ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 369/15318/20

провадження № 61-11825св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Міністерство юстиції України,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області, служба у справах дітей Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, у складі судді Волчка А. Я., від 25 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В., від 29 червня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2020 року Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом, в якому, остаточно сформулювавши вимоги, просило виселити ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якої є ОСОБА_3 , зі службової квартири АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира), без надання іншого житла.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником спірної квартири, яка включена до числа службових жилих приміщень Міністерства юстиції України.

3. ОСОБА_3 із вересня 2016 року по листопад 2019 року перебувала з позивачем у трудових відносинах.

4. У червні 2018 року ОСОБА_5 разом із сім`єю, до якої окрім неї входили ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , видано ордер на право зайняття службового жилого приміщення - спірної квартири.

5. Відповідно до Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах та установах Міністерства юстиції України, затвердженого заказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2004 року № 58/5, працівник, що припинив трудові відносини з апаратом Міністерства юстиції України, підлягає виселенню зі службового жилого приміщення з усіма особами, які з ним проживають.

6. Враховуючи зазначене, житлово-побутовою комісією Міністерства юстиції України прийнято рішення направити ОСОБА_5 листи щодо звільнення займаного службового житла, проте на час звернення з цим позовом до суду ОСОБА_3 службове житло не звільнила.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

7. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 25 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

8. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що ОСОБА_3 є одинокою матір`ю неповнолітньої дитини, яка проживає разом з нею, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є пенсіонерами по старості, дійшли висновку, що в силу вимог статті 125 ЖК України відповідачі не підлягають виселенню зі службового житла без надання іншого жилого приміщення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі Міністерство юстиції України просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. 04 серпня 2023 року Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області 25 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у серпні 2023 року надійшли до Верховного Суду.

12. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує те, що суди не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц,

у постановах Верховного Суду від 13 серпня 2020 року у справі

№ 569/18718/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 735/598/17,

від 01 жовтня 2020 року у справі № 753/5180/15-ц, від 03 листопада 2020 року у справі № 753/15472/15-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 754/16005/17, у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі

№ 761/15791/15-ц, від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Зазначає, що ОСОБА_3 втратила право користування службовим житлом з моменту припинення трудових відносин з Міністерством юстиції України, однак разом із членами своєї сім`ї незаконно продовжує користуватись спірною квартирою.

15. Стверджує, що закріплені у статті 125 ЖК України гарантії не можуть бути застосовані при вирішені спору про виселення з службового приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , які не перебували та не перебувають з позивачем у трудових відносинах.

16. Крім того, зазначені гарантії також не застосовуються при вирішенні спору з ОСОБА_7 , оскільки на момент її звільнення з роботи вона не була одинокою матір`ю.

17. Вважає, що виселення осіб зі службового житла після припинення трудових відносин із роботодавцем переслідує легітимну мету у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки службове житло має бути повернуто роботодавця для забезпечення можливості проживання в ньому інших працівників.

18. Виселення ОСОБА_8 зі службового житла не становитиме для неї надмірного тягаря, враховуючи її сукупний дохід, задекларований після звільнення.

19. Звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин наявності у власності відповідачів нерухомого майна та обставин, які б підтверджували статус ОСОБА_8 , як одинокої матері.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

20. У вересні 2023 року ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.

21. Зазначають, що ОСОБА_3 є одинокою матір`ю неповнолітньої дитини, яка проживає з нею, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є пенсіонерами за віком та не підлягають виселенню зі службового житла без надання іншого жилого приміщення.

22. Наголошують, що не забезпечені іншим житлом та не мають фінансової можливості для його придбання.

Обставини справи, встановлені судами

23. Згідно із рішенням виконавчого комітету Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 6/1 від 25 травня

2017 року «Про включення жилого приміщення до числа службових» квартири, розташовані в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , включені до числа службових жилих приміщень Міністерства юстиції України, зокрема і квартира АДРЕСА_3 .

24. Власником службового житлового приміщення (спірної квартири) є Міністерство юстиції України.

25. Наказом Міністерства юстиції України № 4454/к від 07 вересня

2016 року ОСОБА_1 призначена на посаду заступника начальника управління - начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Державного секретаря Міністерства Секретаріату Державного секретаря Міністерства.

26. 12 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Міністерства юстиції України із заявою про отримання службового житла.

27. Наказом Міністерства юстиції України № 5047/к від 03 листопада

2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Департаменту організаційного забезпечення та контролю Міністерства юстиції України.

28. Наказом Міністерства юстиції України № 5564/к від 15 грудня 2016 року ОСОБА_1 переведено на посаду директора Департаменту комунікації, документообігу та контролю Міністерства юстиції України.

29. Відповідно до протоколу житлово-побутової комісії Міністерства юстиції України № 1-2018 від 10 квітня 2018 року, наказу Міністерства юстиції України № 1700/7 від 21 травня 2018 року «Про забезпечення службовим житлом працівників апарату Міністерства юстиції України» та рішення виконавчого комітету Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 7/3 від 04 червня 2018 року «Про затвердження спільного рішення керівництва та постійно діючої житлово-побутової комісії Міністерства юстиції України про надання житла» ОСОБА_1 у тимчасове користування надано службове житло: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

30. ОСОБА_1 на сім`ю, до якої окрім неї входять ОСОБА_2 (мати) та ОСОБА_1 (тітка), видано ордер № 8 від 22 червня 2018 року на право зайняття службового жилого приміщення (спірної квартири).

31. Наказом Міністерства юстиції України № 3258/к від 08 листопада

2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Департаменту організаційного забезпечення та контролю Міністерства юстиції України.

32. Рекомендованими листами Міністерства юстиції України від 19 грудня 2019 року та від 31 липня 2020 року ОСОБА_1 направлено вимоги щодо звільнення займаного службового житла.

33. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила дочку - ОСОБА_4 .Відомості щодо батька дитини до актового запису про народження внесені за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 СК України.

34. Малолітня ОСОБА_4 зареєстрована за адресою проживання матері у спірній квартирі.

35. Суди встановили, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю неповнолітньої дитини, яка проживає разом з нею.

36. Крім того разом із ОСОБА_7 у спірній квартирі, також проживають її матір ОСОБА_2 1950 року народження та тітка

ОСОБА_1 1941 року народження.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

37. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

39. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

40. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

41. За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

42. Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього (частина перша статті 118 ЖК України).

43. Відповідно до статті 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

44. Статтею 125 ЖК України передбачено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено, зокрема одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

45. Відповідно до частини першої статті 126 ЖК України надаване громадянам у зв`язку з виселенням з службового жилого приміщення інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу.

46. Згідно з частиною другою статті 114 ЖК України надане громадянам у зв`язку з виселенням інше жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

47. За змістом наведених норм, зазначені у статті 125 ЖК України, особи можуть бути виселеними виключно за умови надання іншого жилого приміщення, яке повинно знаходитись у межах того ж населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

48. Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі

№ 520/13358/17 вказав, що одинокою матір`ю вважається жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама. Отже, основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримання дитини без участі батька.

49. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що у розумінні статті 125 ЖК України ОСОБА_3 вважається одинокою особою, яка проживає разом з малолітньою дитиною ОСОБА_4 у спірній квартирі, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для їх виселення, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до приписів статті 125 ЖК України не підлягають виселенню зі службового житла без надання їм іншого житлового приміщення.

50. Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 357/3258/16-ц,

від 28 березня 2018 року у справі № 524/4914/16-ц, від 20 жовтня 2021 року у справі № 154/127/21.

51. У зазначених справах Верховний Суд розтлумачив положення абзацу сьомого статті 125 ЖК України як таке, що гарантує неможливість виселення без надання іншого житлового приміщення одиноких осіб, які проживають разом з їхніми малолітніми дітьми та не мають іншого житла.

52. Матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів наявності у власності відповідачів, які є внутрішньо переміщеними особами

(з м. Луганська), іншого житла поза межами тимчасово окупованої території України.

53. Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

54. Наявність законодавчо встановленої заборони виселення без надання іншого житла, вказує на неможливість захистити права Міністерства юстиції України у обраний в розглядуваній справі спосіб.

55. Доводи касаційної скарги про те, що в частині виселення

ОСОБА_8 та малолітньої ОСОБА_4 не підлягають застосуванню приписи статті 125 ЖК України, оскільки дитина народилась у 2021 році, тобто після звільнення ОСОБА_8 з роботи у Міністерстві юстиції України, підлягають відхиленню, оскільки на момент вирішення спору судом першої інстанції ОСОБА_9 мала статус одинокої особи, яка проживає разом з малолітньою дитиною у службовій квартирі, що не могло бути залишено судами поза увагою.

56. Посилання заявника на те, що виселення ОСОБА_8 зі службового житла не становитиме для неї надмірного тягаря не підтверджено дослідженими судами доказами.

57. Статтею 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

58. Суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильних висновків про відсутність підстав для виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

59. За правилами частин першої, другої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

60. Ордер на право зайняття спірного службового жилого приміщення було видано ОСОБА_5 та членам її сім`ї ОСОБА_2 (матір наймача) та ОСОБА_10 (тітка наймача).

61. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вселені у службове житло як члени сім`ї ОСОБА_8 , яка продовжує проживати у спірній квартирі, вони з цих підстав також не підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

62. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02 липня 2020 року у справі № 554/4456/17, від 06 жовтня 2021 року у справі

№ 331/2860/18.

63. Також наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 липня 2020 року справа № 761/21838/16-ц, від 20 жовтня 2021 року справа № 154/127/21, відповідно до яких право користування службовим приміщенням члена сім`ї (або колишнього члена сім`ї) є похідним від права особи, якій у встановленому законом порядку виданий спеціальний ордер для проживання.

64. Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 761/15791/15-ц, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції погодився з можливістю виселення без надання іншого житла зі службової квартири матері військовослужбовця, який отримав іншу службову квартиру, а його матір забезпечена іншим житлом.

65. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову не суперечать висновкам, викладеним

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі

№ 653/1096/16-ц, у постановах Верховного Суду від 13 серпня 2020 року

у справі № 569/18718/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 735/598/17,

від 01 жовтня 2020 року у справі № 753/5180/15-ц, від 03 листопада 2020 року у справі № 753/15472/15-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 754/16005/17, у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі

№ 761/15791/15-ц, від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14, на які заявник посилається у касаційній скарзі.

66. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

67. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

68. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

69. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

70. Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

71. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

72. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 25 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду

від 29 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович