ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року

м. Київ

справа № 676/4489/22

провадження № 51-4939 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та засудженого на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 червня 2023 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Пролетарськ Луганської області,

який зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області вироком від 16 січня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 червня 2023 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК, до покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян(далі - НМДГ), що становить 51 000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій органів місцевого самоврядування, на строк 1 рік.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим за вчинення ним кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_7 , відповідно до витягу з протоколу пленарних засідань першої сесії Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області VIII скликання від 25 листопада 2020 року, був обраний депутатом Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області.

На першій сесії Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області VIII скликання від 25 листопада 2020 року всі депутати районної ради були повідомлені про виконання Закону України «Про запобігання корупції» щодо заходів фінансового контролю, що засвідчено особистим підписом ОСОБА_7 .

Відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» депутати місцевих рад є особами, які уповноважені на виконання функцій місцевого самоврядування та на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» на депутатів місцевих рад поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Депутати місцевих рад зобов`язані щороку до 01 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», а також дотримуватись інших вимог фінансового контролю, передбачених зазначеним Законом.

ОСОБА_7 , будучи депутатом Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області та суб`єктом декларування, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою приховання дійсної інформації щодо отриманих доходів, при заповненні на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та поданні до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, у період із 13:35 22 березня 2021 року до 09:31 23 березня 2021 року вніс до декларації завідомо недостовірні відомості, а саме:

- у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» не зазначив наявність та вартість напівпричепу «SCHMITZ», 1999 року випуску, на суму 70 400,00 грн;

- у розділі 8 «Корпоративні права» не зазначив відомості про належні йому корпоративні права, які виражені у внеску до статутного фонду ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Грот» (далі - ТОВ НВО «Грот») у розмірі 83,33% на суму 1 250 000,00 грн;

- у розділі 12 «Грошові активи» не зазначив відомості про свій грошовий актив у вигляді коштів, розміщених на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», на загальну суму 228 073,54 грн,

які відрізняються від достовірних на загальну суму 1 548 483,54 грн, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, яку засвідчив власним кваліфікованим електронним підписом (ЕЦП).

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх змінити, звільнити ОСОБА_7 від призначеного за ч. 1 ст. 366-2 КК покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 , не врахував того, що на час апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК, яке є кримінальним проступком.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_7 , не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, а кримінальне провадження - закрити у зв`язку із наявністю для цього підстав, передбачених ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції:

- безпідставно визнав його винуватим за ч. 1 ст. 366-2 КК, оскільки він не приховував інформацію про доходи, діяв без прямого умислу на це, а тому в його діях відсутній склад інкримінованого правопорушення;

- не врахував те, що під час здійснення досудового розслідування слідчі дії проводились та процесуальні рішення приймались неуповноваженими слідчими, з огляду на те, що доручення на здійснення досудового розслідування було надано заступником начальника СВ Кам`янець-Подільського РУП ГУНП, який не був заступником начальника територіального чи відокремленого підрозділу поліції - керівником за ст. 214 КПК, а тому всі зібрані докази у кримінальному провадженні є недопустимими.

На касаційну скаргу засудженого прокурор подав письмове заперечення, в якому, із наведенням відповідних аргументів, просив її залишити без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали доводи своєї касаційної скарги та заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Прокурор підтримав доводи своєї касаційної скарги та заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Вимогами ст. 370 КПКвстановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Згідно зі ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Засуджений у поданій касаційній скарзі покликаються на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного засудження його за ч. 1 ст. 366-2 КК.

Доводи про безпідставне засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366-2 КК через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність

Засуджений у касаційній скарзі вказував на безпідставне засудження за ч. 1 ст. 366-2 КК, оскільки він не приховував інформацію про доходи, діяв без прямого умислу на це, а тому в його діях відсутній склад інкримінованого правопорушення.

Проте зазначені доводи колегія суддів касаційного суду вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.

Так, кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 366-2 КК (у редакції Закону від 04 грудня 2020 року № 1074-IX) настає за умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суб`єкт кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК, - спеціальний. Це фізична осудна особа, яка досягла 16 років до вчинення кримінального правопорушення, та є суб`єктом декларування.

Приміткою до ст. 366-2 КК визначено, що суб`єктами декларування у цій статті є особи, які відповідно до частин 1, 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» депутати місцевих рад належать до категорії осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування, на яких поширюється дія вказаного Закону, в тому числі й в частині зобов`язання, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Закону, щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

За змістом частин 1, 2 ст. 4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради набуває свої повноваження у результаті обрання його до ради відповідно до Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією.

Об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК, є встановлений законом порядок декларування, який покликаний забезпечити доброчесність осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і зрештою - правильну діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування.

Суспільна небезпечність кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК, полягає у тому, що суб`єкт умисно порушує передбачений спеціальними законами порядок декларування. Основною ціллю декларування доходів є ефективне запобігання корупції через прозорість майнового стану осіб, уповноважених на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Порядок декларування, що є безпосереднім об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК, визначений Законом України «Про запобігання корупції».

Обов`язковою умовою для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 366-2 КК є встановлення факту внесення суб`єктом декларування до декларації, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», відомостей, а також факту того, що такі відомості є завідомо недостовірними для суб`єкта декларування, яке вчинене з прямим умислом.

За змістом ч. 1 ст. 24 КК у кримінальному правопорушення, передбаченому ч. 1 ст. 366-2 КК України, умисел буде прямим у випадку, якщо суб`єкт декларування усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння з внесення до декларації, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», завідомо недостовірних відомостей і бажав його вчинити.

Електронне декларування є складовою комплексної системи боротьби з корупцією. Його запровадження обумовлено необхідністю створення системи об`єктивного фінансового контролю за майновим станом публічних службовців, проведення стосовно них моніторингу способу їх життя з метою перевірки відповідності рівня життя задекларованим майну та доходам. Внесення завідомо недостовірних відомостей до електронної декларації суб`єктами декларування перешкоджає здійсненню фінансового контролю за їх майновим станом контролюючими органами та шкодить ефективній протидії корупції. За таких обставин, зважаючи на негативні наслідки, які в собі несе декларування недостовірної інформації, законодавцем встановлено кримінальну протиправність такого діяння, яка є юридичним вираженням його суспільної небезпеки.

Перед безпосереднім внесенням відомостей до декларації, в тому числі про об`єкти декларування, суб`єкт декларування ознайомлюється з правилами заповнення форми декларації. Перед підписанням декларації суб`єкт декларування попереджається про відповідальність за декларування недостовірної інформації.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

При цьому суд урахував показання:

- обвинуваченого про те, що він з 2011 року був депутатом різних рад. У районній раді він був попереджений про обов`язкове заповнення декларації. Умислу не заповнювати декларацію не мав. Електронний ключ він має як керівник підприємства, але з комп`ютерною технікою працював мало. Заповнювати декларацію йому допомагав син. Він не перевіряв декларацію після того, як син її заповнив. До НАЗК із проханням перевірити декларацію він не звертався, вважаючи, що для цього не було причин. Корпоративні права має приблизно 8 років, після останніх змін до статуту їх вартість становить 120 000 грн. Щодо депозиту, то він брав довідку в банку. Напівпричіп - здав в оренду підприємству «Грот», а коли орендна плата нараховувалась, бухгалтерія нараховувала податки, він же отримував кошти вже після всіх утримань, про що також брав довідку. Щодо частки в ТОВ, то він отримує дивіденди, при отриманні розписується у відомості, після відрахувань. Виправити декларацію у встановлений НАЗК строк до 01 грудня не міг із технічних причин - система не дозволяла. Вніс виправлення до декларації на момент завершення судового розгляду справи в суді;

а також дані, що містяться, зокрема, у:

- висновку НАЗК від 20 грудня 2021 року, складеному стосовно суб`єкта декларування ОСОБА_7 , з копіями матеріалів повної перевірки, за результатами якої встановлено, що суб`єкт декларування при поданні декларації зазначив недостовірні відомості, зокрема, щодо: транспортного засобу - напівпричепу «SCHMITZ», 1999 року випуску, на суму 70 400,00 грн; наявності корпоративних прав у ТОВ НОВ «Грот» на суму 1 250 000 грн та грошового активу у вигляді коштів, розміщених на банківських рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк», у розмірі 228 083,54 грн;

- щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, заповненій ОСОБА_7 23 березня 2021 року;

- інформації Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Хмельницькій області щодо вартості транспортних засобів, зокрема, напівпричепу «SCHMITZ», що належать ОСОБА_7 , яка становить 70 400,00 грн;

- інформації Закарпатської митниці щодо напівпричепу «SCHMITZ»;

- інформації АТ КБ «ПриватБанк» щодо залишку коштів на рахунку ОСОБА_7 станом на 31 грудня 2020 року, у сумі 20 000,00 грн;

- протоколі огляду документів від 24 червня 2022 року, отриманих від АТ КБ «ПриватБанк», щодо банківських операцій по банківських рахунках ОСОБА_7 , з додатками, зокрема, транзакцій по картці № НОМЕР_2 , що відображає нарахування відсотків за договором за період часу з 02 січня по 03 грудня 2020 року, та станом на 03 грудня 2020 року залишок грошових коштів у сумі 200 000 грн;

- статуті ТОВ НВО «Грот», за яким частка ОСОБА_7 у розмірі статутного капіталу, розподіленого між учасниками товариства, становить 1 250 000,00 грн, що становить 83,33% статутного капіталу Товариства;

- витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про належність ОСОБА_7 корпоративних прав у виді внеску до статутного фонду ТОВ НВО «Грот» у розмірі 83,33% на суму 1 250 000,00 грн;

- протоколі огляду документів від 13 червня 2022 року, отриманих в Управлінні державної реєстрації Кам`янець-Подільської міської ради, а саме реєстраційної справи ТОВ НВО «Грот» щодо належності ОСОБА_7 корпоративних прав;

- інформації НАЗК з витягом послідовності дій користувача, відповідно до якої Декларацію за 2020 рік (щорічну) з унікальним ідентифікатором документа ОСОБА_7 створив о 13 год 35 хв 42 с 22 березня 2021 року;

- витязі з протоколу пленарних засідань першої сесії Кам`янець-Подільської районної ради VIII скликання від 25 листопада 2020 року, постанові № 75 від 20 листопада 2020 року про реєстрацію депутатів Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області, постанові № 76 від 23 листопада 2020 року про скликання першої сесії Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області, постанові № 77 від 24 листопада 2020 року про реєстрацію депутатів Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області, відповідно до яких ОСОБА_7 зареєстровано депутатом Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області та обрано депутатом Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області;

- повідомленні депутатів VIII скликання від 25 листопада 2020 року про виконання Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контрою (подання Декларації), згідно з яким усіх депутатів районної ради було повідомлено щодо подання декларації, з особистим підписом ОСОБА_7 про ознайомлення;

- довідці ТОВ НВО «Грот» про перебування ОСОБА_7 на посаді директора та про отримані доходи;

- договорі купівлі-продажу транспортного засобу від 19 червня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_7 придбав напівпричіп «SCHMITZ», 1999 року випуску, за 70 400,00 грн;

- договорі оренди напівпричепа № 7 від 26 червня 2019 року, укладеному між ОСОБА_7 та ТОВ НВО «Грот» з актом приймання-передачі напівпричепа; договорі оренди автомобіля № 2 від 01 травня 2019 року з додатками: акті приймання-передачі, додатковій угоді від 30 квітня 2022 року та довідці про отримані ОСОБА_7 від ТОВ «НВО «Грот» доходи у 2020 році;

- протоколах тимчасового доступу до документів і речей від 10, 23 червня та 07 липня 2022 року з описом вилучених документів та речей;

- постановах від 13, 24 червня та 07 липня 2022 року про визнання предметів речовими доказами.

Водночас суд не взяв до уваги показань свідка ОСОБА_8 , наданих ним під час судового розгляду, оскільки він є сином обвинуваченого, а тому є особою, яка зацікавлена у результаті розгляду кримінального провадження та непритягненні ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності.

Суд першої інстанції, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_7 , будучи депутатом Кам`янець-Подільської районної ради, тобто суб`єктом декларування, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, умисно вніс до щорічної декларації за 2020 рік недостовірні відомості, з метою приховання дійсної інформації щодо отриманих доходів, зваживши при цьому на те, що: він має певну кількість об`єктів декларування, частину з яких задекларував, а деякі залишились не задекларованими; був письмово ознайомлений із вимогами антикорупційного законодавства; відомості, вказані у декларації, відрізняються від достовірних на суму, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та свідчать про те, що особа не могла не усвідомлювати внесення неправдивих відомостей та що це не є опискою чи помилкою у підрахунку; сплата податків із отриманого доходу не звільняє від відповідальності за недекларування майна, від оренди якого отримано цей дохід; недостатність практичних навичок роботи на комп`ютері не виправдовує внесення до декларації недостовірних відомостей, зокрема, вибіркове зазначення об`єктів декларування.

Суд першої інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 вчинив це інкриміноване йому суспільно небезпечне діяння.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК.

Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК, доведена поза розумним сумнівом.

Суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду належним чином перевірив доводи апеляційної скарги обвинуваченого в цій частині, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність судових рішень, умотивованість їхніх висновків щодо наявності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК, засуджений у касаційній скарзі не навів.

Доводи про проведення досудового розслідування неуповноваженими особами та недопустимість доказів

У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що під час здійснення досудового розслідування слідчі дії проводились та процесуальні рішення приймались неуповноваженими слідчими, з огляду на те, що доручення на здійснення досудового розслідування було надано заступником начальника СВ Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_9 , який не був заступником начальника територіального чи відокремленого підрозділу поліції - керівником за ст. 214 КПК, а тому всі зібрані докази у кримінальному провадженні, на його думку, є недопустимими.

Колегія суддів не може погодитись з цими доводами з огляду на таке.

Вперше група слідчих для досудового розслідування в даному кримінальному провадженні була визначена постановою від 10 січня 2022 року т.в.о. заступника начальника СВ Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_10 .

Наступні зміни в групі слідчих відбулись за постановами від 22 квітня 2022 року та від 08 серпня 2022 року заступника начальника СВ Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_11 .

Відповідно до частин 1, 2 статті 39 КПК досудове розслідування організовує керівник органу досудового розслідування, він же уповноважений визначати слідчого (слідчих).

За п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК в редакції Закону станом на 10 січня 2022 року (дата внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР) керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, перший заступник або заступник Директора Державного бюро розслідувань, керівник (начальник) Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Таким чином, колегія суддів уважає, що як т.в.о заступника начальника ОСОБА_10 , так і заступник начальника слідчого відділу ОСОБА_12 на час проведення досудового розслідування мали право визначати та змінювати групу слідчих.

Такий висновок у повній мірі узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, відображеною, зокрема, постановах від 23 травня 2023 року (справа № 185/7624/21, провадження № 51-972 км 23), від 17 січня 2024 року (справа № 712/2934/17, провадження № 51-5305 км 23).

Крім того, колегія суддів ураховує й те, що рішення заступника начальника СВ Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_9 про доручення групі слідчих проводити досудове розслідування не викликало двозначного тлумачення ні з боку самих слідчих, ані з боку прокурорів, на яких було покладено функцію здійснення нагляду у формі процесуального керівництва, та прокурора, який затверджував обвинувальний акт. Не оспорювались ці рішення й стороною захисту під час досудового та судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищезазначене колегія суддів уважає, що під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні всі слідчі дії проводились та процесуальні рішення приймались уповноваженими слідчими, а тому відсутні підстави уважати, що в цій частині допущено істотне порушення вимог КПК які б могли вплинути на допустимість доказів.

Доводи про незастосування положень статей 49, 74 КК

У поданій касаційній скарзі прокурор вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом апеляційної інстанції закону, який підлягав застосуванню.

Колегія суддів уважає ці доводи сторони обвинувачення обґрунтованими з огляду на таке.

Так, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні ним у період із 13:35 22 березня 2021 року до 09:31 23 березня 2021 року кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК (у редакції Закону від 04 грудня 2020 року № 1074-IX), за який передбачено покарання у виді штрафу від 2 500 до 3 000 НМДГ або громадських робіт на строк від 150 до 240 годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Строк притягнення особи до кримінальної відповідальності за такий кримінальний проступок становить 2 роки (п. 1 ч. 1 ст. 49 КК).

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилась від досудового розслідування або суду.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 285 КПК обвинуваченому, який може бути звільненим від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено право та підстави такого звільнення, право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

Тоді така особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставі, передбаченій ст. 49 КК, у порядку, визначеному ч. 5 ст. 74 цього Кодексу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18, провадження № 51-413 кмо 21), за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку - 15 червня 2023 року, з дня вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК (у редакції Закону від 04 грудня 2020 року № 1074-IX), минули строки давності, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 49 КК, дане кримінальне правопорушення не входить до переліку злочинів, визначених у ч. 5 ст. 49 КК, до яких давність не застосовується.

Проте суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції на вищезазначені обставини уваги не звернув та всупереч вимогам ч. 2 ст. 285 КПК не вжив належних заходів щодо роз`яснення ОСОБА_7 права бути звільненим від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366-2 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Колегія суддів уважає, що нероз`яснення судом апеляційної інстанції ОСОБА_7 відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин в даному кримінальному провадженні є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що спричинило неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Разом із тим, касаційний суд, будучи наділений передбаченими ст. 440 КПК повноваженнями на закриття кримінального провадження при встановленні обставин, передбачених ст. 284 цього Кодексу, міг би виправити дану помилку суду апеляційної інстанції, проте відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК звільнення особи від кримінальної відповідальності можливо тільки за її згодою.

Під час касаційного перегляду ОСОБА_7 заперечував проти його звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366-2 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Зважаючи на таку позицію засудженого, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставіп. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 червня 2023 року стосовно ОСОБА_7 змінити.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнити ОСОБА_7 від призначеного за ч. 1 ст. 366-2 КК (у редакції Закону від 04 грудня 2020 року № 1074-IX) покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає чинності сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3