ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/9411/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

-за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.

пр-к відповідача Козачук Н.Ю.

пр-к третьої особи Горбач В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та нечинним рішення, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у якому просив суд визнати протиправним та нечинним з моменту його прийняття рішення Ради адвокатів України №144 від 16-17.11/2022 «Про Реєстр дисциплінарних проваджень».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними та нечинними пункти 3, 4, 5 рішення Ради адвокатів України №144 від 16-17 листопада 2022 року «Про Реєстр дисциплінарних проваджень»;

- визнано протиправним та нечинним пункт 7 рішення Ради адвокатів України №144 від 16-17 листопада 2022 року «Про Реєстр дисциплінарних проваджень» в частині внесення таких змін до Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30 серпня 2014 року, а саме: абзаца третього та четвертого нової редакції пункту 4 статті 14 Положення; викладення пункту 36.6 статті 36 Положення в новій редакції;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено;

- зобов`язано Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалене рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що діяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури як органів адвокатського самоврядування не фінансується за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів. Разом з тим, законодавець передбачив можливість утримання органів адвокатського самоврядування за рахунок інших не заборонених законом джерел (пункт 6 частина перша статті 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Крім того, метою прийняття рішення №144 від 16-17.11/2022 «Про Реєстр дисциплінарних проваджень» є створення єдиної системи та зберігання інформації про притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності. Крім того, апелянт зазначає про відсутність порушеного права позивача, що є окремою та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Також, апеляційну скаргу подала Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, в якій просить скасувати ухвалене рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є аналогічними доводам апеляційної скарги Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 березня 2024 року.

Позивачем подано відзив на апеляційні скарги, в якому він просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційних скаргах.

У судовому засіданні представники апелянтів вимоги апеляційних скарг підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити. Крім того, представник Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зазначив, що підтримує свою апеляційну скаргу в межах доводів апеляційної скарги, без врахування пояснень та вимог, викладених в заяві від 06.10.2023 про залишення позовної заяви без розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 у задоволенні клопотання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання обов`язковою явку позивача ОСОБА_3 у судове засідання у даній справі - відмовлено.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 16-17 листопада 2022 року Радою адвокатів України було прийнято рішення №144 «Про Реєстр дисциплінарних проваджень», яким вирішено:

« 1. Створити Реєстр дисциплінарних проваджень та доручити його ведення Раді адвокатів України.

2. Раді адвокатів України забезпечити публікацію Реєстру дисциплінарних проваджень на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

3. Встановити та затвердити плату за внесення кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури регіонів відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день подання заяви (скарги) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність.

Плата здійснюється особою, яка подає заяву (скаргу) щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, шляхом її перерахування двома платежами згідно наступного розподілу:

- 90% від одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день подання заяви (скарги), - на рахунок відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону;

- 10% від одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день подання заяви (скарги), - на рахунок Національної асоціації адвокатів України.

4. Встановити та затвердити плату за внесення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень у розмірі 30% від одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день подання скарги на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Плата здійснюється особою, яка подає скаргу на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, шляхом її перерахування на рахунок Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

ВКДКА, з метою забезпечення ведення Реєстру дисциплінарних проваджень, перераховує 10% від одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день подання скарги, на рахунок Національної асоціації адвокатів України.

5. Встановити, що звільняються від плати за внесення кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури та Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень наступні категорії осіб:

- особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; учасники бойових дій;

- органи адвокатського самоврядування, їх робочі групи (комітети, центри, комісії та ін.);

- суди, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, передбачений Законом України «Про прокуратуру», які звертаються із заявами (скаргами) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, в рамках наданих їм повноважень процесуальним законодавством України;

- особи, які перебувають у місцях позбавлення, обмеження волі, місцях тимчасового тримання або під вартою, якщо заява (скарга) подається через установу, в якій перебуває особа.

Враховуючи майновий стан заявника (скаржника) Голова КДКА/Голова ВКДКА, відповідно, може зменшити розмір плати за внесення відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень або звільнити від її сплати.

Ради адвокатів регіонів при зверненні з поданням щодо несплати адвокатом щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування сплачують плату за внесення відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень в розмірі 20% від прожиткового мінімуму, встановленого на день звернення.

6. Доручити Голові НААУ, РАУ затвердити Порядок ведення Реєстру дисциплінарних проваджень.

Секретаріату Національної асоціації адвокатів України довести до відома кваліфікаційно-дисциплінарним комісіям адвокатури та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури порядок (процедуру) внесення даних до Реєстру дисциплінарних проваджень.

7. Внести зміни до Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30 серпня 2014 року зі змінами:

- пункт 4 статті 14 Положення викласти в наступній редакції:

«До заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату щодо поведінки якого подається заява (скарга), за винятком випадку коли заява (скарга) подається електронною поштою.

До заяви (скарги) також додається письмова згода на обробку персональних даних органами адвокатського самоврядування, в тому числі, збирання, зберігання, використання і поширення.

При поданні заяви (скарги) надається підтвердження здійснення плати за внесення даних до Реєстру дисциплінарних проваджень.

При поданні заяв (скарг) суддями не у рамках наданих їх повноважень процесуальним законодавством України, надається підтвердження здійснення плати за внесення даних до Реєстру дисциплінарних проваджень.».

- пункт 36.6. статті 36 Положення викласти в наступній редакції:

« 36.6. При поданні скарги на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надається підтвердження здійснення плати за внесення даних до Реєстру дисциплінарних проваджень.».

- статтю 36 Положення доповнити пунктом 36.7. наступного змісту:

« 36.7. До скарги додається письмова згода на обробку персональних даних органами адвокатського самоврядування, в тому числі, збирання, зберігання, використання і поширення.».

8. Вказане рішення набирає чинності з 01 грудня 2022 року та підлягає опублікуванню на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

9. З 01 грудня 2022 року втрачає чинність рішення Ради адвокатів України «Про встановлення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» № 37 від 18 червня 2020 року зі змінами.

10. Секретарю Ради адвокатів України про прийняте рішення повідомити кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури регіонів, Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, а також оприлюднити його на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.».

Вважаючи рішення Рада адвокатів України №144 від 16-17.11.2022 протиправним та нечинним з моменту його прийняття, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції вважав, що встановлюючи плату за внесення кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями регіонів та Вищою кваліфікаційно-дисціплінарною комісією адвокатури (ВКДКА) відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень, Рада адвокатів України обмежила передбачене частиною першою статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право громадян та юридичних осіб на звернення із заявою(скаргою) у разі невиконання або неналежного виконання адвокатом своїх професійних обов`язків, розголошення адвокатської таємниці тощо, що безпосередньо пов`язано з правом осіб на професійну правничу допомогу, гарантовану Конституцією України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та третьої статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

За частинами першою, другою, третьою статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

У пункті 3 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське самоврядування визначається як гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3, частиною першою статті 4, пунктами 2, 1 частини першої статті 1 цього ж Закону правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інші законодавчі акти України.

Предметом оскарження у цій справі є рішення Ради адвокатів України №144 від 16-17 листопада 2022 року «Про Реєстр дисциплінарних проваджень», яким створюється Реєстр дисциплінарних проваджень та встановлюється плата за внесення кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури регіонів відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день подання заяви (скарги) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність. Визначається, що плата здійснюється особою, яка подає заяву (скаргу) щодо неналежної поведінки адвоката. Також, в зв`язку з наведеним, внесено зміни до Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30 серпня 2014.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, зазначив про протиправність такого рішення з огляду на обмеження цим рішенням його права на можливість безперешкодно звернутись з відповідною скаргою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та фактично створює додаткові перешкоди у виді надмірного та необґрунтованого фінансового тягаря, справляння якого суперечить приписам законодавства України.

Адвокатське самоврядування відповідно до частини першої статті 43 та пунктів 1, 2, 3, 6, 7 частини першої статті 44 цього Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

З метою забезпечення гарантій незалежності адвокатури України від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, будь-яких інших органів, установ, організацій, фізичних і юридичних осіб для реалізації органами адвокатського самоврядування повноважень, визначених Законом, згідно з частиною першою статті 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок:

1) плати за складання кваліфікаційного іспиту;

2) щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування;

3) відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

4) добровільних внесків адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об`єднань;

5) добровільних внесків фізичних і юридичних осіб;

6) інших не заборонених законом джерел.

Отже, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено види грошових внесків на утримання та реалізацію повноважень органів адвокатського самоврядування.

Відповідно до частини першої та другої статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Приписи частини першої статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гарантують кожному, кому відомі факти поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із відповідною заявою (скаргою).

Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено юридично визначену процедуру розгляду письмової скарги.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Приписи статті 37 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачають стадії дисциплінарного провадження. Зокрема дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

У преамбулі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Отже, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гарантує кожному можливість звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) та відповідно встановлює процедуру дисциплінарного провадження. При цьому цей закон не передбачає вимог щодо плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним рішенням встановлено та затверджено плату (а) за внесення кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури регіонів відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день подання заяви (скарги) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність; (б) за внесення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень у розмірі 30% від одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день подання скарги на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Колегія суддів зазначає, що вказане рішення містить притаманні нормативно-правовому акту ознаки, а саме: встановлює норми права (обов`язок осіб щодо внесення плати юридичними та фізичними особами при поданні заяви (скарги) щодо неналежної поведінки адвоката), носить загальний характер (розрахований на необмежену кількість суб`єктів) та підлягає довгостроковому та неодноразовому застосуванню.

Нормативно-правовий характер актів Ради адвокатів України підтверджується і їх обов`язковістю, визначеною частиною першої статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та відповідно підпадає під розуміння пункту 18 частини першої статті 4 КАС України, яким визначено, що: нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

За цих обставин колегія суддів вважає, що спірне рішення підлягає перевірці судом критеріям, визначеним частиною третьою статті 2 КАС України, а саме: чи прийнято таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачає вимог щодо плати за внесення кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури регіонів відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень, а також за внесення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень.

Також, приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено право на запровадження та формування певних внесків (плати) на утримання органів адвокатського самоврядування для їх належного та самодостатнього існування, за умови легальності джерел походження таких внесків, що свідчить про те, що запровадивши таку плату, Рада адвокатів України діяла не у відповідності до вимог Закону.

З огляду на зазначене, посилання апелянтів на п. 6 ч. 1 ст. 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який передбачає можливість утримання органів адвокатського самоврядування за рахунок інших не заборонених законом джерел, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, положення даної норми не свідчить про обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, адже наведена норма жодним чином не наділяє органи адвокатського самоврядування, у тому числі Раду адвокатів України, повноваженнями встановлювати на власний розсуд будь-які обов`язкові платежі, які не передбачені законодавством України, та в такий спосіб визначати інші джерела утримання органів адвокатського самоврядування.

Дані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 15 травня 2023 року у справі № 640/17743/20, предметом розгляду в якій було рішення Предметом оскарження у цій справі є рішення Ради адвокатів України № 37 від 18.06.2020 «Про встановлення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури».

Крім того, у правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі №160/9696/18, зазначено, що із системного, сутнісного та цільового підходу до розуміння зазначених конституційних положень та положень профільного (базового) законодавчого акта, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, убачається, що адвокатура як інституція та її діяльність в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин. Ця властивість адвокатури увиразнюється (посилюється) метою її служіння суспільному інтересу шляхом надання своєчасної і належної правової допомоги у поєднанні з виконанням делегованих їй державою окремих владних повноважень. У контексті наведеного має значення й особливий характер адвокатської професії, представники якої є учасниками творення правосуддя, у зв`язку з чим користуються, зокрема, правом участі у суді як захисники чи представники та імунітетом від судового переслідування за свої виступи в залі суду (стаття 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлюючи плату за внесення кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури регіонів відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень, а також за внесення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень, Рада адвокатів України обмежила передбачене частиною першою статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право громадян та юридичних осіб на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) у разі невиконання або неналежного виконання адвокатом своїх професійних обов`язків, розголошення адвокатської таємниці тощо, що безпосередньо пов`язано з правом осіб на професійну правничу допомогу, гарантовану Конституцією України.

Враховуючи незалежність адвокатського самоврядування (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), існування юридичної визначеності та легітимних очікувань особи щодо реалізації державою гарантій по відношенню до людини (стаття 3 Конституції України), а саме права на звернення зі скаргою до кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури, як суб`єкта публічних відносин, (частина перша статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), обумовлює в рамках Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» унормованої справедливої процедури ним самим.

Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року у справі №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року у справі №805/2340/17-а, постанова від 4 червня 2020 року №460/354/19), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

Указані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічних відносин).

Згідно зі статтею 6 Конвенції має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.

Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень (суб`єкта публічних відносин), діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя.

Оскільки публічна влада в Україні представлена розгалуженою системою суб`єктів владних повноважень (суб`єктів публічних відносин), або суб`єктів адміністрування, які різняться організаційно-правовою формою, обсягом повноважень та метою діяльності, які у розумінні КАС України можуть залучатися до адміністративного процесу як відповідач, відповідна вимога здійснення справедливої процедури органами адвокатського самоврядування під час прийняття владних рішень, особливо, коли йдеться про реалізацію процедурних гарантій «права особи на звернення», зокрема, до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (суб`єкта публічних відносин) із відповідною заявою (скаргою), має бути обов`язково дотримана.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлюючи зазначену плату при поданні заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, що впливає на вирішення питання прийняття такої заяви до розгляду (доступ до правосуддя) Рада адвокатів України обмежила передбачене частиною першою статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право громадян та юридичних осіб на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) у разі невиконання або неналежного виконання адвокатом своїх професійних обов`язків, розголошення адвокатської таємниці тощо, що безпосередньо пов`язано з правом осіб на професійну правничу допомогу, гарантовану Конституцією України.

Зважаючи на викладене, Суд зазначає, що в контексті реалізації законодавчих гарантій, запроваджених Законом України «Про звернення громадян», який поширюється на спірні правовідносини в частині права кожного на безоплатне звернення до суб`єктів владних повноважень (суб`єктів публічних відносин) із відповідною заявою, установлення такого процедурного обмеження як сплата за організаційно-технічне забезпечення розгляду (заяв) скарг щодо поведінки адвоката, нівелює саму суть права особи на звернення.

Щодо доводів апелянтів про те, що права позивача оскаржуваним рішенням не порушені, слід зазначити наступне.

За приписами ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень на час розгляду справи судами попередніх інстанцій врегульовано статтею 264 КАС України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 264 КАС України передбачено, що Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Отже, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є порушене право та законний інтерес, порушений суб`єктом владних повноважень.

При цьому, судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі ОСОБА_3 мав статус адвоката, він є суб`єктом правовідносин у сфері застосування спірного рішення, що згідно з ч. 2 ст. 264 КАС України, надає йому право на оскарження спірного нормативно-правового акта.

Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно визнано протиправним рішення Ради адвокатів України №144 від 16-17 листопада 2022 року «Про Реєстр дисциплінарних проваджень» в частині пунктів 3, 4, 5. Крім того, підлягає визнанню протиправним та нечинним пункт 7 спірного рішення в частині внесення таких змін до Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30 серпня 2014 року:

- абзаца третього та четвертого зміненої редакції пункту 4 статті 14 Положення («При поданні заяви (скарги) надається підтвердження здійснення плати за внесення даних до Реєстру дисциплінарних проваджень. При поданні заяв (скарг) суддями не у рамках наданих їх повноважень процесуальним законодавством України, надається підтвердження здійснення плати за внесення даних до Реєстру дисциплінарних проваджень»);

- викладення пункту 36.6 статті 36 Положення в іншій редакції («При поданні скарги на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надається підтвердження здійснення плати за внесення даних до Реєстру дисциплінарних проваджень»).

Інша частина доводів та заперечень апелянтів висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що відповідачами в суді першої інстанції не доведено правомірність оскаржуваного рішення, а доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційні скарги Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 22.03.2024р.)