печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6451/24-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю захисника-адвоката: ОСОБА_3 , слідчого: ОСОБА_4 , прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення про підозру від 25.02.2019 та на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 26.06.2020 в рамках кримінального провадження № 62019000000000046 від 02.02.2019,-

В С Т А Н О В И В :

27.02.2024 до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення про підозру від 25.02.2019 та на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 26.06.2020 в рамках кримінального провадження № 62019000000000046 від 02.02.2019.

Захисник просив скасувати ці повідомлення та зобов`язати компетентну (уповноважену) посадову особу Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 62019000000000046 від 02.02.2019 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у вказаному кримінальному провадженні про дату та час повідомлення від 25.02.2019 про підозру ОСОБА_7 та повідомлення від 26.06.2020 про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.

У скарзі захисник посилається на незаконність та необґрунтованість повідомлення ОСОБА_7 про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри у вказаному кримінальному провадженні як таких, що не відповідають вимогам ст.ст.276, 277 КПК України.

Так, на думку захисника ці повідомлення є необґрунтованими, у тому числі у зв`язку з відсутністю у сторони обвинувачення жодних фактів та інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в можливій причетності ОСОБА_7 до вчинення ним за попередньою змовою із екс-Президентом України ОСОБА_8 , екс-Міністрами оборони України ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , державної зради.

Зокрема, відсутні відомості про обставини залучення ОСОБА_8 до державної зради ОСОБА_7 до призначення його на посаду начальника Генерального штабу Збройних Сил України, а в матеріалах досудового розслідування відсутні докази цього, у тому числі їх знайомства до 18.02.2012 і розмов з вказаного питання, а відтак викладені у повідомленнях про підозру твердження стосовно цього факту є нічим необґрунтованими припущеннями.

Повідомлення ОСОБА_7 про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри не містять відомостей про його протиправні контакти з представниками РФ та їх спецслужбами. Відсутність таких контактів у ОСОБА_7 підтверджено листом від 01.06.2020 заступника начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України ОСОБА_11 .

На думку захисника, відсутність відомостей та інформації про залучення ОСОБА_8 . ОСОБА_7 до підривної діяльності проти України унеможливлює вважати, що управлінські рішення ОСОБА_7 на посаді начальника Генерального штабу Збройних Сил України приймались в інтересах РФ та на шкоду інтересам України.

Норми Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів, зазначених у повідомленнях про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри, порушення вимог яких інкримінується ОСОБА_7 є загальними і не вказують на необхідність прийняття ним конкретних тих чи інших дій управлінських рішень по реформуванню Збройних Сил України, у порівнянні з тими, які ним були прийняті.

Захисник вважає, що всі управлінські рішення ОСОБА_7 були прийняті на виконання законів та інших нормативно-правових актів, у тому числі рішень Верховної Ради і Уряду України, якими була затверджена Державна програма розвитку ЗС України на 2012-2017 роки. Ця програма була розроблена на підставі Стратегічного оборонного бюлетеня у відповідності до Закону України "Про організацію оборонного планування" та "Про державні цільові програми" у рамках середньострокового оборонного планування.

Відомості у повідомленнях ОСОБА_7 про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри про нібито зниження обороноздатності України внаслідок його управлінських рішень є лише припущеннями прокурорів.

Слід врахувати, що ОСОБА_7 діяв, як військовослужбовець, на виконання наказів зверху, того ж самого Верховного Головнокомандуючого ОСОБА_8 , та керівних нормативно-правових актів (Законів України, Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України того часу), що не може свідчити про злочинну змову між ними, і аж ніяк не може свідчити про наявність в діях ОСОБА_7 ознак державної зради.

Також захисник вважає необґрунтованими повідомлення ОСОБА_7 про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри, у зв`язку з втратою (знищенням) Головним слідчим Управлінням Державного бюро розслідувань в кінці лютого 2022 року на початку російської агресії проти України всіх документів (у тому числі висновків судових комісійних військових експертиз), які містили відомості про державну таємницю, і які складали понад 55 % від всього обсягу матеріалів досудового розслідування. Саме цими втраченими матеріалами було обґрунтовано повідомлення ОСОБА_7 про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри, а також судові військові експертизи. Станом на даний час відновити ці втрачені матеріали не вдалося.

Сторона захисту ознайомилась з усіма наявними у розпорядженні сторони обвинувачення матеріалами досудового розслідування в порядку ст.290 КПК України.

У судовому засіданні захисник скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладені в ній факти та обставини, просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, вказавши, що повідомлення про підозру від 25.02.2019 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 26.06.2020 є законними та обґрунтованими, зазначивши, що ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 757/38853/20-к та Київського апеляційного суду від 11.01.2021 вже було визнано обґрунтованим повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 26.06.2020. На даний час здійснюється відновлення втрачених матеріалів досудового розслідування

Прокурор ОСОБА_6 та слідчий ОСОБА_4 заперечували проти задоволення скарги, оскільки матеріали досудового розслідування, які є у розпорядженні сторони обвинувачення, свідчать про обґрунтованість повідомлень про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри.

Вислухавши позицію сторін, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Cтаттею 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст.278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст.276, зміст повідомлення про підозру ст.277 вказаного закону.

Отже підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.

Так, відповідно до положень ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Згідно із ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (cт.278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).

Судом встановлено, що другим відділом Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000000046 від 02.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

У зазначеному кримінальному провадженні 25.02.2019 ОСОБА_7 прокурорами повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.111 КК України, а 26.06.2020 - про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.

Прокурори зазначають, що ОСОБА_7 , будучи начальником Генерального штабу Збройних Сил України, в період з 18.02.2012 по 18.02.2014 за попередньою змовою із екс-Президентом України ОСОБА_8 , екс-Міністрами оборони України ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , шляхом прийняття управлінських рішень по реформуванню Збройних Сил України, вчинив державну зраду - діяння умисно вчинено ним - громадянином України на шкоду обороноздатності, суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній безпеці України: надання іноземній державі - Російській Федерації допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

З матеріалів кримінального провадження, досліджених під час судового розгляду, вбачається відсутність в них матеріалів (доказів), які б містили відомості про факти або інформацію, які б могли б переконати стороннього спостерігача в тому, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Положення Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів у повідомленнях про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри, порушення яких інкриміновано ОСОБА_7 , є загальними і не забороняли ОСОБА_7 приймати певні управлінські рішення по реформуванню Збройних Сил України.

Відсутні відомості, які свідчать про факт знайомства ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до призначення ОСОБА_7 на посаду начальника Генерального штабу Збройних Сил України, попередньої змови на вчинення ними державної зради.

Також відсутні відомості, які б свідчили, що ОСОБА_7 приймав управлінські рішення на посаді начальника Генерального штабу Збройних Сил України саме в інтересах РФ та представників їх спецслужб.

Із копій ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 757/38853/20-к та Київського апеляційного суду від 11.01.2021, які надані захисником та прокурором, вбачається, що саме вищевказані втрачені Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань в кінці лютого 2022 року матеріали досудового розслідування, які містять відомості про державну таємницю, мають значення для досудового розслідування та були враховані при формулюванні повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 . Саме їх наявність стала підставою для визнання його обґрунтованим слідчими суддями.

Стороною обвинувачення не надано слідчому судді жодного доказу на підтвердження обґрунтованості повідомлень про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри, а також про відновлення втраченої більшості матеріалів досудового розслідування, які містять відомості про державну таємницю, та якими було обґрунтовано вказані повідомлення.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про обґрунтованість повідомлення про підозру, суд виходить з того, що з огляду на положення закріплені у ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини з цього приводу.

Так, у пункті 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначається наступне: «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».

Обґрунтованість підозри передбачає, що об`єктивно існують дані про причетність особи до вчинення правопорушення. До таких даних відносяться показання, документи, речові докази, висновки експертів, тощо. Саме наявність відповідних фактичних даних є необхідною для обґрунтованого повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин». Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства ч.5 ст.9 КПК України).

Так згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

В той же час підозра повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа обов`язково повідомляється про підозру передусім за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.276 КПК). Якщо про підозру повідомляється особа у разі обрання щодо неї запобіжного заходу, у клопотанні слідчого також уже мають бути такі достатні докази, оскільки КПК встановлює, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК). Підставою для ймовірного висновку про причетність особи до вчинення злочину та повідомлення особи про підозру є також сам собою факт затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення (п.1 ч.1 ст.276 КПК). Цим фактом і обґрунтовується виникнення припущення про вчинення кримінального правопорушення певною особою, яке має бути перевірене під час кримінального процесуального доказування для її спростування або підтвердження та трансформації в обвинувальне твердження, що знайде своє відображення в обвинувальному акті.

Відповідно до ст.279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор. Тобто, підставами для зміни та доповнення підозри виступають нові перевірені й достатньо обґрунтовані докази.

Зміна раніше повідомленої підозри полягає у висуненні нової підозри, не пов`язаної одним злочинним задумом з раніше повідомленою підозрою, у вчиненні кримінального правопорушення з до цього невідомими фактичними обставинами та іншою юридичною кваліфікацією; доповненні попередньої підозри новими епізодами кримінального правопорушення, які кваліфікуються за однією й тією ж статтею (частиною статті) кримінального закону; уточненні фактичного змісту підозри (час, місце, наслідки тощо); виключенні з раніше повідомленої підозри епізодів протиправної діяльності, які не знайшли підтвердження в ході розслідування; уточненні (зміні) юридичної кваліфікації раніше повідомленої підозри, тобто в кінцевому рахунку зміна раніше повідомленої підозри може здійснюватись шляхом внесення коректив як у фактичну сторону розслідуваного кримінального правопорушення, так і в юридичну оцінку вчиненого.

Логіка припису ст.279 КПК України передбачає, що у разі виникнення підстав для повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри або про нову підозру слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені ст.278 КПК України, свідчить про те, що слідчий, прокурор має скласти нове повідомлення про підозру, зазначивши в ньому, з - поміж іншого, про скасування раніше врученого повідомлення про підозру. Повідомлення про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри вручається підозрюваному в порядку, передбаченому ч.1 ст.278 КПК України, і невідкладно, але не пізніше наступного дня вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.

Слід констатувати, що КПК не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте положення п.3 ч.1 cт.276 та п.10 ч.1 ст.303 КПК в їх системному зв`язку вказують на те, що можливість оскарження повідомлення про підозру пов`язана виключно з питанням її обґрунтованості, тобто достатності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, а не з будь-якими іншими.

Тобто, під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Таким чином, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатньої обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення саме вини особи у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку.

Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Слідчий суддя погоджується із твердженнями сторони захисту, що у змісті повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, як це передбачає п.6 ч.1 ст.277 КПК України. Матеріали кримінального провадження не містять доказів (матеріалів), які б вказували на можливу причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого).

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги скарги захисника про зобов`язання компетентної посадової особи у кримінальному провадженні № 62019000000000046 від 02.02.2019 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у вказаному кримінальному провадженні про дату та час повідомлення про підозру про дату та час повідомлення від 25.02.2019 про підозру ОСОБА_7 та повідомлення від 26.06.2020 про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу II Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 року № 298, - особа, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та стосовно якої прийнято, зокрема, рішення, передбачене п.1-1 ч.2 ст.307 КПК України (скасування повідомлення про підозру), виключається із загальної кількості облікованих осіб у кримінальному провадженні.

Хоча, факт прийняття слідчим суддею рішення про скасування повідомлення про підозру і є передумовою виключення особи із загальної кількості облікованих осіб у кримінальному провадженні, однак вимога про зобов`язання слідчого (прокурора) виконати приписи пункту 2 глави 5 розділу II Положення про ЄРДР виходить за межі розгляду скарги на повідомлення про підозру, а приписи ст.307 КПК України не передбачають повноважень слідчого судді прийняти рішення щодо зобов`язання слідчого (прокурора) вчинити дії, про які просить захисник у скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення про підозру від 25.02.2019 та на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 26.06.2020 в рамках кримінального провадження № 62019000000000046 від 02.02.2019 - задовольнити частково.

Скасувати повідомлення про підозру від 25 лютого 2019 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 111 КК України, у кримінальному провадженні № 62019000000000046 від 02.02.2019.

Скасувати повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 26 червня 2020 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, у кримінальному провадженні № 62019000000000046 від 02.02.2019.

В решті вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1