ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"06" лютого 2024 р. Справа№ 927/953/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 06.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 (повний текст рішення складено 06.11.2023)

у справі №927/953/22 (суддя Моцьор В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут»

до 1) Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» (далі по тексту - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі по тексту - відповідач 2) про визнання незаконними дії відповідача 1 щодо здійснення коригування в сторону зменшення обсягів природного газу, спожитого побутовими споживачами позивача протягом періоду з жовтня 2021 року по квітень 2022 року; зобов`язання відповідача 2 здійснити перерахунок обсягів природного газу, переданого позивачу протягом періоду з жовтня 2021 року по квітень 2022 року та визначених у Комерційних актах приймання передачі природного газу до Індивідуального договору №БГр-21/22-ЧерГЗ від 30.09.2021, відповідно до здійснених відповідачем 1 коригувань.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неправомірне здійснення відповідачем 1 коригування обсягів природного газу, спожитого побутовими споживачами позивача протягом періоду з жовтня 2021 року по квітень 2022 року як наслідок постачання природного газу побутовим споживачам у менших обсягах та невірне визначення суми зобов`язань позивача перед відповідачем 2.

Господарським судом Чернігівської області рішенням від 26.10.2023 у справі №927/953/22 у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про не доведення позивачем факту порушення відповідачем 2 зобов`язань за Рамковим договором купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЧерГЗ від 30.09.2021 (далі по тексту - Рамковий договір) та Індивідуальним договором №БГр-21/22-ЧерГЗ від 30.09.2021, які б слугували підставою для необхідності здійснення перерахунку отриманого покупцем за даними угодами природного газу та відсутність порушеного права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду з даним позовом.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/953/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання про призначення судової експертизи для встановлення обсягів всіх коригувань та визначення на їх основі кількості переданого газу щомісячно. Судом першої інстанції не було надано оцінки наданим відповідачем 1 доказам, за клопотанням позивача про витребування доказів, що містять інформацію щодо обсягів всіх здійснених відповідачем 1 коригувань об`ємів природного газу, спожитого побутовими споживачами позивача, який був розподілений за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року та Комерційним актам приймання-передачі природного газу до Індивідуального договору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/953/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.11.2023 витребував з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/953/23; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/953/22.

Матеріали справи №927/953/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 06.12.2023.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/953/22 залишив без руху.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.12.2023 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/953/22; розгляд апеляційної скарги призначив на 23.01.2024 о 13 год. 15 хв.

04.01.2024 позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про призначення судової (комплексної) експертизи у справі №927/953/23, проведення якої доручити Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із правом залучення, при необхідності, судових експертів та фахівців, які володіють необхідними знаннями у даній галузі (у тому числі працівників інших установ). На вирішення експерта (ам) поставити наступні питання: 1) Який обсяг переданого природного газу згідно Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЧерГЗ від 30.09.2021 та Індивідуального договору №БГр-21/22-ЧерГЗ від 30.09.2021 підлягає коригуванню в бік зменшення з урахуванням здійснених АТ «Чернігівгаз» коригувань щомісячно за період з 01.10.2021 по 30.04.2022? 2) В яких обсягах АТ «Чернігівгаз» здійснило коригування об`ємів природного газу побутовим споживачам ТОВ «Чернігівгаз Збут», розподіленого протягом періоду з 01.01.2021 по 30.04.2022 включно щомісячно? 3) Який обсяг переданого ТОВ «Чернігівгаз Збут» природного газу згідно Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЧерГЗ від 30.09.2021 та Індивідуального договору №БГр-21/22-ЧерГЗ від 30.09.2021 підлягає перерахунку відповідно до здійснених АТ «Чернігівгаз» коригувань та у які періоди? Зупинити провадження у справі №927/953/22 на час проведення експертизи.

03.01.2024 від відповідача 1 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача та просить залишити без змін рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/953/22, з підстав законності судового рішення, повністю погоджуючись із висновками суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 просить суд апеляційної інстанції розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі представника.

04.01.2024 відповідачем 2 подано до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на виконання зобов`язань з передачі природного газу позивачу, оскільки протягом жовтня 2021 року по квітень 2022 року Оператором ГТС було підтверджено 214 торгових сповіщень продавця на відчуження природного газу та 214 торгових сповіщень покупця на набуття природного газу, внаслідок чого покупець набув природний газ у загальному обсязі 232 967,350 тис. куб. м., що підтверджується комерційними актами приймання-передачі природного газу №1_10БГр-ЧерГЗ від 31.10.2021, №1_11БГр-ЧерГЗ від 30.10.2021, №1_12БГр-ЧерГЗ від 31.12.2021, №1_01БГр-ЧерГЗ від 31.01.2022, №1_02БГр-ЧерГЗ від 28.02.2022, №1_03БГр-ЧерГЗ від 31.03.2022, №1_04БГр-ЧерГЗ від 30.04.2022. Крім того, Рамковий договір, умови якого не передбачаються можливість здійснювати коригування обсягів переданого газу у минулому, закінчив свою дію в частині передачі газу 30.04.2022.

Також відповідач 2 заперечує проти задоволення клопотання позивача про призначення експертизи, посилаючись на те, що предметом позову є дві немайнові вимоги, тоді як запропоновані на вирішення експерта позивачем питання не входять до предмету доказування у даній справі.

05.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли відповіді на відзив відповідача 2.

23.01.2024 судове засідання у справі №927/953/22 не відбулось у зв`язку із оголошенням у місті Києві «повітряної тривоги».

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.01.2024 призначив розгляд справи №927/953/22 на 06.02.2024 на 12 год. 30 хв.

02.02.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №927/953/22 до набрання законної сили рішенням у справі №320/3639/24 за адміністративним позовом ТОВ «Чернігігаз Збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа на стороні відповідача ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» про визнання протиправним та нечинним пункт 6 глави 4 розділу ІХ Кодексу газотранспортних систем, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 №2494.

Відповідач 2 подав клопотання - заперечення на клопотання позивача про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що вказане клопотання позивача спрямоване на затягування розгляду справи.

Колегія суддів, порадившись на місці, протокольною ухвалою відмовляє у задоволенні клопотань позивача про призначення експертизи та зупинення провадження у справі.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

Отже, за приписами вказаної норми суд має право призначити судову експертизу або за клопотанням учасника справи, або за власної ініціативи за наявності у сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Таким чином судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

При цьому важливим моментом також є те, що судова експертиза призначається виключно для встановлення обставин справи, які стосуються предмету доказування у справі.

Отже, питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об`єктам і матеріалам, які направляються на експертизу. Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16, від 24.01.2018 у справі №917/50/17.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи. Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №910/882/21.

Враховуючи заявлені позивачем позовні вимоги про визнання незаконними дії відповідача 1 щодо здійснення коригування в сторону зменшення обсягів природного газу, спожитого побутовими споживачами позивача протягом періоду з жовтня 2021 року по квітень 2022 року та зобов`язання відповідача 2 здійснити перерахунок обсягів природного газу, переданого позивачу протягом періоду з жовтня 2021 року по квітень 2022 року та визначених у Комерційних актах приймання передачі природного газу до Індивідуального договору №БГр-21/22-ЧерГЗ від 30.09.2021, відповідно до здійснених відповідачем 1 коригувань, запропоновані позивачем питання для вирішення експертом судової експертизи, а саме: « 1) Який обсяг переданого природного газу згідно Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЧерГЗ від 30.09.2021 та Індивідуального договору №БГр-21/22-ЧерГЗ від 30.09.2021 підлягає коригуванню в бік зменшення з урахуванням здійснених АТ «Чернігівгаз» коригувань щомісячно за період з 01.10.2021 по 30.04.2022? 2) В яких обсягах АТ «Чернігівгаз» здійснило коригування об`ємів природного газу побутовим споживачам ТОВ «Чернігівгаз Збут», розподіленого протягом періоду з 01.01.2021 по 30.04.2022 включно щомісячно? 3) Який обсяг переданого ТОВ «Чернігівгаз Збут» природного газу згідно Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЧерГЗ від 30.09.2021 та Індивідуального договору №БГр-21/22-ЧерГЗ від 30.09.2021 підлягає перерахунку відповідно до здійснених АТ «Чернігівгаз» коригувань та у які періоди?» на переконання суду апеляційної інстанції, не стосується предмету доказування у справі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої 1 статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини 1 статті 229 ГПК України).

Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина 1 статті 117 ГПК України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі (частина 2 статті 117 ГПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені статтями 227, 228 ГПК України і є вичерпними.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 14.02.2022 у справі №357/10397/19 виснувала, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Слід зазначити, що статтею 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акту в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду і практика щодо застосування положень частини другої статті 265 КАС України Верховним Судом є сталою. У постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14».

Таким чином, у разі задоволення позову у справі №320/3639/24 відповідний нормативно-правовий акт втратить чинність в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а тому таке рішення адміністративного суду не впливатиме на спірні правовідносини у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2024 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/953/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 06.02.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/953/22 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзивів на неї, відповіді на відзив, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

30.09.2021 між відповідачем 2 (Продавцем) та позивачем (Покупцем) укладено Рамковий договір, який (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується Індивідуальний договір, форма якого наведене в Додатку 1 до даного Рамкового договору (т. 1 а.с. 19-28).

Рамковий договір містить наступні умови:

- умовами індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з договором. У разі якщо інше не передбачено умовами індивідуального договору, то застосовуються положення рамкового договору (пункт 1.3.);

- продавець зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах і строки, що погоджені сторонами у відповідному індивідуальному договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки і порядку, що визначені відповідним індивідуальним договором та цим рамковим договором (пункт 1.4.);

- загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до індивідуального договору за цим договором, та визначається на підставі комерційних актів (пункт 2.1.);

- продавець передає продавцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у Індивідуальному договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим Договором, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором (пункт 3.1);

- передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ (віртуальна торгова точка) шляхом надання сторонами оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається сторонами відповідно до Індивідуального договору та портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам, що передбачено Кодексом ГТС. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (пункт 3.3.);

- після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ (пункт 3.4.);

- покупець зобов`язаний надати торгове сповіщення на набуття природного газу в інформаційній платформі Оператора ГТС в обсязі, що не перевищує максимальний об`єм природного газу відповідного періоду поставки, з урахуванням попередньо переданого продавцем та прийнятого покупцем обсягу у такому періоді поставки згідно з умовами Індивідуального договору та Додаткової угоди, до 13-00 год. газової доби, що передує газовій добі передачі відповідного періоду поставки (підпункт 3.5.1.);

- покупець має право до 04:00 газової доби, що передує газовій добі передачі відповідного періоду поставки, скоригувати подане Торгове сповіщення на набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, згідно з умовами підпункту 3.5.1 Договору (підпункт 3.5.2.);

- фактичний обсяг переданого продавцем та прийнятого покупцем газу на ВТТ за період поставки згідно з індивідуальним договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях сторін, на підставі яких оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду поставки (пункт 3.8);

- після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акту у двох примірниках підписані та скріплені печаткою продавця на поштову адресу покупця (пункт 3.9);

- покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію Комерційного акта та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу продавця вказану у розділі 11 цього Договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від продавця Комерційного акта та повертає один примірник підписаного покупцем Комерційного акта продавцю, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки на поштову адресу продавця, вказану у розділі 11 цього Договору (пункт 3.10);

- після надання Торгового сповіщення Продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу Покупцем (пункт 3.12);

- загальна вартість цього Договору не може перевищувати 1 933 652 000,00 грн, включаючи ПДВ (пункт 4.1);

- продаж природного газу здійснюється за Договірною ціною, що встановлюється між Продавцем та Покупцем на умовах Індивідуального Договору (пункт 4.2.);

- договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок Продавця. Договірна вартість кожного Договірного обсягу газу визначається на умовах Індивідуального Договору та округлюється до 2-ох знаків після коми (пункт 4.3.);

- покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених Індивідуальним Договором (пункт 4.4);

- цей Договір набуває чинності з дня підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності), але не раніше дати приєднання покупця до Договору про утворення балансуючої групи, згідно з яким продавець є стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі газу Покупцю по 30.04.2022 (включно) (пункт 9.1).

30.09.2021 між відповідачем 1 (Продавцем) та позивачем (Покупцем) укладено Індивідуальний договір №БГр-21/22-ЧерГЗ до Рамкового договору від 30.09.2021 №2рд_БГр-ЧерГЗ (далі - Індивідуальний договір (т.1 а.с. 57-59)), який містить наступні умови:

- загальний період поставки становить з 01.10.2021 по 30.04.2022 (пункт 1);

- сторони узгодили, що договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що передається на умовах індивідуального договору, складається з суми усіх договірних обсягів за кожний період поставки, які формуються на підставі додаткових угод, укладених відповідно до п. 7 Індивідуального договору та заявок Покупця на обсяг природного газу (пункт 2);

- плановий договірний обсяг природного газу за загальний період поставки (з жовтня 2021 року по квітень 2022 року) складає 260 600,000 тис. куб. м. (пункт 3);

- пункт поставки - віртуальна торгова точка (ВТТ) Перехід права власності на природний газ відбувається відповідно до умов Рамкового договору (пункт 19);

Протягом строку поставки за Індивідуальним договором (жовтень 2021 року - квітень 2022 року) сторонами було укладено ряд Додаткових угод (т.1 а.с. 67-69, 70, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84) до Індивідуального договору, якими визначався обсяг поставки природного газу та його ціна за кожен місяць окремо.

Підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими відтисками їх печаток комерційними актами приймання-передачі природного газу №1_10-БГр-ЧерГЗ від 31.10.2021, №1_11-БГр-ЧерГЗ від 30.11.2021, №1_12-БГр-ЧерГЗ від 31.12.2021, №1_01-БГр-ЧерГЗ від 31.01.2022, №1_02-БГр-ЧерГЗ від 28.02.2022, №1_03-БГр-ЧерГЗ від 31.03.2022, №1_04-БГр-ЧерГЗ від 30.04.2022 підтверджується передача відповідачем 2 позивачу за Індивідуальним договором природного газу загальним обсягом 232 967,350 тис. куб. м загальною вартістю 1 728 617 737,00 грн (т.1 а.с. 85-91).

Вказаний обсяг переданого відповідачем 2 позивачу природного газу відображений на Інформаційній платформі оператора газотранспортної системи про подобові об`єми погоджених Оператором ГТС торгових сповіщень на відчуження (Продавця) та набуття (Покупця) природного газу з жовтня 2021 року по квітень 2022 року включно обсягом 232 967 350 куб. м.

Позивачем до позову подано заяви кінцевих споживачів природного газу про здійснення їм перерахунку вартості отриманого природного газу згідно з фактичними показниками газових лічильників та, у тому числі, проведеними АТ «Чернігівгаз» коригуваннями обсягів розподіленого таким фізичним особам природного газу (т.1 а.с. 96-105).

Спір виник через неправомірне здійснення відповідачем 1, на думку позивача, коригування обсягів природного газу, спожитого побутовими споживачами позивача протягом періоду з жовтня 2021 року по квітень 2022 року та, як наслідок, постачання природного газу побутовим споживачам у менших обсягах та невірне визначення суми зобов`язань позивача перед відповідачем 2.

Відповідно до частини 1, 3, 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

У статті 1 Закону України «Про природний газ» від 09.04.2019 № 329-VIII (далі по тексту - Закон № 329-VIII) містяться наступні терміни оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

оптовий покупець - суб`єкт господарювання, який придбаває природний газ на підставі договору купівлі-продажу не для власного споживання;

оптовий продавець - суб`єкт господарювання, який реалізує природний газ оптовому покупцю або постачальнику на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно із частиною 1 статті 12 Закону № 329-VIII постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу (частина 1 статті 38 Закону № 329-VIII).

Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам затверджено постановою №2500 від 30.09.2015 (із змінами та доповненнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП), який відповідно до його п. 1.1. є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником.

Згідно із пунктом 4.4. Типового договору постачання об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається, зокрема, за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів визначено Главою 4 Розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі по тексту - Кодексу ГТС) за умовами пункту 1 якої визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.

Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (абзаци 3, 4, 5 пункту 5 глави 4 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (далі по тексту - Кодекс ГРС).

Пунктом 6 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС (у редакції постанови НКРЕКП №1909 від 29.10.2021, яка набула чинності з 01.11.2021) визначено, що побутовий споживач має право не частіше одного разу на три місяці звернутись до Оператора ГРМ із заявою про проведення звіряння фактично використаних об`ємів природного газу та сплачених коштів за послуги розподілу природного газу. Оператор ГРМ на письмове звернення побутового споживача, не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання такого звернення, зобов`язаний провести з таким споживачем звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу. За результатами звіряння підписується відповідний акт. У разі виявлення розбіжностей між даними акта звіряння та даними Оператора ГРМ по особовому рахунку такого споживача проводяться коригування відповідно до підписаного акта звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу.

Пунктом 5.7 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 (в редакції постанови НКРЕКП №1909 від 29.10.2021) також передбачено, що побутовий споживач має право не частіше одного разу на три місяці звернутись до Оператора ГРМ із заявою про проведення звіряння фактично використаних об`ємів природного газу та сплачених коштів за послуги розподілу природного газу. Оператор ГРМ на письмове звернення побутового споживача, не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання такого звернення, зобов`язаний провести з таким споживачем звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу. За результатами звіряння підписується відповідний акт. У разі виявлення розбіжностей між даними акта звіряння та даними Оператора ГРМ по особовому рахунку такого споживача проводяться коригування відповідно до підписаного акта звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу.

Отже, з 01.11.2021 побутовим споживачам надано право не частіше ніж 1 раз на 3 місяці звертатися до Оператора ГРМ з заявою про звіряння обсягів фактично розподіленого таким споживачам природного газу та такому праву побутових споживачів кореспондує обов`язок Оператора ГРМ провести звірку фактично використаних споживачем об`ємів природного газу та, за потреби, здійснити коригування використаних споживачем об`ємів природного газу на підставі підписаного акта звіряння.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність здійснення відповідачем 1 коригувань обсягів спожитого газу на підставі заяв побутових споживачів, які подавалися до Оператора ГРМ після 01.11.2021 та відсутністю підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним дій відповідача 1 щодо коригування обсягів природного газу, спожитого споживачами позивача протягом періоду з жовтня 2021 року по квітень 2022 року в сторону зменшення.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем на обґрунтування позовних вимог ані у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції не подано доказів здійснюваних АТ «Чернігівгаз» коригувань до 01.11.2021.

Пунктом 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС визначено наступні терміни, що використовуються в цьому Кодексі та мають такі значення: віртуальна точка - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням; віртуальна торгова точка (віртуальна точка, на якій відбувається передача природного газу) - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, у якій замовники послуг транспортування можуть здійснювати передачу природного газу, поданого до газотранспортної системи, на щоденній основі згідно з вимогами цього Кодексу; договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги); замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу; інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу; портфоліо балансування - сукупність подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу; торгове сповіщення - інформаційне повідомлення відповідно до форми, встановленої цим Кодексом, що направляється оператору газотранспортної системи від замовника послуг транспортування природного газу щодо обсягів природного газу, які він відчужив або набув.

Суб`єкти ринку природного газу, в даному випадку позивач та відповідач 2, як оптовий покупець та оптовий продавець, які уклали договір купівлю-продаж природного газу (Рамковий Договір), на виконання умов останнього здійснюються приймання-передачу такого газу у ВТТ, на якій відбувається передача природного газу.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За положеннями статті 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з положеннями статті 689 ЦК України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 11 Глави 7 Розділу ІІІ Кодексу ГТС передача природного газу, поданого до газотранспортної системи між замовниками послуг транспортування, здійснюється у віртуальній торговій точці шляхом подання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень відповідно до вимог глави 2 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1 Глави 1 Розділу XIV Кодексу ГТС Замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом. Періодом балансування є газова доба (D).

Положеннями пункту 2 Глави 1 Розділу XIV Кодексу ГТС визначено, що при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи.

Подачі та відбори замовника послуг транспортування, який здійснює постачання природного газу побутовим споживачам, у межах обсягів такого постачання обліковуються оператором газотранспортної системи в окремому портфоліо балансування у випадку його створення. Для створення портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам замовник послуг транспортування не пізніше 25-го числа місяця, що передує місяцю, у якому створюється окреме портфоліо балансування, повинен надати заяву оператору газотранспортної системи про створення окремого портфоліо балансування. Окреме портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам створюється з 01-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому була подана заява про створення окремого портфоліо балансування. За заявою замовника послуг транспортування окреме портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам видаляється з 01-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому замовник послуг транспортування звернувся із відповідною заявою.

Для створення окремого портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам оператор газотранспортної системи автоматично вносить у нього всі відбори побутових споживачів, що включені в реєстр споживачів такого замовника (постачальника).

Відповідно до вимог Глави 2 Розділу XIV Кодексу ГТС передача природного газу, поданого в газотранспортну систему, між двома портфоліо балансування замовників послуг транспортування здійснюється шляхом надання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень на відчуження чи набуття природного газу, що були надані оператору газотранспортної системи по відношенню до однієї газової доби.

Замовник послуг транспортування має право надавати торгове сповіщення виключно після набуття/відчуження права власності на такий обсяг (об`єм) природного газу за договором купівлі-продажу природного газу (або іншою цивільно-правовою угодою) іншому замовнику послуг транспортування у відповідну газову добу на віртуальну торгову точку.

При цьому оператор газотранспортної системи не має права вимагати від замовників послуг транспортування будь-яких підтверджуючих документів набуття/відчуження права власності на такий обсяг (об`єм) природного газу.

Оператор газотранспортної системи забезпечує функціонування інформаційної платформи, на якій здійснюється опрацювання наданих торгових сповіщень.

Торгове сповіщення має містити таку інформацію: газова доба, коли передаватиметься природний газ; ідентифікацію відповідних портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу, між якими відбувається передача природного газу, зокрема реквізити замовників, їх ЕІС-коди; зазначення чи є це торговим сповіщенням на відчуження чи набуття; обсяг природного газу, що передається (набувається), виражений у куб. м та одночасно (інформативно) в одиницях енергії (кВт·год).

Відповідно до пункту 8 Глави Розділу XIV Кодексу ГТС якщо оператор газотранспортної системи отримує торгові сповіщення на відчуження та на набуття, що збігаються, та якщо обсяги природного газу у сповіщеннях є рівними, то оператор газотранспортної системи погоджує таку передачу природного газу та відносить такі обсяги природного газу на відповідні портфоліо балансування: як відбір з газотранспортної системи по відношенню до портфоліо балансування замовника послуг транспортування природного газу, що надає торгове сповіщення на відчуження; як подачу до газотранспортної системи по відношенню до портфоліо балансування замовника послуг транспортування природного газу, що надає торгове сповіщення на набуття.

Передача природного газу здійснюється на віртуальній торговій точці.

У випадку коли обсяги природного газу в парі торгових сповіщень на відчуження та набуття, що збігаються, не є рівними, оператор газотранспортної системи відхиляє обидва сповіщення.

Відповідно до пунктів 3.3., 3.4. Рамкового договору право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (віртуальній торговій точці) та після переходу права власності Покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ, а згідно з пунктом 3.12. Рамкового договору Продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу Покупцем після надання Продавцем торгового сповіщення, що відповідно було зроблено.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем 2 належним чином передано позивачу природний газ за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року включно, що вбачається із підписаних без зауважень з боку позивача Комерційних актів на поставку в загальному об`ємі 232 967 350 м.куб. природного газу, погоджених Оператором ГТС торгових сповіщень, які подавалися позивачем (торгові сповіщення на набуття) та відповідачем 2 (торгові сповіщення на відчуження) на вказаний об`єм природного газу, що в свою чергу є підставою для оплати позивачем поставленого йому природного газу.

Таким чином, відповідач 2 згідно пункту 3.4 Рамкового договору не несе ризик пов`язаний з правом власності на природній газ, в тому числі, що і стосується порядку і обсягів його подальшої передачі контрагентам позивача, якими за твердженням останнього є побутові споживачі.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за наслідками подачі сторонами Рамкового договору прийнятних торгових сповіщень, які були підтверджені Оператором ГТС на набуття позивачем протягом жовтня 2021року - квітня 2022 року 232 967 350 м.куб. (поставка яких була оформлена позивачем та відповідачем 2 Комерційними актами за означений період), відповідні обсяги природного газу в портфоліо (на віртуальному рахунку) ТОВ «Чернігівгаз збут» були відображені Оператором ГТС як подача природного газу до газотранспортної системи.

Крім того, за наслідками розподілу такого належного позивачу природного газу Оператором ГРМ споживачам, які в спірний період входили в реєстр споживачів ТОВ «Чернігівгаз збут», оператором газотранспортної системи в портфоліо балансування позивача автоматично включалися відбори таких побутових споживачів.

Водночас наслідком корегування відповідачем 1, як Оператором ГРМ, в сторону зменшення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами, які протягом жовтня 2021 року - квітня 2022 року були включені в реєстр споживачів ТОВ «Чернігівгаз збут» відповідно до положень пункту 6 Глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРС, наведене відповідно до наведених вище приписів Розділу XIV Кодексу ГТС є підставою для автоматичного корегування оператором газотранспортної системи портфоліо балансування ТОВ «Чернігівгаз збут» в частині збільшення обсягу подачі останнім природного газу до газотранспортної системи.

Наведені позивачем обґрунтування заявленого позову можуть слугувати підставою звернення ТОВ «Чернігівгаз збут» до оператора газотранспортної системи з метою приведення його портфоліо балансування у відповідність із здійсненими Оператором ГРМ коригуваннями обсягів споживання природного газу побутовими споживачами та не впливають на загальний об`єм природного газу, який у встановленому Рамковим та Індивідуальним договором отриманий позивачем від відповідача 2 та передача якого сторонами даних Договорів оформлена у відповідності до вимог Кодексу ГТС.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування щодо необхідності його захисту.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 4.06.2019 у справі № 916/3156/17 (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021, справа № 643/21744/19, провадження № 14-175цс21).

Необхідно застосовувати правові норми та судову практику таким чином, щоб вони були найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)) (див.: пункти 8.39, 8.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року, справа № 143/591/20, провадження № 14-72 цс 21).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)).

При цьому, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Враховуючи, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачами в межах виконання Рамкового та Індивідуального договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/953/22 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/953/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/953/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут».

4. Матеріали справи №927/953/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 21.03.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова