ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2024 року Чернігів Справа № 620/1122/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді БаргаміноїН.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.08.2023 № 253450002993 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди роботи з 20.09.1984 по 06.09.1991 на території Латвійської Республіки; з 30.06.1993 по 01.02.1994 та з 01.02.1994 по 31.05.1996 для призначення пенсії за віком; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення щодо призначення та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 24.08.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 21.03.2024 було повернуто без розгляду відзиви Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, залучено до матеріалів справи витребувані у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області копії заяви позивача про призначення пенсії з доданими до неї документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 24.08.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 77).

За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 253450002993 від 31.08.2023.

Підставою для відмови в призначенні пенсії слугувало те, що страховий стаж заявниці становить 27 років 00 місяців 29 днів. До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 16.10.1991:

- з 01.11.1984 по 06.09.1991 (робота на території Латвійської Республіки згідно чинного законодавства зараховується по 31.12.1990), оскільки дата початку трудової діяльності не відповідає даті відкриття трудової книжки, а також період перетинається з періодом роботи з 17.12.1984 по 31.07.1985 згідно даних трудової книжки НОМЕР_3 від 23.04.1981;

- з 30.06.1993 по 01.02.1994, оскільки різниця між датою звільнення та датою створення наказу про звільнення складає більше 1 місяця;

- з 01.02.1994 по 31.05.1996, оскільки відсутні підстави звільнення;

- з 24.07.2002, оскільки період роботи у фермерському господарстві необхідно підтвердити сплатою страхових внесків. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб дані з 24.07.2002 по 31.12.2003 відсутні (а.с. 5).

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 31.08.2023 № 2500-0215-8/58003 повідомило позивача про прийняте рішення (а.с. 76).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція № 162), та яка була чинна на момент початку заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 162 після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.

Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 вищенаведеної Інструкції).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Згідно пунктів 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1(далі по тексту - Порядок № 22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Так, судом встановлено, що у позивача в наявності є дві трудові книжки:

- серії НОМЕР_3 від 23.04.1981, згідно якої позивачу зараховано до трудового стажу позивача період з 17.12.1984 по 31.07.1985 розпорядником робіт по 4 розряду в літейному цеху (а.с. 48-50);

- серії НОМЕР_2 від 16.10.1991, в якій наявні записи щодо періодів роботи: з 01.11.1984 по 06.09.1991 техніком по фондам та оператором ЕОМ Ризької нафтобази; з 30.06.1993 по 01.02.1994 член колгоспу «Маяк»; з 01.02.1994 по 31.05.1996 землевпорядник Горбівської сільської ради Новгород-Сіверського району (а.с. 38-46).

При цьому, вищевказані періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 16.10.1991 не були зараховані до страхового стажу, а саме: з 01.11.1984 по 06.09.1991 (робота на території Латвійської Республіки згідно чинного законодавства зараховується по 31.12.1990), оскільки дата початку трудової діяльності не відповідає даті відкриття трудової книжки, а також період перетинається з періодом роботи з 17.12.1984 по 31.07.1985 згідно даних трудової книжки НОМЕР_3 від 23.04.1981; з 30.06.1993 по 01.02.1994, оскільки різниця між датою звільнення та датою створення наказу про звільнення складає більше 1 місяця; з 01.02.1994 по 31.05.1996, оскільки відсутні підстави звільнення.

Щодо періоду роботи з 20.09.1984 по 06.09.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 16.10.1991, то суд зазначає наступне.

Згідно пункту 5.1 Інструкції № 162 особа, яка втратила трудову книжку (вкладиш до неї), має негайно заявити про це адміністрації за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви адміністрація видає працівникові іншу трудову книжку або вкладку до неї (нових зразків) з написом «Дублікат» у правому верхньому кутку першої сторінки.

Пунктами 5.2, 5.3 Інструкції № 162 дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. До розділів «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження» та «Відомості про заохочення» при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження та заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень). Якщо працівник до вступу на дане підприємство вже працював як робітник або службовець, то при заповненні дубліката трудової книжки у розділі «Відомості про роботу» у графі 3 насамперед вноситься запис про загальний стаж роботи в якості робітника або службовця до вступу на дане підприємство, підтвердженому документами. У тому випадку, коли документи не містять повністю зазначених вище відомостей про роботу в минулому, до дублікату трудової книжки вносяться відомості, що є в документах.

Як встановлено судом, трудова книжка серії НОМЕР_2 від 16.10.1991 у правому верхньому кутку першої сторінки має напис «Дублікат», при цьому записи № 1-3 зроблені підприємством, на якому розпочато ведення трудової книжки, за останнім на той час місцем роботи.

Разом з тим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не було враховано вищевказані положення діючої на той час Інструкції № 162, як і не зазначено будь-яких інших підстав надання переваги записам трудової книжки серії НОМЕР_3 від 23.04.1981 в противагу записам трудової книжки серії НОМЕР_2 від 16.10.1991.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку № 22-1).

Аналізуючи викладені норми, суд приходить до висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган.

Разом з тим, в даному випадку, органом Пенсійного фонду не було здійснено перевірки поданих позивачем документів.

Також суд зазначає, що між Україною і Латвійською Республікою був укладений Договір про співробітництво в галузі соціального забезпечення, підписаний 26.02.1998 в м. Києві та ратифікований Україною 19.03.1999 відповідно до Закону України «Про ратифікаціюДоговору між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення» № 525-XIV(далі - Договір).

Зазначений Договір регулює соціальне забезпечення осіб, а також членів їхніх сімей, на яких поширювалось або поширюється законодавство України чи Латвійської Республіки в галузі соціального забезпечення. Також, даний Договір поширюється, зокрема, на всі види пенсійного забезпечення громадян, які регулюються Сторонами даного Договору.

Відповідно до частини першої статті 5 Договору законодавство Сторін, яке обмежує виплату пенсій і допомог лише з причини проживання особи за межами території Сторони, не поширюється на осіб, які постійно проживають на території іншої Договірної Сторони.

Згідно з частиною третьою статті 16 Договору трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської Республіки до 1 січня 1991 року особами, які проживають на території обох Сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначені і нарахуванні пенсії на території обох Сторін за умови, що одна із Сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди.

Стаття 17 Договору передбачає, що, якщо право на пенсію згідно із законодавством Сторін виникає тільки в результаті підсумовування періодів страхування, набутих згідно із законодавством обох Сторін, розмір пенсії кожна Сторона обчислює і виплачує відповідно до страхового стажу, набутого на її території.

Отже, для визначення права на пенсію враховується весь стаж, накопичений у Латвійській Республіці, але при визначенні розміру пенсії, враховується лише стаж, накопичений у СРСР до 01.01.1991. За іншу частину стажу, накопиченому в Латвійській Республіці, оплату пенсії здійснює Латвійська Республіка.

Виходячи із змісту наведеного аналізу норм Договору, суд вважає помилковим висновки відповідача щодо зарахування періодів роботи в Латвійській Республіці тільки до 01.01.1991, оскільки вищезазначеними нормами Договору передбачено різні правила для врахування періодів роботи для визначення права на пенсію та для визначення розміру пенсії, при цьому, факт сплати чи несплати страхових внесків не має значення для зарахування страхового стажу позивача за спірний період.

Водночас, суд звертає увагу, що періоди з 20.09.1984 по 31.10.1984 (трудова діяльність), з 17.12.1984 по 31.07.1985 (трудова діяльність), з 05.09.1988 по 04.09.1991 (догляд за дитиною до 3 років) згідно форми РС-право вже були зараховані органом Пенсійного фонду до страхового стажу позивача, та підстави для його повторного зарахування відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позивач має право на зарахування до страхового стажу періодів з 01.11.1984 по 16.12.1984, з 01.08.1985 по 04.09.1988, з 05.09.1991 по 06.09.1991.

Так, щодо періодів роботи з 30.06.1993 по 01.02.1994, з 01.02.1994 по 31.05.1996, то суд зазначає, що вказані записи в повній мірі підтверджують періоди роботи позивача, а різниця між датою звільнення та датою створення наказу про звільнення та відсутність підстави звільнення не є приводом для позбавлення позивача права на зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу.

Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу, а відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.

Так, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави не приймати до уваги вказані записи трудової книжки серії НОМЕР_2 від 16.10.1991.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що період роботи з 30.06.1993 по 01.02.1994, з 01.02.1994 по 31.05.1996, який не був зарахований до стажу позивача, підтверджуються записами його трудової книжки серії НОМЕР_2 від 16.10.1991.

Як слідує з матеріалів справи, вік позивача 60 роки, страховий стаж, з урахуванням встановлених судом обставин складає більше 30 років, що дає право на призначення пенсії за віком згідно частини другої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно пункту 1 частини першої статті 45 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно паспортних даних позивача, вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а за призначенням пенсії звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області 24.08.2023, в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Частиною третьою статті 46 Конституції України та частиною другою статті 7 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З урахуванням зазначеного, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, зважаючи, що позивач вперше звернувся за призначенням пенсії в межах 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку та наявний у позивача стаж, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.08.2023 № 253450002993 в частині не зарахування періодів з 01.11.1984 по 16.12.1984, з 01.08.1985 по 04.09.1988, з 05.09.1991 по 06.09.1991, з 30.06.1993 по 01.02.1994, з 01.02.1994 по 31.05.1996 до страхового стажу та відмові у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального страхового стажу позивача період її роботи з 01.11.1984 по 16.12.1984, з 01.08.1985 по 04.09.1988, з 05.09.1991 по 06.09.1991, з 30.06.1993 по 01.02.1994, з 01.02.1994 по 31.05.1996 та призначити пенсію за віком з 31.05.2023.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.11.1984 по 16.12.1984, з 01.08.1985 по 04.09.1988, з 05.09.1991 по 06.09.1991, з 30.06.1993 по 01.02.1994, з 01.02.1994 по 31.05.1996; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення щодо призначення та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , то суд зазначає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області має здійснювати призначення та виплату позивачу пенсію за місцем проживання.

Щодо позовних вимог про зобов`язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 20.09.1984 по 31.10.1984 (трудова діяльність), з 17.12.1984 по 31.07.1985 (трудова діяльність), з 05.09.1988 по 04.09.1991, то суд зазначає, що у вказаній частині права позивача не порушені, вказані періоди були зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 , а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 545,04 грн. з кожного.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м.Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-а, м.Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.08.2023 № 253450002993 в частині не зарахування періодів з 01.11.1984 по 16.12.1984, з 01.08.1985 по 04.09.1988, з 05.09.1991 по 06.09.1991, з 30.06.1993 по 01.02.1994, з 01.02.1994 по 31.05.1996 до страхового стажу та відмові у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального страхового стажу позивача період її роботи з 01.11.1984 по 16.12.1984, з 01.08.1985 по 04.09.1988, з 05.09.1991 по 06.09.1991, з 30.06.1993 по 01.02.1994, з 01.02.1994 по 31.05.1996 та призначити пенсію за віком з 31.05.2023.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 545,04 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 545,04 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.03.2024.

Суддя Наталія БАРГАМІНА