отримавши відповіді на претензію та коштів від ОСОБА_1 , 2 березня 2023 року військова частина НОМЕР_1 звернулася з цим позовом до Черкаського окружного адміністративного суду.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції задовольнив заяву військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновив позивачу пропущений строк звернення до суду з цим позовом.

Надалі справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 3 жовтня 2019 року №160-IX (далі також - «Закон №160-IX»).

Пункти 4, 5 частини першої статті 1 Закону №160-IX установлюють, що матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Частини перша - друга статті 3 Закону №160-IX встановлює, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Частина четверта статті 3 Закону №160-IX встановлює, що переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Стаття 4 Закону №160-IX передбачає, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Частина перша статті 6 Закону №160-IX встановлює, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Абзац 1 частини другої статті 8 Закону №160-IX встановлює, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Частина третя статті 8 Закону №160-IX передбачає, що розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Частини шоста - восьма статті 8 Закону №160-IX встановлюють, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Приписи статті 9 Закону №160-IX передбачають, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок:

1) дії непереборної сили;

2) необхідної оборони;

3) крайньої необхідності;

4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;

5) виправданого службового ризику;

6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус;

7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

Абзац 1 частини першої статті 10 Закону №160-IX визначає, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Частина перша статті 12 Закону №160-IX встановлює, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Частина перша статті 14 Закону №160-IX передбачає, що наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV.

Стаття 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачає, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

IV. ОЦІНКА СУДУ

З метою визначення меж розгляду справи належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 7 вересня 2023 року касаційне провадження відкрите з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року зупинено виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2023 року у справі №580/1611/23 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої й апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

Контекст цього спору полягає в тому, що відповідач ОСОБА_1 з 15 лютого 2017 року був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , а з 4 грудня 2020 року - військової частини НОМЕР_1 .

У листопаді 2020 року проведені прийом-передачі майна від військової частини НОМЕР_3 до військової частини НОМЕР_1 , під час якого був виявлений факт розукомплектування автомобільної техніки служби пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_3 .

За цим фактом командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №9 від 5 січня 2021 року про призначення службового розслідування.

За результатом службового розслідування командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №29 від 4 березня 2021 року, яким притягнув кількох військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності та повної матеріальної відповідальності.

Цим наказом ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність та повної матеріальної відповідальності у розмірі: 1317989,70 грн за час виконання службових обов`язків у військовій частині НОМЕР_3 .

За час проходження військової служби ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_1 утримала із його грошового забезпечення 5812,62 грн на погашення суми завданої шкоди.

12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звільнився з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .

12 листопада 2021 року командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №576 про призначення повторного службового розслідування.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 18 січня 2022 року у справі №580/2282/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу визнав протиправним та скасував наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 4 березня 2021 року №29 у частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та притягнення його повної матеріальної відповідальності у розмірі: 1317989,70 грн.

Висновки суди засновані на неповноті службового розслідування та відсутності відомостей про результати повторного службового розслідування.

Указане судове рішення не було оскаржене та набрало законної сили 1 березня 2022 року.

2 березня 2023 року військова частина НОМЕР_1 пред`явила цей позов до ОСОБА_1 та просить суд стягнути з нього матеріальну шкоду у розмірі: 738575,97 грн.

Цей позов військова частина НОМЕР_1 обґрунтувала тим, що за результатами повторного службового розслідування командир військової частини видав наказ №1 від 6 січня 2022 року, яким ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі: 744388,59 грн.

ОСОБА_1 , не визнаючи позов, зазначав, що військова частина НОМЕР_1 обґрунтувала позовні вимоги наказом, який був скасований судом. У цьому контексті ОСОБА_1 вказував, що командир військової частини видав стосовно нього наказ №1 від 6 січня 2022 року про внесення змін до наказу №29 від 4 березня 2021 року, який у подальшому був скасований у відповідній частині рішенням суду від 18 січня 2022 року у справі №580/2282/21.

Суди першої й апеляційної інстанції, задовольняючи позов військової частини НОМЕР_1 , виходили з того, що під час повторного службового розслідування військова частина НОМЕР_1 виявила незадовільний стан та розкомплектування автомобільної техніки, матеріальну відповідальність за яку ніс ОСОБА_1 , на суму 744388,59 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 поставив під сумнів законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, головно акцентуючи на тому, що суди не надали оцінки його основним доводам і не врахували результат розгляду справи №580/2282/21.

Суд частково погоджується з доводами й вимогами касаційної скарги з огляду на таке.

Абзац 1 частини першої статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначає, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Частина перша статті 12 Закону №160-IX встановлює, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Частина перша статті 14 Закону №160-IX передбачає, що наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.

Пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №29 від 4 березня 2021 року «Про результати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності» стосувався притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність та притягнення його до повної матеріальної відповідальності у розмірі: 1317989,70 грн.

Пунктом 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1 від 6 січня 2022 року «Про результати повторного службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки служби пально-мастильних матеріалів» унесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №29 від 4 березня 2021 року «Про результати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності».

Серед іншого, підпунктом 1.2 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1 від 6 січня 2022 року викладено у новій редакції пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №29 від 4 березня 2021 року «Про результати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності» щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність та притягнення його повної матеріальної відповідальності у розмірі: 744388,59 грн.

Різниця між цими пунктами полягає у сумі завданої шкоди.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №580/2282/21, яке набрало законної сили 1 березня 2022 року, визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 №29 від 4 березня 2021 року у частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та притягнення його повної матеріальної відповідальності у розмірі: 1317989,70 грн.

Обставини справи та формально-логічний аналіз спірних правовідносин у справі, яка переглядається, дає Суду підстави для висновку про те, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1 від 6 січня 2022 року «Про результати повторного службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки служби пально-мастильних матеріалів» не є самостійним наказом про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності чи другим наказом про притягнення до матеріальної відповідальності за одне й теж порушення, а є наказом про внесення змін до основного наказу.

Водночас основний наказ (наказ командира військової частини НОМЕР_1 №29 від 4 березня 2021 року «Про результати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності») рішенням суду визнаний протиправним і скасований у частині, яка стосувався притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність та притягнення його до повної матеріальної відповідальності у розмірі: 1317989,70 грн.

За правилами формальної логіки Суд вважає, що наказ про внесення змін не може мати самостійного значення без основного наказу, до якого ці зміни внесені, і який був скасований.

На основі указаних обставин і міркувань Суд дійшов такого висновку: оскільки основний наказ про притягнення особи до матеріальної відповідальності визнаний судом протиправним і скасований, то у розумінні норм абзацу 1 частини першої статті 10, частини першої статті 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» ОСОБА_1 не можна вважати винною особою, притягнутою до матеріальної відповідальності, а наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1 від 6 січня 2022 року «Про результати повторного службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки служби пально-мастильних матеріалів» не можна вважати наказом про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, що у підсумку виключає підстави для стягнення коштів з останнього.

Також Суд зазначає, що на тлі індивідуальних обставин справи у спірних правовідносинах йдеться про складне балансування між публічним та приватним інтересами й у протиріччя між собою вступають цілі забезпечення військової дисципліни та убезпечення від безпідставного притягнення до юридичної відповідальності. Втім правова позиція військової частини НОМЕР_1 побудована на нетривкому правовому ґрунті, а логіка доводів ОСОБА_1 має під собою більшу стійку юридичну основу.

Зрештою Суд зауважує, що згідно з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №580/2282/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, розгляд указаної справи здійснювався за правилами загального позовного провадження з участю сторін та їхніх представників, про результати повторного службового розслідування військова частина НОМЕР_1 суд не повідомляла, надалі судове рішення від 18 січня 2022 року не оскаржувала.

З урахуванням сукупності викладених обставин справи і висновків Суд вважає, що підстави для задоволення позову військової частини НОМЕР_1 відсутні.

Інакший підхід до правозастування у подібному випадку, на переконання Суду, не відповідатиме правилам формальної логіки, принципам правової визначеності й належного урядування, потуратиме зловживанню повноваженнями органів публічної влади та загалом суперечитиме правовладдю.

Суди першої й апеляційної інстанції наведеного не врахували, вагомі фактичні обставини та ключові доводи відповідача, здатні вплинути на вирішення спору, залишили без уваги, що є порушенням норм процесуального права, та неправильно застосували норми Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», внаслідок чого дійшли до помилкових висновків та неправильно вирішили спір.

Отже, основі доводи касаційної скарги спростовують законність та обґрунтованість рішень, які оскаржуються.

Стосовно доводу касаційної скарги про допущення судами процесуальної помилки внаслідок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, то Суд вважає його необґрунтованим з огляду на таке.

За загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

Ця справа не належить до категорії тих, які мають розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження у значенні згаданих статей, а отже, вона може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Зрештою відповідач у відзиві на позовну заяву не заявляв клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та окремих заяв чи клопотань з цього приводу не подавав у суді першої інстанції.

Тому факт розгляду цієї справи за правилами спрощеного провадження сам по собі не є підставою для скасування оскаржених судових рішень.

Щодо вимоги касаційної скарги про необхідність закриття провадження у справі після скасування судових рішення в касаційному порядку, то Суд вважає її безпідставною з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

У справі ОСОБА_1 не має жодної з перелічених підстав.

Також Суд зазначає, що сторони, предмет і підстави у цій справі та справі №580/2282/21 є різними.

З огляду на указане підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга є частково обґрунтованою.

Висновок судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову є помилковим, не відповідає фактичним обставинам, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права (абзацу 1 частини першої статті 10, частини першої статті 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі») та невиконанні вимог статтей 242, 308 КАС України (не надано оцінку доречним обставинам, на які посилюється учасник справи).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Частиною третьою статті 375 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій в цілому повно й правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, внаслідок чого їхній висновок про наявність підстав для задоволення позову не відповідає фактичним обставинам та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, у Верховного Суду наявні підстави для скасування оскаржених судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відтак касаційну скаргу належить задовольнити частково.

Суд не вирішує питання про поновлення виконання оскаржених судових рішень, оскільки за результатами касаційного розгляду вирішено їх скасувати із прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

…………………………………

…………………………………

…………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду