ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/135/23 (903/134/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Волинської області (суддя Дем`як В.М.) від 21.08.2023

та додаткове рішення Господарського суду Волинської області (суддя Дем`як В.М.) від 13.09.2023

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Павлюк І.Ю., судді: Грязнов В.В., Розізнана І.В.) від 30.10.2023

за позовом Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери"

до 1) Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1

2) Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

у межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена"

до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора - Гапоненко Р.І., адвокат,

представник відповідача-1 - не з`явився,

представник відповідача-2 - не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 03.02.2023 Адвокатське бюро "Гапоненко Роман і партнери" подало позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0741/2022/3507341, укладеного 11.11.2022 (далі - Договір) між Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1) та Приватним підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг" (далі - Відповідач-2).

1.2. Позов обґрунтований недобросовісною поведінкою Відповідача-1 при вчиненні оспорюваного правочину з відчуження за Договором транспортного засобу на користь пов`язаної з Боржником особи (Відповідача-2), директором та учасником якого так само як і господарства Відповідача-1 є одна і та сама фізична особа - ОСОБА_1 , а також вчинення оспорюваного правочину з відчуження транспортного засобу на шкоду Позивача через здійснення відчуження Боржником майна в період існування у нього заборгованості перед Позивачем, що стягнена за рішеннями суду з метою недопущення звернення стягнення на відповідне майно задля виконання відповідних рішень та стягнення заборгованості на користь Позивача.

1.3. 21.03.2023 Господарський суд Волинської області постановив ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 (далі - Боржник) за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) тощо.

1.4. 03.04.2023 Господарський суд Волинської області ухвалив передати справу за вимогами Позивача до відповідачів про недійсність Договору до Господарського суду Волинської області, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Боржника.

1.5. 11.05.2023 Позивач подав заяву про зміну підстав позову та просив визнати Договір недійсним з врахуванням загальних підстав позову, визначених Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) та зазначених в позовній заяві, а також врахувати спеціальні підстави визначені положеннями статті 42 КУзПБ.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій по суті спору

2.1. 21.08.2023 Господарський суд Волинської області ухвалив рішення (залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023) про задоволення позову та визнання недійсним Договору.

2.2. Судові рішення мотивовані наявністю підстав для визнання Договору недійсним, оскільки він вчинений задля уникнення Відповідачем-1 від виконання своїх грошових зобов`язань перед Позивачем за вже ухваленими судовими рішеннями про стягнення боргу з Боржника шляхом звернення стягнення на майно Боржника - відчужений транспортний засіб, який за Договором відчужений за ціною, значно заниженою порівняно з ринковою ціною, на користь Відповідача-2 - заінтересованої юридичної особи, керівником та засновником якої є та сама фізична особа, що і керівник та засновник Відповідача-1.

2.3. Погодившись із цими висновками, апеляційний суд додав, що наявність зведеного виконавчого провадження, опис і оцінка майна Відповідача-1 та часткова реалізація на аукціоні такого майна, не спростовує встановлених обставин у справі та наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного Договору.

3. Короткий зміст вимог щодо стягнення судових витрат

3.1. 01.09.2023 Позивач подав клопотання, в якому просив приєднати до матеріалів справи докази витрат Позивача на професійну правничу допомогу у цій справі та ухвалити рішення, яким ці витрати Позивача в цій справі в сумі 36 000 грн покласти на відповідачів.

4. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій про розподіл судових витрат

4.1. 13.09.2023 Господарський суд Волинської області ухвалив додаткове рішення про стягнення з Боржника на користь Позивача 26 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4.2. 30.10.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд постановив змінити додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2023, стягнувши з відповідачів на користь Позивача по 13 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4.3. Судові рішення про стягнення за вимогами Позивача його витрат на професійну правничу допомогу у цій справі мотивовані обґрунтованістю цих вимог та витрат Позивача у цій справі, наявністю підстав для їх зменшення із заявленої Позивачем суми 36 000 грн 00 коп. до 26 000 грн 00 коп., враховуючи заперечення Відповідача-1 проти цих витрат та наявність підстав для їх зменшення.

Апеляційний суд, змінюючи рішення місцевого суду щодо розподілу зазначених витрат та покладаючи ці витрати на обох відповідачів, на відміну від суду першої інстанції (який поклав ці витрати лише на Відповдіача-1), зазначив про розподілення витрат на професійну правничу допомогу за законом у разі задоволення позову між всіма відповідачами у відповідних частках.

5. Встановлені судами обставини

5.1. Рішенням Господарського міста Києва від 23.11.2022 у справі № 910/9204/22 вимоги Позивача було задоволено частково та стягнуто з Боржника на користь Позивача 404 207 грн 83 коп. основного боргу, 95 581 грн 96 коп. інфляційних втрат, 14 717 (чотирнадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн 47 коп. 3% річних, 7 717 (сім тисяч сімсот сімнадцять) грн 61 коп. витрат по сплаті судового збору.

14.12.2022 на виконання рішення Господарським судом міста Києва було видано наказ у справі № 910/9204/22.

28.12.2022 на підставі наказу Господарським судом міста Києва від 14.12.2022 № 910/9204/22 приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Пирогою С.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70625530.

Позивач зазначає, що виконавчі дії тривають, рішення Господарського міста Києва від 23.11.2022 у справі № 910/9204/22 залишається не виконаним.

5.2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.09.2022 у справі № 910/18718/21 було стягнуто з Боржника на користь Позивача 1 153 512 грн 44 коп. штрафу, а також 17 302 грн 69 коп. витрат зі сплати судового збору та 25 954 грн 03 коп. витрат зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Постановою від 17.01.2023 у справі № 910/18718/21 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Боржника, а рішення Господарського суду Волинської області від 06.09.2022 у справі № 910/18718/21 - без змін.

На стадії апеляційного провадження судом апеляційної інстанції було здійснено процесуальну заміну позивача та залучено правонаступника, а саме, Адвокатське бюро "Гапоненко Роман і партнери".

5.3. Відповідно до відповіді Міністерства внутрішніх справ України на запит приватного виконавця №43401576 від 17.08.2022 у ВП № 69670827, станом на 17.08.2022 у власності Відповідача-1 знаходилось 7 транспортних засобів.

Станом на 28.12.2022 за Відповідачем-1 не було зареєстровано жодного транспортного засобу (відповідь Міністерства внутрішніх справ України на запит приватного виконавця №153277265 від 28.12.2022 у ВП№ 70625530).

Згідно з відповіддю головного сервісного центру МВС від 11.01.2023 № 31/44АЗ-652-2023 у Територіальному сервісному центрі МВС № 0741 було здійснено, зокрема, перереєстрацію з Відповідача-1 на Відповідача-2 транспортного засобу TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу № 0741/2022/3507341 від 11.11.2022, укладеного відповідачами в Територіальному сервісному центрі МВС № 0741, доручення продавця № 3 від 16.01.2022, виданого Відповідачем-1 та доручення покупця № 3 від 01.11.2022, виданого Відповідачем-2.

5.4. Відповідч-1 за 4 місяці і 10 днів до відкриття провадження у справі про його банкрутство відчужило, зокрема, належний йому транспортний засіб TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 на користь заінтересованої особи. Директором і учасником Відповідача-2 є ОСОБА_1 , який також є керівником і учасником Відповідача-1.

5.5. Відповідно до відповіді №143401576 від 17.08.2022 у ВП № 69670827 Міністерства внутрішніх справ України на запит приватного виконавця станом на 17.08.2022 у власності Відповідача-1 знаходилось 7 транспортних засобів, проте станом на 28.12.2022 за Відповідачем-1 не було зареєстровано жодного транспортного засобу, що вбачається з відповіді Міністерства внутрішніх справ України на запит приватного виконавця №153277265 від 28.12.2022 у ВП № 70625530.

5.6. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником, учасником Відповідача-1 є ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником, учасником Відповідача-2 є також ОСОБА_1 .

5.7. Відповідно до Договору за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 21 000 грн.

Відповідно до витягу із сайту Міністерства економіки України станом на 02.02.2023 середня ринкова вартість транспортного засобу TOYOTA HILUX, 2017 року випуску для цілей оподаткування операцій з продажу або обміну об`єктів рухомого майна орієнтовно складає 614 711 грн 63 коп.

5.8. Між Позивачем та Адвокатським об`єднанням "Гапоненко Роман і партнери" укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 19.12.2022 № 03-974, за змістом якого Позивач доручає, а об`єднання бере на себе зобов`язання надавати необхідну об`єднанню правову допомогу, зокрема, але не виключно: представляти та захищати інтереси Позивача у будь-яких підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, зокрема, але не виключно у органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями; судах тощо та інших органах.

Також, Позивач уповноважує Об`єднання представляти інтереси в органах досудового розслідування та судах з усіма правами згідно з положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Надавати Позивачу консультації та роз`яснення з юридичних питань, усні та письмові довідки щодо застосування чинного законодавства України, надавати інші види правової допомоги в обсягах та на умовах, передбачених законодавством, Договором та додатковими угодами до нього.

Правова допомога надається Об`єднанням відповідно до Конституції України, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Правил адвокатської етики та інших нормативно-правових актів.

Позивач зобов`язується своєчасно приймати та оплачувати правову допомогу, що надається йому Об`єднанням згідно умов цього Договору, а також добросовісно виконувати всі інші зобов`язання по Договору в обсязі, в строки та терміни, що встановлені цим Договором.

5.9. Згідно з пунктами 4.1.- 4.4. договору від 19.12.2022 № 03-974 гонорар є формою винагороди об`єднання за надання правової допомоги Позивачу. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатським об`єднанням результату, якого бажає Позивач. Розмір гонорару, який Позивач сплачує Адвокатському об`єднанню за надану в межах цього Договору правову допомогу встановлюється в сумі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. за одну годину роботи адвоката Адвокатського об`єднання та сплачується Позивачем протягом трьох днів з моменту прийняття ним послуг за Актом наданих послуг. На підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням правової допомоги Позивачу відповідно до умов цього Договору Адвокатським об`єднанням складається акт наданих послуг (правової допомоги) і направляється або вручається під розписку Бюро.

5.10. 28.08.2023 між сторонами було підписано акт надання послуг від 28.08.2023 №47 з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 36 000 грн 00 коп.

5.11. Згідно з актом надання послуг від 28.08.2023 № 47 Позивач заявив загальну тривалість послуг пов`язаних з участю представника Позивача у судових засіданнях у Господарському суді Волинської області 8,5 годин на загальну суму 17 000 грн.

Загальна часова тривалість судових засідань по справі становила 2 год. 30 хв. Також судом встановлено, що судове засідання, призначене на 23.06.2023, було проведе за відсутності представників сторін.

6. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6.1. 21.11.2023 Відповідач-1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023, рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 та додаткове рішення від 13.09.2023 і ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

7. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7.1. Згідно з аргументами Відповідача-1 в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди, ухваливши рішення про задоволення позовних вимог порушили статті 15, 16 Цивільного кодексу України, не врахувавши висновки щодо застосуванням цих норм права та умов звернення за захистом порушеного права, що сформульовані, зокрема в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, а також в постановах Верховного Суду від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15.

Тоді як суди не врахували обставини відсутності порушеного права Позивача у спірних правовідносинах, що підлягає захисту саме шляхом визнання недійсним Договору про продаж Відповідачем-1 транспортного засобу, оскільки права Позивача на погашення заборгованості Відповідачем-1, про яку заявлено в позові, захищені та забезпечені у межах зведеного виконавчого провадження № 71080303 шляхом передачі Позивачу за результатами прилюдних торгів, у рахунок погашення боргу належних Відповідачу-1 складських приміщень та 30-ти тонних вагів, про що Позивачу видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та зареєстровано право власності. Скаржник також уточнив, що виконавче провадження на виконання судового наказу від 14.12.2022 № 910/9204/22 завершено.

Скаржник також зазначив, що Позивач заявив у справі про банкрутство Боржника кредиторські вимоги, однак ці вимоги судом не розглянуті та відповідний процесуальний документ з цього приводу відсутній

7.2. Щодо розподілу судових витрат скаржник зазначив, що керівником і Позивача і адвокатського об`єднання, що надавало правові послуги у цій справі, є одна і та сама фізична особа - Гапоненко Роман Іванович, розмір заявлених послуг з правничої допомоги у цій справі є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та складністю справи, оскільки спір у цій справі незначної складності та не передбачає дослідження адвокатом великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, а Позивач також є спеціалістом в галузі права та не потребує залучення для надання правової допомоги сторонніх осіб.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо права на захист порушеного права за вимогами до боржника у межах справи про банкрутство

8.1. Предметом розгляду у цій справі у межах справи про банкрутство Боржника став ініційований Позивачем спір про недійсність договору про відчуження Боржником власного майна на користь третьої особи (Відповідача-2). Водночас Відповідач-1 заперечує право Позивача на позов, стверджуючи про відсутність у Позивача порушеного права у спірних правовідносинах через відсутність права вимоги до Відповідача-1 (Боржника) внаслідок її задоволення у межах примусового виконання у виконавчому провадженні судового рішення про стягнення з Боржника на користь Позивача заборгованості.

У зв`язку з цим Суд звертається до регламентованих положеннями КУзПБ, ГПК України та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальних та спеціальних правил та умов щодо права на захист порушеного права за вимогами до боржника у межах справи про банкрутство.

8.2. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

8.3. Відповідно до частини першої статті 62 цього Кодексу усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18(916/1051/20) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

8.4. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20).

8.5. За змістом саттей 16, 203, 215 ЦК України правом оспорювати правочин Закон наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17).

8.6. Щодо правового регулювання та правил недійсності правочинів боржника у межах справи про банкрутство Суд зазначає про таке.

Правила та підстави недійсності правочинів регламентовані положеннями ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зокрема, статтею 215 ЦК України встановлені загальні вимоги щодо недійсності правочину, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

8.7. Крім наведених в статті 215 ЦК України загальних вимог щодо недійсності правочину, спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними (частина перша статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стаття 42 КУзПБ, частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

8.8. Водночас, враховуючи, що суди не встановили обставин набуття Позивачем статусу кредитора Боржника (Відповідача-1) у справі про банкрутство станом на дату прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, беручи до уваги спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними, то у спірних правовідносинах відсутні зазначені Позивачем підстави для застосовування до спірних правовідносин статті 42 КУзПБ (пункт 1.5), оскільки подання позову про визнання недійсним договору із застосуванням вимог статті 42 КУзПБ допускається за заявою арбітражного керуючого або кредитора, який визнаний кредитором у справі про банкрутство.

8.9. Поряд цим, за висновками, сформульованими в постановах Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, уточненої Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, посилання Позивача на загальні підстави для недійсності оспорюваних правочинів у цій справі та приписи статей 203, 215, 216 ЦК України (пункт 1.2), допускають можливість захисту майнових прав та інтересів у спірних правовідносинах з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (пункт 8.6).

8.10. Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

8.11. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

8.12. Правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів у юридичній науці відомі як фраудаторні.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою).

У цих висновках Суд звертається до власної правової позиції, сформульованої в постанові від 17.10.2023 у справі № 908/802/20(908/2767/22).

8.13. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №704/1410/18, від 10.12.2021 у справі № 370/3154/14, а також у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19(905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

А тому не виключається також визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).

8.14. Крім цього, формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори; щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19)).

8.15. Враховуючи викладене та встановлені судами обставини укладення Боржником оспорюваного Договору з відчуження транспортного засобу на користь Відповідача-2 після виникнення та в період існування у Боржника (Відповідача-1) невиконаних перед Позивачем грошових зобов`язань, про задоволення вимог Позивача за якими зі стягненням відповідних сум заборгованості Відповідача-1 ухвалені судові рішення та відкрито виконавче провадження (пункти 5.1-5.5), Суд погоджуються із висновками судів в оскаржуваних рішеннях, що:

- сукупність наведених обставин доводить фраудаторний характер оспорюваного правочину з відчуження Відповідачем-1 на користь Відповідача-2 наявного у Боржника транспортного засобу, зловживання Відповідачем-1 при цьому належним йому суб`єктивним правом на укладання такої угоди та розпорядження власністю не для задоволення легітимних інтересів, а з метою уникнення відповідальності перед Позивачем за грошовими зобов`язаннями, про задоволення вимог Позивача за якими зі стягненням відповідних сум заборгованості Відповідача-1 ухвалені судові рішення та відкрито виконавче провадження, і були спрямовані на завдання шкоди кредитору у вигляді виведення з власності Боржника майна, за рахунок якого формується ліквідаційна маса Боржника та здійснюється задоволення вимог кредитора - Позивача, вимоги якого є предметом розгляду у справі про банкрутство;

- тому Договір через ознаки фраудаторного правочину підлягає визнанню недійсним на підставі загальних норм ЦК України, зокрема пункту 6 частини першої статті 3, частини третьої статті 13, статті 215 ЦК України;

- а вимоги Позивача про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу з відчуження його Відповідачем-1 на користь Відповідача-2 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє як безпідставні протилежні аргументи скаржника (пункт 7.1), зокрема і в тій частині, в якій він стверджує, що відсутність у Позивача статусу кредитора у справі про банкрутство Боржника позбавляє Позивача права на звернення із позовом про визнання недійсним правочину Боржника у цій справі.

8.16. Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 7.1) в тій частині, в якій скаржник посилається на обставини здійснення виконавчого провадження для задоволення вимог Позивача за ухваленими судовими рішеннями про стягнення з Відповідача-1 на користь Позивача сум заборгованості: опис і оцінку майна, набуття Позивачем у межах виконання відповідних судових рішень права власності на майно Відповідача-1; оскільки зазначені обставини не спростовують встановлених обставин у справі та наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору.

При цьому посилання на постанову та акт приватного виконавця від 04.09.2023 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у зведеному виконавчому провадженні № 71080303 є неналежними, оскільки наведених обставин не існувало на момент ухвалення судового рішення у справі - 21.08.2023. Тож відповідні аргументи скаржника по суті зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 300 ГПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, оскільки суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.17. Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 7.2) про завищений розмір заявлених послуг з правничої допомоги у цій справі, що є неспівмірним з обсягом наданих адвокат послуг та складністю справи, зокрема і з тих підстав, що Позивач також є спеціалістом в галузі права та не потребує залучення для надання правової допомоги сторонніх осіб, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.

8.18. Положеннями Конституції України (стаття 59) унормовано, що кожен має право на професійну правничу допомогу, а приписами ГПК України (стаття 16) визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

При цьому в силу приписів чинного законодавства, таке право учасника судового процесу не ставиться у залежність від наявності або відсутності у такого учасника юридичної освіти, або від роду його професійної діяльності і не може бути підставою для відмови у відшкодуванні компенсації відповідних витрат за надану професійну правничу допомогу.

8.19. А тому Суд, виходячи з положень пункту 12 частини третьої статті 2, статей 123, 124, 126, 129, пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України, статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та враховуючи встановлені судами обставини щодо надання Позивачу правничої допомоги у цій справі (пункти 5.8-5.11), погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях про обґрунтованість та доведення доказами у справі заявлених Позивачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у цій справі та з висновком про можливість зменшення розміру таких витрат з 36 000 грн 00 коп. до 26 000 грн 00 коп., враховуючи також заперечення Відповідача-1 проти цих витрат та наявність підстав для їх зменшення.

При цьому, щодо зміни порядку розподілу судових витрат Позивача на правничу допомогу, ураховуючи положення пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України, Суд погоджується з правильним висновком апеляційного суду в оскаржуваній постанові про те, що судові витрати, за наявності у справі двох і більше відповідачів, розподіляються між відповідачами у визначених частках, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, законом не передбачене. А тому господарський суд апеляційної інстанції правильно змінив додаткове рішення Господарського суду Волинської області в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу шляхом покладення таких витрат на обох відповідачів в рівних частинах.

8.20. Таким чином доводи скаржника про незаконність оскаржуваних судових рішень про визнання недійсним оспорюваного Позивачем Договору, не знайшли свого правового та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

8.21. Отже висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

При цьому оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції (про розподіл судових витрат на правничу допомогу у справі) не підлягає скасуванню з огляду на те, що цю ухвалу було змінено оскаржуваною постановою апеляційного суду, з висновками якої в частині рішення про розподіл судових витрат у цій справі Суд погодився (пункти 4.1-4.3, 8.19).

8.22. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 у справі № 903/135/23 (903/134/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді К.М. Огороднік

В.Я. Погребняк